Классы: 


...

Часть 1. Повторення

Учень/учениця:Знаннєвий компонентназиває десять членів гомологічного ряду алканів (СН4 – С10Н22); розуміє належність речовин за їхнім складом до вуглеводнів, оксигеновмісних, нітрогеновмісних сполук.Діяльнісний компонентскладає молекулярні, структурні і напівструктурні формули метану та дев’яти його гомологів (С2Н6 – С10Н22), етену, етину, метанолу, етанолу, гліцеролу, етанової та аміноетанової кислот; рівняння реакцій: горіння (повного окиснення) вуглеводнів; заміщення для метану (хлорування); приєднання для етену й етину (галогенування, гідрування); що описують хімічні властивості етанової кислоти (взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями з точки зору електролітичної дисоціації).Ціннісний компонентобґрунтовує застосування метану, етану, етену, етину, метанолу, етанолу, гліцеролу, етанової кислоти; роль органічних сполук у живій природі;оцінює вплив на здоров’я і довкілля окремих органічних речовин;висловлює судження щодо необхідності знань про органічні сполуки для їх безпечного застосування.

Часть 2. Тема 1. Теорія будови органічних сполук

Знаннєвий компонентпояснює суть явища ізомерії; залежність властивостей речовин від складу і будови їхніх молекул на основі положень теорії будови органічних сполук;наводить приклади органічних сполук із простими, подвійними, потрійними карбон-карбоновими зв’язками.Діяльнісний компонентрозрізняєорганічні сполуки за якісним складом: вуглеводні, оксигено- і нітрогеновмісні речовини; простий, подвійний, потрійний карбон-карбонові зв’язки;характеризує суть теорії будови органічних сполук; розв’язує задачі на виведення молекулярної формули речовини за масовими частками елементів, обґрунтовуючи обраний спосіб розв’язання.Ціннісний компонентусвідомлює необхідність знання властивостей речовини для встановлення її впливу на власне здоров’я і довкілля;висловлює судження про значення теорії будови органічних сполук для розвитку органічної хімії;робить висновки про багатоманітність органічних сполук на основі теорії хімічної будови.

Часть 3. Тема 2. Вуглеводні

Знаннєвий компонентназиває алкани, алкени і алкіни за систематичною номенклатурою; загальні формули алканів, алкенів, алкінів; фізичні властивості бензену;пояснює суть структурної ізомерії вуглеводнів;розпізнає структурні ізомери певної речовини;наводить приклади насичених, ненасичених й ароматичних вуглеводнів; структурних формул ізомерів алканів, алкенів і алкінів.Діяльнісний компонентрозрізняє вуглеводні різних гомологічних рядів;складає на основі загальної формули молекулярні формули вуглеводнів певного гомологічного ряду; молекулярну і структурну формули бензену; структурні формули алканів, алкенів і алкінів; структурні формули ізомерів алканів, алкенів і алкінів за молекулярною формулою сполуки; рівняння реакцій, які описують хімічні властивості алканів (термічний розклад, ізомеризація, галогенування), етену і етину (часткове окиснення, приєднання галогеноводнів, гідратація), бензену (горіння, галогенування, гідрування), одержання алканів (гідрування алкенів, алкінів), етену (дегідрування етану), етину (дегідрування етану, етену, гідроліз кальцій ацетиленіду), бензену (із етину, дегідрування н-гексану);класифікує вуглеводні різних гомологічних рядів, порівнює їхні будову і властивості;характеризує хімічні властивості алканів, етену та етину, бензену, способи одержання їх;установлює зв’язки між складом, будовою, властивостями, зберіганням, транспортуванням і застосуванням вуглеводнів та їхнім впливом на довкілля; взаємозв’язки між гомологічними рядами вуглеводнів;дотримується правил безпечного поводження з вуглеводнями і їхніми похідними у побуті; розв’язує задачі на виведення молекулярної формули речовини за загальною формулою гомологічного ряду та густиною або відносною густиною; масою, об’ємом або кількістю речовини реагентів або продуктів реакції, обґрунтовуючи обраний спосіб розв’язання.Ціннісний компонентробить висновки щодо властивостей речовин на підставі їхньої будови і про будову речовин на підставі їхніх властивостей;усвідомлює необхідність збереження довкілля під час одержання і застосування вуглеводнів;обґрунтовує застосування вуглеводнів їхніми властивостями;оцінює пожежну небезпечність вуглеводнів; екологічні наслідки порушення технологій добування і застосування вуглеводнів та їхніх похідних; висловлює судження про значення засобів захисту рослин і їхній вплив на здоров’я людей та довкілля за їх неправильного використання.

Часть 4. Тема 3. Оксигеновмісні органічні сполуки

Знаннєвий компонентназиває загальні формули та характеристичні (функціональні) групи спиртів, альдегідів, карбонових кислот, естерів; за систематичною номенклатурою спирти, альдегіди, насичені одноосновні карбонові кислоти, естери; пояснює вплив характеристичної (функціональної) групи на фізичні і хімічні властивості оксигеновмісних органічних сполук; водневого зв’язку на фізичні властивості оксигеновмісних органічних сполук;наводить приклади спиртів, альдегідів, насичених одноосновних карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів і їхні тривіальні назви; поширення оксигеновмісних органічних сполук у природі і харчових продуктах.Діяльнісний компонентрозрізняє насичені й ненасичені жири; моно-, ди-, полісахариди; реакції естерифікації;класифікує оксигеновмісні органічні сполуки за характеристичними групами;складає молекулярні і структурні формули спиртів, фенолу, альдегідів, насичених одноосновних карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів (за назвами і загальними формулами відповідних гомологічних рядів);рівняння реакцій, які описують хімічні властивості насичених одноатомних спиртів (повне і часткове окиснення, дегідратація, взаємодія з лужними металами, гідроген галогенідами), гліцеролу (повне окиснення, взаємодія з лужними металами), фенолу (взаємодія з лужними металами, лугами, бромною водою), етаналю (часткове окиснення і відновлення), одноосновних карбонових кислот (взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями, спиртами), естерів (гідроліз), жирів (гідрування та лужний гідроліз), глюкози (часткове окиснення, відновлення воднем, бродіння спиртове і молочнокисле), сахарози, крохмалю і целюлози (молекулярні рівняння гідролізу), одержання етанолу (гідратація етену, бродіння глюкози), етаналю (гідратація етину, окиснення етанолу), етанової кислоти (окиснення етаналю, етанолу), фотосинтезу, утворення сахарози, крохмалю і целюлози у природі ;порівнює будову і властивості сполук з різними характеристичними групами, одноатомних спиртів і фенолу, крохмалю і целюлози; хімічні властивості насичених одноосновних карбонових і неорганічних кислот; властивості натуральних і штучних волокон;характеризує хімічні властивості одноатомних насичених спиртів, етаналю, насичених одноосновних карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів;способи одержання етанолу, етаналю, етанової кислоти, глюкози, сахарози, крохмалю і целюлози; прогнозує хімічні властивості оксигеновмісних органічних сполук на основі знань про властивості характеристичних (функціональних) груп; установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями, застосуванням і впливом на довкілля оксигеновмісних органічних сполук;генетичні зв’язки між оксигеновмісними органічними сполуками;виявляє наявність альдегідів, карбонових кислот, глюкози; дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами;обчислює за хімічними рівняннями кількість речовини, масу або об’єм за кількістю речовини, масою або об’ємом реагенту, що містить певну частку домішок, обґрунтовуючи обраний спосіб розв’язання;розв’язує експериментальні задачі, обґрунтовуючи обраний спосіб розв’язання.Ціннісний компонентробить висновки щодо властивостей оксигеновмісних органічних речовин на підставі їхньої будови і про будову оксигеновмісних речовин на підставі їхніх властивостей; на основі спостережень;усвідомлює взаємозв’язок складу, будови, властивостей, застосування оксигеновмісних органічних речовин і їхнього впливу на довкілля;необхідність охорони довкілля від промислових відходів, що містять фенол;висловлює судження щодо впливу продуктів органічного синтезу на здоров’я людини та екологічний стан довкілля; розв’язує проблему власного раціонального харчування на основі знань про жири і вуглеводи;оцінює біологічне значення жирів і вуглеводів для харчування людини;раціональне співвідношення вживання рослинних та тваринних жирів, перевагу одягу з натуральних тканин; безпечність органічних речовин і приймає обґрунтоване рішення щодо їхнього використання.

Часть 5. Тема 4. Нітрогеновмісні органічні сполуки

Знаннєвий компонентназиває загальні формули та характеристичні (функціональні) групи амінів та амінокислот; пояснюєструктурні формули амінів та амінокислот; амфотерність амінокислот;зміст понять: характеристична (функціональна) аміногрупа, пептидна група, поліпептид; наводить приклади амінів, амінокислот, білків.Діяльнісний компонентрозрізняє насичені й ароматичні аміни; складає молекулярні та структурні формули амінів та амінокислот за назвами і загальними формулами; рівняння реакцій, які описують хімічні властивості метанаміну (горіння, взаємодія з водою і хлоридною кислотою), аніліну (взаємодія з хлоридною кислотою, бромною водою), аміноетанової кислоти (взаємодія з натрій гідроксидом, хлоридною кислотою, утворення дипептиду) та одержання аніліну (відновлення нітробензену);класифікує нітрогеновмісні органічні сполуки за характеристичними (функціональними) групами; прогнозує хімічні властивості амінокислот, зумовлені особливостями будови їхніх молекул;характеризує хімічні властивості метанаміну, аніліну, аміноетанової кислоти і білків (гідроліз, кольорові реакції); біологічну роль амінокислот, білків;установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями нітрогеновмісних органічних сполук; дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами.Ціннісний компонентусвідомлює вплив аніліну та його похідних (вогненебезпечність, подразливість, отруйність) на довкілля та організм людини;висловлює судження про вплив окремих нітрогеновмісних органічних сполук на організм людини;обґрунтовує застосування речовин їхніми властивостями; оцінює біологічне значення амінокислот і білків;розв’язує проблему власного раціонального харчування на основі знань про білки;робить висновки про властивості амінів, амінокислот та білків, виходячи з будови молекул речовин, і про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей; на основі спостережень.

Часть 6. Тема 5. Синтетичні високомолекулярні речовини і полімерні матеріали на їх основі

Знаннєвий компонентпояснює суть поняття полімер; реакцій полімеризації і поліконденсації як способів добування полімерів; наводить приклади синтетичних високомолекулярних речовин і полімерних матеріалів на їх основі; рівнянь реакцій полімеризації і поліконденсації.Діяльнісний компонентрозрізняє реакції полімеризації і поліконденсації; пластмаси, каучуки, гуму та синтетичні волокна;описує властивості полімерних матеріалів;порівнює природні, штучні і синтетичні волокна, пластмаси; установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням полімерів;дотримується правил безпечного поводження з синтетичними матеріалами.Ціннісний компонентобґрунтовує значення полімерів у створенні нових матеріалів та синтетичних волокон.

Часть 7. Тема 6. Багатоманітність та зв’язки між класами органічних речовин

Знаннєвий компонентпояснює причини багатоманітності органічних речовин;наводить приклади гомологів та ізомерів; сполук із простими і кратними зв’язками; сполук з різними характеристичними (функціональними) групами; природних та синтетичних біологічно активних речовин.Діяльнісний компонентрозрізняє органічні сполуки за належністю до відповідних гомологічних рядів;складає рівняння реакцій, які характеризують генетичні зв’язки органічних сполук;досліджує наявність органічних кислот у продуктах харчування за допомогою індикаторів;установлює зв’язки між класами органічних сполук; використовує знання про органічні сполуки для пояснення їх різноманітності;дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами.Ціннісний компонентусвідомлює необхідність знання властивостей речовини для встановлення її впливу на власне здоров’я і довкілля; роль органічної хімії у розв’язуванні сировинної, енергетичної, продовольчої проблем, створенні нових матеріалів;оцінює значення біологічно активних речовин для організму людини;популяризує хімічні знання;усвідомлює право на власний вибір і прийняття рішення;відповідальність за збереження довкілля від шкідливих викидів;висловлює судження про можливості використання органічних сполук залежно від їхніх властивостей;обґрунтовує значення органічних речовин у створенні нових матеріалів;робить висновки про важливість знань про органічні сполуки.