Классы: 


Ще в глибоку давнину людина намагалася пізнати навколишній світ і з’ясувати своє місце в ньому. Про це свідчать наскельні малюнки, орнаменти на керамічних виробах, оздоблення стародавніх храмів, обрядові ритуальні пісні. Людина, застосовуючи різні художні засоби, намагалася відтворювати життя в різних формах, що спричинило появу таких галузей мистецтва, як література, музика, живопис, скульптура, архітектура, хореографія, театр, кіно тощо. Це образний спосіб моделювання дійсності.

Часть 1. Література як мистецтво слова

Література як мистецтво слова. Художній образ та літературний тип. Зміст і форма худож¬нього твору. Тема й мотиви. Ідея художнього твору. Проблематика та конфлікти в художньому творі

Часть 2. Композиція зовнішня та внутрішня. Сюжет і позасюжетні елементи. Фабула твору

Питання внутрішньої форми художнього твору передусім стосується питання образної будови твору.

Часть 3. Епітет, сталий епітет. Порівняння і його різновиди. Метафора, її різновиди. Метонімія та її різновиди (синекдоха, антономазія, евфемізм, перифраза)

У конкретно – життєвому зображенні дійсності, яке дають твори літератури, важливу роль відіграють спеціальні засоби образності мови. Вони допомагають письменнику втілити в словесну форму конкретні уявлення про предмети і вислови, своє ставлення до них. Це завдання виконують не тільки слова і словосполучення, вжиті у прямому значенні, а також слова і вислови, вжиті у переносному значенні, які називаються тропами (з гр. “зворот”).

Часть 4. Гіпербола, мейозис та літота. Оксиморон. Символ. Ідіоми та крилаті вирази. Види комічного (гумор, іронія, сатира, сарказм, гротеск)

Троп (грец. tropos — поворот) — слово або вираз, ужитий у переносному значенні. Тропи розкривають суть зображуваного предмета, явища, вони є засобом індивідуалізації персонажа, виявляють ставлення автора до зображуваного. Тропи надають мові образної виразності, емоційності. Аристотель вважав, що вміння створювати тропи є ознакою таланту письменника.

Часть 5. Поетичний синтаксис

Поетичний синтаксис. Інверсія. Тавтологія. Антитеза. Анафора та епіфора. Симплока. Кільце, рефрен. Риторичні фігури. Асиндетон та полісиндетон. Алітерація. Асонанс