Особистісно-діяльнісний підхід в організації освітнього процесу як основа формування і розвитку ключових компетентностей учнів початкової школи


 

Особистісно-діяльнісний підхід в організації освітнього процесу

як основа формування і розвитку ключових компетентностей  

учнів початкової школи

         Життя в сучасному високотехнологічному світі, де швидко з'являються десятки нових професій і відмирають застарілі, де вимагається насамперед творчість, уміння вчитися впродовж усього життя, висуває перед школою нові завдання нечуваної складності.

Пріоритет надається навчанню самостійно добувати потрібну інформацію, вичленити проблеми, шукати шляхи їх раціонального розв'язання, вміти критично мислити, застосовувати набуті знання для вирішення нових завдань. Ці завдання сформульовані в новому Державному стандарті початкової освіти.

         Сучасні реформи в системі шкільної освіти потребують таких способів організації та підвищення результативності освітньої діяльності, які сприятимуть невпинному розвитку учнів і забезпечать переорієнтацію навчання від уявного набуття знань до справжнього розвитку вмінь.

Зокрема, укладачі чинних шкільних навчальних програм зазначають особистісну орієнтацію їхнього змісту, пропонують чимало екскурсій, демонструвань, практичних і лабораторних робіт, лабораторних дослідів, виконання міні-проектів, написання есе тощо. Розділами програм передбачено проведення дослідницьких практикумів, досліджень, домашніх експериментів. Основним надбанням особистості має стати досвід реалізації певної діяльності.

У межах освітнього процесу учні повинні засвоювати знання в дії.

Діяльнісний підхід — це спрямованість освітнього процесу на розвиток ключових компетентностей та наскрізних умінь особистості; застосування теоретичних знань на практиці;
формування здібностей до самоосвіти й командної роботи; успішна інтеграція в соціумі та професійна самореалізація.

Ученими досліджено поняття «діяльність», її структурні компоненти, їхні властивості й умови взаємодії основних елементів системи. Для реалізації діяльнісного підходу в навчанні побудова змісту предмета й добір методики навчання мають забезпечувати зв’язок між способами діяльності учасників освітнього процесу й засвоєними знаннями, формуванням теоретичного мислення, розвитком розумових сил і здібностей учнів і вчителів.

Демократія не виникне сама собою, а демократизація суспільства не відбувається без участі кожного. Школа — це модель суспільства й, говорячи про права людини, рівність і свободу, забуваємо про те, що часто в конкретній школі, конкретному класі дитина дотепер залишається одиницею «процесу», безликим об’єктом, який майже не говорить, бо не хоче говорити.

Спілкуватися з учнем, як із партнером, не опускатися, а піднятися на рівень дитини — мета багатьох освітніх новацій. Лише поставивши дитячу особистість у центр усієї діяльності, зробивши її посередником у взаємодії суб’єктів навчання, побачимо очі, що блищать «жагою» відкриття, і переконаємося, що працювати потрібно лише так.

Сучасні потреби суспільства, упровадження нового Державного стандарту потребують організації освітнього процесу через особистісно зорієнтований, компетентісний, діяльнісний та проблемний підходи. Їх реалізацію забезпечують інтерактивні методи та прийоми кооперативного навчання, технології розвитку критичного мислення, проблемне навчання, метод проектів.

Глобальні зміни, що відбуваються в світовій спільноті, висувають нові, вищі вимоги до всієї системи сучасної освіти. На сьогодні, всі країни стикаються з проблемою виховання кваліфікованого фахівця, здатного в майбутньому забезпечувати гідний розвиток співтовариства. У зв’язку з цим спостерігається перегляд цілей і змісту освіти на всіх її рівнях.

Ми далеко не флагмани світової освіти. Результати Міжнародного порівняльного моніторингового дослідження знань учнів 4 і 8 класів з математики та природознавства ТІМSS проілюстрували: рівень знань українських школярів із цих предметів нижчий за середній міжнародний рівень. Нашим дітям виявилися складними завдання, які вимагали застосування знань:   лише 28% учнів змогли виконати завдання на розуміння процесів, третина – застосувати здобуті знання до реальних ситуацій із повсякденного життя.

О. Я. Савченко зазначає, що у початкових класах навчальна діяльність уперше стає об’єктом спеціального формування.

Традиційний ілюстративний підхід до навчання в сучасних умовах вже не може використовуватися так широко, як це було колись прийнято. Зрозуміло, що шкільні дослідження і уроки ні в якому разі не можуть проходити у відриві від особистісних якостей кожного з учнів. А тому на практиці розумніше застосовувати термін «особистісно-діяльнісний підхід», який вперше з'являється в роботах Л. С. Виготського, П. Я. Гальперіна, Л. В. Занкова, а також В. В. Давидова. Ці автори вперше широко проаналізували ті причини, які заважають школярам  користуватися тією інформацією, яка їм задається в школі.

На основі цих досліджень і була розроблена нова технологія, що є сукупність як традиційних способів ілюстративної подачі матеріалу, так і методів, які передбачають самостійний процес дослідження. Власне, саме цей спосіб і мається на увазі терміном «особистісно-діяльнісний підхід». Основна його суть полягає в тому, щоб діти не отримували всі дані в готовому, «розжованої» вигляді. Школярі повинні «відкривати» нові відомості в процесі навчання. Завдання вчителя в цьому випадку - служити «дороговказним маяком», який задає напрямок роботи, а також підводити підсумок самостійної діяльності учнів. Він же відповідає за те, щоб давати адекватну оцінку діям кожного учня. Можна сказати, що діяльнісний підхід у навчанні надає знанням емоційне забарвлення, змушує дітей відчувати значимість виконуваної ними роботи. Все це призводить до того, що учні починають вчитися не з примусу, а тому, що їм це дійсно цікаво.

Отже, давайте познайомимося із принципами діяльнісного підходу. Це  принцип творчості, принцип психологічної комфортності, принцип варіативності, принцип мінімакса, принцип цілісного уявлення про світ, принцип діяльності, принцип безперервності.

Принцип діяльності – учень  не отримує готові знання, а здобуває їх самостійно.

         Принцип цілісності – в учня на всіх ступенях навчання сформоване узагальнене уявлення про світ, в якому він живе: знання і практика будуть доповнювати один одного, сприяючи утворенню гармонійно розвиненої особистості.

         Принцип мінімакса – оптимальний при реалізації  індивідуального підходу. Слабкий учень візьме те, що він зможе, а сильний візьме все і піде далі. Всі навчаються за своїми можливостями і здібностями (і самостійно обирають для себе цей рівень). Навчання ведеться на високому рівні труднощів, але оцінюється тільки обов’язковий результат та успіх. Це дозволяє сформувати в учнів націлення на успіх, а не уникнення негативної оцінки, що важливіше для розвитку мотиваційної сфери.

            Принцип творчості -  передбачає максимальну орієнтацію на креативність в освітній діяльності учнів. Формується уміння знаходити вихід з проблемних ситуацій, розв’язування задач, з якими раніше не зустрічалися, самостійне «відкриття» нових способів дій.

            Принцип варіативності – передбачає розвиток в учнів критичного мислення, формує розуміння можливості знайти декілька способів виходу із різних  ситуацій. Такий принцип необхідний у житті: у випадку невдачі  не здаватися, знаходити конструктивний шлях.

         Принцип психологічної комфортності – зняття по можливості стресоутворюючих факторів освітнього процесу, створення на уроці такої атмосфери, в якій учні почувають себе зручно, не бояться дорослих, а працюють з ними в партнерських відносинах.

         Принцип безперервності - результат кожного етапу служить «відправною» точкою для наступного ступеня.

Для чого ще використовується діяльнісний підхід у навчанні? Його широкому впровадженню в школах сприяє також тривожна статистика, яка щорічно публікується філологами, лінгвістами та логопедами. Вони свідчать, що з кожним роком підростаюче покоління стає все менш здатним грамотно (та просто зв'язно) і красиво викладати свої думки, що призводить до порушень спілкування та соціальної активності дітей і підлітків. Таким чином, діяльнісний підхід у навчанні повинен бути також спрямований на розвиток логічного і творчого мислення, мови і мотивів, які спонукають до самостійного пізнання навколишнього світу.

Сучасна людина живе в умовах постійного оновлення знань; телебачення, Інтернет, друкована продукція, пропонуючи величезний обсяг інформації, вимагають нових способів їх засвоєння.

У чому полягає зміст правильної організації діяльнісного підходу?

Дитина засвоює будь-який матеріал у формі діяльності тільки тоді, коли у неї є внутрішня потреба і мотивація такого засвоєння. Це пов’язано з перетворенням засвоюваного матеріалу і, тим самим, з отриманням нового духовного продукту, тобто знання про цей матеріал. Без цього повноцінної людської діяльності немає.

Друга умова правильної організації навчальної діяльності - це постановка перед школярами навчальної задачі, розв’язання якої якраз і вимагає від них експериментування із засвоюваним матеріалом. Навчальну задачу без такого перетворення розв’язати не можна.

і оволоділи відповідними узагальненими способами дій.

Реалізація розгорнутої навчальної діяльності з різних предметів передбачає особливу увагу вчителя до повноцінного і правильного виконання школярами дій і операцій, за допомогою яких успішно розв’язуються навчальні задачі (перетворення, моделювання, контроль, оцінка).

Таким чином, правильна організація навчальної діяльності полягає у тому, що учитель, орієнтуючись на потреби і готовність школярів до оволодіння теоретичними знаннями, уміє ставити перед ними на певному матеріалі навчальну задачу, яка розв’язується певною схемою побудови дій.

         Отже, результатами реалізації діяльнісного підходу для учнів є розвиток  навичок мислення високого рівня, розвиток креативних здібностей, творче застосування знань, уміння працювати в команді, формування навчально-пізнавальної компетенції.

         Для вчителя - підвищення професійної майстерності, зацікавлення учнів своїм предметом, залучення учнів до пошуку, досліджень.

Діяльнісний підхід об'єднує сучасні досягнення психології та методики викладання, спрямований на розвиток особистості, на розгортання процесів самовдосконалення, насамперед шляхом засвоєння універсальних навчальних дій, уміння вчитися.

Процес учіння – це процес діяльності учня, спрямований на становлення його свідомості і його особистості вцілому. Яким повинен бути діяльнісний підхід у навчанні?

Діяльнісний підхід передбачає:

робити учіння мотивованим;

навчати дитину самостійно ставити перед собою ціль і знаходити шляхи та засоби її досягнення (тобто оптимально організувати свою діяльність) ;

допомагати дитині сформувати у себе вміння контролю і самоконтролю, оцінки і самооцінки;

відкрити перед дитиною спектр різних можливостей і створити у неї установки на вільний але відповідальний і обґрунтований вибір тієї чи іншої можливості (установка на творчість) ;

можливість спільної навчально-пізнавальної діяльності під керівництвом вчителя (розвиток завтрішнього дня).

 

Використані джерела

1. Зеленська О. Використання інноваційних технологій на уроках у початкових класах [Електронний ресурс] / О. Зеленська // Початкова школа. – 2013. – № 9. – С. 47-48. – Режим доступу:   http://nbuv.gov.ua/UJRN/ sh_2013_9_18/.

2. Нова українська школа: порадник для вчителя / під заг. ред. Бібік Н.М. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. – 206 с.

3. Нова українська школа [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.kmu.gov.ua/ storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf.

4. Онопрієнко О.В. Нова українська школа: актуалітети модернізації початкової загальної освіти [Електронний ресурс] / О.В. Онопрієнко // Проблеми сучасного підручника. – 2017. – Вип. 19. – С. 244-252. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/psp_2017_19_29.

5. https://stylezhinki.ru/osobistist/8214-dijalnisnij-pidhid-u-navchanni.html

 

Подобається