ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ДНЗ – ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКА.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ДНЗ – ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКА.

                      «Театр-высшая инстанция для решения жизненных вопросов»

                                                                                                          Герцен А.И.

    Базовим компонентом дошкільної освіти визначено, що театралізована діяльність є специфічним видом дитячої активності, одним із найулюбленіших видів творчості. Театралізована діяльність передбачає поєднання рухів, співу, художнього слова, міміки, пантоміми для створення художнього образу. Органічне поєднання кількох видів мистецтва створює унікальні можливості для художнього розвитку малюків та є ефективним засобом соціалізації дошкільника. Набутий у дошкільні роки власний мистецько-комунікативний досвід – це запорука не лише загальнокультурного розвитку дитини, а й її розкутості, впевненості, особистісної активності в подальшому житті.

   Саме в дошкільному віці формуються такі якості особистості дитини, як доброзичливе ставлення до дорослих і однолітків, співчуття,

співпереживання, пошану до відчуття власної гідності, ініціативність, самостійність у різних видах діяльності, відкритість навколишнього світу.

   За твердженням Мігунової Е. В., театралізована гра - один із ефективних засобів соціалізації дошкільника в процесі осмислення ним морального підтексту літературного твору, участі в грі, яка створює сприятливі умови для розвитку почуття партнерства. У ході вдосконалення діалогів і монологів, освоєння виразності мови найбільш ефективно відбувається мовленнєвий розвиток. Театралізована гра - це дії в заданій художнім твором, або заздалегідь обумовленою сюжетом реальності, тобто вона може носити репродуктивний характер.
   Творчість дитини виявляється у правдивому зображенні персонажа. Для цього треба зрозуміти персонаж, його вчинки, уявити його стан, почуття, вміти аналізувати і оцінювати дії. Це багато в чому залежить від досвіду дитини: чим різноманітніше його враження про навколишнє життя, тим багатша уява, почуття, здатність мислити. При розігруванні вистави в діях дітей і справжніх артистів багато спільного. Дітей також хвилюють враження, реакція глядачів, результат.
   Існує декілька точок зору на класифікацію ігор, які складають театрально-ігрову діяльність. За класифікацією Л. С. Фурминої - це предметні (дійовими особами є предмети: іграшки, ляльки) і непредметні (діти в образі діючої особи і виконують взяту на себе роль).

   Театралізовану гру дослідник Л. В.Артемова ділить на дві групи: драматизації і режисерські. В іграх-драматизациях дитина самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів виразності (інтонація, міміка, пантоміма), використовує власні дії виконання ролі, виконує якийсь сюжет із заздалегідь існуючим сценарієм, який не є жорстким каноном, в межах якого розвивається імпровізація (розігрування сюжету без попередньої підготовки). Діти переживають за улюбленого героя, діють від його імені, привносячи в роль свою особистість. Саме тому герой, зіграний однією дитиною, буде зовсім не схожий на героя, зіграного іншим. Ігри-драматизації можуть виконуватися без глядачів або носити характер концертного виконання. Якщо вони розігруються в звичайній театральній формі (сцена, завіса, декорації, костюми і т. д.) або у формі масового сюжетного видовища - їх називають театрализациями.

Види драматизації:

Ø рольові діалоги на основі тексту;

Ø інсценування творів;

Ø постановки вистав за одного або кількох творів;

Ø ігри-імпровізації з розігруванням сюжету без попередньої підготовки;

Ø ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів.(3).

   Режисерські ігри можуть бути груповими: кожен веде іграшки в загальному сюжеті або виступає як режисер імпровізованого концерту, спектаклю. При цьому накопичується досвід спілкування, узгодження задумів і сюжетних дій. У режисерській грі дитина не є сценічним персонажем, діє за іграшкового героя, виступає в ролі сценариста і режисера, управляє іграшками або їх заступниками.

   Режисерські ігри класифікуються згідно з різноманітністю театрів (настільний, площинний, бібабо, пальчиковий, маріонеток, тіньовий, на фланелеграфе та ін) На думку інших дослідників гри можна розділити на дві основні групи: сюжетно-рольові (творчі) ігри з правилами.

    До ігор з правилами відносяться дидактичні ігри (ігри з предметами й іграшками, словесні дидактичні, настільно-друковані, музично-дидактичні ігри) і рухомі (сюжетні, безсюжетні, з елементами спорту). В іграх з правилами слід звертати увагу на поєднання захоплюючої задачі та активної діяльності на основі розумового зусилля; це мобілізує інтелектуальний потенціал дитини.

     Величезне значення у виникненні у дітей театралізованої гри має сюжетно-рольова гра. Особливість театралізованої гри полягає в тому, що з часом діти вже не задовольняються у своїх іграх тільки зображенням діяльності дорослих, їх починають захоплювати ігри, навіяними літературними творами (на героїчну, трудову, історичну тематику). Дітей більше захоплює сам сюжет, його правдиве зображення, ніж виразність виконуваних ролей. Таким чином, саме сюжетно-рольова гра є своєрідним плацдармом, на якому отримує свій подальший розвиток театралізована гра.

   Театралізована гра – одна з найдемократичніших, доступних для дітей видів діяльності, вона дозволяє вирішувати актуальні проблеми педагогіки і психології, пов'язані з художнім і моральним вихованням, розвитком комунікативних якостей особистості, розвитком пам'яті, уяви, мислення, фантазії, ініціативності і т. д.

   Формування соціально - особистісних відносин у процесі театралізованої гри, є одним з основних напрямків у виховному процесі.
   Театралізована діяльність визнана особливим терапевтичним засобом, оскільки дозволяє дошкільнику вирішувати багато проблем опосередковано від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість. Для збереження емоційного комфорту дітей в умовах соціального оточення, потрібно формувати соціально-особистісні стосунки у дітей дошкільного віку через театралізовану гру.
   Для того щоб цього досягти потрібно поставити такі завдання:
- розвиток позитивного ставлення дитини до себе, інших людей, навколишнього світу, добрих почуттів до тварин і рослин, комунікативної і соціальної компетентності дітей;
- створення умов для формування у дитини позитивного самовідчуття – впевненості у своїх можливостях, при узгодженні своїх дій з діями партнера (слухати не перебиваючи, говорити, звертаючись до партнера);
- формування у дитини почуття власної гідності, усвідомлення своїх прав і свобод (право мати власну думку, обирати друзів, іграшки, види діяльності, особисті речі, на власний розсуд використовувати особистий час);
- залучати дітей до співпраці з іншими людьми: надання допомоги при усвідомленні потреби людей одне в одному, плануванні спільної роботи;
- розвиток здатності виражати емоції в міміці, пантоміміці, діях, інтонації голосу;
- формування у дітей соціальних навичок: освоєння різних способів вирішення конфліктних ситуацій, умінь домовлятися, дотримуватися почерговості, мати терпимість, встановлювати нові контакти.

   Для розвитку впевненості в собі і соціальних навичок поведінки, потрібно так організувати театралізовану діяльність дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити себе в якійсь ролі. Для цього можна використовувати різноманітні прийоми: вибір дітьми ролі за бажанням; призначення на ролі найбільш боязких, соромливих дітей; програвання ролей в парах.

   Для того, щоб розгорнути спілкування дітей з дорослими, дітей між собою на певні теми, можна використати  у своїй роботі ігри технології ТРВЗ, які дозволяють виховати творчу особистість, підготовлену до вирішення нестандартних завдань в різних областях діяльності.
      
Використовуючи казку у навчально – виховній роботі з дітьми дошкільного віку, потрібно поставити за мету – визначити напрямки роботи з казкою, які допомогли б дітям розкрити в собі творчий потенціал, які б спонукали дітей до творчості, самовираження через мовленнєву, художню та театралізовану діяльність, розвинули у дітей швидкість думки, її гнучкість, оригінальність, допитливість, сміливість. Прикладом може бути «Стара казка на новий лад» - діти придумують нову казку на основі вже відомих казок. Цей метод розвиває фантазію, ламає звичні стереотипи у дітей, створює умови при яких головні герої залишаються, але потрапляють у нові обставини, які можуть бути фантастичними і неймовірними.
   При складанні римованих текстів, використовуючи ігри «Римований м'яч», «Римований будиночок» у дітей підвищується настрій, допомагає дітям долати психічну напругу, створювати відчуття впевненості, розвивати дикцію, слух, темп.

   Соціально-особистісний розвиток являє собою послідовний, багатоаспектний процес і результат соціалізації-індивідуалізації, в ході якого здійснюється прилучення дитини до «загального соціального» і постійне відкриття, утвердження себе як суб'єкта соціальної культури.

   Для успішного вирішення завдань емоційного розвитку необхідно включення дитини в театралізовану діяльність, (створення соціального середовища).

    Театралізована діяльність має велике значення в соціальному вихованні дітей. У театралізованій діяльності розвивається виразне, публічне, діалогічне мовлення, удосконалюється звукова культура мовлення. Ефективність емоційного розвитку з допомогою театралізованих ігор та вправ багато в чому визначається тим, наскільки чітко і диференційовано позначені в них виховні завдання та рівні їх адекватної реалізації за допомогою різноманітних методів.

   На закінчення хочу сказати, що систематична робота з розвитку соціально-особистісного розвитку в ході ігрової діяльності сприяють поліпшенню соціального статусу дитини. Від того, як сформовані навички спілкування, вміння керувати своїми емоціями багато в чому залежить характер майбутніх відносин дошкільнят в соціумі. Вважаю, що обрана мною напрямок роботи допоможе дітям у майбутньому безболісно адаптуватися в нових для них умовах шкільного життя, а набутий досвід у дитячому садку дозволить успішно вирішувати соціальні проблеми і завдання.

Подобається