Діти і мобільний телефон

Діти і мобільний телефон: правила взаємодії. 
Часто малюки і підлітки сприймають телефон не як засіб зв’язку, 
а як дорогу іграшку і елемент престижу

Мобільним телефоном сьогодні нікого не здивуєш, його має практично кожен, незалежно від віку і соціального статусу. Тому й першокласник, що весело щебече по мобільнику – давно вже не дивина. Батьки часто намагаються купити дитині телефон, щоб завжди бути з нею на зв’язку і почуватися спокійніше. Часом, подорослішавши, малюк сам наполегливо вимагає всіма можливими способами дорогу іграшку, щоб бути, як йому здається, не гіршим за інших однокласників. Але просто подарувати дитині телефон мало. Потрібно ще пояснити все, починаючи з азів – на які кнопки натискати, щоб відповісти і закінчити розмову, де шукати потрібні номери, коли заряджати акумулятор, які дзвінки дорожчі, які дешевші і як довго можна розмовляти.

Без мобільника, як без рук

Коли батьки втомлюються виглядати з вікна і обдзвонювати друзів дитини, коли та десь зникла, хапатися за серце і бігати по району із питанням: "Чи ви не бачили хлопчика у голубій куртці і з зеленим портфелем?" – постає питання про купівлю мобільного телефону.

– Якось ми з чоловіком перелякалися не на жарт, – розповідає Олена. – Коли син не з’явився дома, як звичайно, о третій, минуло півгодини, година, а його все не було. "Напевно, затримали у школі", – подумала я, але про всяк випадок зателефонувала його однокласниці додому. Дівчинка сказала, що давно вже дома і ніяких заходів у них немає. До шостої вечора я не знаходила собі місця, коли з’явився син. Виявилось, у школі відкрився комп’ютерний гурток для початківців, заняття, яке, звичайно, не можна пропустити, а подзвонити батькам не було звідки.

Активно, тобто без допомоги батьків, діти вміють користуватися телефоном років з п’яти-шести. Необхідністю телефон часто стає тоді, коли дитина йде до школи. Тим більше, якщо дорогу додому і на секцію дитина долає самостійно. І батькам важливо знати, що їхнє чадо в безпеці. Наприклад, щоб не хвилюватися за свою дочку-першокласницю, яка після уроків відвідувала музичну школу, Софія купила дівчинці мобільний телефон.

– Музична і загальноосвітня школи знаходяться в одній будівлі. Дитині зі школи йти додому п’ять хвилин. Але мені все ж таки спокійніше, коли дочка дзвонить і каже: "Мамо, у мене закінчилися уроки, можеш мене забрати", – розповідає Софія.

Дорога і модна іграшка

Мобільний телефон – річ, без сумніву, корисна. Але ставлення до нього дорослих і дітей часто кардинально відрізняється. Якщо ми сприймаємо стільниковий як засіб зв’язку, то наші діти застосовують для цього високотехнологічного апарата зовсім не ті способи використання, про які думаємо ми. Для дітей мобільник – це іграшка, у якій є набір ігор: тетрис, змійка, боулінг, гонки тощо. А якщо в телефоні є вбудована камера, то взагалі чудово.

– Десятирічній дочці на день народження ми з чоловіком подарували дорогий мобільник. Не хотілося, щоб дитина була гіршою за всіх у класі, – згадує Наталка. – Та останнім часом я стала помічати, що дочка використовує телефон виключно для ігор. Тому й акумулятор у ньому сідає у найбільш невідповідний момент, наприклад, коли я їй телефоную. Загрози поміняти дорогий телефон на простіший, де немає ігор, сприймаються бурхливими протестами.

Буває й таке, що, отримавши у подарунок телефон, діти влаштовують істерику, мовляв, чому без кольорового екрана, поліфонії та інших "прибамбасів". "Всі у класі мають нормальні мобільники, а у мене цей відстій!" – скаржиться дитина.

Тим часом, дуже часто з "нормальними мобільниками" у класі ходять два-три законодавці мод, а у решти батьки пам’ятають основне призначення телефону і мають на увазі, що їх у школі гублять і крадуть.

Коли мої знайомі подарували дванадцятирічному синові омріяну "трубку", радості хлопчика не було меж. Не міг він її стримати і в школі – подарунок демонстрував на кожній перерві, викликаючи заздрість у однокласників. Якось хлопчик відвернувся, залишивши предмет своєї гордості на парті, і вже через кілька хвилин трубки не було. Кілька годин пішло на пошуки, в результаті телефон знайшли в дівочому туалеті в бачку унітаза. Звичайно, в неробочому стані.

Втім, сучасний школяр цінує не лише неземну красу і вартість мобільника, але й набір функцій. Йому неодмінно потрібна камера, WAP і GPRS, навіть якщо він не знає, що це таке. Йому досить знання, що це саме те – щоб усе скачувати. Не дивуйтесь, але найпопулярніше заняття озброєного мобільником школяра-старшокласника – бродити по сервісах, що так широко рекламують провайдери зв’язку: анекдоти, знайомства, гороскопи, мелодії, картинки, ігри тощо. Звичайно ж, при цьому витрачаючи чималі гроші.

Як би там не було, перед тим як купити дитині мобільний телефон, необхідно зважити всі плюси та мінуси.

Плюси:

Мобільник купують не для дитини, а для батьків, які хочуть мати можливість контролювати свого нащадка. І це правильно. Батькам набагато спокійніше, коли вони знають, що в будь-який момент можуть зв’язатися з дитиною.

Навіть у найпростішого телефону є корисна функція нагадування. Якщо дитина незібрана або просто мала і функції самоконтролю у неї ще не розвинуті, мобільник може нагадувати їй про невідкладні справи.

Ще один плюс – зниження небезпеки для дитини. Якщо батьки навчили в критичних або екстрених ситуаціях користуватися необхідними номерами, ризик життя дитини значно знижується. До того ж мобільник – можливість познайомитися з іншими. Хтось вигулює разом собак, а для когось мотивом для знайомства і спілкування може стати модель телефону.

Мінуси:

З одного боку мобільний телефон знижує ризик життя, з іншого – підвищує. Телефон можуть вкрасти, тим паче, що діти люблять хвалитися. У даному випадку мобільник – засіб провокації. І чим така провокація може закінчитися, нікому невідомо.

У підлітковій групі мобільник є своєрідним показником соціального статусу. Отже, вашу дитину можуть сприймати не за особисті досягнення у навчанні, спорті, а виключно за те, наскільки ви платоспроможні. В такій ситуації може виникнути нездорове змагання між дітьми і поява суперечностей у сім’ї. До того ж мобільний телефон – додаткова стаття витрат в домашньому бюджеті, особливо, якщо дитина не може контролювати свої розмови.

Думка міліції

Неприємні ситуації, в які можуть потрапити діти – власники мобільних телефонів, очевидні. За словами начальника кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС Києва Лариси Зуб, жертвами розбійного нападу, на щастя, діти стають рідко, а от пограбування, коли відбирають мобільник, трапляються часто. Один із способів відібрати у дитини телефон – шахрайство. Дитині важко відмовити дорослому, який на вулиці просить терміново зателефонувати на одну хвилинку. Отримавши телефон у свої руки, шахрай просто тікає. Варто зауважити, що більшість злодіїв звертають увагу на дорогі моделі телефонів. Тому найкраще купувати недорогу модель. В той же час начальник кримінальної міліції відзначає позитивну сторону мобільника: "Завдяки телефону батьки можуть контролювати місцезнаходження нащадка. Якщо дитина зникла або пішла з дому, але взяла мобільний телефон, нам буде простіше її знайти".

Як вберегти дитину та її телефон?

– Не рекомендується носити телефон на шнурку на шиї – такі трубки легко зрізають, особливо в транспорті.

– Не користуватися телефоном (зокрема слухати музику, грати в ігри) без потреби в багатолюдних місцях.

– Не хвалитися телефоном перед знайомими і незнайомими людьми.

– У школі, переодягаючись, наприклад, на фізкультуру, залишати телефон у вчителя або вихователя.

А що говорить наука?

Всесвітня організація охорони здоров’я неодноразово підкреслювала на міжнародних конференціях, що мобільні телефони є потенційним ризиком для здоров’я дітей. Учені дійшли висновку, що поглинання електромагнітної енергії, що виходить від телефону, у голові дитини значно вище, ніж у дорослого (мозкова тканина дітей має більшу провідність, у зв’язку з меншим розміром голови, тонкими кістками черепа тощо). До того ж дитячий організм більш чутливий до електромагнітного поля, ніж дорослий.

Фахівці також відзначають, що у дітей, які використовують мобільні телефони, можна очікувати таких розладів, як ослаблення пам’яті, зниження уваги, розумових і пізнавальних здібностей, дратівливість, порушення сну. Якщо дитина починає користуватися мобільним у семирічному віці, то до тридцяти років можлива схильність до пухлини мозку, а до п’ятдесяти – до хвороби Альцгеймера і проявів дегенерації нервових структур головного мозку.

Подобається