Гра як спосіб організації роботи групи продовженого дня та як засіб зниження втомлюваності учнів під час самопідготовки у ГПД


 

   Із давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзанах тощо. Завдяки засобам народної гри маленьку людину відволікали від повсякденного життя, а це давало можливість розвіяти сумніви та повірити у власні сили. Через гру дитина могла позитивно розкрити свій внутрішній потенціал, ігрові вправи активізували рухливість, розвивали процеси мислення, викликали позитивні емоції.

Про гру сказано чимало добрих слів. її називають і джерелом радості, і «королевою» дитинства. Обидва твердження правильні, адже гра для дитини — це життя з усіма його радощами, тривогами, перемогами та прикрощами. Гра — природний для дитини вид діяльності.

У період переходу від гри до умов навчальної діяльності в житті дитини настає переломний момент. Адже вона не лише йде з дитячого садка до школи, а набуває обов'язку — вчитися.

Гра стає школою соціальних взаємин для кожної дитини. У грі вона знайомиться з великим діапазоном людських почуттів і взаємин, учиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі в дитини формується здатність виявляти особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, з'являється потреба формувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції.

У дитячі роки гра стає основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри їм живеться нудно й нецікаво. Буденність життя може викликати навіть захворювання. У грі діти та підлітки тренують свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці, вони прагнуть до прекрасного. За умов розумного, керівництва гра може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні потреби, а ще — спрямована в майбутнє, адже під час гри в дітей формуються та закріплюються властивості, вміння, здібності, потрібні для виконання соціальних, професійних і творчих функцій у майбутньому. Гра — це школа спілкування. Скрізь, де є гра, панує здоров'я та радість.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. До активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Коли вихователь на занятті використовує елементи гри, в класі створюється доброзичлива атмосфера, з'являється бадьорий настрій, з'являється бажання вчитися. Плануючи заняття, вихователь повинен охопити всіх учнів, дібрати ігри, що стали б цікавими і зрозумілими для кожного. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці.

Саме під час ігор відбувається невимушене спілкування дитини з колективом класу, виникає взаєморозуміння між вихователем і учнем.

Гра належить до традиційних методів навчання і виховання молодших школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функція перебувають у тісному взаємозв'язку.

Чому гра так подобається дітям? Тому, що вона дарує радість і захоплення, адже сам процес гри сповнений несподіванок, а результат — таємниця.

   Гра є постійним помічником у виховному процесі для вихователя. Гра органічно притаманна дитині і при вмілому керівництві з боку дорослих може досягнути відповідної педагогічної мети. Вона допомагає згуртувати дитячий колектив, включаючи в активну діяльність дітей. У грі виховується свідома дисципліна, діти привчаються до дотримання правил для учнів, вміння контролювати свої вчинки, правильно і об’єктивно оцінювати вчинки інших.

У групах продовженого дня всіх типів є широкі можливості для використання дидактичних ігор. Ігри допомагають учням краще засвоїти програмний матеріал, виробити практичні навички, посилити інтерес до навчання предметів, сприяють вивченню і розвитку індивідуальних нахилів і здібностей дітей.

Під час гри у дитини найповніше виявляється і розвиваються індивідуальні особливості, можливості, здібності, пам’ять, мислення, загострюється увага. Саме в іграх формується культура спілкування дитини в колективі, зароджується взаємодія між учнем і вчителем (вихователем).

Гра-найбільш доступний, природний та улюблений вид дитячої діяльності, універсальний спосіб переробки отриманої від навколишнього світу вражень, що дозволяє дитині виявити особливості мислення й уявлення, її емоційність, активність, розвиває потребу в спілкуванні.

А.С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі.

Саме тому, займаючись навчально-виховною діяльністю у групі продовженого дня, ми широко використовуємо ігри та ігрові моменти.

      Гра як спосіб організації роботи групи продовженого дня

  1. Методика проведення ігор у групі продовженого дня

Ігрова діяльність на заняттях групи продовженого дня відбувається ефективно і дає бажані результати, якщо нею керувати і забезпечувати виконання таких вимог:

1. Кожний учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету та кінцевий результат, послідовність дій, мати потрібний обсяг знань для участі в ній.

2. Кожного учня треба забезпечити дидактичними матеріалами.

3. Складну гру слід проводити поетапно, поки діти не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру й різні її варіанти.

4. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати, не принижуючи гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку у грі, глузування тощо).

Орієнтовні загальні правила для учнів у процесі ігор

``Уважно слухай і запам’ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність;

``пам’ятай, що успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри.

Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій;

``уважно слухай відповідь товариша, щоб за потреби виправити або доповнити його;

``дотримуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим;

``чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, о ти неправий;

``не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для еремоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій вторитет. Поважають лише чесних і справедливих.

 

 

  1. Ігри та ігрові моменти як засіб зниження втомлюваності учнів під час самопідготовки у ГПД

Поряд із застосуванням різноманітних ігор, використовуємо також ігрові моменти, ігрові ситуації, ігрові прийоми.

Ігрові моменти – важливий засіб як для підсилення інтересу учнів до навчальної діяльності, розвитку мотивації молодших школярів, так і засіб для попередження втомлюваності учнів під час самопідготовки.

 Ігрові моменти сприяють активізації пізнавальної діяльності, покращують сконцентрованість уваги та в той же час допомагають переключитись із одного виду діяльності на інший і відпочити, приносять позитивні емоції, радість, задоволення, знімають емоційну напругу.

Приклади ігрових моментів:

  1. «Гість прийшов» - ілюстрація казкового героя, м’яка іграшка,  підготовлений учень з іншого класу.
  2. «Казкова телеграма» - телеграма або лист з певним завданням. Завдання, на відміну від подібних завдань на уроці, легкі, можуть бути жартівливого характеру, загадка, анаграма, тощо.
  3. Руханка під музичний супровід – це можуть бути довільні рухи або міні танок, який проводить вихователь, а діти повторюють.
  4. «Ланцюжок» - вправи із самомасажем та взаємним масажем, наприклад «Погода у Занзибарі»: у Занзибарі гріє сонечко (гладити по плечах того, хто стоїть попереду), дме легенький вітерець ( провести пальцями по спині), почався вітер ( терти спину), накрапає дощик ( стукати пальцями по спині), почалася злива ( енергійно стукати пальцями по спині), град ( легесенько кулачками). Повторюється все у зворотному порядку. Вправа виконується, стоячи у колі. Подібні ігрові моменти та прийоми на зняття м’язового напруження з позитивним емоційним змістом тривають декілька хвилин, але приносять велику користь, бо розвивають психомоторні процеси, долають відчуття невпевненості, тривожності, знижують відчуття втоми, стресу.  Також подібні прийоми виконують і здоров'язберігаючу функцію.
  5. «Спіймай рибку» - учитель тримає одну руку перед собою паралельно підлозі, а інша – це «рибка», яка плаває навколо зігнутої руки. Завдання учням – сидячи або стоячи плеснути у долоні в той момент, коли «рибка» пірнає під зігнуту руку. Завдання вчителю – робити рухи то швидко, то повільніше, починати пірнати – і повертатись назад.

Але не забуваймо, що основна мета використання ігрових моментів та прийомів – не навчальна, а розвантажувальна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подобається