Сценарій до дня матері

Я вдячний Богові за маму

Родинне свято до Дня Матері

 

Ведуча ст.дівчина:

Свято матері зародилося давно. У 1903 році молода американка з Філадельфії Анна Джарвіс, яка поховала свою матір, звернулася до законодавців з пропозицією присвятити одинь день кожного року вшануванню Матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу.

 

Ведучий ст.хлопець:

В 1914 році Конгрес США прийняв постанову про святкування Дня Матері. В 1929 році спілка українок Галичини звернулася до громадян з пропозицією зробити й у нас цей день святом. І так сталося, що в усьому світі День Матері святкували і святкують у другу неділю травня, саме тоді, коли відроджується природа і земля вкривається різномаїттям квітів.

 

Ведучий мол.хлопець:

Слово Мати – вічне і неповториме, як світ. Незабаром вже 2000 років, як воно освятилось ласкою неба. Земна жінка від Духа Святого народила Сина Божого. Своєю добротою, покорою святістю вознеслася над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити сина свого єдинорожного простити наші провини.

 

Ведуча мол.дівчина:

О, Небо і Земля!

Благословен той день і час

Благословенна Мати Божа та,

Що в муках породила нам

Ісусика Христа.

Сьогодні серцем і душею,

Якщо ми тільки гожі,

Звертаємось до Тебе, мати Божа!

                                                             

Діти виконують пісню «З дитячих літ ранніх»

 Ведуча 1: Творець неба і землі , всього видимого і невидимого  «з уст дітей … учинив хвалу» (Пс.8:3).

Ведуча 2: Ростуть наші діти, і з ранніх літ славлять  Бога за все, що мають у житті: яскраве сонечко, голубе небо, за місяць і зорі, за мальовничі краєвиди , за батьків, за  милість Господню.

Ведуча 1: Сьогодні діти  хочуть  подякувати  Богові за  своїх матерів. за їх золоті руки і безмежно люблячі серця.

Ведуча 2: Виразити слова вдячності найдорожчим людям за дароване життя, за щоденні молитви, за  турботу, що не знає меж.

Дівчинка:

Велике і прекрасне слово – Мати.

Від нього все на світі. Навіть світ.

О, як їй легко на руках тримати

Дитину, як найвищий заповіт.

 

Хлопчик:

Матусю, мамо, люба наша ненько,

Тобі на свято квіти ми несем.

Ти наше сонце, матінко рідненька,

Ти над усе для нас, ти над усе.

Ведуча1: Мама …Рідна і прекрасна, оспівана поетами , увічнена художниками.

В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була уособленням святості, ніжності і любові.

Ведуча 2: Її  мудрість  поважали  в сім’ї , прислухалися до порад, в яких  знаходили   спокій  і надію…

Ведуча 1: У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…

Ведуча 2: До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.

Хлопчик:

Найдорожчим людям –

Найкращі вітання.

Сьогодні для вас

Наші побажання:

 

Разом:

Здоров’я вам , мами,

і довгих літ життя!

Дівчинка:

 

Для вас, наші рідненькі , цей

музичний  дарунок.

 Пісня «Милу матусю я дуже люблю»

 Хлопчик :

Мама- це найрідніша людина,

Маму ніхто не замінить мені.

Мама- це подарунок від Бога,

Кожній дитині, що живе на землі.

 

Дівчинка :

За все, що маю дякую я Вам,

Моя матусю золота.

Ви мій найбільший в світі скарб

Для Вас співаю нині я.

 Пісня «Спасибі, велике, спасибі»

 Ведуча 1: Коротке слово - мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе життя  із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей.

Ведуча2: Усе її життя – це безмежна  любов і самопожертва , пробачення провин. Мама створена з добра і любові, …

Ведуча1:…з терпіння і великої  мудрості. ЇЇ золоті руки можуть виконати будь-яку роботу.

Ведуча 2: Ким тільки не може бути мама! Та головне , що усе це вона робить з великою радістю для своїх діток, не чекаючи нагороди.

 Інсценізація «Рахунок для мами»

Автор: Богданчик сидить за столом і щось старанно записує у зошит.

Мама: Що ти пишеш, сину?

Богдан: Рахунок для тебе.

Мама: Цікаво, цікаво! (хоче підглянути)

Богдан: Побачиш, коли я допишу.

 Автор: Хлопчина списав цілий листок , простягнув його мамі і вона почала його читати.

Мама: (читає) Рахунок для мами Богдана, який зробив деяку роботу по господарству і хоче отримати за це певну суму грошей, а саме:

2 рази приніс молоко – 30 коп.

4 рази прибрав у кімнаті – 90 коп.

2 рази помив посуд – 60 коп.

5 разів почистив взуття - 95коп.

3 рази допомагав накривати на стіл – 80 коп.

Це разом – 3 грн..55 коп.

Автор: Мати уважно прочитала цей дивний рахунок, взяла олівець і сказала:

Мама: Я напишу тобі свій рахунок.

Богдан: Твій рахунок?

Мама: Так, невеличкий .

Богдан: Ну, добре , почекаю.

Автор: Мама не довго сиділа над своїм рахунком справилася дуже швидко і віддала синові.

Учень (читає)

Рахунок  Галини Віталіївни синові Богданчику:

12 років для тебе варила їсти – 0 грн. 0 коп.

12 років для тебе прала – 0 грн.0 коп.

50 штанів і курток , сорочок зашила – 0грн.0 коп.

100 ночей просиділа біля тебе, коли ти хворів – 0 грн.0 коп.

Усе разом – 0 грн.0 коп.

Автор: Хлопець уважно прочитав мамин рахунок  і був  здивований:

Богдан: Але, мамо, чому ти скрізь  написала  0 грн. 0 коп..?

Мама: Тому що мати для своєї дитини все робить просто так. Але , якщо ти хочеш , я можу тобі дати ті 3 грн. 50 коп. які ти заслужив.

Автор: Богданчик підхопився  зі свого місця, підбіг до матері , обняв її. і сказав:

Богдан: Ні, ні, мамо… Я не хочу жодної копійки…Прости мені…Я все зрозумів.

Автор: Мама поцілувала сина. Вона ж його любила більше  всіх на світі.

 Ведуча 1: Мама і дитина – єдине, нероздільне .Скільки ніжності в очах матері , скільки радості й тривоги за майбутнє своєї дитини.

Мама

С. Рачинець

Лиш відкрию очки сонні –

Мама скаже: «Здрастуй , доню!»

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє.

А коли болить голівка,-

Мама в мене перший лікар.

Де така ще мама є?

Мама  - сонечко моє

Не шкодує мама часу,

Все розказує про Спаса.

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє.

Добре з мамою нам жити,

Як же мами не любити?

Де така ще мама є?

Мама – сонечко моє.

Ведуча 2: Для наших мам ми назавжди залишаємося  єдиними і неповторними. Для вас, дорогенькі матусі, звучить пісня «Мамине сонечко».

Хдопчик: Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо.

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу  штурмом узяти.

Дівчинка: Можна пройти крізь пустелі і хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

Бо найдорожче стоїть за словами:

В світі усе  починається з мами.

 

 Ведуча 2:  Мама завжди усе  простить, зрозуміє, вислухає.  Мамині ласкаві очі завжди дивляться на нас  з любов’ю і надією.

Хто найбільше любить нас?

Р. Завадович

І дівчинка:

Хто найбільше із усіх

Любить нас, дітей малих?

Хто про нас найбільше дбає,

Хто нас щиро доглядає?

Хто, скажи, маленький брате?

І хлопчик:

Мати.

ІІ хлопчик:

Хто готує їсти нам,

Хоч не раз не їсть і сам?

 

Хто нас чеше і вмиває,

В чисте плаття зодягає?

Хто із вас це буде знати?

ІІ дівчинка:

Мати.

ІІІ дівчинка:

Хто, як щось у нас болить,

Цілу ніченьку не спить?

Хто найкращу казку скаже,

Як дитина спати ляже.

Хто співає їй злегенька?

І хлопчик:

Ненька.

ІІ дівчинка:

Хто до школи перший раз

Відпровадив з дому нас?

Хто нам книжку дав у руки.

Заохотив до науки,

Вчив трудитись – працювати?

І дівчинка:

Мати.

І хлопчик:

Хто за руку нас веде.

Як у свято в церкву йде?

Хто молитви нас навчає,

В Бога долі нам благає?

Хто вчить старших поважати?

ІІ хлопчик:

Мати.

І дівчинка:

Хто життя свого за нас

Не жаліє в кожний час?

Хто нас вчить у світі жити,

Вірно Рідний Край  любити,

Рідну мову шанувати?

ІІІ хлопчик:

Мати.

ІІ дівчинка:

Браття, сестрички мої,

Не забудьмо ж слів її!

Нашу матір звеличаймо.

Шану – дяку їй віддаймо!

І хлопчик:

До матусі прибіжім –

Усі діти:

Рідна  мамо!-

ІІ хлопчик:

-Їй скажім,-

Усі діти:

Нам з тобою рай – цей світ!

Нам живи багато літ!

 

 

 

 

Пісня  «Я вдячний Господу»

Ведуча 1: Сьогодні, як дві тисячі років тому  на горі Голгофі, стоїть  мати і молиться, просить у Господа благословення для своєї  дитини.

Матері  одна за одною промовляють слова молитви:

- Пошли , Боже, нашим дітям щастя, здоров’я , милосердя й добра.

- Світлого розуму й мудрості у житті.

- Навчи їх завжди бути слухняними.

- Бережи наших діток від всякого гріха у цьому світі.

- Віри , любові й надії пошли,  Боже!

- Благослови , Господи, їхнє життя!

 

Дівчинка:

Навчіть мене молитись, мамо,

Не за себе – за цілий світ.

Не словом – Вашими піснями,

Що Ви плекали стільки літ.

Навчіть мене людей любити

Без заздрості і без образ,

Щоб в глибині очей відкритих

Вогонь довіри не погас.

Хлопчик:

Мамина молитва,

Як любов свята.

М амина молитва

В  дітях вироста.

Помолюся Богу

В світанковий час,

Щоб усі тривоги

Обминали нас.

Пісня: «Молитва матері» (виконують ведучі)

(Звучить мелодія  «Аве Марія» Шуберта)

Ведуча 2:

Коли буває важко на душі,

Промов, матусе, хоч півслова -

І згасне біль, розсіються дощі,

І сонце усміхнеться знову.

Кохана мамо, ти – найкращий друг,

Моя пораднице єдина.

Я мовчки притулюсь до твоїх ніжних рук -

В очах побачу небо синє…

Ведуча1:

Я знаю, що життя твоє важке -

Біда і жаль, туга і тривоги…

Але ніхто не любить так мене.

Як ти, дана мені від Бога.

Матуся приголубить в мить біди,

Розділить всі важкі дороги.

Спасибі, рідна, що ти у мене є,

Дівчинка:

Спасибі вам , рідні мами

За те, що сьогодні з нами.

До вас наше щире слово:

Разом: Матусі, будьте здорові!

Бува ж і так, тож скажемо  прямо,

Що через нас сумують мами.

То ж всі сьогодні просимо вас

Разом:          Пробачте , любі мами нас!

Мамі.

С. Прокопчук

(діалог доньки з матір’ю)

-         Ой чого ж це, мамо, у Вас коси білі?

А були ж ті коси чорними колись…

-         Вибілила коси тяжка доля , доню.

Не на коси - в серце ти моє дивись.

-         Та у Вашім серці стільки віри, мамо!

А любові скільки! Вистачить на всіх.

-         Що ж, бери, дитино, і живи так само,

Щоби в твоє серце не вселився гріх.

-         Та чи зможу жити так, як Ви, матусю?

Чи зумію щиро я усіх любить?

-         Знаю я , що зможеш, якщо будеш в Бога

Кожен день в молитві помочі просить.

-         Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,

За благословення, за любов без меж.

-         Кожен день твій, доню, я благословляю,

І тому щаслива в світі ти живеш…

Пісня: «Я – щасливий»

Дівчинка:

Шановні мами,

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб ви були щасливі і здорові,

Усі разом: На многії і многії літа!

 

Ведуча 1: Мама, матуся…Скільки спогадів і тепла таїть це дивовижне  слово,  яким називаємо найближчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу, найріднішу для кожного з нас людину.

Ведуча 2: Дорогі наші мами. діти готувалися до цього дня,  розучували вірші, пісні, а ще власними руками виготовили ось такі чудові вітальні листівки і сувеніри. В такий спосіб вони сьогодні засвідчують вам про свою шану і любов до вас.

( Звучить мелодія)

( Діти вітають матерів, дарують листівки, сувеніри виготовлені власними руками) .

Ведуча 1:

Що ж , пам’ятаймо , милі діти,

Пам’ятаймо завжди з вами,

Що для нас в цілому світі

Найдорожчі  наші мами.

Ведуча 2:

І маленьким , і  дорослим -

Все дають вони з любов’ю

Ніжне серце, світлий розум,

Сили нашому здоров’ю.

Ведуча 1: Шановні мами, ми з великим бажанням приєднуємося сьогодні до щирих привітань ваших  дітей.

Ведуча 2:Прийміть нашу вдячність за вашу відданість і ніжність, терпіння і працю.

Ведуча 1: Нехай любов,  дарована дітям, повернеться сторицею, рясними Божими благословеннями!

 

 

 

 

сценка «мама у відрядженні»

1-а учениця.
ой, марійко-ученице,
ти куди біжиш така?
чом розпатлані косиці?
забинтована рука?
чом коліна, як на сміх,
визирають із панчіх,
а на синьому жакеті
білий ґудзик, як горіх?

2-а учениця.
не розпитуйте дарма.
бо хіба ж я знаю ?
третій день себе сама
навіть не впізнаю!
забруднився комірець,
загубився гребінець.
всі підручники з портфеля
перебрались на стілець.
кіт нитки загнав під ліжко,
поки я шукала їх.
ось що вийшло із панчіх.
ну й попала я в біду,
що нічого не знайду.
ані голки, ані нитки,
ні ножа, ні сковорідки,
ні у ванні рушника,
ні у кухні сірника.
ми й котлети з братом раз
їли так - несмажені.

1-а учениця.
так, що сталося у вас?

2-а учениця.
мама у відрядженні!

 

2-й ведучий.
а ось що діється з деякими дітьми, коли мама просто на роботі.

сценка «обоє хороші»

1-й учень.
страшенно хочу їсти. а на плиті борщ холодний, навіть жир застиг. і котлети та¬кож холодні. вип’ю поки склянку компоту, смако¬та! ой, ще сильніше їсти хочеться! хоч би хто-не-будь прийшов!

(вбігає хлопчик).

1-й учень.
от і добре, що ти прийшов. зараз і пообідаємо!

2-й учень.
а ти розігрів обід?

1-й учень.
ні.

2-й учень.
так чого ж ти радієш?

1-й учень.
а я думав, що ти розігрієш.

2- й учень.
що ти, друже, я наробився, як віл! у нас була контрольна, а потім я ще чергував.

1-й учень.
що ж робити? дуже їсти хочеться!

2-й учень.
і мені хочеться. ось прийде з роботи мама і нагодує нас.
(входить матір з тяжкими сумками в руках).1-й учень.
мама! мама прийшла! от тепер ми по¬обідаємо!
2-й учень.
погано нам без мами. а з мамою так добре

Сценарій свята Бог і Мати

Перед початком звучать пісні про Богородицю і про матерів. Глядач займає місце в залі. Завіса закрита. Лунає вірш.

 

Ведуча ст.дівчина:

Свято матері зародилося давно. У 1903 році молода американка з Філадельфії Анна Джарвіс, яка поховала свою матір, звернулася до законодавців з пропозицією присвятити одинь день кожного року вшануванню Матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу.

 

Ведучий ст.хлопець:

В 1914 році Конгрес США прийняв постанову про святкування Дня Матері. В 1929 році спілка українок Галичини звернулася до громадян з пропозицією зробити й у нас цей день святом. І так сталося, що в усьому світі День Матері святкували і святкують у другу неділю травня, саме тоді, коли відроджується природа і земля вкривається різномаїттям квітів.

 

Ведучий мол.хлопець:

Слово Мати – вічне і неповториме, як світ. Незабаром вже 2000 років, як воно освятилось ласкою неба. Земна жінка від Духа Святого народила Сина Божого. Своєю добротою, покорою святістю вознеслася над нами Божа Матір Марія, щоб заступитися за нас, щоб просити сина свого єдинорожного простити наші провини.

 

Ведуча мол.дівчина:

О, Небо і Земля!

Благословен той день і час

Благословенна Мати Божа та,

Що в муках породила нам

Ісусика Христа.

Сьогодні серцем і душею,

Якщо ми тільки гожі,

Звертаємось до Тебе, мати Божа!

 

Ведучі виходять із сцени.

Виконується Гімн братства Покрова Пресвятої Богородиці (декількома особами)

Завіса відкривається. Звучить спокійна музика. На сцені домашня обстановка (оформлення кімнати). На колінах спиною до глядача перед образом Богородиці стоять діти (1, 2, 3) і молитвою звертаються до Бога.

Найменша дитина:

Мати Божа! Мати Божа!

Дай здоровля нашій нені!

І Тобі ми назбираєм

Ярких квітів повні жмені.

 

Школярик (2-3клас):

На землі одна лиш Мати!

Ти нам Мати там – у небі!

Ти рятуй матусю нашу

В небезпеці і в потребі.

 

Студентка:

Серце наше - наші квіти - 

Віддамо Тобі в любові;

Захищай матусю нашу

Під святим своїм покровом.

 

Входить мама 

Мама: А чого це ви, мої любенята, ще не в ліжках, га? Ану хутенько до спання.

Діти обступають маму, горнуться до неї, ластяться, вона гладить по голівці.

Найменша дитина:

Матусю, почитай нам щось цікаве!

2-га дитина: Матусю!

Мама: Ні, вже дітоньки мої любі, вже пізно. Спати, спати, спати.

Діти: (разом) Ну, мамуню. Ви наша рідненька. Ви наша любесенька.

 

Студентка прискоком опиняється біля домашнього вівтарика, бере книжечку про Богородицю і простягає мамі. Всі очікувано дивляться на маму.

 

Мама: Ну гаразд, вмощуйтеся біля мене. А почитаю я вам сьогодні про перше Ісусове чудо, яке сталося за проханням Його Матері.

 

Всі сідають на диван. Мама посередині. Старша дочка-студентка внизу, коло маминих ніг.

Мама гортає сторінки книжки і знайшовши, починає читати (Цвіт з Назарета ст.167):

 

Саме у Кані Галилейській має збутися подія, що покаже, чим є Прч.Діва Марія, яка Її сила, яка міць. Ось послухайте, про цю подію розповідає нам найкраще св.Письмо: «А третього дня було весілля в Кані Галилейській, і була там Ісусова Мати. Запрошено також і Ісуса і Його учнів на весілля. І коли не стало вина, сказала Ісусова Мати до Нього: «Вина не мають». І сказав Їй Ісус: «Що мені й тобі, жоно? Ще не прийшла моя година». Сказала Його мати слугам: «Що скаже вам, зробіть». А стояло там шість камінних дзбанків на воду для очищення юдеїв, що містили в собі кожний по дві або три міри. Сказав слугам Ісус: «Наповніть дзбанки водою» і наповнили їх аж до верху. І сказав їм Ісус: «Черпайте тепер і занесіть старості». І занесли. Коли ж староста покуштував воду, що стала вином, а не знав звідки воно, то покликав жениха і сказав йому: «Кожний чоловік ставить перше добре вино, а коли вп’ються, тоді гірше; а ти заховав добре вино аж дотепер». Таке чудо зробив Ісус за проханням своєї улюбленої Матері.

 

Мама закриває книжку і передає її старшій дочці, яка тихенько відносить її на місце. Мама бере на руки найменшу донечку і заколисуючи виходить за куліси. Старша дочка веде засинаючого братика, який потягується, перед цим цілуючи маму і говорячи слова: На добраніч, матусю! Мати відповідає: Доброї ночі, доню! Доброї ночі!

Звучить колискова (скрипка). Завіса закривається. Виходять старші ведучі.

 

Ведуча ст.дівчина:

Перше чудо в Кані повинно зміцнити наше довіря до Прч.Діви Марії. Бачимо, що Ісус не може нічого відмовити своїй Матері, що кожне Її бажання відразу сповнює, та що Ісус більше робить, як Прч.Діва Марія просить.  Вона просить вина на весілля, а Ісус творить таку кількість вина, що вона може вистачити молодим на довгий час.

 

Ведучий ст.хлопець:

Ісус любить свою Матір і є Їй послушним. Це хороший приклад для нас, дітей. Любім же матерів своїх, бо це наказує нам Господь у 5-ій заповіді «Шануй батька свого і матір свою і добре тобі буде, і довголітнім ти будеш на землі, яку Господь Бог твій дає тобі». Отож, нехай наші серця завжди будуть повні любові і шани до наших матерів.

 

Ведучі виходять. Завіса відкривається.

Мама:  виходить на сцену з синочком і донечкою, присідає коло них і одягає у вишиті сорочки, запитуючи їх, як їм спалося, що снилося)

 

Донечка:

Снилось мені ясне сонце, що в хаті світило

А то лиш так моя мама дивилася мило.

Приснивсь мені легкий вітрик,

Що пестив колосся – а то мені

Моя мама гладила волосся.

Снилась мені ягідочка, як мед солоденька –

А то мене цілувала мама дорогенька.

Снились мені ангелики, що в рай мене несли –

А то мене мами ручки до серця притисли.

 

Мама обнімає доню і синочка, обціловує.

Син: 

Скажи, матусенько, мені,

За що мене ти так кохаєш?

Ти бережеш мене у сні

І вдень мене все доглядаєш.

Мама:

Люблю тебе, бо чемний ти,

Бо слухаєш мене завжди

І любиш рано в школу йти.

Люблю тебе, що ти веселий,

Мов ластів’ятко чарівне,

Але скажи мені, маленький, -

Чому так любиш ти мене?

 

Син:

Таж ти не раз не спиш у нічку,

Як захворію я коли,

Не раз твої молитви щиро

За мене в небо попливли.

За все тебе я люблю, нене,

Люблю матусю я свою.

Я і сказати не умію,

Як я тебе люблю, люблю!

 

Мама пригортає діток до себе. Входить старша донечка-студентка з квітами (або з гарною хустиною в руках) і звертається до матері:

Моя люба мати,

Калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

 

В тобі моє щастя,

В тобі моя ціль,

Моїм твоє горе,

Моїм є твій біль.

 

Твоя втіха й радість

Радує й мене,

А твій жаль займає

Й серденько моє.

 

Бо ж я, моя мамо,

Твоя кість і кров;

Ти мене родила,

Ти є мій покров!

 

Ти мій скарб найбільший,

Ти мій цвіт живий,

Ти моя перлина,

Жемчуг дорогий.

 

Ти мене хорониш

Від лихих тривог,

Най благословить тя

З неба Господь Бог!

 

Обнімає маму, цілує її і покриває плечі хустиною. Всі діти обняли маму. Мама усміхається від щастя.

Закривається завіса. Звучить тихенька музика (або пісня Аве-Марія)

Виходять молодші ведучі.

 

Ведучий мол.хлопець:

Мати і дитина – символ життя на землі. Мати благословила перший мій подих, першу мою усмішку, перший крок, вона підготовляє мене до дорослого життя.

 

Ведуча мол.дівчина:

Ми звертаємось до всіх присутніх в залі. Пригадайте, коли в останній раз ви були з матірю. Чи знайшли час, щоб сісти поряд, поговорити, розказати про своє життя, розпитати і вислухати неньку. А їй так мало треба… Не запізнитись би… Для вас, любі матері, даруємо цей танець.

 

Завіса відкривається. Діти виконують танець.

 

Виходить пані гарно одіта в укр.костюмі з одного боку куліс, а з другого – хлопчик-українець. Починають діалог.

 

Пані:

Чий ти, хлопче золотий?

Хлопчик:

Мамочки – і більш нічий!

Пані:

Я тебе собі візьму!

Хлопчик:

Ні! Я з вами не піду.

Пані:

В мене краще, як у нені;

Дам цукорків повні жмені, яблучко й медяник!

Хлопчик:

Я до солодощів звик:

Я ж у мамочки - як пан!

Пані:

В мене будеш – як гетьман!

Приберу тебе в жупан, дам шабельку і пістолі

Та ще й грошенят доволі.

Хлопчик:

Ви сховайте свій дукач;

У мамусі я богач,

У мамусі князь я й пан:

Маю кріс і барабан!

Пані:

В мене ляля – як та краля,

В мене донечка Олюся.

Хлопчик:

Ні – з ніким я не дружуся!

Гарні Олі, гарні Фрузі,

Але шкода, шкода слова:

В мене мамочка чудова.

Кожний чув про те і знає:

Кращої ніде немає –

Хоч у близькому окрузі,

Хоч у світі у цілім!

Пані:

Хлопчику, ходім, ходім!

Знай: тебе, малий мій друже,

Я за синочка візьму.

Хлопчик:

Пані, де вже там… простіть! –

Я – не можу… Дуже – дуже

Мамочку свою люблю.

Хоч мені ви дайте світ,

Я від неї не піду!

Пані:

Славний, бачу, ти! Дай бузі!

Хлопчик:

Ой, ні! Ні! – Я все вірненький,

Зрадити не можу неньки.

Вибачте, чемно прошу:

Мамочку я в серці ношу;

Тільки мамочку кохаю,

для нікого більш – крім мами –

місця в серденьку не маю!

Пані:

Ей, пустуньчику, піймаю.

Хлопчик:

Кланяюсь – і вже втікаю…

Мама там шука за мною,

Кличе; з мамою піду.

Я страшенне – дуже – дуже

Мамочку свою люблю.

Мама! Мама – квітка красна!

Мама! Мама – зірка ясна!

Тільки мамочці дам бузі!

 

Надходить мама, хлопчик кидається в її обійми.

Закривається завіса. Виходить ведучий молодший.

 

Ведучий:

А зараз для нашої Небесної Неньки і для всіх матерів звучить пісня «Радуйся Маріє» у виконанні Залуги Людмили.

 

Завіса відкривається. Інсценівка. Діти сидять колом і плетуть вінки.

 

1 дівчина:

Я свою матусю так щиро кохаю,

Що й розказати не вмію, не знаю.

 

2 дівчинка:

Нема на цілім світі, всім вам признаюся,

Кращої матусі, ніж моя матуся.

 

3 дівчинка:

Моя наймиліша з усіх людей ненька,

Тиха, мов голубка, щира і миленька.

 

4 дівчинка:

В кожного дитяти найдорожча мати,

Знає це сирітка, ронить сльози зрідка.

 

5 дівчинка:

Мені вже говорить щовечора ненька

Що я українка, мов квітка пишненька.

 

1 дівчинка:

Як то це є гарно Бозя в небі склала,

Що мені, Марусі й Наді – всім нам маму дала.

 

Вибігають декілька хлопців з квітами.

1 хлопець:

Вітайте, ми квітів нарвали для вас

Сьогодні святкуєм День Матері в нас!

 

2 хлопець:

Та й ми таку пісню в честь матері склали,

Що ще мабуть в цілім світі ніде не співали.

 

Дівчата: А ну, заспівайте!

 

Лунає пісня, дівчата також підспівують.

Виходять молоді дівчата-циганочки:

Ану, дітвора, розбіжіться і нам дайте повеселиться!

Виконується танець «Циганочка»

Закривається завіса.

Виходять ведучі старші.

 

Ведучий хлопець:

Провидіння Боже назначає кожній людині мету і подає засоби до її осягнення. Щоб мати могла з успіхом сповнити своє високе і багате на жертви призначення, Господь Бог подає їй надзвичайний засіб: материнську любов і побожність.

 

Ведуча дівчина:

Коли природна любов матері не є освячена любов'ю Бога і побожністю, тоді стає вона отрутою для дитини. І тому сама рука Сотворителя, що більший скарб любові вложила в серце невісти, ніж в серце мужчини, дала також і невісті більший нахил до побожності.

 

Ведучий хлопець:

Християнська мати освячує свою природню любов любов'ю вічною.

Богородиця для неї є досконалим взірцем матері. Християнська мати навчає своє дитя любити Бога, навчає молитви і веде до Церкви. У церкві маленька дитина пізнає Бога, зростає у мудрості, набирається життєвої сили.

 

Ведуча дівчина:

Перші враження, які переживає дитина, лишаються у душі на все життя. Дитина, що в дитячім віці ходила на Службу Божу зі своїми родичами, пізніше ніколи не пропустить її. Ходячи до церкви, дитина вчиться шанувати обов'язки щодо Господа Бога і тим самим зуміє сповняти обов'язки, які має щодо родичів. Тож християнські матері! Памятайте просьбу нашого Спасителя: «Лишіть дітей і не бороніть їм приходити до мене».

 

Ведучі виходять. Відкривається завіса. На сцені хлопець і дівчинка. Розказують почергово вірш «Моя мати! Моя Церква!»

 

Моя Мати! Це є жінка, що мене родила,

Моя Церква! Божий храм, що мені так милий.

Моя Мати! Це є жінка, що груди давала,

Моя Церква! Де людина вже Бога пізнала.

 

Моя Мати! Наймиліша, що мене плекала,

Моя Церква! Найсвятіша, що Віру нам дала.

Моя Мати! Тільки моя мені найрідніша,

Моя Церква! Невеличка – може десь є більша.

 

Моя Мати! Дуже пильно мене оберігає

Моя Церква! Котрий рік – будова триває.

Моя Мати! Тут зі мною по Божій волі,

Моя Церква! Найгарніша – збудуєм поволі.

 

Моя Мати! Моя одна – іншої не буде,

Моя Церква! Ось тут поруч – йдуть до неї люди.

Моя Мати! Найсвятіша – після Богомати,

Моя Церква! Нам від Бога – що ж більше гадати…

 

Молімся і вірмо! Лиш Бог допоможе!

Все решта – лукаве, зависне, вороже…

Йдуть люди із дітьми до Церкви, до Храму,

Молюся за себе, за рідних, за маму!

 

Виходять всі: старші і молодші; дівчата з квіткою в руці, а хлопці зі свічками.

 

 

Дівчина 1ст.:

Була тиха, і наче весна та, прекрасна,

Просто, скромно й побожно жила…

Вона радість вернула нам, Зіронька ясна,

Спаса-Бога нам в тілі дала.

 

Хлопець 1 ст.:

Та єдина, яка розуміє все чисто,

Серцем зогріє кожного з нас,

І сльозинок утре нам дрібнеє намисто,

І є з нами щодня, повсякчас.

 

Дівчина ст.2:

Нині світ так добра потребує і ласки;

Щоб збороти всю погань і зло –

Тож несім, як Вона, ми відверто, без маски

Людям серця любов і тепло!

 

Дитина 1(хлопець):

Мамочко рідненька, я твій син маленький,

В день твойого свята зичу радощів багато.

Зичу щастя і здоровя, зичу много літ.

Мамо, ти мій скарб великий,

Мамо, ти мій світ!

Йде в зал і дарує своїй мамі квіти.

 

Дитина 2 (дівчина):

Мамо! Ти – як Ангел з неба,

Знаєш, чого мені треба:

Стережеш і нагодуєш,

Прибереш і поцілуєш.

 

Міцно я Тебе кохаю!

Бога доброго благаю,

Щоб прожила Ти сто літ!

Мамочко! Ти рожі цвіт!

Дарує квіти своїй мамі.

 

Дитина 3, 4 (брати, по одному куплету):

О, Мамочко!

В любові і подяки день

При звуках радісних пісень

Прийми від нас, дітей, привіт!

 

Ми просимо з глибин сердець,

щоб добрий Бог – щоб Бог Отець

Тобі багато щастя дав,

Щоби Тебе нам зберігав сто літ! Сто літ!

Дарують квіти.

 

 Хлопець 2 ст.:

Дамо любов, дамо пошану,

Мольбу зашлем Христові Богу,

Щоби кріпив Її кохану,

І літ дожити дав Їй многих,

Щоб діти всі цілого світа

Її співали «Многії літа»

 

свято для мам 
          “нема цвіту краще від маківочки, немає роду 
                           милішого від матіночки” 
  
ведуча.  материнство... святе і прекрасне, оспіване поетами, увіковічене  художниками на полотнах.  сьогодні, на цьому святі, ми вдячним словом вшановуємо    
                наших матерів. у всіх народів, у всі віки жінка- мати була 
охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її  
мудрість поважали в сім’ї, в її розрадах знаходило спокій 
зранене й зболіле синівське серце. 
виходить юнак і дівчинка. 
юнак... чуєте? хто там? – з дороги! 
               мати іде молода, 
               сонячні очі вологі, горда і рівна хода. 
               глянте, яка величава, скільки надії в очах! 
               сина, як щастя, як славу, 
               в люди несе на руках. 
               ні, їй немає зупинку, їй поступається все. 
               знайте, майбутню людину радісна мати несе. 
дівчина... 
                 скільки у серці любові! квітне для неї земля. 
                 друзі, тихіше розмови- спить на руках немовля! 
                 чуєте, хто там? – з дороги! глянте, краса- не хода 
                  кидайте квіти під ноги, мати іде молода. 
  
звучить “пісня про матір” 
  
ведуча. мати... материнське серце здатне перейматися 
              болем дитини на відстані, журитися долею своїх 
               дітей усе життя.  якби могла сонечко прихилила б. 
  
           звучить пісня  «виростеш ти, сину» 
  
          ведуча. війна... зловісним смерчем пролетіла звістка. 
              стиснулося від болі материнське серце. добра і 
               ніжна провела за ворота своїх синів-соколів . 
               буде довго ждати, виглядати, молитися тихо. 
               та візьме на свої худенькі плечі весь тягар війни, 
               працею своєю невтомною наближатиме день 
               перемоги. у тривожному чеканні ждали матері 
               повернення своїх синів-соколів. 
               та скільки синів не діждались синів наші матері. 
               скільки їх згорьованих по всій країні. 
               ми розділяємо горе матерів нашого села, чиї сини 
               загинули на фронтах вв війни. 
  
звучить пісня “а мати ходить на курган” (виконує сім’я ) 
            
художнє читання у виконанні … 
  
ведуча.  посивіли від горя матері. ніякою мірою не  
               виміряти втрат, нічим не вилікувати незагоїних 
              ран материнської душі.  та до її щедрот тагнеться 
               усе живе.  мати- це вічність життя. 
  
у виконанні бабусі звучить пісня « мамина коса» 
  
ведуча. мати і земля... земля і мати... це їх роботящі 
                           руки,  моєї і твоєї матарів, з пеплу війни підняли 
                           до життя цю землю, вмили гіркою сльозою, 
                           засіяли молодим життям. заквітла перед хатою 
                            мамина вишня, зацвіли в саду мальви та 
                            чорнобривці,   защебетав соловейко -       
                             і  посміхнулася мати. 
  
      звучить пісня “чорнобривці” 
  
ведуча.  жінка - мати . її нелегка доля з особливою ніжністю 
оспівана в народній творчості. сьогодні на цьому святі  ми вшановуємо жінок. 
ваші діти приготували вам солодкі подарунки . нехай ваше життя буде таким солодким як ці сюрпризи. 
  
                          у виконанні танцювальної групи   композиція 
                             “моя квітуча україна”

0

·         Поделиться

матусенько моя рідненька

(пісня «сік землі»)

ведуча.
христос воскрес! шановні гості, матері, вчителі та діти! сьогодні, коли вже прокинулася від сну природа, коли лунає у блакиті пташиний спів, теплий вітерець приніс і до нас чудове свято - день матері!

1-й учень.
добрий день вам, люди добрі,
що сидять в нашій господі,
ми зі святом вас вітаєм,
щастя і добра бажаєм.

2-й учень.
красиво і світло у нашій світлиці,
букети в руках у діток вогняні.
сьогодні у школі родиннеє свято,
і хочеться всіх привітати мені

ведучий.
а історія цього свята така. жила у філадельфії маленька дівчинка, яка дуже любила свою маму і була впевнена, що вона найкраща в світі. минув час, дівчинка виросла і зрозуміла, що для кожної людини її мама найдорожча, наймиліша. то чому б разом для усіх мам на світі не започаткувати свято - день матері.

ведуча.
вирішила так уже доросла анна джарвич і в травні 1910 року організувала у філадельфії свято матері. згодом його почали відзначати у всьому світі.

ведучий.
у 1929 році союз українок галичини звернувся до громади з пропозицією зробити цей день святом матері. воно стало у нас найкращим, і ми від усього серця вітаємо всіх мам, які сидять у нашій залі, і тих, хто не зміг прийти до нас. хай і до них доторкнеться ласкавий вітерець наших сер-дець, нашої любові.так сталося, що в усьому світі день матері святкували і святкують у травні. мабуть тому, що саме у травні заявляється так багато різних квітів.

ведуча.
дорогі матері! ми зібрались на велике свято - день матері. у цей день усі вшановують і матір-неньку, і матір-землю і матір божу. перше слово, яке дитина вимовляє, - «мама». з’являється на світ малятко - лине до бога мамина молитва з проханням щастя-долі її дитині.

ведучий.
богиня-берегиня… яке поетичне, яке точне і загадкове наймення! берегиня - це та, що береже тепло, оберігає нас від невірного кроку. це та, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а са¬ма жертвує задля нас всім, навіть життям. це та, що темними ночами колихала тебе, не зімкнувши очей ні на мить. ім’я цій богині - мати!

вчитель:
благословенна будь, вкраїнська мати…

(пісня «мамо, тобі низесенько вклонюсь»).

(запалюємо підсвічник).

ведуча.
минають роки. підростають діти. та не меншає турбота. моляться матері за діточок своїх, прилучають їх до молитви.

учень.
на землі одна лиш мати.
ти нам мати там, у небі.
ти рятуй матусю нашу,
в небезпеці і в потребі.

учень.
є в мене найкраща у світі матуся,
за неї, пречиста, до тебе молюся.

(виходять дівчатка в довгих білих сукнях, білих віночках, з квітами в руках).

учень
мати божа, мати божа,
дай здоров’я нашій нені.
ось тобі ми назбирали
ярих квітів повні жмені.
зберемо дзвоники лісові,
що найкращі у діброві.
матінці дай щастя, долі,
щоб дні їй минали
без смутку, без болю.

учень.
о, маріє діво, я тебе благаю,
я на твою поміч щохвилі чекаю.
приберемо твою ікону
у барвінок зелений.
тільки дай доволі щастя
нашій нені, нашій нені.
серця наші - наші квіти -
віддамо тобі з любові.
захищай матусю нашу
під святи своїм покровом.

(пісня «у стіп марії»).

учень.
рано до молитви щиро руки зложу
і буду просити бога й матір божу,
мамо тебе, мати, щирими словами:
- змилуйся, змилуйся, змилуйся над нами,
силу і здоров ‘я дай нам, мати божа,
поможи нам вчитись, чесно працювати,
щоб була потіха дня мами і тата.

учень.
мій ісусику солодкий,
мій приятелю святий,
я із ліжка свого вставши,
йду до тебе, дорогий.
ти колись, живучи в світі,
між людьми на цій землі,
славу й честь складав отцеві,
щоби дати приклад всім.
буду чемним і слухняним
буду слухати батьків,
і тебе, ісусе милий,
полюблю аж до віків.

учень.
рідна матінко моя,
я люблю вас щиро-щиро,
вам бажаю щастя й миру.
ви мене любіть, рідненька,
бо я ще такий маленький.
хочу бути на вас схожий,
як і ви, такий же гожий.
хай моє хороше слово
розквітає веселково!

учень.
а у мене найкраща матуся.
я молюся за неї - серденько
день і ніч я за неї молюся,
бо найкращу з усіх маю неньку.
я звертаюсь до неї словами,
і жадаю їй щастя і долі.
все для неї, для любої мами,
щоб не знала ні смутку, ні болю.
я бажаю їй щастя усюди,
хай дасть бог і удачу, і силу,
а що вже мене вивела в люди,
розцілую матусеньку милу…

учениця.
ще в колисці немовля
слово «мама» вимовля.
найдорожче в світі слово
так звучить у рідній мові.
мати, матінка, матуся,
мама, мамочка, мамуся! -
називаю тебе я,
рідна ненечко моя!

учень.
снилось мені ясне сонце,
що в хаті світилось,
а то лиш так моя мама
дивилася мило.
приснивсь мені легкий вітрик,
що пестив колосся,
а то мені моя мама
гладила волосся.

учениця.
снилась мені ягідочка,
як мед солоденька,
а то мене цілувала
мама дорогенька.

учень.
снились мені ангелики,
що в рай мене несли,
а то мене мами ручки
до серця притисли.

учениця.
снилося мені, що на крилах
я в гору несуся,
а то мене із постелі
піднесла матуся.

(пісня «матуся моя»).

ведучий.
мама… в цьому слові пісня жайворонка і журливе «курли» журавлів. мама дала життя, нав¬чила розуміти людей, шанувати хліб.

ведуча.
слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. і так же ти¬хо воно приходить на уста - промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю весел¬ки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою,

ведучий.
«із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м-а-м-о», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар бо-жий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати. це - мить, і це - вічність, бо ма¬ма завжди з нами, вона живе у нас, у наших дітях та внуках, в усьому нашому роді та береже нас і благо¬словляє на добро» (ярема гоян).

ведуча.
немає кращої любові, як любов мате¬ринська, бо всі любові цвітуть і перецвітають, а лю¬бов материнська вічна, вона вічно пестить і гріє серця своїх дітей. ось послухайте одну з легенд про материнську любов.

легенда про матір
колись дуже давно, на узбережжі чорного моря жили люди. вони орали землю, випасали худобу, рибалили. во¬сени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин нептун, надзви¬чайно страшний і сердитий володар морської стихії.
- хоч як люди хваляться своєю силою, а мене боять¬ся. ніхто не пускає стріл в мій бік.
та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пусти¬ли в бік нептуна три стріли.
- я вас поховаю у морській безодні, - заревів неп¬тун.
матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. цар морів і справді може це зробити. думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. а матері, що віддали свої сили дітям, стали слабки¬ми.
ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? якщо зустрінеш їх, не посміхайся. то вони віддали свої сили своїм дітям.
розлючений нептун вигукнув:
- хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки.
жінки знову зажурилися. раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. вони, як і їхній батько, бу¬ли некрасиві.
- жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ва¬ших синів. з морської трави сплетемо для них жили, і ру¬ки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.
жінки погодились.
якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. знай: вона пожертвувала своєю красою за¬ради дітей.
коли цар нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок.
ти чув, як плачуть чайки над морем? це вони просять¬ся додому, але жорстокий батько не пускає їх. а моряки на чайок дивляться - не надивляться. тому що вони но¬сять красу їхніх матерів.
от, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. вийшли та й не повернулися.
голосно зареготав нептун:
- не діждатися вам своїх синів. вони заблукали. за¬були, бо у морі немає доріг.
тоді матері вигукнули:
- хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайш¬ли дорогу до рідних берегів.
тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки…
ось яка сила материнської любові! пам’ятайте цю легенду! в ній сказано так багато!

учень.
живе рідне слово в піснях колискових,
стрічається знову в них світ поколінь.
матусина мова цвіте веселково,
освічує в небі захмарену тінь.
і де б не були ми в безмежному краю,
нас кличе додому дитинство святе,
де кожна пташина, як мати співає,
верба і калина у лузі цвіте.
де вся україна - колиска любові
із явора й дуба, з горіхових віт.
в устах материнських, у рідному слові
шепоче молитву - душі заповіт.
гойдайте веселку своїми серцями,
гарячим цілунком торкніться хмарин,
щоб сонце сміялось, умите дощами,
щоб завше вертався до матері син.

ведучий:
а буває, що при живих дітях матері залишаються самотніми.

учень:
на грядці в бабусі затінились квіти суцвіттям,
хлюпочуть від вітру пелюстки у сизій росі.
лишилася жінка на старість самітня при дітях,
чека, виглядає, що може приїдуть колись.
хоч хата старенька, та прибрано всюди і чисто,
усе до ладу, рушники на стіні, аж горять.
дістала зі скрині поблідле весільне намисто
і зойкнула стиха, бо крижі віддавна болять.
а роки минають. і падають зорі строкато,
та й просяться знову на білу, як пір ‘я, канву.
бабуся старенька вдяглася немовби на свято
і стала зорею. а зорі у небі живуть.

(пісня «посіяла людству літа свої, літечка, житом…»).

сценка.
ведуча.
що сталося, чому ви шепочетесь?

учень.
для матусі квітів весняних ми хочем нар¬вати.

дівчинка.
та де ж нам їх узяти?

(заходять весняні місяці).

хлопчик.
ой пішов я до березня
поміж березами.
- дай, березню, трохи квіток
на свято дня мами.

березень.
ще квіточки не зацвіли,
листочки маленькі.
земля встала, та не вбралась
ще на свято неньки.

хлопчик.
ой ти, квітню, ти так гарно
земельку вбираєш,
ти вже, мабуть, для матусі
гарні квіти маєш?

квітень.
ой вбираю я земельку, вбираю,
але вбрати свято неньки,
здається, не встигну.

хлопчик.
ой ти, травню, красний травню,
прибраний багато,
подаруй хоч одну днину
матусі на свято.

травень.
ой знав я, що колись буде
матусине свято.
тому кожну свою днину
вбрав гарно, багато.

учень.
хочу я всі квіти в букети зібрати,
що під небом цвітуть голубим.
рідна мамо, матусенько, мати,
до землі я вклоняюсь тобі!

(кланяються діти, дарують квіти.)

учні виконують танок

ведучий.
а зараз до вашої уваги загадки.

учень 1.
який струмочок повсяк-час
співає ніжно коло вас?

всі. мамин голос.

учень 2.
а що солодке знаєш ти,
чого в крамниці не знайти ?

всі. мамині вуста.

учень 3.
яке колосся золоте
у низ вершечками росте?

всі. мамині руки.

учень 4.
які сніги постійно йдуть,
які сніги не розтають ?

всі. мамина сивина.
учень 5.
які дві зірки знаєш ти
завжди нам сяють з висоти?

всі. мамині очі.

учень.
спасибі вам і знов і знов
за вашу ласку і любов,
за те, що вдома повсякчас
ви так турбуєтесь за нас.
що нас так смачно годували,
що нас так пильно доглядали,
що не стуляючи очей
не досипали ви ночей.
нехай ще в маленькім ділі
та в нас уже руки вмілі.
для вас, наші милі мами,
ростемо помічниками.
сердечними словами
вітаємо вас, рідні мами!
вітаємо всіх з весною,
із долею ясною!

(пісня «росте черешня в мами на городі»).

вчитель.
«три біди є в людини - смерть, старість і погані діти», - говорить народна мудрість. старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна застерегтися, це залежить як від батьків, так і від самих дітей. тож завжди старайтеся бути слухняними, дітки! турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

ведуча.
виховує мати синів, дочок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. а вони, роз¬летівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу.

ведучий.
лише скупі листи приходять час від ча¬су. а коли, нарешті, знайдеться хвилина, щоб відвідати, нерідко це буває надто пізно. зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпа¬на віконниця і додолу підстреленою горлицею впа¬де материнська любов.

інсценізація поезії «молитва матері»

автор.
з доріг, які давно в житті обрані, _
лише одна веде нас до христа.
цей шлях - молитва, що нас навчила мати,
стежина ця терниста й непроста.
одної долі плутана дорога.
губилась вже у прірві небуття.
і лиш молитва матері до бога
вернула хлопцеві і душу, і життя -
батьки йому частенько говорили.

батько.
лицем до бога, сину, повернись,
забудь вино, не трать даремно сили,
і будь таким, як ми - щодня молись.

автор.
але вино, товариство, розваги
йому були милішими завжди.
батьківських слів не брав він до уваги,
цурався неба й церкви, як біди.
молитися він просто ненавидів,
про бога навіть чути не хотів.
та час прийшов - на сірих крилах злиднів
не лічив він одноманітних днів.
та не забуде день один навіки,
це день страшний - бо батько помирав.
закрили сльози мамині повіки,
а він стояв і п ‘яно реготав.

син.
ну, де ж твій бог, чому не допоможе?
де твій зцілитель, чом ти не встаєш?
загнешся ти, як всі, на смертній ложі
і як усі, в сирій землі згниєш!

автор.
всміхнувся і промовив тихо батько:

батько.
я ще живий, а ти - давно мертвець.
та вже недовго, скінчиться це лихо,
й мене до себе забере творець.

автор.
по смерті батьковій молилась мати:
за душі їхні - батькову й його.
ці сльози мамині він буде пам ‘ятати
до самого кінця життя свого.
але тоді ці сльози викликали
у нього злість і ненависть страшну.
і от якось, як нерви його здали,
він кинув дім й пішов в пітьму нічну.

син.
і я пірнув в «свободу» просто з мосту.
тепер я вільний в думці і ділах,
я ще не знав тоді життя -
як легко можна заблудить у гріхах.

автор.
життя його, як тріску, закружляло,
у вирі суєти, гріхів і зла -
він пив, як всі, допоки були сили,
і на плечах трималась голова.
вино - це зло і джерело розпусти,
не одного згубило вже давно,
життя для нього стало наче пустка,
він з джерела життя не лив, а пив вино.
в його душі розпуста так розквітла,
що він, немов сліпий, в болото йшов
й не помічав, що поруч було світло.
він падав, піднімався, далі йшов
він чув себе, як звірина в капкані,
від розпачі він мало не ревів.
та ось якось у тім жахливім стані
краянина неждано він зустрів.
і він згадав село, і батька й маму,
її печальні очі у сльозах.
налив собі він в склянку 200 грамів
й спитав його із бравою в словах:
син.
ну що? мене ще мама пам ‘ятає,
чи, може, вже навіки прокляла?
хотів навідатись, та часу я не маю,
завжди затримують якісь діла.

краянин.
твої діла я добре розумію,
не гірше, ніж про це ти знаєш сам,
не вухом слухай, серцем, якщо вмієш.
чи може мати сина проклясти ?
коли ти втік, твоя матуся бідна
посивіла від горя і біди,
і кожен день допізна, доки видно,
все виглядала, чи не повернешся ти.
до неба мати руки простягала,
молилася за тебе знов і знов,
в очах її надія не вгасала,
а в серці жила віра і любов.
коли в ногах не стало сил останніх,
то решту сил черпнула з серця дня,
і добровільним ланцюгом чекання
вона мене за тебе прийняла.

автор.
від слів його зірвалася курнина.
що відділяла світло від пітьми.
відкрились очі - жде матуся сина,
а він з чужими бавиться людьми.
він обірвав розмову на півслові.
лише коротке кинув: «прощавай!».
не було більше вести про що мову,
кричало серце: «швидше, поспішай!»
неначе молот бив його по скронях,
коли він вскочив в поїзд на ходу,
він задихався в темному вагоні:
що стріне вдома - радість чи біду?
і ось зупинка, станція знайома,
веде дорога до села.

син.
колись по ній мене малого з дому
за руку мама в білий світ вела.
тепер вертаюсь я мов божевільний
чому ж цей білий світ мене навчив?
я мав свободу, гроші, я був вільний.
та долю я свою в вині втопив.

автор.
дорога повз мовчазний цвинтар вела,
він пригадав, тож батько тут лежить.
відшукав закинуту могилу,
згадавши ту останню мить.
в гіркім риданні впав він на коліна
й поцілував холодний мокрий хрест.

син.
прокинься, батьку, встань із домовини.
ти був правий, прогнив, мов труп, я весь.
але тепер тебе я закликаю
повірити в останній раз мені.
з минулого я назавжди вертаю,
хай згине все, як у жахливім сні!
спокутуюсь турботою про маму
тепер вона не знатиме біди.
борг поверну своїми я руками
і спрагненим устам подам води.

автор.
і тут крізь сльози він побачив раптом
ще один хрест і свіжий горб землі.
і зрозумів з холодним в серці жахом,
що вже ніхто не жде його в селі.
лиш синє небо свідком того було,
як він безсило на могилу впав,
в якій навіки матінка заснула,
і замість мами землю цілував.

син.
мамо! моя єдина!
чому ж ти сина не діждалась ?
де порятунок я тепер знайду?
твоє життя так рано обірвалось.
я ж сирота, без тебе пропаду!

автор.
і раптом вітер подихом осіннім
приніс слова, що серцем він почув.

голос матері.
в молитві, синку, знайдеш ти спасіння.

син.
і я до неба руки простягнув -
з тих пір живу я з господом ісусом,
я відчуваю мир в душі своїй.
хто би колись мене повірить змусив,
що це і є вершина моїх мрій.
життя сторінки мого подерті,
молитва матері перемогла -
в ній чудодійна сила після смерті,
бо з серця мати черпала слова.
та пам ‘ять цю, що наскрізь пропікає,
не руште навіть добрими руками.
на серці камінь - ноша нелегка
але чи легше, коли серце - камінь.

учень.
допоки нас чекають наші мами,
і доки виглядають нас батьки,
провідуймо, та не лише листами,
хоч дорогі їм і скупі рядки.
коли нежданно вдарять в дзвони далі,
тоді на все, на все знайдеться час.
але ні сльози, ні вінок печалі,
уже ніщо не виправдає нас.
живе рідне слово в піснях колискових,
стрічається знову в них світ поколінь.
матусина мова цвіте веселково,
освічує в небі захмарену тінь.
і де б не були ми в безмежному краю,
нас кличе додому дитинство святе,
де кожна пташина, як мати співає,
верба і калина у лузі цвіте.
де вся україна - колиска любові
із явора й дуба, з горіхових віт.
в устах материнських, у рідному слові
шепоче молитву - душі заповіт.
гойдайте веселку своїми серцями,
гарячим цілунком торкніться хмарин,
щоб сонце сміялось, умите дощами,
щоб завше вертався до матері син.

пісня “сину, ангел мій”

ведуча.
діти, говоріть своїм ненькам ласкаві сло¬ва щодня, щогодини, бо ж вона боронить вас від усіх бід щохвилини. недарма в народі мовиться: «болить у дитини пальчик, а в матері - серце».

учень.
люблю тебе, матусенько єдина,
любов’ю щирою, як любить лиш дитина.
і господа щоденно я молю,
щоб зберігав матусеньку мою.

учень.
ще з порога, уздрівши мовить:
«синочку, ти як сонце із ясного неба,
а я вишила нову сорочку
із пахучого льону для тебе».
і вже в хаті матусине свято
вгамувало всі болі й розлуки.
пригортаю до вуст винувато
в праці зболені мамині руки.

(пісня «мамина сорочка»).

ведучий.
любі діти! ви прожили свою маленьку частинку невгамовного життя. ідучи самостійно у розквітчаний життєвий вир, ви повинні взяти з со¬бою тільки все добре, чисте, те, що не заплямували наші бабусі, матері. людина не має права бути без¬батченком, мати черству душу, бо черствість пород-жує зло, неприязнь, біду.
скільки б вам не було років, 5 чи 50, завжди потрібна мати, її ласка, її теплий погляд, її любов. і чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісне життя.

ведуча.
бо справді, мати в домі - це сон¬це, що дає життя всій родині. і коли це сонечко відсутнє, в домі завжди трапляються всілякі нега¬разди. а які - вам зараз покажуть наші вихованці.

сценка «мама у відрядженні»

1-а учениця.


ой, марійко-ученице,
ти куди біжиш така?
чом розпатлані косиці?
забинтована рука?
чом коліна, як на сміх,
визирають із панчіх,
а на синьому жакеті
білий ґудзик, як горіх?

2-а учениця.
не розпитуйте дарма.
бо хіба ж я знаю ?
третій день себе сама
навіть не впізнаю!
забруднився комірець,
загубився гребінець.
всі підручники з портфеля
перебрались на стілець.
кіт нитки загнав під ліжко,
поки я шукала їх.
ось що вийшло із панчіх.
ну й попала я в біду,
що нічого не знайду.
ані голки, ані нитки,
ні ножа, ні сковорідки,
ні у ванні рушника,
ні у кухні сірника.
ми й котлети з братом раз
їли так - несмажені.

1-а учениця.
так, що сталося у вас?

2-а учениця.
мама у відрядженні!

2-й ведучий.
а ось що діється з деякими дітьми, коли мама просто на роботі.

сценка «обоє хороші»

1-й учень.
страшенно хочу їсти. а на плиті борщ холодний, навіть жир застиг. і котлети та¬кож холодні. вип’ю поки склянку компоту, смако¬та! ой, ще сильніше їсти хочеться! хоч би хто-не-будь прийшов!

(вбігає хлопчик).

1-й учень.
от і добре, що ти прийшов. зараз і пообідаємо!

2-й учень.
а ти розігрів обід?

1-й учень.
ні.

2-й учень.
так чого ж ти радієш?

1-й учень.
а я думав, що ти розігрієш.

2- й учень.
що ти, друже, я наробився, як віл! у нас була контрольна, а потім я ще чергував.

1-й учень.
що ж робити? дуже їсти хочеться!

2-й учень.
і мені хочеться. ось прийде з роботи мама і нагодує нас.
(входить матір з тяжкими сумками в руках).

1-й учень.
мама! мама прийшла! от тепер ми по¬обідаємо!
2-й учень.
погано нам без мами. а з мамою так добре.

(виконується танок).

ведуча.
слово «мати» - вічне і неповторне, як світ. уже дві тисячі років, як воно освятилось ласкою неба. велика жінка від духа святого народила сина бо¬жого. своєю добротою, покорою, святістю вознеслася над нами божа матір марія, щоб заступитися за нас, щоб просити сина свого простити наші провини.

(дівчинка і хлопчик із запаленими свічками проходять до образу божої матері).

хлопчик.
о, мати божа, благослови наш любий,
рідний дім і всіх, хто проживає у ньому.

дівчинка.
і неньку нашу, і зелений гай,
народ наш рідний і милий край.

дівчинка.
як сонце світить і гріє,
сяє, сяє з небес
твій погляд, діво маріє,
діво, княгине чудес!
як гожа і свіжа рожа,
що роси живучі п ‘є,
так живить, матінко божа,
благословення твоє.

ведучий.
всемилосердний боже! дякуємо тобі за наших батьків та за все добре, що ти нам дав через них. вони виховують нас, навчають любити твої святі заповіді. тож нехай вас, любі батьки, благословить господь добром, здоров’ям, довгим і щасливим життям.

ведуча.
хай з нами по житті крокує материнська мудрість, наснага, доброта і щирість. адже все у світі розпочинається з матері.

(виходять діти, стають на сцені).
учень.
якби мам не було на світі,
то кого б любили діти ?
наймиліша моя мати,
бо веде порядок в хаті.
бо без неї нема щастя,
і не ллється пісня рясно.
ще, якби не було мами,
ми б зазнали лиха з вами.
тож нехай живуть рідненькі,
усміхаються гарненько.
а ми будем підростати
і матусю доглядати.

(пісня «рідна мати моя»).
ведуча.
ще раз низько вклоняємось вам, милі, дорогі наші мами, любі бабусі!

ведучий.
вам і тільки вам усі квіти, що принесли ми сьогодні на ваше свято.

(діти вручають квіти та виготовлені власними руками подарунки).

(лунає композиція про україну).
учень
ніщо не вічне, тільки матері
уже - й тоді, як нікому стрічати,
допоки сонце сяє нам вгорі,
у кожного живе у серці мати.

ведуча.
шановні матері, вчителі.
щиро щастя вам бажаєм
і усіх вас радісно вітаєм
із весняним святом.
всякого добра вам засилаєм,
дай вам боже святкувати,
в щасті довгі роки жити
та на вічне царство заслужити.
усіх земних, небесних благ
на многії літа.
христос воскрес. христос воскрес.

учасники виступу виконують “многая літа”.

0

·         Поделиться

·         Lana-sh

·         Близкий родичь

·        

·         Зарегистрирован: 2010-05-18

·         Приглашений: 0

·         Сообщений: 134

·         Репутация: +41

·         Позитив: +86

·         Подарков: 0

·         Провел на форуме:
4 дня 19 часов

·         Последний визит:
2014-04-22 10:02:35

·        
Награды
Нет наград

мамо рідна, хай святиться ім’я твоє 
як добре нам жити і знати,
вірити, друзі, весь час,
що кращого слова, як мама,
немає у світі для нас.
воно, мов зоря світанкова,
як хліб і людська доброта,
як мова твоя колискова,
як доля і правда свята.
із ним веселіше нам жити,
бо матір’ю в ріднім краю
назвали дорослі і діти
вітчизну любиму свою.

вокально-хореографічна композиція «квітка-душа»

ведуча. мама, мамочка, матуся… скільки ніжності, тепла і любові у цьому слові, що називає людину, яка для всіх найближча, найдорожча, найрідніша.
у травні, коли прокидається від сну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить свято матері.

ведучий. у кожній країні свято матері відзначають давно. щасливі ми, що воно прийшло, нарешті, і на нашу землю. хай вічно живуть наші мами, а ми, діти, завжди залишатимемося перед ними в боргу.
мама - основа всіх основ. вона народжує і виховує дитину, плекає, оберігає від біди і горя. мама турбується увесь вік за дитину, проймається її болем на відстані.

звучить пісня “ніби вчора, рідна мамо”.

ведуча. слово “мама” росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці рідна рука. зі звуку-сльозинки народжується на світ святе слово “мама”, яке вимовляє дитина. але цю мить не вловити, як і не вловити того дня, коли вперше над колискою нахилилась мати. це мить і це вічність, бо мама живе з нами вічно.

земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту.
душа, мов калина, росте і цвіте від тепла,
нічого не треба, нічого не хочу від світу,
лишень аби мати на білому світі була.

я часто ночами згадую знов
дитинства сполохану казку.
спасибі вам, мамо.
спасибі вам, мамо, за вічну любов
і щедру незміряну ласку.

схилялось над ліжком привітне чоло,
дрімали натомлені очі…
спасибі вам, мамо, спасибі вам, мамо,
за ваше тепло
і довгі недоспані ночі.

нагороджений я любов’ю -
хай святиться повік ім’я!
зичу доброго вам здоров’я,
берегине, нене моя!

танець «подільська кадриль»

ведучий. “мама” - це перше слово немовляти.
“мама” - це останнє слово вмираючого на полі бою солдата.
“мама” - це горнятко теплого молока, це запашний шматок пшеничного хліба, це і розповідь про предків, це і мамина наука: “будь добрим до людей, і люди будуть добрі до тебе”…

є немало мам на світі,
мами добрі, мами світлі.
та одна є наймиліша,
хто така? скажу вам я - .
рідна матінка моя.

можна у світі чимало зробити:
перетворити зиму на літо,
можна моря й океани здолати,
гору найвищу штурмом узяти.

можна пройти крізь пустелі і хащі…
тільки без мами не можна нізащо,
бо найдорожче стоїть за словами:
в світі усе починається з мами!

і коли згрубіла ваша мова,
їй здобудьте ласку із грудей,
бережіть її від злого слова,
бо найглибші рани від дітей.

мати піде, в серці лишить рану
- всохне корінь твій і верховіть.
- заклинаю: бережіте маму!
діти світу, матір бережіть!

учениця читає вірш “ех, талант”.

ех, талант - гіркий полин,
туга удовина.
був у мами один син,
золота дитина.

доглядала, як могла,
рук не покладала.
а подався із села -
в гості виглядала.

але син - не поспішав
їхати додому.
жив собі й не сумував -
добре молодому.

ні кола, ні двора,
ні дітей, ні жінки,
від амуру до дніпра
воленька та й тільки.

та сумна балада ця:
не дождалась мама,
наздогнала молодця
вістка-телеграма.

він зібрав її в кулак,
ледве стримав сльози,
і поніс його літак
крізь сніги й морози.

увійшов у рідний дім:
люди. плач. родина.
і постала перед ним
чорна домовина.

він незграбно шапку зняв,
він схилив коліна,
він невтішно заридав,
як мала дитина.
але що тепер плачі,
совісті докори.
син посивів уночі ,
у думках і горі.

і померла тільки з ним
та його провина.
був у мами один син,
золота дитина.

пісня “сину, ангел мій”.

ведуча. мама - всьому початок. мама - берегиня роду людського. незмірну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям, оберігаючи їх і дім. її святою завжди називали. мама народжувала дитину, співала їй пісень, вчила добру і любові, навчала охайності, працьовитості.
недаремно в народі кажуть: “яка мама, така й доня”.

ведучий. мама наказувала доні: “тримай хаточку, як у віночку, і рушнички вишиті на кілочку. тримай відерця чистенькі і водиці повненькі”. споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі й привітні.
танець «кумоньки»

ведуча. все прекрасне в людині - від променів сонця і від молока матері.
у всіх піснях і заклинаннях бачимо матір - на зорях. і сама вона давно стала зорею незгасною, що світить звідусіль. адже тільки мама залишиться символом рідного дому.
недаремно найсвятіші на землі слова жіночого роду: земля, україна, вітчизна.

пісня лунає по всій україні -
матусине свято прийшло до нас нині.
щиру подяку ми неньці складаєм,
здоров’я і щастя рідненькій бажаєм.

рідна мати, матір божа, мати батьківщина -
три цілющих вічних слова - вся моя родина.

перша мати - то рідненька,
що на світ зродила,
що пестила, доглядала,
добра-правди вчила.

друга мати - україна,
рідная землиця!
третя мати - це марія,
небесна цариця.

моя люба мати,
калиновий цвіт.
в тобі, рідна мати,
весь мій любий світ.

в тобі моє щастя,
в тобі моя ціль.
моїм є твоє горе,
моїм є твій біль.

твоя світла радість
радує й мене,
а твій жаль проймає
й серденько моє.

бо ж я, моя мамо,
твоя кість і кров,
ти мене родила,
ти є мій покров!

ти мене борониш
від усіх тривог,
най благословить тебе
з неба господь, бог!
пісня «мамина сорочка»

ведуча. велика любов до мами знайшла відображення у великій кількості звертань до неї: “мама”, “матінка”, “неня”, “ненька”, “матуся”, “мамуся”, “мамочка” - часто зі словами “рідна”, “рідненька”.

ведучий. а ось як у прислів’я увійшов образ мами:

шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
нема того краму, щоб купити маму.
матері ні купити, ні заслужити.
добре й неньці, як дитина в славі.
який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
нема цвіту білішого, як цвіт на калині,
нема в світі ріднішого, як мати дитині.

ведуча. без мами немає життя на землі. саму землю ласкаво називають “земля-мати”.
маму мають не тільки діти, звірята, але навіть і рослини. поширеним був в україні переказ про квітку сон.

ведучий. у всіх квіток є своя мати. тільки в сон-трави не рідна мама, а зла мачуха от ще тільки сніги почали танути, а вона вже прийшла, розбудила його: “вставай, сонливий та дрімливий, уже всі квітки цвітуть, один ти спиш!” от він схопився і відцвів раніш за всіх, ніхто його краси й не побачив.
багато народних назв рослин пов’язано зі словом “мама”: материнка, мати-й-мачуха, материні сльози. вам, матері, музичне вітання.

музичний калейдоскоп (акордеон)

ведуча. материнство - це нескінченність людського роду. кожна мати, народжуючи дитину, сподівається, що вона буде кращою за неї, тому намагається передати їй свої знання і вміння.

мама!
найдорожче слово в світі!
де б не був ти,
що б ти не робив,
та вона твій шлях завжди освітить
ніжним серцем,
відданим тобі.

в дні сумні
та в дні на щастя щедрі
мама буде у житті твоїм,
тож живи, як мама,
щиро й чесно,
і, як мама, лиш добро твори.

ведучий. це один із тисячі віршів, присвячених поетами матерям. найніжніші, найсокровенніші, найкращі слова ми бережемо в своїй душі для мами.

танець малят

немає любові сильнішої від материнської, немає ніжності ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. людство існує тільки тому, що існує материнська любов.
немає нічого святішого і безкорисливішого, ніж любов матері. та чи завжди цю любов цінують діти? послухаймо легенду про матір-зозулю.

легенда про матір-зозулю

пісня «посіяла людству»

привіт тобі, кохана нене,
у цей великий день!
прийми вінок бажань від мене
і китичку пісень.

дарунків жодних я не маю,
ні золотих оков,
тому до ніг твоїх складаю
свою ніжну любов.

ти ангел мій, що життя плаєм
веде мене у даль,
з тобою світ для мене - раєм,
без тебе - сум і жаль.

ти вчиш мене, кохана мати,
любити працю, труд,
нечесним, підлим гордувати,
кохати рідний люд.

ведуча. мама! чи є в світі слово більш прекрасне й ніжне? у мами добрі й ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце - в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим. і скільки б тобі не було років - п’ять чи п’ятдесят, - ти відчуватимеш себе дитиною, тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд.

ведучий. шанування матері - один з найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей.
вона нас зростила, виховала, навчила добру, леліяла, любила. і як же не відплатити їй пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою. а, власне, тільки цього на старості літ і хочуть від нас наші мами.
чим більша наша любов до матері, тим святіше і радісніше наше життя.

вірш «сповідь сина»

є в мене найкраща на світі матуся,
за неї до тебе, пречиста, молюся,
молюся устами, молюся серденьком,
до тебе, небесна ісусова ненько.

благаю у тебе щирими словами
опіки та ласки для любої мами.
пошли їй не скарби, а щастя і долю,
щоб дні їй минали без смутку, без болю.

рятуй від недуги матусеньку милу,
даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
щоб вивела діток у світ та й у люди,
щоб нами раділа, пишалась усюди:
за це я складаю в молитві долоні
до тебе, царице, на сонячнім троні.

пісня “у стіп марія»”.
ведуча. проминуть роки. мов лелеки у вирій, розлетимось ми з теплого маминого гнізда. та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. і защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях.

ведучий. озветься вона червоною калиною в лузі, стрункою тополею в полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим цвітом, солов’їною мовою, пахучістю трав. і де б ми не були, нехай завжди до нас прилітають легкокрилі лебеді материнства.

і мати молода, і сонце юне,
і в неї на колінах немовля,
в прозорому повітрі, наче струни,
гудіння оксамитного джмеля.

прислухаюсь - співає колискову,
не знаєш, чи дитині, чи собі…
і мати молода, і юне слово,
і яблуні у вранішній журбі.

для мене багато не треба,
щоб ласку і добрість пізнати;
лиш просвіток рідного неба
та затишок рідної хати.

та житнього хліба шматок,
та цвіту, що сяє калиною,
та іскру краси твоїх дочок,
чорнявих царівен, украйно.
лиш латочку рідного неба
та матері лагідне слово…

вокально-хореографічна композиція “сік землі”

ведуча. вертаючи з віддалених країв
після тривожних мандрів і розлуки,
цілуймо руки наших матерів,
натруджені й ласкаві рідні руки!

ведучий. ніщо не вічне, вічні матері…
уже й тоді, як нікому стрічати,
допоки сонце сяє нам вгорі,
у кожного живе у серці мати.

вокально-хореографічна композиція “мамо, тобі низесенько вклонюcь”

0

·         Поделиться

звучить музика.

                 розповідь вчителя про історію  свята “ день матері”.

                                             як добре нам жити і знати 
                                             і вірити , друзі весь час,
                                             що кращого слова , як мама,
                                             немає в світі для нас.
                                             вона-мов зоря світанкова,
                                             як хліб і людська доброта,
                                             як мова твоя колискова,
                                             як доля і правда свята.
                                             із ним веселіше нам жити, 
                                             бо матір’ю в ріднім краю 
                                             назвали дорослі і діти 
                                             вітчизну любиму свою.

-            мама, мати, матуся . скільки  спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, наймиліша. вона зі своїми дітьми постійно в далеких життєвих мандрівках , їх материнська ласка зігріває нас до старості.  у травні, коли прокидається від сну природа , коли дзвенить у блакиті пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято матері. воно прийшло до нас із сполучених штатів америки 1914 р. конгрес сша прийняв постанову про введення нового державного свята – дня матері. а спричинилося це зусиллям молодої американки анни джарвіс. вона втратила матір. смерть була раптова і передчасна. анна боляче переживала смерть матері і звернулась з листами до конгресменів, президента америки у яких запропонувала раз на рік , а саме навесні вшановувати матір шанобою особливою. символом пам’яті  стала квітка на грудях дітей: рожева означала шану живій матері, біла померлій. ідею анни підхопили в світі. вперше на україні це свято відзначали 1929 р. на галичині. у родинному колі діти готували для матері подарунки , приємні дійства і – найголовніше - намагалися бути чемними і слухняними. у національному одязі із квітами  в руках , під звуки музики тисячі дітей  йшли вулицями міста чи села до площі , де відбувалися святкові дійства, на яких вшановували жінку-матір.
       пісні , вірші, вистави, музика, квіти, виставки виробів, сміх-усе було для милих , добрих, щедрих і щирих , самовідданих і витривалих матерів.
день матері, повернувшись до нас нині мусить стати відліком кращих справ у ставленні до жінки-матері.
             задумаємося: 
- ким є мама для нас?
- як ми до неї ставимося ?
- чи поважаємо маму і материнство?
- де і коли вимовляємо ці слова?
- чи завжди слово “ мати” ми кажемо з пошаною?

учні розповідають вірші

за все найкраще у житті ,
за ваші руки золоті,
за ваші лагідні серця -
ми всі вам вдячні без кінця.

хай дзвенить повсюди пісня
про найкращих наших мам.
ми за все , за все на світі 
дуже дякуємо вам  . ( всі учні)

бува не раз, ми скажем прямо,
що через нас сумують мами.
то ж всі сьогодні просим вас:
„пробачте , любі мами, нас”.

мамо, рідна, добра, мила!
як іще тебе назвать?
це ж для мене ти пошила 
з шовку плаття голубе!

ти мені читаєш книжку
хочеш розуму навчить.
ляжу спати - ходиш нишком ,
щоб мене не розбудить.

захворію хоч злегенька-
цілу ніч не будеш спать.
то ж дозволь тебе, рідненька,
за усе поцілувать!

пісня “ пісню заспівали ми”( співають хором )
      синю квіточку весняну
я не буду рвати,
фарби й олівець дістану.

намалюю квітку ніжну,
стебельце зелене.
і матуся радо візьме
пролісок від мене.

буду вчитись , підростати
виростать , мужніти.
мамі буду дарувати
я найкращі квіти.

конкурс дитячих малюнків.

- діти , ви всі любите маму , з ними вам цікаво і весело проводити вільний час, працювати. з матусями ви всі часто ходите на роботу. діти, розкажіть про працю своїх мам.

мама в школі викладає
предмет біологію,
про тварин багато знає
ще й про екологію.

а моя матуся вчить 
мови української,
мови рідного народу,
мови багатирської.

вихователька в садочку-
то моя матуся .
дуже люблять її дітки, 
нею я горджуся.

як що прийдеш до лікарні,
щоб полікуватися,
то на зустріч з лаборантом, 
можеш сподіватись.

крик маленької дитятки 
чує моя ненька.
чує, як дитинка диха
як б,ється серденько.

заболить у когось спинка - 
масажистку неодмінно 
треба кликать, лікувати ,
біль із спини виганяти.

а моя матуся ніжна -
пречудова швея.
як надіну її сукню,
наче справжня фея.

продавець моя матуся.
був ти в магазині?
все що хочеш, що потрібно,
в мами на вітрині.

рано вранці до теляток
поспішають мами
в них телятка, як картинка, 
які ж вони гарні.

а будинки хто будує?
а в будинках хто фарбує?
будівельник, знаю,
будівельник маляр.

дома хто господарює?
домогосподарочка.
мама люба, мама валя,
і матуся аллочка.

вдячні ми за працю вашу
щастя шлем багато
від душі ми вас вітаєм
із весняним святом.

розповіді матусь про їхню роботу .

бабусю моя дорогенька ,
матуся моєї матусі .
присядь біля мене близенько 
я ніжно отак пригорнуся .
накину тобі я на плечі 
хустину тепленьку , пухову .
як гарно з тобою малечі !
бабусю , завжди будь здорова !
на руки твої подивлюся ,
що ніжно голівку ласкали ,
ці руки старенькі бабусі 
в колисці мене колихали .
вони і старенькі та вправні ,
все вміють ці руки робити !
хустиночки вишити гарні ,
сніданки  й обіди варити .
за все тобі вдячна , бабусю !

конкурс добрих слів, якими називаємо маму і бабусю.

інсценізація пісні „ чом я не хазяйка , чом не господиня ... ” 

поглядаю, поглядаю 
у вікно частенько.
дожидаю, дожидаю
із роботи неньку
і на кухні, і в світлиці
підмела, прибрала.
і водиці із криниці
два відра набрала.

чи є в світі, що світліше 
як мамині очі?
які зорять за дітками
вдень і серед ночі
чи є в світі, що світліше
як мами серденько?
яке б,ється для дитини
днями і ночами.
чи є в світі, що миліше
як мама кохана?
яка трудиться  для дитини
з вечора до рання.

конкурс прислів,їв.

до конкурсу :

• у дитини заболить пальчик, а мами – серце.
• на сонці – тепло, а біля матері – добре.
• все купити, лише тата і мами – ні.
• за науку – цілуй батька і матір руку.
• краще ніж матір нікого нема.
• в батька одне серце, а в матері двоє.
• перш ніж вибирати наречену, розпитай про її матір.
• добрий син для матері працює.
• син не помічає, вродлива в нього мати чи ні.
• дочка без матері, що судно без стерна.
• птах радіє весні, а дитина матері.
• сліпе щеня і те до матері лізе.
• рідна мати високо замахує, а помалу б,є.
• материнська ласка кінця не знає.
• найдорожча пісня, з якою мати колисала.
• не ганьбись матері своєї, коли вона і постаріє.

пам’ятаймо, любі діти!
пам’ятаймо, завжди з вами,
що для нас у всьому світі
найдорожчі наші мами.

нам, маленьким і дорослим,
все дають вони з любов ,ю
ніжне серце, світлий розум ,
сили нашому здоров ,ю .

як ставали ми на ноги-
перший крок наш був до мами.
радість маєм чи тривогу,
серце мами завжди з нами.

де сини її та й дочки ,
завжди там вона з думками.
пишем в класі ми на дошці
наше перше слово-“мама”.

найдорожчі мамі діти,
дітям мама їх так само.
треба вчитись і радіти
так , щоб радувати маму.

а як вивчимось з літами,
вдячні мамі за турботу,
то підемо ми від мами
в інший край десь на роботу.

хай усі запам,ятають : 
і листи , і телеграми
шлють туди , де їх чекають, 
виглядають наші мами.

пісня “ наша мама”

матусю моя дорогенька,
це свято даруєм тобі.
яка ж бо ти ніжна, рідненька,
а очі які голубі!

такі голубі , ніби небо,
мов проліска синього цвіт.
ніколи їм плакать не треба,
хай радість несе їм привіт.

радійте за нас , любі мами,
від вас ми навчаємось жить.
і слова про вас , добра слава,
хай птахом по світу летить.

ми вдячні за те, що бувало
строгіше дивились на нас,
та досить схилити голівку-
ця строгість проходила враз.

це ,мабуть, тому, що матусине серце
від сонечка брало тепло.
це ,мабуть, тому, що матусине слово
як маківка, ніжно цвіло.
ми вдячні тобі, що навчаєш
свою україну любить
ми, вдячні тобі, що бажаєш
щасливо і радісно жить.

отож пригорнуся до тебе,
як серце моє стукотить!
і хочеться вирости швидше,
щоб в щасті с тобою прожить.

для тебе , моя дорогенька,
віночок з барвінка сплету,
найкращий рушник- вишиванку
під ноги тобі постелю.

пісня про рушник  ( діти співають хором )

рідна мати моя!
ти ночей не доспала , 
ти водила мене
у поля край села,
і в дорогу далеку
ти мене на зорі проводжала, 
і рушник вишиваний 
на щастя, на долю дала.

хай на ньому цвіте 
росяниста доріжка,
і зелені луги , й солов,їні гаї,
і твоя незрадлива ,
материнська ласкава усмішка,
і засмучені очі хороші твої.

дозвольте, дорогі мами і гості , подарувати наші віночки –сувеніри.
( діти дарують своїм мамам сувеніри)

Нравится