Дистанційне навчання. Поняття дистанційного навчання


 

Дистанційне навчання. Поняття дистанційного навчання

Дистанційне навчання (ДН) — освітній процес, у якому значна частина викладання здійснюється викладачем (або групою викладачів), віддаленим у просторі або часі від учня (або групи учнів).

Сучасне дистанційне навчання здійснюється в основному за допомогою технологій і ресурсів мережі Інтернет.


Термін «дистанційне навчання» іноді вживається для позначення форм навчання, що існували задовго до появи комп'ютерів: заочне, кореспондентське, домашнє навчання, екстернат, для яких характерно навчання на відстані, дистанції.

Серед тлумачень змісту дистанційного навчання виділяють два підходи, які істотно розрізняються з дидактичної точки зору.

Перший досить розповсюджений сьогодні підхід такий: дистанційне навчання — обмін інформацією між учителем і учнем (групою учнів) за допомогою електронних мереж чи інших засобів телекомунікацій. Учень розглядається як одержувач деякого інформаційного змісту і системи завдань для його засвоєння. Результати самостійної роботи повертаються знову вчителю, який оцінює якість і рівень засвоєння матеріалу. Під знаннями розуміється трансльована інформація, а особистий досвід учнів і їх діяльність щодо конструювання знань майже не організовуються.

Другий підхід принципово відрізняється від попереднього. Основою дистанційного навчання виступає особистісна продуктивна діяльність учнів, яка будується за допомогою сучасних засобів телекомунікацій. Цей підхід припускає інтеграцію інформаційних і педагогічних технологій, що забезпечують інтерактивність взаємодії суб'єктів освіти і продуктивність навчального процесу. Обмін і пересилання інформації відіграють у цьому випадку роль допоміжного середовища організації продуктивної освітньої діяльності учнів. Навчання відбувається в реальному часі (чат, відео зв’язок, спільні для віддалених учнів і вчителя «віртуальні дошки» із графікою тощо), а також асинхронно (телеконференції на основі електронної пошти, форуми). Паралельно зі створенням учнями освітніх продуктів відбувається їх внутрішнє освітнє зростання. Особистісний, креативний і телекомунікативний характер освіти — основні риси дистанційного навчання цього типу. В процесі дистанційного навчання передбачається наявність викладача і учнів, їх спілкування, спілкування між собою, а також наявність у системі підручника, необхідного комплекту засобів навчання.

Розвиток системи дистанційного навчання обумовлений сукупністю переваг і можливостей. Це насамперед більш гнучкі умови навчання для дітей, які не змогли чи не можуть здобути її традиційним шляхом через віддаленість від кваліфікованих навчальних закладів, фізичних недоліків, індивідуальних особливостей і потреб.

Дистанційне навчання спроможне задовольнити додаткові освітні потреби учнів, особливо з навчальних дисциплін, змістовна частина яких дуже швидко змінюється, до яких слід віднести інформатику. Талановитий учень сільської школи може, наприклад, одночасно навчатися дистанційно у висококваліфікованих фахівців, які знаходяться в будь-якому куточку країни і світу, не залишаючи свого місця проживання. За допомогою електронних мереж учень з будь-якого міста чи села має доступ до світових культурних і наукових скарбів, вчиться в престижних університетах світу.

Дистанційне навчання має такі переваги перед очним

- оперативні (подолання бар'єрів у просторі та часі, одержання актуальної «свіжої» інформації, швидкий зворотний зв'язок),

- інформаційні (зростає доступність освітньої інформації, що знаходиться на спеціалізованих серверах, постачається учневі за допомогою інтерактивних веб-каналів, публікується в телеконференціях, списках розсилання й інших засобах мережі Інтернет),

- комунікаційні (збільшується кількість потенційних учасників навчання — школярів, учителів, фахівців, які оперативно взаємодіють один з одним за допомогою електронних мереж, ліквідуються територіальні обмеження для проведення Інтернет-уроків, проектів, олімпіад),

- педагогічні (внаслідок специфіки дистанційних телекомунікацій навчання стає більш мотивованим, інтерактивним, технологічним індивідуалізованим, спрощується публікація учнівських робіт у мережі, їх експертиза та оцінка),

- психологічні (створення більш комфортних, порівняно з традиційними, емоційно-психологічних умов для самовираження учня, зняття психологічних бар'єрів і проблем, усунення помилок усного спілкування),

- економічні (загальні витрати па навчання зменшуються через економію транспортних витрат, витрат на оренду приміщень, скорочення «паперового» діловодства і тиражування посібників),

- ергономічні (учні і вчителі мають можливість розподіляти час занять за зручним для себе графіком і темпом, вибирати і використовувати для занять найбільш придатну техніку і комп'ютерне устаткування)

У таблиці 2.1 наведено порівняльні ознаки традиційної освіти і ДН

Таблиця 2.1




з/п
Ознаки порівняння
Традиційна освіта
Дистанційна освіта


1
«Центр» освітньої парадигми
Школа, вчитель, його професійні знання, жорстко визначені освітні технології
Учень та вибрані ним методи, технології і засоби навчання


2
Сутність процесу навчання
Репродукція знання учителя в учнях з використанням спрощених проблем
Постановка учнями реальних проблем і детальне вивчення кроків, методів і засобів розв'язування цих задач


3
Роль учителя
Практично єдиний доступний експерт в даній галузі та єдине джерело інформації
Радник і помічник учню


4
Роль учня
Пасивно вбирає знання від учителя
Активна (учень сам ставить реальні задачі, або одержує їх від компаній, і шукає підходи до їх розв'язання)


5
Навчальна програма і навчальний курс
Жорстка, статична
Гнучка, динамічна


6
Час навчання
Жорстко регламентується
Визначається самим учнем



7
Підручник з курсу
Друкований, пасивний, некольоровий, статичний
Постійно поновлюється, електронний, мультимедійний, активний, кольоровий з можливістю виклику зовнішніх програм; необмежені джерела глобального інформаційного простору


8
Технічні засоби навчання
Лабораторії і комп'ютерні мережі, що надаються школою
Домашній комп'ютер і/або підключення до інтернету. віртуальні наукові лабораторії


9
Додаткові інформаційні джерела з курсу
Локальні, лімітовані
Глобальні найкращі світові інформаційні джерела, необмежені







Дистанційна форма навчання передбачає створення і використання єдиного інформаційно-освітнього середовища, яке містить різні електронні джерела інформації, а саме:

- курси дистанційного навчання, електронні підручники, розташовані на вітчизняних освітніх серверах (для різних моделей дистанційного навчання):

- віртуальні бібліотеки;

- бази даних освітніх ресурсів;

- веб-квести, призначені для цілей навчання;

- телекомунікаційні проекти;

- віртуальні методичні об'єднання вчителів;

- телеконференції, форуми для вчителів і учнів;

- консультаційні віртуальні центри (для вчителів, школярів, батьків);

- наукові об'єднання школярів.

Навчальне середовище формується таким чином, щоб учень мав вільний доступ з будь-якого курсу до:

- інформаційного забезпечення (довідники з відповідних предметів, енциклопедії, консультаційний центр);

- необхідних розділів курсів із суміжних галузей знань;

- лабораторних робіт, практикумів;

- веб-квестів;

- проектів.



Ознаки дистанційного навчання

Ознаками дистанційного навчання є:

а)фізичне віддалення викладача від деяких чи всіх учнів на значну частину навчального процесу;

б)використання освітніх мультимедійних засобів і електронних ресурсів як віддалених, так і учнів, що знаходяться в безпосередньому оточенні;

в)забезпечення телекомунікацій між учителем і учнями, а також між самими учнями;

г) продуктивний характер освітнього процесу.

Отже, дистанційне навчання не можна зводити лише до удосконалення заочного навчання, коли звичайна пошта замінюється на електронну, чи до простого перенесення інформаційних технологій у сферу освіти.

Навчання, в якому застосовуються технологи і ресурси Інтернету, може бути:

1) повністю дистанційним з використанням електронної пошти, чат-взаємодіїї, відео зв’язку,

2) очно-дистанційним, коли частина очних занять у класі порівнюється з кількістю дистанційних занять, що проводяться вчителем на відстані від учнів,

3) доповнювати очну форму з окремих параметрів, наприклад, вчитель проводить заняття з учнями в очній формі, але при цьому використовуються матеріали з мережі Інтернет, відеолекції з освітніх сайтів та інші Інтернет-ресурси.

Третій варіант навчання здебільшого належить до Інтернет-освіти. Інтернет-освіта може здійснюватися без віддаленості вчителя й учнів один від одною, забезпечуючи лише їх доступ до мережі Інтернету, наприклад із комп'ютерного класу. Тобто Інтернет використовується в цьому випадку як засіб навчання. Даний фактор робить доступним реалізацію Інтернет-освіти як частини очного загальноосвітнього процесу. Методика організації таких занять простіша порівняно з дистанційним навчанням, коли вчитель і учень віддалені один від одного, і передбачаються особливі форми і методи їх комунікації.

Використання Інтернет-технолопй і ресурсів у шкільній освіті має низку корисних можливостей використання на уроках віддалених ресурсів, проведення «віртуальних подорожей», Інтернет-практикумів, екскурсій. Ініернет-освіта надає гнучкі умови для освіти дітей обдарованих та «важких», особливо, якщо використовуються різні форми дистанційної роботи з ними



Принципи дистанційного навчання

Досвід використання Інтернет-ресурсів у навчанні виявив проблему інформаційного перенасичення і дезорієнтації школяра, який ще не підготовлений до продуктивної діяльності. Учень, який одержує доступ до Інтернет-інформації, повинен уміти не тільки засвоювати, а й створювати власну освітню продукцію. Креативна позиція учня, яка попереджує просте засвоєння ним невідфільтрованої інформації, — необхідна умова особисто-орієнтованої дистанційної освіти 3 метою реалізації такої спрямованості в дистанційному навчанні визначені такі педагогічні принципи.

1 Продуктивна орієнтація навчання Головна мета Інтернет-занять — створення учнями власних творчих продуктів у досліджуваних за допомогою мережі навчальних галузях. використання ними інформаційних і веб-технологій для демонстрації й обговорення досягнутих результатів.

Якщо спочатку зрозуміло, якого роду, в якій формі і за який термін учні створять новий для них результат, то цей результат, що передбачається, і є метою, що визначає специфіку дистанційного навчального процесу.

Освітньою продукцією для учнів у дистанційному навчанні можуть виступати їх способи розв'язування навчальних проблем, сконструйовані графічні образи, знайдена в мережі Інтернет і систематизована певним чином інформація, телекомунікаційні дискусії чи дистанційне співробітництво за загальною темою з однолітками з інших шкіл і міст, результати участі в спільних дистанційних освітніх телекомунікаційних проектах, віртуальних екскурсіях, природничонаукових, економічних, соціологічних та інших дослідженнях, виконуваних як за допомогою мереж, так і в традиційній формі.

Можливість демонстрації учнями продуктів своєї освітньої діяльності збільшує кількість потенційних веб-глядачів, що створює широкі можливості для обговорення, розвитку й експертної оцінки творчих досягнень учнів.

2. Індивідуалізація дистанційного навчання. Організація проектів, олімпіад та інших форм дистанційного навчання відбувається з опорою на індивідуальні особливості, рівень підготовленості і мотивацію учнів.

Система контролю зовнішніх освітніх продуктів учнів дозволяє адекватно виконати діагностику їх особистісного навчального зростання. Цим принципом припускається, що для оцінки результатів дистанційного навчання учень повинен виконати як мінімум два освітніх продукти на одну тему, наприклад на початку і наприкінці вивчення теми.

3. Відкритість змісту освіти і навчального процесу. Взаємодія з освітньою інформацією і віддаленими учнями розвиває у них універсальні уміння дистанційної діяльності, які не формуються в традиційному навчанні, але є умовою життя в сучасному інформаційному суспільстві.

Традиційною загальноприйнятою схемою навчання є така: вчитель пояснює новий матеріал — учень закріплює його за підручником — учень відтворює здобуту інформацію. У цьому випадку відбувається спрямованість на фіксований зразок — підручник, наочне приладдя. Збільшення обсягу доступної освітньої інформації, культурно-історичних досягнень людства, світових культурних і наукових скарбів потребує іншого, аніж в очному навчанні, підходу до проблеми конструювання змісту освіти. Зміст освіти відіграє роль середовища для організації діяльності учнів.

У відкритому освітньому просторі учень вибудовує індивідуальну освітню траєкторію. Форми підбору і структурування змісту дистанційної освіти дозволяють використовувати дані, які не містять єдиного інформаційного джерела, що значно розширює потенційне освітнє середовище Наприклад, застосування в якості навчального посібника так званих веб-квестів — тематично підібраних гіпертекстових матеріалів з посиланнями на локальні чи глобальні ресурси — дозволяє учням максимально індивідуалізувати освітню траєкторію свого навчання.

4. Пріоритет діяльнісного змісті перед інформаційним Традиційний зміст освіти концентрується в однакових джерелах — підручниках і посібниках основне призначення яких — трансляція учням відібраного змісту. Зростання обсягу освітніх Інтернет-ресурсів, можливість швидкого доступу до світових культурно-історичних досягнень людства змінюють звичну роль змісту освіти. Значний обсяг, відкритість і доступність інформації в мережі Інтернет не потребують повного засвоєння і репродукції. Акцент у цьому випадку переноситься на діяльність учня, на технології по, за допомогою якої він створює освітню продукцію, що планується.

Дистанційне навчання дозволяє використовувати телекомунікаційні методи конструювання знань, при яких немає спільного для всіх інформаційного джерела, і спрямованість навчання відноситься не до матеріалу, а до самої діяльності, здійснюваної учнями за допомогою методів дистанційної творчості. До таких методів належать методи участі в дистанційних конференціях, дистанційний «мозковий штурм», способи створення інтерактивних веб-сторінок, мережевих творчих робіт, методи роботи з пошуковими системами, порівняльний аналіз інформації в веб-середовищі, методи дистанційних дослідних робіт, колективних освітніх проектів тощо.

5. Інтеграція педагогічних і телекомунікаційних технологій Цілі, зміст, форми і методи навчання повинні відповідати особливостям технічних, програмних і технологічних комп'ютерних засобів (електронна пошта, Всесвітня павутина, чаї веб-форуми, відеоконференції, ICQ та ін. ) Необхідна алгоритмізація дистанційної діяльності її інтеграція з організаційно управлінською освітньою діяльністю. Система організації дистанційної взаємодії віддалених один від іншою суб’єктів навчання спрямована на створення сприятливих умов їх продуктивної діяльності, вирішення проблем взаєморозуміння, поетапного розвитку необхідних навичок комунікації адекватну оцінку результатів навчання.

Кожна форма дистанційних телекомунікацій має специфіку, що накладає обмеження на освітній процес. І, навпаки, необхідність застосування тих чи інших освітніх технологій передбачає пошук адекватних їм телекомунікаційних засобів і інформаційних технологій Наприклад для індивідуальних занять інтенсивність взаємодії тьютора й учня не так важлива, тому для забезпечення занять достатньо можливостей електронної пошти. Для дистанційних занять у групі де кількість і якість освітніх взаємодій визначає ефективність навчання більш прийнятним с режим теолеконференцій та форумів.

6
Принцип оптимального об єднання очних і дистанційних форм діяльності учнів Для кожного учня встановлюються співвідношення між його мережевою й очною навчальною діяльністю,
підтримуваної як очними, так і віддаленими вчителями. Дистанційне навчання не припускає постійною перебування учня за комп'ютером.

7 Діяльнісні критерії оцінки Існуюча система очної шкільної освіти приводить до тою, що лідерами відвідуваності серед освітніх сайтів є різні колекції рефератів і готових контрольних робіт, а не «колекції освітніх інструментів», де містилися б набори способів пізнання, методів навчання, необхідних для здійснення реального навчання. Використання учнями чужих готових рефератів визначається недосконалістю контрольних вимог традиційної системи освіти, в якій перевіряється відчужений від учня продукт, а не його власні освітні зміни.

Перевірці повинні підлягати не інформаційні, а діяльнісні результати навчання. В цьому випадку очний залік чи дистанційний екзамен для учнів будується на рефлексивних питаннях і завданнях типу «Опишіть способи досягнення здобутих вами результатів». Подібна система контролю оцінює не стільки матеріалізований продукт учня, наприклад реферат, який може бути взятим, з «колекції рефератів», скільки особисту діяльність учня, яка характеризується його внутрішнім навчальним зростанням.



Типи дистанційного навчання

Для сучасного розвитку дистанційного навчання учнів виділяють такі типи, які відрізняються між собою за ступенем дистанційності, індивідуалізації і продуктивності

1-й тип Школа — Інтернет Дистанційне навчання вирішує завдання очного навчання. Учні навчаються очно в традиційній шкоті і разом зі своїм очним учителем взаємодіють з віддаленою від них інформацією, різними освітніми об'єктами, іноді з учнями з інших шкіл і фахівцями в досліджуваних галузях.

Основний навчальний процес відбувається в очній школі Використовується доступ до Інтернету, його інформаційні і телекомунікаційні можливості. Комунікації з віддаленими учнями і вчителями носять епізодичний характер. Мережа розширює можливість доступу до масивів інформації. Головну роль у цьому типі навчання відіграє шкільний освітній сервер, на якому розміщуються навчальні матеріали школярів і вчителів, посилання на інші матеріали з мережі. Критерії оцінювання результатів дистанційного навчання даного типу практично не відрізняються від тих, що використовуються при очному навчанні.

2-й тип Школа — Інтернет — Школа Дистанційне навчання доповнює очне навчання і впливає на нього більш інтенсивно. Воно охоплює учнів і вчителів двох і більше очних шкіл, ям знаходяться в одному чи кількох містах (країнах), що беруть участь у загальних дистанційних навчальних проектах.

Навчання відбувається у формі дистанційних освітніх проектів. Організаторами проектів виступають шкоти чи центри дистанційного навчання, вищі навчальні заклади, установи додаткової освіти.

Цей тип освіти — додатковий до базового, але іноді проекти дозволяють вивчити окремі теми і розділи основних навчальних дисциплін, що є скоріше виключенням, ніж правилом.

Комунікації з віддаленими учнями і вчителями носять організований, але не систематичний характер. Успішніше, як у першому типі навчання формуються навички роботи учнів і вчителів з відкритими освітніми системами, але в основному за рахунок перевантаження очного навчального процесу, оскільки його обсяг і критерії оцінювання результатів навчання дітей очною школою, як правило, не змінюються.

Підсилюється продуктивність освіти, оскільки результатом дистанційного проекту є створення його учасниками визначеної продукції — текстів, малюнків, досліджень, творчих робіт.

Для дистанційного навчання даного типу достатньо наявності електронної пошти. Інші Інтернет-технології розширюють можливості учасників дистанційних проектів але не змінюють сутності цього типу навчання як додаткового до очного. Центр ваги навчання зберігається за очним освітнім процесом, колективні і групові форми занять переважають над індивідуальними.

3-й тип Учень — Інтернет — Учитель Дистанційне навчання частково замінює очне навчання. Учні навчаються очно в традиційній школі, але, крім очних вчителів, з ними епізодично чи постійно працює віддалений від них учитель. Заняття проводяться за допомогою електронної пошти, чата, веб-ресурсів і мають за мету поглиблене вивчання деякого предмета чи теми, підготовку до вступу до вищих навчальних закладів та ін. Форми занять — дистанційні курси, семінари, консультації. Продуктивність навчання залежить від педагогічної позиції вчителя і використовуваних програм.

Кількість і якість дистанційних комунікацій учнів і віддалених вчителів збільшується. Роль очного вчителя виконує локальний координатор — учитель, що бере на себе частину організації навчальною процесу, виконуючи вказівки та рекомендації віддаленого вчителя.

Дистанційне навчання цього типу стає не тільки додатковим до очного, а й частково вносить зміни до нього. У деяких випадках (наприклад коли в очній школі немає потрібного вчителя) віддалений вчитель проводить заняття з окремих предметів, які входять до базовою компонента шкільної освіти. Такі програми, як NetMeeting CU-SeeMe, iVisit, дозволяють забезпечити відео- і аудіозв’язок який наближає дистанційні форми навчання до очного. Результати дистанційного навчання школа вносить у підсумкову атестацію дітей.

Кваліфіковані дистанційні вчителі ведуть заняття як з учнями своєї школи, так і з віддаленими від них учнями з інших шкіл і міст тобто навчальний клас складається як з очних, так і з
дистанційних учнів. Подібні форми використання телекомунікаційних технологій особливо потрібні сільській школі, де бракує кваліфікованих кадрів.

4-й тип: Учень — Інтернет — Центр. Дистанційне навчання прирівнюється до очною навчання. Дистанційне навчання в даному випадку є засобом індивідуалізації освіти. Завдання телекомунікаційних технологій — підсилити особистісну орієнтацію навчання, надати учням вибір у формах, темпах і рівні їхньої загальноосвітньої підготовки. Не завжди очна школа готова запропонувати своїм учням такі можливості. І тоді учні (один чи кілька), необов'язково з однієї очної школи, навчаються в дистанційному центрі, який має додаткові можливості для розкриття творчого потенціалу учнів і врахування їх індивідуальних особливостей.

Змінюється роль і місце основних освітніх компонентів традиційної освіти: цілей, змісту, форм, критеріїв оцінювання навчання. Робота учнів у віртуальних класах відбувається при віддаленості один від іншого практично всіх суб'єктів освіти. Для організації дистанційного навчання такого типу потрібно потужне устаткування, спеціально розроблені освітні сервери, дороге програмне забезпечення типу Class Point, Web-city, Learning Space, Прометей, що дозволяє здійснювати і адмініструвати навчальні процеси. Навчання в даному випадку відбувається значною мірою дистанційно, індивідуалізовано і творчо.

Варіант цього типу навчання — повне дистанційне навчання, наприклад дітей, які перебувають в лікарнях, колоніях, мають індивідуальні особливості, через які вони не можуть відвідувати школу. Цей тип навчання найбільш інтенсивно розвивається у вищих навчальних закладах, особливо на платній основі. Для загальноосвітніх шкіл, що практично не мають досвіду заочного навчання, складно прийняти повністю модель базового дистанційного навчання. Розвиток технологій цього типу навчання можливий за певних умов, наприклад у рамках програм дистанційної допомоги обдарованим учням, хворим дітям, неповнолітнім злочинцям тощо.

5-й тип: Учень — Інтернет — Дистанційне навчання виконує функції розподіленого в просторі і часі навчання. Учень навчається не в одній очній чи дистанційній школі, а одночасно в кількох. Комплексна навчальна програма учня складається так. що різні навчальні предмети вивчаються ним у різних установах чи у різних вчителів. Координуючу роль у цьому випадку відіграє очний чи дистанційний навчальний заклад чи батьки учня.

Дистанційне навчання такого типу можна назвати розподіленим. Воно дозволяє гнучко враховувати особистісні особливості і цілі учня, вибудовувати його індивідуальну освітню траєкторію в кожній освітній галузі чи навчальному предметі. Школа як форма надання освітніх послуг у цьому випадку максимально наближається до індивідуальних потреб кожного учня і трансформується в персональний освітній центр, що включає індивідуальні налагодження, власну базу даних, що постійно поновлюється, з основних і додаткових навчальних дисциплін, інтерактивні навчальні програми, зв'язані з освітніми ресурсами мережі Інтернет.

Наведені п'ять типів дистанційного навчання не виключають інших можливих типів, а також їх комбінації. Відповідно до типів дистанційного навчання встановлюються цілі, зміст, організаційна структура, форми і методи навчання, система діагностики і оцінювання результатів, тобто будується дидактична система.

Кожний з виділених типів має свої особливості організації як за змістом так і за формою, однак для кожного з них повинна існувати система, що визначається такими складовими:

- навчальний заклад як організаційна структура дистанційного навчання;

- інформаційні ресурси — бази даних навчально-довідкових матеріалів;

- технічні і програмні засоби забезпечення технології ДН;

- викладачі дистанційного навчання або комп'ютерних навчальних програм (тьюторів);

- Учні.

Розглянемо характеристики кожної зі складових.



Навчальний заклад та технічне забезпечення ДН

Організація дистанційного навчання в школах відбувається на базі телекомунікаційних Інтернет-центрів, що організовують і координують дистанційну діяльність учнів і вчителів.

Для організації ДН, перш за все, в навчальному закладі повинна бути створена та працювати високоорганізована комп'ютерна мережа з віддаленим одним чи кількома серверами. Типову схему такої комп'ютерної мережі зображено на малюнку 2.3.



Один сервер призначений для обслуговування локальної (внутрішньої) комп'ютерної мережі: передбачається управління процесом передавання інформації внутрішніми інформаційними каналами (підтримка Інтернету). Другий сервер може використовуватися для підтримки організації Екстранету, коли підтримується спеціально організований інформаційний зв'язок з іншими освітніми закладами на базі загальнодоступних каналів. Для використання послуг глобальної мережі Інтернет в освітніх цілях (в тому числі для здійснення можливості інтерактивного спілкування) необхідний ще один сервер. Зрозуміло, що для забезпечення можливостей роботи учнів з навчально-методичними матеріалами, розташованими на таких серверах, школа повинна мати комп'ютерні класи, об'єднані в локальну мережу, та доступ до загальнодоступних каналів зв'язку. Для забезпечення можливостей створення мультимедійних фрагментів дистанційних навчальних курсів та організації інтерактивного спілкування викладачів і учнів за допомогою відеоконференцій навчальний заклад може обладнати спеціальну аудиторію, в якій може бути достатньо потужний мультимедійний комп'ютер, під'єднаний до Інтернету або до локального сервера. Додатково до нього повинні бути під'єднаним пристрої виведення інформації на зовнішній екран та звуку в аудиторію.

Організація навчання може здійснюватися як в рамках існуючої системи управління навчанням, так і окремо, але з обов'язковим розташуванням на веб-сервері відповідного навчального матеріалу на базі використання описаного комплексу програмно-технічного забезпечення. Це дає змогу будувати інтерактивні зв'язки між учителями, учнями, учителями і учнями.

Для того щоб шкільний телекомунікаційний центр реально позитивно впливав на навчальний процес, недостатньо вирішити технічні, кадрові й організаційно-правові питання.

Головним є зміст і технологія роботи шкільного телекомунікаційного центра, його науково-методичний супровід і організаційно-педагогічне забезпечення.

Перерахуємо основні напрями діяльності шкільного телекомунікаційного центра.

1. Розробка і постановка цілей використання телекомунікацій. що враховують сучасні тенденції інформатизації суспільства, загальну шкільну навчальну програму і наявні умови.

2. Організація практики використання освітніх Інтернет-ресурсів в очному навчальному процесі. Розв'язування завдань очного навчання за допомогою інформаційних і телекомунікаційних засобів.

3. Розробка і розвиток шкільного освітнього сайта, що відображає шкільну і позашкільну навчально-виховну діяльність. Внутрішкільна діяльність забезпечує комунікації між учнями, їх батьками, вчителями, адміністрацією, а також використання внугрішкільних інформаційних даних. Позашкільна діяльність має інтерактивний характер і відбивається на сайті у формах телекомунікацій із зовнішнім світом — гіпертекстових електронних виданнях, дистанційних заходах, веб-квестів з навчальних предметів та ін.

4 Організація участі школярів у дистанційних проектах, олімпіадах телеконференціях, які проводяться у мережі Інтернет. Надбання досвіду проведення власних ініціативних заходів із залученням віддалених шкіл.

5 Організація дистанційного підвищення кваліфікації і перепідготовки вчителів школи як відносно їх очної педагогічної роботи, так і поступового оволодіння телекомунікаційними засобами і технологіями участь у дистанційних педагогічних курсах, семінарах, науково-практичних конференціях, дистанційних педрадах та ін.

Самостійно розробляти і вирішувати зазначені завдання можуть окремі шкільні телекомунікаційні центри Однак необхідна система науково-методичної підтримки їх діяльності. Цю підтримку можуть здійснювати спеціалізовані міжрегіональні центри дистанційної освіти, науково-дослідні і адміністративно-управлінські організації, а також підприємства, що займаються розробкою і впровадженням інформаційних технологій у сферу освіти.



Програмні засоби забезпечення ДН

Основною складовою організації ДН є телекомунікаційне інформаційно-навчальне середовище. Телекомунікаційне інформаційно-навчальне середовище для підтримки ДН повинно містити

- засоби навігації в рамках даного середовища,

- інформаційно-навчальний матеріал лекції, словники, посилання на літературні джерела, посилання на віддалені мережеві ресурси,

- засоби контролю знань відкриті питання, заповнення форм, тестування в режимі онлайн, тестування в асинхронному режимі,

- засоби спілкування електронна пошта, телеконференції, форум, списки розсипки, чат, аудіо- та відеоконференції, дошка оголошень.

Функціонування інформаційно-навчального середовища повинно спиратися на чітко пророблені технологію і методологію що охоплюють як процес розробки дистанційних матеріалів, так і педагогічну специфіку ДН на основі глобальних комп'ютерних мереж.



Вимоги до викладачів ДН

Використання телекомунікація у ДН надає можливості для реалізації нетрадиційних для ДН педагогічних підходів і форм навчання, наприклад так звана методика навчання орієнтована не на вчителя а на учня або колективні форми навчання

Таким чином учитель повинен:

- знати основні принципи функціонування телекомунікаційних систем.

- знати особливості проведення теле- і відеоконференцій, форумів;

- знати основи телекомунікаційного етикету;

- володіти навичками інформаційної «навігації»;

- уміти працювати з інформаційними ресурсами (базами даних, інформаційними службами);

- уміти створювати веб-сторінки;

- володіти конкретним інформаційно-освітнім середовищем;

- уміти користуватися комплексом послуг, які надаються середовищем;

- уміти подати навчальний матеріал так, щоб забезпечити ефективну, індивідуальну, не залежно від місця і часу, роботу учнів;

- знати факти, які стимулюють активізацію діяльності учнів в мережі і вміти ними користуватися в процесі дистанційного навчання;

- знати індивідуальні стилі навчально-пізнавальної діяльності учнів;

- знати особливості самостійної діяльності учнів у мережі в процесі дистанційного навчання;

- уміти проводити психолого-педагогічне тестування і поточну діяльність учнів;

- уміти попереджувати і розв'язувати конфліктні ситуації;

- знати активні методи навчання (навчання в співробітництві, метод проектів, різнорівневе навчання, дослідницькі, пошукові методи і ін.);

- уміти проводити рольові мережеві ігри;

- уміти інтегрувати очні і дистанційні форми навчання;

- володіти методикою формування критичного мислення, рефлексів учнів;

- уміти організувати і провести телекомунікаційний проект;

- активно використовувати комунікативні можливості комп'ютерних мереж для організації плідного спілкування між учасниками навчального процесу, що є головною перевагою використання освітніх можливостей глобальної мережі Інтернет в навчальному процесі.

Прийнятним є також уміння викладача якщо не створювати курси, то хоча б коригувати вже наявні відповідно до нових вимог до навчального матеріалу.

Порівняння різних функцій (освітніх акцентів) вчителя в традиційній та відкритій освіти відображена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Вимоги до вчителів



Традиційна освіта
Дистанційна освіта


Репродукція знань учителя учням
Орієнтація на досягнення поставлених учнем цілей навчання


Використання певних освітніх технологія
Використання різних методів, технологій і засобів навчання


Використання пасивних форм навчання
Впровадження активних форм в процесі навчання


Основна роль учителя — джерело інформації для учня
Створення середовища і підтримка учня в процесі засвоєння навчальної програми

Відсутність «зворотного зв'язку»
Постійний «зворотний зв'язок»


Жорстка. Статична структура програми
Гнучка, динамічна, модульна програма


Нормативна оцінка результатів навчання
Чітке визначення критеріїв компетентності


Оцінка за повний курс навчання
Оцінювання кожного модуля






При цьому до необхідних умов навчання учнів на базі дистанційної технології можна віднести: висока мотивація навчання, володіння інформаційною культурою, знання та вміння працювати з послугами Інтернету, доступ до Інтернету.



Засоби дистанційних комунікацій

Сьогодні організаційні і педагогічні можливості дистанційного навчання реалізуються за допомогою таких засобів телекомунікацій:

• електронна пошта (e-mail);

• тематичні списки розсилання, електронні журнали, телеконференції;

• чат — переписування в режимі реального часу;

• ICQ — система для оперативного спілкування (Інтернет-пейджер);

• відеоконференції, що дозволяють передавати звук і зображення;

• WWW — навігація по мережі Інтернет;

• активні канали для підписки на веб-сайти;

• веб-сервіс: веб-конферснції, дошки оголошень, реєстраційні форми, тести, рахівники й інші пристосування на сайтах;

• FTP-сервери і файлові архіви;

• факсимільні послуги в Інтернеті;

• IP-телефонія в Інтернеті;

• мобільний Інтернет (доступ до Інтернету з мобільного телефону за допомогою Wap-протоколу).

Електронна пошта (e-mail) — найпростіший і найефективніший спосіб обміну інформацією між віддаленими учнями і вчителями. Разом з інформаційними текстовими повідомленнями можна пересилати у вкладених файлах малюнки, анімацію, великі архівовані файли (наприклад підручник), а також аудіо- і відеофайли. Для прийняття і відправлення повідомлення на комп'ютері повинна бути встановлена одна з поштових програм (Netscape Communicator, MS Outlook Express. The Bat тощо).

Списки розсилання організовуються будь-яким користувачем електронної пошти за допомогою наявних у нього поштових програм. Наприклад, можна створити списки розсилання учнів конкретного класу, батьків школи, передплатників шкільної електронної газети, учасників гуртка, олімпіади. У цьому випадку одне повідомлення, відправлене до списку розсилання, потрапляє кожному його адресату. Адресати також направляють свої повідомлення, які одержуватимуть всі члени списку розсилання (при відповідних установках модератора — керівника списку розсилання).

Крім того, існують тематичні електронні конференції з визначених тем чи проблем, які працюють за принципами списку розсилання.

Багато списків розсилання на різноманітні теми можна знайти на спеціальних серверах.

Ефективним засобом оперативного обговорення проблем є телеконференції. Існує величезна кількість груп новин з різних тем. Підписатися на них можна за допомогою поштової програми і працювати далі як з електронною поштою.

Чат-системи поділяють на загальнодоступні і локальні. їх особливість полягає в тому, що двоє чи більше учасників, увійшовши на сервер з чат-системою, листуються в режимі реального часу, ставлять запитання і відразу бачать відповідні повідомлення на екрані свого комп'ютера.

Найбільш ефективна для дистанційного навчання служба «Всесвітня павутина» World Wide Web — WWW. Достатньо ввести URL-адресу до адресного рядка броузера типу Internet Explorer чи Netscape Navigator, щоб до комп'ютера завантажилась сторінка потрібного сайта. За допомогою броузерів відбувається перегляд змісту веб-сайтів, реєстрація на освітніх сайтах, вхід в онлайнові віртуальні бібліотеки тощо. Практично кожна веб-сторінка містить посилання на інші сторінки з інформаційними ресурсами. Крім того, існують пошукові сервери, за допомогою яких можна знайти потрібну інформацію в мережі. Розміщені в Інтернеті матеріали містять відео-, аудіопрезентації, а також посилання на спеціально розроблені для цих цілей сайти, наприклад веб-квести. Всі ці матеріали можуть бути переглянуті і вивчені учнями за допомогою броузерів. У системах типу Internet Explorer передбачається можливість використання активних каналів для оформлення підписки на потрібні веб-сайти, інформація з яких автоматично завантажується до комп'ютера користувача.

Для оперативності дистанційного навчання застосовуються Інтернет-пейджери, такі, як ICQ (I Seek You — я шукаю тебе). Будь-який користувач може безкоштовно зареєструватися в цій системі, після чого він одержує можливість спілкуватися за допомогою, клавіатурного набору повідомлень з будь-яким абонентом ICQ в реальному масштабі часу.

Для аудіозв'язку необхідний якісно спрямований мікрофон чи головний телефон, якій вміщує мікрофон. Майже всі існуючі комп'ютерні аудіокарти сумісні з програмним забезпеченням, що передбачає аудіорозмови в мережі, наприклад з програмою NetMeeting.

Для того щоб був доступним відеозв'язок, до комп'ютера потрібно підключити відеокамеру. Відеозв'язок дозволяють забезпечити такі програми, як NetMeeting, CU-SeeMe, іVisit.

FTP-cepeepu як самостійний сервіс використовуються рідко. FTP-архів нагадує собою величезний обсяг інформації, з якою розібратися часто буває складно. Тому FTP-cepeepu все частіше використовуються разом з Всесвітньою павутиною WWW.

Учителі, адміністратори й учні можуть використовувати спеціальні програми типу CuteFTP для розміщення на освітньому сервері своїх матеріалів, розкладу занять, демонстрування навчальних матеріалів, корекції списків класу, внесення інших змін, доступних учням, що навчаються дистанційно. Використовуючи свій персональний пароль, учні знайомляться з розкладом занять, «скачують» із сервера необхідні матеріали, передають інформацію однокласникам, залишають на сервері чи пересилають електронною поштою свою роботу для вчителя. За допомогою спеціальних програм під час заняття викладач може організувати спільну з учнями подорож по мережі.

Одним із традиційно необхідних засобів навчання є класна дошка. У дистанційному навчанні такою дошкою є звичайний графічний редактор Paint, що входить до набору стандартних програм Windows 98/2000/ ME. При використанні для навчальної взаємодії програми NetMeeting, така «дошка» вільно викликається одним з учасників дискусії, і будь-який віддалений учень чи вчитель може малювати на ній необхідні схеми і малюнки так, ніби вона в нього під рукою. Всі учасники бачитимуть на своїх комп'ютерах зображені на цій дошці кольорові малюнки.

У мережі Інтернет існують спеціалізовані сервери, що дозволяють посилати факсимільні повідомлення за зазначеним телефоном. Для цього необхідно за допомогою програми електронної пошти надіслати своє факсимільне повідомлення за адресою номер_телефону@fах-away.com, де номер телефону — телефон адресата, включаючи міжнародний і міжміській коди. Поступово завойовує своє місце ІР-телефошя, що дозволяє здійснювати голосовий зв'язок при істотно менших тарифах за час розмови.

Розвивається форма доступу в Інтернет з мобільних телефонів. Безпосередньо з мобільного телефону можна посилати й одержувати електронну пошту, переглядати сайти, що підтримують Wap-протокол.

На базі зазначених телекомунікаційних і інформаційних засобів можна застосовувати різні педагогічні форми діяльності. Наприклад, дистанційні ділові ігри, лабораторні роботи і практикуми, відвідування астрономічних обсерваторій, віртуальні екскурси і вільні подорожі по WWW (веб-серфінг), комп'ютерне листування школярів, а також учителів один з одним, випуск електронних бюлетенів і багато чого іншого.

Засоби телекомунікацій відрізняються можливістю взаємодії суб'єктів освіти в реальному часі, тобто в безпосередньому діалоговому режимі, коли, наприклад, учень і вчитель одночасно знаходяться на зв'язку виконуючи дії синхронно. Прикладом синхронної форми телекомунікації може слугувати чат і відеоконференція

У деяких випадках ефективнішою є асинхронна телекомунікація, коли кожен суб'єкт навчання ознайомлюється з навчальними матеріалами чи виконує певну роботу в зручний для нього час. Електронна пошта, наприклад, є асинхронним засобом дистанційного навчання. Асинхронна взаємодія умив і викладача передбачає обмін повідомленнями шляхом їх взаємного листування за адресами кореспондентів. Це дозволяє аналізувати інформацію, що надходить, і відповідати на неї в зручний для кореспондентів час. Учень відправляє викладачу запитання, а викладач відповідає в будь-який зручний для нього час. Від часових поясів це не залежить, що достатньо важливо для дистанційного навчання, яке об'єднує учнів і вчителів, значно віддалених один від іншого.

У режимі електронної конференції запитання і відповідь викладача бачить уся навчальна група. Листування відображається на екрані кожного комп'ютера віддаленого учня. У ряді випадків такий режим набагато кращий, ніж синхронний. За допомогою електронної пошти всі необхідні матеріали можуть бути доставлені учням через мережу до, під час чи після заняття.

Технічні і телекомунікаційні засоби можуть працювати як окремо, так і в комплексі. Наприклад, учням пропонується лекційний відео-матеріал, у якому ставиться навчальна проблема. Кожен учень вирішує її, а результати своєї діяльності розсилає всім однокласникам. Ці продукти зіставляються й обговорюються за допомогою колективної телекомунікації електронною поштою; учні обмінюються запитаннями, судженнями, рецензіями. Вчитель забезпечує учням можливість взаємодії з фахівцями в досліджуваній галузі в режимі ICQ. Результатом є формулювання запитань, що виникають, колективний добір і фіксація головних проблем з теми, що виставляються на навчальний веб-сервер.



Проведення дистанційних занять

Перевагою дистанційного навчання є можливість вираховування індивідуальних темпів навчання учнів, насичений і швидкий зворотний зв'язок з учителем і однокласниками.

Під час дистанційного навчання необхідні висока мотивація і розвинуті пізнавальні здібності учнів, оскільки лише в цьому випадку вони зможуть займатися в інтерактивному режимі. Учні дистанційної школи мають можливість на власний розсуд дозувати взаємодію з навчальним матеріалом і учителем, ставити йому запитання в міру необхідності.

Крім самомотивації. до учня дистанційного класу висуваються такі вимоги як дисципліна праці, відсутність технофобії, орієнтованість на вирішення технічних й інших проблем, уміння створювати навчальну продукцію у письмовій і графічній формах, розвинута здатність виражати себе в телекомунікації.

Класи в дистанційній школі можуть бути двох типів: синхронні (онлайн-режим), що працюють за однією програмою з загальним стартовим початком; асинхронні (офлайн-режим), до яких учні приймаються не одночасно, а в різний час протягом дня, тижня, всього навчального року. В останньому випадку більш досвідчені учні допомагають менш досвідченим; навчання відбувається з опорою на відмінність у навчальному потенціалі нових і колишніх учнів. Подібні можливості дистанційного навчання є дуже цінними для розвитку і застосування різновікових педагогічних технологій.

Майже всі традиційні способи взаємодії між вчителем і учнями можуть мати місце в дистанційному навчанні. Сучасні засоби телекомунікацій не тільки надають віртуальні аналоги очним навчальним контактам, а й у деяких випадках істотно розширюють їх можливості. Розглянемо елементи традиційного очного навчання, які одержали адекватне відображення на дистанційних заняттях.

Навчальний матеріал. У вчителя існує можливість забезпечити учнів усіма видами навчальних матеріалів для підготовки до занять ще до того як почнеться діалогова частина навчання. Необхідний матеріал надається учневі такими способами:

а) пересилається звичайною поштою у вигляді певного комплекту, який може включати CD-ROM чи дискету, аудіо-, відеокасету, «паперові» посібники (кейс-технологія);

б) пересилається електронною поштою в архівованому файлі — відразу чи вроздріб, протягом навчального процесу;

в) розміщується на освітньому сайті дистанційного призначення для доступу до нього всіх зареєстрованих учнів;

г) оформляється у вигляді веб-квестів з посиланнями на необхідний матеріал у мережі Інтернет;

д) учню надається доступ до однієї чи кількох електронних бібліотек.

Діагностичний матеріал. Тьютор і учень обмінюються електронною поштою тестами, контрольними завданнями, табелями успішності, оціночними листами. Все це розміщено на освітньому сервері і доступно як учителю, так і учням відповідно до встановлених для них доступів (наприклад, кожен учень має пароль для входу у відповідні розділи сайту). Вчитель забезпечує учнів домашніми завданнями, консультує щодо їх виконання.

Наочність. Під час телекомунікації в реальному часі викладач демонструє учням слайди, картинки, графіки та ін., проводить віртуальну екскурсію мережею Інтернет за заздалегідь підготовленими електронними адресами. Учні також обмінюються наочними матеріалами між собою. Свої роботи учні розміщують на сервері для доступу до них інших учнів і вчителів, або для загальною відкритого доступу всім бажаючим.

Учитель ставить учням запитання. Викладач ставить учням запитання як у режимі електронної конференції, так і в «реальному часі» в режимі ICQ, чат чи відеоконференцій. При цьому він ставить запитання як одному з учнів, так і всій групі одночасно.

Учитель пояснює матеріал в односторонньому порядку чи пересилає учням записи своїх відеолекцій, а також лекцій фахівців з досліджуваних питань. Іноді корисно відправити учням набір посилань на освітні ресурси з мережі Інтернет чи спеціально підготовлену веб-сторінку з посиланнями з досліджуваної теми, так званий веб-квест.

Учитель керує дискусіями. Тьютор починає дискусію з досліджуваної проблеми, керує дискусіями між учнями в рамках досліджуваної теми і відповідно до поставлених навчальних задач у режимі різних видів телеконференцій та форумів. Дискусія може проходити в режимах веб-форума, телеконференції, чат-дискусії.

Учні ставлять учителю запитання. Учні можуть ставити вчителю запитання як персонально, направляючи йому електронний лист, спілкуючись з ним у реальному часі (наприклад, в окремому «вікні» на час колективного чат-заняття), так і публічно, висловлюючи свої запитання і міркування в загальному списку розсилання.

Учень ставить запитання учню. Учень може ставити запитання іншому учню чи всім своїм віртуальним однокласникам. Тьютор регулює цей процес відповідно до навчальних цілей, вносить свої коментарі і питання. Можливе також і вільне електронне спілкування учнів один з одним у зручний для них час, оскільки адреси кожного з них, як правило, загальнодоступні для всього віртуального класу.

Учитель бачить реакцію учня і виражає свою. У режимі відео-конференції вчитель бачить реакцію учня на поточну проблему чи на питання, що ставиться. Для відображення емоційного стану в текстових електронних телекомунікаціях застосовуються так звані смайлики, які створюються за допомогою знаків клавіатури, наприклад: значок: -) — означає посмішку; -( — сум. Деякі телекомунікаційні програми пропонують додаткові засоби для відображення емоційного стану. Наприклад, додаток Microsojt Chat включає можливість вибору кожним учасником електронної дискусії графічного персонажа — від домогосподарки до інопланетянина, кожний з яких має кілька видів емоційного стану, які можна легко перемикати комп'ютерною мишкою. Інші учасники дискусії також являють собою графічні персонажі, які знаходяться в спільній віртуальній кімнаті.

Учитель оцінює учня. Тьютор оцінює роботу учня під час проведення дистанційного заняття, а також його домашні роботи, тести, творчі навчальні проекти і дослідження за допомогою кожного з дистанційних і телекомунікаційних засобів.



Види дистанційних занять

Дистанційні заняття, які проводяться в рамках дистанційного курсу, досить різноманітні. Наведемо приклади.

1 Демонстраційна версія заняття за курсом. Таке заняття відіграє в основному рекламну роль і містить найбільш виграшні теми і види діяльності за курсом Це може бути модель дистанційного діалогу вчителя і учнів, ігрове чи тестове завдання, опис та аналіз реальної життєвої ситуації. У будь-якому випадку демонстраційна версія має на меті привернути увагу учнів, забезпечити їх мотивацію й активну навчальну діяльність в майбутньому

2 Вступне заняття за курсом Його мета — ввести учнів у проблематику курсу, запропонувати їм виконати огляд майбутніх занять, охопити курс в цілому. Вступне заняття може проводитися на матеріалі з історії досліджуваної геми чи спиратися на особистий досвід учнів. Структуру і зміст матеріалів вступного заняття доцільно оформити у вигляді тексту і графіки, наприклад, у форматі html,оскільки воно розміщується на освітньому сервері чи відправляється учням для вивчення «з екрана»

3 Індивідуальне заняття-консультація Дане заняття задає структуру дистанційної консультації, передбачувані питання, проблеми, шляхи пошуку відповідей на них. При розробці цього виду занять доцільно враховувати індивідуальні особливості учнів і запропонувати приклади питань різних типів

4 Дистанційна конференція за допомогою електронної пошти для цього заняття необхідно розробити структуру і регламент обговорення однієї навчальної проблеми в рамках дистанційною листування. Це заняття (як і будь-які інші) може бути попередньо змодельованим, тобою автор може продумати своє заняття і уявити можливі реакції учнів

5 Чат-заняття Таке заняття проводиться в реальному часі в спільному для всіх місці в мережі Інтернет і Необхідно заздалегідь скласти розклад заняття і питання проблеми для різних його етапів. Підчас проведення чат-заняття необхідно зберегти текст (протокол) заняття для аналізу і можливого використання в майбутньому

6 Веб-заняття Це заняття, яке проводиться за допомогою засобів телекомунікацій і інших можливостей «Всесвітньої павутини». Веб-заняття має безліч варіантів дистанційні уроки на основі веб-квеспв, конференції у вигляді веб-форума, семінари, ділові ігри, лабораторні роботи, практикуми тощо

7 Дистанційні олімпіади Ефективною формою навчання і контролю є дистанційна олімпіада з творчими відкритими завданнями таке заняття проводиться за допомогою електронної пошти чи в реальному часі. Наприклад, на освітньому сервері розміщуються веб-форми з запитанням, відповідати на яке учень може безпосередньо через мережу. Комп’ютерні завдання, що пропонуються учню, мають варіанти відповідей чи є відкритими. Відповідь учня зберігається в спеціальному файлі и оцінюється потім вчителем

Розглянемо детальніше способи розробки таких форм дистанційних занять як чат-заняття, телеконференція, веб-заняття, дистанційна олімпіада

Чат-заняття. Проведення чат-заняття у режимі реального часу одне з необхідних умов ефективності дистанційного навчання. Розробка таких занять починається з визначення теми і проблеми курсу, які найбільше відповідають формі чат-заняття, наприклад дискусійні питання, обговорення яких потребує оперативної взаємодії учнів і вчителя.

Учитель заздалегідь гіпотетично моделює заняття і складає його похвилинний план проведення. Потім учням розсилаються необхідні матеріали, які будуть потрібні їм для підготовки до заняття. У ці матеріали включаються проблеми, питання, завдання, виконання яких підготує учнів до обговорення.

Для підведення підсумків чат-заняття заздалегідь продумується форма рефлексії виконаної діяльності, а також домашнє завдання з усвідомлення результатів чата, яке учні надсилають учителю пізніше. Наведемо рекомендації щодо розробки чат-заняття:

1. Сформулювати тему чат-заняття.

2. Записати основну проблему чи задачу чат-заняття.

3. Сформулювати головні цілі заняття (конкретний результат, який передбачається одержати учням).

4. Сформулювати педагогічні завдання заняття, тобто цілі чат-заняття, необхідні для досягнення його головних навчальних цілей.

5. Провести попередній аналіз технічних, географічних, соціальних, інших характеристик учасників чата, насамперед:

- доступ учнів до місця, в якому проводитиметься чат-заняття;

- технічну підготовленість і досвід учнів у даному виді діяльності;

- різницю в годинних поясах для учнів, що проживають на різних територіях;

- тривалість роботи.

6. Вибрати оптимальний час для проведення чат-заняття на основі аналізу відомостей про його учасників.

7. Визначити оптимальну кількість учнів, що беруть участь у одному чат-занятті, критерії їх добору, керівників мікрогруп чи секцій під час загального чат-заняття, якщо такі будуть виділені.

8. Вибрати оптимальну форму проведення чат-заняття відповідно до поставлених цілей і задач (рольова чи ділова гра, круглий стіл, захист творчих робіт, співбесіда, конкурс, семінар, дискусія).

9. Визначити види діяльності учасників чат-заняття, які відповідають обраній формі його проведення (виступ ведучого (модератора), обговорення проблеми, евристичний діалог; «мозковий штурм», конструювання дефініції, чат-презентація, ігрові завдання, індивідуальна рефлексія).

10. Визначити етапи чат-заняття: початок, кульмінація, завершення. Розподілити час на кожний з цих етапів. Скласти розклад чат-заняття, який буде повідомлено учасникам, наприклад:

13.50 - 14.00 — Реєстрація учасників чат-заняття.

14.00 - 14.05 — Вступне слово ведучого курсу.

14.05 - 14.25 — Обговорення проблеми.

11. Скласти письмові заготовки для проведення чат-заняття у вигляді назв етапів заняття, окремих фраз, реплік у ході заняття, не витрачаючи зайвого часу на набір тексту під час самого заняття. Такими заготовками можуть бути:

- вітання, вступне слово ведучого;

- фрази, що активізують діяльність учасників чата;

- фрази, що заохочують міркування учнів;

- стимулюючі запитання до учасників з теми заняття;

- короткі проблемні завдання учням під час чат-заняття.

12. Сформулювати можливі змістовні, організаційні і дисциплінарні проблеми (відхід обговорення від теми заняття, недотримання регламенту, поява в чаті сторонніх), які можливі в ході заняття, запропонувати способи їх розв'язування.

13. Визначити технічні проблеми (втрата зв'язку учня, вчителя), які можуть відбуватися в ході заняття, запропонувати способи їх розв'язування.

14. Визначити форми вираження рефлексивної діяльності учасників у чат-занятті, навести зразковий алгоритм їх рефлексивної діяльності.

15. Сформулювати конкретні можливі результати заняття стосовно учасників чат-заняття (записи чат-обговорення проблеми, розроблені вході заняття завдання, відповіді на поставлені запитання).

16. Скласти ретельні рекомендації учня для участі в чат-занятті і відправити їх заздалегідь.

17. Після проведення заняття скопіювати текст чат-обговорення, яке проводилось, для наступного педагогічного аналізу.

Дистанційна конференція. Продуктивне дистанційне навчання неможливе без інтерактивного діалогу і полілога суб'єктів навчання. Це завдання розв'язується за допомогою конференцій, які проводяться на основі електронних списків розсилання, чата, відео- і аудіокомунікацій.

Розглянемо особливості розробки і проведення дистанційної конференції з одночасним використанням двох форм діяльності віддалених учнів і вчителя: 1) електронної пошти в режимі модерованого списку розсилання; 2) за допомогою чата у реальному часі.

Ціль телеконференції: захист учнями проектних творчих робіт, які вони виконали на попередніх заняттях.

Цілі вчителя, який управляє телеконференцією:

1. Навчити учнів презентувати свій навчальний продукт у дистанційному режимі.

2. Організувати навчальну взаємодію дистанційних учнів. Провести дискусію серед учнів, розробивши структуру їх навчальної взаємодії і запропонувавши алгоритм їх комунікативної діяльності.

3. Навчити учнів ставити змістовні запитання з тем, запропонованих модератором конференції і її учасниками, давати на них короткі і повні відповіді.

4. Створити доброзичливу творчу атмосферу, спрямовану на досягнення учнями нових навчальних результатів.

5. Провести серед учасників дистанційної конференції рефлексію.

6. Готуючись до дистанційної конференції, модератор пропонує учням заздалегідь написати свої питання і міркування із заявлених тем. Ведучий також готує запитання учасникам, чиї творчі роботи йому вже відомі. Під час електронної дискусії попередньо написані ключові фрази допомагають ведучому оперативно вести діалог, не витрачаючи зайвого часу на набір тексту. В той самий час від нього вимагається швидка реакція на те, що відбувається, оперативність включення своїх реплік у дискусії, прийняття рішень про зміну теми чи виду діяльності учасників чат-конференції.

Якщо зв'язок в окремих учасників переривається на деякий час, то вони входять у «вікно розмови», втрачаючи з виду основну суть конференції; тому ведучий через визначений час повторює ключові запитання чи міркування, які вже висловлювались на конференції, для учасників, що знову підключились до її проведення.

Ефективність заняття підвищується, якщо ведучий і учасники дистанційної конференції володіють способами формулювання питань різних типів. Тому необхідна попередня розробка типології питань для дистанційної конференції — сутнісних, пояснювальних, провокаційних та ін., оскільки від форми запитання часто залежить і досягнення учасниками навчальних результатів.

У чат-конференції робота ведучого відбувається як із всіма учасниками конференції, так і в окремій віртуальній кімнаті з тими учасниками, які хочуть обговорити запитання, що виникають, чи проблему особисто з модератором. Так само учасники конференції можуть почати бесіду між собою в приватному режимі. Виникаюча при цьому проблема втрати з боку модератора функцій контролю над діяльністю учасників розв'язується при наявності в нього контрольних запитань, тестів і завдань, спрямованих на створення учнями підсумкового навчального продукту в конференції, а також при володінні методиками організації групової і парної роботи з учнями.

Дистанційна конференція, яка проводиться за допомогою електронної пошти в режимі списку розсилання, має переваги перед чат-заняттям. Цей вид конференції превалює у застосуванні, тому що більшість українських шкіл ще не мають прямого доступу в мережу Інтернет. Створення навчального списку розсилання в різних його варіантах: вільному, керованому, що має обмеження до доступу, тощо дозволяє організувати роботу дистанційних учнів відповідно до сформульованих педагогічних завдань.

У дистанційній конференції, яка проводиться за допомогою електронної пошти, є істотна перевага перед бесідою у реальному часі — більший період часу, який мають учасники на обмірковування своїх запитань, відповідей і суджень. Це дозволяє учню ретельно підготувати свою відповідь, привести її у відповідність із вимогами У чат-занятті через обмежений час важко уникнути
малозмістовних реплік, але спілкування в реальному часі виявляється більш інтенсивним. Електронною поштою учасники можуть відправляти ілюстративний матеріал, мультимедійну інформацію, що у звичайних чат-програмах подати важко.

Наведемо список видів діяльності учасників дистанційних конференцій у режимах чата і списку розсилання.

1 Представлення учасникам конференції себе і своєї роботи за запропонованим алгоритмом. Подібні повідомлення дозволяють учасникам конференції познайомитися один з одним, з освітніми результатами кожного з них, що являє собою змістовну основу для наступної комунікативної діяльності.

2 Прямий питально-відповідальний вид діяльності. За відсутності педагогічних навичок формулювання запитань даний вид діяльності може швидко вгасати, тому обмежуватися тільки запитаннями і відповідями небажано

3 Коментарі координатора і учасників конференції даних відповідей на поставлені запитання. Цей вид діяльності дозволяє довідатися про думку більшості учасників з проблем, то обговорюються, розкрити тему.

4 Ігрова діяльність, що дозволяє провести в ході конференції невеликі конкурси зі створенням дистанційними учнями навчальних продуктів. Такий вид діяльності потребує підготовчої роботи від ведучого, аналогічно тому, як відбувається підготовка до очних ігрових уроків.

5 Підведення освітніх підсумків дистанційної конференції. Поточна підсумкова рефлексії учасниками конференції спільної навчальної діяльності, усвідомлення своїх досягнень і проблем. Планування майбутньої діяльності.

Виявлення педагогічних, організаційних і технічних особливостей чи іншого виду навчальної конференції допомагає її організаторам розробляти структуру і методи проведення дистанційних телекомунікацій, ефективно вирішувати комплекс специфічних, у кожному випадку навчальних задач.

Веб-заняття Розглянемо план розробки навчального матеріалу дистанційного заняття, яке призначено для розміщення на освітньому веб-сайті. Основне завдання вчителя-розробника — змоделювати таку структуру заняття, яка б дозволяла організовувати навчальну діяльність дистанційних учнів і приводити їх до створення навчального продукту.

Розроблений навчальний матеріал подається в html-форматі у вигляді кількох сторінок, зв'язаних гперпосиланнями між собою і з необхідними сторінками з мережі Інтернет.

Пропонований нижче алгоритм розробки веб-занягтя визначає структуру і зміст навчального матеріалу для окремого заняття дистанційного курсу

1. Визначити вид, форму і тему заняття, для якого розроблятиметься навчальний матеріал.

2. Сформулювати і записати основну мету, яку повинен досягти учень (різні групи учнів) після роботи з веб-матеріалом. Цю мету необхідно подати у формі навчального продукту учня, створеного ним у ході роботи з навчальними матеріалами.

3. Визначити основні тематичні блоки (модулі), з яких складатиметься матеріал. Дати їм назви і вказати їх короткий зміст. Ці блоки (в остаточному підсумку — окремі html-сторінки) у своїй сукупності будуть являти собою гіперсистему, просторово пов'язану посиланнями.

До заняття надати перелік не менше п'яти блоків-модулів за такою типологією:

- мотиваційний блок;

- діагностичний блок;

- вступний блок;

- довідкові матеріали;

- означення, роз'яснення термінів, імен, понять тощо;

- проблемні блоки, що потребують від учня самовизначення щодо протиріч чи запропонованих підходів;

- варіативні блоки (гіпертекстові «розгалуження», які дозволяють учню вибирати індивідуальну траєкторію подальшої діяльності);

- творчі завдання, орієнтовані на створення учнем продукту;

- вправи;

- різні класифікації;

- консультаційний блок;

- блок переходу до інших типів і видів занять (наступних, попередніх);

- заохочувальний блок;

- контрольний блок;

- рецензування;

- тестовий блок;

- рефлексивний блок;

- блок самооцінки.



4. Для кожного з обраних блоків-модулів наводиться зразковий навчальний зміст і встановлюється його місце в системі гіперпосилань на інші сторінки. Слід відобразити блок-схему, яка структурно пов’язує весь матеріал. Можна обмежитися текстовою формою блоків, зазначаючи, де і яка згодом можлива графіка, анімація чи інші засоби. Якщо в розробника веб-заняття є досвід створення html-сторінок, то краще відразу оформляти свої сторінки в гіпертекстовому форматі.

5. Гіперпосилання в навчальному матеріалі можуть застосовуватися двох типів — внутрішні (на сторінки з цього самого сайта) і зовнішні(на сторінки з мережі Інтернету). За допомогою пошукових систем можна знайти необхідний для заняття навчальний матеріал. А також знайти посилання на освітні ресурси Інтернету, які мають органічний зв'язок з текстом заняття і відповідають його завданням, і додати їх до готового матеріалу.

Основне завдання, яке розв'язується при формуванні змісту навчального матеріалу для веб-заняття — це управління за його допомогою навчальною діяльністю.

Під час розробки навчального матеріалу необхідно усвідомлювати, яку діяльність учень виконає за допомогою того чи іншого матеріалу. Матеріал веб-заняття не повинен бути призначеним лише для засвоєння. За допомогою різних засобів необхідно провести учня через визначені форми і види діяльності, щоб він при цьому не просто дивився і читав матеріал, а й створював дещо сам — записував, шукав, складав, аналізував, сперечався, вирішував, оцінював тощо. Для цього йому пропонуються способи оформлення його освітнього продукту і їх наступне пересилання викладачу, іншим фахівцям чи учням.

 

Нравится