ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ІННОВАЦІЙНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ К. ОРФА ДЛЯ РОЗВИТКУ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Реформування системи освіти, висуває розвиток творчої особистості дитини як одне з пріоритетних завдань. Без його розв’язання нереально здійснити головну мету дошкільної освіти, окреслену Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні: формування базису «особистісної культури дитини через відкриття її світу в його цілісності та різноманітності».

Світова музична педагогіка та психологія має достатній досвід у вирішенні цього завдання. Так, Т.В.Кудрявцев указує на необхідність розрізнення двох форм творчості – творчості як «відкриття для себе» і творчості «як відкриття для інших». У першому випадку цивілізація поповнюється новими технічними винаходами, витворами мистецтва, науковими відкриттями. У другому – на передній план виступає не об'єктивна, а суб'єктивна новизна продуктів творчості [3, с. 74]. Саме з позиції суб'єктивності багатьма авторами розглядається дитяча творчість. Зокрема Т.С. Комарова відзначає: «суб'єктивна новизна складає результат творчої діяльності дітей дошкільного віку. Загальнолюдської новизни і цінності продукт творчості не має, але суб'єктивна цінність його значима» [2, с. 7]. Подібну точку зору формулює Л.С.Виготський: «Цінність дитячої творчості слід бачити не в результаті, не в продукті творчості, але в самому процесі» [4, с. 97]. На думку німецького педагога і композитора К.Орфа «власна дитяча творчість, хай найпростіша, власні дитячі знахідки, хай найскромніші, власна дитяча думка, хай найнаївніша, – ось що створює атмосферу радості, формує особу, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей» [5, с. 21].

У розгляді питання про інноваційні технології розвитку дитячої творчості нас цікавить «елементарне музикування». Розуміння суті і сенсу досліджуваного поняття пов'язане з потребою в емоційно-руховому самовираженні особи. Для музичної педагогіки важливо, що музичення - це не сприйняття (слухання) музики, а практична діяльність, в процесі якої дитина за допомогою музики, рухів і слова вчиться знаходити способи гармонізації свого внутрішнього світу. Карл Орф був переконаний, що для дітей потрібна своя особлива музика, спеціально призначена для музичення на первинному етапі. Вона має бути доступна переживанню в дитячому віці і відповідати психіці дитини. К.Орф шукає синтетичні форми музичення: поєднання співу і руху, ритмізованого читання віршів і гри на музичних інструментах. На думку К.Орфа, елементарна музика – це не музика сама по собі: вона пов'язана з рухом, танцем і словом; її потрібно самому створювати, в неї потрібно включатися не як слухачу, а як її учаснику.  Бо саме музичні здібності формуються під час музично-виконавської діяльності: в імпровізації пісенних мелодій; придумуванні нескладних мотивів; інсценуванні сюжетів пісень; пластичному інтонуванні музики; складанні елементарних танців; створенні ігор-драматизацій, темброво-ритмічних супроводів тощо.

 

Основні принципи методики:

{C}ü {C}самостійне виконання дітьми музики і супроводу до рухів;

{C}ü {C}навчання дітей грі на простих музичних інструментах, що не вимагає великої праці, а надає відчуття радості та успіху;

{C}ü {C}колективність занять дітей;

{C}ü {C}надання дітям відомої свободи на заняттях: можливості ляскати, тупати, рухатися;

{C}ü {C}робота із словом, ритмізация текстів.

Мета нашої статті – довести ефективність використання    методичних вимог концепції К.Орфа для розвитку музичних здібностей дітей, яка містить в собі такі розділи:

{C}Ø {C}мовні ігри;

{C}Ø {C}ігри зі звуками;

{C}Ø {C}гра на музичних інструментах.

Мовні ігри. У чому ж полягає їх важливість?

У тому, що дитина починає експериментувати словами, звуками, ритмом. Вона одночасно робить відразу декілька подій: виконує ігрові рухи; промовляє текст, використовуючи при цьому різні інтонації голосу; координує свої рухи.

Мовні ігри бажано включати в роботу з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Можна використовувати дитячий фольклор, вірші сучасних українських письменників («Всіх дзвіночки розбудили», «Осіння казка про двірника», «Конячка», «Весняні голоси», «Гості», «Казка про вітерець», «Ледачий жук», «Дощик»). У старшій групі для більшої ефективності засвоєння матеріалу використовуються звукові схеми.

 Одним із найбільш цікавих форм первинного пізнання навколишнього світу є ігри зі звуками. Їх так багато, і вони такі різні: жалібно нявкає кіт, ніжно дзенько­тить кришталь, таємниче шарудить листя під ногами. Фантазія та уява можуть вдихнути барвис­те життя у звичайні побутові звуки. Тому діти з великим грають у шумових оркестрах («Заєць у лісі», «Казка про ведмедя», «Граєм тим, що маємо», «День і ніч», «Звуки осені», «Зима в лісі», «Лисиця і риба», «Сніговий оркестр», «Метелик»), озвучують казки («Ялиночка», «Дід Мороз», Весняна телеграма», «Як кіт хазяйнував», «Рано вранці» та інші).

Не менш захоплюючим для дітей є гра на музичних інструментах. На першому етапі знайомства з інструментами діти досліджують предмет і різні способи отримання звуку. В процесі музикування  надається можливість кожному учасникові спробувати грати на різних інструментах. Використовуються як класичні дитячі музичні інструменти, так і саморобні шумові.

Наочний метод подання матеріалу збільшує ефективність засвоєння, що спостерігається у дітей різних вікових груп, тому велике значення набуває використання на музичних заняттях комп’ютерних технологій.

Використовуючи систему К.Орфа на музичних заняттях, дошкільники активніше включаються в колективну музичну творчість, з цікавістю складають мелодії, музичний супровід до казок, танцювальні рухи, що в цілому засвідчує зростання розвитку музичних здібностей дітей.

Елементарне музикування за системою Карла Орфа це унікальна можливість:

{C}ü розвивати індивідуальність дітей, їх здібність до імпровізації, творчості, уміння фантазувати, бачити і чути навколишній світ по-своєму;

{C}ü виховувати і розвивати музичні здібності в захоплюючий естетичній грі з інструментами;

{C}ü проявити увагу до емоційного світу дітей, їх здібностей до співпереживання;

{C}ü виховувати навички спілкування і співпраці в групі;

{C}ü тренування різних видів уваги, точної і швидкої реакції, уміння слухати, активно сприймати.

На думку німецького композитора, дитинство звертається до старих мовних і музичних форм, які духовно відповідають раннім ступеням розвитку свідомості. Нескладні ритмічні і мелодійні музичні інструменти звуть до танцю, танець народжує музику. Імпровізоване музичення формує «танцюючий хор», виконуючий вірші, що драматизуються, і сценки. Все разом це дає можливість розвивати музичні здібності, закладені в кожній особі.

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Апраксина О.  А.  Методика музикального  воспитания  в  школе:
[учебное   пособие]    /Ольга   Александровна   Апраксина. М.:
Просвещение, 1983. - 224 с.

2. Баренбойм Л.А. Система детского музыкального воспитания Карла Орфа: сборник статей / Л.А. Баренбойм.- М.: Музыка, 1970.- 160с.

3. Ветлугина Н.А. Музыкальное воспитание в детском саду / Наталья Алексеевна Ветлугина.  - М.:  Просвещение, 1981. – 287с.

4. Ветлугіна Н. О. Музичний розвиток дитини /Наталля Олексіївна
Ветлугіна. — К.: Музична Україна, 1978. — 256 с.

5. Гумінська О. О. Уроки музики в загальноосвітній школі: [метод.

посібник] /Оксана Олексіївна Гумінська. - Тернопіль - Навч. книга. -Богдан, 2007.-104с.

6. Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання /Олександр
Якович Ростовський. - К.: ІЗМН, 1997. - 248 с.

Like it