Виховний захід « Хліб наше багатство»

Виховний захід « Хліб наше багатство»



Підготувала: Пігура Ярослава Кузьмівна

 

 

Тема : « Хліб наше багатство»

Мета : Виховати в учнів почуття глибокої поваги до хліба , який завжди був для нашого народу святинею. Прищепити любов до професії хлібороба , ознайомити учнів з процесом виготовлення хліба. Виховувати в учнів любов до праці.

Обладнання : плакат з написом  «Хліб усьому голова», пучок пшеничного колосся, серп , зерна пшениці, жита, пробірка з борошном. 

Присутні : фермер с. Карова Леуш Василь Ярославович

 

Хід бесіди

 

Діти, хто знає загадку про хліб?

 « Мене б’ють, товчуть, ріжуть, а я все терплю всім добром плачу» (Хліб).

У всі часи коротке , але вагоме слово хліб люди вимовляли з пошаною, тому що він основа людського життя. Всі ви знаєте , діти, що на сніданок, обід та вечерю до страви на стіл подають завжди хліб, бо «без хліба нема обіду» - кажуть у народі. Не вистачило хліба до обіду і всі кладуть ложку.

Здавна люди здобували хліб у важкій праці. Кривавим потом зрошений, гарячими слізьми змочений, в печалі згорьований оцей хлібець петльований – так говорять в народній пісні.

Орали землю сохою , зерно висівали вручну, жали хліб серпом або косили косою, молотили ціпом , мололи борошно ручними жорнами . (Тут демонструю с/г  знаряддя праці) . Пекли хліб у печах . Як бачите, щоб з’їсти шматок хліба люди витрачали багато часу й сили. До того ж землі  у селян було мало. Більша частина її належала поміщикам. Доводилося хліборобові працювати на панській ниві.  У бідняка не вистачало хліба до нового врожаю і сім’я голодувала. До того ж  часто були неврожаї , селянин не міг  прогодувати сім’ю і віддавав дітей до багатих у найми лише за харч. Ось чому в народі говорять: « Житній колос як наливається, то клонить голову до землі і аж посивіє від печалі, що не може прогодувати людей на землі».

Тому-то трудовий народ віками мріяв про кращі часи, коли буде хліба вволю. За це він не раз піднімався на боротьбу. Шматок хліба для бідняцької землі був дорогоцінним скарбом. Різали хлібину ниткою. Щоб не кришилася. Якщо і траплялися на столі крихти, їх ретельно збирали і кидали в рот. Змести крихту додолу вважалося злочином.

 

 

У 1932-33 роках люди зазнали лихоліття  , яке призвело до голодомору. У людей не було і крихти хліба. В роки Великої Вітчизняної війни хліб цінився дорожче золота. Цікавий і такий факт. У блокованому Ленінграді  в інституті рослинництва в приміщеннях лабораторії зберігалися колекції зерен. Їх можна було у цей тяжкий час використати на їжу, але працівники наукового закладу самі пухли від голоду , а цінні сорти зберігали для майбутніх поколінь, тобто для тих, хто живе і вирощує хліб тепер.

Повага до хліба склалася в народі давно. В урочисті свята підчас знаменних подій люди обов’язково клали  на почесне місце коровай. Цим святковим хлібом зустрічають на весіллі молодят, а потім по-українському звичаї його ріжуть на кусочки і роздають гостям. Про коровай складено багато пісень, віршів, хороводів. В нашому класі є такий звичай, коли в когось іменини, то це свято . Діти стають в коло , а іменинника беруть всередину  із короваєм і співають пісню:

Як на Софії (…) іменини

І спекли ми коровай

Ось такої ширини (показують)

Ось такої вишини (показують)

Коровай, коровай

Кого хочеш вибирай.

По черзі вибирають всередину кожного з присутніх. І так продовжують хоровод далі.

Про хліб народ складає прислів’я  :

·       « Якщо є хліб та вода – не страшна селянинові біда»

·       «Довелося бідувати на хліб – сіль заробляти»

·       «Виросли сини як дуби – пішли на свої хліби»

·       «Як є хліб то до хліба буде»

·       «Хліб – батько , вода – мати»

·       «Риба – вода, ягода – трава, а хліб усьому голова»

·       «З’ївши калач, берися знов до хліба»

·       «Паляниця – хлібові сестриця, славиться першим на селі, славиться він першим на столі».

 

У давніх обрядних піснях хліб звеличувався, як  основа добробуту селянина – виконавці обрядів зичили господареві хлібних достатків. «На щастя, на здоров’я, на новий рік , щоб зродило краще як торік…Сійся родися жито, пшениця і всяка пашниця».

Про хліб поети складають вірші, письменники пишуть оповідання , художники змальовують картини. Багато цій темі присвячено описів у газетах і журналах.

А ось подивіться на прапор України . Він складається із двох кольорів . Синій колір -  це голубе небо , а жовтий  - це золоте колосся. Воно є символом  багатства нашої країни .

Подивіться на ці картини . Ось трактори орють поле , комбайни збирають урожай , а тут машини відвозять зерно на елеватор . Як бачите виробленням хліба займається багато людей . Не тільки тракторист, комбайнер і шофер, а й агроном і вчений. Вони трудяться над винайденням кращих  сортів зерна , добрив, визначення строків вчасного висівання зерна в грунт, підживлення посівів тощо… Хлібні поля обробляються машинами, над створенням яких працюють інженери, конструктори, робітники. Щоб змолоти зерно в млині , спекти хліб, булочку у пекарні  потрібні інші люди .

 

 

А тепер послухайте вірш Л. Забашти , розказує Олесько І.

 

«Колосок»

Він виріс із зерняточка

З тоненької билиночки

Пустила вона висички

І стала половіть.

Ішли дощі все літечко

Крізь небо синє ситечко

Зерно до зерна тулиться

І починає зріть.

На сонечку пишається

І соком наливається

І під вітрами буйними

Шумить , шумить воно;

Ой буде втіха кожному

Невтомному , тривожному,

Хто виростив і виходив

Це золоте зерно.

 

Вірш М. Рильського, розказує Дубик С.

 

«Не кидайсь, хлібом, він святий!»

-         Не кидайся хлібом , він святий!

В суворості ласкавій.

Бувало каже дід старий

Малечі кучерявій.

 

-         Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти ,

Щасливий стримуючи сміх ,

Бувало каже мати.

 

Бо красен  труд, хоч рясен  піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І  людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте

В зелмі полку невтому,

Той  сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

 

А тепер послухаємо нашого гостя.

 

Подобається