Особливості використання програм розвиваючого навчання «Росток»


Розділ І. Теоретичні засади комплексної програми розвитку дітей «Росток»

    1. Концепція розвиваючого навчання

Проблема розвиваючого навчання цікавить педагогів багатьох поколінь: Я.А. Коменського и Ж.Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці и И.Ф. Гербарта, К.Д. Ушинського та ін. У радянські часи її інтенсивно розробляли психологи та педагоги Л.С. Виготський, Л.В. Занков, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Н.А. Менчинська, а також А.К. Дусавицький, Н.Ф. Тализіна, В.В. Рєпкін, С.Д. Максименко та ін. Звісно, в різні історичні часи дослідники неоднаково представляють поняття розвиваючого навчання. Важкість, і в же час позитивна сторона розробки цієї теми заключалася в органічному, звичайному ставленні проблем педагогіки та психології: навчання – це компонент дидактики, розвиток же – процес психологічний.

Термін «розвиваюче навчання» зобов’язан своїм походженням В.В. Давидову. Введений для означення органічного кола явищ, він швидко увійшов у масову педагогічну практику. Сьогодні його застосування різностороннє, що необхідне вже спеціальне дослідження для усунення його теперішнього значення.

Поняття «розвиваючого навчання» може вважатися змістовним узагальненням (В.В. Давидов). Його зміст, сутність, взаємозвязки з основними психолого-педагогічними категоріями розкриваються у ряді означень-узагальнень.

Система навчання Л.В.Занкова виникла в ході міждисциплінарного дослідження навчання та розвитку. Міждисциплінарний характер виявився, по-перше, в інтеграції досягнень декількох наук, які займаються вивченням дитини: фізіології, дефектології, психології та педагогіки, по-друге, в інтеграції експеримента, теорії та практики. Вперше результати наукового дослідження через психолого-педагогічний експеримент набули виду цілісної педагогічної системи і, таким чином, були доведені до практичної їх реалізації.

Висновок по проблемі дослідження: розвиток проходить, як важкий процес взаємодії внутрішніх та зовнішніх факторів, тобто індивідуальних, глубоких якостей дитини. Такому розумінню відношенню навчання і розвитку співпадає окремий тип навчання, при якому, з однієї сторони, приділяється особлива увага побудові навчання, його змісту, принципам, методам , а з іншої – стільки ж уваги приділяється внутрішньому світу дитини: його індивідуальним та віковим особливостям, його потребам та інтресам.

Загальний розвиток Л.В.Занков сприймає як цілісний рух психіки, коли кожне новостворення виникає в результаті взаємодії його розума, волі, почуттів. При цьому сосбливе значення приділяється естетичному рохвитку. Мова йде про єдність та рівнозначність у розвитку інтектуального та емоційного.

В теперішній час пріорітетами освіти є ідеали розвиваючого навчання: уміння вчитися, предметні та універсальні способи дій, індивідуальний прогрес дитини в емоційній, соціальній та пізнавальній сферах. Для реалізації цих пріорітетів необхідна науково обгрунтована, перевірена часом розвиваюча педагогічна система. Такою є система Л.В.Занкова, яку характеризує цілісність її частин.

Мета навчання – оптимальний загальний розвиток кожної дитини.

Завадння навчання – представити учням цілісну широку картину світу засобами науки, літератури, мистецтва та пізнання.

Дидактичні принципи – навчання на високому рівні важкості з дотриманням міри важкості; ведуча роль теоретичних знань; усвідомлення поцесу навчання; швидкий темп проходження навчального матеріалу; робота над розвитком кожної дитини , у тому числі і слабого.

Типові закономірності методичної системи – багатогранність, процесуальність, варіативнсть.

Л.В. Занков відмовився від практики, коли кожний відрізок навчального курсу розгядався як самостійна і закінчена одиниця, коли можна переходити до нового відрізка лише після того, як буде засвоєн попередній. Так забезпечується дійсність дидактичного принципа «швидкий темп проходження навчального матеріалу». Цей принцип потребує постійного руху вперед. Безперервне збагачення розуму учня різностороннім змістом робить гарні умови для все більшого його глибокого осмислення, оскільки воно включається у широко розгорнуту систему.

У процесі навчання використовується широкий спектр форм навчання: класних та позакласних; фронтальних, групових, індивідуальних у співвідношенні з особливостями навчального предмета та бажанням учнів.

Гіпотези Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова:

а) дітям з дошкільного віку доступні загальні теоретичні поняття; вони приймають і засвоюють їх раніше, ніж навчаться діяти з їх частими емпіричними проявами;

б) можливості дитини до навчання (і до розвитку) великі, але не використовуються школою;

в) можливості розвитку лежать перш за все у змісті навчального матеріалу, тому основою розвиваючого навчання служить його зміст, від якого походні методи організації навчання;

г) підвищення теоретичного рівня навчального матеріалу у початковій школі стимулює ріст розумових здібностей дитини.

Розвиваючий характер навчання у технології Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова повязан перш за все з тим, що його зміст побудован на основі теоретичних знань. Як відомо, в основі емпіричних знань лежать спостереження, наочність, зовнішні ознаки предметів; понятійні узагальнення отримуються шляхом виділення загальних ознак при порівнюванні предметів. Теоретичні ж знання виходять за межі уявлень, спираються на мисленнєві абстрації, відображають внутрішнє відношення і звязки. Вони здобуваються шляхом генетичного аналізу ролі та функцій деяких загальних відносин всередині цілісної системи елементів.

Суть теоретичного мислення по В.В.Давидову заключається в тому, що це особливий спосіб підходу людини до розуміння речей і подій шляхом аналізу умов їх походження і розвитку.

Розвиваюче навчання по системі В.В.Давидова протиставне сучасній традиційній системі шкільного навчання, переважно націленої від приватного, конкретного, одиничного до загального, абстрактного, цілого.

 

    1. Нормативно-правове забезпечення реалізації НПП «Росток»

Наказом Міністерства освіти і науки України № 116 від 12 квітня 1996 року затверджено комплексний експеримент з розробки змісту, методів та нових педагогічних технологій «Програма розвитку дітей «Росток».

Дослідно-експериментальна робота з модернізації змісту, технологій та методів навчання і виховання дітей за науково-педагогічним проектом "Росток” проводиться відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України від 31.01.2005р. №62 "Про розвиток науково-педагогічного проекту "Росток” в Україні”, від 31.01.2005р №63 "Про підготовку вчителів до роботи у науково-педагогічному проекті "Росток” і від 05.06.2006 №430 "Про затвердження типових навчальних планів для навчальних закладів, які працюють за науково-педагогічним проектом "Росток”.

Комплексна програма розвитку дітей «Росток» виконується відповідно до положень Національної доктрини розвитку освіти України і практично реалізує вимоги Державного стандарту початкової освіти.

Вищезазначені документи встановлюють пріоритетні напрямки наукових досліджень в освіті XXI ст., нові освітні стандарти, які сприяють упорядкуванню і підвищенню ефективності наукових досліджень, творчому пошуку педагогів – практиків у процесі створення нових освітніх технологій, спрямованих на ефективний розвиток дитини.

Напрямки досліджень у комплексному педагогічному експерименті «Росток» базуються на пріоритетних напрямах державної політики в галузі освіти, висвітлені у Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», у Національній доктрині розвитку освіти України, Державному стандарті початкової освіти, а також враховують основні досягнення розвитку вітчизняної і світової педагогічної думки.

 

    1. Концептуальні засади комплексної програми розвитку дітей «Росток»

У сучасному освітньому просторі інтенсивно розвивається науково-педагогічна творчість на засадах гуманізації, екологізації та інтеграції навчання та виховання, гармонійного поєднання загальнолюдських духовних цінностей з національним характером освіти. Результатами такої творчості стають нові концепції, методи, технології навчання та виховання, нові типи і моделі навчальних закладів, навчальні програми, підручники та навчальні посібники. Практичні втілення цих результатів педагогічної творчості в навчально-виховний процес стає суттєвим внеском у розвиток сучасної освіти України.

Одним із сучасних освітніх проектів, в межах якого розробляються нові підходи до змісту, методів, технологій навчання і виховання, є комплексна програма розвитку дітей «Росток».

В процесі дослідження автори дійшли висновку, що розвиваюче навчання є одним з важливих аспектів гуманізації освіти, а також її необхідною умовою. Дійсно, гуманізація передбачає рішучий поворот освіти до особистості учня, забезпечення максимально-сприятливих умов для виявлення та розвитку його задатків та здібностей на основі прийняття його особистісних цілей та запитів. Розвиваюче навчання реалізує саме такі цілі. Розвиваюче навчання має своїм результатом формування пошукової активності, як необхідного компоненту навчальної діяльності. Відомо, що притаманна людині форма пошукової активності - це її духовність. А саме формування духовності людини - і є основною метою гуманізації освіти.

Критикуючи психологічні теорії, в яких стверджувалось, що розвиток дитини не залежить від процесів виховання і навчання, а є самостійним процесом, засновники теорії розвиваючого навчання прийшли до висновку про взаємозалежність процесу розвитку дитини і навчально-виховного процесу. Л.С.Виготський писав: “Педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку... тільки тоді вона зможе визвати до життя ті процеси розвитку, які зараз лежать у зоні найближчого розвитку.” А відомий педагог, знавець дитячої психіки Ш.Амонашвілі підкреслював: "Задача педагогічна полягає в тому, щоб створити освітній процес зі своїми предметно-просторовими, морально-соціальними якостями, який дасть можливий простір для задоволення дитиною її пристрасті до розвитку, більш того, цей процес повинен випереджати прояв деяких якостей дитини і запрошувати їх до активного руху. Таким чином необхідно пропонувати дитині необхідні для становлення її багатогранної природи умови. Тобто, під впливом навчання та виховання, конкретних умов навчально-виховного процесу формуються здібності, яких у дитини ще не було. На цій основі побудована теорія розвиваючого навчання, основна суть якої в тому, що вона стверджує безпосередній вплив навчання на розвиток дитини, формування у неї нових здібностей.

Традиційно вважається, що основою навчання та виховання виступає його зміст, від якого похідні методи і технології. Але, як відмічає О.Я.Савченко "Навчання розвиває учнів не тільки своїм змістом...але й процесуальною стороною, тобто тим, як вона організована." О.Я.Савченко виділяє ряд напрямів навчально-виховної роботи по розвитку дитини: розвиток процесів сприймання, оволодіння всім діапазоном загально-навчальних умінь і навичок, нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності, розвиток уяви і літературної творчості, вправляння в комбінуванні, конструюванні, перетворенні і підкреслює, що: “Ігнорування будь-якого із цих напрямів роботи звужує, збіднює розвивальний вплив найдосконалішого змісту навчання...”

Таким чином, враховуючи висновки сучасних наукових досліджень розвитку особистості в процесі навчання і виховання, основою науково-педагогічного проекту “Росток” став інтегративно-діяльнісний підхід. Його сутність у системній організації навчально-виховного процесу на засадах організації науково обґрунтованої структури діяльності межах кожного навчального предмету, яка виступає системоутворюючим фактором.

Таким чином, навчальні предмети інтегруються в єдину пізнавальну систему, яка дозволяє формувати у учнів цілісне уявлення про навколишній світ через пошуково-практичну діяльність. Учні отримують необхідні знання за допомогою різноманітних способів активізації пізнавальної діяльності: спостереження, досліди, вправи з моделювання, конструювання об’єктів та явищ навколишнього світу; спеціальні вправи на розвиток уяви, завдання на самостійний пошук інформації, з літературної творчості: складання казок, легенд та оповідань про навколишній світ, поетичні вправи, вправи та завдання для оволодіння загально-навчальними уміннями.

Науково-педагогічний проект “Росток” базується на тезі, що навчальна діяльність дитини будується перш за все шляхом сходження від абстрактного до конкретного, від загального до часткового, тобто відтворюється історичний процес народження та розвитку знань. Природно, що розглянутий підхід до навчання та виховання дуже тісно пов’язаний з принципом інтеграції. У науково-педагогічному проекті “Росток” принцип інтеграції використовується як для побудови змісту, так і для розробки методів та технологій навчання і виховання. Даний принцип тісно пов’язаний з принципом розвиваючого навчання.

Отже, однією з необхідних умов розвиваючого навчання є його зміст, який будується шляхом сходження від абстрактного до конкретного.

Так у проекті “Росток” принцип інтеграції був реалізований при формуванні його ядра - інтегрованого курсу “Навколишній світ” для початкової та 5 – 6 класів основної школи. Його основною метою є формується у учнів цілісної картини світу, адекватної віковим особливостям сприйняття учнів молодшого шкільного віку. Зміст курсу “Навколишній світ” інтегрується навколо взаємопов’язаної послідовності загальних ідей. Реалізуючи їх в курсі, ми послідовно розкриваємо перед дитиною багатогранний, різноманітний але цілісний та єдиний світ, в якому ми живемо.

У курсі “Навколишній світ” інтегруються інтереси учнів у вивченні тих або інших питань довкілля. Так, наприклад, спостереження на констатуючому етапі експерименту, а також висновки психологів показали динаміку інтересів молодших школярів. З широкого кола питань про світ, в якому ми живемо найбільше їх цікавлять такі питання, як:

- сфера навчання, школа, спілкування, взаємовідносини;

- космос, виникнення зірок і планет; гострі проблеми цивілізації; зокрема, екологічні проблеми в їх конкретному вигляді;

- професія, побут, досуг, мода;

- природа, виникнення людини.

Слід відмітити, що інтегрований зміст викликає необхідність інтеграції методів і технологій навчання та виховання. Тому в проекті "Росток" розробляються інтегровані методи та відповідні технології навчання та виховання. Так, наприклад, в цих розробках враховуються психологічні дослідження з проблем функціональної асиметрії півкуль головного мозку. У відповідності з ними розробки технологій навчання направлені на те, щоб гармонійно поєднати в єдиній методичній системі методи, направлені водночас на розвиток правої та лівої півкуль головного мозку, органів чуттів, емоцій, тобто будується цілісна методика, яка враховує гуманно-особистісний підхід до розуміння цілісної природи психіки дитини і те, що дитина сприймає світ цілісно і відповідно цьому будується її діяльність.

Як було вказано вище, одним з провідних принципів науково-педагогічного проекту “Росток” є принцип екологізації. Відомо, що екологізація освіти може рухатись різними шляхами: шляхом створення спеціальних курсів екології, шляхом створення додаткових екологічних розділів у традиційних навчальних курсах, а також шляхом екологізації змісту усіх навчальних курсів, що можливо завдяки інтегративному змісту науки екології і проникненню її сьогодні практично в усі сфери довкілля.

У проекті “Росток” цей останній шлях екологізації розглядається, як пріоритетний і використовується при розробці змісту навчальних курсів. На практиці це означає включення у зміст усіх навчальних курсів елементів екологічної освіти:

  • навчання екології (формування знань про закономірності та взаємозв’язки природних явищ, єдності живої та неживої природи, суспільства і природи, елементів знань про поліпшення стану навколишнього середовища);

  • екологічного виховання (здібностей наукового, морального, естетичного міркування з екологічних питань, потягу до активної діяльності з охорони навколишнього середовища, мотивів, потреб, звичок екологічно-доцільної поведінки);

  • розвитку (інтелекту - здібності імовірнісного аналізу ситуацій, емоцій, здібності до розпізнавання універсальних та утилітарних цінностей).

Таким чином, у створенні і реалізації науково-педагогічного проекту “Росток” основними орієнтирами стали такі напрями розвитку сучасної освіти, як гуманізація, інтеграція та екологізація навчально-виховного процесу, його розвивальне спрямування. Ці напрями в межах проекту ми розглядаємо, як основні.

 

    1. Мета, завдання НПП «Росток»

Метою НПП «Росток» є: формування здібностей до саморозвитку та самореалізації особистості на засадах інтеграції, діяльнісного підходу до навчання і виховання.

Актуальність полягає у створенні розвивальних освітніх програм, зорієнтованих на формування здібностей до:

• самоорганізації;

• самонавчання;

• саморозвитку.

Основними завданнями проекту є:

- підвищення рівня фізичного, психічного, морального,інтелектуального, духовного і творчого розвитку учнів у процесі організації активної діяльності на основі інтеграції;

- гуманізація й екологізація змісту, педагогічних технологій і методів навчання, реалізованих в науковому та навчально-методичному забезпеченні педагогічного процесу школи.

Науково-дослідна робота в межах НПП «Росток» здійснюється за такими напрямками:

  • Наукові основи інтеграції знань учнів у процесі вивчення інтегрованих курсів початкової і основної школи;

  • Наступність навчання під час переходу з дошкільного закладу до початкової школи і від початкової до основної школи на основі інтеграції змісту навчання;

  • Виховання екологічної культури учнів на засадах інтеграції змісту навчання;

  • Інтегрований підхід до формування здорового способу життя учнів;

  • Естетичне виховання учнів на основі інтеграції предметів художньо-естетичного, гуманітарного і природничо-математичного циклів у початковій та основній школі;

  • Профорієнтація учнів на основі комплексної діагностики їхнього розвитку в умовах профільного навчання;

  • Особистісно-орієнтований підхід до формування творчої індивідуальності вчителя.

 

    1. Методи і принципи навчання

Розглянемо практичні питання організації навчального процесу в курсі НПП «Росток».

Очевидно, що традиційний пояснювально-ілюстративний метод, на основі якого побудоване сьогодні навчання в школі, є недостатнім для вирішення поставлених завдань. Зрозуміло також, що розв’язання цих завдань не може проводитись у відриві від досліджень, присвячених особливостям мислення школярів. Тому в навчальній практиці ми послуговуємося результатами психолого-педагогічних досліджень (Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Л.В.Занков, В.В.Давидов та ін.).

Проаналізувавши ті причини, котрі, на наш погляд, перешкоджають утіленню ідей розвивального навчання до практики роботи масової загальноосвітньої школи, ми розробили технологію навчання, яка є практично доцільною та відображає основні теоретичні результати психолого-педагогічних досліджень. Для наочності порівняємо традиційний метод навчання з діяльнісним методом, котрим ми послуговуємося в даному курсі.

  1. Пояснювально- ілюстративний метод

 

Повідомлення теми й мети уроку

Пояснення нового матеріалу

 

Закріплення

 

Контроль

  1. Діяльнісний метод

 

Постановка навчального завдання

«Відкриття» дітьми нового знання

Первинне закріплення (з коментуванням)

Самостійна робота з перевіркою в класі

Розв’язання тренувальних вправ


 

 

 

 

 

Контроль

 

 

Розв’язання задач на повторення


 

 

Головна особливість діяльнісного методу полягає в тому, що нові математичні поняття й відношення між ними не даються дітям у готовому вигляді. Діти «відкривають» їх самі в процесі самостійної дослідницької діяльності. Учитель лише скеровує цю діяльність і на завершення підбиває підсумки, подаючи точне формулювання встановлених алгоритмів дії та ознайомлюючи з загальновизнаною системою визначень. Таким чином, діти будують «свою» математику, тому математичні поняття набувають для них особистісного значення й стають цікавими не з зовнішнього боку, а по суті.

Ще однією особливістю використання діяльнісного методу є необхідність попередньої підготовки дітей з метою розвитку в них мислення, мовлення, творчих здібностей, пізнавальних мотивів діяльності. Спеціальна робота цьому напрямку передбачена протягом усіх років навчання дітей у початковій школі, але особливо на початкових етапах навчання у I півріччі 1-го класу.

Діяльнісний метод передбачає наступну структуру уроків уведення нового знання: (практична частина)

  1. Постановка навчальної задачі

До списку задач, які актуалізують знання дітей, включається проблемне питання, яке мотивує вивчення нової теми.

  1. «Відкриття» дітьми нового знання

Учитель пропонує учням систему питань і завдань, які підводять їх до самостійного «відкриття» нової якості чи відношення. У результаті обговорення він підбиває підсумки, ознайомлюючи з загальноприйнятою термінологією та демонструючи зразок коментованого розв’язання задач і прикладів нового типу.

  1. Первинне закріплення

Виконуються тренувальні вправи з обов’язковим коментуванням, проговорюючи уголос вивчених алгоритмів дії.

  1. Навчальна самостійна робота

Учні самостійно виконують завдання на застосування вивчених якостей, перевіряють їх у класі та виправляють допущені помилки. Тут є важливим створити для кожної дитини ситуацію успіху («я можу», «у мене виходить»).

  1. Розв’язання задач на повторення

Пропонуються завдання, які забезпечують безперервний розвиток змістовно-методичних ліній курсу та доводять до рівня автоматизованої навички вміння розв’язувати задачі й приклади основних видів. З іншого боку, сюди регулярно включаються нестандартні, логічні, цікаві задачі та ін.

Окрім уроків вивчення нового, у курсі передбачені й уроки закріплення матеріалу, й уроки контролю, які можуть проводитися в різних, зручних для вчителя формах. Найбільш вдалою з точки зору поставлених цілей формою уроків закріплення знань є групова форма, оскільки вона вчить дітей спілкуванню, формує в них активну позицію, самостійність у прийнятті рішень. Досвід показує, що роботу дітей у групах можна починати вже з 1-го класу, але робити це слід поступово й послідовно.

Кількість уроків відпрацювання й закріплення нових знань у даному курсі менше, ніж у традиційному, через значне розширення спектру понять, що вивчаються. Пов’язано це з направленістю програми на розвиток дітей та на формування в них пізнавальних інтересів. Дітям для повноцінного особистісного розвитку на кожному уроці потрібна «їжа для розуму». Якщо уроки, що слідують за веденням нового матеріалу, присвячували лише його відпрацюванню, то при цьому буде закріплюватися навичка, але гальмуватися розвиток мотиваційної сфери, інтелектуальних і особистісних якостей.

Щоб не втрачати в рівні відпрацювання навичок та, водночас, постійно підтримувати високий рівень активності дітей, ми використовуємо прийом, який можна назвати «випереджальною багатолінійністю». Після введення поняття, котре потребує для обробки тривалого часу, ми знайомимо учнів із такими математичними фактами, які не входять на даному віковому етапі до обов’язкових результатів навчання, а слугують розвиткові дітей, розширенню їхнього кругозору, формуванню інтересу до математики, підготовлюють подальше, більш глибоке вивчення математичних понять. Тренувальні вправи виконуються паралельно з дослідженням нових математичних ідей, тому вони не втомлюють дітей, тим більше що їм надається, як правило, ігрова форма (кодування й розшифровка, відгадування загадок та ін.). Таким чином, кожна дитина, з невисоким рівнем підготовки має можливість «не поспішаючи» відпрацювати необхідний навик, а більше підготовлені діти постійно отримують «їжу для розуму», що робить уроки математики цікавими для всіх дітей: і сильних, і слабких.

Навчання ведеться в «зоні найближчого розвитку дитини», тобто на високому рівні складності. Дитина з найперших уроків поміщається в ситуацію, яка потребує від неї інтелектуальних зусиль, продуктивних дій. Разом із тим, високий рівень подачі матеріалу повинен сполучатися зі створенням у класі атмосфери довіри, доброзичливості, захоплення, що дозволяє по-справжньому «розкритися» і повірити у свої сили кожному учню.

При формуванні понять підключаються всі види пам’яті: не тільки зорова та слухова, а й рухова, образна, тактильна та ін. Так, за допомогою рухів у ритмічних іграх уже в 1 класі діти опановують лічбу через 2, 3, 4 і т.д., підготувавши тим самим міцну базу для подальшого вивчення таблиці множення.

Підручник зроблено у формі зошитів на друкованій основі. Весь курс математики для початкової школи складається з 12 зошитів. За програмою 1-3 проходять 4 зошити на рік, за програмою 1-4 вони проходять 3 зошити на рік. Додатково до підручників-зошитів діти мають прості зошити в клітку, робота в яких ведеться звичайним способом, але в меншому обсязі, оскільки частину завдань діти виконують на друкованій основі.

Матеріал підручника розбитий на окремі уроки. Одначе цей поділ певною мірою умовний. Завдання уроку вчитель добирає в залежності від конкретних умов роботи та цілей уроку. Необхідним є ретельне опрацювання з усіма дітьми 2-4 ключових завдань, пов’язаних із визначенням нової теми. Решту матеріалу вчитель обирає за власним розсудом.

Матеріал підручника передбачає можливість роботи по ньому дітей різного рівня підготовки; сильних, середніх і слабких. Тому виконання всіх завдань з підручника не є обов’язковим для кожної дитини.

Програма «Росток» будується на таких принципах:

Принцип гуманізації та особистісного підходу потребує вбачати в кожній дитині і кожній дорослій людині, залученій до освітнього процесу, неповторну унікальну особистість, постійно розкривати і підкреслювати її досягнення в цьому процесі, шляхетність почуттів та знахідок розуму. Важливо, щоб кожен не тільки відчував особистістю себе, але й поважав іншу особистість, її індивідуальність та неповторність незалежно від того, наскільки вона здається зрозумілою іншим.

Принцип системності в освіті, який забезпечує безперервне, постійне, системне застосування нових підходів до навчання і виховання, які базуються на сучасній теоретико-методологічній базі.

Принцип екологізації освіти, який виражає необхідність побудови такого змісту освіти, який дозволив би формувати розуміння взаємозв’язків процесів і явищ у природі, її об’єктивної та універсальної цінності, місця людини в природі, як її невід’ємної частини, необхідності дбайливого ставлення до природи, її охорони та збереження.

Принцип єдності національного та загальнолюдського в освіті дає змогу запобігти як космополітичним так націоналістичним збоченням у навчанні та вихованні особистості.

Принцип пріоритету розвиваючого навчання та виховання враховуючи безпосередній і безумовний вплив навчання та виховання на розвиток дитини, формування у неї нових здібностей, стверджує перевагу діяльнісної парадигми освіти над знаннєвої. Знання, які закладаються в зміст освіти, не мета, а засіб навчання діяльності, розвитку особистості, її сприйняття, мислення, пам’яті, емоцій, уваги, уяви, специфічних творчих здібностей та інших якостей.

Принцип пріоритету творчої діяльності передбачає створення таких методик та технологій навчання, навчальних посібників та підручників, які побудовані на діяльнісному творчому підході до навчання, активізують пошукову активність і створюють максимальні умови для творчої діяльності учнів.

Принцип додатковості потребує, щоб зміст, методи і технології навчання і виховання, а також навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу, ідейно, змістовно і методично становили єдиний навчально-виховний комплекс, який поєднує гуманітарний, природничий, екологічний, технічний, художньо-естетичний аспекти сприйняття навколишнього світу.

Принцип інтеграції відображує глибокий взаємозв’язок фізичних, психічних, моральних і духовних аспектів розвитку особистості; принцип передбачає реалізацію багаторівневої інтеграції змісту, методів та технологій освіти за комплексною програмою розвитку дітей у науково-педагогічному проекті “Росток” (під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему для одержання якісно нового результату освіти).

Реалізувати всі вищевказані принципи в повній мірі в межах конкретної педагогічної ініціативи - складне завдання, але важливо намагатися максимально враховувати їх в процесі створення виховних, навчальних, методичних матеріалів. Тому в процесі розробки науково-педагогічного проекту “Росток” вищевказані принципи стали тими орієнтирами, які вказують шляхи вирішення завдань даного педагогічного експерименту.

 

    1. Діяльнісний підхід в навчанні за програмою «Школа 2000»

Навчання не може бути незмінним не по змісту, не по формі викладання, воно повинно постійно удосконалюватися і встигати за ходом життя. У наші дні розвиток техніки, особливо персональних комп’ютерів і Інтернету, зробило інформацію легкодоступною. Вона розповсюджується так швидко і її так багато, що без комп’ютера, як тепер говорять, не розберешся. Але і комп’ютер «розбирається» і міру того алгоритму, що в нього заложили програмісти, тобто люди, а вони просто фізично не можуть охопити і осмислити навіть толіку існуючої інформації. Ось і виходить, що для нормальної роботи з маючими знаннями необхідні здібності і пам’ять.

Особливо гостро це почувається там, де іде прийом-передача знань – в навчанні.

Середньостатистична людина, яка бере участь у процесі навчання, або викладач, або студент, не може засвоїти весь спектр відомостей по одній дисципліні, не говорячи вже про інші. Але інформаційне перевантаження – лише одна з граней проблеми навчання.

Традиційний пояснювально-ілюстративний метод, на основі якого будується сьогодні навчання у школі, недостатньо для рішення поставлених задач. Зрозуміло також, що рішення цих задач не може проводитися у розриві від досліджень, присвячених особливостям мислення учнів. Тому у практиці навчання автори програми керуються результатами психолого-педагогічних досліджень Л.С.Виготського, П.Я.Гальпєріна, Л.В.Занкова, В.В.Давидова та інших.

Проаналізувавши ті причини, які за думкою авторів, перешкоджають упровадженню ідей розвиваючого навчання у практику роботи масової загальноосвітньої школи, була розроблена технологія навчання, практично доцільна і відображаюча основні теоретичні результати психолого-педагогічних досліджень.

В основі діяльнісного способу навчання лежить особистісне включення учня у процес, коли компоненти діяльності направляються і контролюються ним самим. Навчальний процес протікає в умовах мотиваційного включення учня у пізнавальну діяльність, яка приносить йому задоволення від участі в ній. Коли дитина сама оперує навчальним змістом, то матеріал вона засвоює свідомо і міцно, у неї формується здібність до самонавчання. За даним способом навчання забезпечується комфортне психологічне самопочуття учнів.

Діяльнісний метод – для нелінивих педагогів і сміливих управлінців.

Російська академія навчання ознайомилась з науково-педагогічним проектом «Навчальна система діяльнісного метода навчання «Школа 2000…», реалізованого Асоціацією «Школа 2000…» з 1995 по 2006 рік. В основу даного проекту вкладена дидактична система діяльнісного методу «Школа 2000…», науково-методичні і навчальні матеріали, підготовлені і видані за підсумками експериментальної і інноваційної діяльності Асоціації «Школа 2000…» у Москві і регіонах Росії в 2000 – 2006 рр. (більше 1000 навчальних закладів на ступенях: дошкільна підготовка, початкова і середня школа, середнє і вище професійне педагогічне навчання, система підвищення кваліфікації і проф

Подобається