Опис досвіду роботи класного керівника 7-А класу загальноосвітньої школи №1 І-ІІІ ступенів м.Зеленодольськ Гайдученко Алли Андріївни

Опис  досвіду роботи

класного керівника 7-А класу

загальноосвітньої школи №1 І-ІІІ ступенів  м.Зеленодольськ

Гайдученко Алли  Андріївни

 

                      «Бо який результат навчання без серця благородного і вдячного,

яка користь від науки без доброї думки?»

 Г.Сковорода.

 

Заходжу в клас я з ранку і радію…

Бо бачу очі, сповнені надії,

І світлом цим окрилена живу!

Хай не міліє знань ясна криниця,

Хай засівають ниву сіячі

Розумним, добрим, вічним, променистим!

В руках у нас – майбутнього ключі!

 

     Виховання - категорія вічна! Воно є складовою частиною ідеології та культури суспільства. Виховання становить головну сутність і навчання, і освіти. Саме вони його складові, а не навпаки. «Бо який результат навчання без серця благородного і вдячного,яка користь від науки без доброї думки?» –ці далеко не риторичні роздуми висловив для нас, своїх нащадків, великий український просвітитель Г. Сковорода. Ніхто не може  примусити людину  жити гармонійним життям, якщо вона цього не хоче. Але вихователь може допомогти дитині усвідомити відповідальність за своє життя, формувати і розвивати її соціальну компетентність. 

     Виховання в підростаючих поколінь потреби й уміння жити інтересами суспільства – важливе завдання школи. Колектив повинен здійснювати своє основне призначення: забезпечувати зростання й розквіт кожної особистості. Особистості, провідною ідеєю якої стане дійове піклування про благо інших людей.    На жаль, у повсякденному шкільному житті нерідко забувається одне з визначальних педагогічних положень: виховання – процес двосторонній. Виховний вплив може бути успішним тільки в тому випадку, якщо я буду бачити й розуміти душевний стан школярів, їхні реальні взаємини, можливості і перспективи розвитку цих взаємин. Для того, щоб у житті вести за собою вихованців, бути для них прикладом справді колективістського ставлення до людей, я повинна  постійно сама зростати як особистість, постійно вчитися дивитись на себе очима дітей. Успіх кожного класного керівника  вимірюється успіхами його учнів.

     На що ж спрямувати зусилля вихователю, щоб його учні стали найкращими? В чому ж повинна полягати «формула успіху наших учнів»? Напевно, дати відповідь на це запитання дуже непросто.

Зміст своєї роботи класний керівник визначає залежно від хисту, майстерності, досвіду. Художник вчиться змішувати фарби і наносити мазки на полотно. Музикант вчиться етюдів. Журналіст і письменник опановують прийоми образного мислення. Справжній класний керівник  також змішує фарби, розучує етюди, опановує прийоми  - тільки це педагогічні фарби, етюди, прийоми. Класний керівник  – майстер, віртуоз. Він, як за нотами, грає свій захід. І тільки класний керівник  знає, скільки праці пішло на опанування цих гам і етюдів, поки ноти, ритми і мелодії не злилися в музику заходу. Майстерність – це високий рівень досконалості.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОБОТИ:

I.    Кожна людина обдарована природою, потрібно лише вчасно виявити ці здібності.

     У свій час відомий педагог Василь Сухомлинський написав: «У вчителя високе покликання – засвічувати, як молоді зорі, дитячі серця». У нашій професії найголовніше любити дітей, довіряти їм, поважати їх. Вони такі різні, але разом - це чудовий букет, в якому кожна квітка особлива і неповторна. Класний керівник же повинен стати мудрим садівником, який вирощує, доглядає, плекає квіти нашого життя – дітей. Ми повинні побачити в дитині найголовніше – особистість, виявити її індивідуальні особливості та нахили. Тому будь-яке виховання за своєю сутністю повинно стати створенням умов для розвитку особистості, воно повинно бути розвивальним, особистісно-орієнтованим.

II.  Потрібно дати відчути дитині свою неповторність, повірити в неї.

На мою думку, учні лише тоді досягнуть успіху, якщо відчують віру в свої пізнавальні сили і здібності, відчують свою спроможність досягти високих результатів. І саме класному керівнику належить роль переконати дитину у її творчих можливостях.

III.       Важливо створити комфортні умови, при яких учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність, матиме можливість реалізувати себе в будь-якій діяльності.

IV.       Самоврядування – це реальний безперервний процес залучення учнів до громадських справ.

     У сучасних умовах постає соціальна потреба у наявності особистості, спроможної розв'язати і щоденні, і масштабні завдання, які забезпечують не просто виживання, а прогрес нації. Саме такою наукою управління є участь у   самоврядуванні. Адже саме сьогодні у школі розвивається принципово нова технологія навчально-виховного процесу на основі самоврядування.

Педагоги багатьох країн світу різними засобами довели, що учнівське самоврядування в школі у межах справ і взаємин дітей, делегування їм педагогами частин своїх прав та обов'язків створюють широкі можливості для розвитку соціальної відповідальності та активності кожного учня. Відсутність у багатьох школах можливості дітей реалізувати свою потребу самостійно веде до її вмирання або трансформується в асоціальну чи антисоціальну поведінку.

1.    Всебічне виховання учнів через участь в органах учнівського самоврядування.

Починаючи з 5-го класу я намагаюсь створити дієву схему роботи учнівського самоврядування в класі. Щоб це було не лише на папері, а допомагало у згуртуванні та роботі класного колективу. Наша мета – ознайомлення з історією, славними традиціями України, об'єднання зусиль для добрих і корисних справ, розвиток власних здібностей і талантів, виховання бережливості  в усьому, поваги й любові до своєї родини, виховання громадянина України – носія національних цінностей та загальнолюдських надбань.

У своїй роботі я  використовую один із найважливіших принципів виховання – забезпечення активної позиції учнів та їхніх представницьких органів у житті і колективній діяльності. Суть полягає в органічному поєднанні самоврядування, самостійності та ініціативи учнів з педагогічним колективом. Я намагаюсь надати учням право бути організаторами власних справ, допомагати активу вихованців, тактовно підтримувати всі їхні починання. В своїй роботі ми прагнемо залучати всіх учасників до планування, розподілу обов'язків, наперед визначати потреби організаційної діяльності, прогнозувати результати роботи, оцінювати не лише за результатом, а й за характером стосунків у процесі роботи.

Виступаючи в ролі і виконавців і організаторів діяльності, мої вихованці постають перед необхідністю виявити взаємну відповідальність, допомогу, вимогливість. Маючи бажання утвердитися в колективі ровесників, учні намагається виявити себе якнайкраще в системі стосунків відповідальної залежності.

Моїми основними завданнями в роботі з учнівським самоврядуванням є - навчати організаторській майстерності: планувати (що і як робити), роз'яснювати кожному важливість запланованої справи; призначати відповідальних за кожну ділянку спільної справи; дотримувати черговості в розподілі доручень; аналізувати результати і засоби, якими їх досягнуто; визначати особистий внесок кожного учня у загальну справу.

2.    Групова робота і проектна діяльність – основні прийоми.

В2010-2011навчальному році,за ініціативи учнівського самоврядування, проведено  великий проект – «Край, мій рідний край».  Метою даного проекту є ознайомлення з історією рідного краю, з його традиціями та звичаями.   Учні класу,об'єднавшись в групи, створювали проект на дану тематику, Цікавим у захисті проекту було те, що  презентація проекту проходила у вигляді конференції, де кожен учень міг висловити своє ставлення до певної субкультури, визначити плюси та мінуси цих угрупувань. На мою думку, такі виховні години дають учням можливість  бачити світ таким, яким він є. Досліджуючи групову діяльність школярів, я виявила, що завдяки координованим навчальним зусиллям окремих членів групи у групі встановлюється досить швидкий темп вирішення задач, стимулюється працездатність. Спільні дії справляють позитивний вплив не лише на обсяг, а й на якість роботи.

Це я пояснюю в так. Підліткам буває психологічно складно звертатись за поясненням до вчителя і набагато простіше - до ровесника. Працюючи в групі, вони не соромляться вільно запитувати, висловлювати думку. У такій атмосфері зникають неприємні почуття невпевненості чи навіть страху.

У груповій діяльності формується вміння прийти на допомогу у потрібну хвилину: пояснити, перевірити, порадити. Складаються товариські взаємостосунки.

Виховна функція групової діяльності школярів полягає також у підготовці їх до спілкування і співпраці в самостійному житті після закінчення школи. Вона виховує самостійність і наполегливість, вміння співпрацювати разом.

3.    Виховання активної життєвої позиції учнів.

Учні нашого класу беруть участь у різноманітних заходах міста. Ми вчимося не лише вигравати, а й програвати. Оскільки програш дає стимул до наступної плідної праці. Зміст праці в сучасних умовах вимірюється не тільки ступенем її інтенсивності, а й рівнем творчості.

При підготовці та проведенні  виховних годин намагаюсь організувати роботу так, щоб більшість учнів були залучені до діяльності, мали можливість розуміти і обговорювати результати своїх досягнень, були в них зацікавлені.

Вважаю, якщо класний керівник не прагне зацікавити школярів, залучити їх до творчої активної діяльності, такий класний керівник «працює сам для себе». Тому і форми проведення виховних годин та заходів  добираю такі, які б ефективно впливали на емоції, свідомість учнів, пробуджуючи в них інтерес та мотивацію, самостійність мислення та дій. Саме за таких умов можна досягти високих результатів.

V.  Ефективні форми виховної роботи

VI.       Сучасні форми роботи  передбачають використання інноваційних технологій   у виховній роботі.

    Тому в своїй практиці на уроках, при проведенні виховних заходів та виховних годин   я давно  застосовую програму «INTEL. Навчання для майбутнього». Ця програма передбачає створення  проектів на різноманітні теми. Це дає змогу учням при створенні проектів користуватись знаннями з різних предметів. «Метод проектів»  розвиває пам'ять, мислення,  увагу, допомагає розвинути творчі здібності учнів. Учні з великим задоволенням включаються до цієї роботи, оскільки вона є новою і цікавою.

VII.     Співпраця учня і вчителя  - ще один ключ до успіху наших учнів.

     Завдання справжнього вихователя, на мій погляд, полягає не в керуючій, перевіряючій функції, а в тому, щоб подібно режисеру ненав’язливо підказувати, доброзичливо, іноді з почуттям гумору, відшліфовувати зроблене чи проведене, давати оцінюючу характеристику  діяльності активу класу. Тобто працюємо на довір’ї.

    Сучасний класний керівник не домінує, а співпрацює з учнями. Вони особистісно захоплені один одним, довіряють, поважають думки, почуття, позитивно налаштовані на творчість, вони співавтори заходу. Усе людське пізнання є безперервним процесом постановки та вирішення нових завдань. Тому процес виховання  намагаюсь організувати  таким чином, щоб учень був змушений постійно тренувати здатність вирішувати творчі завдання.

Саме тому намагаюсь працювати в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що сприяє розвитку співробітництва.

     Отже, формула успіху учнів у кожного вчителя різна. На мою думку, це залежить не лише від форм і методів, які ми застосовуємо у своїй роботі. Напевно, не останню роль в цьому відіграє і сама особистість класного керівника. Для того, щоб наші діти досягли успіху, ми ніколи не повинні зупинятися на досягнутому, постійно бути в творчому пошуку. 

    Обов’язково враховуємо вікові та індивідуальні особливості кожного вихованця, вибираємо раціональне зерно, тобто найцінніше, найвагоміше, найрезультативніше, що принесе свої плоди.

         Набуваючи досвіду самостійного вирішення завдань, мої учні  поступово приходять і до самоосвіти – оволодіння теоретичним матеріалом і практичним вмінням, що створює можливості для самопізнання і самореалізації особистості.

 

 

Конец формы

 

Подобається