Методичні рекомендації молодим спеціалістам

Методичні рекомендації молодим спеціалістам

                   Шановні  молоді  вчителі!

    Навчатися нелегко. А вміти навчати інших ще складніше. Тому варто узяти собі на озброєння кілька афоризмів:

Учителем має право називати себе той, хто сам живе, як навчає. (Г. Сковорода)                                                                                            Найкраще виховання те, якого не помічають.

Справжній мудрець і вчитель нічому не вчить, а лише вказує шлях до істини. (Сократ)

    Але кожен вчитель-предметник має дати учневі глибокі знання. Та діти мають не однакові розумові здібності, мислення, мовлення, пам’ять, по-різному ставляться до навчання.

Говорити можуть усі, а розмовляти мало хто. (Стародавній вислів)

Людину можна навчити лише тому, чому вона хоче навчитися.

Можна привести коня до водопою, але не можна змусити його

пити воду. (Народна приказка)

     Кожен учитель докладає максимум зусиль, щоб зацікавити дитину своїм навчальним предметом, викликати бажання пізнавати нове, дати дитині повірити в себе, подолати власну невпевненість.

Цікавість – початок знання. (Платон)

Може тільки той, хто знає, що він може.

Літати може кожен, але не кожен про це  знає.

         Та варто пам’ятати одне: не так важливо, яким учнем є дана дитина, більш важливо, якою людиною він стане. Якщо вчитель займається своєю справою за покликанням, то він – щаслива людина: радісна, натхненна, енергійна і просто добра. А діти, відчуваючи до себе позитивне ставлення, теж виростуть добрими людьми.

Кращий спосіб виростити дітей хорошими – це зробити їх

щасливими.

Все починається тільки тоді, коли здається, що все

закінчилося.

Поразка – це наука. Жодна перемога не навчить краще.

                                                                                                  (Л. Костенко).

Щоб дійти, треба йти.

     Кожна людина, кожна дитина має себе любити, дбати про себе, бути, певною мірою, егоїстом. Егоїзм – це негативна риса лише тоді, коли шкодить іншим.

Якщо ми не любимо себе, хто ж  полюбить нас?

     З першого й до випускного класу вчителі намагаються знайти до кожної дитини особливий індивідуальний підхід, звертати увагу на її настрій, опитувати на уроці тоді, коли вона має на те бажання, а через це у дитини складається глибоко помилкове враження й очікування, що так продовжуватиметься завжди, протягом усього життя. А це не так! Адже не світ пристосовується до людини, а людина до світу! Дуже важливо  виховувати дітей у любові, але школа обов’язково має підготувати дитину до реального складного життя, привчити її до відповідальності, обов’язковості, наполегливості в досягненні поставлених цілей, готовності поважати інших людей і жити серед них.

    Не можна виховувати дитину як тепличну квітку, вирішуючи за неї всі життєві проблеми, слід розумно дозувати і любов, і турботу, і вимогливість.

   Дуже важливо навчити дитину оцінювати себе реально, знати свої переваги та недоліки, намагатися виправити й подолати їх. Найкращу оцінку кожному дають не батьки й не вчителі, а інші люди й час.

    А найголовніше – це налаштувати дитину на позитив, на успішне майбутнє, навчити вірити у власні сили, переконати, що не буває перемог без поразок, навчити бути готовими до них. Життя – прекрасне, непередбачуване, багате на сюрпризи, і одне те, що нам пощастило народитися  й пізнати смак життя, – уже величезне щастя!

Бачу мету – не бачу перешкод!

    Правила поведінки вчителя:

  1. Бачити у кожній дитині передусім її достоїнства, а не помилки.
  2. Починати розмову з дитиною з хорошого і приємного, і лише потім вказати на помилку.
  3. Заходити до класу тільки з доброзичливою посмішкою, нести оточуючим позитивну енергію.
  4. Пустощі, рухливість, допитливість – нормальний стан дитини. Не можна заборонити те, що визначено самою природою.
  5. Звертатися до дітей тільки на ім’я, а не на прізвище. До учнів 10-11 класів варто звертатися на «ви».
  6. Частіше хвалити дитину.
  7. Не підвищувати голосу, не використовувати повчальних і беззаперечних інтонацій.
  8. Про помилки й недоліки учнів говорити коректно, не зачіпаючи самолюбства дитини.
  9. Розвивати в собі талант уважно вислухати дитину. Головний об’єкт педагогічної діяльності – дитина, а не купи зошитів.
  10. Говорити з дітьми у зрозумілій і доступній формі.
  11. Турбота, любов і терпіння батьків і вчителів допоможуть дитині почувати себе захищеною і потрібною в цьому світі.

    Вчитель має володіти такими вміннями:

         1 – емоційно впливати на учнів;

         2 – чітко організовувати навчальний процес;

         3 – надихати дітей до творчості;

         4 – установлювати та підтримувати дисципліну під час уроку;

         5 – згуртовувати учнів;

         6 – говорити щиро;

         8 – тактовно виходити з конфлікту;

         9 – однаково з повагою ставитися до всіх учнів незалежно від їхньої

               успішності.

Слід чітко дотимуватися етапів уроку:

  1. Організація початку уроку.
  2. Перевірка виконання домашнього завдання.
  3. Підготовка до сприйняття нових знань (актуалізація опорних знань, усна робота).
  4. Сприйняття, вивчення та  засвоєння нових знань.
  5. Первинна перевірка розуміння нового матеріалу.
  6. Узагальнення та систематизація отриманих знань.
  7. Контроль та корегування нових знань.
  8. Підведення підсумків уроку.

  Вчителі-предметники мають:

1.   Запроваджувати нові форми організації навчально-виховного процесу в профільних класах , використовуючи  гнучкі моделі організації навчально-виховного процесу (дослідницькі практикуми, колоквіуми, евристичні уроки, проектну діяльність, дидактичні ігри, тренінги, само­стійну роботу з різними джерелами інформації та базами даних, соціаль­ну практику).

2.    Створювати умови для формування навичок володіння стратегією життєвого проектування та творчої самореалізації особистості за допомогою методів та технології навчання, що формують практичні навички збору та аналізу інформації, стимулюють самостійну роботу учнів.

3. Забезпечити формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технологічної компетенцій учнів.

4.  Створити умови для забезпечення життєвого й професійного самовизначення учнів, формування готовності до свідомого вибору й оволодіння майбутньою професією.

5.  Активізувати самоосвітню діяльність, вдосконалювати професійну компетентність.

 

Вчителю, виховай собі учня, щоб потім було в кого вчитися.

 

 

 

Подобається