ключі мого успіху

ключі мого успіху


 

            

 

 

 

Принцип учнівського самоврядування – «Самі вирішили,

                                                                                 самі зробили,

                                                                                                           самі відповідаємо».

Основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування — самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське  само         врядування є незамінним помічником педагогів.

     Цінність організації учнівського самоврядування в класі полягає в тому, що учні глибоко і всебічно проникають у сутність своїх прав і обов’язків.

     Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності.

В основі класного самоврядування:

ü  демократизація та гуманізація виховного процесу;

ü  зв'язок виховання з реальним життям;

ü  виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності;

ü  єдність вимог і повага до особистості;

ü  послідовність, систематичність і єдність виховних впливів;

ü  відповідність віковим та індивідуальним особливостям учня;

ü  свідомість, самодіяльність та активність учнів.

 

Структура самоврядування

 

Староста  Тішкевич Діана та її замісник Петула Тетяна координують роботу класу. Є першими помічниками класного керівника.

Міністри, відповідальні за певні сфери шкільного життя, що мають такі основні напрямки діяльності:

1. Міністерство освіти та науки:

- здійснює роботу, спрямовану на вироблення в учнів свідомого ставлення до навчання;

- організовує консультаційну допомогу з предметів;

- бере участь у проведенні предметних тижнів, місячників, олімпіад, конкурсів;

- контролює виконання домашніх завдань, ведення щоденників;

- веде боротьбу з пропусками уроків.

 

2. Міністерство внутрішніх справ:

·          контролює дисципліну та порядок, відвідування учнями школи;

·         коригує поведінку учнів, що порушують внутрішкільний контроль;

·         призначає відповідальних за дотримання дисципліни та порядку, відвідування учнями школи;

·         контролює дотримання учнями Статуту школи (Правил для учнів).

 

 

 

3. Міністерство культури та дозвілля:

·         організовує естетичне виховання учнів;

·         організовує змістовний відпочинок учнів у позаурочний час, залучаючи їх до проведення вечорів відпочинку, дискотек, спортивно-оздоровчих заходів, оглядів конкурсів, фестивалів, концертів, виготовлення атрибутів для оформлення залів;

 

 

 

 

4. Міністерство інформації:

·         забезпечує простір для ініціативи, творчості, самодіяльності учнів у навчально-пізнавальній діяльності;

·         проводить книжкові місячники, тижні, бібліотечні години;

·         готує випуск інформаційних стіннівок;

 

 

 

 

5. Міністерство праці:

·         організовує проведення трудових операцій.

·         охороняє довкілля;

  • контролює стан чергування;
  • організовує учнів  до участі в акціях;

 

 

 

6. Міністерство соціального захисту:

·         виявляє милосердя до хворих і людей похилого віку, проводить заходи до Дня інваліда, Дня захисту дітей, організовує зустрічі з ветеранами ВВв та праці;

·         збирає кошти у фонд Червоного Хреста.

 

 

7. Міністерство фінансів:

·          фіксує надходження і  видатки;

·         веде фінансові документи;

8. Міністерство спорту

  • пропагує здоровий спосіб життя;
  • організовує та проводить спортивні змагання;

 

 

 

 

 

 

          Самоврядування

                   7-А класу

 

 

 

 

 

 

 

Класний

керівник

 

«Культура»

Яковенко С.

Єфременко О.

Денисенко Д.

 

«Спорт».

Курінний Г.

Баранчук А

 

 

«Внутрішні  справи »

 

 

«Соціальний                захист»

 

«Фінанси»

Тішкевич Д.

 

 

«Інформація»

Цицик О.

Мазка Н.

 

«Освіта»

Голуб Л.

Куленко М.

 

     «Праці»

БенедикД.

Мітлікін І.

 

Староста

Тішкевич Д

 

Зам.старости

Петула Т.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 Ми повинні:

 

1      .Виражати себе у переконаннях та почуттях, у волі та прагненнях, у ставленні до людей та до самого себе - у цьому сила нашого духу.

2.                  Любить всіх без винятку - у цьому наша моральна суть.

3.                  Чітко розуміти та суворо дотримувати свій обов’язок перед учителями та однокласниками — це наша справжня свобода.

4.                  Берегтись духовного поработіння своїм бажанням, щоб не перетворитися у безвольну істоту.

5.                  Пам’ятай, що найбільша перемога - над собою.

6.                  Дорожити принципами, ідеями, законами, традиціями нашої держави - це наповнює наше життя глибоким сенсом.

7.                  Думати й робити все для того, щоб перемотали добро і справедливість.

8.                  Поважати і шанувати старших - це закон нашого життя.

9.                  Бути ввічливим, привітним, доброзичливим, милосердним -- це основні доброчинники.

10.              Старанно вчитися, щоб зробити правильний вчинок у своєму житті.

 

 

      Наші десять не можна:

 

1.                  Не можна сміятися над, помилками інших - це святотацтво.

2.                  Не можна голосно оборюватись, коли тебе неправильно оцінили за відповідь - це нетактовно.

3.                  Не можна чекати, коли з тобою привітаються - зроби це першим.

4.                  Не можна носити нескромний одяг.

5.                  Не можна прогулювати уроки без поважних причин - це не відповідає Статутові школи.

6.                  Не можна байдикувати, ліпитися, соромно віддаватися неробству - це нерозумно.

7.                  Не можна обманювати учителів та старших - це соромно.

8.                  Не можна перемовлятися зі старшими - це не ввічливо.

9.                  Не можна  заздрити та бажати поганого іншим – це грішно.

10.              Не можна бути байдужим- це не прощається.

 

 

 

 Напрямки роботи колективу:

.

   Єдиний виховний колектив – це об’єднання вихователів і вихованців, у якому розвивається їхня громадянська турбота – організаторська, практична, виховна. Інакше кажучи, це об’єднання, в якому розвиваються виховні взаємини учнівського товариства.

 

Навчальна частина

 

Девіз міністерства освіти  -    «Навчився сам - навчи товариша».

 

 

 

Почуття  колективізму в навчальній діяльності проявляється в підтримці, конкретній допомозі учням, які з того чи іншого предмету мають, на жаль, посередній рівень знань, тобто оцінки «4», «5», «6». Найкращі знавці хімії чи фізики, математики чи рідної мови у зручний для всіх час залишаються по закінченню уроків і пояснюють, разом виконують завдання, і не лише домашні, залучаючи до процесу інколи самого вчителя - предметника.

 

 

 Девіз міністерства  праці:   «Навчання і труд поряд ідуть

 

 

Трудові десанти          

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми вийшли працювати, щоб чисто й чепурно було у школі й біля школи.

 

Культмасова робота

 

Девіз міністерства культури -  «Я дивлюсь на світ із захопленням ».

 

Як показує багаторічна практика, тільки спільна праця на радість і користь іншим людям створює і зміцнює єдиний колектив вихователів і вихованців, у якому кожен розкриває і розвиває краще в собі. Це відбувається і в процесі навчання, і в організації дозвілля учнівського колективу.

 

   Проявити свої таланти учні мають можливість у підготовці та проведенні різних свят: «Осінній бал», «День навпаки», «8 Березня», «День гумору», «Спорт – невід’ємна частина нашого життя», «Наші таланти», «Новий рік» тощо.


 Школа тільки тоді стає справжнім осередком культури, коли в ній панує 4 культи:

* культ Батьківщини;

* культ книжки;

* культ матері

і культ рідного слова.

   По-перше, ми блискуче повинні знати історію рідної країни, тому що  коли людина не знає свого минулого, вона не варта прекрасного, світлого майбутнього. Щорічні творчі звіти, зустрічі з ветеранами та учасниками бойових дій у полум’яні роки Великої Вітчизняної війни надовго залишають глибокий слід у серцях вихованців.

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з батьками «сімя  і школа»

Виховання дитини у школі й сім’ї – це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб ми, учителі, а також батьки об’єднували свої можливості й тісно співпрацювали в організації спільної діяльності з виховання підростаючих поколінь.

 

Становлення такої співпраці передбачає виявлення та активізацію виховних можливостей сім’ї, підвищення педагогічної культури батьків та організацію спільної діяльності сім’ї та школи.

Тому я часто залучаю до співпраці представників батьківського колективу.


Девіз міністерства інформації: «Ми завжди про все знаємо першими!»

   Оперативно, точно, чітко з’являється наочна агітація про перемоги у вигляді листівок, блискавок, термінових спецвипусків стінних газет. Як театр починається з вішалки, так приміщення нашого класного колективу 7-А класу розпочинається з  класного куточка із змінною інформацією.

  

 

           

 

 

 

 

 

 

 

                                                   

 

 

 

                                        

 

 

 

 

Учитись важко, а учить ще важче,

Але не мусиш зупинятись ти,

Як дітям віддаси усе найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

П. Сингаївський

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах.

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. Учні мого класу постійно відвідують гуртки в Центрі дитячої творчості,спортивній юнацькій школі та в палаці культури,всі вони талановиті і обдаровані. 

 

                        Таланти твої, Україно !

Юні художники

 

 

 

 

                                                

 

                                                                       Музиканти

 

                                                                     музиканти

 

Артисти

                 

                          

                                                              Спортсмени

                                     

 

                 

 

Комп’ютерні генії

                     

 

Науковці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

 

Як же розвивати творчі здібності  школярів?

                                                         "Учень... це не посудина, яку потрібно наповнити,

                                                                                       а факел, якщо треба запалити"

                                                                                                          К.Д. Ушинський

 

·          Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.

·          Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

·          Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

·          Розвивати критичне сприйняття дійсності.

·          Вчити доводити починання до логічного завершення.

·          Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).

·          Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

 Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.

·          Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

·          Впливати особистим прикладом.

·          Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський).

·         Мета навчання учнів  - забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а також забезпечити базову освіту та підготовку до успішного навчання в школі ІІ та ІІІ ступенів.

·         Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:

·          олімпіади з базових дисциплін; · олімпіади з творчого мислення;

·          олімпіади з кмітливості та логічного мислення;

·         конкурси;

·         конкурси знавців математики та логічного мислення;

·         інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Перший мільйон", "Щасливий випадок", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Колесо фортуни", "О, щасливчик", "Зоряний час", "LG-Еврика", "Найрозумніший"...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    

 

 

Батьки – авторитети, вони і спонсори, вони і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони, на жаль, інколи і “не бажане ” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище ”.

Зрозуміло, спілкування з батьками на зборах, засіданнях батьківського комітету відбувається регулярно, але, відверто, це малодійове. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди поза школою, спілкування через учнівський щоденник. Так, ми, вчителі, – зрозуміліші батькам, а батьки -вчителям. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.

Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання в родині, сім’ї. Твердо переконана, що народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.

А тому вже з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і їх батьками на спільних зборах. Провожу батьківські збори з елементами тренінгу:

·         «Ви і ваші діти», 

·         «Чи друзі Ви для своїх дітей»,

·         «Чи добре я знаю свою дитину».

 Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як от:  “Що в імені моїм ”, “Яка сім’я, такий і я” “Я і моя сім’я” та інші.

 

Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, аналізувати, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.

 

 

 

 

 

АНКЕТА

( для батьків)

 1.Ваш вік ______  освіта________________________________________________________

фах    ________________________________________________________

    

  1. Скільки років перебуваєте у шлюбі? ______________________________
  2. Скільки маєте дітей? ___________ Якого віку? _____________________
  3. Які питання сімейного виховання вас найбільше цікавлять?___________________________________________________
  4. На які теми ви б хотіли прослухати лекції?_______________________________________________________
  5. З яких питань ви б хотіли отримати консультацію?________________________________________________
  6. Які методи впливу ви використовуєте у вихованні своїх дітей?________________________________________________________
  7. Які книжки з виховання дітей у сім’ї ви читали й чи допомогли вони вам?_________________________________________________________
  8. З яких питань сімейного виховання ви б хотіли придбати літературу?___________________________________________________
  9. Які труднощі маєте у вихованні дітей?________________________________________________________

11Що непокоїть вас у поведінці ваших дітей?________________________________________________________

  1. Хто і як, 6на вашу думку, міг би допомогти батькам у вихованні дітей?

____________________________________________________________

  1. Скільки приблизно часу приділяєте ви своїм дітям щодня?______________________________________________________
  2. Чи взагалі потрібна така допомога?___________________________________________________
  3. Як ви проводити свій вільний час?______________________________

 

 

 На перших зборах батьки отримали пам’ятку для батьків,так як їхні діти вже стають підлітками .

 

Памятка для батьків.

«Вітаю , ви стали батьками підлітків.»

Сім батьківських заповідей

 

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам. 

                             

Батьки та підлітки

1.Життя в сім’ї з підлітком схоже на парний танець зі зміною ролей. Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі веденого, то в ролі авторитету, то в ролі “чайника”, нічого не розуміючого в сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці – не маски (головне – нічого не “грати”), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ситуації і настрою, гнучка позиція по відношенню до думок і поглядів власної дитини і повага до іншої окремої особистості.

2.Вам доведеться визнати, що період “незаперечного авторитету батьків” більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати і керувати. Це – абсолютно програшна стратегія взаємовідносин з будь-яким підлітком. Спробуйте заново “заслужити” колишній авторитет. На цьому шляху необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словами і деклараціям, вона аналізує Ваші дії, стратегії, статус.

3.Спробуйте не тільки слухати дитини, але й спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.

4.Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтея на ньому. Він все одно буде іншим. Адже це парний танець взаємин (див. п. 1). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.

5.Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продиктованому бажанням самоствердитися. Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.

6.Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.

7.Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.

8.Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині. Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення і порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.

9.Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.

10.Підліток – не глина, та й Ви – не скульптор. На жаль, Вам не під силу виліпити скульптуру “ідеальної” дитини, що втілює всі Ваші бажання, мрії, фантазії і амбіції, з реального сина чи дочки. У нього-зовсім інше “ідеальне Я”. Ваша мета – допомагати йому мінятися і дорослішати, виходячи з його реальних прагнень і цілей.

11.Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей. Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату. Пам’ятайте, що провідна роль у такій роботі і відповідальність за неї належить ній, Ви – лише “аксакал”, здатний поділитися власним досвідом по запиту дитини.

12.Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.

13.Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого аналізу. Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.

14.Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода / залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.

15.Самопізнання – прерогатива будь-якої думаючої і відчуваючої людини, незалежно від того, який її вік і статус. Пов’язані з цим почуття і емоції, вперше виникаючі – це тільки відправна точка, точка відліку на цьому довгому, складному, але такому захоплюючому шляху.

                                                                               

Почуйте серцем голос Вашої дитини

 

v  Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

v  Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

v  Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

v  Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато, задовго, зачасто”.

v  Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

v  Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

v  Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

v  Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

v  Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

v  Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

v  У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

v  Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

v  Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

v  Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

v  Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.

v  Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

v  Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.

v  Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також "як” і "чому”.

v  Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

v  Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

v  Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

v  Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

v  Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

v  Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

v  Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.

 

Ваша дитина говорить неправду?

Що робити:

·         Навчіть дитину, зробивши помилку, виправляти її.

·         Покажіть на своєму прикладі, що правда завжди краще.

·         Дайте можливість дитині вчитися на своїх помилках.

·         Коли ви бажаєте щось для себе уяснити, перевірити, зробіть так, щоб малюк цього не знав.

·         Покажіть дитині, що ви її любите не за досягнення, а за те, що вона є.

Що не робити:

·         Не піддавайте на велике випробування її чесність.

·         Не захищайте дитину від наслідків її помилок.

·         Не залякуйте дитину.

 

Ваша дитина погано вчиться?

Що робити:

·         Зверніть увагу на те, що дитині вдається краще.

·         Приділіть дитині більше часу.

·         Знайдіть свій щоденник та полистайте його.

·         Просто поговоріть з дитиною, настройте на те, що треба тільки трішки більше постаратися.

·         Вранці, відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху.

Що не робити:

·         Не дорікайте успіхами інших дітей.

·         Не насміхайтесь над невдачами дитини.

·         Не потрібна надмірна жалість до дитини.

·         Не читайте нотацій.

·         Дитина і так все розуміє.

                                                                                               

Ваша дитина упирається?

Що робити:

·         Вмійте відмовити так, щоб дитина не покладалась на відміну рішення.

·         Вмійте відокремити все погане від гарного, що є в дитині.

·         Спробуйте подивитись на світ очима дитини.

·         Щоб дитина щось робила з задоволенням - їй повинно бути цікаво.

·         Покажіть дитині, що ви засмучені.

                                                                Що не робити:

·         Не починайте суперечки.

·         Ви самі перетворюєтесь в дитину.

·         Не робіть з дитини піддослідного кролика.

·         Не уникайте дрібниць: саме вони радують та засмучують.

·         Не примушуйте силою.

 

 

 

Вам важко з підлітком? Повірте, підлітку важче, ніж вам.

Ви помічаєте, що він погано навчається, має незадовільну поведінку, грубить, стає замкнутим, не може порозумітись з друзями, втрачає довіру до вас, стає нервовим. Отже, ваша дитина вступила в підлітковий вік.

                           Тому вам потрібно:

                                           

  любити дитину не за те що вона розумна чи гарна, а за те, що вона ваша рідна

  зрозуміти, що конфліктів з ровесниками, бунту проти батьків, незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути. Тому ваше завдання-допомогти

  пам’ятати, що підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним

  не слід залишати дитину без нагляду, тому що в цей період внутрішній світ дитини дуже нестабільний

  не допускати недоліків та суперечностей в поведінці близьких і старших - вони сприймаються гостро і хворобливо

  не забувайте - у батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів
                           Пам’ятайте:

  Якщо дитину постійно критикують-вона вчиться ненавидіти

  якщо дитину висміюють-вона стає замкнутою

  якщо дитина живе у ворожнечі-вона вчиться агресивності

  якщо дитина зростає у докорах-вона починає жити з почуттям провини

  якщо дитина зростає в чесності-вона вчиться бути справедливою

  якщо дитина зростає в терпимості-вона вчиться сприймати інших

  якщо дитина живе у безпеці-вона вчиться вірити людям

  якщо дитину підбадьорюють-вона починає вірити в себе якщо дитину хвалять-вона вчиться бути вдячною

 

 

 


 

 

 

 

Мета морального виховання: прищеплювати і розвивати моральні почуття, переконання і потреби, виховання в учнів уміння поводити себе згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві, наслідувати кращі моральні зразки своєї родини, українського народу, загальнолюдські моральні цінності.

 

Система виховних заходів

з морального виховання

класного керівника 7-А класу

Гайдученко А.А.

 

1.     Акції милосердя:

v зібрали теплі речи для дітей сиріт дитячого будинку;

v взяли участь у Всеукраїнській акції „Від серця до серця”;

v взяли участь у акції „Допоможемо дітям сиротам”;

v взяли участь у акції „Як живете, ветерани».

2.     Уроки пам'яті «Ваш світлий подвиг не­забутній».

3.     Відвідування концертів творчих колек­тивів міста «Зустріч із прекрасним».

4.     Тематичний вечір «Залиши після себе слід на землі».

5.     Конкурс творів «Що є для мене Бать­ківщина».

6.     Цікаві зустрічі «Людей нецікавих у світі не буває».

7.     Свято «Дерево мого родоводу».

8.     Морально-етичні бесіди  «Як співісну­ють Добро і Зло».

9.     Виховна година «Байдужість не прощається».

10.           Анкетування учнів щодо жорстокого поводження серед підлітків.

 

Виховна година   «Байдужість не прощається»

 

МЕТА: Формувати в учнів моральні святині та істини, такі як: доброта, милосердя, справедливість, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину. Пробуджувати інтерес до всього корисного,морального. Виховувати любов і повагу до батьків, дбайливе ставлення до природи та оточуючих. Переконати , що байдужість - негативна людська риса. Вона породжує зло, ненависть, безтурботність і є однією з найтяжчих вад людини.

Розвивати в дітей вміння вести дебати, бути коректним до своїх однокласни­ків . Розвивати в учнів акторські здібності, естетичні смаки та виразність чи­тання.

На дошці записані вислови:

Людина народжується не для того, щоб загинути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того,щоб залишити по собі слід вічний.

В. О. Сухомлинський.

Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим стати на коліна.

В.Гете.

Раз добром нагріте серце-вік не прохолоне.                                     

Т.Г. Шевченко.

Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.

Апостол Павло.

Життя так само, як і байку , цінують не за довжину, а за зміст.

Сенека.

Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це зрадити тебе.

Не бійся ворогів - найгірше, що вони можуть зробити — це вбити тебе.

Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.

Р. Еберхард.

Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди; значно більше треба зробити для того, щоби бути справжньою людиною, коли тебе не ніхто не бачить.

В. О. Сухомлинський.

План проведення.

1.         Вступне слово вчтеля.

2.        Дебати по темі заходу.

3.              “Суд над байдужістю ” рольова гра.

4.          Роздуми вголос.

Добрий день усім, хто не залишився байдужим до того, що діється навколо, хто чуйний і добрий серцем,хто вміє творити добро.

Росте людина... Її життя розпочинається світанком душі-дитинством. Наза­вжди воно залишається в пам ’яті як найпотаємніше та найсвітліше.Це пора, коли перед тобою відкривається незвіданий світ таємниць. Це світ , де завжди цікаво, де мама і тато піклуються про тебе, учать, як треба жити, щоб не загубитися в розбурханому океані життя. Здавалося б, усе прекрасно. Але ж звідки в душі береться байдужість? Чому ж згодом люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність?Найкраще, що є в людини, - це її душа. Душаце сховищетаємниць, почут­тів, спогадів, усього доброго та злого, це внутрішній світ людини. Водночас як ті­ло старіє, хворіє і помирає.душа живе... Душа може вічно жити і вічно бути юною. А може померти, коли тіло ще зовсім молоде, а причиною цього стають хвороби.

Її хворобице віруси ненависті, жорстокості, заздрощів і байдужості..

Чого ж ми буваємо такі байдужі?

У обговорення питання про байдужість вступають учні, користуючись висловами, які записані ,на дошці.

Слово вчителя.

Прекрасні стосунки, в основі яких- доброта, а небайдужість. Давайте зупинимося на цьому моменті. А чи задумувалися ви над тим, що таке байдужість? Звичайна людська байдужість. Кожного дня нас оточують різні люди. їх багато,але вони не схожі між собою: пихаті й веселі, щасливі і не дуже, горді й такі, що завжди плазують, добрі і злі,черстві і м’якосерді, байдужі та безсердечні. Справді, є різні люди на світі , з різними натурами, характерами, інтересами та смаками.А всеж хочеться вірити, що більше хороших людей. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє радіти, сміятися,любити, і якщо з юних літ не привчити се­бе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ши шає- вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро -не наука, воно дія.

Рольовий момент “ Суд над байдужістю”

Секретар: Прошу всіх встати. Суд іде.

Суддя: У відкритому судовому засіданні слухається справа про обвинувачення Байдужості. Байдужість обвинувачується в таких злочинах:

11.              злодійство, вбивство;

12.              вона винна в деградації особистості, у підступності, підлості, шахрайстві;

13.              заважає вчитися старанно й наполегливо, творити хороші справи.

Перед тим як розпочати судове засідання, зясуємо , чи з явилися всі на суд. Підсудна...

Народний засідатель.На жаль, підсудна, як завжди залишилася байдужою і вже Вкотре не з'являється на судове засідання. Але ми просто зобов ’язані засудити Цю важку ваду людини, і тому суд сьогодні відбудеться без підсудної.

Суддя. Прокурор...

 

Адвокат         

Свідки присутні?

Дякую. Прошу свідків покинути зал.

Слово надається прокурору.

Прокурор. Шановний суд. Я від імені жертв Байдужості звинувачую зло, стверджую, що вона- найгірше із зол. Її безвинні , на перший погляд, дії низькі за своєю сутністю, а наслідки цих дій жахливі, тому вони призводять до загибелі нез­ліченної кількості людей,калічать душі, завдають шкоди всьому, що нас оточує. Суддя.Якими фактами ви можете підтвердити своє звинувачення.

Прокурор.Прошу вислухати свідків звинувачення.

Суддя. Починаємо допит свідків, (виходить перший свідок) . Назвіть своє ім ’я. СВІДОК.. Я-Світова література. Високий Суд. Я говорю від імені найвідоміших поетів і прозаїків - Л. Толстого, Ф

.Достоєвського,М.Некрасова,Т.Шевченка,П.Мирного,О.ГончараД .Загребельного і багатьох інших,хто не може бути присутніму цьому залі,але чиї багатотомні праці можуть бути прилучені до справи.

Згадайте хлопчика з оповідання Ф.Достоєвського ”Хлопчик у Христа на ялинці Дитина померла в переддень великого свята від холоду й голоду. Усі, хто зустрічав її в ту ніч, проходили повз неї , не протягнувши руки допомоги. Хлопчик умирав, усіма забутий і нікому не потрібний,під вікнами великого будинку. Там було тепло, весело ,багато ласощів і подарунків.Але Байдужість,як страж, стояла на дверях цього будинку, Саме вона винна у смерті дитини.

Адвокат. Я протестую. Моя підзахисна не винна.. Ні вона, ні люди, які були всередині будинку, не бачили нещасної дитини.

Прокурор.Не бачили чи не хотіли бачити.Прошу викликати наступного свідка.. Екологія. Високий Суд. Я говорю від імені Природи. Повірте, Байдужість не тільки забирає людські життя,вона нищить Природу. Скільки загублено братів наших менших. їм немає числа.Бити на сполох треба вже сьогодні, щоб завтра не було вже пізно.. Ми не маємо морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивними спостерігачами, бо все менше і менше на нашій Землі залишається місць, де б людина почувала себе в цілковитій безпеці.

Суддя. Наступний свідок.

Політик. Я свідчу від імені людей, народів та історії. Я не можу сказати, що в усіх війнах, нещастях, які відбувалися на Землі, винна Байдужість. Але жодна подія не обійшлася без байдужих людей.           

Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

Статистика. Я буду говорити сухою мовою цифр. Лише за минулий рік у нашому районі трапилося 16 злочинів: грабежів-4, розбійних нападів-2, крадіжок- 6, ДТП-4, Жертвами яких були і підлітки. Це лише цифри, боляче від того що вони збільшуються.Ія впевнена, що в кожному випадку була байдужа людина., яка могла допомогти,але не допомогла, могла повідомити, але не повідомила..

Прокурор. Ми можемо продовжити допит свідків обвинувачення, вони всі з'явилися на судове засідання.

Суддя. Досить. Перейдемо до допиту свідків захисту.

Громадянин: Високий Суд. Я свідчу від імені байдужих людей. Ну скажіть у чому ми винні? Я-законопослухняний громадянин працюю не покладаючи рук, не п’ю, не палю, намагаюся бути добрим сім ’янином. Ну скажіть, навіщо мені втручатися в чужі справи? Це клопітно і небезпечно. Ні, я вважаю, що кожен сам повинен боротися за свою долю і життя. Я ж зміг. Нехай і вони зможуть.

І мені байдуже, що діється навколо. Кожен будує своє життя сам.

Суддя.Чи є питаня у обвинувачених?

Прокурор: Ні, мені все зрозуміло. Давайте послухаємо інших свідків.

Секретар: Це все. Інші свідки до суду не зявилися.

Прокурор: Вони , як завжди залишилися байдужими.

Суддя: Адвокате , Вам слово.

Адвокат: Я відмовляюся від захисту. Моя підсудна не винна. І ви не зможете її засудити, адже скільки існує світ —стільки існуватиме вона. А світ вічний. Суддя: Зазвичай зараз слово повинна мати підсудна, але оскільки вона не з’яви­лася на засідання суду, тому я звертаюся до вас, що сидите в цьому залі, вам усім доведеться сьогодні виконати функцію присяжних засідателів. Прошу вас встати і винести вердикт- “винна ” чи “невинна ” підсудна.

14.              Прошу вас.

15.              А що з цього приводу скажете ви?

16.              Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість?(Кожен

17.              Присяжний виносить свій вердикт).

Суддя:Ми не можемо вислухати всіх присяжних, але ми врахуємо думку кожного. Я ще раз звертаюся до всіх присяжних. Якщо ви вважаєте, що Байдужість ви­нна і заслуговує покарання - підніміть, будь ласка, руку, хто утримався , хто проти... -Дякуємо. Суд іде приймати рішення. А зараз суд залишає залу для обговорення і винесе вердикт.

Вихователь:Доки суд виносить своє рушення, я хочу ще раз звернутися до вас. Пам’ятайте , віддані людьми тепло і душевна доброта обов’зково повернуться до вас. Бо ми послані на землю , щоб примножувати добро. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця байдужості. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. А про доброту не потрібно бага­то говорити, її видно в людині, в її погляді в її розмові, в її погляді,у підтримці і щирості.

Учениця: Не говори про добро ,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли ти врадощах витаєш,

Забувши про свою біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.- Коли її не маєш ти ,

То раниш людяне в людині ,

Ніж в чисте сяйво доброти...

Учень: Я вірю в силу доброти

Добро завжди сильніше злого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

                       

                                    

 

                Проблема батьків і дітей, виховання підростаючого покоління стояла перед людством у всі часи. Тому одним із важливих і невідкладних завдань країни на сучасному етапі розвитку є виховання громадянина 

Метою громадянського виховання є формування громадської свідомості, набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, трудової, екологічної культури.

Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі учнів у навчально-виховних заходах, що здійснюється у класі  вчителем, а в позаурочний час батьками, громадськістю. І такі заходи надзвичайно багатопланові, всеохоплюючі.

         Робота в класі у цьому напрямку має певну систему, враховуючи принцип послідовності і наступності, вікові та індивідуальні особливості дітей їхні інтереси та бажання. Заходи є доступними, цікавими, емоційно насиченими щоб у процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива а саме: одним із шляхів формування навичок громадської поведінки є такі форми роботи:

·         тренінги:

„ Лідерство ”,

„ Сприйнятливість ”,

„ Толерантність ”,

„ Правопорушення та покарання ”,

„ Як влаштована Українська держава ”

 

·         конкурси:

 „ Ораторів ”,

„ Дипломатів ”,

·         імпровізовані дебати ,

·         свята:

 „ Берегиня ”,

„ Традиції мого краю ”,

„ Козацькому роду – нема переводу ”,

·         лекторії „ Права та обов’язки громадянина України

 

 

Коллективом учнів 7А класу було створено проектну роботу

 «МИ – українці .»

 

 

ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА


Досягнення цілей громадянського виховання вимагає додержання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об’єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників (раціональність, об’єктивність, наукова картина світу), що його детермінують:

  • конкретно-історичний підхід,
  • діяльнісний підхід,
  • особистісно-орієнтований підхід,
  • системний підхід.

Серед принципів, додержання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільш вагомими, слід назвати такі:

  • гуманізації та демократизації виховного процесу,
  • самоактивності й саморегуляції,
  • системності,
  • комплексності й міждисциплінарної інтегрованості,
  • культуровідповідності,
  • інтеркультурності.

МЕТА Й ЗАВДАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ: сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Вони мають органічно поєднуватись з потребою й умінням діяти компетентно й технологічно.
Мета громадянського виховання конкретизується через систему завдань.

 

ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ:

  • розвиток патріотизму,
  • розвиток національної самосвідомості громадян,
  • культура міжетнічних відносин,
  • розвиток планетарної самосвідомості,
  • розвиток правосвідомості,
  • розвиток політичної культури,
  • дбайливе ставлення до природи,
  • формування моральності особистості,
  • формування культури поведінки особистості,
  • розвиток мотивації до праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                

 

 

 

 

 

На сторінках порадника  ви можете знайти матеріали з різних напрямків діяльності класного керівника:звітну і аналітичну інформацію, рекомендації по роботі з батьками ,ознайомитесь з новітніми технології співпраці педагогів з батьками.

 

 

Золоті правила класного керівника:

 

18.              Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться.

19.              Вчитель повинен викликати любов і повагу до дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину й у стосунках з нею чесний і відвертий.

20.              У вчителя не має бути „любимчиків”, тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання ділитиметься з ним найсокровенрішим.

21.              Вчитель має бути веселий, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку.

22.              Вчитель повинен правильно використовувати свій час. щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.

23.              Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим.

24.              Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво.

25.              Завдання вчителя як особистості: „знайди себе в собі”, підкори себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме, що й сам.

26.              Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти її вислухати, підтримати в нії вогник самоповаги. Не можна обговорювати поганих вчинки, привселюдно. Самоповага до себе народжується із радощів за себе, за свій успіх.

27.              Класний         керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з ним людина, з інтересами якої треба рахуватися.

28.              Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче серця й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою

29.              Вчителю слід дорожити довір’ям дитини, любити її, захищати, поважати її думку :

Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо; людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини.

30.              Вчителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом батьками слід добиватися того, щоб дитини сама себе обслуговувала. Діти повинні розуміти, що навчання у школі - це їхня найважливіша робота.

Вчитель - це та людина , яка любить дітей, володіє найбільшою педагогічною майстерністю, а саме : постійно пробуджувати в юному серці бажання бути хорошім у. бажання стати сьогодні кращім, ніж учора, почуття поваги до самого себе.

                                   Список основних нормативно-правових документів

Нормативно-правові акти

ü  Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.

ü  Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

ü  Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.

ü  Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в Організації Об’єднаних Націй в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року.

ü  Конституція (Основний Закон) України, прийнята Верховною Радою України 28 чер­вня 1996 року.

§  Закони України

ü  «Про освіту» від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями).

ü  «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. № 65І-ХІУ.

ü  «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-111.

o   Укази Президента України

ü  «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17.04.2002р. №347/2002.

ü  «Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року» від 24.01.2001 р. № 42/2001.

ü  «Про Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005 рр.» від 26.03.2001 р. 203/2001.

ü  «Про затвердження «Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр.» від 25.12.2000 р. № 1376/2000.

ü  «Про програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні, від 04.02.1999р. №117/99.

ü  «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утве­рдження здорового способу життя» від 15.03.2002 р. № 258/2002.

ü  «Про Національну програму правової освіти населення» від 18.10.2001 р. №992/2001.

ü  «Про Програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 рр.» вад 08.02.2001 р. № 78/2001.

ü  «Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей» від 12.11.1999р. №1460/99.

ü  «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» від 20.12.2000 р. № 1396/2000.

ü  «Про Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 рр.» від 20.08.2001 р. № 643/2001.

o   Постанови Кабінету Міністрів України

ü  «Про програму профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 рр.» від 11.06.2001р. №790.

ü  21.«Про затвердження Державної програми «Онкологія» на 2002-2006 рр.» від 29.03.2002р. №392. «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від) 4.06.2000 р. № 946.

ü  «Про Програму «Українська родина» від 14.03.2001 р. № 243.

ü  «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, фор­мування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспі­льства» від 15.09.1999 р. № і 697.

ü  «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми» від 25.09.1999 р. №1768.

ü  Проект Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Україн­ської державності//Педагогічна газета. - 2000 р. - № 6(72) (червень).

ü  Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради Украї­ни від 17.09.1999 р. № 1063-ХІУ.

ü  Нормативні акти, підготовлені Міністерством освіти і науки України

ü  Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти, затверджена коле­гією Міністерства освіти України 28 лютого 1996 року.

ü  Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.09.2000 р. № 434.

Посадові обов’язки класного керівника

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Наказ № 434 від Об. 09.2000р.

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2000р. № 659/4880

Про затвердження Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

Відповідно до Законів України «Про освіту». «Про професійно-технічну освіту». «Про загальну середню освіту», «Про . позашкільну освіту» та Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 7 червня 2000 р., № 773/2000, наказую:

1.       Затвердити Положення про класного керівника навчального закладу системи загаль­ної середньої освіти (додається).

2.       Визнати таким, що втратило чинність. Тимчасове положення про класного керівника середнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти України 01.07.97. №239, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.08.97 за №337/2141.

3.       Міністру освіти Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти облас­них, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій довести Положення про клас­ного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти до відома керівників навчальних закладів.

4.    Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра Огнев'юка В. О.

Міністр В.Г.Кремень

Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

-          Загальні положення                                                          

ü  Це положення регламентує діяльність класного керівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу (далі — класний керівник).

ü  Класний керівник — це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу', окремими учнями, батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

ü  Класний керівник у визначенні змісту роботи керується Конституцією У країни, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну' освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.

ü  Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих

ü  на:                                                                                                        

ü   виховання громадянина України;

ü  формування особистості учня (вихованця), його наукового світогляду, розвитку його здібностей і обдаровань;

ü   виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовку учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

ü   виховання в учнів (вихованців) повага до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов'язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;

ü   реалізацію права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

ü  виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови,

національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

ü  виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).                                                            Організація 

·        діяльності класного керівника

-          Обов'язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу, який має педагогічну освіту, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я якого дозволяє виконувати ці обов'язки.

ü  . Обов'язки класного керівника покладаються директором навчального закладу на педагогічного працівника за його згодою і не можуть бути припинені до закінчення навчального року. У виняткових випадках з метою дотримання прав та інтересів учнів (вихованців) зміна класного керівника може бути здійснена протягом навчального року.

ü  На класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою.

ü  У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів. У професійно-технічному навчальному закладі класне керівництво здійснюється в навчальних групах, учні (вихованці) яких під час навчання здобувають повну загальну середню освіту або навчаються на основі базової загальної середньої освіта без отримання повної.

ü  Функціональні обов'язки класного керівника розробляються відповідно до цього Положення з урахуванням типу закладу та завдань навчально-виховного процесу і затверджуються директором навчального закладу.

ü  Класний керівник як організатор класного колективу:

ü  сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (вихованцями) рівня та обсягу освіти, а також розвиткові їх здібностей; створює умови для організації змістовного дозвілля, профілактики бездоглядності, правопорушень, планує та проводить відповідні заходи;

ü   сприяє підготовці учнів (вихованців) до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

ü  проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних- особливостей учнів (вихованців), їх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу; координує роботу вчителів-викладачів, майстрів виробничого навчання, психолога, медичних працівників, органів учнівського самоврядування, батьків та інших учасників навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в класному колективі (групі), соціального захисту учнів (вихованців).

ü  Класний керівник має право на:

ü   відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні заклади, інші юридичні або фізичні особи;

ü   внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів (вихованців);

ü   ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);

ü  внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу (групи) щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;

ü   відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчення умов їх побуту та виховання;

ü   вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;

ü   вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів, засобів роботи з учнями (вихованцями);

ü   захист професійної честі, гідності відповідно до чинного законодавства;

ü   матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.

ü  Класний керівник зобов'язаний:

ü  У вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвитку учнів (вихованців);

ü   здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями (вихованцями) статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

ü   інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів (вихованців) педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;

ü  •У дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від. будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

ü  пропагувати здоровий спосіб життя;

ü  ^ постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

ü  ^ вести документацію, пов'язану з виконанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо).

ü  Класний керівник складає план роботи з класним колективом у формі, визначеній адміністрацією навчального закладу.

ü  Класний керівник підзвітний у своїй роботі директору навчального закладу, а у вирішенні питань організації навчально-виховного процесу безпосередньо підпорядкований заступнику директора з навчально-виховної роботи.

ü  Класний керівник може бути заохочений (відзначений) за досягнення високих результатів у виховній роботі з учнями (вихованцями). Форми і види заохочення регулюються законодавством України.

ü  Начальник головного управління нормативного забезпечення та взаємодії з регіонами

ü  Я.П. Корнієнко

§  Вивчення розвитку класного колективу

ü  Склад класу

ü  Віковий склад

ü  Працездатність та успішність

ü  Зацікавленість суспільними справами, виконання суспільних доручень

ü  Творче самовираження, відвідування гуртків, секцій, клубів

ü  Згуртованість класу

ü  Чи спрямована колективна діяльність на реалізацію важливих суспільних задач та перспектив?

ü  Чи є групи за діловими інтересами або групи негативного характеру?

ü  Як учні ставляться один до одного, до справ класу?

ü  Чи прагнуть учні до спілкування з однокласниками?

ü  Чи дружать хлопчики і дівчата?

ü  Чи є в класі кругова порука?

ü  Чи переживають учні удачі і невдачі свого класу, чи вболівають за свій колектив?

ü  Організованість класу

ü  Чи вміють учні самі організуватися для виконання колективних справ, розподіляти між собою роботу і найбільш раціонально її виконувати?

ü  Чи вміють учні терпляче й уважно вислухувати один одного?

ü  Чи переважають розумні та справедливі вимоги , що приймаються і виконуються кожним?

ü  Чи виконують розпорядження членів учнівського самоврядування?

ü  Суспільна думка в класі

ü  Які учні своїх однокласників схвалюють, які — засуджують?

ü  Як і в якій формі виражають своє схвалення і несхвалення?

ü  Чи є розбіжності між тим, що говорять учні, і тим, що вони роблять?

ü  Чи сформована діюча суспільна думка? Чи всі одностайні в ухваленні рішення?

ü  Характер зв ’язків у колективі

ü  Що зв’язує учнів: загальне місце проживання, місце за партою, загальні інтереси тощо?.

ü  Де дружать учні (тільки в школі чи поза нею)?

ü  Чи уважні вони один до одного? Чи намагаються допомогти?

ü  Чи пред’являють вимоги до своїх друзів? Чи вміють бачити в них недоліки?

ü  Актив класу, учнівське самоврядування

ü  Чи має актив авторитет? Чи виконують його розпорядження?

ü  Чи є учні, що постійно знаходяться в активі?

ü  Наскільки самостійно діють органи самоврядування?

ü   Зв’язок класного колективу з загальношкільним колективом

ü  Чи знають у класі про те, що відбувається в школі в цілому та в інших класах?

ü  Чи виконуються загальношкільні доручення?

ü  Як клас приймає участь у загальношкільних заходах?

ü  Чи має колектив систематичні та діючі зв’язки не тільки усередині школи, але й з підшефними колективами і колективами шефів?

ü  Заходи щодо подальшого зміцнення класного колективу

ü  Які педагогічні заходи варто провести в класі з метою зміцнення й організації класного колективу?

ü Як залучати класний колектив для виховного впливу на окремих учнів?

ü Програма вивчення соціально-психологічних особливостей учнів

ü  ❖ Афективно-емоційна сфера

ü  Темперамент

ü  Тривожність

ü  Особиста

ü  Ситуативна

ü  У відносинах з дорослими

ü  У відносинах з однолітками * На уроках

ü  Агресивність Пізнавальні процеси « Увага

ü  Стійкість

ü  Коливання

ü  Пам’ять

ü  Довільна слухова пам’ять

ü  Довільна зорова пам’ять

ü  Мислення

ü  Образне

ü  Логічне

ü  Конкретне

ü  Творче

ü  Тривалість процесів мислення Особливості морально-вольової сфери

ü  Самооцінка

ü  Вольові якості у поведінці

ü  Стійкість інтересів Спілкування та відносини між людьми

ü  Комунікабельність

ü  Конфліктність

ü  Соціометричний статус в дитячому колективі

ü Рекомендації щодо роботи з обдарованими учнями

 

ü  Збір інформації (батьки, вчителі, результати тестування тощо).

ü  Діагностичний етап. Індивідуальна оцінка творчих здібностей дитини:

ü  Інтелектуально-пізнавальна сфера           

ü  Здібності до наукової роботи        

ü  (математика, мова, література, природознавство)         

ü  Технічні здібності   

ü  Художні здібності

ü  Артистичні здібності

ü  Формування, розвиток здібностей дітей (авторські програми, заняття у спецшколах, гуртках, участь у конкурсах, олімпіадах тощо).

ü  Музикальні здібності Літературна обдарованість Спортивні здібності Організаторські здібності

 

ü Алгоритм підготовки та проведення виховного заходу

 

ü  1Визначити тему та мету заходу. 

ü  2Створити організаційний комітет.

ü  3Скласти план підготовки та визначити основні завдання.

ü  4Розподілити обов'язки, визначити термін виконання:

ü  Підготовки сценарію Проведення репетицій Оформлення оголошення Випуску газети, плакату, листівок Оформлення залу Запрошення гостей Музичного оформлення

ü  Підготовки технічних засобів

ü  Чергування під час заходу.

ü  5Провести нараду.

ü  6Перевірити готовність.

ü  7Провести виховний захід.

ü  8Обговорити з виконавцями та учасниками хід підготовки та проведення заходу, підвести підсумки.

 

Години спілкування з класним керівником

1.         Година колективу. Розв’язуються актуальні проблеми життя загальношкільного і класного колективів, самоврядування, виконання спільних доручень. Підлягають обговоренню кожен учень, його роль і відносини в колективі, результати змагань, проведення вечорів і походів, спортивна робота. Завершується ухваленням рішення, побажаннями кожному члену колективу.

2.         Година знань і переконань. Поточні політичні події, нові явища в науці і мистецтві, світоглядні питання, загальні питання, питання етичного вибору і поведінки, права і етики.

3.         Година творчості. Організація творчої діяльності засобами самопізнання і самоутвердження, показ здатності вчитись, доброзичлива думка про результати творчості кожної дитини.

4.         Година праці. Оволодіння економічними і екологічними знаннями, розгляд і обговорення крихких питань загальнотеоретичного і практичного значення, а також практичних безпосередніх відносин в колективі, відносин хлопчиків та дівчат.

5.         Година турбування і уваги. Питання милосердя, комплекс агітаційно-масових заходів щодо охорони здоров’я і життя дітей, з техніки безпеки, санітарно-гігієнічних знань,  з цивільної оборони, з правил дорожнього руху тощо.

6.         Година сім’ї і вулиці. Досвід сімейного життя, узятий з літератури і знайомий дітям з життя видатних осіб, розповіді про життя своєї сім’ї, обговорення поведінки у дворі, на вулиці. Колективні дискусії і актуальні суперечки о проблемах вільного часу і проведення його у дворі, на вулиці, з ким дружать, в що грають, яка атмосфера і зміст відносин, хто на кого впливає, що роблять корисного (кому допомагають).

Гарний колектив – надійна опора, дорожи його думкою!

1.         Що таке колектив? Чи завжди в класі є колектив? Які його ознаки?

2.         Чи є у вашому класі дружній працездатний колектив? Чи є у нього суспільно значущі цілі? Які прагнення, мрії, задуми, загальні трудові справи повинні об’єднувати однокласників?

3.         Чи виправдовує ваше довір’я самоврядування класного колективу? Яка його активність і самостійність в організації життєдіяльності класу? Що, на вашу думку, треба зробити для того, щоб життя в класі стало більш цілеспрямованим і цікавим?

4.         Чи є у вашому класі пасивні, байдужі учні, які свідомо ухиляються від доручень? Що, на ваш погляд, потрібно зробити для включення їх в активну пізнавальну і суспільну діяльність?

5.         Що позначає жити в колективі і для колективу? Як враховує ваш колектив питання навчання, інтереси учнів?

6.         У кожній людині, писав О.М.Горький, прихована мудра сила будівника, і потрібно їй дати волю розвинутися і розцвісти, щоб вона збагатила землю ще більшими чудесами. Що робиться у вашому класі для вдосконалення особистості, розвитку талантів і здібностей?

7.         Чи відображає діяльність вашого класу інтереси школи або вона замикається довкола вузьких повсякденних турбот? Висловіть свою думку і наведіть конкретні факти?

8.         Які зв’язки підтримує ваш клас з іншими класами школи? В чому їх значення?

9.         Чи бере участь ваш клас в змаганні класних колективів? Яким авторитетом користується клас в школі?

10.       Хто у вашому класі користується великим авторитетом і чому?

11.       Чому деяких однокласників ви не поважаєте? Чи співпадає ваше відношення до них з відношенням всього класу або більшості учнів? Чи не має з вашої сторони дріб’язкової упередженості до окремих учнів?

12.       Як реагує ваш клас на негативні вчинки окремих учнів? Чи дорожите ви честю свого класу?

13.       Як відгукуються у вас на добрі справи окремих учнів?

14.       Як реалізується у вашому класі принцип «Один за всіх, всі за одного»?

15.       Що таке традиція? Чи є у вашому класі традиції? Яка їх роль в об’єднанні класу і вихованні його членів?  

16.       Що таке громадська думка? Як ви відноситесь до громадської думки свого класу?

17.       А.С.Макаренко казав, що в житті і діяльності колективу не можна допускати зупинки. Зупинка – це смерть колективу, а постійний його рух – закон розвитку. Як ви розумієте цю думку? Коли припиняється рух колективу? Як запобігти зупинці цього руху?

Новітні технології співпраці педагогів з батьками.

 Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу - це важлива й відповідальна задача вчителя. Рішення даної задачі представляється можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями  діяльності класного керівника з батьками:

31.              вивчення родин учнів;

32.              педагогічна освіта батьків;

33.              забезпечення участі батьків у підготовці та проведенні колективних справ у класі;

34.              педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;

35.              індивідуальна робота з батьками;

36.              Інформування батьків про хід І результати навчання, виховання й розвитку учнів.

Робота в кожному з перерахованих напрямів складається з певної сукупності форм і способів діяльності. їх вибір обумовлений цілями й задачами виховної роботи, особистісними та професійними особливостями класного наставника, традиціями школи та класу, своєрідністю складу учнів та їхніх батьків, тенденціями розвитку виховних відносин у класному колективі, принципами взаємодії вчителя й батьків.

Порада вченого. Професор Н. Щуркова радить класному керівнику будувати взаємодію з батьками на основі таких основних ідей-принципів, як:

37.              звертання до почуття батьківської любові та її повага;

38.              уміння розглянути в кожному учні позитивні сторони, що дозволяють давати характеристику дітям з висування випереджальної позитивної оцінки;

39.              висока повага особистості батька й матері, їх батьківської турботи, їх трудової та громадської діяльності.

Які форми та методи роботи з батьками може використовувати вчитель? Постараємось відповісти на це запитання з огляду на раніше виділені нами напрями роботи класного керівника з батьками учнів.

Вивчення родин учнів дозволяє; класному керівнику краще довідатись про дітей та їхніх батьків, зрозуміти стиль життя родин, ознайомитися з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей напрям діяльності класного керівника відбивається у плані такими формами роботи, як відвідування родин учнів, анкетування, твори про родину, конкурс творчих робіт учнів «Моя родина», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банку даних про родину та сімейне виховання.

Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу здійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування ВИХОВНОЇ роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування теаггрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт, дні здоров'я; допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати; участь в обладнанні кабінету й виготовленні наочного приладдя; організація міні-гуртків і клубів.

Педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу відбивається в таких пунктах плану виховної роботи; вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, оточуючим соціумом, громадськістю.

Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розвивального впливу на особистість дитини. Тому класний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.

Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнів здійснюється класним керівником за допомогою тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів - характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів подяки.

Література

1. Освіта (Україна ХХІ століття). Державна національна програма //Освіта 1993.

2. Закон України про освіту, К., 1996.

3. Концепція середньої загальної школи України //Інформаційний збірник МО України. – К., 1992, №4, с. 4-12

4. Положення про середній навчально-виховний заклад /Освіта. – 1993, - 3 вересня.

5. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.

5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи України. Історія. Підручник – К.: Либідь, 1996. – 550с.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

7. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К., 1993 – Ч.3.

8. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. – М., 1987.

9. Подласый В.И. Педагогика. Новый курс. – В 2-х кн. – Кн. 2 “Общие основы. Теория обучения”. – М., 1996.

10. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку /За заг. ред акад. О.Г. Морозова. – К.: МАУП, 1994.

11. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. – К., 1981.

12. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи /За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамолашвілі, К.:ІЗМН, 1997.

 

                                                                                                                                       

                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

 

Принцип учнівського самоврядування – «Самі вирішили,

                                                                                 самі зробили,

                                                                                                           самі відповідаємо».

Основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування — самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське  само         врядування є незамінним помічником педагогів.

     Цінність організації учнівського самоврядування в класі полягає в тому, що учні глибоко і всебічно проникають у сутність своїх прав і обов’язків.

     Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності.

В основі класного самоврядування:

ü  демократизація та гуманізація виховного процесу;

ü  зв'язок виховання з реальним життям;

ü  виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності;

ü  єдність вимог і повага до особистості;

ü  послідовність, систематичність і єдність виховних впливів;

ü  відповідність віковим та індивідуальним особливостям учня;

ü  свідомість, самодіяльність та активність учнів.

 

Структура самоврядування

 

Староста  Тішкевич Діана та її замісник Петула Тетяна координують роботу класу. Є першими помічниками класного керівника.

Міністри, відповідальні за певні сфери шкільного життя, що мають такі основні напрямки діяльності:

1. Міністерство освіти та науки:

- здійснює роботу, спрямовану на вироблення в учнів свідомого ставлення до навчання;

- організовує консультаційну допомогу з предметів;

- бере участь у проведенні предметних тижнів, місячників, олімпіад, конкурсів;

- контролює виконання домашніх завдань, ведення щоденників;

- веде боротьбу з пропусками уроків.

 

2. Міністерство внутрішніх справ:

·          контролює дисципліну та порядок, відвідування учнями школи;

·         коригує поведінку учнів, що порушують внутрішкільний контроль;

·         призначає відповідальних за дотримання дисципліни та порядку, відвідування учнями школи;

·         контролює дотримання учнями Статуту школи (Правил для учнів).

 

 

 

3. Міністерство культури та дозвілля:

·         організовує естетичне виховання учнів;

·         організовує змістовний відпочинок учнів у позаурочний час, залучаючи їх до проведення вечорів відпочинку, дискотек, спортивно-оздоровчих заходів, оглядів конкурсів, фестивалів, концертів, виготовлення атрибутів для оформлення залів;

 

 

 

 

4. Міністерство інформації:

·         забезпечує простір для ініціативи, творчості, самодіяльності учнів у навчально-пізнавальній діяльності;

·         проводить книжкові місячники, тижні, бібліотечні години;

·         готує випуск інформаційних стіннівок;

 

 

 

 

5. Міністерство праці:

·         організовує проведення трудових операцій.

·         охороняє довкілля;

  • контролює стан чергування;
  • організовує учнів  до участі в акціях;

 

 

 

6. Міністерство соціального захисту:

·         виявляє милосердя до хворих і людей похилого віку, проводить заходи до Дня інваліда, Дня захисту дітей, організовує зустрічі з ветеранами ВВв та праці;

·         збирає кошти у фонд Червоного Хреста.

 

 

7. Міністерство фінансів:

·          фіксує надходження і  видатки;

·         веде фінансові документи;

8. Міністерство спорту

  • пропагує здоровий спосіб життя;
  • організовує та проводить спортивні змагання;

 

 

 

 

 

 

          Самоврядування

                   7-А класу

 

 

 

 

 

 

 

Класний

керівник

 

«Культура»

Яковенко С.

Єфременко О.

Денисенко Д.

 

«Спорт».

Курінний Г.

Баранчук А

 

 

«Внутрішні  справи »

 

 

«Соціальний                захист»

 

«Фінанси»

Тішкевич Д.

 

 

«Інформація»

Цицик О.

Мазка Н.

 

«Освіта»

Голуб Л.

Куленко М.

 

     «Праці»

БенедикД.

Мітлікін І.

 

Староста

Тішкевич Д

 

Зам.старости

Петула Т.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 Ми повинні:

 

1      .Виражати себе у переконаннях та почуттях, у волі та прагненнях, у ставленні до людей та до самого себе - у цьому сила нашого духу.

2.                  Любить всіх без винятку - у цьому наша моральна суть.

3.                  Чітко розуміти та суворо дотримувати свій обов’язок перед учителями та однокласниками — це наша справжня свобода.

4.                  Берегтись духовного поработіння своїм бажанням, щоб не перетворитися у безвольну істоту.

5.                  Пам’ятай, що найбільша перемога - над собою.

6.                  Дорожити принципами, ідеями, законами, традиціями нашої держави - це наповнює наше життя глибоким сенсом.

7.                  Думати й робити все для того, щоб перемотали добро і справедливість.

8.                  Поважати і шанувати старших - це закон нашого життя.

9.                  Бути ввічливим, привітним, доброзичливим, милосердним -- це основні доброчинники.

10.              Старанно вчитися, щоб зробити правильний вчинок у своєму житті.

 

 

      Наші десять не можна:

 

1.                  Не можна сміятися над, помилками інших - це святотацтво.

2.                  Не можна голосно оборюватись, коли тебе неправильно оцінили за відповідь - це нетактовно.

3.                  Не можна чекати, коли з тобою привітаються - зроби це першим.

4.                  Не можна носити нескромний одяг.

5.                  Не можна прогулювати уроки без поважних причин - це не відповідає Статутові школи.

6.                  Не можна байдикувати, ліпитися, соромно віддаватися неробству - це нерозумно.

7.                  Не можна обманювати учителів та старших - це соромно.

8.                  Не можна перемовлятися зі старшими - це не ввічливо.

9.                  Не можна  заздрити та бажати поганого іншим – це грішно.

10.              Не можна бути байдужим- це не прощається.

 

 

 

 Напрямки роботи колективу:

.

   Єдиний виховний колектив – це об’єднання вихователів і вихованців, у якому розвивається їхня громадянська турбота – організаторська, практична, виховна. Інакше кажучи, це об’єднання, в якому розвиваються виховні взаємини учнівського товариства.

 

Навчальна частина

 

Девіз міністерства освіти  -    «Навчився сам - навчи товариша».

 

 

 

Почуття  колективізму в навчальній діяльності проявляється в підтримці, конкретній допомозі учням, які з того чи іншого предмету мають, на жаль, посередній рівень знань, тобто оцінки «4», «5», «6». Найкращі знавці хімії чи фізики, математики чи рідної мови у зручний для всіх час залишаються по закінченню уроків і пояснюють, разом виконують завдання, і не лише домашні, залучаючи до процесу інколи самого вчителя - предметника.

 

 

 Девіз міністерства  праці:   «Навчання і труд поряд ідуть

 

 

Трудові десанти          

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми вийшли працювати, щоб чисто й чепурно було у школі й біля школи.

 

Культмасова робота

 

Девіз міністерства культури -  «Я дивлюсь на світ із захопленням ».

 

Як показує багаторічна практика, тільки спільна праця на радість і користь іншим людям створює і зміцнює єдиний колектив вихователів і вихованців, у якому кожен розкриває і розвиває краще в собі. Це відбувається і в процесі навчання, і в організації дозвілля учнівського колективу.

 

   Проявити свої таланти учні мають можливість у підготовці та проведенні різних свят: «Осінній бал», «День навпаки», «8 Березня», «День гумору», «Спорт – невід’ємна частина нашого життя», «Наші таланти», «Новий рік» тощо.


 Школа тільки тоді стає справжнім осередком культури, коли в ній панує 4 культи:

* культ Батьківщини;

* культ книжки;

* культ матері

і культ рідного слова.

   По-перше, ми блискуче повинні знати історію рідної країни, тому що  коли людина не знає свого минулого, вона не варта прекрасного, світлого майбутнього. Щорічні творчі звіти, зустрічі з ветеранами та учасниками бойових дій у полум’яні роки Великої Вітчизняної війни надовго залишають глибокий слід у серцях вихованців.

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з батьками «сімя  і школа»

Виховання дитини у школі й сім’ї – це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб ми, учителі, а також батьки об’єднували свої можливості й тісно співпрацювали в організації спільної діяльності з виховання підростаючих поколінь.

 

Становлення такої співпраці передбачає виявлення та активізацію виховних можливостей сім’ї, підвищення педагогічної культури батьків та організацію спільної діяльності сім’ї та школи.

Тому я часто залучаю до співпраці представників батьківського колективу.


Девіз міністерства інформації: «Ми завжди про все знаємо першими!»

   Оперативно, точно, чітко з’являється наочна агітація про перемоги у вигляді листівок, блискавок, термінових спецвипусків стінних газет. Як театр починається з вішалки, так приміщення нашого класного колективу 7-А класу розпочинається з  класного куточка із змінною інформацією.

  

 

           

 

 

 

 

 

 

 

                                                   

 

 

 

                                        

 

 

 

 

Учитись важко, а учить ще важче,

Але не мусиш зупинятись ти,

Як дітям віддаси усе найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

П. Сингаївський

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах.

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. Учні мого класу постійно відвідують гуртки в Центрі дитячої творчості,спортивній юнацькій школі та в палаці культури,всі вони талановиті і обдаровані. 

 

                        Таланти твої, Україно !

Юні художники

 

 

 

 

                                                

 

                                                                       Музиканти

 

                                                                     музиканти

 

Артисти

                 

                          

                                                              Спортсмени

                                     

 

                 

 

Комп’ютерні генії

                     

 

Науковці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

 

Як же розвивати творчі здібності  школярів?

                                                         "Учень... це не посудина, яку потрібно наповнити,

                                                                                       а факел, якщо треба запалити"

                                                                                                          К.Д. Ушинський

 

·          Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.

·          Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

·          Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

·          Розвивати критичне сприйняття дійсності.

·          Вчити доводити починання до логічного завершення.

·          Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).

·          Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

 Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.

·          Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

·          Впливати особистим прикладом.

·          Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський).

·         Мета навчання учнів  - забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а також забезпечити базову освіту та підготовку до успішного навчання в школі ІІ та ІІІ ступенів.

·         Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:

·          олімпіади з базових дисциплін; · олімпіади з творчого мислення;

·          олімпіади з кмітливості та логічного мислення;

·         конкурси;

·         конкурси знавців математики та логічного мислення;

·         інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Перший мільйон", "Щасливий випадок", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Колесо фортуни", "О, щасливчик", "Зоряний час", "LG-Еврика", "Найрозумніший"...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    

 

 

Батьки – авторитети, вони і спонсори, вони і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони, на жаль, інколи і “не бажане ” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище ”.

Зрозуміло, спілкування з батьками на зборах, засіданнях батьківського комітету відбувається регулярно, але, відверто, це малодійове. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди поза школою, спілкування через учнівський щоденник. Так, ми, вчителі, – зрозуміліші батькам, а батьки -вчителям. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.

Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання в родині, сім’ї. Твердо переконана, що народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.

А тому вже з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і їх батьками на спільних зборах. Провожу батьківські збори з елементами тренінгу:

·         «Ви і ваші діти», 

·         «Чи друзі Ви для своїх дітей»,

·         «Чи добре я знаю свою дитину».

 Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як от:  “Що в імені моїм ”, “Яка сім’я, такий і я” “Я і моя сім’я” та інші.

 

Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, аналізувати, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.

 

 

 

 

 

АНКЕТА

( для батьків)

 1.Ваш вік ______  освіта________________________________________________________

фах    ________________________________________________________

    

  1. Скільки років перебуваєте у шлюбі? ______________________________
  2. Скільки маєте дітей? ___________ Якого віку? _____________________
  3. Які питання сімейного виховання вас найбільше цікавлять?___________________________________________________
  4. На які теми ви б хотіли прослухати лекції?_______________________________________________________
  5. З яких питань ви б хотіли отримати консультацію?________________________________________________
  6. Які методи впливу ви використовуєте у вихованні своїх дітей?________________________________________________________
  7. Які книжки з виховання дітей у сім’ї ви читали й чи допомогли вони вам?_________________________________________________________
  8. З яких питань сімейного виховання ви б хотіли придбати літературу?___________________________________________________
  9. Які труднощі маєте у вихованні дітей?________________________________________________________

11Що непокоїть вас у поведінці ваших дітей?________________________________________________________

  1. Хто і як, 6на вашу думку, міг би допомогти батькам у вихованні дітей?

____________________________________________________________

  1. Скільки приблизно часу приділяєте ви своїм дітям щодня?______________________________________________________
  2. Чи взагалі потрібна така допомога?___________________________________________________
  3. Як ви проводити свій вільний час?______________________________

 

 

 На перших зборах батьки отримали пам’ятку для батьків,так як їхні діти вже стають підлітками .

 

Памятка для батьків.

«Вітаю , ви стали батьками підлітків.»

Сім батьківських заповідей

 

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам. 

                             

Батьки та підлітки

1.Життя в сім’ї з підлітком схоже на парний танець зі зміною ролей. Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі веденого, то в ролі авторитету, то в ролі “чайника”, нічого не розуміючого в сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці – не маски (головне – нічого не “грати”), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ситуації і настрою, гнучка позиція по відношенню до думок і поглядів власної дитини і повага до іншої окремої особистості.

2.Вам доведеться визнати, що період “незаперечного авторитету батьків” більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати і керувати. Це – абсолютно програшна стратегія взаємовідносин з будь-яким підлітком. Спробуйте заново “заслужити” колишній авторитет. На цьому шляху необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словами і деклараціям, вона аналізує Ваші дії, стратегії, статус.

3.Спробуйте не тільки слухати дитини, але й спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.

4.Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтея на ньому. Він все одно буде іншим. Адже це парний танець взаємин (див. п. 1). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.

5.Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продиктованому бажанням самоствердитися. Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.

6.Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.

7.Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.

8.Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині. Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення і порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.

9.Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.

10.Підліток – не глина, та й Ви – не скульптор. На жаль, Вам не під силу виліпити скульптуру “ідеальної” дитини, що втілює всі Ваші бажання, мрії, фантазії і амбіції, з реального сина чи дочки. У нього-зовсім інше “ідеальне Я”. Ваша мета – допомагати йому мінятися і дорослішати, виходячи з його реальних прагнень і цілей.

11.Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей. Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату. Пам’ятайте, що провідна роль у такій роботі і відповідальність за неї належить ній, Ви – лише “аксакал”, здатний поділитися власним досвідом по запиту дитини.

12.Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.

13.Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого аналізу. Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.

14.Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода / залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.

15.Самопізнання – прерогатива будь-якої думаючої і відчуваючої людини, незалежно від того, який її вік і статус. Пов’язані з цим почуття і емоції, вперше виникаючі – це тільки відправна точка, точка відліку на цьому довгому, складному, але такому захоплюючому шляху.

                                                                               

Почуйте серцем голос Вашої дитини

 

v  Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

v  Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

v  Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

v  Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато, задовго, зачасто”.

v  Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

v  Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

v  Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

v  Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

v  Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

v  Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

v  У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

v  Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

v  Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

v  Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

v  Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.

v  Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

v  Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.

v  Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також "як” і "чому”.

v  Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

v  Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

v  Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

v  Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

v  Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

v  Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

v  Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.

 

Ваша дитина говорить неправду?

Що робити:

·         Навчіть дитину, зробивши помилку, виправляти її.

·         Покажіть на своєму прикладі, що правда завжди краще.

·         Дайте можливість дитині вчитися на своїх помилках.

·         Коли ви бажаєте щось для себе уяснити, перевірити, зробіть так, щоб малюк цього не знав.

·         Покажіть дитині, що ви її любите не за досягнення, а за те, що вона є.

Що не робити:

·         Не піддавайте на велике випробування її чесність.

·         Не захищайте дитину від наслідків її помилок.

·         Не залякуйте дитину.

 

Ваша дитина погано вчиться?

Що робити:

·         Зверніть увагу на те, що дитині вдається краще.

·         Приділіть дитині більше часу.

·         Знайдіть свій щоденник та полистайте його.

·         Просто поговоріть з дитиною, настройте на те, що треба тільки трішки більше постаратися.

·         Вранці, відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху.

Що не робити:

·         Не дорікайте успіхами інших дітей.

·         Не насміхайтесь над невдачами дитини.

·         Не потрібна надмірна жалість до дитини.

·         Не читайте нотацій.

·         Дитина і так все розуміє.

                                                                                               

Ваша дитина упирається?

Що робити:

·         Вмійте відмовити так, щоб дитина не покладалась на відміну рішення.

·         Вмійте відокремити все погане від гарного, що є в дитині.

·         Спробуйте подивитись на світ очима дитини.

·         Щоб дитина щось робила з задоволенням - їй повинно бути цікаво.

·         Покажіть дитині, що ви засмучені.

                                                                Що не робити:

·         Не починайте суперечки.

·         Ви самі перетворюєтесь в дитину.

·         Не робіть з дитини піддослідного кролика.

·         Не уникайте дрібниць: саме вони радують та засмучують.

·         Не примушуйте силою.

 

 

 

Вам важко з підлітком? Повірте, підлітку важче, ніж вам.

Ви помічаєте, що він погано навчається, має незадовільну поведінку, грубить, стає замкнутим, не може порозумітись з друзями, втрачає довіру до вас, стає нервовим. Отже, ваша дитина вступила в підлітковий вік.

                           Тому вам потрібно:

                                           

  любити дитину не за те що вона розумна чи гарна, а за те, що вона ваша рідна

  зрозуміти, що конфліктів з ровесниками, бунту проти батьків, незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути. Тому ваше завдання-допомогти

  пам’ятати, що підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним

  не слід залишати дитину без нагляду, тому що в цей період внутрішній світ дитини дуже нестабільний

  не допускати недоліків та суперечностей в поведінці близьких і старших - вони сприймаються гостро і хворобливо

  не забувайте - у батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів
                           Пам’ятайте:

  Якщо дитину постійно критикують-вона вчиться ненавидіти

  якщо дитину висміюють-вона стає замкнутою

  якщо дитина живе у ворожнечі-вона вчиться агресивності

  якщо дитина зростає у докорах-вона починає жити з почуттям провини

  якщо дитина зростає в чесності-вона вчиться бути справедливою

  якщо дитина зростає в терпимості-вона вчиться сприймати інших

  якщо дитина живе у безпеці-вона вчиться вірити людям

  якщо дитину підбадьорюють-вона починає вірити в себе якщо дитину хвалять-вона вчиться бути вдячною

 

 

 


 

 

 

 

Мета морального виховання: прищеплювати і розвивати моральні почуття, переконання і потреби, виховання в учнів уміння поводити себе згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві, наслідувати кращі моральні зразки своєї родини, українського народу, загальнолюдські моральні цінності.

 

Система виховних заходів

з морального виховання

класного керівника 7-А класу

Гайдученко А.А.

 

1.     Акції милосердя:

v зібрали теплі речи для дітей сиріт дитячого будинку;

v взяли участь у Всеукраїнській акції „Від серця до серця”;

v взяли участь у акції „Допоможемо дітям сиротам”;

v взяли участь у акції „Як живете, ветерани».

2.     Уроки пам'яті «Ваш світлий подвиг не­забутній».

3.     Відвідування концертів творчих колек­тивів міста «Зустріч із прекрасним».

4.     Тематичний вечір «Залиши після себе слід на землі».

5.     Конкурс творів «Що є для мене Бать­ківщина».

6.     Цікаві зустрічі «Людей нецікавих у світі не буває».

7.     Свято «Дерево мого родоводу».

8.     Морально-етичні бесіди  «Як співісну­ють Добро і Зло».

9.     Виховна година «Байдужість не прощається».

10.           Анкетування учнів щодо жорстокого поводження серед підлітків.

 

Виховна година   «Байдужість не прощається»

 

МЕТА: Формувати в учнів моральні святині та істини, такі як: доброта, милосердя, справедливість, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину. Пробуджувати інтерес до всього корисного,морального. Виховувати любов і повагу до батьків, дбайливе ставлення до природи та оточуючих. Переконати , що байдужість - негативна людська риса. Вона породжує зло, ненависть, безтурботність і є однією з найтяжчих вад людини.

Розвивати в дітей вміння вести дебати, бути коректним до своїх однокласни­ків . Розвивати в учнів акторські здібності, естетичні смаки та виразність чи­тання.

На дошці записані вислови:

Людина народжується не для того, щоб загинути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того,щоб залишити по собі слід вічний.

В. О. Сухомлинський.

Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим стати на коліна.

В.Гете.

Раз добром нагріте серце-вік не прохолоне.                                     

Т.Г. Шевченко.

Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.

Апостол Павло.

Життя так само, як і байку , цінують не за довжину, а за зміст.

Сенека.

Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це зрадити тебе.

Не бійся ворогів - найгірше, що вони можуть зробити — це вбити тебе.

Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.

Р. Еберхард.

Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди; значно більше треба зробити для того, щоби бути справжньою людиною, коли тебе не ніхто не бачить.

В. О. Сухомлинський.

План проведення.

1.         Вступне слово вчтеля.

2.        Дебати по темі заходу.

3.              “Суд над байдужістю ” рольова гра.

4.          Роздуми вголос.

Добрий день усім, хто не залишився байдужим до того, що діється навколо, хто чуйний і добрий серцем,хто вміє творити добро.

Росте людина... Її життя розпочинається світанком душі-дитинством. Наза­вжди воно залишається в пам ’яті як найпотаємніше та найсвітліше.Це пора, коли перед тобою відкривається незвіданий світ таємниць. Це світ , де завжди цікаво, де мама і тато піклуються про тебе, учать, як треба жити, щоб не загубитися в розбурханому океані життя. Здавалося б, усе прекрасно. Але ж звідки в душі береться байдужість? Чому ж згодом люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність?Найкраще, що є в людини, - це її душа. Душаце сховищетаємниць, почут­тів, спогадів, усього доброго та злого, це внутрішній світ людини. Водночас як ті­ло старіє, хворіє і помирає.душа живе... Душа може вічно жити і вічно бути юною. А може померти, коли тіло ще зовсім молоде, а причиною цього стають хвороби.

Її хворобице віруси ненависті, жорстокості, заздрощів і байдужості..

Чого ж ми буваємо такі байдужі?

У обговорення питання про байдужість вступають учні, користуючись висловами, які записані ,на дошці.

Слово вчителя.

Прекрасні стосунки, в основі яких- доброта, а небайдужість. Давайте зупинимося на цьому моменті. А чи задумувалися ви над тим, що таке байдужість? Звичайна людська байдужість. Кожного дня нас оточують різні люди. їх багато,але вони не схожі між собою: пихаті й веселі, щасливі і не дуже, горді й такі, що завжди плазують, добрі і злі,черстві і м’якосерді, байдужі та безсердечні. Справді, є різні люди на світі , з різними натурами, характерами, інтересами та смаками.А всеж хочеться вірити, що більше хороших людей. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє радіти, сміятися,любити, і якщо з юних літ не привчити се­бе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ши шає- вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро -не наука, воно дія.

Рольовий момент “ Суд над байдужістю”

Секретар: Прошу всіх встати. Суд іде.

Суддя: У відкритому судовому засіданні слухається справа про обвинувачення Байдужості. Байдужість обвинувачується в таких злочинах:

11.              злодійство, вбивство;

12.              вона винна в деградації особистості, у підступності, підлості, шахрайстві;

13.              заважає вчитися старанно й наполегливо, творити хороші справи.

Перед тим як розпочати судове засідання, зясуємо , чи з явилися всі на суд. Підсудна...

Народний засідатель.На жаль, підсудна, як завжди залишилася байдужою і вже Вкотре не з'являється на судове засідання. Але ми просто зобов ’язані засудити Цю важку ваду людини, і тому суд сьогодні відбудеться без підсудної.

Суддя. Прокурор...

 

Адвокат         

Свідки присутні?

Дякую. Прошу свідків покинути зал.

Слово надається прокурору.

Прокурор. Шановний суд. Я від імені жертв Байдужості звинувачую зло, стверджую, що вона- найгірше із зол. Її безвинні , на перший погляд, дії низькі за своєю сутністю, а наслідки цих дій жахливі, тому вони призводять до загибелі нез­ліченної кількості людей,калічать душі, завдають шкоди всьому, що нас оточує. Суддя.Якими фактами ви можете підтвердити своє звинувачення.

Прокурор.Прошу вислухати свідків звинувачення.

Суддя. Починаємо допит свідків, (виходить перший свідок) . Назвіть своє ім ’я. СВІДОК.. Я-Світова література. Високий Суд. Я говорю від імені найвідоміших поетів і прозаїків - Л. Толстого, Ф

.Достоєвського,М.Некрасова,Т.Шевченка,П.Мирного,О.ГончараД .Загребельного і багатьох інших,хто не може бути присутніму цьому залі,але чиї багатотомні праці можуть бути прилучені до справи.

Згадайте хлопчика з оповідання Ф.Достоєвського ”Хлопчик у Христа на ялинці Дитина померла в переддень великого свята від холоду й голоду. Усі, хто зустрічав її в ту ніч, проходили повз неї , не протягнувши руки допомоги. Хлопчик умирав, усіма забутий і нікому не потрібний,під вікнами великого будинку. Там було тепло, весело ,багато ласощів і подарунків.Але Байдужість,як страж, стояла на дверях цього будинку, Саме вона винна у смерті дитини.

Адвокат. Я протестую. Моя підзахисна не винна.. Ні вона, ні люди, які були всередині будинку, не бачили нещасної дитини.

Прокурор.Не бачили чи не хотіли бачити.Прошу викликати наступного свідка.. Екологія. Високий Суд. Я говорю від імені Природи. Повірте, Байдужість не тільки забирає людські життя,вона нищить Природу. Скільки загублено братів наших менших. їм немає числа.Бити на сполох треба вже сьогодні, щоб завтра не було вже пізно.. Ми не маємо морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивними спостерігачами, бо все менше і менше на нашій Землі залишається місць, де б людина почувала себе в цілковитій безпеці.

Суддя. Наступний свідок.

Політик. Я свідчу від імені людей, народів та історії. Я не можу сказати, що в усіх війнах, нещастях, які відбувалися на Землі, винна Байдужість. Але жодна подія не обійшлася без байдужих людей.           

Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

Статистика. Я буду говорити сухою мовою цифр. Лише за минулий рік у нашому районі трапилося 16 злочинів: грабежів-4, розбійних нападів-2, крадіжок- 6, ДТП-4, Жертвами яких були і підлітки. Це лише цифри, боляче від того що вони збільшуються.Ія впевнена, що в кожному випадку була байдужа людина., яка могла допомогти,але не допомогла, могла повідомити, але не повідомила..

Прокурор. Ми можемо продовжити допит свідків обвинувачення, вони всі з'явилися на судове засідання.

Суддя. Досить. Перейдемо до допиту свідків захисту.

Громадянин: Високий Суд. Я свідчу від імені байдужих людей. Ну скажіть у чому ми винні? Я-законопослухняний громадянин працюю не покладаючи рук, не п’ю, не палю, намагаюся бути добрим сім ’янином. Ну скажіть, навіщо мені втручатися в чужі справи? Це клопітно і небезпечно. Ні, я вважаю, що кожен сам повинен боротися за свою долю і життя. Я ж зміг. Нехай і вони зможуть.

І мені байдуже, що діється навколо. Кожен будує своє життя сам.

Суддя.Чи є питаня у обвинувачених?

Прокурор: Ні, мені все зрозуміло. Давайте послухаємо інших свідків.

Секретар: Це все. Інші свідки до суду не зявилися.

Прокурор: Вони , як завжди залишилися байдужими.

Суддя: Адвокате , Вам слово.

Адвокат: Я відмовляюся від захисту. Моя підсудна не винна. І ви не зможете її засудити, адже скільки існує світ —стільки існуватиме вона. А світ вічний. Суддя: Зазвичай зараз слово повинна мати підсудна, але оскільки вона не з’яви­лася на засідання суду, тому я звертаюся до вас, що сидите в цьому залі, вам усім доведеться сьогодні виконати функцію присяжних засідателів. Прошу вас встати і винести вердикт- “винна ” чи “невинна ” підсудна.

14.              Прошу вас.

15.              А що з цього приводу скажете ви?

16.              Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість?(Кожен

17.              Присяжний виносить свій вердикт).

Суддя:Ми не можемо вислухати всіх присяжних, але ми врахуємо думку кожного. Я ще раз звертаюся до всіх присяжних. Якщо ви вважаєте, що Байдужість ви­нна і заслуговує покарання - підніміть, будь ласка, руку, хто утримався , хто проти... -Дякуємо. Суд іде приймати рішення. А зараз суд залишає залу для обговорення і винесе вердикт.

Вихователь:Доки суд виносить своє рушення, я хочу ще раз звернутися до вас. Пам’ятайте , віддані людьми тепло і душевна доброта обов’зково повернуться до вас. Бо ми послані на землю , щоб примножувати добро. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця байдужості. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. А про доброту не потрібно бага­то говорити, її видно в людині, в її погляді в її розмові, в її погляді,у підтримці і щирості.

Учениця: Не говори про добро ,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли ти врадощах витаєш,

Забувши про свою біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.- Коли її не маєш ти ,

То раниш людяне в людині ,

Ніж в чисте сяйво доброти...

Учень: Я вірю в силу доброти

Добро завжди сильніше злого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

                       

                                    

 

                Проблема батьків і дітей, виховання підростаючого покоління стояла перед людством у всі часи. Тому одним із важливих і невідкладних завдань країни на сучасному етапі розвитку є виховання громадянина 

Метою громадянського виховання є формування громадської свідомості, набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, трудової, екологічної культури.

Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі учнів у навчально-виховних заходах, що здійснюється у класі  вчителем, а в позаурочний час батьками, громадськістю. І такі заходи надзвичайно багатопланові, всеохоплюючі.

         Робота в класі у цьому напрямку має певну систему, враховуючи принцип послідовності і наступності, вікові та індивідуальні особливості дітей їхні інтереси та бажання. Заходи є доступними, цікавими, емоційно насиченими щоб у процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива а саме: одним із шляхів формування навичок громадської поведінки є такі форми роботи:

·         тренінги:

„ Лідерство ”,

„ Сприйнятливість ”,

„ Толерантність ”,

„ Правопорушення та покарання ”,

„ Як влаштована Українська держава ”

 

·         конкурси:

 „ Ораторів ”,

„ Дипломатів ”,

·         імпровізовані дебати ,

·         свята:

 „ Берегиня ”,

„ Традиції мого краю ”,

„ Козацькому роду – нема переводу ”,

·         лекторії „ Права та обов’язки громадянина України

 

 

Коллективом учнів 7А класу було створено проектну роботу

 «МИ – українці .»

 

 

ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА


Досягнення цілей громадянського виховання вимагає додержання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об’єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників (раціональність, об’єктивність, наукова картина світу), що його детермінують:

  • конкретно-історичний підхід,
  • діяльнісний підхід,
  • особистісно-орієнтований підхід,
  • системний підхід.

Серед принципів, додержання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільш вагомими, слід назвати такі:

  • гуманізації та демократизації виховного процесу,
  • самоактивності й саморегуляції,
  • системності,
  • комплексності й міждисциплінарної інтегрованості,
  • культуровідповідності,
  • інтеркультурності.

МЕТА Й ЗАВДАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ: сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Вони мають органічно поєднуватись з потребою й умінням діяти компетентно й технологічно.
Мета громадянського виховання конкретизується через систему завдань.

 

ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ:

  • розвиток патріотизму,
  • розвиток національної самосвідомості громадян,
  • культура міжетнічних відносин,
  • розвиток планетарної самосвідомості,
  • розвиток правосвідомості,
  • розвиток політичної культури,
  • дбайливе ставлення до природи,
  • формування моральності особистості,
  • формування культури поведінки особистості,
  • розвиток мотивації до праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                

 

 

 

 

 

На сторінках порадника  ви можете знайти матеріали з різних напрямків діяльності класного керівника:звітну і аналітичну інформацію, рекомендації по роботі з батьками ,ознайомитесь з новітніми технології співпраці педагогів з батьками.

 

 

Золоті правила класного керівника:

 

18.              Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться.

19.              Вчитель повинен викликати любов і повагу до дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину й у стосунках з нею чесний і відвертий.

20.              У вчителя не має бути „любимчиків”, тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання ділитиметься з ним найсокровенрішим.

21.              Вчитель має бути веселий, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку.

22.              Вчитель повинен правильно використовувати свій час. щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.

23.              Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим.

24.              Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво.

25.              Завдання вчителя як особистості: „знайди себе в собі”, підкори себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме, що й сам.

26.              Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти її вислухати, підтримати в нії вогник самоповаги. Не можна обговорювати поганих вчинки, привселюдно. Самоповага до себе народжується із радощів за себе, за свій успіх.

27.              Класний         керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з ним людина, з інтересами якої треба рахуватися.

28.              Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче серця й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою

29.              Вчителю слід дорожити довір’ям дитини, любити її, захищати, поважати її думку :

Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо; людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини.

30.              Вчителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом батьками слід добиватися того, щоб дитини сама себе обслуговувала. Діти повинні розуміти, що навчання у школі - це їхня найважливіша робота.

Вчитель - це та людина , яка любить дітей, володіє найбільшою педагогічною майстерністю, а саме : постійно пробуджувати в юному серці бажання бути хорошім у. бажання стати сьогодні кращім, ніж учора, почуття поваги до самого себе.

                                   Список основних нормативно-правових документів

Нормативно-правові акти

ü  Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.

ü  Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

ü  Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.

ü  Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в Організації Об’єднаних Націй в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року.

ü  Конституція (Основний Закон) України, прийнята Верховною Радою України 28 чер­вня 1996 року.

§  Закони України

ü  «Про освіту» від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями).

ü  «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. № 65І-ХІУ.

ü  «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-111.

o   Укази Президента України

ü  «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17.04.2002р. №347/2002.

ü  «Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року» від 24.01.2001 р. № 42/2001.

ü  «Про Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005 рр.» від 26.03.2001 р. 203/2001.

ü  «Про затвердження «Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр.» від 25.12.2000 р. № 1376/2000.

ü  «Про програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні, від 04.02.1999р. №117/99.

ü  «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утве­рдження здорового способу життя» від 15.03.2002 р. № 258/2002.

ü  «Про Національну програму правової освіти населення» від 18.10.2001 р. №992/2001.

ü  «Про Програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 рр.» вад 08.02.2001 р. № 78/2001.

ü  «Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей» від 12.11.1999р. №1460/99.

ü  «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» від 20.12.2000 р. № 1396/2000.

ü  «Про Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 рр.» від 20.08.2001 р. № 643/2001.

o   Постанови Кабінету Міністрів України

ü  «Про програму профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 рр.» від 11.06.2001р. №790.

ü  21.«Про затвердження Державної програми «Онкологія» на 2002-2006 рр.» від 29.03.2002р. №392. «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від) 4.06.2000 р. № 946.

ü  «Про Програму «Українська родина» від 14.03.2001 р. № 243.

ü  «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, фор­мування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспі­льства» від 15.09.1999 р. № і 697.

ü  «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми» від 25.09.1999 р. №1768.

ü  Проект Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Україн­ської державності//Педагогічна газета. - 2000 р. - № 6(72) (червень).

ü  Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради Украї­ни від 17.09.1999 р. № 1063-ХІУ.

ü  Нормативні акти, підготовлені Міністерством освіти і науки України

ü  Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти, затверджена коле­гією Міністерства освіти України 28 лютого 1996 року.

ü  Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.09.2000 р. № 434.

Посадові обов’язки класного керівника

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Наказ № 434 від Об. 09.2000р.

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2000р. № 659/4880

Про затвердження Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

Відповідно до Законів України «Про освіту». «Про професійно-технічну освіту». «Про загальну середню освіту», «Про . позашкільну освіту» та Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 7 червня 2000 р., № 773/2000, наказую:

1.       Затвердити Положення про класного керівника навчального закладу системи загаль­ної середньої освіти (додається).

2.       Визнати таким, що втратило чинність. Тимчасове положення про класного керівника середнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти України 01.07.97. №239, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.08.97 за №337/2141.

3.       Міністру освіти Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти облас­них, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій довести Положення про клас­ного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти до відома керівників навчальних закладів.

4.    Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра Огнев'юка В. О.

Міністр В.Г.Кремень

Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

-          Загальні положення                                                          

ü  Це положення регламентує діяльність класного керівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу (далі — класний керівник).

ü  Класний керівник — це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу', окремими учнями, батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

ü  Класний керівник у визначенні змісту роботи керується Конституцією У країни, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну' освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.

ü  Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих

ü  на:                                                                                                        

ü   виховання громадянина України;

ü  формування особистості учня (вихованця), його наукового світогляду, розвитку його здібностей і обдаровань;

ü   виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовку учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

ü   виховання в учнів (вихованців) повага до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов'язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;

ü   реалізацію права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

ü  виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови,

національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

ü  виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).                                                            Організація 

·        діяльності класного керівника

-          Обов'язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу, який має педагогічну освіту, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я якого дозволяє виконувати ці обов'язки.

ü  . Обов'язки класного керівника покладаються директором навчального закладу на педагогічного працівника за його згодою і не можуть бути припинені до закінчення навчального року. У виняткових випадках з метою дотримання прав та інтересів учнів (вихованців) зміна класного керівника може бути здійснена протягом навчального року.

ü  На класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою.

ü  У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів. У професійно-технічному навчальному закладі класне керівництво здійснюється в навчальних групах, учні (вихованці) яких під час навчання здобувають повну загальну середню освіту або навчаються на основі базової загальної середньої освіта без отримання повної.

ü  Функціональні обов'язки класного керівника розробляються відповідно до цього Положення з урахуванням типу закладу та завдань навчально-виховного процесу і затверджуються директором навчального закладу.

ü  Класний керівник як організатор класного колективу:

ü  сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (вихованцями) рівня та обсягу освіти, а також розвиткові їх здібностей; створює умови для організації змістовного дозвілля, профілактики бездоглядності, правопорушень, планує та проводить відповідні заходи;

ü   сприяє підготовці учнів (вихованців) до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

ü  проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних- особливостей учнів (вихованців), їх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу; координує роботу вчителів-викладачів, майстрів виробничого навчання, психолога, медичних працівників, органів учнівського самоврядування, батьків та інших учасників навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в класному колективі (групі), соціального захисту учнів (вихованців).

ü  Класний керівник має право на:

ü   відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні заклади, інші юридичні або фізичні особи;

ü   внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів (вихованців);

ü   ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);

ü  внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу (групи) щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;

ü   відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчення умов їх побуту та виховання;

ü   вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;

ü   вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів, засобів роботи з учнями (вихованцями);

ü   захист професійної честі, гідності відповідно до чинного законодавства;

ü   матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.

ü  Класний керівник зобов'язаний:

ü  У вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвитку учнів (вихованців);

ü   здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями (вихованцями) статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

ü   інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів (вихованців) педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;

ü  •У дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від. будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

ü  пропагувати здоровий спосіб життя;

ü  ^ постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

ü  ^ вести документацію, пов'язану з виконанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо).

ü  Класний керівник складає план роботи з класним колективом у формі, визначеній адміністрацією навчального закладу.

ü  Класний керівник підзвітний у своїй роботі директору навчального закладу, а у вирішенні питань організації навчально-виховного процесу безпосередньо підпорядкований заступнику директора з навчально-виховної роботи.

ü  Класний керівник може бути заохочений (відзначений) за досягнення високих результатів у виховній роботі з учнями (вихованцями). Форми і види заохочення регулюються законодавством України.

ü  Начальник головного управління нормативного забезпечення та взаємодії з регіонами

ü  Я.П. Корнієнко

§  Вивчення розвитку класного колективу

ü  Склад класу

ü  Віковий склад

ü  Працездатність та успішність

ü  Зацікавленість суспільними справами, виконання суспільних доручень

ü  Творче самовираження, відвідування гуртків, секцій, клубів

ü  Згуртованість класу

ü  Чи спрямована колективна діяльність на реалізацію важливих суспільних задач та перспектив?

ü  Чи є групи за діловими інтересами або групи негативного характеру?

ü  Як учні ставляться один до одного, до справ класу?

ü  Чи прагнуть учні до спілкування з однокласниками?

ü  Чи дружать хлопчики і дівчата?

ü  Чи є в класі кругова порука?

ü  Чи переживають учні удачі і невдачі свого класу, чи вболівають за свій колектив?

ü  Організованість класу

ü  Чи вміють учні самі організуватися для виконання колективних справ, розподіляти між собою роботу і найбільш раціонально її виконувати?

ü  Чи вміють учні терпляче й уважно вислухувати один одного?

ü  Чи переважають розумні та справедливі вимоги , що приймаються і виконуються кожним?

ü  Чи виконують розпорядження членів учнівського самоврядування?

ü  Суспільна думка в класі

ü  Які учні своїх однокласників схвалюють, які — засуджують?

ü  Як і в якій формі виражають своє схвалення і несхвалення?

ü  Чи є розбіжності між тим, що говорять учні, і тим, що вони роблять?

ü  Чи сформована діюча суспільна думка? Чи всі одностайні в ухваленні рішення?

ü  Характер зв ’язків у колективі

ü  Що зв’язує учнів: загальне місце проживання, місце за партою, загальні інтереси тощо?.

ü  Де дружать учні (тільки в школі чи поза нею)?

ü  Чи уважні вони один до одного? Чи намагаються допомогти?

ü  Чи пред’являють вимоги до своїх друзів? Чи вміють бачити в них недоліки?

ü  Актив класу, учнівське самоврядування

ü  Чи має актив авторитет? Чи виконують його розпорядження?

ü  Чи є учні, що постійно знаходяться в активі?

ü  Наскільки самостійно діють органи самоврядування?

ü   Зв’язок класного колективу з загальношкільним колективом

ü  Чи знають у класі про те, що відбувається в школі в цілому та в інших класах?

ü  Чи виконуються загальношкільні доручення?

ü  Як клас приймає участь у загальношкільних заходах?

ü  Чи має колектив систематичні та діючі зв’язки не тільки усередині школи, але й з підшефними колективами і колективами шефів?

ü  Заходи щодо подальшого зміцнення класного колективу

ü  Які педагогічні заходи варто провести в класі з метою зміцнення й організації класного колективу?

ü Як залучати класний колектив для виховного впливу на окремих учнів?

ü Програма вивчення соціально-психологічних особливостей учнів

ü  ❖ Афективно-емоційна сфера

ü  Темперамент

ü  Тривожність

ü  Особиста

ü  Ситуативна

ü  У відносинах з дорослими

ü  У відносинах з однолітками * На уроках

ü  Агресивність Пізнавальні процеси « Увага

ü  Стійкість

ü  Коливання

ü  Пам’ять

ü  Довільна слухова пам’ять

ü  Довільна зорова пам’ять

ü  Мислення

ü  Образне

ü  Логічне

ü  Конкретне

ü  Творче

ü  Тривалість процесів мислення Особливості морально-вольової сфери

ü  Самооцінка

ü  Вольові якості у поведінці

ü  Стійкість інтересів Спілкування та відносини між людьми

ü  Комунікабельність

ü  Конфліктність

ü  Соціометричний статус в дитячому колективі

ü Рекомендації щодо роботи з обдарованими учнями

 

ü  Збір інформації (батьки, вчителі, результати тестування тощо).

ü  Діагностичний етап. Індивідуальна оцінка творчих здібностей дитини:

ü  Інтелектуально-пізнавальна сфера           

ü  Здібності до наукової роботи        

ü  (математика, мова, література, природознавство)         

ü  Технічні здібності   

ü  Художні здібності

ü  Артистичні здібності

ü  Формування, розвиток здібностей дітей (авторські програми, заняття у спецшколах, гуртках, участь у конкурсах, олімпіадах тощо).

ü  Музикальні здібності Літературна обдарованість Спортивні здібності Організаторські здібності

 

ü Алгоритм підготовки та проведення виховного заходу

 

ü  1Визначити тему та мету заходу. 

ü  2Створити організаційний комітет.

ü  3Скласти план підготовки та визначити основні завдання.

ü  4Розподілити обов'язки, визначити термін виконання:

ü  Підготовки сценарію Проведення репетицій Оформлення оголошення Випуску газети, плакату, листівок Оформлення залу Запрошення гостей Музичного оформлення

ü  Підготовки технічних засобів

ü  Чергування під час заходу.

ü  5Провести нараду.

ü  6Перевірити готовність.

ü  7Провести виховний захід.

ü  8Обговорити з виконавцями та учасниками хід підготовки та проведення заходу, підвести підсумки.

 

Години спілкування з класним керівником

1.         Година колективу. Розв’язуються актуальні проблеми життя загальношкільного і класного колективів, самоврядування, виконання спільних доручень. Підлягають обговоренню кожен учень, його роль і відносини в колективі, результати змагань, проведення вечорів і походів, спортивна робота. Завершується ухваленням рішення, побажаннями кожному члену колективу.

2.         Година знань і переконань. Поточні політичні події, нові явища в науці і мистецтві, світоглядні питання, загальні питання, питання етичного вибору і поведінки, права і етики.

3.         Година творчості. Організація творчої діяльності засобами самопізнання і самоутвердження, показ здатності вчитись, доброзичлива думка про результати творчості кожної дитини.

4.         Година праці. Оволодіння економічними і екологічними знаннями, розгляд і обговорення крихких питань загальнотеоретичного і практичного значення, а також практичних безпосередніх відносин в колективі, відносин хлопчиків та дівчат.

5.         Година турбування і уваги. Питання милосердя, комплекс агітаційно-масових заходів щодо охорони здоров’я і життя дітей, з техніки безпеки, санітарно-гігієнічних знань,  з цивільної оборони, з правил дорожнього руху тощо.

6.         Година сім’ї і вулиці. Досвід сімейного життя, узятий з літератури і знайомий дітям з життя видатних осіб, розповіді про життя своєї сім’ї, обговорення поведінки у дворі, на вулиці. Колективні дискусії і актуальні суперечки о проблемах вільного часу і проведення його у дворі, на вулиці, з ким дружать, в що грають, яка атмосфера і зміст відносин, хто на кого впливає, що роблять корисного (кому допомагають).

Гарний колектив – надійна опора, дорожи його думкою!

1.         Що таке колектив? Чи завжди в класі є колектив? Які його ознаки?

2.         Чи є у вашому класі дружній працездатний колектив? Чи є у нього суспільно значущі цілі? Які прагнення, мрії, задуми, загальні трудові справи повинні об’єднувати однокласників?

3.         Чи виправдовує ваше довір’я самоврядування класного колективу? Яка його активність і самостійність в організації життєдіяльності класу? Що, на вашу думку, треба зробити для того, щоб життя в класі стало більш цілеспрямованим і цікавим?

4.         Чи є у вашому класі пасивні, байдужі учні, які свідомо ухиляються від доручень? Що, на ваш погляд, потрібно зробити для включення їх в активну пізнавальну і суспільну діяльність?

5.         Що позначає жити в колективі і для колективу? Як враховує ваш колектив питання навчання, інтереси учнів?

6.         У кожній людині, писав О.М.Горький, прихована мудра сила будівника, і потрібно їй дати волю розвинутися і розцвісти, щоб вона збагатила землю ще більшими чудесами. Що робиться у вашому класі для вдосконалення особистості, розвитку талантів і здібностей?

7.         Чи відображає діяльність вашого класу інтереси школи або вона замикається довкола вузьких повсякденних турбот? Висловіть свою думку і наведіть конкретні факти?

8.         Які зв’язки підтримує ваш клас з іншими класами школи? В чому їх значення?

9.         Чи бере участь ваш клас в змаганні класних колективів? Яким авторитетом користується клас в школі?

10.       Хто у вашому класі користується великим авторитетом і чому?

11.       Чому деяких однокласників ви не поважаєте? Чи співпадає ваше відношення до них з відношенням всього класу або більшості учнів? Чи не має з вашої сторони дріб’язкової упередженості до окремих учнів?

12.       Як реагує ваш клас на негативні вчинки окремих учнів? Чи дорожите ви честю свого класу?

13.       Як відгукуються у вас на добрі справи окремих учнів?

14.       Як реалізується у вашому класі принцип «Один за всіх, всі за одного»?

15.       Що таке традиція? Чи є у вашому класі традиції? Яка їх роль в об’єднанні класу і вихованні його членів?  

16.       Що таке громадська думка? Як ви відноситесь до громадської думки свого класу?

17.       А.С.Макаренко казав, що в житті і діяльності колективу не можна допускати зупинки. Зупинка – це смерть колективу, а постійний його рух – закон розвитку. Як ви розумієте цю думку? Коли припиняється рух колективу? Як запобігти зупинці цього руху?

Новітні технології співпраці педагогів з батьками.

 Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу - це важлива й відповідальна задача вчителя. Рішення даної задачі представляється можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями  діяльності класного керівника з батьками:

31.              вивчення родин учнів;

32.              педагогічна освіта батьків;

33.              забезпечення участі батьків у підготовці та проведенні колективних справ у класі;

34.              педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;

35.              індивідуальна робота з батьками;

36.              Інформування батьків про хід І результати навчання, виховання й розвитку учнів.

Робота в кожному з перерахованих напрямів складається з певної сукупності форм і способів діяльності. їх вибір обумовлений цілями й задачами виховної роботи, особистісними та професійними особливостями класного наставника, традиціями школи та класу, своєрідністю складу учнів та їхніх батьків, тенденціями розвитку виховних відносин у класному колективі, принципами взаємодії вчителя й батьків.

Порада вченого. Професор Н. Щуркова радить класному керівнику будувати взаємодію з батьками на основі таких основних ідей-принципів, як:

37.              звертання до почуття батьківської любові та її повага;

38.              уміння розглянути в кожному учні позитивні сторони, що дозволяють давати характеристику дітям з висування випереджальної позитивної оцінки;

39.              висока повага особистості батька й матері, їх батьківської турботи, їх трудової та громадської діяльності.

Які форми та методи роботи з батьками може використовувати вчитель? Постараємось відповісти на це запитання з огляду на раніше виділені нами напрями роботи класного керівника з батьками учнів.

Вивчення родин учнів дозволяє; класному керівнику краще довідатись про дітей та їхніх батьків, зрозуміти стиль життя родин, ознайомитися з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей напрям діяльності класного керівника відбивається у плані такими формами роботи, як відвідування родин учнів, анкетування, твори про родину, конкурс творчих робіт учнів «Моя родина», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банку даних про родину та сімейне виховання.

Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу здійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування ВИХОВНОЇ роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування теаггрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт, дні здоров'я; допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати; участь в обладнанні кабінету й виготовленні наочного приладдя; організація міні-гуртків і клубів.

Педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу відбивається в таких пунктах плану виховної роботи; вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, оточуючим соціумом, громадськістю.

Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розвивального впливу на особистість дитини. Тому класний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.

Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнів здійснюється класним керівником за допомогою тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів - характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів подяки.

Література

1. Освіта (Україна ХХІ століття). Державна національна програма //Освіта 1993.

2. Закон України про освіту, К., 1996.

3. Концепція середньої загальної школи України //Інформаційний збірник МО України. – К., 1992, №4, с. 4-12

4. Положення про середній навчально-виховний заклад /Освіта. – 1993, - 3 вересня.

5. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.

5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи України. Історія. Підручник – К.: Либідь, 1996. – 550с.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

7. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К., 1993 – Ч.3.

8. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. – М., 1987.

9. Подласый В.И. Педагогика. Новый курс. – В 2-х кн. – Кн. 2 “Общие основы. Теория обучения”. – М., 1996.

10. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку /За заг. ред акад. О.Г. Морозова. – К.: МАУП, 1994.

11. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. – К., 1981.

12. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи /За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамолашвілі, К.:ІЗМН, 1997.

 

                                                                                                                                       

                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

            

 

 

 

Принцип учнівського самоврядування – «Самі вирішили,

                                                                                 самі зробили,

                                                                                                           самі відповідаємо».

Основною ланкою у становленні виховного колективу є учнівське самоврядування — самодіяльна організація дитячого життя в школі. Воно уособлює демократичну та самодіяльну атмосферу, захищає й забезпечує права всіх учасників колективу, сприяє формуванню у них громадянськості, організаторських якостей, допомагає педагогічному колективу в проведенні різноманітних заходів, виступає їх ініціатором. Загалом учнівське  само         врядування є незамінним помічником педагогів.

     Цінність організації учнівського самоврядування в класі полягає в тому, що учні глибоко і всебічно проникають у сутність своїх прав і обов’язків.

     Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності.

В основі класного самоврядування:

ü  демократизація та гуманізація виховного процесу;

ü  зв'язок виховання з реальним життям;

ü  виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності;

ü  єдність вимог і повага до особистості;

ü  послідовність, систематичність і єдність виховних впливів;

ü  відповідність віковим та індивідуальним особливостям учня;

ü  свідомість, самодіяльність та активність учнів.

 

Структура самоврядування

 

Староста  Тішкевич Діана та її замісник Петула Тетяна координують роботу класу. Є першими помічниками класного керівника.

Міністри, відповідальні за певні сфери шкільного життя, що мають такі основні напрямки діяльності:

1. Міністерство освіти та науки:

- здійснює роботу, спрямовану на вироблення в учнів свідомого ставлення до навчання;

- організовує консультаційну допомогу з предметів;

- бере участь у проведенні предметних тижнів, місячників, олімпіад, конкурсів;

- контролює виконання домашніх завдань, ведення щоденників;

- веде боротьбу з пропусками уроків.

 

2. Міністерство внутрішніх справ:

·          контролює дисципліну та порядок, відвідування учнями школи;

·         коригує поведінку учнів, що порушують внутрішкільний контроль;

·         призначає відповідальних за дотримання дисципліни та порядку, відвідування учнями школи;

·         контролює дотримання учнями Статуту школи (Правил для учнів).

 

 

 

3. Міністерство культури та дозвілля:

·         організовує естетичне виховання учнів;

·         організовує змістовний відпочинок учнів у позаурочний час, залучаючи їх до проведення вечорів відпочинку, дискотек, спортивно-оздоровчих заходів, оглядів конкурсів, фестивалів, концертів, виготовлення атрибутів для оформлення залів;

 

 

 

 

4. Міністерство інформації:

·         забезпечує простір для ініціативи, творчості, самодіяльності учнів у навчально-пізнавальній діяльності;

·         проводить книжкові місячники, тижні, бібліотечні години;

·         готує випуск інформаційних стіннівок;

 

 

 

 

5. Міністерство праці:

·         організовує проведення трудових операцій.

·         охороняє довкілля;

  • контролює стан чергування;
  • організовує учнів  до участі в акціях;

 

 

 

6. Міністерство соціального захисту:

·         виявляє милосердя до хворих і людей похилого віку, проводить заходи до Дня інваліда, Дня захисту дітей, організовує зустрічі з ветеранами ВВв та праці;

·         збирає кошти у фонд Червоного Хреста.

 

 

7. Міністерство фінансів:

·          фіксує надходження і  видатки;

·         веде фінансові документи;

8. Міністерство спорту

  • пропагує здоровий спосіб життя;
  • організовує та проводить спортивні змагання;

 

 

 

 

 

 

          Самоврядування

                   7-А класу

 

 

 

 

 

 

 

Класний

керівник

 

«Культура»

Яковенко С.

Єфременко О.

Денисенко Д.

 

«Спорт».

Курінний Г.

Баранчук А

 

 

«Внутрішні  справи »

 

 

«Соціальний                захист»

 

«Фінанси»

Тішкевич Д.

 

 

«Інформація»

Цицик О.

Мазка Н.

 

«Освіта»

Голуб Л.

Куленко М.

 

     «Праці»

БенедикД.

Мітлікін І.

 

Староста

Тішкевич Д

 

Зам.старости

Петула Т.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 Ми повинні:

 

1      .Виражати себе у переконаннях та почуттях, у волі та прагненнях, у ставленні до людей та до самого себе - у цьому сила нашого духу.

2.                  Любить всіх без винятку - у цьому наша моральна суть.

3.                  Чітко розуміти та суворо дотримувати свій обов’язок перед учителями та однокласниками — це наша справжня свобода.

4.                  Берегтись духовного поработіння своїм бажанням, щоб не перетворитися у безвольну істоту.

5.                  Пам’ятай, що найбільша перемога - над собою.

6.                  Дорожити принципами, ідеями, законами, традиціями нашої держави - це наповнює наше життя глибоким сенсом.

7.                  Думати й робити все для того, щоб перемотали добро і справедливість.

8.                  Поважати і шанувати старших - це закон нашого життя.

9.                  Бути ввічливим, привітним, доброзичливим, милосердним -- це основні доброчинники.

10.              Старанно вчитися, щоб зробити правильний вчинок у своєму житті.

 

 

      Наші десять не можна:

 

1.                  Не можна сміятися над, помилками інших - це святотацтво.

2.                  Не можна голосно оборюватись, коли тебе неправильно оцінили за відповідь - це нетактовно.

3.                  Не можна чекати, коли з тобою привітаються - зроби це першим.

4.                  Не можна носити нескромний одяг.

5.                  Не можна прогулювати уроки без поважних причин - це не відповідає Статутові школи.

6.                  Не можна байдикувати, ліпитися, соромно віддаватися неробству - це нерозумно.

7.                  Не можна обманювати учителів та старших - це соромно.

8.                  Не можна перемовлятися зі старшими - це не ввічливо.

9.                  Не можна  заздрити та бажати поганого іншим – це грішно.

10.              Не можна бути байдужим- це не прощається.

 

 

 

 Напрямки роботи колективу:

.

   Єдиний виховний колектив – це об’єднання вихователів і вихованців, у якому розвивається їхня громадянська турбота – організаторська, практична, виховна. Інакше кажучи, це об’єднання, в якому розвиваються виховні взаємини учнівського товариства.

 

Навчальна частина

 

Девіз міністерства освіти  -    «Навчився сам - навчи товариша».

 

 

 

Почуття  колективізму в навчальній діяльності проявляється в підтримці, конкретній допомозі учням, які з того чи іншого предмету мають, на жаль, посередній рівень знань, тобто оцінки «4», «5», «6». Найкращі знавці хімії чи фізики, математики чи рідної мови у зручний для всіх час залишаються по закінченню уроків і пояснюють, разом виконують завдання, і не лише домашні, залучаючи до процесу інколи самого вчителя - предметника.

 

 

 Девіз міністерства  праці:   «Навчання і труд поряд ідуть

 

 

Трудові десанти          

 

 

 

 

 

 

 

 

Ми вийшли працювати, щоб чисто й чепурно було у школі й біля школи.

 

Культмасова робота

 

Девіз міністерства культури -  «Я дивлюсь на світ із захопленням ».

 

Як показує багаторічна практика, тільки спільна праця на радість і користь іншим людям створює і зміцнює єдиний колектив вихователів і вихованців, у якому кожен розкриває і розвиває краще в собі. Це відбувається і в процесі навчання, і в організації дозвілля учнівського колективу.

 

   Проявити свої таланти учні мають можливість у підготовці та проведенні різних свят: «Осінній бал», «День навпаки», «8 Березня», «День гумору», «Спорт – невід’ємна частина нашого життя», «Наші таланти», «Новий рік» тощо.


 Школа тільки тоді стає справжнім осередком культури, коли в ній панує 4 культи:

* культ Батьківщини;

* культ книжки;

* культ матері

і культ рідного слова.

   По-перше, ми блискуче повинні знати історію рідної країни, тому що  коли людина не знає свого минулого, вона не варта прекрасного, світлого майбутнього. Щорічні творчі звіти, зустрічі з ветеранами та учасниками бойових дій у полум’яні роки Великої Вітчизняної війни надовго залишають глибокий слід у серцях вихованців.

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з батьками «сімя  і школа»

Виховання дитини у школі й сім’ї – це єдиний нерозривний процес. Тому надзвичайно важливо, щоб ми, учителі, а також батьки об’єднували свої можливості й тісно співпрацювали в організації спільної діяльності з виховання підростаючих поколінь.

 

Становлення такої співпраці передбачає виявлення та активізацію виховних можливостей сім’ї, підвищення педагогічної культури батьків та організацію спільної діяльності сім’ї та школи.

Тому я часто залучаю до співпраці представників батьківського колективу.


Девіз міністерства інформації: «Ми завжди про все знаємо першими!»

   Оперативно, точно, чітко з’являється наочна агітація про перемоги у вигляді листівок, блискавок, термінових спецвипусків стінних газет. Як театр починається з вішалки, так приміщення нашого класного колективу 7-А класу розпочинається з  класного куточка із змінною інформацією.

  

 

           

 

 

 

 

 

 

 

                                                   

 

 

 

                                        

 

 

 

 

Учитись важко, а учить ще важче,

Але не мусиш зупинятись ти,

Як дітям віддаси усе найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

П. Сингаївський

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах.

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. Учні мого класу постійно відвідують гуртки в Центрі дитячої творчості,спортивній юнацькій школі та в палаці культури,всі вони талановиті і обдаровані. 

 

                        Таланти твої, Україно !

Юні художники

 

 

 

 

                                                

 

                                                                       Музиканти

 

                                                                     музиканти

 

Артисти

                 

                          

                                                              Спортсмени

                                     

 

                 

 

Комп’ютерні генії

                     

 

Науковці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

 

Як же розвивати творчі здібності  школярів?

                                                         "Учень... це не посудина, яку потрібно наповнити,

                                                                                       а факел, якщо треба запалити"

                                                                                                          К.Д. Ушинський

 

·          Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.

·          Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

·          Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

·          Розвивати критичне сприйняття дійсності.

·          Вчити доводити починання до логічного завершення.

·          Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).

·          Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

 Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.

·          Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

·          Впливати особистим прикладом.

·          Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський).

·         Мета навчання учнів  - забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а також забезпечити базову освіту та підготовку до успішного навчання в школі ІІ та ІІІ ступенів.

·         Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:

·          олімпіади з базових дисциплін; · олімпіади з творчого мислення;

·          олімпіади з кмітливості та логічного мислення;

·         конкурси;

·         конкурси знавців математики та логічного мислення;

·         інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Перший мільйон", "Щасливий випадок", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Колесо фортуни", "О, щасливчик", "Зоряний час", "LG-Еврика", "Найрозумніший"...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    

 

 

Батьки – авторитети, вони і спонсори, вони і найбільш зацікавлені в навчанні й вихованні дітей. Вони, на жаль, інколи і “не бажане ” з точки зору педагога за впливом “зовнішнє середовище ”.

Зрозуміло, спілкування з батьками на зборах, засіданнях батьківського комітету відбувається регулярно, але, відверто, це малодійове. Я намагаюсь встановити індивідуальний контакт з кожною родиною. А далі – постійний телефонний контакт, зустрічі, бесіди поза школою, спілкування через учнівський щоденник. Так, ми, вчителі, – зрозуміліші батькам, а батьки -вчителям. Налагоджується взаємодія, взаєморозуміння.

Педагогічний досвід допоміг зробити однозначний висновок: основний рушійний фактор у вихованні дитини – сім’я. І як би школа ефективно не будувала свою роботу, необхідних результатів вона не отримає, коли не буде справжнього виховання в родині, сім’ї. Твердо переконана, що народна педагогіка – оптимальний варіант співдружності школи і сім’ї.

А тому вже з перших днів навчання розпочинаю роботу з учнями і їх батьками на спільних зборах. Провожу батьківські збори з елементами тренінгу:

·         «Ви і ваші діти», 

·         «Чи друзі Ви для своїх дітей»,

·         «Чи добре я знаю свою дитину».

 Саме сім’я, родина допомагає проводити такі уроки, як от:  “Що в імені моїм ”, “Яка сім’я, такий і я” “Я і моя сім’я” та інші.

 

Пропоную батькам заповнити анкети, відповіді яких допомагають мені краще організувати заняття, аналізувати, дати потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї.

 

 

 

 

 

АНКЕТА

( для батьків)

 1.Ваш вік ______  освіта________________________________________________________

фах    ________________________________________________________

    

  1. Скільки років перебуваєте у шлюбі? ______________________________
  2. Скільки маєте дітей? ___________ Якого віку? _____________________
  3. Які питання сімейного виховання вас найбільше цікавлять?___________________________________________________
  4. На які теми ви б хотіли прослухати лекції?_______________________________________________________
  5. З яких питань ви б хотіли отримати консультацію?________________________________________________
  6. Які методи впливу ви використовуєте у вихованні своїх дітей?________________________________________________________
  7. Які книжки з виховання дітей у сім’ї ви читали й чи допомогли вони вам?_________________________________________________________
  8. З яких питань сімейного виховання ви б хотіли придбати літературу?___________________________________________________
  9. Які труднощі маєте у вихованні дітей?________________________________________________________

11Що непокоїть вас у поведінці ваших дітей?________________________________________________________

  1. Хто і як, 6на вашу думку, міг би допомогти батькам у вихованні дітей?

____________________________________________________________

  1. Скільки приблизно часу приділяєте ви своїм дітям щодня?______________________________________________________
  2. Чи взагалі потрібна така допомога?___________________________________________________
  3. Як ви проводити свій вільний час?______________________________

 

 

 На перших зборах батьки отримали пам’ятку для батьків,так як їхні діти вже стають підлітками .

 

Памятка для батьків.

«Вітаю , ви стали батьками підлітків.»

Сім батьківських заповідей

 

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам. 

                             

Батьки та підлітки

1.Життя в сім’ї з підлітком схоже на парний танець зі зміною ролей. Ви виступаєте то в ролі ведучого, то в ролі веденого, то в ролі авторитету, то в ролі “чайника”, нічого не розуміючого в сучасній молодіжній субкультурі. Причому ролі ці – не маски (головне – нічого не “грати”), а реальна готовність батька адаптуватися до постійно мінливої ситуації і настрою, гнучка позиція по відношенню до думок і поглядів власної дитини і повага до іншої окремої особистості.

2.Вам доведеться визнати, що період “незаперечного авторитету батьків” більше ніколи не повернеться, тому перестаньте командувати і керувати. Це – абсолютно програшна стратегія взаємовідносин з будь-яким підлітком. Спробуйте заново “заслужити” колишній авторитет. На цьому шляху необхідно керуватися тим, що дитина більше не вірить абстрактним словами і деклараціям, вона аналізує Ваші дії, стратегії, статус.

3.Спробуйте не тільки слухати дитини, але й спостерігати за її реакціями. Часом її поза, жести і міміка краще говорять про її стан, ніж звичний вербальний (словесний) підлітковий протест. Ставте собі питання: “чому вона так неадекватно реагує?”, “Що я можу зробити, щоб згладити протистояння?”. Повірте, вона не хоче боротися, вона хоче розібратися і запрошує Вас піти за нею.

4.Не плануйте конкретного результату “виховного впливу”, і не зациклюйтея на ньому. Він все одно буде іншим. Адже це парний танець взаємин (див. п. 1). Ви задумували одне, а вийшло зовсім інше – радійте. Ваша дитина позбавила Вас ще від одного стереотипу. Таким чином, вона сприяє Вашому особистісному зростанню, провокуючи спонтанність реакції.

5.Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, продиктованому бажанням самоствердитися. Якщо Ви ще цього не навчилися, час прийшов. Не бійтеся ризикувати разом з дитиною, але на своїй території. Чим більш наполегливі й спритні Ви будете у своєму бажанні випробувати нові способи взаємодії з дитиною, тим швидше Ви почнете говорити з нею однією мовою. Головне, зробити так, щоб підліток не переставав дивуватися Вашій винахідливості.

6.Зберігайте почуття гумору і намагайтеся передати дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Справа в тому, що всі зміни, що відбуваються з ним як фізичні, так і духовні, Ваш підліток сприймає дуже трагічно. Якщо Ви самі теж починаєте застрявати на аналізі та розборі дитячих проблем та перспектив їхнього вирішення, то ситуація вдома стає схожою на безперервну виробничу нараду. Для того, щоб краще побачити ситуацію, відстороніться від неї і спробуйте подивитися на неї з неабиякою часткою гумору. “Велике бачиться на відстані”, бажано з більш легких і оптимістичних позицій. Не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше іронізувати над самою ситуацією. Жарт допоможе трошки розрядити обстановку.

7.Намагайтеся “фільтрувати” інформацію, що надходить до Вас із ЗМІ та літератури з проблем підліткового віку. По-перше, вона сама далека від ідеалу в плані глибини аналізу. По-друге, хорошим тоном публікацій останніх років стали “страшилки”. Повірте, що далеко не все, що Ви прочитали, відноситься саме до Вашої дитини. Спробуйте, ніби, приміряти прочитане на неї, і Ви побачите, що “костюмчик” не завжди доводиться якраз. Далеко не всі “страшилки”, які трапляються з підлітками, обов’язково має статися з Вашою дитиною.

8.Згадайте про ті сімейні цінності і традиції, які існують у Вашій родині. Проаналізуйте, що з цього багажу стало загальним для Вас і Вашої дитини, а де проходить очевидний вододіл. Це буде зіставлення і порівняння двох точок зору на одвічне ціннісне питання: “Що таке добре, і що таке погано?”. Моральні та етичні цінності не можна механічно передати, а вже, тим більше, нав’язати, вони формуються і стають своїми або залишаються чужими в період усього дитинства. І якщо, якісь, дуже значимі для вас ціннісні орієнтири, виявилися для дитини у списку чужих, не хапайтеся за голову і не “пиляйте”. Подумайте, не як розповісти і продекларувати, а як показати і переконати в перевагах тієї чи іншої якості чи властивості. Проаналізуйте, що б могли Ви запозичити у дитини, чого могли б повчитися.

9.Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність передбачає повну відповідальність за себе і посильну за життя сім’ї. Основна проблема полягає в тому, що підліток прагне до відповідальності тільки там, де вона йому вигідна. Ваше ж завдання навчитися ділитися своєю відповідальністю з ним і в інших “маловигідних”, на перший погляд, областях. Вам необхідно дати йому зрозуміти, що все, що відбувається в його житті і в житті сім’ї, відбувається тепер не тільки завдяки Вам або з Вашої вини, як це було в ранньому дитинстві, а й завдяки / всупереч його діям.

10.Підліток – не глина, та й Ви – не скульптор. На жаль, Вам не під силу виліпити скульптуру “ідеальної” дитини, що втілює всі Ваші бажання, мрії, фантазії і амбіції, з реального сина чи дочки. У нього-зовсім інше “ідеальне Я”. Ваша мета – допомагати йому мінятися і дорослішати, виходячи з його реальних прагнень і цілей.

11.Допомагайте дитині зробити конкретні кроки для її цілей. Це – дуже важливо для самовизначення. Оскільки у підлітковому віці мета глобальна, а можливості ще трішки відстають, то її “ідеал” так і може залишитися в області мрій про нездійсненне. Допоможіть дитині повірити в свої сили, і, якщо це необхідно, розробіть разом стратегію досягнення результату. Пам’ятайте, що провідна роль у такій роботі і відповідальність за неї належить ній, Ви – лише “аксакал”, здатний поділитися власним досвідом по запиту дитини.

12.Підлітковий період – це настільки інтенсивний етап змін у житті дитини, що він поглинає її цілком. Дайте можливість підлітку відчути безперервність життя і безперервність змін і саморозвитку, а даний етап лише як ще одну, можливо, найскладнішу і реальну, сходинку до дорослого життя. Покажіть взаємозв’язок і взаємовплив дитячого життєвого досвіду (минулого), бурхливих змін (справжнього), і самовизначення (майбутнього), адже життєвий сценарій – це результат, який об’єднує в собі всі компоненти.

13.Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до, можливо, не найприємнішого, досвіду для подальшого аналізу. Банальне: “не помиляється тільки той, хто нічого не робить” допомагає це усвідомити. Бажано показувати досвід “падінь і злетів” на прикладах з власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійному промовлянні і нескінченному “розборі його польотів”.

14.Зверніть увагу підлітка на те, що будь-якій людині властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття добро / зло, невдаха / переможець, свобода / залежність, воля / безвольність, правда / брехня і т.д. часом бувають настільки відносні, неоднозначні й непостійні, що кожна нова ситуація і в житті дорослої людини вимагає їх перевірки, аналізу, а іноді і повного перегляду. Тоді з ними вже легше впоратися, оскільки з ряду унікальних і особистісних проблем вони переходять у ранг універсальних. Позиція “всі через це проходять” набагато менше вразлива і більш захищена, ніж позиція “я такий непослідовний”.

15.Самопізнання – прерогатива будь-якої думаючої і відчуваючої людини, незалежно від того, який її вік і статус. Пов’язані з цим почуття і емоції, вперше виникаючі – це тільки відправна точка, точка відліку на цьому довгому, складному, але такому захоплюючому шляху.

                                                                               

Почуйте серцем голос Вашої дитини

 

v  Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.

v  Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.

v  Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.

v  Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато, задовго, зачасто”.

v  Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

v  Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.

v  Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.

v  Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.

v  Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.

v  Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.

v  У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.

v  Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.

v  Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

v  Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

v  Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.

v  Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.

v  Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.

v  Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також "як” і "чому”.

v  Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.

v  Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.

v  Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.

v  Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.

v  Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.

v  Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.

v  Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.

 

Ваша дитина говорить неправду?

Що робити:

·         Навчіть дитину, зробивши помилку, виправляти її.

·         Покажіть на своєму прикладі, що правда завжди краще.

·         Дайте можливість дитині вчитися на своїх помилках.

·         Коли ви бажаєте щось для себе уяснити, перевірити, зробіть так, щоб малюк цього не знав.

·         Покажіть дитині, що ви її любите не за досягнення, а за те, що вона є.

Що не робити:

·         Не піддавайте на велике випробування її чесність.

·         Не захищайте дитину від наслідків її помилок.

·         Не залякуйте дитину.

 

Ваша дитина погано вчиться?

Що робити:

·         Зверніть увагу на те, що дитині вдається краще.

·         Приділіть дитині більше часу.

·         Знайдіть свій щоденник та полистайте його.

·         Просто поговоріть з дитиною, настройте на те, що треба тільки трішки більше постаратися.

·         Вранці, відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху.

Що не робити:

·         Не дорікайте успіхами інших дітей.

·         Не насміхайтесь над невдачами дитини.

·         Не потрібна надмірна жалість до дитини.

·         Не читайте нотацій.

·         Дитина і так все розуміє.

                                                                                               

Ваша дитина упирається?

Що робити:

·         Вмійте відмовити так, щоб дитина не покладалась на відміну рішення.

·         Вмійте відокремити все погане від гарного, що є в дитині.

·         Спробуйте подивитись на світ очима дитини.

·         Щоб дитина щось робила з задоволенням - їй повинно бути цікаво.

·         Покажіть дитині, що ви засмучені.

                                                                Що не робити:

·         Не починайте суперечки.

·         Ви самі перетворюєтесь в дитину.

·         Не робіть з дитини піддослідного кролика.

·         Не уникайте дрібниць: саме вони радують та засмучують.

·         Не примушуйте силою.

 

 

 

Вам важко з підлітком? Повірте, підлітку важче, ніж вам.

Ви помічаєте, що він погано навчається, має незадовільну поведінку, грубить, стає замкнутим, не може порозумітись з друзями, втрачає довіру до вас, стає нервовим. Отже, ваша дитина вступила в підлітковий вік.

                           Тому вам потрібно:

                                           

  любити дитину не за те що вона розумна чи гарна, а за те, що вона ваша рідна

  зрозуміти, що конфліктів з ровесниками, бунту проти батьків, незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути. Тому ваше завдання-допомогти

  пам’ятати, що підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним

  не слід залишати дитину без нагляду, тому що в цей період внутрішній світ дитини дуже нестабільний

  не допускати недоліків та суперечностей в поведінці близьких і старших - вони сприймаються гостро і хворобливо

  не забувайте - у батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів
                           Пам’ятайте:

  Якщо дитину постійно критикують-вона вчиться ненавидіти

  якщо дитину висміюють-вона стає замкнутою

  якщо дитина живе у ворожнечі-вона вчиться агресивності

  якщо дитина зростає у докорах-вона починає жити з почуттям провини

  якщо дитина зростає в чесності-вона вчиться бути справедливою

  якщо дитина зростає в терпимості-вона вчиться сприймати інших

  якщо дитина живе у безпеці-вона вчиться вірити людям

  якщо дитину підбадьорюють-вона починає вірити в себе якщо дитину хвалять-вона вчиться бути вдячною

 

 

 


 

 

 

 

Мета морального виховання: прищеплювати і розвивати моральні почуття, переконання і потреби, виховання в учнів уміння поводити себе згідно з моральними нормами, що діють у суспільстві, наслідувати кращі моральні зразки своєї родини, українського народу, загальнолюдські моральні цінності.

 

Система виховних заходів

з морального виховання

класного керівника 7-А класу

Гайдученко А.А.

 

1.     Акції милосердя:

v зібрали теплі речи для дітей сиріт дитячого будинку;

v взяли участь у Всеукраїнській акції „Від серця до серця”;

v взяли участь у акції „Допоможемо дітям сиротам”;

v взяли участь у акції „Як живете, ветерани».

2.     Уроки пам'яті «Ваш світлий подвиг не­забутній».

3.     Відвідування концертів творчих колек­тивів міста «Зустріч із прекрасним».

4.     Тематичний вечір «Залиши після себе слід на землі».

5.     Конкурс творів «Що є для мене Бать­ківщина».

6.     Цікаві зустрічі «Людей нецікавих у світі не буває».

7.     Свято «Дерево мого родоводу».

8.     Морально-етичні бесіди  «Як співісну­ють Добро і Зло».

9.     Виховна година «Байдужість не прощається».

10.           Анкетування учнів щодо жорстокого поводження серед підлітків.

 

Виховна година   «Байдужість не прощається»

 

МЕТА: Формувати в учнів моральні святині та істини, такі як: доброта, милосердя, справедливість, прагнення допомогти ближньому у скрутну хвилину. Пробуджувати інтерес до всього корисного,морального. Виховувати любов і повагу до батьків, дбайливе ставлення до природи та оточуючих. Переконати , що байдужість - негативна людська риса. Вона породжує зло, ненависть, безтурботність і є однією з найтяжчих вад людини.

Розвивати в дітей вміння вести дебати, бути коректним до своїх однокласни­ків . Розвивати в учнів акторські здібності, естетичні смаки та виразність чи­тання.

На дошці записані вислови:

Людина народжується не для того, щоб загинути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того,щоб залишити по собі слід вічний.

В. О. Сухомлинський.

Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим стати на коліна.

В.Гете.

Раз добром нагріте серце-вік не прохолоне.                                     

Т.Г. Шевченко.

Не будь переможений злом, але перемагай зло добром.

Апостол Павло.

Життя так само, як і байку , цінують не за довжину, а за зміст.

Сенека.

Не бійся друзів — найгірше, що вони можуть зробити — це зрадити тебе.

Не бійся ворогів - найгірше, що вони можуть зробити — це вбити тебе.

Бійся байдужих. Через їхню мовчазну згоду у світі є і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.

Р. Еберхард.

Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди; значно більше треба зробити для того, щоби бути справжньою людиною, коли тебе не ніхто не бачить.

В. О. Сухомлинський.

План проведення.

1.         Вступне слово вчтеля.

2.        Дебати по темі заходу.

3.              “Суд над байдужістю ” рольова гра.

4.          Роздуми вголос.

Добрий день усім, хто не залишився байдужим до того, що діється навколо, хто чуйний і добрий серцем,хто вміє творити добро.

Росте людина... Її життя розпочинається світанком душі-дитинством. Наза­вжди воно залишається в пам ’яті як найпотаємніше та найсвітліше.Це пора, коли перед тобою відкривається незвіданий світ таємниць. Це світ , де завжди цікаво, де мама і тато піклуються про тебе, учать, як треба жити, щоб не загубитися в розбурханому океані життя. Здавалося б, усе прекрасно. Але ж звідки в душі береться байдужість? Чому ж згодом люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність?Найкраще, що є в людини, - це її душа. Душаце сховищетаємниць, почут­тів, спогадів, усього доброго та злого, це внутрішній світ людини. Водночас як ті­ло старіє, хворіє і помирає.душа живе... Душа може вічно жити і вічно бути юною. А може померти, коли тіло ще зовсім молоде, а причиною цього стають хвороби.

Її хворобице віруси ненависті, жорстокості, заздрощів і байдужості..

Чого ж ми буваємо такі байдужі?

У обговорення питання про байдужість вступають учні, користуючись висловами, які записані ,на дошці.

Слово вчителя.

Прекрасні стосунки, в основі яких- доброта, а небайдужість. Давайте зупинимося на цьому моменті. А чи задумувалися ви над тим, що таке байдужість? Звичайна людська байдужість. Кожного дня нас оточують різні люди. їх багато,але вони не схожі між собою: пихаті й веселі, щасливі і не дуже, горді й такі, що завжди плазують, добрі і злі,черстві і м’якосерді, байдужі та безсердечні. Справді, є різні люди на світі , з різними натурами, характерами, інтересами та смаками.А всеж хочеться вірити, що більше хороших людей. Байдужа й зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє радіти, сміятися,любити, і якщо з юних літ не привчити се­бе тамувати в собі роздратування, недовіру, байдужість, душа людська не ши шає- вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись і висохло в душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро -не наука, воно дія.

Рольовий момент “ Суд над байдужістю”

Секретар: Прошу всіх встати. Суд іде.

Суддя: У відкритому судовому засіданні слухається справа про обвинувачення Байдужості. Байдужість обвинувачується в таких злочинах:

11.              злодійство, вбивство;

12.              вона винна в деградації особистості, у підступності, підлості, шахрайстві;

13.              заважає вчитися старанно й наполегливо, творити хороші справи.

Перед тим як розпочати судове засідання, зясуємо , чи з явилися всі на суд. Підсудна...

Народний засідатель.На жаль, підсудна, як завжди залишилася байдужою і вже Вкотре не з'являється на судове засідання. Але ми просто зобов ’язані засудити Цю важку ваду людини, і тому суд сьогодні відбудеться без підсудної.

Суддя. Прокурор...

 

Адвокат         

Свідки присутні?

Дякую. Прошу свідків покинути зал.

Слово надається прокурору.

Прокурор. Шановний суд. Я від імені жертв Байдужості звинувачую зло, стверджую, що вона- найгірше із зол. Її безвинні , на перший погляд, дії низькі за своєю сутністю, а наслідки цих дій жахливі, тому вони призводять до загибелі нез­ліченної кількості людей,калічать душі, завдають шкоди всьому, що нас оточує. Суддя.Якими фактами ви можете підтвердити своє звинувачення.

Прокурор.Прошу вислухати свідків звинувачення.

Суддя. Починаємо допит свідків, (виходить перший свідок) . Назвіть своє ім ’я. СВІДОК.. Я-Світова література. Високий Суд. Я говорю від імені найвідоміших поетів і прозаїків - Л. Толстого, Ф

.Достоєвського,М.Некрасова,Т.Шевченка,П.Мирного,О.ГончараД .Загребельного і багатьох інших,хто не може бути присутніму цьому залі,але чиї багатотомні праці можуть бути прилучені до справи.

Згадайте хлопчика з оповідання Ф.Достоєвського ”Хлопчик у Христа на ялинці Дитина померла в переддень великого свята від холоду й голоду. Усі, хто зустрічав її в ту ніч, проходили повз неї , не протягнувши руки допомоги. Хлопчик умирав, усіма забутий і нікому не потрібний,під вікнами великого будинку. Там було тепло, весело ,багато ласощів і подарунків.Але Байдужість,як страж, стояла на дверях цього будинку, Саме вона винна у смерті дитини.

Адвокат. Я протестую. Моя підзахисна не винна.. Ні вона, ні люди, які були всередині будинку, не бачили нещасної дитини.

Прокурор.Не бачили чи не хотіли бачити.Прошу викликати наступного свідка.. Екологія. Високий Суд. Я говорю від імені Природи. Повірте, Байдужість не тільки забирає людські життя,вона нищить Природу. Скільки загублено братів наших менших. їм немає числа.Бити на сполох треба вже сьогодні, щоб завтра не було вже пізно.. Ми не маємо морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивними спостерігачами, бо все менше і менше на нашій Землі залишається місць, де б людина почувала себе в цілковитій безпеці.

Суддя. Наступний свідок.

Політик. Я свідчу від імені людей, народів та історії. Я не можу сказати, що в усіх війнах, нещастях, які відбувалися на Землі, винна Байдужість. Але жодна подія не обійшлася без байдужих людей.           

Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

Статистика. Я буду говорити сухою мовою цифр. Лише за минулий рік у нашому районі трапилося 16 злочинів: грабежів-4, розбійних нападів-2, крадіжок- 6, ДТП-4, Жертвами яких були і підлітки. Це лише цифри, боляче від того що вони збільшуються.Ія впевнена, що в кожному випадку була байдужа людина., яка могла допомогти,але не допомогла, могла повідомити, але не повідомила..

Прокурор. Ми можемо продовжити допит свідків обвинувачення, вони всі з'явилися на судове засідання.

Суддя. Досить. Перейдемо до допиту свідків захисту.

Громадянин: Високий Суд. Я свідчу від імені байдужих людей. Ну скажіть у чому ми винні? Я-законопослухняний громадянин працюю не покладаючи рук, не п’ю, не палю, намагаюся бути добрим сім ’янином. Ну скажіть, навіщо мені втручатися в чужі справи? Це клопітно і небезпечно. Ні, я вважаю, що кожен сам повинен боротися за свою долю і життя. Я ж зміг. Нехай і вони зможуть.

І мені байдуже, що діється навколо. Кожен будує своє життя сам.

Суддя.Чи є питаня у обвинувачених?

Прокурор: Ні, мені все зрозуміло. Давайте послухаємо інших свідків.

Секретар: Це все. Інші свідки до суду не зявилися.

Прокурор: Вони , як завжди залишилися байдужими.

Суддя: Адвокате , Вам слово.

Адвокат: Я відмовляюся від захисту. Моя підсудна не винна. І ви не зможете її засудити, адже скільки існує світ —стільки існуватиме вона. А світ вічний. Суддя: Зазвичай зараз слово повинна мати підсудна, але оскільки вона не з’яви­лася на засідання суду, тому я звертаюся до вас, що сидите в цьому залі, вам усім доведеться сьогодні виконати функцію присяжних засідателів. Прошу вас встати і винести вердикт- “винна ” чи “невинна ” підсудна.

14.              Прошу вас.

15.              А що з цього приводу скажете ви?

16.              Чи були випадки у вашому житті, коли вами керувала Байдужість?(Кожен

17.              Присяжний виносить свій вердикт).

Суддя:Ми не можемо вислухати всіх присяжних, але ми врахуємо думку кожного. Я ще раз звертаюся до всіх присяжних. Якщо ви вважаєте, що Байдужість ви­нна і заслуговує покарання - підніміть, будь ласка, руку, хто утримався , хто проти... -Дякуємо. Суд іде приймати рішення. А зараз суд залишає залу для обговорення і винесе вердикт.

Вихователь:Доки суд виносить своє рушення, я хочу ще раз звернутися до вас. Пам’ятайте , віддані людьми тепло і душевна доброта обов’зково повернуться до вас. Бо ми послані на землю , щоб примножувати добро. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця байдужості. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. А про доброту не потрібно бага­то говорити, її видно в людині, в її погляді в її розмові, в її погляді,у підтримці і щирості.

Учениця: Не говори про добро ,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли ти врадощах витаєш,

Забувши про свою біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.- Коли її не маєш ти ,

То раниш людяне в людині ,

Ніж в чисте сяйво доброти...

Учень: Я вірю в силу доброти

Добро завжди сильніше злого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

                       

                                    

 

                Проблема батьків і дітей, виховання підростаючого покоління стояла перед людством у всі часи. Тому одним із важливих і невідкладних завдань країни на сучасному етапі розвитку є виховання громадянина 

Метою громадянського виховання є формування громадської свідомості, набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, трудової, екологічної культури.

Громадянські якості формуються в процесі безпосередньої участі учнів у навчально-виховних заходах, що здійснюється у класі  вчителем, а в позаурочний час батьками, громадськістю. І такі заходи надзвичайно багатопланові, всеохоплюючі.

         Робота в класі у цьому напрямку має певну систему, враховуючи принцип послідовності і наступності, вікові та індивідуальні особливості дітей їхні інтереси та бажання. Заходи є доступними, цікавими, емоційно насиченими щоб у процесі їх проведення струмувала учнівська творчість, самостійна ініціатива а саме: одним із шляхів формування навичок громадської поведінки є такі форми роботи:

·         тренінги:

„ Лідерство ”,

„ Сприйнятливість ”,

„ Толерантність ”,

„ Правопорушення та покарання ”,

„ Як влаштована Українська держава ”

 

·         конкурси:

 „ Ораторів ”,

„ Дипломатів ”,

·         імпровізовані дебати ,

·         свята:

 „ Берегиня ”,

„ Традиції мого краю ”,

„ Козацькому роду – нема переводу ”,

·         лекторії „ Права та обов’язки громадянина України

 

 

Коллективом учнів 7А класу було створено проектну роботу

 «МИ – українці .»

 

 

ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА


Досягнення цілей громадянського виховання вимагає додержання наукового підходу до організації цього процесу, тобто врахування об’єктивних закономірностей його перебігу, взаємодії системи чинників (раціональність, об’єктивність, наукова картина світу), що його детермінують:

  • конкретно-історичний підхід,
  • діяльнісний підхід,
  • особистісно-орієнтований підхід,
  • системний підхід.

Серед принципів, додержання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільш вагомими, слід назвати такі:

  • гуманізації та демократизації виховного процесу,
  • самоактивності й саморегуляції,
  • системності,
  • комплексності й міждисциплінарної інтегрованості,
  • культуровідповідності,
  • інтеркультурності.

МЕТА Й ЗАВДАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ: сформувати свідомого громадянина, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Вони мають органічно поєднуватись з потребою й умінням діяти компетентно й технологічно.
Мета громадянського виховання конкретизується через систему завдань.

 

ЗМІСТ ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ:

  • розвиток патріотизму,
  • розвиток національної самосвідомості громадян,
  • культура міжетнічних відносин,
  • розвиток планетарної самосвідомості,
  • розвиток правосвідомості,
  • розвиток політичної культури,
  • дбайливе ставлення до природи,
  • формування моральності особистості,
  • формування культури поведінки особистості,
  • розвиток мотивації до праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                

 

 

 

 

 

На сторінках порадника  ви можете знайти матеріали з різних напрямків діяльності класного керівника:звітну і аналітичну інформацію, рекомендації по роботі з батьками ,ознайомитесь з новітніми технології співпраці педагогів з батьками.

 

 

Золоті правила класного керівника:

 

18.              Бути особистістю, до якої діти тягнутимуться.

19.              Вчитель повинен викликати любов і повагу до дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину й у стосунках з нею чесний і відвертий.

20.              У вчителя не має бути „любимчиків”, тоді дитина прислухатиметься до порад такого вчителя, виконуватиме його прохання ділитиметься з ним найсокровенрішим.

21.              Вчитель має бути веселий, жартами підтримувати і заохочувати позитивне. Це наближає його до дітей і зберігає його серце та нерви у порядку.

22.              Вчитель повинен правильно використовувати свій час. щоб поповнювати запас енергії завдяки природі, мистецтву.

23.              Вчителю слід завжди бути доброзичливим. Немає в дитині нічого такого що вимагало б жорстокості. Зло перемагають добром, любов’ю. Вчитель повинен бажати дитині лише добра, виховувати в неї добро своїми власними вчинками, і вона відповість тим самим.

24.              Учителю варто читати більше наукової літератури. З такою людиною дітям завжди цікаво.

25.              Завдання вчителя як особистості: „знайди себе в собі”, підкори себе собі, оволодіти собою і допомогти дітям зробити те саме, що й сам.

26.              Учитель повинен володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти її вислухати, підтримати в нії вогник самоповаги. Не можна обговорювати поганих вчинки, привселюдно. Самоповага до себе народжується із радощів за себе, за свій успіх.

27.              Класний         керівник має створити доброзичливий учнівський колектив, в якому кожна дитина пам’ятає, що поруч з ним людина, з інтересами якої треба рахуватися.

28.              Педагог має бути річкою, в якій зливається гаряче серця й холодний розум, не допускати поспішних, непродуманих рішень, не залежати від настрою

29.              Вчителю слід дорожити довір’ям дитини, любити її, захищати, поважати її думку :

Тоді між учителем і дітьми складатимуться доброзичливі, щирі стосунки. Педагог повинен берегти найвище благо; людську гордість, недоторканість особистості, гідність дитини.

30.              Вчителю необхідно виховувати у дітей самодисципліну, боротися з лінощами. Разом батьками слід добиватися того, щоб дитини сама себе обслуговувала. Діти повинні розуміти, що навчання у школі - це їхня найважливіша робота.

Вчитель - це та людина , яка любить дітей, володіє найбільшою педагогічною майстерністю, а саме : постійно пробуджувати в юному серці бажання бути хорошім у. бажання стати сьогодні кращім, ніж учора, почуття поваги до самого себе.

                                   Список основних нормативно-правових документів

Нормативно-правові акти

ü  Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року.

ü  Декларація прав дитини, проголошена Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року.

ü  Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 20 листопада 1989 року.

ü  Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в Організації Об’єднаних Націй в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року.

ü  Конституція (Основний Закон) України, прийнята Верховною Радою України 28 чер­вня 1996 року.

§  Закони України

ü  «Про освіту» від 23.03.1996 р. № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями).

ü  «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. № 65І-ХІУ.

ü  «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-111.

o   Укази Президента України

ü  «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17.04.2002р. №347/2002.

ü  «Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року» від 24.01.2001 р. № 42/2001.

ü  «Про Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005 рр.» від 26.03.2001 р. 203/2001.

ü  «Про затвердження «Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр.» від 25.12.2000 р. № 1376/2000.

ü  «Про програму профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні, від 04.02.1999р. №117/99.

ü  «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утве­рдження здорового способу життя» від 15.03.2002 р. № 258/2002.

ü  «Про Національну програму правової освіти населення» від 18.10.2001 р. №992/2001.

ü  «Про Програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 рр.» вад 08.02.2001 р. № 78/2001.

ü  «Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей» від 12.11.1999р. №1460/99.

ü  «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» від 20.12.2000 р. № 1396/2000.

ü  «Про Національну програму боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 рр.» від 20.08.2001 р. № 643/2001.

o   Постанови Кабінету Міністрів України

ü  «Про програму профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2001-2003 рр.» від 11.06.2001р. №790.

ü  21.«Про затвердження Державної програми «Онкологія» на 2002-2006 рр.» від 29.03.2002р. №392. «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад» від) 4.06.2000 р. № 946.

ü  «Про Програму «Українська родина» від 14.03.2001 р. № 243.

ü  «Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, фор­мування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспі­льства» від 15.09.1999 р. № і 697.

ü  «Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми» від 25.09.1999 р. №1768.

ü  Проект Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку Україн­ської державності//Педагогічна газета. - 2000 р. - № 6(72) (червень).

ü  Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою Верховної Ради Украї­ни від 17.09.1999 р. № 1063-ХІУ.

ü  Нормативні акти, підготовлені Міністерством освіти і науки України

ü  Концепція виховання дітей і молоді в національній системі освіти, затверджена коле­гією Міністерства освіти України 28 лютого 1996 року.

ü  Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 06.09.2000 р. № 434.

Посадові обов’язки класного керівника

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Наказ № 434 від Об. 09.2000р.

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2000р. № 659/4880

Про затвердження Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

Відповідно до Законів України «Про освіту». «Про професійно-технічну освіту». «Про загальну середню освіту», «Про . позашкільну освіту» та Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 7 червня 2000 р., № 773/2000, наказую:

1.       Затвердити Положення про класного керівника навчального закладу системи загаль­ної середньої освіти (додається).

2.       Визнати таким, що втратило чинність. Тимчасове положення про класного керівника середнього навчального закладу, затверджене наказом Міністерства освіти України 01.07.97. №239, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26.08.97 за №337/2141.

3.       Міністру освіти Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти облас­них, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій довести Положення про клас­ного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти до відома керівників навчальних закладів.

4.    Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра Огнев'юка В. О.

Міністр В.Г.Кремень

Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти

-          Загальні положення                                                          

ü  Це положення регламентує діяльність класного керівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу (далі — класний керівник).

ü  Класний керівник — це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу', окремими учнями, батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

ü  Класний керівник у визначенні змісту роботи керується Конституцією У країни, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну' освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України, а також цим Положенням.

ü  Класний керівник здійснює свою діяльність відповідно до основних завдань загальної середньої освіти, спрямованих

ü  на:                                                                                                        

ü   виховання громадянина України;

ü  формування особистості учня (вихованця), його наукового світогляду, розвитку його здібностей і обдаровань;

ü   виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовку учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності;

ü   виховання в учнів (вихованців) повага до Конституції України, державних символів України, почуття власної гідності, свідомого ставлення до обов'язків, прав і свобод людини і громадянина, відповідальності перед законом за свої дії;

ü   реалізацію права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

ü  виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови,

національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

ü  виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).                                                            Організація 

·        діяльності класного керівника

-          Обов'язки класного керівника покладаються на педагогічного працівника загальноосвітнього, професійно-технічного навчального закладу, який має педагогічну освіту, здійснює педагогічну діяльність, фізичний та психічний стан здоров'я якого дозволяє виконувати ці обов'язки.

ü  . Обов'язки класного керівника покладаються директором навчального закладу на педагогічного працівника за його згодою і не можуть бути припинені до закінчення навчального року. У виняткових випадках з метою дотримання прав та інтересів учнів (вихованців) зміна класного керівника може бути здійснена протягом навчального року.

ü  На класного керівника покладається керівництво одним класом, навчальною групою.

ü  У початкових класах класне керівництво здійснює вчитель початкових класів. У професійно-технічному навчальному закладі класне керівництво здійснюється в навчальних групах, учні (вихованці) яких під час навчання здобувають повну загальну середню освіту або навчаються на основі базової загальної середньої освіта без отримання повної.

ü  Функціональні обов'язки класного керівника розробляються відповідно до цього Положення з урахуванням типу закладу та завдань навчально-виховного процесу і затверджуються директором навчального закладу.

ü  Класний керівник як організатор класного колективу:

ü  сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (вихованцями) рівня та обсягу освіти, а також розвиткові їх здібностей; створює умови для організації змістовного дозвілля, профілактики бездоглядності, правопорушень, планує та проводить відповідні заходи;

ü   сприяє підготовці учнів (вихованців) до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

ü  проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індивідуально-психологічних- особливостей учнів (вихованців), їх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяльності, а також рівня сформованості учнівського колективу; координує роботу вчителів-викладачів, майстрів виробничого навчання, психолога, медичних працівників, органів учнівського самоврядування, батьків та інших учасників навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в класному колективі (групі), соціального захисту учнів (вихованців).

ü  Класний керівник має право на:

ü   відвідування уроків, занять із теоретичного та виробничого навчання, виробничої практики та позакласних занять у своєму класі (групі), присутність на заходах, що проводять для учнів (вихованців) навчальні, культурно-просвітні заклади, інші юридичні або фізичні особи;

ü   внесення пропозицій на розгляд адміністрації навчального закладу та педагогічної ради про моральне та матеріальне заохочення учнів (вихованців);

ü   ініціювання розгляду адміністрацією навчального закладу питань соціального захисту учнів (вихованців);

ü  внесення пропозицій на розгляд батьківських зборів класу (групи) щодо матеріального забезпечення організації та проведення позаурочних заходів у порядку, визначеному законодавством;

ü   відвідування учнів (вихованців) за місцем їх проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчення умов їх побуту та виховання;

ü   вибір форми підвищення педагогічної кваліфікації з проблем виховання;

ü   вияв соціально-педагогічної ініціативи, вибір форм, методів, засобів роботи з учнями (вихованцями);

ü   захист професійної честі, гідності відповідно до чинного законодавства;

ü   матеріальне заохочення за досягнення вагомих результатів у виконанні покладених на нього завдань.

ü  Класний керівник зобов'язаний:

ü  У вибирати адекватні засоби реалізації завдань навчання, виховання і розвитку учнів (вихованців);

ü   здійснювати педагогічний контроль за дотриманням учнями (вихованцями) статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку навчального закладу, інших документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу;

ü   інформувати про стан виховного процесу в класі та рівень успішності учнів (вихованців) педагогічну раду, адміністрацію навчального закладу, батьків;

ü  •У дотримуватись педагогічної етики, поважати гідність учня (вихованця), захищати його від. будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі;

ü  пропагувати здоровий спосіб життя;

ü  ^ постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

ü  ^ вести документацію, пов'язану з виконанням повноважень класного керівника (класні журнали, особові справи, плани роботи тощо).

ü  Класний керівник складає план роботи з класним колективом у формі, визначеній адміністрацією навчального закладу.

ü  Класний керівник підзвітний у своїй роботі директору навчального закладу, а у вирішенні питань організації навчально-виховного процесу безпосередньо підпорядкований заступнику директора з навчально-виховної роботи.

ü  Класний керівник може бути заохочений (відзначений) за досягнення високих результатів у виховній роботі з учнями (вихованцями). Форми і види заохочення регулюються законодавством України.

ü  Начальник головного управління нормативного забезпечення та взаємодії з регіонами

ü  Я.П. Корнієнко

§  Вивчення розвитку класного колективу

ü  Склад класу

ü  Віковий склад

ü  Працездатність та успішність

ü  Зацікавленість суспільними справами, виконання суспільних доручень

ü  Творче самовираження, відвідування гуртків, секцій, клубів

ü  Згуртованість класу

ü  Чи спрямована колективна діяльність на реалізацію важливих суспільних задач та перспектив?

ü  Чи є групи за діловими інтересами або групи негативного характеру?

ü  Як учні ставляться один до одного, до справ класу?

ü  Чи прагнуть учні до спілкування з однокласниками?

ü  Чи дружать хлопчики і дівчата?

ü  Чи є в класі кругова порука?

ü  Чи переживають учні удачі і невдачі свого класу, чи вболівають за свій колектив?

ü  Організованість класу

ü  Чи вміють учні самі організуватися для виконання колективних справ, розподіляти між собою роботу і найбільш раціонально її виконувати?

ü  Чи вміють учні терпляче й уважно вислухувати один одного?

ü  Чи переважають розумні та справедливі вимоги , що приймаються і виконуються кожним?

ü  Чи виконують розпорядження членів учнівського самоврядування?

ü  Суспільна думка в класі

ü  Які учні своїх однокласників схвалюють, які — засуджують?

ü  Як і в якій формі виражають своє схвалення і несхвалення?

ü  Чи є розбіжності між тим, що говорять учні, і тим, що вони роблять?

ü  Чи сформована діюча суспільна думка? Чи всі одностайні в ухваленні рішення?

ü  Характер зв ’язків у колективі

ü  Що зв’язує учнів: загальне місце проживання, місце за партою, загальні інтереси тощо?.

ü  Де дружать учні (тільки в школі чи поза нею)?

ü  Чи уважні вони один до одного? Чи намагаються допомогти?

ü  Чи пред’являють вимоги до своїх друзів? Чи вміють бачити в них недоліки?

ü  Актив класу, учнівське самоврядування

ü  Чи має актив авторитет? Чи виконують його розпорядження?

ü  Чи є учні, що постійно знаходяться в активі?

ü  Наскільки самостійно діють органи самоврядування?

ü   Зв’язок класного колективу з загальношкільним колективом

ü  Чи знають у класі про те, що відбувається в школі в цілому та в інших класах?

ü  Чи виконуються загальношкільні доручення?

ü  Як клас приймає участь у загальношкільних заходах?

ü  Чи має колектив систематичні та діючі зв’язки не тільки усередині школи, але й з підшефними колективами і колективами шефів?

ü  Заходи щодо подальшого зміцнення класного колективу

ü  Які педагогічні заходи варто провести в класі з метою зміцнення й організації класного колективу?

ü Як залучати класний колектив для виховного впливу на окремих учнів?

ü Програма вивчення соціально-психологічних особливостей учнів

ü  ❖ Афективно-емоційна сфера

ü  Темперамент

ü  Тривожність

ü  Особиста

ü  Ситуативна

ü  У відносинах з дорослими

ü  У відносинах з однолітками * На уроках

ü  Агресивність Пізнавальні процеси « Увага

ü  Стійкість

ü  Коливання

ü  Пам’ять

ü  Довільна слухова пам’ять

ü  Довільна зорова пам’ять

ü  Мислення

ü  Образне

ü  Логічне

ü  Конкретне

ü  Творче

ü  Тривалість процесів мислення Особливості морально-вольової сфери

ü  Самооцінка

ü  Вольові якості у поведінці

ü  Стійкість інтересів Спілкування та відносини між людьми

ü  Комунікабельність

ü  Конфліктність

ü  Соціометричний статус в дитячому колективі

ü Рекомендації щодо роботи з обдарованими учнями

 

ü  Збір інформації (батьки, вчителі, результати тестування тощо).

ü  Діагностичний етап. Індивідуальна оцінка творчих здібностей дитини:

ü  Інтелектуально-пізнавальна сфера           

ü  Здібності до наукової роботи        

ü  (математика, мова, література, природознавство)         

ü  Технічні здібності   

ü  Художні здібності

ü  Артистичні здібності

ü  Формування, розвиток здібностей дітей (авторські програми, заняття у спецшколах, гуртках, участь у конкурсах, олімпіадах тощо).

ü  Музикальні здібності Літературна обдарованість Спортивні здібності Організаторські здібності

 

ü Алгоритм підготовки та проведення виховного заходу

 

ü  1Визначити тему та мету заходу. 

ü  2Створити організаційний комітет.

ü  3Скласти план підготовки та визначити основні завдання.

ü  4Розподілити обов'язки, визначити термін виконання:

ü  Підготовки сценарію Проведення репетицій Оформлення оголошення Випуску газети, плакату, листівок Оформлення залу Запрошення гостей Музичного оформлення

ü  Підготовки технічних засобів

ü  Чергування під час заходу.

ü  5Провести нараду.

ü  6Перевірити готовність.

ü  7Провести виховний захід.

ü  8Обговорити з виконавцями та учасниками хід підготовки та проведення заходу, підвести підсумки.

 

Години спілкування з класним керівником

1.         Година колективу. Розв’язуються актуальні проблеми життя загальношкільного і класного колективів, самоврядування, виконання спільних доручень. Підлягають обговоренню кожен учень, його роль і відносини в колективі, результати змагань, проведення вечорів і походів, спортивна робота. Завершується ухваленням рішення, побажаннями кожному члену колективу.

2.         Година знань і переконань. Поточні політичні події, нові явища в науці і мистецтві, світоглядні питання, загальні питання, питання етичного вибору і поведінки, права і етики.

3.         Година творчості. Організація творчої діяльності засобами самопізнання і самоутвердження, показ здатності вчитись, доброзичлива думка про результати творчості кожної дитини.

4.         Година праці. Оволодіння економічними і екологічними знаннями, розгляд і обговорення крихких питань загальнотеоретичного і практичного значення, а також практичних безпосередніх відносин в колективі, відносин хлопчиків та дівчат.

5.         Година турбування і уваги. Питання милосердя, комплекс агітаційно-масових заходів щодо охорони здоров’я і життя дітей, з техніки безпеки, санітарно-гігієнічних знань,  з цивільної оборони, з правил дорожнього руху тощо.

6.         Година сім’ї і вулиці. Досвід сімейного життя, узятий з літератури і знайомий дітям з життя видатних осіб, розповіді про життя своєї сім’ї, обговорення поведінки у дворі, на вулиці. Колективні дискусії і актуальні суперечки о проблемах вільного часу і проведення його у дворі, на вулиці, з ким дружать, в що грають, яка атмосфера і зміст відносин, хто на кого впливає, що роблять корисного (кому допомагають).

Гарний колектив – надійна опора, дорожи його думкою!

1.         Що таке колектив? Чи завжди в класі є колектив? Які його ознаки?

2.         Чи є у вашому класі дружній працездатний колектив? Чи є у нього суспільно значущі цілі? Які прагнення, мрії, задуми, загальні трудові справи повинні об’єднувати однокласників?

3.         Чи виправдовує ваше довір’я самоврядування класного колективу? Яка його активність і самостійність в організації життєдіяльності класу? Що, на вашу думку, треба зробити для того, щоб життя в класі стало більш цілеспрямованим і цікавим?

4.         Чи є у вашому класі пасивні, байдужі учні, які свідомо ухиляються від доручень? Що, на ваш погляд, потрібно зробити для включення їх в активну пізнавальну і суспільну діяльність?

5.         Що позначає жити в колективі і для колективу? Як враховує ваш колектив питання навчання, інтереси учнів?

6.         У кожній людині, писав О.М.Горький, прихована мудра сила будівника, і потрібно їй дати волю розвинутися і розцвісти, щоб вона збагатила землю ще більшими чудесами. Що робиться у вашому класі для вдосконалення особистості, розвитку талантів і здібностей?

7.         Чи відображає діяльність вашого класу інтереси школи або вона замикається довкола вузьких повсякденних турбот? Висловіть свою думку і наведіть конкретні факти?

8.         Які зв’язки підтримує ваш клас з іншими класами школи? В чому їх значення?

9.         Чи бере участь ваш клас в змаганні класних колективів? Яким авторитетом користується клас в школі?

10.       Хто у вашому класі користується великим авторитетом і чому?

11.       Чому деяких однокласників ви не поважаєте? Чи співпадає ваше відношення до них з відношенням всього класу або більшості учнів? Чи не має з вашої сторони дріб’язкової упередженості до окремих учнів?

12.       Як реагує ваш клас на негативні вчинки окремих учнів? Чи дорожите ви честю свого класу?

13.       Як відгукуються у вас на добрі справи окремих учнів?

14.       Як реалізується у вашому класі принцип «Один за всіх, всі за одного»?

15.       Що таке традиція? Чи є у вашому класі традиції? Яка їх роль в об’єднанні класу і вихованні його членів?  

16.       Що таке громадська думка? Як ви відноситесь до громадської думки свого класу?

17.       А.С.Макаренко казав, що в житті і діяльності колективу не можна допускати зупинки. Зупинка – це смерть колективу, а постійний його рух – закон розвитку. Як ви розумієте цю думку? Коли припиняється рух колективу? Як запобігти зупинці цього руху?

Новітні технології співпраці педагогів з батьками.

 Зробити батьків активними учасниками педагогічного процесу - це важлива й відповідальна задача вчителя. Рішення даної задачі представляється можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями  діяльності класного керівника з батьками:

31.              вивчення родин учнів;

32.              педагогічна освіта батьків;

33.              забезпечення участі батьків у підготовці та проведенні колективних справ у класі;

34.              педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;

35.              індивідуальна робота з батьками;

36.              Інформування батьків про хід І результати навчання, виховання й розвитку учнів.

Робота в кожному з перерахованих напрямів складається з певної сукупності форм і способів діяльності. їх вибір обумовлений цілями й задачами виховної роботи, особистісними та професійними особливостями класного наставника, традиціями школи та класу, своєрідністю складу учнів та їхніх батьків, тенденціями розвитку виховних відносин у класному колективі, принципами взаємодії вчителя й батьків.

Порада вченого. Професор Н. Щуркова радить класному керівнику будувати взаємодію з батьками на основі таких основних ідей-принципів, як:

37.              звертання до почуття батьківської любові та її повага;

38.              уміння розглянути в кожному учні позитивні сторони, що дозволяють давати характеристику дітям з висування випереджальної позитивної оцінки;

39.              висока повага особистості батька й матері, їх батьківської турботи, їх трудової та громадської діяльності.

Які форми та методи роботи з батьками може використовувати вчитель? Постараємось відповісти на це запитання з огляду на раніше виділені нами напрями роботи класного керівника з батьками учнів.

Вивчення родин учнів дозволяє; класному керівнику краще довідатись про дітей та їхніх батьків, зрозуміти стиль життя родин, ознайомитися з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей напрям діяльності класного керівника відбивається у плані такими формами роботи, як відвідування родин учнів, анкетування, твори про родину, конкурс творчих робіт учнів «Моя родина», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банку даних про родину та сімейне виховання.

Педагогічна освіта батьків планується відповідно до вікових особливостей дітей, цілей і задач навчально-виховного процесу, конкретних проблем, що виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лекції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

Забезпечення участі батьків у життєдіяльності класного колективу здійснюється класним керівником за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування ВИХОВНОЇ роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концерти, КВК; відвідування теаггрів, виставок, бібліотек; прогулянки, походи, поїздки та подорожі; виставки творчих робіт, дні здоров'я; допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімнати; участь в обладнанні кабінету й виготовленні наочного приладдя; організація міні-гуртків і клубів.

Педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу відбивається в таких пунктах плану виховної роботи; вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, оточуючим соціумом, громадськістю.

Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, домогтись більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розвивального впливу на особистість дитини. Тому класний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спільне визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.

Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання й розвитку учнів здійснюється класним керівником за допомогою тематичних і підсумкових батьківських зборів, індивідуальних консультацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної діяльності, ведення щоденників спостереження за процесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів - характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів подяки.

Література

1. Освіта (Україна ХХІ століття). Державна національна програма //Освіта 1993.

2. Закон України про освіту, К., 1996.

3. Концепція середньої загальної школи України //Інформаційний збірник МО України. – К., 1992, №4, с. 4-12

4. Положення про середній навчально-виховний заклад /Освіта. – 1993, - 3 вересня.

5. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.

5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи України. Історія. Підручник – К.: Либідь, 1996. – 550с.

6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

7. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К., 1993 – Ч.3.

8. Кондрашова Л.В. Сборник педагогических задач. – М., 1987.

9. Подласый В.И. Педагогика. Новый курс. – В 2-х кн. – Кн. 2 “Общие основы. Теория обучения”. – М., 1996.

10. Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку /За заг. ред акад. О.Г. Морозова. – К.: МАУП, 1994.

11. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості. – К., 1981.

12. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи /За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамолашвілі, К.:ІЗМН, 1997.

 

                                                                                                                                       

                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подобається