Іван Багряний. Роман «Тигролови». Жахливі картини БАМЛАГУ. Образ Григорія Многогрішного.

ТЕМА.   Іван Багряний. Роман «Тигролови».  Жахливі картини БАМЛАГУ. Образ Григорія Многогрішного.

 МЕТА: Розкрити жанрові особливості роману, історію написання роману,

             розвивати в    учнів уміння визначати ідейний  зміст і художню специфіку      художніх творів;

            виховувати почуття національної гідності.  

 ТИП УРОКУ:    Урок – рольова гра

 ОБЛАДНАННЯ: портрет І.Багряного, ілюстрації до роману «Тигролови», виставка творів автора.

 

                                                                                           

                                                                                                                                    Ми є. Були. І будем ми!

                                                                 Й Вітчизна наша з нами.

                                                                                          І.Багряний

 

ХІД УРОКУ

 

1. Мотивація навчальної діяльності

 Вступне слово вчителя

З настанням української державності ми якось краще почали усвідомлювати, що «нашого цвіту – по всьому світу». Тепер добре знаємо, що українці живуть у всіх частинах планети. Нелегка доля змушувала їх у різні часи покидати рідну землю і шукати щастя в далеких краях. Зараз усе більше дізнаємося про життя українців у багатьох Європейських країнах, у Північній та Південній Америці, в Австралії…Дізнаємося, в основному, з часописних публікацій, у яких все-таки переважають сухі факти та статистичні виклади.

«Тигролови» - один із тих нечисленних художніх творів, який дарує нам образне бачення «трудів і днів» українських переселенців, що утворили на Далекому Сході величезний за розмірами край під назвою Зелений Клин.

 2. Сприйняття навчального матеріалу

 Творчість І.Багряного – від «Тигроловів» до «Саду Гетсиманського; від роману «Людина біжить над прірвою» до памфлету «Чому я не хочу вертатись до СРСР» - це й авто-життєпис письменника, і «великий, вопіющий, страшний документ» епохи. Саме як документ, що засвідчує особу і час, ми прочитаємо сьогодні роман «Тигролови»

 Літературний критик – 1:  

«Іван Багряний…Це ім’я вперше мені забриніло в ІІ половині 1926 році. На сторінці ілюстрованого двотижневика «Глобус», цю його вміло редагував Борис Антонечко – Давидович, я прочитав поезію, підписану цим прізвищем. Вона мені припала до серця. Щось свіже, нове, непідроблене і щире я відчув у ній. Дуже скоро це ім’я стало частим гостем на сторінках журналів.

 Літературний критик – 2:    

Багряний (справжнє прізвище Лозов’ягін) появився з Охтирки чи Богодухова на хвилі ІІ покоління пожовтневої літератури. Був він з літературної богеми.

У 1932 році Багряний був заарештований, його звинувачували в тому, що він хотів насамперед працювати для української культури, критикував національну  політику СРСР, закликав українців орієнтуватися у своєму культурному розвитку на Європу, а не на Москву.

Іван Багряний був засуджений на 5 років концтаборів БАМЛАГУ (табір Байкало-Амурської магістралі, залізниці, будованої силами ув’язнених).  

Учитель: 

Іван Багряний перебував на Далекому Сході трохи більше п’яти років. Спочатку – як висланець, якому заборонили протягом трьох років проживати на Україні, а потім – як каторжанин БАМЛАГУ. На превеликий жаль, перебування І.Багряного на Далекому Сході є найбільш мальовничим періодом в його біографії. Відомо, що він досить добре його об’їздив – побував нібито аж на Чукотці. Займався мисливством у сіхоте – афінській тайзі – «Тигролови» легко переконують, що цю справу він знав дуже добре. Перебував він і в числі тих тисяч каторжан Баклагу, узагальнений образ яких не раз з’являється на сторінках роману. Отже, вражень від свого перебування на Далекому Сході молодий поет виніс предостатньо. І ці неординарні враження колись усе одно мали бути вираженими.

 Літературний критик – 3:  

Перебуваючи на окупованій німцями території, Іван Багряний подався на Західну Україну з цілком конкретною метою – воювати в лавах Української Повстанської Армії. Але доки налагоджував відповідні зв’язки, він восени 1943 році деякий час жив у невеличкому курортному містечку Моршино, де поправляв підірване у сталінських тюрмах здоров’я.

Одного разу Багряного повідомили, що його розшукують гестапівці, які почали справжнє полювання на активістів українських національно – визвольного руху. Місцеві патріоти швидко допомогли Багряному піти у підпілля. Він попросив у своїх рятівників чистого паперу та олівців і почав писати роман на матеріалі власних далекосхідних вражень. Вочевидь, він давно його виношував, тому що писав легко і швидко, хоч і не мав досвіду роботи над великим прозовим твором.

Автор:   «Мені не треба було нічого вигадувати. Життя повнилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неї невільником.

Я люблю її людей… Я не просто писав, я – жив! Я упивався тим життям, повтореним з такою страшною силою, що перевищує силу реальності на багато разів».

 Учитель:

Одна з особливостей таланту письменника полягає у його здатності поглиблено сприймати навколишній світ. Зрозуміло, що стосується це не тільки флори і фауни, а й – у першу чергу! – людини і суспільства в цілому. При читанні «Тигроловів» ми з такою яскравістю уявляємо зображували в романі картини, так легко проймаємось почуттєвими станами, що переживають його герої. І все це, треба думати, є похідним від сили тих образних візій і від тих почуттів, що буяли в уяві і в душі молодого письменника, коли він, ізолювавшись від неспокійного світу в окремій кімнаті, поринув у світ своїх минулих «далекосхідних» вражень.

Автор:

 Працював майже цілодобово, роблячи невеликі перерви для коротких нічних (щоб ніхто не запримітив!) прогулянок на свіжому повітрі та кількагодинного сну. На чотирнадцятий день роман було закінчено – на високий стос густо списаного  перу лягла остання сторінка. Потім – переїзд до Львова.

 Літературний критик – 1:

 Роман «Тигролови» (первісна назва «Звіролови») побачив світ у 1944 році. Українське видавництво у Львові оголосило літературний конкурс, і І.Багряний подав туди свій роман. Будучи членом журі, пропонуючи нагородити «Тигролови», і тоді ніяк не уявляв собі, що автором роману є І.Багряний. цей роман, як знаємо, мав успіх і вийшов окремою книгою під назвою «Звіролови». Пізніше він з’явився в перекладі кількома європейськими мовами і мав добрі відгуки в чужомовній пресі.

 Літературний критик – 2:

 Юрій Дивнич – Лавриненко писав у 1963 році про видатну роль роману в утверджені серед українців – емігрантів почуття власної гідності: «Тигролови» зробили велике діло. Вони здерли шкуру зека, «советского человека» і показали під нею людину, повну життєвої снаги, волі до життя і боротьби»

Учитель:

 Розпочнемо розмову про твір, уважне прочитання якого допоможе зрозуміти й осмислити колізії суспільного життя 30-40 рр. ХХ ст.. З огляду на жанр - пригодницький роман «Тигролови» читається легко. Однак це аж ніяк не легке чтиво. Твір промовляє не тільки до серця, а й до розуму. Силою творчої уяви автор переносить читача в реалії віддалених часових і просторових вимірів і робить нас, читачів, співучасниками подій. Поміркуємо над такими запитаннями:

 1. Чому І розділ називається «Дракон»

«Вирячивши вогнені очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон.»

 Дракон – це фольклорний образ, чудовисько, яке пожирає людей. У романі з образом цієї казкової потвори асоціюється швидкісний потяг, що летить через хащі, ховаючи у своєму череві мучеників – українців. Шістдесят коробок-вагонів – шістдесят суглобів у дракона. Кожен вагон наїжачився багнетами, спереду вогненна голова – найпотужніший паротяг «Йосиф Сталін», ззаду підпихає «Фелікс Дзержинський». Суглоби – вагони – то домовина для тисяч людей. Це ешелон смерті, який летить у небуття.

 Історик:

 Ця вражаюча картина поїзда – дракона символізує державу, що проводить зі своїм народом якийсь дикий, ще не бачений в історії людства експеримент, а саме: велику частину свого народонаселення вона кидає в тюрми, вивозить у спеціально облаштовані концентраційні табори Сибіру. У цих людей забрана воля, честь, гідність, сім’я, батьківщина. Вони перетворені на рабів, їх годують як тварин. Вони обірвані і мерзнуть на холоді. Вони працюють каторжно – понад фізичні сили. Поїзди – дракони мчать один за одним із густонаселеної європейської частини СРСР у малозаселений Сибір. Повертаються назад – за новими тисячами «куркулів», «ворогів народу», «буржуазних націоналістів».

 Поїзд – дракон символізує репресивну тоталітарну систему.

 Учень:

 Цей хижий, жорстокий, страшний звір, з яким, здається, ніхто не в змозі упоратись – ні Кожум’яка, ні Юрій Переможець. В одному з вагонів поїзда – дракона – Григорій Многогрішний, головний герой роману.  

 2. Чому для головного героя вибрано ім’я Григорій Многогрішний?  

 Учень:

 Головному героєві судилася дорога в Забайкалля, на Сибір, туди, де свого часу побував далекий предок гетьман Дем’ян Многогрішний. У такий спосіб письменник стверджує думку про невмирущість, незнищенність українського народу, мученого, гнаного, але невпокореного.

 Історик:

 В «Енциклопедії українознавства» (т.5. – с.21-22) читаємо: «Многогрішний твердо стояв на ґрунті самостійності України, відверто висловлювався проти імперіалістичної політики Москви і розпочав таємні переговори з Дорошенком… Обвинувачений у «державній зраді і засуджений на страту, яку замінено було довічним засланням до Сибіру, де Многогрішний перебував у в’язниці».

 Учитель:

Місце дії «Тигроловів» - Далекий Схід, той таємничий безмежний Зелений Клин, який з давніх-давен вабив своїми просторами

 Історик:

 «Зелений Клин, Зелена Україна, українська поселенча земля, що обіймає південну частину Далекого Сходу наші співвітчизники з’явились на Далекому Сході це у другій половині XVII століття, коли українські козаки разом з російським землепрохідцями проникали на простори Сибіру, Далекого Сходу. Український переселенець Никифор Чернігівський розбудував оборонний пункт Албазін. В Нижньо-Селігінському перебував висланий разом з родиною гетьман Лівобережної України Дем’ян Многогрішний. Безстрашним землепрохідцем був український козак Баняк, який в 1770 році вирушив із гирла Амуру в морський похід, аби створити власну державу на островах Тихого океану. Ця спроба закінчилась невдало – Баняк разом зі своїми товаришами загинув. Кількість переселенців – українців збільшилась після зруйнування Запорізької Січі. Але такі поселення – то тільки передісторія того краю, який пізніше називатимуть Зеленим Клином.

Як це не дивно, але поява Зеленого Клину певною мірою пов’язана з особою Тараса Шевченка. Перебуваючи на засланні, він познайомився в Оренбурзі з генералом Унтербергером, бував у нього дома. У розмовах із Шевченком генерал дуже високо відгукувався про хліборобський талант українців, які були переселені в Середню Азію для освоєння тамтешніх земель. Ті розмови добре запам’ятав син генерала. Пізніше, коли він став губернатором Приморського краю і коли перед ним постала необхідність організувати заселення малолюдного Примор’я, він подбав перед центральною владою про безкоштовний перевіз переселенців з України – мав надію, що саме вони зуміють освоїти неозорі землі краю. І не помилився. У себе на батьківщині українські селяни страждали від малоземелля, і тому їх вабила перспектива отримати безкоштовні земельні наділи на Далекому Сході.

Щороку прибували все нові поселенці, засновувалися і розросталися нові села. І ось настав час, коли поселенці з України почали складати більшість населення краю. Наприклад, у 1907 році серед жителів Приморського краю вони становили 75-80 %, Амурщини – 60-65%. Таку величезну територію на Далекому Сході, що була заселена переважно українцями, почали називати Зеленою Україною, або ж Зеленим Клином. Царська влада, хоч і давала поселенцям певні пільги економічного характеру, все ж чинила серйозні перешкоди національно-культурному розвитку майже півмільйонної української громади. Проте у 20-ті роки, коли на деякий час ті штучні перепони були зняті, відбулося бурхливе піднесення українського суспільно-політичного та культурного життя. Почали виходити часописи, у школах викладання здійснювалось українською мовою, відкрився навіть педагогічний інститут. У кількох районах державною мовою була українська.

У 1932 році протягом лічених днів шляхом розмаїтих і суворих заборон був фактично припинений національний розвиток українського населення Зеленого Клину. Почалась інтенсивна русифікація цього краю.

Протягом багатьох десятиліть українці Зеленого Клину були позбавлені можливості зберігати свою культуру, мову, традиції, оскільки не було національних шкіл, преси, радіо. Штучно були припинені будь-які зв’язки з «материковою» Україною.

Проте і до цього часу по багатьох селах Далекого Сходу ще можна чути українську мову. З появою незалежної України почало оживати національне життя українців Зеленого Клину. В багатьох містах утворились культурні товариства. Збираються, відзначають визначні дати національної історії, по-українському святкують Різдво і Великдень, насолоджуються спілкуванням рідною мовою…    

Учитель:

 Як у тексті автор описує цей край? (робота із текстом роману – учні зачитують фрагменти твору)     

Учитель:

Попри те, що всі події «Тигроловів» відбуваються десь там, на краю світу, далеко від рідної землі, образ України є наскрізним у романі.

-          У яких епізодах при змалюванні України Багряний перегукується з Шевченком? 

Шевченкові строки із «Як би ви знали паничі..»

Повсихали

Сади зелені погнили,

Біленькі  хати повалялись,

Стави бур’яном поросли.

Відлунюються у спогадах Григорія Многогрішного про те, що нема вже того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної, що садки вишневі повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло».

 Учитель:

- Знайдіть у тексті, де змальовано внутрішній біль Григорія, зумовлений такою чорною несправедливістю, як насильницьке відлучення українців від батьківщини.

(учні зачитують уривки)

 - Згадаймо розмову з мамою Наталки про збережену в її пам’яті Україну, замилування побутом Сірків, що зберегли вірність біленій хаті, вишитим та обрядовості, звичаями, зокрема, чарує своєю мальовничістю опис святкування Різдва. Уся зворушлива підтримка молодого патріота маленькою сірківського Україною сприймається символічно. То – подарунок долі, віддяка за цілеспрямованість у простуванні до мети.

 3. Підбиття підсумків: 

 1.      Слово учителя:

 Роман «Тигролови» уперше вийшов в Україні тільки у 1991 році. До того він витримав багато видань різними мовами (англійською, голландською, французькою).

Головний герой роману сповнений дієвою патріотизму і високої мужності – якостей, дуже важливих та актуальних у наш час.

 2. Бесіда: 

 -          Чому прислужники сталінського режиму так боялися Григорія і ставилися до нього як до свого найпершого ворога?

-          Григорій Многогрішний – праправнук українського гетьмана  Дем’яна Многогрішного. Чи відбилось це походження в його характері, світогляді, життєвих принципах?

 4. Домашнє завдання:

Написати твір «Григорій Многогрішний – лицар національної ідеї»

 Орієнтований план:

а) витоки високої національної свідомості головного героя «Тигролови»

б) Григорій – людина дієвого патріотизму

в) патріотизм Григорія – джерело його високої людської гідності, моральної і фізичної незламності

 Література:

1. Іван Багряний «Тигролови», Київ: «Молодь» 1991 р.

2. Григорій Клочек «Романи Івана Багряного «Тигролови» і «Сад Гетьманський», Кіровоград «Степова Еллада» 1998. Серія «Шкільна версія аналізу твору»

  

 
Подобається