«Формування життєвих компетентностей на уроках біології »

відділ освіти врадіївської райдержадміністрації

врадіївська районна рада миколаївської області

Покровська зош і-ііі ступенів

 

 

 

 

 

ПРАЦЮЮ НАД ПРОБЛЕМОЮ

 

 

 

«Формування життєвих компетентностей на уроках біології »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З досвіду роботи вчителя біології вищої категорії Шуби Л. М.

 

 

Покровське

 

Актуальність теми. Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті.

Нова українська школа  – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Адже мета Нової  української школи  – виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

Перед освітою України сьогодні постає двоєдине завдання: по-перше, формувати всебічно розвинену особистість із високим рівнем інтелекту й духовності, із сучасним інноваційним типом мислення; по-друге, виховати свідомого громадянина – з широким світоглядом і готовністю до життя.

·                Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

·                Щоб набувати компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом – тобто частіше щось робитимуть, замість сидіння за партами і слухаючи вчителя. Також Концепція НУШ пропонує впроваджувати інтегроване та проектне навчання. Такий спосіб сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ – адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

·                А ще реформа – це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі. Хоча завдяки децентралізації фінансування шкіл збільшилося, і в багатьох навчальних закладах поступово оновлюється матеріально-технічна база.

·                      Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї і прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою буде Нова українська школа.

Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти зазначає:

Основне завдання школи — це перехід від пріоритетного раніше завдання -формування знань, умінь та навичок з предмета — до формування в учнів груп компетентностей, тобто виховання компетентної особистості. Першорядним серед них є формування особистості, виховання її наукового світосприйняття, творчих здібностей, що забезпечує її життєві компетентності. Це є запорукою формування висококваліфікованих працівників, які вміють працювати в умовах сучасного виробництва, знаходити вихід із різних складних ситуацій, передбачати можливі на­слідки діяльності, диктує потребу впровадження у процес нових педагогічних технологій. Виходячи із цих завдань, на мою думку, важливим є формування особистості та її життєвих компетентностей.                                                                         Систему компетентностей в освіті складають такі компетентності, як:

·         життєві (ключові, надпредметні, міжпредметні) компетентності, які визначаються як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи відповідні проблеми;

·         загальнонавчальні (загальногалузеві) - їх учень набуває впродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі;

·        предметні - їх учень набуває впродовж вивчення того чи іншого предмета в усіх класах середньої школи. Предметна компетенція — це здатність учня застосовувати сукупність знань, умінь, навичок  із певної галузі знань відповідно до життєвої ситуації.

Структуру компетентнісної педагогіки можна уявити як своєрідний будинок, фундаментом якого є загальнонавчальні, а дахом — життєві компетентності. Життєві компетентності визначають як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуро-доцільні види діяльності, ефективно розв'язувати різні навчальні завдання, життєві проблеми. Державний стандарт базової й повної середньої освіти, Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти на підставі міжнародних і національних досліджень в Україні визначають такі ключові компетентності:

• соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві): брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій;

• загальнокультурні (комунікативні): уміння спілкуватися усно й письмово рідною й іноземною мовами, оволодівати досягненнями культури, з розумінням і повагою ставитися до людей інших національностей, релігій, мов, рас, культур, політичних поглядів і соціального стану;

• інформаційні: уміння одержувати, осмислювати, обробляти й використовувати інформацію з різних джерел;

• саморозвитку й самоосвіти: потреба й готовність постійно вчитися протягом усього життя; опановувати вміннями й навичками самоаналізу, самоконтролю й самооцінки;

• здоров'язберігаючі: готовність дотримуватися здорового образу життя у фізичній, соціальній, психічній і духовній сферах.

 

Підвищення рівня якості освіти пов'язане з модернізацією змісту освіти, оптимізацією способів і техно­логій організації освітнього процесу й, звичайно, переосмисленням мети і результатів освіти. Реалізацію цього завдання ефективніше забезпечує не підтримувальпий, а особистісно орієнтований тип освіти.

Останніми роками відбувається різка переорієнтація оці­нювання результатів освіти з понять «підготовленість», «осві­ченість», «загальна культура», «вихованість» на поняття «компе­тенція», «компетентність» учнів, студентів, спеціалістів.                                                                                    Учитель учиться все життя. Рівень професійної компетентності вчителя — це його знання, уміння, особистий досвід. Бути компетентним означає бути здатним мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід. Але професійна компетентність учителя потребує постійного розвитку й удосконалення.

До галузей розвитку компетентності належать, здібності, постійна робота, турбота про здоров'я, культура, політика, охорона навколишнього сере­довища тощо.

Безпосередньо в освіті компетентність виступає як певний зв'язок двох видів діяльності учня: сьогоднішньої — освітньої та майбутньої — практичної, і, відповідно, потребує доповнення традиційного змісту освіти елементами, що забезпечать здат­ність учня ефективно діяти за межами навчальних ситуацій, продуктивно розв'язувати в повсякденному житті реальні проблеми — від побутових до виробничих і соціальних.

Якщо сфера життя, в якій людина відчуває себе здатною до ефективного функціонування (тобто компетентною), є достатньо широкою, мова йде про так звані ключові чи життєві компетентності. Якщо ж компетентність поширюється на більш вузьку сферу (наприклад, у рамках певної наукової дисципліни), то можна говорити про предметну, чи галузеву компетентність.

Компетентнісний  підхід це спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної життєвої компетентності ви­пускника школи як інтегрованої характеристики особистості, яка може бути представлена сукупністю ключових компетентностей.

Компетентність (лат. сompetens — відповідність, здатність) — психолого-соціальна якість, котра означає силу й упевненість, джерелом яких є відчуття власної успішності та корисності. Компетентність сприяє усвідомленню особистісної здатності ефективно взаємодіяти з оточенням. У інших джерелах компетентність розглядається як здатність особистості кваліфіковано виконувати діяльність чи розв’язувати завдання в різних сферах життя — професійній, соціальній, побутовій тощо.

У новому Державному стандарті поняття «компетентність» вжито в такому значенні :

Компетентність — набута в процесі навчання інтегрована здатність учня, у складі якої знання, уміння, досвід, цінності і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. Компетентнісний підхід уважаеться ключовою інноваційною ідеєю сучасної освіти. Для констру­ювання мети й змісту освіти у формі стандартів, програм і підручників сьогодні вирішальним є ро­зуміння компетентності як спроби специфічного збільшення, й конфігурації одиниць планових ре­зультатів навчального процесу.

Компетентність — синонім понять «поінфор­мованість», «обізнаність», «досвідченість», «ав­торитетність», що конкретизується щодо різних галузей (лінгвістичної, соціальної, життєвої, про­фесійної, громадянської тощо). В українській пе­дагогіці спроба наблизитися до адекватного ро­зуміння понять «компетенція» і «компетентність» триває майже десять років. Одну з перших спроб осмислення в європейському контексті завдань ос­віти як формування в учнівської молоді духовної, політичної, економічної, соціальної компетенції здійснив Борис Чижевський. Проект критеріїв оці­нювання навчальних досягнень у системі загаль­ної середньої освіти (2000 р.) базувався на пере­конанні, що «навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, а сформувати комплекс компетенцій».

Компетенцію було визначено як «загальну здат­ність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню». Отже, по­няття компетентності не зводиться тільки до знань і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Компетенції являють собою комплексні, складні, інтегративні вміння. Часто можна зуст­ріти людей, що володіють широкими знаннями, але не вміють мобілізувати їх відповідним чином у потрібний момент. Тому бути компетентним не означає бути вченим або освіченим. Компетен­ція не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації, вона одночасно тісно пов'язує мобілі­зацію знань, умінь і поведінкових взаємин, зумов­лених конкретною діяльністю. Так, дослідження чинників життєвої успішності людей, здійснені психологами Гарвардського університету, пока­зали, що успіх на 85 % залежить від особистісних якостей, правильного вибору лінії поведінки і лише на 15 % його визначає ступінь професіо­налізму. Тому компетентнісний підхід до навчання потребує трансформації змісту освіти, перетво­рення його з моделі, яка існує об'єктивно для «всіх» учнів, у суб'єктивне «живе» знання, яке є надбанням індивідуальності учня.

Основні компетентності у природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

Актуальність досвіду: однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти виступає практичне формування компетентності учнів. Визначення шляхів і механізмів цього формування ґрунтується на проекції ідей компетентнісного підходу до структури, закономірностей та реалій педагогічного процесу.

Мета досвіду полягає у формуванні та розвитку особистості учня, розкритті його здібностей і талантів. У контексті освітніх реалій сьогодення ця мета може конкретизуватись як підготовка учнів до життя, розвиток їх інтелектуальних і творчих здібностей, опанування знань, актуалізація вмінь, необхідних у житті, - уміння спілкуватись, контактувати з іншими людьми, у тому числі задля розв'язання конкретних проблем, уміння опрацьовувати інформацію, гнучко реагувати на зміни в житті тощо. Отже, мета навчання виступає нині як формування життєвої компетентності учнів.

       Новизна досвіду полягає в творчій реалізації на практиці сучасних теоретичних концепцій компетентнісного навчання, творче впровадження шляхів формування компетентності учнів, можливостей продуктивного навчання з урахуванням умов та специфіки викладання навчального предмету.

       Результативність досвіду містить систему наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток здібностей учнів, формування їх світогляду, набуття соціального досвіду, підготовку до суспільного життя й до професійної діяльності. Така багатоаспектність і багатокомпонентність не є випадковою, адже зміст шкільної освіти має бути аналогом соціального досвіду.

У соціальному досвіді, як визначає І. Лернер, можна відокремити:

знання про природу, суспільство, мислення, виробництво та способи діяльності, уже здобуті суспільством;

досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюється в уміннях і навичках особистості, яка засвоює цей досвід;

досвід творчої, пошукової діяльності з розв'язування нових проблем, що виникають перед суспільством;

досвід ставлення до оточуючого світу, один до одного, тобто система вольової, моральної, естетичної, емоційної вихованості.

       Даний досвід є стабільним та перспективним.      

Основою набуття компетентності є власна активна діяльність учня і вчителя. Мій педагогічний досвід показує, що оптимально та вдало обрані прийоми, форми та засоби навчання сприяють: розв’язуванню практично орієнтованих завдань; аналізу життєвих ситуацій; використанню наочності; проведенню експерименту ужиткового спрямування; проведенню учнівського дослідження; виконанню проектів, розв’язуванню проблемних завдань, застосуванню технології розвитку образного мислення тощо.

Незаперечним є те, що сам вчитель, як мінімум, має володіти тими компетенціями, яких навчає дітей. Базова компетентність вчителя полягає в умінні організувати заняття, створити невимушене доброзичливе, розвивальне середовище, в якому стає реальною можливість досягнення освітніх результатів учня, сформульованих як ключові компетенції. Вчителю важливо вміти організувати навчання так, щоб воно стимулювало інтерес, бажання разом думати і дискутувати, ставити оригінальні питання та оцінювати нестандартні ситуації, проявляти незалежне креативне мислення, формулювати ідеї, висловлювати різноманітні точки зору. Важливо, щоб це мотивувало учнів до нових, на сходинку вищих здобутків та інтелектуального зростання. Вчитель має налаштуватися на пошук та закріплення позитивної динаміки на шляху до формування компетентності учнів.

Опрацьовуючи передовий педагогічний досвід, науково-методичну літературу, інформаційні джерела мережі Internet з питання формування ключових компетентностей учня навчального закладу та на основі власного педагогічного досвіду, приділяю більше уваги цілеспрямованому розвитку особистості та формуванню ключових компетентностей учнів таких як: соціальні, полікультурні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку і самоосвіти, здоров’язберігаючі, продуктивної творчої діяльності як в урочний, так і у позаурочний час з предмету «Біологія».                           РОЗВИТОК ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ З БІОЛОГІЇ Ключовою компетентністю шкільної біологічної освіти є уміння вчитися. Це дуже непростий процес, тому що шкільний курс біології доволі складний, підручники не завжди відповідають віковим особливостям школярів. Щоб активізувати роботу учнів на уроках, вчителеві потрібно використати різні інтерактивні методи та застосувати нові продуктивні технології навчання. Такі підходи до викладання максимально стимулюють пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів, сприяють формуванню компетентностей. Суспільству потрібна високоосвічена творча особистість, яка вміє спілкуватися у колективі. Саме інтерактивні технології формують в учнів навички та вміння як предметних, так і загальнорозвивальних, життєвих цінностей; створюють атмосферу співробітництва, що дає змогу повною мірою розкрити природні здібності дітей.

       Програма визначає стратегію розробки та впровадження компетентнісно-орієнтованого підходу. Серед розмаїття компетентностей можна виділити блоки ключових компетентностей, тобто основних, найвагоміших, інтегрованих. Серед них:

 Соціальна компетентність(пов'язана з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості ,здатністю до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях);.

 1. Сприяння формуванню свідомого ставлення учнів до власного здоров'я. 2. Сприяння формуванню свідомого ставлення учнів до природи, її багатств та її захисту.

3. Залучення учнів до природоохоронних заходів («Первоцвіт», «День Довкілля», «День Землі» тощо).

4. Використання групових форм навчання.

5. Проведення нестандартних уроків, які передбачають формування власної позиції, конкретні прояви особистісної активності учнів. Надання учням можливості вибору форми тематичного оцінювання, рівня завдань, групи для використання лабораторних та практичних робіт.                             Соціальна компетентність:

нестандартні уроки: урок-подорож, дискусія, творча лабораторія, урок-марафон, урок-суд та інші;

позакласні заходи з предмету біологія;

тижні біології та екології;

екскурсії  в теплиці та на гарман до місцевих фермерів;

збирання матеріалів для написання проектів з біології.                      ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ 
І. Використання різнорівневих навчальних і контрольних завдань      Урахування індивідуальних особливостей учнів у навчальному процесі є загальним дидактичним принципом. Він є важливим щодо розвитку пізнавальної самостійності учнів і прагнення до освіченості. Учням доцільно пропонувати завдання різного рівня складності. У їхньому змісті треба використовувати певні ключові слова:

  • розуміння (порівняти, виділити відмінності, пояснити, проілюструвати, передбачити, перефразувати); 
  • застосування (застосувати, побудувати, сконструювати, продемонструвати, розвинути, розробити, розв’язати); 
  • оцінювання (вибрати, оцінити, дібрати, поміркувати); 
  • синтез (створити, розробити, вивести закономірність, сформулювати, запропонувати, узагальнити); 
  • аналіз (проаналізувати, розділити на категорії, виділити відмінності, класифікувати); 
  • знання (визначити, виявити, назвати, згадати, вказати). 
    Доцільно створювати ситуації, у яких не вчитель розподіляє завдання, а самі учні добирають їх. 
    ІІ. Стимулювання учнів до самостійного прийняття тактичних і стратегічних рішень: як навчатися, чого навчатися, який шлях обрати у житті

Після вивчення теми доцільно запропонувати учням такі форми узагальнення, систематизації та корекції навчального матеріалу:

·  семінар;

·  тестові завдання;

·  контрольна робота;

·  захист рефератів; захист міні-  проектів.                                                                                                                            Учні заздалегідь знайомляться з формами проведення узагальнюючого уроку, роблять вибір і повідомляють про це вчителеві. Це сприяє формуванню вміння самостійно приймати рішення, йти на компроміс, досягати спільної згоди. 
ІІІ. Залучення учнів до роботи в групах                                                                                                      Роботу на уроці доцільно організовувати так, щоб кожен учень брав активну участь у процесі обговорення, пошуках шляхів розв’язання проблемних ситуацій, розрахункових задач, проведенні експерименту. Для досягнення цієї мети доцільно використовувати на уроках групові форми навчання.                Учні під керівництвом учителя формують творчі колективи, які на основі поділу процесу навчальної праці зможуть досягти найвищої продуктивності. На уроці з теми «Газообмін у легенях та тканинах» у 9 класі учні під моїм керівництвом формують творчі колективи, кожна творча груп отримує проблемне завдання, учні в групі обговорюють хід виконання завдання. Розподіляють між собою обов’язки. До дошки запрошуються по одному представникові від кожної групи, які звітують про виконану роботу. Потім учні дають самооцінку відповіді, заслуховують рецензентів.  Цю роботу організовую в парах, в парах змінного складу, в групах з трьох чоловік. Під час її виконання учні навчають одне одного і, навчаючи, вчаться. При цьому використовую такі технології, як «Мікрофон», «Карусель», «Мозковий штурм», дискусії, дебати. Результатом роботи є створені власні проекти, презентації. Що сприяє формуванню навичок розв’язувати практичні проблеми, тобто відбувається адаптація учнів до сучасних умов життя.            Уроки, які містять елементи інтерактивних технологій навчання, без сумніву, сприяють формуванню компетентності «вміння вчитися».

Але під час групових форм роботи, під час проведення інтерактивних ігор формується також і соціальна компетентність особистості учня.

Соціальна компетентність передбачає наявність в особистості здатності спільно визначити цілі діяльності, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання, продуктивно  працювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати взаємини та керувати власною соціальною поведінкою. Успішно формувати цю компетентність допомагають мені деякі прийоми активації:

-         «експерт» - ті учні, які встигають з предмета, мають право говорити лише тоді, коли можливості інших учнів вичерпані;

-         «консультанти»  - успішні учні отримують завдання – пояснити тему відсталому учню, який не встигає через хворобу. 

Саме у формуванні цієї компетентності мені допомагає формат рольової гри. Надання учням під час розгляду теми ролі «агронома», «економіста», «геолога», «фізика», «історика» дозволяє сформувати в учнів основні життєві компетентності. Прикладами таких уроків, з використанням рольових ігор є «Фізичні та хімічні властивості оксидів» (8 кл.), де окремо даються завдання групам «за професійною діяльністю», «Хімічний елемент» (7 кл.) уроки-подорожі «В країну Неорганію», «У королівство хімічних елементів», «Грип – хвороба тисячоліть» «Суд шкідливих звичок», різноманітні інтегровані уроки.                                                                                                  Учні в групі обговорюють хід виконання проблемного завдання, розподіляють між собою обов’язки, обирають рецензента з іншої групи.                                                 До дошки запрошують по одному представникові від кожної групи, кожен з них звітує про виконану роботу щодо розв’язання проблеми. Потім учні дають самооцінку відповіді, заслуховують рецензентів, які висловлюють думки з приводу правильності висунення гіпотез, їх доведення та глибини теоретичного обґрунтування.                                                                                                                             Отже, учні, працюючи в команді, усвідомлюють свій внесок у спільну працю, розв’язують проблеми, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки. Все це формує вміння приймати рішення, брати на себе відповідальність, безконфліктно спілкуватися.
IV. Використання життєвих ситуацій, пов’язаних із властивостями природних тіл, застосуванням речовин тощо                                                                                         На уроках біології необхідно не лише характеризувати живі організми, пояснювати природні явища, вивчати будову та функції органів, а й пов’язувати вивчений матеріал із життєвими ситуаціями. Водночас необхідно постійно нагадувати учням про шкідливий вплив багатьох речовин на організм людини і навколишнє середовище.

Після проведення таких уроків учні замислюються над збереженням власного здоров’я, оцінюють свої соціальні звички, визначають особисте ставлення до тютюнопаління, вживання спиртних напоїв, наркотиків тощо. 

 

 Полікультурна компетентність. Знайомство учнів з діяльністю вчених різних держав та національностей. Використання в процесі викладання біології елементів народознавства. Створення презентацій про рослини, страви з них, про смакові уподобання різних народів. Використання завдань, спрямованих на формування здорового способу життя учнів. Проведення інтегрованих уроків, використання художньої літератури, що містить описи певних біологічних об'єктів чи явищ. Використання наочних засобів-картин відомих художників. Проведення профорієнтаційної роботи. Характеристика зв'язку природи та культури, значення біологічних дисциплін для розвитку цивілізації.                                                      Полікультурна компетентність:

на уроках та в позаурочний час вивчення природи рідного краю, проведення екологічних досліджень, з'ясування причин тривожної екологічної ситуації в нашому регіоні;                                                        проведення інтегрованих уроків: хімія-біологія , фізика-біологія-математика на тему «Гармонічні коливання»; «Шкідливі  звички  та  їх  вплив  на  організм» ;«Органічні сполуки живих систем. Будова, особливості та значення органічних молекул».                                        ФОРМУВАННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОЇ КОМЕТЕНТНОСТІ 
І. Використання віршів, уривків з творів художньої літератури                           Мрія  кожного вчителя – зацікавити вивченням предмета.  Проте  за будь-яких умов потік інформації, термінів, визначень створює перевантаження.       Необхідно зняти втому, емоційно налащтувати учнів на образне, літературне оформлення уроку. Адже твори літератури позитивно впливають на образне мислення учнів, здатність висловлювати оригінальні ідеї.                                                                                                                       Методика використання художніх творів може бути різноманітною. Якщо уривок містить опис природного явища, то його доцільно зачитати для ілюстрування вивченого матеріалу. Можна вчинити й по-іншому: зачитавши фрагмент із художнього твору, запитати учнів, про яке природне явище йдеться в цитованому тексті? Корисно працювати з уривками, у яких природні явища пояснюють неточно. У цьому випадку перед учнями ставлять завдання визначити, у чому полягає неправильність тверджень, коментарів, поданих автором твору.До фрагментів з художньої літератури можна звертатися на різних етапах уроку: під час пояснення нового матеріалу, його закріплення, опитування, розв’язування творчих задач.                                                                        На уроках біології рослин (ботаніки)  можна широко використовувати легенди, оповіді, перекази, уривки з художньої літератури, вірші. Рослини завжди відігравали значну роль у побутовому, суспільно-політичному житті людства – починаючи з найдавніших часів і до сьогодення. Ми зустрічаємо описи рослин у греків, римлян, євреїв, арабів, німців, слов’ян тощо. Рослини оповиті поетичним серпанком. З ними пов’язано багато легенд, міфів, переказів, історичних оповідей. І ось ці то веселі, то сумні, то поетичні, то прозово-історичні легенди, оповіді й перекази сприяють не лише формуванню ботанічних понять, а й вихованню школярів бережного ставлення до природи, формуванню загальнолюдських цінностей, прищепленню любові до художнього слова. Окрім того, з метою розкриття учням краси природи рідного краю, виховання в них відповідальності за кожну часточку природи, розширення розуміння взаємозв’язків у живому світі, формування шляхетності почуттів можна провести інтегрований урок з біології та української літератури. Більшість рослин і багато з відомих нам тварин мають свою «поетичну» біографію. Через художнє слово іноді ліпше й зрозуміліше сприймається теоретичний матеріал на уроках біології.Значно ширші можливості у використанні віршів, творів художньої літератури під час викладання біології дає позакласна робота, зокрема проведення різноманітних свят, тематичних вечорів, конкурсів тощо.Доцільно також для перевірки знань учнів використовувати художній текст із неправильною інформацією та запропонувати учням виправити допущені автором помилки. Значні можливості використання художньої літератури відкриваються під час вивчення біології людини. Особливо багато в літературних творах описів впливу різноманітних шкідливих речовин на організм людини.На уроках біології необхідно створювати інтелектуально-емоційний настрій, прагнути зацікавити і здивувати дітей, адже, на думку Аристотеля, пізнання починається з подиву; естетичний підхід украй необхідний у процесі залучення учнів до таємниць природи. 
ІІ. Використання біографічних відомостей про вчених-біологів                                У ході вивчення нового матеріалу доцільно розповідати учням про вчених, що зробили вагомий внесок у розвиток біології. У літературі можна знайти цікаві розповіді про діяльність того чи іншого видатного вченого-біолога. Яскраві, динамічно виписані портрети І. Павлова, М. Вавилова, С.Навашина та інших. Доцільно запропонувати учням підготувати повідомлення про життя і діяльність вченого.Це дасть змогу виховувати учнів на прикладі життєвого і творчого шляху видатних людей, що сприяє формуванню полікультурної компетентності. 
ІІІ. Розкриття зв’язків біології з іншими природничими та суспільними дисциплінами                                                                                                                  Жоден навчальний предмет сам по собі, у відриві від інших наук, без постійного використання міжпредметних зв'язків, нетрадиційних підходів до навчання, інтерактивних методів навчання на уроках, прийомів активізації пізнавального інтересу учнів неспроможний сформувати хоча б одну з ключових компетентностей особистості учня.

У своїй педагогічній практиці я намагаюсь приділяти увагу міжпредметним зв'язкам, вважаючи їх засобом для формування цілісної системи освіти. Під час вивчення будови атома чи властивостей газів обов'язково активізую опорні знання учнів з фізики; про негативний екологічний вплив речовин, про пожежну небезпеку чи отруйність деяких речовин — на уроках основ здоров'я. Використовуючи ці зв'язки, помічаю, що завдання, які дають змогу учневі опертися на знання, отримані з інших предметів, сприймаються і виконуються дітьми з помітним задоволенням. Активне застосування міжпредметних зв'язків на уроках хімії, біології, на мою думку, є одним із ефективних засобів для формування ключових компетентностей особистості учня, і в першу чергу — вміння вчитися. Ця компетентність активізує пізнавальну діяльність, ініціативу особистості, сприяє раціональному використанню часу й навчальних засобів, дозволяє запобігти перевантаженню учня. На уроках біології завжди доцільно звертати увагу учнів на те, що біологія не є відокремленою наукою, вона пов’язана  з іншими як природничими, так і суспільними дисциплінами. Біологія пов’язана  з хімією, фізикою, географією, математикою, геологією тощо. На  межі біології та фізики виникла наука біофізика, що вивчає фізичні та фізико-хімічні закономірності в життєдіяльності організмів  .  Завдяки хімії та біології сформувалися біохімія , біонеорганічна, біоорганічна хімія, які вивчають хімічні процеси в живих організмах тощо. Наприклад, під час вивчення тем «Хімічний склад клітини»  та «Обмін речовин» можна схематично пояснити учням, які хімічні процеси відбуваються з білками, жирами, вуглеводами в організмі людини. Знання отримані на уроці біології, знадобляться учням під час вивчення тем з хімії.  Вивчаючи тему «Живі організми та довкілля», учні дізнаються про середовища життя організмів  та  вплив факторів неживої природи на живі організми, екологічні групи рослин, їх життєві форми, взаємозв’язки організмів між собою та неживою природою, типи рослинних угруповань.  Ці знання стануть у пригоді учням на уроках географії. Набуті знання на уроці з теми «Порушення роботи імунної системи» учні зможуть поглибити, вивчаючи предмет «Основи здоров’я». легше засвоїти механізм роботи слухового аналізатора допоможуть знання , отримані на уроках фізики з теми «Звук. Звукові явища» тощо.У такий спосіб здійснюється реалізація міжпредметних зв’язків.                                                                                       


IV. Розкриття значення біології для розвитку цивілізації                                      Учені вважають, що Земля існує вже близько 5 млрд. років, що життя у найпримітивнішому вигляді зародилося 1,5-2 млрд. років тому. У процесі безжалісного природного  добору, який тривав мільйони років, серед тварин і рослин вижили найсильніші, що найліпше пристосувалися до певних природних умов. Як наслідок такої тривалої еволюції, природа створила на Землі гігантську скарбницю, в яку помістила  безліч досконалих зразків «живих інженерних систем», що функціонують надзвичайно точно та економно, характеризуються гармонійністю дій, здатністю реагувати на найтонші зміни численних факторів навколишнього середовища, запам’ятовувати і враховувати ці зміни, відповідати на них різноманітними пристосувальними реакціями.Наводячи приклади цих «природних скарбів» під час вивчення біології, вчитель виховує в учнів бережливе ставлення до навколишнього світу, повагу до природи, спонукає до поглибленого вивчення будови живих організмів, перебігу природних явищ, взаємозв’язків у природі.

Наприклад, вивчаючи тему «Кров і кровообіг», доцільно довести до відома учнів, що французький фізіолог і фізик Жан Луї Марі Пуазейль на основі експериментальних досліджень руху крові по кровоносних судинах встановив закон руху рідин у тонких трубках. Цей закон нині широко використовують у гідравліці для визначення в’язкості, а також швидкості кровотоку в капілярах. Щоб довести учням, що все величне, створене людиною, взяте з природи, під час вивчення теми «Будова птаха» доцільно розповісти про великого російського вченого М.Жуковського, який, досліджуючи політ птаха, відкрив «таємницю крила», розробив методику розрахунків підйомної сили крила, тієї сили, що утримує літак у повітрі. Нині вона лежить в основі сучасної аеродинаміки.У такий спосіб розкривають учням значення біології для розвитку цивілізації та формування полікультурної компетентності Прилучення учнівнів до культурної спадщини, пов'язаної з історією розвитку  науки і практики, історією відкриттів та біографіями видатних хіміків, біологів сприяє формуванню в учнів загальнокультурної компетентності.
За основу нетрадиційних підходів до навчання мною було взято методику легкого, ненапруженого навчання, в умовах бачення незвичайного в виучуваному предметі, радості відкриття, віри у власні можливості.
Стимулювання вміння учнів висловлювати власну точку зору.                      Сприяння удосконаленню вмінь вести навчальний діалог.Використання усних та письмових рецензій на відповідь, доповнень та зауважень до неї .Удосконалення вмінь дітей формулювати цілі власної діяльності та робити висновки за її результатами. Застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з можливим подальшим коментуванням. Організація групової роботи . Проведення нестандартних уроків, уроків-змагань, КВК. Підготовка учнями нестандартних запитань однокласникам . Стимулювання спілкування учнів з ровесниками та дорослими з метою підвищення рівня навчальних досягнень та ерудиції учнів.

·         Використання інформації з історії  відкриттів.

·         Використання художньої літератури в процесі викладання предмета.

·         Розв'язання задач історико-культурного змісту.

·         Розв'язання задач екологічного змісту.

·         Характеристика внеску в науку вчених різних національностей.

·         Наголошення на внесок в розвиток науки українських вчених.

Виховання учнів  на прикладі життєвого та творчого шляху видатних людей.                                                                                                                      Наприклад, перший урок біології — то перший акорд, з якого розпочинається ціла симфонія науки, і його просто неможливо розпочати звичайно. Звертаю увагу на те, що учні на порозі науки, яка поведе до святая святих світобудови, до тих первинних «цеглинок», з яких складається не лише величний храм Всесвіту, а й наш людський організм. Пізнання цих «цеглинок» допоможе нам краще зрозуміти і світ навколо нас, і себе в цьому світі. Далі йде розповідь про історію, про тих її представників, які самовіддано ростили дерево науки. На уроці учні читають вірші, гуморески, присвячені хімії, біології, демонструють цікаві досліди.
Також формуванню цієї компетентності мені допомагає застосування нетрадиційного дидактичного принципу художності, який свого часу обґрунтував Б.М. Неменський. На уроках  часто використовую художнє слово. Так, вивчення  першого уроку з теми можна розпочати уроком-казкою про диво-квітку, у пелюстках якої зашифровані назви, терміни , які будуть вивчатись напротязі всієї теми. Використання життєвих ситуацій на уроках біології відіграє важливу роль у навчанні, оскільки на учням необхідно не лише характеризувати живі організми, пояснювати природні явища, вивчати будову та функції органів, а й пов’язувати вивчений матеріал з життєвими ситуаціями. Водночас необхідно постійно нагадувати учням про шкідливий вплив багатьох речовин на організм людини і навколишнє середовище. Так під час вивчення теми «Вплив алкоголю, наркотиків і токсинів на нервову систему та поведінку людини» у 9 класі обов’язково звертаю увагу на негативний вплив етилового спирту, наркотичних речовин на організм людини загалом та поведінку зокрема.
Прилучення учнів до культурної спадщини, формування в них культури міжособистісних стосунків, дотримання принципів толерантності — все це сприяє формуванню в учнів загальнокультурної компетентності.
Прилучення учнів до культурної спадщини, формування в них культури міжособистісних стосунків, дотримання принципів толерантності — все це сприяє формуванню в учнів  загальнокультурної компетентності.

 

Комунікативна компетентність. Створення ситуацій порозуміння, співчуття, стимулювання вміння слухати. Виховання взаємоповаги учнів один до одного, емоційної врівноваженості, характеристика  типів темпераменту та рекомендації щодо адаптації темпераменту до загальних вимог емоційної культури. Використання усного і письмового рецензування відповідей учнів однокласниками. Використання завдань, які передбачають надання розгорнутих письмових відповідей для розвитку писемного мовлення учнів. Проведення цілеспрямованої роботи з біологічними термінами з метою їх запам'ятовування і свідомого використання, переклад термінів іншомовного походження, побудова асоціативних зв'язків.

                                                                                                                       Комунікативна компетентність:

використання на уроках біології віршів, загадок, ребусів, кросвордів тощо;

проведення рольових ігор на уроках та на позаурочних заходах;

впровадження прийомів інтерактивного навчання: «Мозковий штурм», «Вільний мікрофон»; методів «Навчаючи вчуся» та «Пошук інформації», системи «Дельта-плюс», інтерактивних вправ: «Знайди пару», «Доповни вираз», «Компетентність», «Знайди помилку» тощо;

залучення учнів до роботи в парах та малих групах .                        ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ 
Комунікативна компетентність ґрунтується на знаннях, здібностях, досвіді учнів, отриманих у процесі навчання. Саме вона є однією з тих компетентностей, якими сучасна людина повинна володіти задля комфортного співіснування в соціумі.  Формування комунікативної компетентності передбачає:

  • залучення школярів до активної мовленнєвої діяльності; 
  • вдосконалення мистецтва спілкування в процесі свідомого освоєння основ наук, у повсякденному підвищенні рівня своєї зовнішньої та внутрішньої культури; 
  • розвиток прагнення грамотно спілкуватися, тобто легко та швидко встановлювати контакти з людьми. 
    Сучасний учитель виступає не в ролі того, хто надає учневі інформацію та інструкції, а як повноцінний учасник комунікативного процесу, партнер у співбесіді, помічник в оволодінні методами комунікації. Для стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках біології він використовує дискусії, навчає правильно ставити запитання й відповідати на них, стежить за їхньою культурою мовлення, пропонує різноманітні письмові роботи у вигляді листів, віршів, сенканів, звітів, творів тощо, створює навчальні проблемні ситуації.

При цьому учень може висловлювати власну думку, аргументовано обстоювати її, може написати реферат, доповідь, тези з різних тем, уміє ставити запитання вчителям та однокласникам, відповідати на них, визнає свої помилки, в процесі дискусії уникає категоричності, додержує культури спілкування.Досить дієвим у процесі викладання біології є залучення учнів до співпраці на основі використання системи «учень – учень», «учень – учитель», «учитель – учень –наука».                                                                                                                                          Співпраця на уроці передбачає:

  • використання комунікативних форм роботи учнів; 
  • залучення учнів до асистування впродовж уроку; 
  • взаємне рецензування відповідей на уроках; 
  • спільна підготовка вчителя та учня до заняття. 
    Учитель повинен докласти зусиль для створення сприятливого мікроклімату на уроці, тобто рекомендовані завдання, обрані режими й форми роботи мають стимулювати учнів до розвитку мовленнєвої культури, накопичення комунікативного досвіду. Варто дозволяти школярам висловлювати свою думку під час уроку, визначати проблеми для обговорення і формування творчого розуміння завдання, пропонувати запитання для рольових та ділових ігор, надавати змогу вибирати завдання досліджуваного матеріалу. За цих умов учень повною мірою відчуває відповідальність за свої успіхи й невдачі впродовж року. Такий  метод  не  залишає  дітей  байдужими , а навпаки , стає стимулом до активізації мовно-розумової діяльності , сприяє встановленню атмосфери довіри й співпраці на уроці.                                                                    Важливим у навчально-виховному процесі з біології є формування в школярів уміння передавати й одержувати інформацію, що є цікавою для обох сторін. Однак це передбачає не лише висловлювання власних думок і міркувань, а  й сприйняття й розуміння думок інших людей. Учні вчаться слухати інших, обмінюватися знаннями. Учасники дискусії, диспуту, розмови створюють власні інтерпретації трактування фактів, визначень, понять, законів. Це вміння формується під час інсценізацій, розв’язань творчих завдань, створення проблемних ситуацій, постановки питань, виконання логічних завдань. За інтерактивного спілкування вчитель може активно використовувати всі компоненти уроку, ситуаційне спілкування, постійну новизну елементів навчального процесу, сумірність навчальних і комунікативних дій, спрямованих на встановлення й підтримку взаємин між учнем та вчителем через обмін особистісно значущою інформацією в парах, групах, командах.                                              Методика формування комунікативної компетентності передбачає розвиток усного та писемного мовлення.  
    Забезпечення розвитку:                                                                                                А) монологічного мовлення учнів за допомогою таких методів та прийомів:
  • усне опитування; 
  • аналіз і самоаналіз відповідей; 
  • повідомлення учнів; 
  • підготовка доповідей; 
  • підготовка учнями нестандартних питань; 
  • висування гіпотез; 
  • коментування учнями проведених ними дослідів, розв’язання задач; 
  • захист творчих робіт, проектів, рефератів; 
    Б) діалогічного мовлення учнів за допомогою таких методів та прийомів: 
  • проведення бесід; 
  • застосування взаємоопитування та взаємоперевірки з подальшим коментуванням; 
  • диспути; 
  • семінари; 
  • конференції; 
  • обговорення проблем у групі; 
  • проведення нестандартних уроків, уроків-змагань, уроків-мандрівок; 
  • проведення дидактичних ігор комунікативної спрямованості. 

    Розвиток навички письмового викладу матеріалу за допомогою написання:
  • повідомлень; 
  • рефератів; 
  • письмових рецензій; 
  • проектів; 
  • біологічних казок. 
    Сприяння розвиткові культури мовлення учнів за умови дотримання: 
    норм сучасної літературної мови та відповідно до вимог систематичної номенклатури; 
  • вимог використання наукової лексики; 

·                     культури спілкування.                                                                                      Розвиток комунікативної компетентності дає можливість формування в учнів навичок екологічної культури, гармонійної взаємодії з природою і вміння визначити своє місце і роль у навколишньому світі, родині, колективі, державі, активізує національні та загальнолюдські прагнення й патріотичні почуття, здатність до толерантності.                                                                                                                         Сприяє формуванню компетентності «вміння вчитися» також і надання учням розвивальних домашніх завдань. Разом з тим проходить і формування компетентності у застосуванні інформаційних  і комунікативних технологій, яка передбачає здатність учня застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в повсякденному житті, раціонально використовувати комп'ютер і комп'ютерні засоби для розв'язування завдань, пов'язаних з опрацюванням інформації. Сьогодні учень повинен навчитися працювати з інформацією , аналізувати її, знаходити логічні зв'язки, а головне — перетворювати її на знання. Учням  8-9 класів подобається готувати різноманітні презентації і захищати їх перед класом, таким чином вони вчаться знаходити певну інформацію, аналізувати її, вибирати основне і створювати свою роботу.

Розвивальні домашні завдання розподіляю на три категорії:

- для учнів, які хочуть отримати хімічні знання я підбираю розрахункові задачі, тести, даючи їм цікаву назву. Наприклад, «Тест — це просто», «Допитливість — на старт!», «Домашній експеримент»;

- для учнів, які цікавляться інформатикою, в яких вдома є можливість працювати з комп'ютером, отримувати і обробляти інформацію, такі завдання називаю «Презентація», наприклад «Хімія в нашому житті», «Розчини, їх значення», «Я — репортер»,  «Вода, її стан у сучасному навколишньому середовищі», «Демографічна ситуація в Україні», «Негативний вплив алкоголю, наркотиків та нікотину на організм людини»,  «Хочу все знати»,  - будь-яка цікава інформація стосовно теми, яка вивчається;

- для учнів, які не дуже цікавляться хімією, біологією, а мають гуманітарні здібності:   «Хіміки, біологи малюють»- уявлення про хімічні явища, елементи, рослини, тварини, різноманітні колажі;

- «Фантазуємо разом» - твори про значення хімічних речовин, хімії як науки, фантастичні історії про рослини, тварини;

- «Хімія і ми» - побутова хімія, хімія в повсякденному житті.

Фоторепортажі, колажі вивішую в класі для ознайомлення іншими учнями. Практикую також виконання завдань «Допоможи товаришу», «Знайди помилку», коли діти, прийшовши на урок, виконують обмін завданнями і порівнюють відповіді, пояснюють незрозуміле один одному.     У своїй роботі постійно практикую стимулювання учнів до самостійного складання тестів, питань до теми, порівняльних таблиць з подальшим коментуванням на уроці. Практикую використання домашніх творчих завдань. Так, наприклад, для ефективнішого засвоєння теми «Органи кровообігу» пропоную учням скласти сенкан на тему «Серце» і підготувати повідомлення про вплив на серце фізичних тренувань та шкідливих звичок.

           Сьогодні мені як вчителю все частіше доводиться освоювати суміжні шкільні предмети. Це стосується також курсу «Інформатика», що допомагає у формуванні компетентності у застосуванні інформаційних і комунікативних технологій. Не всі учні мають можливість використовувати комп'ютер при виконанні домашніх завдань,  тому під час уроків використання комп'ютера як фрагмента дозволяє активізувати розумову діяльність учнів, віртуально здійснювати хімічний та інші експерименти. Оскільки сьогодні ми зазнаємо дефіциту хімічних реактивів  і не завжди маємо можливість провести на уроці потрібну демонстрацію, виконати лабораторний дослід або навіть практичну роботу, то, наприклад, комп'ютерна програма «Віртуальна хімічна лабораторія» надає неоціненну допомогу в розв'язанні цієї проблеми. Програму складено відповідно до навчальної програми з хімії   і за необхідності вона замінює мені проведення демонстрації, лабораторних дослідів. На уроках біології використовую різноманітні презентації, це допомагає учням набагато краще засвоювати матеріал, оскільки вони не тільки почули, а й побачити певну рослину чи тварину, її ознаки, будову. Учні 8-9 класів уже самі готують презентації і представляють їх на уроках.            

            Сприяє формуванню інформаційної компетентності раціональне використання фактичного матеріалу підручника як основного джерела інформації для учнів. Саме підручник є першою науковою книгою, з допомогою якої засвоюється матеріал. Уже з перших уроків біології починаю формувати вміння орієнтуватися в підручнику, автори підручників надають багато додаткового матеріалу після текстів параграфа, і учні повинні знати і опрацьовувати цей матеріал.

         При підготовці до уроку учням допомагає використання додаткових джерел інформації, підштовхнути до цього намагаюсь, задаючи додому різноманітні завдання творчого характеру., це також сприяє формуванню вмінь і навичок.

 

 Інформаційна компетентність. Розвиток умінь учнів працювати з підручником, з текстом, виділяти головну думку, робити висновки. Стимулювання використання додаткової літератури. Організація в кабінеті виставки літератури з теми, огляд новинок літератури та періодичної преси. Проведення зустрічей з медиками, науковцями, працівниками сільського господарства з метою надання учням актуальної інформації шляхом безпосереднього спілкування. Використання комп'ютерних програм («Курс біології», «Репетитор з біології» тощо) як джерел інформації. Залучення учнів до перегляду телевізійних передач відповідно до навчальних тем курсу біології. 7. Залучення учнів до опрацювання додаткової біологічної інформації з дитячої періодичної преси («Древо пізнання», «Світ рослин»).                             Компетентність самоосвіти та саморозвитку.

1. Формування та розвиток загальнонавчальних умінь учнів.

 2. Підготовка пам'яток «Як виконувати домашнє завдання», «Як опрацьовувати текст підручника», «Як готуватись до тематичного оцінювання» тощо.

3. Використання випереджальних завдань.

4. Створення індивідуальних програм (планів самоосвіти, програм самореалізації) для обдарованих учнів.

 5. Створення атмосфери, сприятливої для самоосвітньої діяльності, мотивація учнів на постійне навчання протягом усього життя. Інформаційна компетентність:

стимулювання роботи з різними джерелами інформації: підручником, енциклопедією, статистичними таблицями, додатковою літературою, Інтернетом ,проведення веб-квестів;

використання завдань, пов'язаних з аналізом таблиць, схем, діаграм, графіків;

постійна робота з обдарованими учнями щодо підготовки до участі в шкільних та районних олімпіадах , різних природничих  конкурсах;

залучення дітей до МАН.                                                                                       ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ 
І. Раціональне використання фактичного матеріалу підручника як основного джерела інформації

Підручник є для учнів першою науковою книгою, тому саме з його допомогою вони освоюють основні прийоми самостійної роботи. Правильна організація роботи з підручником необхідна для міцного й глибокого засвоєння матеріалу; невміння працювати з книгою призводить до механічного заучування та поверхневого засвоєння матеріалу, швидкої втомлюваності й перевантаження, знижує інтерес до досліджуваного предмета. Тому найголовніше завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити учнів ефективно працювати з підручником. Це дозволить їм економніше використовувати час на уроці та при підготовці домашніх завдань. Із цією метою можна розробити завдання для самостійної підготовки учнів з біології, питання для самоперевірки, творчі завдання й задачі для контролю знань, тестовий дидактичний матеріал.

Уже на перших уроках біології треба починати формувати вміння учнів орієнтуватися в підручнику. На вступному уроці можна запропонувати учням виконати таке завдання: з’ясуйте, що таке титульний аркуш підручника, про що він розповідає. Далі школярі повинні ознайомитися зі статтею «Передмова» для того, щоб з’ясувати які умовні позначення використовуються в підручнику для глибшого розуміння матеріалу та кращого його засвоєння. Пізніше цей досвід допоможе ефективніше використовувати умовні позначення під час організації роботи з текстом та ілюстраціями, економити час.

Дуже важливо, щоб учні навчилися користуватися довідковим апаратом підручника, ознайомилися з його змістом, зрозуміли значення шрифтових та кольорових виділень. Це дасть змогу школярам скласти уявлення про структуру підручника, його розділи, співвідношення різних частин, виявити основні рубрики, швидко знаходити потрібний навчальний матеріал.

Роботу з текстом підручника доцільно використовувати для активного самостійного засвоєння учнями біологічних знань та формування вмінь. Задля цього необхідно продовжувати розвивати вміння читати та переказувати текст своїми словами, виділяти в ньому основне, знаходити відповіді на запитання, заповнювати таблиці, складати схеми.

Варто організовувати читання вголос фрагментів параграфа, коментоване читання, звертати на наукові біологічні терміни, розкивати їх зміст для розуміння учнями.

Особливе місце в організації пізнавальної діяльності учнів на уроці варто відвести роботі зі складання плану параграфа чи його частини.

Формуванню у школярів наукового світогляду сприяє оволодіння біологічною термінологією. Успіх в основному залежить від уміння дітей знаходити терміни й розкривати їх зміст. Уже на перших уроках необхідно вчити учнів шукати пояснення виділених термінів, пояснювати їхнє значення, наводити приклади відповідних явищ. Кращому запам’ятовуванню термінів сприяє виписування їх у зошит чи словник.

Робота з підручником на знаходження в тексті відповіді на запитання вчить школярів вибирати потрібні відомості, виокремлювати основний матеріал від пояснювального й додаткового.

Узагальненню й систематизації знань учнів сприяє заповнення ними таблицю і складання схем. Це допомагає їм стисло, лаконічно, виділяючи головне, висловлювати думки, що є досить складним видом роботи, а тому вимагає значних зусиль учителя для формування відповідних умінь та навичок. На початкових етапах навчання варто запропонувати школярам заповнити готові схеми й таблиці, пояснивши їх будову, розкривши призначення кожної графи, можна, навіть, допомогти вибрати потрібні відомості з тексту, коротко записати їх на дошці. У подальшому необхідно надавати учням все більшої самостійності при виконанні таких завдань.

Органічну частину підручника становлять ілюстрації. Вони наочно відображають зміст тексту, доповнюють, деталізують й конкретизують його.

Робота з малюнками підручника дає змогу значно активізувати й урізноманітнити пізнавальну діяльність учнів на уроці.

Як показує досвід роботи, систематична робота з підручником впливає на підвищення якості знань, рівень інтелектуального розвитку, сприяє формуванню вмінь порівнювати, робити висновки, узагальнювати матеріал, самостійно здобувати знання. 
ІІ. Стимулювання учнів до використання додаткових джерел інформації 
IІІ. Формування вмінь учнів

Велике значення у формуванні інформаційної компетентності учнів має формування їх вміння обробляти інформацію та одержувати її під час проведення дослідів.

На уроках або під час проведення виховних заходів доцільно демонструвати цікаві досліди. Після їх проведення учні відповідають на запитання, записують особливості біологічних процесів.

Важливу роль у вивченні курсу біології відіграють лабораторні та практичні роботи. Організовуючи ці види робіт, необхідно спиратися на предметну наочність у поєднанні з пізнавальними завданнями. Успішне проведення лабораторної роботи формує в учнів низку важливих умінь: ставити дослід, проводити спостереження, робити висновки, оформляти результати спостережень, працювати з підручником.


IV. Залучення учнів до використання нових інформаційних технологій

Використання нових інформаційних технологій на уроці має ряд позитивних моментів: розширюються методи та засоби навчання, полегшується сприйняття інформації, в учнів з’являється додаткова мотивація до навчання, у ході опрацювання інформації учні виконують низку логічних операцій, вчаться критично мислити тощо.


V. Розвиток уміння учнів узагальнювати та систематизувати інформацію

Структура уроку узагальнення й систематизації знань учнів насамперед має відповідати структурі самого процесу узагальнення й систематизації, де передбачається така послідовність роботи: від засвоєння й узагальнення окремих фактів до формування біологічних понять, їх категорій і систем, а від них уже до засвоєння дедалі складнішої системи знань, до оволодіння основними теоріями й провідними ідеями біологічної науки.

Сприяє формуванню інформаційної компетентності раціональне використання фактичного матеріалу підручника як основного джерела інформації для учнів. Саме підручник є першою науковою книгою, з допомогою якої засвоюється матеріал. Уже з перших уроків біології починаю формувати вміння орієнтуватися в підручнику, автори підручників надають багато додаткового матеріалу після текстів параграфа, і учні повинні знати і опрацьовувати цей матеріал. 
При підготовці до уроку учням допомагає використання додаткових джерел інформації, підштовхнути до цього намагаюсь, задаючи додому різноманітні завдання творчого характеру., це також сприяє формуванню вмінь і навичок.
З кожним роком українська освіта стає більш відкритою, усе частіше впроваджуються інноваційні методи, нові освітні проекти, навчальні курси. Одним із таких методів, що суттєво  збагачує навчальний процес нашої сучасної школи є метод навчальних проектів, використання якого змінює традиційний підхід до навчання. Це і являється наступним напрямом моєї роботи -  вивчення і застосування проектної діяльності учнів. Навчальні проекти, презентації – це дієвий засіб максимального наближення особистості до реального життя та залучення її до розв’язання конкретних завдань. Працюючи над проектом  у групі чи індивідуально, учень опиняється в середовищі, яке сприяє розвитку вмінь та навичок окреслення проблеми та визначення мети, збирання інформації, обговорення форми роботи й добір оптимальних шляхів її виконання та презентації.   
Учні зацікавились цим методом, тому що змінюється підхід до навчання, замість репродуктивного навчання, коли джерелом знань для учнів є лише вчитель, акцент переноситься на самостійну активну навчальну діяльність учнів. Учитель здійснює лише «підтримку» цієї діяльності, опосередковано керує нею, ставить перед учнями проблеми. Під час використання методу проектів формуються здібності виділяти важливе, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягати значних результатів. Робота за методом проектів передбачає постановку певної проблеми й наступне її розкриття, чітке планування дій, розподіл ролей (під час групової роботи). Цей метод є ефективним у тому випадку, коли постановлено певне дослідне, творче завдання. 
Найчастіше під час використання цього методу я організовую такі форми робіт: групове обговорення, «мозкова атака, самостійна робота учнів, лабораторна робота, творчий звіт, «захист проекту», рольові ігри.
Елементи проектного навчання розпочинаю запроваджувати вже у 5 класі. Програмою передбачено виконання міні-проектів. Учні вчаться працювати над проектом поетапно і  презентувати свої досягнення. Успішно були представлені проекти «Листопад», «Чому скисає молоко?». Це допомагає дітям краще запам'ятовувати інформацію. Учні 9 класу працюють вже над складнішими темами проектів, наприклад «Вплив негативних чинників на репродуктивне здоров’я молоді», «Мобільний телефон і здоров’я людини», «Грип – хвороба тисячоліть», «СНІД – знати, щоб жити».

 

Компетентність продуктивної творчої діяльності та дослідницька компетентність:

 

1. Залучення учнів для підготовки повідомлень та рефератів.

2. Використання відповідних різнопланових завдань творчого рівня.

3. Залучення учнів до складання підсумкових питань з теми, задач, опорних конспектів .

4. Залучення учнів до виконання творчих завдань: написання казок, незавершених оповідань, складання кросвордів, біологічних загадок.

 5. Залучення учнів до підготовки та проведення ігор, вікторин, заходів предметних тижнів.

 Компетентність продуктивної творчої діяльності та дослідницька компетентність:

 

створення на уроці проблемної ситуації ;

спільно з учнями складається план уроку;

складання віршів-сенканів на основі біологічногопоняття;

заохочення обдарованих дітей до творчої діяльності

демонстраційний і фронтальний експеримент;

лабораторні роботи;

біологічний практикум;

експериментальні задачі;

пошуково-дослідницькі задачі;

групові експериментальні дослідження тощо.

       Пошукові дослідні завдання пропонуються учням як на уроці, так і для виконання в якості домашнього завдання .

       При проведенні робіт звертаю увагу на вміння учнів збирати необхідне лабораторне устаткування, використовувати прилади, користуватись збільшувальними приладами , самостійно виконувати завдання, робити висновки.

       Під час перевірки звіту учнів про виконання роботи звертаю увагу на правильність отриманих даних, проведення необхідних розрахунків, аналіз отриманих даних, висновки та їх оформлення. Шляхи формування в учнів інтересу до науково-дослідницької роботи:

-уроки біології

а) через спостереження за об”єктами живої природи та їх змінами під впливом чинників зовнішнього середовища,

 б) експеримент під час виконання практичної, лабораторної роботи,

 в) під час виконання лабораторного практикуму,

 г) дослідженя джерел інформації:

- використання ІКТ під час створення презентації

- спостереження та дослідження на навчально-дослідній ділянці

-- алучення до участі у Міжнародних, Всеукраїнських, обласних природничих, екологічних конкурсах та оглядах

- при виконанні завдань навчальної практики. 

 

Основними цілями розвитку життєвих компетентностей учнів на основі використання дослідницьких технологій навчання є:

- створення умов, що сприятимуть самореалізації та особистому зростанню учнів;

- надання науково-дослідного характеру навчально-виховному процесу;

- формування в учнів життєво необхідні вміння, зокрема: грамотно застосовувати знання з природничо-математичних дисциплін у трудовій діяльності, у спілкуванні з природою та в побуті;

- вироблення навичок прогнозування діяльності, передбачення подій і їхніх наслідків;

- формування досвіду експериментальної та дослідницької роботи з використанням методів природничо-математичних наук і навичок поводження з об’єктами дослідження відповідно до вимог правил техніки безпеки;

- формування наукового світогляду учнів, уміння критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію з метою забезпечення ефективної взаємодії людини з високотехнологізованим суспільством;

- сприяння формуванню в учнів мотивованого, усвідомленого прагнення до оволодіння знаннями й навичками, необхідними для особистісної участі в розв’язанні існуючих проблем у сучасному світі;

- екологізування навчання, що передбачає перегляд основних напрямків розвитку сучасного виробництва з урахуванням вимог до збереження навколишнього середовища, формування в учнів відповідальності за стан природного середовища.

Для цього вчителі використовують такі форми навчальної діяльності:

 - Читання лекцій з проблемним викладом або лекцій з демонстраціями; проведення семінарів та конференцій; екскурсій у природу, рольових ігор.

 - Створення навчально-дослідних проектів, спрямованих на розв’язання певних проблем.

- Розв’язування експериментальних задач практичного спрямування, що передбачають ознайомлення з основами природних явищ, процесів, законів. 

- Складання опорних конспектів, схем, алгоритмів розв’язання певних проблем, задач.

 

Належну увагу намагаюсь приділяти роботі з обдарованими дітьми, яку організовую і в позаурочний час, результатом є здача тестів в районні та області в МАН та подальше  навчання Єпур Анни.
Звичайно в умовах школи дослідницька робота лише частково імітує процес справжнього наукового дослідження і має принципові відмінності. Використовую такі види досліджень, що передбачені програмою: демонстраційні досліди, лабораторні та практичні роботи. Часто використовую досліди ужиткового характеру, які мають низку переваг, формують екологічно грамотну поведінку в побуті і довкіллі.
 

.                            ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПРОДУКТИВНОЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 
І. Стимулювання самостійного складання учнями задач, тестів, питань до теми, розв’язання творчих завдань

Творчі завдання – це поєднання розумових й пізнавальних завдань. У процесі викладання біології використання творчих завдань дає змогу перевірити вміння учнів оперувати вже набутими знаннями та водночас вчить самостійному пошукові нових знань і способів діяльності. Однією х ефективних форм роботи на уроках є біологічні творчі задачі. Вони не лише активізують навчальну діяльність учнів, а й пробуджують інтерес, розвивають творчі здібності, логічне мислення. Такі задачі можуть використовуватися для актуалізації опорних знань, як домашнє завдання, замінити етап розминки, сприяти рефлексії вивченого матеріалу, а головне – виявити учнів із ґрунтовними знаннями та логічним мисленням.


ІІ. Використання виконання учнями нетрадиційних домашніх завдань

У якості нетрадиційних домашніх завдань можна запропонувати учням скласти різнорівневі тестові завдання по одній чи декількох темах; пояснити вислів (наприклад вислів Клода Бернара «Кров – це дзеркало організму); скласти сенкан, вірш, казку; виготовити рекламні плакати (наприклад, про вплив шкідливих звичок на діяльність серця) тощо.


ІІІ. Проведення нестандартних уроків

Такими уроками можуть бути:


 


  • урок-мандрівка; 

  • урок-дискусія; 

  • урок-змагання; 

  • прес-конференція; 

  • урок-суд тощо. 


Значна роль при проведенні таких уроків відводиться різним видам ігор. Це можуть бути : 
 


  • імітаційні ігри, що передбачають зображення на уроці діяльності якоїсь організації, підприємства чи установи (ділова нарада, збори тощо); 

  • рольові ігри – це ігри, де виробляються дії, тактика поведінки, виконання функцій конкретної особи 

  • операційні ігри спрямовані на виконання конкретних операції. 
  •  


IV. Залучення до науково-дослідницької роботи

Мета цієї технології навчання полягає в набутті учнями досвіду дослідницької роботи, стимулюванні розвитку інтелектуальних здібностей, умінь і творчого потенціалу. Ось приклад варіанту навчання за дослідницькою технологією (за Д.Левітесом):


 


  • знайомство з літературою; 

  • виявлення проблеми; 

  • постановка проблеми; 

  • з’ясування незрозумілих питань; 

  • формулювання гіпотез; 

  • планування й розробка навчальних дій; 

  • збирання даних; 

  • аналіз і синтез зібраних даних; 

  • порівняння даних; 

  • підготовка до написання повідомлень; 

  • виступи з підготовленими повідомленнями; 

  • переосмислення результатів у ході обговорення та перевірка гіпотез; 

  • побудова висновків та узагальнень. 



V. Залучення учнів до реалізації творчих робіт і проектів

Головні завдання, які вирішує проектна технологія, - це набуття й застосування знань для розв’язання нових пізнавальних завдань, розвиток комунікативних навичок, уміння користуватися дослідницькими прийомами навчання. Використання методу проектів підвищує ефективність навчання та виховання. За його допомогою реалізуються міжпредметні зв’язки, здобуваються знання через взаємодію учнів з учителем та між собою.

Проектні технології допомагають учням зорієнтуватися у суспільному вирі подій та явищ. Творча діяльність, участь у різноманітних заходах (конкурсах, конференціях), МАН формує в них загально навчальні вміння й навички й заохочує до саморозвитку. 
VI. Залучення до позакласної роботи

Організація та проведення конкурсів ерудитів, інтелектуальних ігор, КВК, тематичних вечорів, свят, предметних тижнів є одним із шляхів активізації творчих здібностей учнів.


 

 

Організація самостійної роботи учнів - не одна з умов формування життєвих компетентностей. Тому на уроках біології доцільно впроваджувати такі форми самостійної діяльності учнів:

- складання опорних конспектів;

- розв'язання задач дослідницького та пізнавального характеру;

- засвоєння біологічної термінології;

 - робота із словниками та іншою додатковою необхідною інформацією; - самостійна робота з підручником;

- аналіз відповідей однокласників;

- використання об'єктів,моделей, таблиць з метою ефективного засвоєння знань;

- проведення уроків з використанням технології проектного навчання; - робота з зошитом (запис висновків та визначень), заповнення таблиць, виконання малюнків, схем, записів у ході пояснень, оформлення лабораторних та практичних робіт.                                                        Компетентність самоосвіти та розвитку:

формування інтересу учнів до предмету через екскурсії, цікаві уроки, емоційне викладання тощо;

написання рефератів та творчих робіт;

залучення учнів до складання планів, конспектів, питання до текстів, творчих малюнків тощо;

розвиток уміння аналізувати опрацьоване, робити висновки;

здійснення рефлексії в процесі самоосвіти через проведення бесід, тестів,

ігор, педагогічного співробітництва  .                                                                                    ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ САМООСВІТИ ТА САМОРОЗВИТКУ 
У ході формування цієї компетентності вчитель ставить такі завдання: 
 


  • розвивати навчальні навички учнів як умову раціональної організації їхньої самоосвітньої діяльності; 

  • забезпечити розвиток організаційних умінь і навичок визначення мети діяльності та планування роботи з її реалізації; 

  • формувати адекватні логічні операції й розумові дії; 

  • стимулювати активну пізнавальну діяльність; 

  • формувати навички дослідницької роботи в теоретичному й практичному вивченні біології; 

  • забезпечувати стійку мотивацію учнів до навчання й самоосвіти. 


Особливої уваги вимагає мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися.

Підготовка до самоосвіти – це дуже актуальна проблема. Тому необхідно створювати умови, у яких кожен учень міг би навчитися самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, розв’язання існуючих проблем. Роль вчителя полягає в тому, щоб допомогти учням самостійно вчитися, вказуючи прийоми, методи набуття знань, організовуючи роботу із самоосвіти, навчаючи учнів раціональних умінь творчого використання знань у подальшій пізнавальній діяльності.

Для здійснення методичного забезпечення процесу формування самоосвітньої компетентності учнів можна використати алгоритм дій вчителя: 

1.    
Діагностичне оцінювання. 

2.    
Визначення рівнів самоосвіти (репродуктивний, вибірково-конструктивний, конструктивний, навчально-творчий, творчий). 

3.    
Постановка завдань перспективи самоосвіти (усунення прогалин, розширення знань з предмета, поглиблене вивчення предмета, підвищення рівня освіченості). 

4.    
Поетапне здійснення самоосвіти (під керівництвом учителя – відносно самостійно - самостійно). 

5.    
Вибір форм: 


А) організація самоосвіти (індивідуальні, кооперативні, колективно-групові);

Б) контроль за самоосвітою (перевірка вчителем, взаємоперевірка, самоперевірка).


 

6.    
Підсумкове оцінювання. 

6.    
Моніторинг сформованості самоосвітніх компетентностей. 


 

Здоров’язберігаюча компетентність .Формуючи різні життєві компетентності учнів, вчителеві не слід забувати про  важливість фізичного стану дітей. Тому треба виділити окремо здоров'язбережувальну  компетентність, як характеристику і необхідну умову збереження фізичного, соціального і духовного здоров'я школярів. Адже людина може бути успішною та компетентною в усіх  сферах життя лише за умови міцного здоров'я. Тому найважливішою складовою навчання є  формування мотивації до збереження здоров'я. Звідси і випливає основне завдання педагогів  школи - дати учням міцні теоретичні знання про те, що таке здоров'я, як воно закладається,  зберігається і руйнується, сформувати здоров'язбережувальні компетентності під час вивчення біології.

Для впровадження компетнтнісного підходу до навчання на основі

здоров'язбережувальних компетентностей учителеві треба вирішити такі завдання:

• зняття навчального перевантаження школярів, що призводить їх до перевтоми, шляхом впровадження активних форм і методів навчання;

• організація фізичної активності учнів, профілактика гіподинамії (фізпаузи);

• формування правильних оглядів на здорове харчування;

• запобігання шкідливому впливу на здоров'я чинників,що безпосередньо пов'язані з навчальним процесом(профілактика шкільних хвороб);

• охорона і зміцнення психічного здоров'я (запобігання шкільним стресам, поширення серед учнів шкідливих звичок);

• формування культури здоров'я учнів і компетентності педагогів з питань основ здоров'я і здоров'язберігаючих технологій.                                 ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Формування ключових компетентностей учнів було б неповним без компетентності   здоров'язберігаючої.  Вона спрямована на закріплення навичок збереження фізичного, соціального, психічного і духовного благополуччя. Особлива увага приділяється дотриманню норм безпеки під час виконання лабораторних і практичних робіт, на кожній парті перед учнями знаходиться пам'ятка про дотримання правил безпеки під час виконання робіт.
Перед проведенням екскурсій, роботи з комп'ютером проводяться відповідні інструктажі. На початку навчального року, семестру також проводяться інструктажі, постійно під час вивчення хімічних властивостей речовин звертаю увагу на пожежну,  вибухову небезпеку, отруйність речовин, способи знешкодження, надання домедичної допомоги. Розповідаю учням про вплив на здоров'я засобів побутової хімії, харчових  добавок. Проводиться дослідницька робота, організовуються конференції, диспути.          
Важливим складником шкільної освіти у формуванні здоров’я школярів являється курс «Біологія», який у поєднанні з іншими предметами форму в учнів свідоме ставлення до власного життя і здоров’я, оволодіння основами здорового способу життя, життєвими навичками безпечної та здорової поведінки. Здоровязберігаючу компетентність можна формувати при вивченні курсів біології рослин і біології тварин.

Важливим складником шкільної освіти є формування мотивації до збереження та зміцнення здоров’я. навчальні програми побудовані на засадах поєднання елементів знань щодо збереження, захисту життя та зміцнення здоров’я людини з розширенням та поглибленням їхнього змісту. Основними особливостями навчального процесу з викладання біології є: 
 


  • розкриття питань, що мають реальне значення для школярів; 

  • врахування потреби й рівня соціально-психологічного розвитку школярів; 

  • планування роботи з учнями, яка має випереджувальний характер; 

  • формування життєвих навичок, що мають ключове значення для здорової й безпечної поведінки. 


Особливу увагу слід приділяти формуванню «здорової атмосфери» в класі, підвищенню культури взаємин між учнями, налагодження емоційного контакту між учителем і учнями, створенню в класі спокійного, доброзичливого творчого мікроклімату; максимально використовувати можливості творчого спілкування з учнями та їхніми батьками.

Конкретним результатом навчання є розвиток життєвих навичок учнів, зокрема таких, як уміння приймати рішення, розв’язувати проблеми, творчо і критично мислити, спілкуватися, здійснювати само оцінювання, гідно поводитися, чинити опір тиску, доречно виявляти емоції, долати стрес, співчувати, бути громадянином.

Освіта  в галузі здоров’я має поєднувати здобуття необхідних знань та вмінь, вироблення певного ставлення і на цій базі формування конкретних навичок позитивної поведінки, збереження та зміцнення здоров’я. 
Отже, компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, оновлення інформації та колосальні темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко й оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, навчатися впродовж усього життя, розвиватися та творити. Учитель має бути не «транслятором» інформації, а організатором діяльності, спрямованої на виконання навчальних завдань. Що різноманітнішою є навчальна діяльність, то більшою розвивальною функцією наповнюється учіння. Саме за таких умов  можна досягти компетентності учнів як інтегрованого процесу навчання.

Ефективність такого підходу до навчально-виховного процесу доводить поліпшення успішності учнів як з біології зокрема, так і з усіх навчальних дисциплін.



Компетентнісний підхід є орієнтиром національної системи освіти. А тому через адаптацію всіх компонентів навчального процесу, врахування його нової мети формування компетентностей учнів стане реальним результатом навчання. 

 

 

Діяльність учасників навчально-виховного процесу при формуванні життєвих компетентностей учнів при вивченні біології

Діяльність вчителя

Діяльність учня

Соціальна компетентність

·           Організовує групову роботу, створює групи змінного складу.

·           Пропонує завдання різного рівня складності, варіативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт і доповідей, різні форми тематичного оцінювання.

·           Рекомендує самооцінювання та взаємооцінювання, забезпечує вільний вибір рецензента   

·        Працює у групі. Визначає мету власної діяльності.

·        Обирає рівень складності завдань при тематичному оцінюванні, рівень домашньої роботи, теми творчих робіт із загального переліку.

·        Дає самооцінку відповіді, обирає рецензента на свою відповідь. 

Діяльність вчителя

Діяльність учня

Полікультурна компетентність

· пропагує досягнення науки;

· виховує на прикладі видатних людей;

· висвітлює значення біологічної науки для розвитку цивілізації;

· мотивує роль біології у житті учня;

· сам є прикладом толерантності.

· залучає до своєї відповіді або письмової роботи інформацію полікультурного характеру;

· визначає толерантну поведінку щодо інших людей.

Діяльність вчителя

Діяльність учня

Комунікативна компетентність

використовує на уроках діалогічні методи;

· організує дискусії;                                      · спонукає висловлювати свою думку;

· стимулює аргументовані відповіді;

 · вчить правильно ставити запитання;

 · слідкує за культурою мовлення;

 · проводить нестандартні уроки;

 · практикує захист учнями творчих робіт,проектів;

· використовує інтерактивні методи навчання.

висловлює свої думки, вміє аргументовано їх довести;

· створює проекти і презентації;

 · вміє написати тези, план, реферат;

· проводить захист проектів;

 · ставить запитання до вчителя;

· визнає свої помилки, уникає категоричності;

· використовує адекватну лексику.

Діяльність вчителя

Діяльність учня

Інформаційна компетентність

· пропонує завдання, для виконання яких потрібно звертання до альтернативних джерел інформації - додаткової літератури, комп'ютерних баз даних, Інтернету тощо;  · консультує з питань тематики;                       · навчає усвідомлено згортати інформацію, складаючи план-тези, конспекти;                              · стимулює критичне оцінювання інформації.

· добуває інформацію з різних джерел; · виділяє потрібне із масиву інформації, поєднує різні джерела; · впорядковує та класифікує добуту інформацію та документи; · уміє адаптуватися до змін; · критично оцінює інформацію.

Діяльність вчителя

Діяльність учня

Компетентність саморозвитку та самоосвіти

· стимулює самоосвітню діяльність учнів, керує процесом цієї роботи;                                     · відстежує динаміку розвитку учнів;                                 · допомагає створити програму самоосвіти

· створює програму самоосвіти; · демонструє достатню сформованість умінь та навичок; · має стійкі пізнавальні потреби тамотивацію; · уміє самостійно здобувати знання

Діяльність вчителя

Діяльність учня

Компетентність продуктивної творчої діяльності

· стимулює творчість учнів, використовує інтерактивні методи;                                             · проводить нестандартні уроки;                               · організує дослідницьку роботу учнів

· уміє бачити проблеми, шукати шляхи їх подолання, генерувати ідеї, сплановувати та організовувати свою діяльність.

Діяльність вчителя

Діяльність учня

Здоров’язберігаюча компетентність 

·                    Формує в учнів навички надання першої медичної допомоги.

·                    Спонукає до ведення здорового способу життя.

 

·                    Уміє надавати першу медичну допомогу.

·                    Розуміє необхідність ведення здорового способу життя.

 

     

 

Саме такі ключові групи компетентностей сприяють досягненню успіхів у житті, відповідають багатоманітним сферам життя

 

Своє головне завдання вбачаю у пробудженні та розвитку інтересу до оволодіння знаннями, бо інтерес – це рушійна сила пізнання та навчання. Але зараз для розвитку інтересу до навчання на уроці недостатньо лише особистісних якостей вчителя. Необхідно створити і нові умови для продуктивного навчання, результатом якого є учень, який у стінах школи набуває ключових життєвих та професійних компетентностей.

Формування особистості та її життєвої компетентності я здійснюю шляхом творчого підходу до навчання, на основі розвитку пошуково-експериментальних умінь, дослідницької проектної діяльності учнів на уроках та в позаурочний час.

Зокрема, виокремлюю такі основні цілі розвитку життєвих компетентностей учнів:

·        створюю умови, що сприятимуть самореалізації та особистісному зростанню учнів;

·        надаю науково-дослідного характеру навчально-виховному процесові;

·        формую в учнів життєво необхідні вміння, зокрема: грамотно застосовувати знання з біології у трудовій ді­яльності, у спілкуванні з природою та в побуті; виробляю навички прогнозування діяльності, передба­чення подій і їхніх наслідків;

·        формую досвід експериментальної та дослідницької роботи з використанням методів біологічної науки й на­вичок поводження з об'єктами дослідження відповідно до вимог правил техніки безпеки;

·        формую науковий світогляд учнів, уміння критично мислити, здобувати й аналізувати інформацію з метою забезпечення ефективної взаємодії людини з високотехнологізованим суспільством;

·        сприяю формуванню в учнів мотивованого, усвідомле­ного прагнення до оволодіння знаннями й навичками, необхідними для особистісної участі в розв'язанні існу­ючих проблем у сучасному світі;

 

      

 

       Одним із важливих завдань учителя біології залишається підвищення рівня організації самостійної діяльності учнів у процесі проведення дослідження чи експерименту. Воно може бути реалізовано через забезпечення самостійності виконання кожним учнем роботи з використанням обладнання, наданого їм індивідуально; варіативність вихідних даних; індивідуальність запропонованих цілей досліджень, додатково поставлених питань з урахуванням рівня підготовленості учнів, що надає можливість формувати самопізнання.

Прийоми контролю й самоконтролю, що використовую в роботі:

взаємоопитування;

тренувальне опитування;

біологічний диктант;

"ланцюжок";

проведення позакласних заходів;

тестова перевірочна робота.

 

 

      У власній роботі мною постійно використовуються елементи вищезазначених технологій, але найбільшу перевагу віддаю інтерактивним формам навчання, зокрема елементам технологій кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання та іншим, чим створюю умови для самопізнання, саморозвитку учнів у процесі активної пізнавальної діяльності, розвиваю позитивну навчальну мотивацію.                                      Усі ці форми роботи намагаюсь поєднувати з інтерактивними методами навчання. Така форма організації навчального процесу сприяє створенню атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу, заохочує учня знаходити власний спосіб роботи.
Компетентнісний підхід в освіті – це відповідь на вимоги часу. Динамічні зміни життя, оновлення інформації та колосальні темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко і активно адаптуватися до нових вимог. 
Вчитель має бути не «транслятором» інформації, а організатором діяльності , спрямованої на виконання навчальних завдань. Тобто як би активно вчитель не намагався викладати свій предмет, якщо при цьому він не забезпечив активну діяльність учнів, процес навчання фактично не буде функціонувати. Що різноманітнішою є навчальна діяльність, то більшою розвивальною функцією наповнюється учіння.  Дидактичні можливості конкретних тем курсу біології дають змогу проводити цілеспрямовану ефективну роботу з формування всіх основних груп компетентностей

 

Підводячи підсумок своєї доповіді пропоную Вам скласти власне рівняння життєвої компетенції: мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення = життєва компетентність

 

Якби не була завантажена людина, вона завжди знаходить час для улюблених захоплень. То ж остання сторінка

мого портфоліо - світ захоплень. Раніше це були туристичні походи та екскурсії з учнями школи. Тепер-це віртуальні мандрівки

фортецями і замками України, туристичною Сербією, Хорватією, Польщею,Румунією,Болгарією,Угорщиною. Люблю доглядати за кімнатними рослинами , в'язати гачком та спицями, вишивати , займаюсь бісероплетінням.

 Любля поезію Лесі Українки, Ліни Костенко.

І хочеться завершити словами Ліни Костенко:

«Не знаю я ,що буде після нас,

В які природа убереться шати,

Єдиний хто не втомлюється час.

А ми прийшли, нам треба поспішати

Зробити щось лишити по собі.»

То ж поспішаймо лишати по собі лише глибокі і міцні знання, навчати так, щоб наші учні змогли їх використати в сучасному складному житті. А поряд нехай душа і серце Ваша і ваших дітей не втомлюється трудитись.

Подобається