єдиний урок вшанування ліквідаторів ЧАЕС


ЄДИНИЙ УРОК ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ ЗАГИБЛИХ ЛІКВІДАТОРІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Мета: закріпити знання учнів  про чорнобильську трагедію; упроваджувати елементи екологічного виховання; розвивати почуття вдячності, вшанування подвигу, комунікативні здібності; виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини.

Тип заходу: єдина виховна година.

Обладнання: ілюстрації за темою, вірші про Чорнобиль.

                                           Хід проведення заходу

Учениця.: Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова гірким болем відлунюють в наших серцях.

Учень:Події  понад 30-річної давності ніколи не зітруться з пам’яті ні сучасних, ні наступних поколінь. Ця катастрофа є болем для всієї України. І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а і в грудні вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха..

Учениця: 14 грудня  в України традиційно відзначається  День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, серед яких багато ветеранів Афганської війни, котрі ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

Слово вчителя.

Це пам’ятна дата була затверджена Указом Президента України 10 листопада 2006 року. Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результаті вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС.

Надання державного статусу «Дня ліквідатора» ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов'язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Лише перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.

 Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом.

1.Відео 1 (перші 3хв.)

Учениця:Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні стало символом горя, страждань, розорених  людських осель.

Учениця :

 

О Боже, Боже, як ти міг

 Страшне це лихо в світ пустити.

 Мабуть і думки не було

 Що можуть зло таке вчинити.

 

Учениця:

 О Боже, Боже, поможи.

 Дай хворим ліки, кволим силу,

 Надію всім, хто уцілів

 І спокій тим, хто ліг в могилу.

 

Учень:Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо з жахом згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас, хто читає ці строки, зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям.

Учень:

 Скільки невинних полягло,

 А скільки в муках помирає.

 А немовлята... їх за що

Нещадно доля так карає?

 

Учениця:Ми хочемо віддати данину пам’яті людям які ціною власного життя врятували нас, а також людей які змушені були залишити свої домівки, свою батьківщину, людей які залишилися інвалідами. Адже ще і сьогодні, через майже 32 роки, ми ще не усвідомлюємо всіх наслідків лиха, не осягаємо всієї глибини катастрофи.

2.Відео «Ліквідатори. Ми були першими»

 

Учениця:Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна, нелегка, але все дається в порівнянні .

Учениця:Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті , які могли ніколи не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасніше

Учень:Новомосковсці  також брали участь в ліквідації наслідків найбільшої екологічної аварії ХХ століття, відроджували до нового життя обпалену радіацією землю. Ми висловлюємо  щирі слова подяки всім ліквідаторам за їх мужність, героїзм і самовіддачу. Наша повага і шана – тим, хто щодня бореться із страшними хворобами, викликаними катастрофою.

3.Відео ліквідатора (Аисты кидались под колеса)

Учень: На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя. Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха.

Учениця:

Бути людиною –

Не дуже просто,

Бути людиною –

Геройство в наші дні.

Встати і крикнути

З трибуни, з помосту:

«О, люди! Залишайтеся людьми!»

 

Учениця:Чорнобильська катастрофа – це іспит, даний Господом, щоб застерегти людину від ще страшніших помилок. Чорнобильці-рятувальники заслужили найвищу нагороду, яка можлива на землі, - бути прирівняними до Божої раті.

Учень: Ця катастрофа ще дуже довго буде відчуватися важким відлунням в наших серцях .Ще раз всім ліквідаторам щира подяка і шана.

4.Хвилина мовчання під звуки метронома.

 

 

 

 

Подобається