Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А. Методика викладання математики в початкових класах: Навч. пос. — 3-є вид., перероб. ідоп.—Тернопіль: Навчальна книга—Богдан, 2006.—336 с.


 

 

М.В. Богданович М.В. Козак Я.А. Король

МЕТОДИКА викладання МАТЕМАТИКИ в початкових класах

Навчальний посібник

3-є видання, перероблене і доповнене

 

ТЕРНОПІЛЬ

НАВЧАЛЬНА КНИГА – БОГДАН


ББК     74.262.2ІЯ73 Б73

 

Охороняється законом про авторське право.

Жодна частина цього видання не може бути використана чи відтворена дь-якому вигляді без дозволу автора чи видавництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б73     Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А.

Методика викладання математики в початкових класах: Навч. пос. — 3-є вид., перероб. ідоп.—Тернопіль: Навчальна книга—Богдан, 2006.—336 с.

 

 

І8ВИ 966-7520-59-5

 

 

У пропонованому посібнику розглянуто основні питання методики викла­дання математики відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти та чинної програми початкових класів і програми методики викладання математи­ки в загальноосвітніх навчальних закладах.

Посібник призначений для студентів факультетів підготовки вчителів почат­кових класів педагогічних університетів та інститутів. Його можуть використо­вувати й учні педагогічних училищ, учителі початкових класів та методисти почат­кової ланки освіти.                                                                   ББК 74.262.21я73

 

 

 

 

 

 

 

І8ВИ 966-7520-59-5


ВСТУП

Розбудова Української держави, ухвалення Конституції України, Закону України "Про загальну середню освіту", прийняття Державного стандарту Початкової загальної освіти, Національної доктрини розвитку освіти — це ті чинники, що докорінно змінюють ситуацію в системі освіти.

Основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є:

• забезпечення права громадян на доступність і безплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

• забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку загальної середньої освіти;

• забезпечення нормативно-правової бази щодо обов'язковості повної загальної середньої освіти;

• визначення структури та змісту загальної середньої освіти;

• визначення органів управління системою загальної середньої освіти та їх повноважень;

• визначення прав та обов'язків учасників навчально-виховного процесу, встановлення відповідальності за порушення законодавства про загальну освіту.

Підписання (13 травня 1999 року) Президентом України "Закону про загальну середню освіту" — важлива подія в житті нашої держави. Закон вміщує 11 розділів, 48 статей.

Важливим для роботи вчителів і керівників шкіл є III розділ "Організація навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах". Визначено новий термін здобуття загальної середньої освіти, а відповідно, і нову структуру школи. Вона охоплює: школу І ступеня (початкова школа) — 4 роки, II ступеня — 5 років, III ступеня — 3 роки. Загальна тривалість здобуття загальної середньої освіти — 12 років.

Визначено, що наповнюваність класів загальноосвітніх навчальних закладів не має перевищувати 30 учнів. У сільських школах в окремих випадках кількість учнів може бути меншою, але має становити не менше 5 осіб. При меншій кількості учнів у класі заняття проводяться за індивідуальною формою навчання.

Законодавчо визначено сутність і межі навчальних планів. Вихідним є базовий навчальний план, який визначає зміст середньої освіти через освітні галузі і структуру (інваріантна і варіантна складові). Точно визначено сумарне гранично допустиме навчальне навантаження учнів за роками навчання. Тривалість навчального року у школах І ступеня не може бути меншою за 175 робочих днів, а в загальноосвітніх навчальних закладах II—III ступенів — 190 робочих днів без урахування часу на складання перевідних та випускних іспитів, тривалість яких не може перевищувати трьох тижнів.

Сумарне гранично допустиме навчальне навантаження учнів початкових класів на рік таке:

І—II класи — 700 год.

Ш-ІУ класи — 790 год.


Вступ                                                                                                                                                        4

Тривалість уроків становить: у перших класах — 35 хв., у других-четвертих — 40 хв., у п'ятих-дванадцятих — 45 хв.

Різниця в часі навчальних годин перших-четвертих класів обов'язково обліковується і компенсується проведенням додаткових, індивідуальних занять та консультацій з учнями.

У Законі визначено цілі виховання учнів, наголошено на необхідності цілісного впливу виховного процесу, який здійснюється в урочній, позаурочній та позашкільній роботі, підтверджено заборону утворення і діяльності в школі політичних, релігійних і воєнізованих формувань.

У Законі визначено, що тарифна ставка становить 18 навчальних годин для всіх учителів. За перевірку зошитів оплачується 10—20 відсотків від тарифної ставки.

Атестація педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів є обов'язковою і здійснюється, як правило, один раз на п'ять років. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюється кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання (старший учитель, учитель-методист, вихователь-методист, педагог-організатор-методист).

У розділі "Державний стандарт загальної середньої освіти" визначається,

що таке державний стандарт, термін дії, структура та його додержання. Зміни

"Державного стандарту загальної середньої освіти можливі не частіше, ніж

один раз на 10 років. Державний стандарт загальної середньої освіти складається

з державних стандартів початкової, базової і повної середньої освіти.

Поточне та підсумкове оцінювання учнів та вибір їх форм, змісту та способу здійснює загальноосвітній навчальний заклад.

Контроль за відповідністю освітнього рівня учнів, які закінчили загальноосвітній навчальний заклад І, II і III ступенів, здійснюється шляхом їх державної підсумкової атестації. Зміст, форми і порядок проведення державної підсумкової атестації визначаються Міністерством освіти і науки України.

Порядок проведення атестації, поточного і підсумкового оцінювання знань учнів конкретизується у "Положенні про загальноосвітній навчальний заклад" та у "Типовому статуті загальноосвітнього навчального закладу".

У Законі визначено завдання науково-методичного забезпечення системи загальної середньої освіти, зокрема:

• розроблення і видання навчальних програм, навчально-методичних та навчально-наочних посібників;

• організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

• вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів;

• висвітлення в засобах масової інформації досягнень педагогічної науки та педагогічного досвіду.

Державний стандарт початкової загальної освіти затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 р. № 1717. Його структуру складають:

I.  Базовий навчальний план початкової школи.

II.  Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів почат­кової школи.

 

Методика викладання математики в початкових класах                                     5

Базовий навчальний план початкової школи складається з таких освітніх галузей: мова і література, математика, здоров'я і фізична культура, технології, мистецтво, людина і світ. Кожна освітня галузь побудована за змістовими лініями, які є наскрізними для всіх рівнів загальної середньої освіти. Зміст освітніх галузей реалізується через окремі навчальні предмети чи інтегровані курси.

Початкова освіта спрямована на всебічний розвиток молодших школярів та оволодіння ними компонентами навчальної діяльності. В доборі змісту освіти враховано його наступність і неперервність, доступність і науковість, потенціальні можливості взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку, реалізації принципів індивідуалізації, гуманізації навчально-виховного процесу.

До Базового навчального плану входять інваріантна і варіативна складові частини змісту освіти. Інваріантна частина обов'язкова для всіх загально­освітніх закладів. її зміст подано через освітні галузі.

Зміст освітньої галузі "Математика" забезпечує формування в учнів уявлень про натуральне число, засвоєння прийомів виконання арифметичних дій, ознайомлення з основними величинами, їх вимірюванням та окремими залежностями між ними, формування уявлень про окремі геометричні фігури, вироблення графічних умінь, оволодіння пропедевтичними відомостями з алгебри.

Тижнева кількість годин на вивчення математики така:

І —IV класи — по 4 год.

Варіативна частина Базового навчального плану формується навчальним закладом самостійно з урахуванням особливостей навчального закладу та індивідуальних потреб учнів. У початкових класах варіативна частина вміщує години, які можна використовувати додатково на вивчення освітніх галузей, індивідуальні консультації та групові заняття з учнями.

Для реалізації завдань варіативної частини в навчальному плані відводиться у першому і другому класах по 2 год. на тиждень, а у третьому і четвертому — по 3 год. Варіативна частина стосується всіх навчальних предметів.

У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи визначено мету і завдання вивчення математики, змістові лінії у цій галузі.

Початковий курс математики є складовою частиною в системі неперервної математичної освіти, узгоджується з дошкільною освітою та базовою освітою. Вивчення математики в початковій школі має забезпечити оволодіння учнями знаннями, уміннями та навичками, розвиток дітей, необхідний для подальшого вивчення предмета. Знання початкового курсу математики має практичну спрямованість і застосовується у повсякденному житті. Вивчення математики сприяє розвитку пізнавальних здібностей, логічного і творчого мислення, математичного мовлення. В процесі вивчення натуральних чисел і величин, розв'язування задач необхідно забезпечити формування початкових умінь доказово міркувати і пояснювати свої дії.

В освітній галузі "Математика" виділено такі змістові лінії: властивості та відношення предметів, лічба предметів; числа і дії над ними; числові та буквені вирази; рівняння і нерівності; геометричні фігури, геометричні тіла; вимірювання геометричних величин; величини та одиниці вимірювання величин.

Тематика змістових ліній така:


Вступ                                                                                                                                                                   6                                                                                                                        

Властивості та відношення предметів, лічба предметів — властивості предметів, розміщення предметів у просторі, порівняння кількості предметів, лічба предметів.

Числа і дії над ними — натуральні числа, число нуль, усна нумерація; письмова нумерація натуральних чисел; арифметичні дії з натуральними числами; дроби; зв'язок дій додавання і віднімання, множення і ділення; закони арифметичних дій; відношення "більше на", "менше на", "більше в", "менше в".

Числові та буквені вирази — числові вирази, буквений вираз та його значення.

Рівняння і нерівності — рівність, нерівність; рівняння з однією змінною (з одним невідомим); нерівність з однією змінною.

Геометричні фігури, геометричні тіла — точка, пряма, відрізок, промінь, кут; трикутник і його елементи; чотирикутник, види чотирикутника; коло і круг; куля, куб, циліндр.                                          

Вимірювання геометричних величин — довжина відрізка; многокутники, периметр і площа многокутника.                                         

Величини та одиниці вимірювання величин — час, маса, грошові розрахунки; об'єм (у літрах); залежність між величинами.

До кожної змістової лінії вказано результати навчання (перелік знань і умінь) щодо названих тем. У програмі з математики результати навчання подано окремо для кожного класу.

У 2004—2005 навчальному році початкова школа завершила перехід на чотирирічний термін навчання, набувши нового змісту. Було внесено зміни до Державного стандарту початкової загальної освіти та доопрацьовано навчальні програми.

Національна доктрина розвитку освіти затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002. Вона визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію й основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.

Освіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Спрямування і завдання розвитку освіти, всеохоплюючий зміст роботи щодо їх реалізації достатньо чітко ілюструє система розділів Національної доктрини:

І. Загальні положення. II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти. III. Національний характер освіти і національне виховання. IV. Стратегія мовної освіти. V. Освіта — рушійна сила розвитку громадянського суспільства.

VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення здоров'я громадян.

VII.  Рівний доступ до здобуття якісної освіти. VIII. Безперервність освіти, навчання протягом життя. IX. Інформаційні технології в освіті. X. Управління освітою. XI. Економіка освіти. XII. Освіта і наука. XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних працівників. XIV. Соціальні гарантії навчального процесу. XV. Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти. XVI. Очікувані результати.

Положення Національної доктрини стосуються і безпосередньо навчально-виховної роботи в початкових класах, зокрема навчання і виховання молодших школярів на уроках математики.


Методика викладання математики в початкових класах                                                         7

Вкажемо на ті важливі положення Національної доктрини, які має реалізувати вчитель початкових класів у навчально-виховному процесі: особистісна орієнтація освіти; формування національних і загальнолюдських цінностей; виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу; виховання людини демократичного світогляду; розвиток творчих здібностей та обдарувань; пропаганда здорового способу життя, використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного вдосконалення.

Національне виховання — один з головних пріоритетів, складова освіти, воно має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді. Головними складовими національного виховання є громадянське виховання та патріо­тичне виховання.

Початкова школа має бути тим фундаментом, на якому зводиться національна освіта. У фаховій підготовці вчителя початкових класів вагоме місце відводиться методиці викладання математики.

Методика викладання математики в початкових класах належить до циклу педагогічних дисциплін, і, як правило, її вивчають студенти педагогічних університетів та інститутів після того, як вони набули певної логічної, загальнодидактичної, психологічної і математичної підготовки.                  

Курс методики викладання математики умовно можна поділити на дві частини: загальні питання навчання математики молодших школярів і питання спеціальної методики початкової математичної освіти.

У першій частині висвітлені такі питання: методика навчання математики в початкових класах школи як наука; освітні, виховні та розвивальні завдання; навчання математики в початкових класах; зміст початкового курсу математики; аналіз програми з математики для початкових класів; наступність у навчанні математики між початковими і 5-6 класами; засоби навчання, математики; складові частини уроку математики: контроль, корекція таї закріплення знань учнів; методика опрацювання нового матеріалу; закріп­лення й узагальнення знань учнів; перевірка й оцінювання знань, умінь і, навичок учнів з математики.

Друга частина присвячена розгляду таких питань: нумерація чисел і, додавання та віднімання в межах 10; нумерація чисел 11—20; табличне додавання і віднімання з переходом через десяток; нумерація чисел 21—100; арифметичні дії у межах 100; нумерація чисел 101-1000; усне та письмове додавання і віднімання у межах 1000; нумерація багатоцифрових чисел і'4 арифметичні дії в межах мільйона; методика вивчення величин; методика  ознайомлення з дробами, елементами алгебраїчної і геометричної пропедевтики; методика роботи над текстовими задачами; позакласна й виховна робота з математики; короткий історичний огляд розвитку методики викладання арифметики.                                                                                                    

Посібник є результатом узагальнення експериментальної роботи в напрямку

перебудови початкового навчання математики, вивчення ' передового досвіду вчителів, досліджень і практики викладачів методики і викладання математики Глухівського педагогічного інституту і Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка.


РОЗДІЛ І

МЕТОДИКА ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА

§1. Предмет і завдання методики початкового навчання математики

Методика викладання математики — педагогічна наука про мету, зміст, методи, форми і засоби передачі учням математичних знань, про виховання в процесі навчання.

Початкова школа — перша ланка середньої загальноосвітньої школи. Вимоги, що стоять перед школою загалом, визначають основні напрямки роботи її початкової ланки. Математика — один з обов'язкових предметів початкових класів. І це не випадково. Визнання математики обов'язковим навчальним предметом загальноосвітньої школи безпосередньо пов'язане з її роллю в науково-практичній діяльності людства. "Красунею" називали математику стародавні індуси, а стародавні греки проголосили її "гімнасти­кою розуму".

В II ст. до н. є. римляни розробили систему навчальних предметів, в яку входили граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія та музика. Ці "сім вільних мистецтв" були основою навчальних планів і в часи середньовіччя.

З розвитком науки, культури і техніки значення математики зростає як в науково-практичній діяльності людства, так і в навчанні та вихованні молоді. Математика повсюдно стає обов'язковим предметом загальноосвітніх шкіл.

На значенні математики як науки і навчального предмета наголошували генії людства. "Ніякі людські дослідження не можна назвати справжньою наукою, якщо вони не пройшли через математичні доведення", — стверджував Леонардо да Вінчі (1452—1519). Роки не стерли з пам'яті цей вислів. Нині він став ще актуальнішим. Застосування математики вийшло за межі технічних наук, її методи проникли в біологію, медицину, суспільні науки.

У крилатому вислові М.В. Ломоносова (1711 — 1765) "А математику ще й тому вивчати слід, що вона розуму надає ладу" чітко вказується на роль вивчення математики для розвитку мислення людини.

Д.І. Писарєв (1840 — 1868) наголошував на виховному значенні вивчення математики: "Математика не тільки підготує учня до вивчення природничих


Методика викладання математики в початкових класах                                     9

наук; вона не тільки навчить його мислити правильно і послідовно; вона ще, крім того, виховає з нього безстрашного працівника, для якого праця і нудьга стають двома поняттями, що взаємно виключаються одне одним".

Останнім часом математика здобула особливу популярність. Після створення електронно-обчислювальних машин, комп'ютеризації засобів інформації вже зрозуміло, які її можливості. Елементарні знання з математики, розуміння її можливостей стають так само необхідними елементами загальної культури, як знання власної історії і літератури.

Розвитку математики і математичної освіти в нашій країні приділяється велика увага. У школі на вивчення математики відводиться 15 — 20% навчального часу. Мільйони молодших школярів вивчають початки математики під керівництвом класовода. І важко уявити, скільки дітей може не зрозуміти і незлюбити математику вже на початку свого життя, якщо випаде доля почати свої кроки з несумлінним учителем або з учителем, який не знає основних положень педагогіки математики.

Методика викладання математики як окрема педагогічна наука зароджувалася в працях науковців. Ще Ян Амос Коменський (1592 — 1670) у праці "Велика дидактика", висвітлюючи загальні дидактичні вимоги та правила, багато уваги приділяв вивченню арифметики. Йоганн Генріх Песталоцці (1746 — 1827), швейцарський теоретик і практик педагогіки, основоположник дидактики початкового навчання, у своїх творах поряд із загальнопедагогічними проблемами розробляв питання методики початкового навчання дітей арифметики. К.Д. Ушинський (1824 — 1870) в "Керівництві до викладання за "Рідним словом" на кількох глибоких за змістом сторінках розглядає методику початкового навчання лічби.

У ході розвитку педагогічних досліджень методику викладання арифметики стали розробляти як особливу науку. В її становленні велику роль відіграли праці П.С. Гур'єва (1807 — 1884). У кінці XIX століття з'являються праці методистів-математиків О.І. Гольденберга (1837 — 1902), В.О. Латишева (1850 - 1912), СІ. Шохор-Троцького (1858 - 1923).

Педагогіка навчання — це насамперед наука про найбільш точну й досконалу форму розумової праці в процесі засвоєння знань, причому кожна з методик має свій предмет, свою специфіку. Предметом методики викладання математики в початкових класах є навчання математики молодших школярів учителем-класоводом в умовах класно-урочної системи. Основними поняттями методики навчання математики в початкових класах як науки є мета, зміст, методи, засоби та форми початкового навчання математики.

Методика викладання математики визначає мету навчання молодших школярів математики. Розрізняють загальноосвітні, практичні та виховні цілі. їх необхідно розглядати з позиції єдиного шкільного курсу математики. Методика визначає зміст і структуру початкового курсу математики. Всебічне їх розкриття подається в програмі і шкільних підручниках. У програмі зазначається, який матеріал вивчається в початкових класах і в якій послідовності, на якому рівні узагальнення розглядається кожне питання.


У підручнику зміст навчання конкретизується повідомленням теоретичного матеріалу та системою вправ і задач.

Важливим завданням методики є створення та перевірка ефективності засобів навчання: підручників, зошитів з друкованою основою, карток з математичними завданнями, альбомів, таблиць, роздаткового матеріалу, діафільмів. їх застосовують за розробленою методикою. Специфічним завданням методики викладання математики є розкриття методів і прийомів вивчення кожного питання з кожного розділу: теоретичного матеріалу, формування умінь і навичок, методики роботи над задачами.

У методиці розкриваються також питання організації навчальної діяльності дітей: в яких випадках доцільна фронтально-колективна, самостійно-індивідуальна чи групова форма роботи; як організувати ту чи іншу форму навчання; як забезпечити диференційований підхід до дітей у навчанні. Ці та подібні до них питання належать до компетенції методики викладання математики.

Завданням методики також є дослідження процесу засвоєння знань учнями та визначення результативності навчання математики. Вчителя треба озброїти знаннями про те, які можливості у навчанні дітей різних вікових груп, які відмінності в засвоєнні математичних знань учнів однієї вікової трупи. Потрібно розробити систему контролю рівня знань учнів та стану їх математичного розвитку.

Методика викладання математики розробляє поради щодо розумового розвитку учнів; виховання в дітей патріотизму, інтересу до вивчення математики, позитивних рис характеру.

Отже, завданням методики викладання математики в початкових класах є:

обгрунтування мети початкового вивчення математики — для чого треба вчити математику;

визначення змісту навчання математики — чого вчити;

розробка засобів навчання (підручники, дидактичний матеріал, наочні посібники, технічні засоби) — за допомогою чого вчити;

визначення й розробка методів і прийомів вивчення кожного питання розділів програми — як вчити;

організація навчання (проведення уроку і позаурочних форм навчання) — як організувати пізнавальну діяльність учнів;

дослідження процесу засвоєння математичних знань учнями — як вчаться діти;

вивчення результатів засвоєння математичних знань учнями — чого навчилися діти, як вони розвинулися;

виявлення можливостей виховного й розвивального впливу на молодших школярів у процесі вивчення математики та розробка методів і засобів реалізації такого впливу — що і як розвивати у дітей на уроках математики, як здійснювати виховний процес під час вивчення математики.


§2. Методика початкового навчання математики та інші науки     -

Методика початкового навчання математики належить до педагогічних наук: вона враховує закони і правила логіки, закономірності психології, положення дидактики, рекомендації загальної методики математики.

Методика і логіка. Логіка визначає правила міркувань: як людина має мислити, щоб від правильних засновків дійти правильних висновків. Закони і правила логіки методика використовує в процесі аналізу та структурування навчального матеріалу, формулювання означень математичних понять, встановлення зв'язків між поняттями, відшукування шляхів розв'язування^ задач. Методика також визначає, які логічні знання й уміння потрібні учням для свідомого засвоєння математичних знань. Розвиток логічного мислення учнів є одним із завдань викладання математики в школі.

Сам учитель повинен знати, що таке поняття, означення, доведення, класифікація; які існують види означень, методи доведення, правила класифікації. А все це — логічні категорії.

Можна сказати, що без логіки немає і навчання. Однак вирішальним у навчанні є вплив психолого-педагогічних чинників. Без них логіка не навчає, тобто не проникає в свідомість учнів.

Методика і психологія. Психологія навчання вивчає закономірності психіки дитини, а також вікові та індивідуальні особливості дітей, які проявляються в процесі засвоєння знань. Діяльність учителя на заняттях з учнями так чи інакше містить вплив на їхню психіку: на відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, емоції, почуття і волю; на характер, здібності і на особистість загалом. Отже, вчитель має знати особливості розвитку психічних процесів молодших школярів і вміти створювати в учнів оптимальний психічний стан для конкретного виду навчальної діяльності.

У навчанні насамперед треба активізувати мислення учнів. Саме психолог аналізує, як мислить учень. Вивчаючи мислительні операції, які здійснюють учні в процесі навчання, психологи розчленовують багато з тих понять і операцій, які методисти розглядають як цілісні. Це допомагає в розкритті процесу мислення учнів, вивченні його сильних і слабких сторін.

У навчально-виховній роботі велике значення мають закономірності випереджального відображення. Учень повинен передбачати результати своїх вчинків і дій.

Слід сказати, що методисти-математики не тільки використовують дані, здобуті психологією навчання, а й самостійно вивчають процес засвоєння математичних знань учнями та його результати.

Методика і дидактика. Дидактика розробляє принципи навчання, форми організації навчальної роботи, методи навчання. Методика математики враховує дані дидактики, але в їх використанні відображає особливості своєї науки. Принципи навчання діють на всіх ступенях навчання з усіх предметів. Проте в межах навчального предмета деякі з них набувають специфічності. Це стосується, зокрема, принципу наочності, зв'язку теорії з практикою.


       Розділ І. Методика початкового навчання математики як педагогічна наука                      12

Методика математики "вибирає" з дидактики потрібні методи, аналізує доцільність їх застосування і розробляє зразки застосування. Великої конкретності набуває урок в розробках методистів-математиків. У кожному з компонентів уроку математики відчутні загальні положення дидактики. Водночас дидактика збагачується педагогічними фактами, які виявляють вчителі чи методисти-дослідники в процесі навчання молодших школярів математики.

Методика початкового навчання математики і загальна методика математики. Загальна методика математики розглядає такі питання: шляхи формування математичних понять; використання дедукції та індукції у викладанні математики, аналізу і синтезу в процесі розв'язування задач; методи навчання математики; особливості уроку математики; наочність у навчанні математики. Закономірності, встановлені загальною методикою математики, застосовуються методикою початкового навчання математики з урахуванням, по-перше, вікових особливостей молодших школярів, по-друге, специфіки програмного матеріалу, що опрацьовується в тому чи іншому класі.

Зауважимо, що методика викладання математики в початкових класах має багато спільного з методикою рідної мови, трудового навчання, природознавства. Вчителю це важливо враховувати, щоб правильно ^здійснювати міжпредметні зв'язки.

Методика і математика. Основою курсу математики початкових класів є лічба, нумерація і чотири арифметичні дії над цілими невід'ємними числами. Одна з особливостей арифметики полягає в тому, що багато з її положень хоч і важкі для доведення, але легко відкриваються спостереженням числових виразів. Вони відмінні від спостережень тих об'єктів, що безпосередньо впливають на органи чуття. Отже, виникає завдання розвивати в дітей спостережливість в галузі арифметики, а також уміння використо­вувати такі спостереження для індуктивних висновків.

Зміст арифметики містить також багато матеріалів для дедуктивних міркувань. Це, зокрема, стосується застосування властивостей арифметичних дій для обґрунтування прийомів обчислень, врахування залежностей між. величинами під час розв'язування задач.

На методику викладання впливає не тільки зміст математики як навчального предмета, а. й теоретичні положення математичної науки, що стосуються основ математики, її методології. Методика математики в своєму розвитку спирається, як і математика, на теорію пізнання. Для правильного вирішення методичних проблем потрібно певною мірою враховувати ті етапи, які пройшла в своєму історичному розвитку математика як наука.

Основні математичні положення здобуті з дійсного світу за допомогою абстракції. У науці вони дістають самостійний логічний розвиток, а потім знову знаходять застосування в трудовій діяльності людей. Цей процес певною, мірою відображається і в методиці викладання математики. Учням треба показувати застосування математики в житті, в трудовій діяльності людини;, тренувати в застосуванні математичних знань для виконання обчислю­вальних, розрахункових, графічних і вимірювальних робіт. Цим підвищується


Методика викладання математики в початкових класах                                                           13

інтерес школярів до вивчення математики, закладаються основи правиль­ного розуміння значення математики в житті людей.

§3. Методи наукового дослідження, що застосовуються в процесі розробки методики викладання початкового курсу математики

Проблемами удосконалення методики навчання займаються працівники й аспіранти відповідних науково-дослідних інститутів, викладачі педагогічних ВНЗ, а також вчителі-новатори.

Загалом дослідження проходять ряд етапів. Перший етап передбачає виконання трьох завдань. Перше з них полягає в тому, щоб у процесі аналізу стану в теорії і практиці відшукати найбільш актуальну методичну проблему. Друге — зібрати попередній матеріал, щоб конкретизувати можливі причини виникнення проблеми. Третє — розробити гіпотезу, тобто припущення, про можливі шляхи вирішення цієї проблеми. З урахуванням гіпотези визначаються конкретні завдання дослідження і складається методика дослідження.

Другий етап — це конкретизація і реалізація методики дослідження. Він здебільшого передбачає розробку певної навчальної системи (наприклад, системи вправ чи задач) і проведення формуючого експерименту, тобто навчання в кількох класах чи навіть в окремих районах за розробленою системою. Проведення формуючого експерименту передбачає застосування різних методів, зокрема і таких, що дають змогу здобути числові показники результатів навчання.

Третій етап — статистична обробка й інтерпретація даних дослідження. Кількісні показники підтверджують або відхиляють робочу гіпотезу.

Четвертий етап — висновки і пропозиції, що грунтуються на матеріалах дослідження. В методичних дослідженнях висновки, як правило, допов­нюються конкретними методичними рекомендаціями щодо їх реалізації у масовій школі.

В дослідженнях з проблем методики початкової математики вико­ристовують як загальнонаукові, так і конкретно-наукові методи (тобто методи, характерні для педагогічних досліджень).

Загальнонаукові методи поділяються на емпірико-теоретичні, теоретичні й емпіричні. Розглянемо основні методи кожної групи.

Емпірико-теоретичні загальнонаукові методи

Аналіз і синтез. Ці два методи взаємопов'язані і доповнюють один одного як дві нерозривні сторони діалектично єдиного процесу пізнання. Сутність аналізу полягає у зведенні складних понять до більш загальних і простих.

Типовим зразком аналізу є класифікація. За допомогою синтезу отримують нове знання про об'єкт на основі з'ясування відношень, властивостей, взаємодії і зв'язків між його частинами.

Індукція і дедукція. Сутність індукції полягає в тому, що зі знання про частину предметів якої-небудь їх сукупності роблять висновок про всю сукупність. Індуктивний умовисновок завжди має вірогідний характер.

 


       Розділ І. Методика початкового навчання математики як педагогічна наука                14

Застосування методу дедукції полягає у використанні загальних наукових положень для дослідження конкретних явищ.

Моделювання. Існують три основні форми створення моделі: матеріальна, знакова та концептуальна (мислительна). Сутність моделювання полягає в заміні об'єкта моделлю, що містить потрібні з точки зору мети дослідження риси, властивості, відношення чи зв'язки об'єкта. Модель дає змогу значно розширювати можливості експерименту. Результати експерименту на моделі поширюють на оригінал.

Теоретичні загальнонаукові методи

Узагальнення. Сутність узагальнення як загальнонаукового методу полягає в переході від одиничного до загального (виявленням загальних ознак) і поширенні здобутого знання на часткове, одиничне. Метод узагальнення є засобом розробки нових наукових понять, законів і теорій.

Абстрагування. Метод абстрагування заснований на формуванні ідеального образу реального об'єкта в результаті мисленого виділення ряду ознак, властивостей, зв'язків чи відношень, що цікавлять дослідника. Інші властивості і сторони об'єкта при цьому не враховуються. Сутність абстрагування полягає в тому, що додають до частини відомих об'єкту ознак нову інформацію, що з них випливає.

Абстрагування в процесі наукового пізнання тісно пов'язане з в конкретизацією. Конкретне розуміють як таку категорію, що виявляє єдність, цілісність об'єкта в усій багатогранності його зв'язків і відношень. Згідно із загальним законом розвитку людського пізнання перехід від абстрактного до конкретного є одним з принципів дидактичної логіки. Емпіричні загальнонаукові методи

До емпіричних загальнонаукових методів належать: спостереження, порівняння й експеримент.

Спостереження. Сутність спостереження як методу пізнання полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйманні об'єкта, що передбачає: постановку мети, розробку певної системи спостережень, описування його результатів, формування висновків. Результати спостережень оформлюють у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків, протоколів, фотодокументів. Учителі використовують спостереження для вивчення праці учнів на уроках, процесу засвоєння ними математичних знань.

Спостереження процесу навчання математики проводяться переважно на уроках. Спостерігається урок загалом чи окремі його частини, наприклад, спостереження за самостійною роботою учнів у процесі розв'язування задач.

Порівняння як метод дослідження застосовується для виявлення кількісної і якісної характеристик об'єктів, класифікації, впорядкування, оцінювання тих чи інших явищ. Як пізнавальна операція порівняння служить за основу для міркування про схожість чи відмінність об'єктів.

Експеримент. У методологічному аспекті експеримент — це перехід дослідника від пасивного до активного способу діяльності. Експеримент дає змогу спостерігати за ходом явища, що вивчається, активно впливати на

 

 


Методика викладання математики в початкових класах                                                             15

його зміни; відтворювати це явище в адекватних умовах. Експеримент служить за основу для перевірки гіпотези чи передбачення теорії.

До конкретно-наукових методів належать: метод педагогічних спосте­режень, метод вивчення документальних джерел, метод опитування і контрольних робіт, експертний метод, метод педагогічного експерименту.

Метод педагогічних спостережень є активною формою наукового пізнання об'єктів (предметів, явищ) з метою одержання початкових або уточнення існуючих уявлень про них на основі накопичення фактів. Він ефективний за умов конкретності постановки мети, визначення об'єкта й предмета дослідження, чіткості плану дослідження, мінімальності досліджуваних ознак і однозначності критеріїв їх оцінювання, типовості та природних умов спостережень, можливості відтворення спостережень, обгрунтованості частоти і тривалості спостережень, можливості передбачення, попередження й уникнення помилок. Як правило, спостереження здійснюються в поєднанні з іншими методами.

Метод вивчення документальних джерел. До педагогічних документів належать: класні журнали, щоденники учнів, робочі плани вчителів, звіти класних керівників, керівників гуртків, протоколи педагогічних рад, навчальні плани, програми, протоколи зборів, зошити учнів, контрольні роботи, саморобні наочні посібники.

Аналіз письмових робіт учнів дає змогу зробити висновки як про процес їх виконання, так і про результати. Істотне значення має аналіз помилок учнів. На його основі виявляють типові ускладнення й індивідуальні особливості в засвоєнні математичних знань учнів.

Метод опитування та контрольних робіт. Метод опитування спирається на цілеспрямоване одержання інформації способом усного опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування) за наперед складеною програмою, що містить прямі і непрямі запитання. Метод усного опитування часто поєднується з проведенням контрольних робіт, виконанням практичних завдань.

Бажано забезпечити планомірний характер запитань, їх лаконічність, конкретність, однозначність, послідовність, постановку запитань від простих до складних; оперативність і зручність фіксації відповіді; можливість одержання кількісної інформації.

Експертний метод. Експертні методи педагогічних досліджень спираються на думку спеціалістів, які дають апріорні кількісні або рангові оцінки явищ, що вивчаються.

Метод педагогічного експерименту. За своєю сутністю метод педагогічного експерименту є методом комплексного характеру, бо він передбачає спільне використання методів спостережень, бесід, інтерв'ю, анкетування, створення спеціальних ситуацій та ін.

Залежно від мети і змісту експерименту визначається його тривалість: протягом кількох уроків, під час вивчення певної теми, протягом навчальної чверті або всього навчального року. Дослідник розробляє плани чи конспекти уроків з включенням до них засобів або методичних прийомів, які будуть перевірятися. За цими планами вчитель чи сам дослідник проводить уроки.


Розділ І. Методика початкового навчання математики як педагогічна наука                      16

Хід уроку фіксується в протоколах, ведуться спостереження за процесом засвоєння знань учнів, проводяться спеціальні роботи (усні й письмові) щодо обліку знань учнів. Для порівняння визначають контрольні класи. За рівнем знань учні цих класів однакові з учнями експериментальних класів. У контрольних та експериментальних класах викладання проводиться однаково, за винятком використання тих посібників чи методів, що застосовуються в експериментальних класах. Облік знань, проведений в експериментальних класах і контрольних класах, покаже вплив досліджу­ваного чинника на якість знань учнів.

Підсумовуючи сказане про шляхи дослідження проблем методики викладання математики, зазначимо, що історично вони були узагальненням передового досвіду вчителів. Це джерело не відкидається й нині, але застосовують і нові методики навчання математики, що є результатом наукових досліджень. При цьому враховуються нові напрямки в самій науці математики, дані психолого-педагогічних досліджень, рекомендації науково-методичних семінарів, конференцій. Результати наукових досліджень спочатку перевіряються на практиці роботи окремих учителів і шкіл, а потім ефективні методи запроваджуються в масову практику.

 


РОЗДІЛ II

ПОЧАТКОВИЙ КУРС МАТЕМАТИКИ ЯК НАВЧАЛЬНИЙ

ПРЕДМЕТ

У системі навчальних предметів початкової школи завдання і зміст вивчення математики є порівняно найбільш стабільними, проте і вони з часом зазнають деяких змін. Тому питання освітніх, виховних і розвивальних завдань навчання математики в початкових класах розкриємо з урахуванням сучасної концепції початкового курсу математики. Загалом висвітлення питань розділу спирається на програму і підручники початкової школи, програму дитячого садка, програму і посібники з методики математики для 5—6 класів.                       !

§4. Освітні, виховні й розвивальні завдання навчання математики в початкових класах

Більшість питань математичної освіти має бути засвоєна в початкових класах на такому рівні, щоб стати надбанням учнів на все життя. Решта питань програми з математики для початкових класів опрацювується з метою підготовки до ґрунтовного вивчення відповідного матеріалу в наступних класах.

Математика в початкових класах має як практичне, так і духовне значення. Насамперед курс математики початкових класів забезпечує подальше вивчення математики в середніх класах. Математичні знання, набуті в початкових класах, потрібні в повсякденному житті, під час вивчення інших дисциплін, для розуміння повідомлень засобів масової інформації. Молодші школярі отримують початкові уявлення про ті принципи і закони, що є основою для математичних чинників, які вивчаються. Це насамперед стосується десяткової системи числення та властивостей арифметичних дій. Істотним на початковому етапі є оволодіння обчислювальними вміннями і навичками.

Духовне призначення вивчення математики проявляється у формуванні національних і загальнолюдських цінностей, у внеску в розумовий розвиток, у становлення і розвиток моральних рис, в естетичне виховання людини. Розгляд математичних понять, розв'язування задач включає в процес пізнання різні прийоми і методи людського мислення.

Важливим завданням математики в початкових класах є розвиток пізнавальних здібностей у дітей. Необхідно розвинути у них уміння спостерігати й порівнювати, виділяти риси схожості та відмінності у


 

Розділ II. Початковий курс математики як навчальний предмет                   18

порівнюваних об'єктах, виконувати такі мислительні операції, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація.

Провідна роль математики полягає у розвитку логічного мислення, формуванні алгоритмічного мислення, вихованні навичок розумової праці (планування, пошук раціональних шляхів, критичність). Формування в дітей уміння логічно мислити нерозривно пов'язане з розвитком у них правильної, точної, лаконічної математичної мови. Заняття математикою мають бути школою виховання характеру і почуттів. Навчання математики має фор­мувати такі риси особистості, як працьовитість, охайність; сприяти розвитку волі, уваги, уяви учнів; стимулювати розвиток інтересу до математики; виробляти вміння вчитися і навички самостійної роботи. Вивчення математики має сприяти реалізації завдань виховання патріотизму, гуманності, чесності. Характерною рисою вихованості має стати готовність школяра долати труднощі, боротися зі злом.


Методика викладання математики в початкових класах                                                          19

§5. Зміст початкового курсу математики. Аналіз програми з математики для початкових класів

Практична й духовна значущість математики в навчанні, розвитку та вихованні молодших школярів визначає такі основні компоненти початкової математичної освіти: знання про натуральні числа і дії над ними, вміння використовувати ці знання в повсякденному житті; початкові алгебраїчні й геометричні уявлення; математичний розвиток, що охоплює здатність до узагальнень, здогадку, вміння помітити спільне в різному, відрізняти головне від другорядного, спостерігати, порівнювати, аналізувати, робити висновки та перевіряти їх.

Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти освітньої галузі "Математика" фундаментом курсу математики початкових класів є вивчення чисел. До змісту цього курсу входять: лічба, нумерація і чотири арифметичні дії над цілими невід'ємними числами; початкові знання властивостей натурального ряду чисел і арифметичних дій; початкові знання про дроби. Вивчення чисел супроводжується постійним використанням різноманітних задач, у ході розв'язування яких учні мають справу з деякими видами практичної діяльності, так або інакше пов'язаної з підрахунками і вимірюваннями. Учні ознайомлюються з основними одиницями величин, вчаться переходити від одних до інших.

Ознайомлення з нулем та дробовими числами готує учнів до сприймання ідеї розширення поняття числа.

Вивчення чисел — перший крок в ознайомленні з ідеєю математичної абстракції. Наступним кроком стає перехід від числа до буквеного числення. У початкових класах учні ознайомлюються з виразом, що містить буквений компонент, вчаться знаходити числові значення таких виразів, застосовують буквені вирази для запису властивостей арифметичних дій. Алгебраїчна пропедевтика передбачає також ознайомлення з поняттям рівняння та нерівності. Учні розглядають рівняння на одну операцію і розв'язують їх на основі правил знаходження невідомого компонента. Поняття буквеного виразу і рівняння застосовуються під час розв'язування задач.

Розв'язуючи задачі, пов'язані з прямо і обернено пропорційними залежностями, молодші школярі ознайомлюються з одним з видів функціо­нальної залежності.

У геометричній пропедевтиці головними об'єктами на площині є точка, пряма, відрізок, многокутник (трикутник, чотирикутник, прямокутник і квадрат), коло і круг; у просторі (в порядку ознайомлення) — призма, піраміда, циліндр, конус, куля. Учні засвоюють назви фігур та їхніх елементів, вчаться їх розпізнавати. Значна увага приділяється побудові і вимірюванню відрізків, побудові деяких плоских фігур.

Зміст початкового курсу математики може бути викладений і засвоєний на різних ступенях глибини і деталізації. Для початкової ланки шкільної освіти достатньо передбачити два ступені. Перший ступінь — це рівень обов'язкової математичної підготовки, що має бути досягнутий всіма учнями;

 


Розділ II. Початковий курс математики як навчальний предмет                                               20

другий — учнями, які проявляють схильність та інтерес до математики (їм створюються умови для досягнення вищих результатів).

Для забезпечення другого рівня матеріал діючих підручників з математики доповнюється системою змістовно-логічних ігор, системою нестандартних задач і завдань розвивального характеру, арифметичними й логічними задачами вищого ступеня складності (в підручниках такі задачі позначені зірочками).

Перейдемо безпосередньо до аналізу програми початкового курсу математики. Такий аналіз передбачає розкриття особливостей змісту і побудови початкового курсу математики; з'ясування зв'язків у вивченні програмового матеріалу (зокрема, арифметичного, алгебраїчного й геометричного), у вивченні теорії й формуванні вмінь і навичок практичної спрямованості курсу. Аналіз програми передбачає характеристику визначальних методичних спрямувань у вивченні кожної з її основних тем. Розподіл програмового матеріалу має подаватися за роками навчання.

Структура програмового матеріалу. Опрацювання понять про натуральне число і арифметичні дії проводиться протягом усього навчання в початкових класах. Ставляться завдання сформувати в учнів уявлення про натуральні числа; домогтися усвідомлення математичних понять і арифметичних дій, знання таблиць кожної дії та прийомів усного й письмового виконання дій; виробити міцні обчислювальні навички. На основі правил порядку виконання дій та властивостей арифметичних дій учні повинні вміти знаходити значення числових виразів, у тому числі виразів з дужками на три-чотири операції.

Елементи алгебри та геометрії не становлять окремих розділів курсу математики початкових класів, вони пов'язані з арифметичним матеріалом. У початкових класах на конкретній основі розкриваються такі поняття, як рівність, нерівність, змінна, рівняння. Розв'язування рівнянь проводиться шляхом добору потрібних чисел, а також на основі зв'язку між ком­понентами і результатами арифметичних дій.

У вивченні геометричного матеріалу основна увага спрямовується на ознайомлення з геометричними фігурами, розвиток просторових уявлень школярів, вимірювання довжини відрізків, периметра і площі прямокутників.

Робота над нумерацією та арифметичними діями будується в початковому курсі концентрично. Програмою намічена система поступового розширення області чисел, що розглядаються: перший десяток, другий десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові числа (в межах мільйона). У межах першого і другого десятків розглядаються лише дії додавання і віднімання (табличні випадки та випадки, пов'язані з нумерацією чисел), а в межах решти концентрів — усі арифметичні дії. Принцип "концентричності" переважно стосується нумерації і арифметичних дій. Інші питання програми вивчаються за лінійним принципом. Тому точніше буде сказати, що програмовий матеріал вивчається за концентрично-лінійним принципом. Навчання починається з невеликих чисел. Числова область поступово розширюється, і вводяться нові поняття. Така побудова курсу забезпечує систематичне повторення і пог­либлення знань і вмінь, відповідає психологічному розвитку учнів. Особливо вона корисна для формування пбняття про систему числення. Поняття


Методика викладання математики в початкових класах                                                       21

розряду, розрядної одиниці, розрядного числа, а також класу і одиниці класу знаходять свій розвиток від концентра до концентра.

Методичне спрямування вивчення основних тем визначається як самою програмою, так і системою вправ і задач, що реалізуються в стабільних підручниках з математики для початкових класів. Розглянемо їх відповідно до підручників, що діють у загальноосвітніх школах України.

Підготовчий (дочисловий) період. У програмі І класу окремим розділом виділяється дочисловий період. Основні його питання такі: властивості і відношення між предметами; орієнтування дітей в основних просторових напрямках; взаємне розміщення предметів у просторі; лічба предметів і порівняння чисельності предметних множин безпосереднім встановленням взаємно однозначної відповідності (накладання, прикладання); підготовка до написання цифр.

У методичному плані завдання підготовчого періоду розглядаються на основі практичних вправ з окремими предметами чи множинами предметів (дій з роздатковим матеріалом); безпосереднього показу чи інсценування певних ознак, подій, явищ; застосування різних ігрових ситуацій та ігор; моделювання деяких явищ або зображення їх малюнками. Виконання практичних вправ часто супроводжується вимовлянням відповідних термінів, математичних виразів.

Слід мати на увазі, що питання підготовчого періоду є предметом постійного вивчення подальших розділів.

Велика увага в підготовчий період приділяється формуванню у дітей навичок правильної поведінки на уроці. Вчитель розповідає, демонструє або ілюструє малюнками правила поводження, мотивує і контролює їх виконання.

Вивчення чисел першого десятка. Вивчення нумерації чисел першого десятка будується на наочно-предметній основі. На ознайомлення з кожним числом в середньому відводиться два-три уроки. На першому уроці учні ознайомлюються з утворенням нового числа і цифрою, а на другому і третьому — порівнюють числа та розглядають склад числа з двох менших чисел. Уроки на ознайомлення з кожним числом проводяться в єдиному плані, що передбачає опрацювання завдань такого виду: лічба предметів множин, чисельність яких характеризується числом, що розглядається; утворення даного числа з попереднього і одиниці; співвідношення кількості предметів з числом і числа з відповідною кількістю предметів; порівняння даного числа з одиницею; вибіркова лічба; розгляд і написання цифри числа. Вправи варіюються на різному дидактичному матеріалі, але зміст і будова сторінок підручника на вивчення нумерації чисел схожі. Це дає змогу поступово посилювати пізнавальну активність учнів.

У вивченні дій додавання і віднімання в межах десяти виділено такі теми: дії додавання і віднімання, зв'язок додавання і віднімання, додавання і віднімання нуля, складання і читання прикладів на основі предметних ситуацій і малюнків; таблиці додавання і віднімання в межах десяти; прийоми додавання і віднімання по одиниці і групами (в порядку ознайомлення), переставна властивість додавання.

Розв'язування прикладів на додавання і віднімання без опори на предметні ситуації запроваджується тільки в ході вивчення таблиць. Таблиці додавання


 

Розділ 11. Початковий курс математики як навчальний предмет                                                  22

і віднімання складають за допомогою відповідних малюнків предметних мно­жин. У засвоєнні таблиць велике значення мають систематичне їх повторення та варіативність завдань.

Вивчення чисел другого десятка. За межами першого десятка розрізняють усну і письмову нумерацію чисел. У ході вивчення усної нумерації чисел другого десятка відбувається поступовий перехід від утворення нового числа приєднанням одиниці (до попереднього) до утворення числа з десятка і кількох одиниць. Утворення чисел проводиться на основі безпосередніх дій учнів з пучком-десятком та окремими паличками.

Вивчення письмової нумерації розпочинається не із запису чисел, а з читання двоцифрових чисел. У підручнику подається словесний запис назв чисел. Початкове пояснення письмової нумерації проводиться на основі предметних абаків та нумераційних таблиць, що наочно розкривають сутність позиційного принципу. Випадки додавання і віднімання, пов'язані з нумерацією, пояснюються на основі предметних дій з пучками-десятками та окремими паличками.

У межах 20 учні вивчають табличні випадки додавання і віднімання з переходом через десяток. Засвоєння таблиць має бути доведене до автоматизму. Опрацювання таблиць проводиться у послідовності від найменшого другого доданка і відповідно від'ємника. Основним обчислювальним прийомом виступає прийом додавання і віднімання числа частинами.

Вивчення чисел першої сотні. У процесі вивчення усної нумерації послідовно розглядаються всі числа від 21 до 100, а потім уже з цієї множини виділяються круглі числа. Спочатку учні утворюють нові числа приєднуванням одиниці до попереднього числа. Під час розгляду чисел третього десятка відбувається перехід до утворення числа з десятків і одиниць. Числа вводяться трьома групами: 21-39, 40-89, 90-100. Такий поділ полегшує дітям засвоєння назв двоцифрових чисел.

Під час вивчення письмової нумерації учні спочатку вчаться читати числа, записані в нумераційну таблицю, потім — записувати числа в дану нумераційну таблицю і, нарешті, записувати числа під диктовку без нумераційної таблиці. Випадки додавання і віднімання в межах 100 групуються за їх відношенням до поняття "перехід через десяток". Спочатку учні ознайомлюються з прийомами усного додавання і віднімання без переходу через десяток. Далі вводяться письмові прийоми виконання дій (без переходу і з переходом через десяток). Останніми розглядаються випадки усного до­давання і віднімання з переходом через десяток. У межах кожної групи дії опрацьовуються не одночасно, а послідовно —додавання, а потім віднімання. У межах однієї дії, крім віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток, розглядається спочатку загальний випадок, наприклад 34 + 52, а потім окремі випадки цієї групи (54 + 3, 2 + 32, 54 + 30, 20 + 41). При такому підході закріплюється загальний алгоритм виконання дій.

Табличне множення і ділення вивчають у 2-3 класах: у 2-му — множення чисел 2, 3, 4 і 5 та ділення на 2, 3, 4 і 5; у 3-му — решту випадків табличного


Методика викладання математики в початкових класах                                                       23

множення і ділення. Таблиці множення складають на основі відповідних випадків додавання однакових доданків, а таблиці ділення — на основі зв'язку дій множення і ділення, тобто з таблиць множення. Всі таблиці мають бути засвоєні дітьми напам'ять. Для опрацювання таблиць множення кожного з чисел в середньому відводиться 4-6 уроків, стільки ж часу — на одну таблицю ділення. Опрацювання матеріалу проводиться в такій послідовності: озна­йомлення з дією множення, складання і заучування таблиці множення числа 2, ознайомлення з дією ділення, зв'язок дій множення і ділення; складання і заучування таблиці ділення на 2; складання і заучування таблиць множення числа 3 і ділення на 3 і т. д.

Вивчення чисел першої тисячі. За програмою позатабличне множення і ділення розглядаються одночасно в межах 100 і 1000. Тому нумерація трицифрових чисел вивчається одразу після табличного множення і ділення. Послідовність опрацювання теми така: лічба чисел в межах 199; утворення числа 200 та інших розрядних чисел; утворення трицифрових чисел із сотень, десятків і одиниць; читання чисел, записаних у нумераційній таблиці; запис чисел у нумераційній таблиці; запис і читання трицифрових чисел; визначення числа сотень і десятків у трицифрових числах.

У межах 1000 належна увага приділяється як усним, так і письмовим способам додавання і віднімання. У вивченні усних прийомів розглядаються випадки дій, що зводяться до дій у межах 100. Основним засобом унаочнення прийомів усного додавання та віднімання є відповідні форми структурних записів.

У ході вивчення усного множення і ділення розглядаються: випадки множення і ділення, пов'язані з числами 1 і 0, 10 і 100; традиційні випадки позатабличного множення і ділення в межах 100 (24 • 3, 72 : 6, 64 : 16); нескладні випадки дій з трицифровими числами.

З'ясування прийомів обчислень, пов'язаних з числами 1 і 0, 10 і 100, здійснюється шляхом ілюстративного пояснення з елементами індуктивних доведень. Висновки подаються у вигляді правил, але ці правила діти не заучують. Інші випадки позатабличного множення і ділення розглядаються на основі відповідних теоретичних положень (правил). Проте в початкових класах методика опрацювання того чи іншого правила спрямована не стільки на доведення, скільки на ілюстрування його як іншого способу обчислення виразу з дужками. Правомірність нового способу підтверджується тільки однаковою відповіддю.

Письмове множення і ділення вивчається в такій послідовності: множення двоцифрових і трицифрових чисел на одноцифрове; ділення трицифрових чисел на одноцифрове; множення і ділення на двоцифрове число.

Множення і ділення на двоцифрове число вводиться на початку повторення матеріалу в 4 класі. Це дає змогу практикувати ці випадки ділення протягом усього навчального року.

Основний метод пояснення алгоритмів дій другого ступеня — зв'язний виклад, коментоване розв'язування прикладів самим учителем.

Вивчення багатоцифрових чисел. У ході вивчення нумерації багатоцифрових чисел потрібно сформувати в учнів уявлення про тисячу як нову лічильну одиницю, про групування розрядів у класи. Важливо підвести дітей до розуміння того, що для безпомилкового читання чисел, більших за тисячу, треба добре вміти читати трицифрові числа і знати назви класів.


Розділ 11. Початковий курс математики як навчальний предмет                                                  24

Розширення меж натуральних чисел здійснюється поступово: спочатку учні вчаться читати й записувати чотирицифрові числа, потім п'ятицифрові, а тоді шестицифрові. Така послідовність забезпечує краще усвідомлення учнями сутності групування розрядів у класи і створює умови для формування міцних умінь читати й записувати багатоцифрові числа, оскільки методичний підхід вивчення нумерації в межах кожного розряду однаковий.

У вивченні додавання і віднімання можна вичленити дії з натуральними числами та дії з іменованими числами. Оскільки діти вже ознайомлені з додаванням і відніманням трицифрових чисел, то ознайомлення з діями багатоцифрових чисел здійснюється прямим перенесенням. У формуванні навичок виконання дій варто певну увагу приділити перевірці правильності обчислень способом застосування оберненої дії. Додавання і віднімання іменованих чисел супроводжується розглядом вправ на перетворення іменованих чисел.

Множення і ділення багатоцифрових чисел вивчається в такій послі­довності: множення на одноцифрове число; ділення на одноцифрове число; множення чисел, що закінчуються нулями; ділення на числа, що закінчуються нулями; множення на двоцифрове і трицифрове числа; ділення на двоцифрове число. Пояснення письмового алгоритму дій другого сту­пеня займає чимало часу. Щоб дітям не доводилося тривалий час бути тільки спостерігачами та слухачами, варто варіювати методи пояснення нового матеріалу, зокрема застосовувати самостійне ознайомлення зі знаходженням значення виразу за поясненнями, поданими в підручнику.

Тут подано аналіз програми з питань вивчення нумерації натуральних чисел та арифметичних дій над ними. Аналіз інших питань програми (величини, задачі, початкові уявлення про дроби, пропедевтика алгебри, геометрії) подано у відповідних розділах навчального посібника.

§6. Математична підготовка дітей в дитячому садку

Подаємо огляд програми з математики дитячих садків. У програмі виділяються такі групи понять: оцінка величин, числові поняття, поняття про форму, вимірювання, поділ цілого на частини, орієнтація в часі.

Кількісна оцінка величин: більший, менший, однаковий за величиною; вищий, нижчий, однаковий за висотою; довший, коротший, однаковий за довжиною; ширший, вужчий, однаковий за шириною; товщий, тонший, однаковий за товщиною; важчий, легший.

Діти навчаються результати порівняння предметів за величиною називати відповідними словами, будувати ряди предметів за їх величиною в зростаючому та спадному порядках.

У формуванні кількісних характеристик множин і величин значна увага приділяється поняттям "більше", "менше", "порівну" і вмінню встановлю­вати взаємно однозначну відповідність між елементами (предметами) порівнюваних множин. Спочатку це роблять способом накладання і прикладання, а вже потім дітей навчають числом визначати більшу, меншу


Методика викладання математики в початкових класах                                                       25

або рівну сукупність. Навчають з нерівності об'єктів утворювати їх рівність, і навпаки. Діти вчаться лічити предмети, називати числа у зворотному порядку, розуміти кількісне й порядкове значення числа, на основі відповідних груп предметів називати склад числа з двох менших.

Програмою передбачено навчання дітей складати і розв'язувати задачі, виділяти структурні частини задачі — умову і запитання.

У дітей формують знання про такі геометричні фігури, як: круг, трикутник, квадрат, чотирикутник, брус, піраміда, куб, куля, циліндр.

У дитячому садку діти отримують перші уявлення про вимірювання, про поняття "міра" (умовна міра довжини, сипких і рідинних речовин).

У дітей формується знання про те, що ціле може бути поділене на частини, які можуть бути між собою і нерівні.

Діти ознайомлюються з природними одиницями часу (рік і пори року, місяць, тиждень, доба) та з циферблатом годинника.

Відповідно до розглянутої програми, а також вікових особливостей дітей та досвіду виховання їх у сім'ї можна сформулювати таку характеристику щодо знань дітей 5—6-ти років.

На п'ятому році життя дитина повинна вміти лічити в межах 5—7; порівнювати дві групи предметів за кількістю; порівнювати предмети за величиною "на око" чи способом прикладання, порівнювати предмети за допомогою умовної мірки; розкладати їх у зростаючому чи спадному порядку за довжиною, шириною, висотою чи товщиною; розрізняти круглу, трикутну й квадратну форми предметів. Важливо також навчити дитину орієнтувати­ся в просторі, визначати положення предмета відносно себе; вміти рухатися в заданому напрямі; орієнтуватися в поняттях "швидко", "повільно"; уміти користуватися словами: сьогодні, завтра, вчора, довго — недовго, часто — рідко.

У дітей шостого року життя бажано сформувати уявлення про числа першого десятка; навчити лічити в межах 10, порівнювати суміжні числа, називати і розрізняти цифри, розпізнавати нові геометричні фігури. Діти мають знати, що результат лічби (чисельність множин) не залежить від кольору чи розміщення предметів. Бажано, щоб діти знали послідовність днів тижня.

І в сім'ї, і в дитячому садку для дитини, як правило, створюються необхідні умови, але від неї не вимагають ніякого звіту. Останнє і є однією з причин, що діти приходять у перший клас з дуже різною підготовкою. Тому цілком правомірна практика прийому дітей у школу з 6 — 7-ми років з урахуванням реального стану готовності до навчання. Однак треба зважати на те, що в соціальній сфері критеріями готовності до навчання є мотиваційна та емоційно-вольова готовність, готовність до спілкування з однокласниками і вчителями, готовність виконувати правила для учнів.

§7. Наступність у навчанні математики між початковими і 5—6 класами

Вивчення математики в 5-6 класах базується на тій математичній підготовці, яку учні отримали в початковій школі. Загалом вона визначена тими вимогами, які вказані в програмі для учнів на кінець четвертого року навчання.


Розділ 11. Початковий курс математики як навчальний предмет                                                  26

Мета засвоєння курсу математики 5—6 класів — систематизація знань про розвиток поняття числа та вироблення вмінь виконувати усно і письмово арифметичні дії над числами, перекладати практичні задачі мовою математики, підготовка учнів до вивчення систематичних курсів алгебри й геометрії.

Курс базується на індуктивній основі із залученням елементів дедуктивних міркувань. Теоретичний матеріал викладається на наочно-інтуїтивному рівні, математичні методи і закони формулюються у вигляді правил.

Програмою передбачено поглиблене вивчення натуральних чисел і нуля, що передбачає читання і запис натуральних чисел, їх порівняння, виконання арифметичних дій. Учні набувають навичок обчислень з натуральними числами, вчаться використовувати букви для запису виразів і властивостей, складати за умовою текстової задачі нескладні лінійні рівняння, продовжують ознайомлюватися з новими геометричними фігурами.

Відповідно до цього програма з математики для учнів 5—6 класів охоплює три розділи: арифметика, елементи алгебри, елементи геометрії. Розділ арифметики можна назвати основним, а останніх два — пропедевтичними. Вивчення арифметики не обмежується натуральними числами (включаючи такі питання, як: подільність чисел, ознаки подільності, розкладання числа на прості множники, знаходження найбільшого спільного дільника і найменшого спільного кратного). Учні грунтовно ознайомлюються зі звичай­ними та десятковими дробами, вчаться їх записувати і порівнювати, виконувати дії над ними. Вони ознайомлюються з від'ємними числами, цілими і раціональними числами, засвоюють початкові відомості про калькулятор.

У вивченні елементів алгебри велика увага приділяється буквеним виразам, простішим перетворенням виразів, зокрема розкриттю дужок та зведенню подібних членів. Учні ознайомлюються з пропорцією, розв'язуванням лінійних рівнянь, прямокутною системою координат.

Елементи геометрії представлені як плоскими фігурами, так і геометрич­ними тілами. Школярі ознайомлюються з перпендикуляром до прямої, паралельними прямими, градусною мірою кута, масштабом. Приділяється велика увага вимірюванню величин (довжини, площі, об'єму, кутів) та побудові геометричних фігур. Серед геометричних тіл розглядаються куб, прямокутний паралелепіпед, куля. Учні ознайомлюються з формулами для знаходження довжини кола і площі круга.

Вчителі початкових класів повинні враховувати перспективи навчання в 5—6 класах. З огляду на це треба знати не лише основні напрямки розгортання матеріалу, а й враховувати межі їх розвитку, тобто завершеність певної ідеї та очікувані результати.

Провідними ідеями вивчення арифметики й елементів алгебри у 5—6 класах є розширення поняття числа, формування поняття про вираз і перетворення виразів, систематичне вивчення рівнянь і нерівностей та застосування їх для розв'язування задач. Поняття числа, розвиваючись, проходить кілька етапів, що забезпечує уявлення про різні множини чисел і зв'язки між ними.


РОЗДІЛ III

 

ЗАСОБИ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

 

Методично правильно побудоване навчання математики має починатися з конкретного і поступово переходити до абстрактних висновків. Переходу від сприймання конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного сприяють засоби навчання.

Засоби навчання математики розуміють як сукупність об'єктів будь-якої природи, кожний з яких повністю або частково замінює поняття, яке вивчається, дає нову інформацію про нього.

У початкових класах використовуються різні засоби навчання: під­ручники, навчальні посібники для учнів (картки з математичними завданнями, зошити з друкованою основою, довідники тощо), спеціальні наочні посібники (предмети або їх зображення, розрізні цифри, знаки дій і порівняння, моделі геометричних фігур та ін.), інструменти і прилади (лінійка, циркуль, кутник, палетка), технічні засоби навчання. Засоби навчання поділяються на фронтальні (демонстраційні) та індивідуальні.

Починаючи вивчати те чи інше питання, вчитель повинен мати на увазі, чи є в уяві учнів потрібні наочні образи. Щоб учні уявляли собі життєву ситуацію, відображену в задачі, краще простежували залежності між величинами, необхідно застосовувати предметне моделювання. Потім можна переходити до більш узагальненого (умовно-предметного) і графічного моделювання, до застосування готових опорних схем і таблиць.

Використання наочних посібників дає змогу: активізувати роботу учнів; зекономити час на уроці; збільшити обсяг роботи на уроці; підвищити ефективність процесу оволодіння знаннями, вміннями і навичками.

Проте наочне навчання не має бути вирішальним. Буде неправомірно, навіть шкідливо, довго захоплюватися наочністю. Без своєчасного розвитку абстрактного мислення неможливе повноцінне засвоєння математичних знань.


 

Розділ III. Засоби навчання математики в початкових клас                                                         28

§8. Підручник — основний засіб навчання математики в початкових класах

Підручник з математики для початкових класів — книжка, в якій на осно системи теоретичних повідомлень, вправ і задач розкриваються знанн відповідно до мети навчання, визначеної програмою. У ньому конкре тизуються зміст програми відповідного класу і визначаються основа методичні підходи до опрацювання навчального матеріалу.

Підручник з математики адресується як учню, так і вчителю. Отже, рівен абстрагування, мова, зміст текстів, добір прикладів і задач у ньому розрахован на учня певної вікової групи. Вчителю матеріали підручника розкривают методичні задуми автора і допомагають в організації навчального процесу. Зразки прикладів на прийоми обчислень та розв'язування задач ; поєднанні з бесідою забезпечують умови для активного осмислення новогс матеріалу. Підручник є зразком правильної математичної мови, він міститі достатню кількість різноманітних вправ і задач. Запитання і вправі/ репродуктивного характеру забезпечують не тільки міцні підвалини для формування знань і вмінь застосовувати їх в різних ситуаціях, а й основу для успішного виконання творчих завдань.

Зміст шкільного підручника з математики для початкових класів значною мірою спирається на найближче оточення учнів, знайоме їм з власного досвіду. Він відображає внутрішньопредметні і міжпредметні зв'язки та забезпечує наступність вивчення математики в середніх класах.

Структура і методичний апарат підручника з математики такі, що його можна ефективно використовувати як: складовий елемент пояснення нового матеріалу; основний засіб організації навчальної діяльності учнів у процесі осмислення й закріплення нових знань та формування вмінь розв'язувати задачі; засіб обміну інформацією між учителем і учнем в умовах класно-урочної системи навчання.

Як важливий засіб виховання і розвитку учнів підручник своїм змістом, методичним апаратом і сюжетом задач забезпечує можливість реалізації на уроках завдань патріотичного, морального, трудового й естетичного виховання; ознайомлює дітей з деякими відомостями політехнічного характеру; впливає на розвиток мислення й пам'ять учнів, на виховання інтересу до математики, на вироблення навчальних умінь, у тому числі вміння самостійно працювати з підручником.

§9. Предметне й табличне унаочнення. Використання и              структурних схем і малюнків. Дидактичні матеріали

До предметного унаочнення, яке використовується на уроках матема­тики, належать як предмети навколишньої дійсності, так і їх зображення, а також цифри, знаки дій; відношень (<, >, =). У вчителя мають бути зображення різноманітних реальних предметів: картинки із зображенням посуду, одягу, взуття, спортивних речей, інструментів, сільськогосподарських машин і знаряддя, транспорту тощо.


Методика викладання математики в початкових класах                                                       29

Операції об'єднання множин, вилучення з даної множини певної підмножини, поділ множини на підмножини є теоретичною основою арифметичних дій додавання, віднімання і ділення натуральних чисел. їх учні виконують разом з учителем, використовуючи лічильний матеріал. Наприклад, ілюструючи задачі, вчитель на набірному полотні виставляє послідовно 3 і 1 картинку із зображенням автомобілів, 3 і 1 картинку із зображенням хлібин (мал. 1), а учні — відповідно лічильний матеріал.

Щоб операції над множинами стали основою формування математичних понять і закономірностей, треба, щоб операції над множинами виконувались постійно і кожним учнем.

У такому разі, по-перше, якість засвоєння учнями математичних понять і закономірностей значно зростає, оскільки до роботи залучаються всі аналізатори: зорові, слухові, моторні й мовленнєві; по-друге, учні навчаються самостійно користуватись наочними посібниками, що дуже важливо під час проведення самостійних робіт.

Мал. 1

Важливим засобом наочності в процесі вивчення математики є таблиці. За метою застосування вони різноманітні: таблиці для формування математичних понять і закономірностей (навчальні таблиці); таблиці-інструкції; таблиці, що служать засобом відшукання способу розв'язування задачі; таблиці для усних обчислень; таблиці-довідники. Окремі з них мають не одну, а кілька цілей. Наведемо приклади.

Таблиця І

Множник        Добуток

6 • 3  =  18

Що отримаємо, коли добуток поділимо на один з множників?

18:6 = 3 18:3 = 6

Табл. 1 служить для розкриття взаємозалежності між результатом і ком­понентами дії множення. Учням пропонують: розглянути запис і прочитати,


Розділ III. Засоби навчання математики в початкових клас                                                         30

як називаються числа при множенні; дати відповідь на поставлене запитання; навести власні приклади; з кожного прикладу на множення скласти і записати два приклади на ділення.

Ознайомлення з властивістю множення суми на число можна провести за табл. 2.

У кожному рядку 4 білих і 2 чорних трикутники. Скільки всього трикутників на малюнку? (У кожному рядку 6 трикутників, а таких рядків 3. 6 помножити на 3, буде 18). Як по-іншому можна дізнатися, скільки трикутників на малюнку? (Спочатку дізнаємося, скільки білих трикутників на малюнку. В кожному рядку 4 білих трикутники, а таких рядів 3. 4 пом­ножити на 3, буде 12. Потім дізнаємося, скільки чорних трикутників. У кожному рядку 2 чорних трикутники, а таких рядків 3. 2 помножити на З, буде 6. 12 і 6, буде 18). Як можна помножити суму на число?

Таблиці-інструкції — це здебільшого алгоритми виконання арифметичних дій, пам'ятки розв'язування текстових задач.

Таблиця 2

 

Багато таблиць використовується для ілюстрації змісту задач за допомогою (мал. 2).

 

 

Мал. 2


Методика викладання математики в початкових класах                                                       31

Табл. З і 4 призначені для усних обчислень.

Таблиця З

 

Таблиця 4

 

 

 

До таблиць-довідників належать таблиці, в яких відображені середні маси фруктів, овочів, тривалість життя рослин і тварин, швидкості різних видів транспорту, середня норма витрат пального для деяких автомобілів на 100 км шляху, продуктивність праці машин і механізмів та ін. (табл. 5, 6). У таких таблицях можуть бути зображені або названі предмети з числовими характеристиками. Дані цих таблиць учні використовують для складання текстових задач.

Значну допомогу в роботі вчителя надають комплекти таблиць для кожного класу. Вони мають назви: "Альбом завдань з математики для 1 класу", "Альбом завдань з математики для 2 класу" і т. д. Кожний альбом містить 50 і більше таблиць. У наборі таблиць наведено близько 200 завдань. Це завдання на вивчення нового матеріалу, на закріплення та для самостійної роботи учнів з усіх тем даного класу. Матеріали кожної таблиці зорієнтовані

 

 

 

 

 

 


Розділ III. Засоби навчання математики в початкових клас                                                         32

на два послідовних уроки, але їх можна неодноразово використовувати під час повторення як для фронтальної, так і самостійної роботи. У методичних вказівках детально розглядається методика використання кожної таблиці.

Таблиця 5

100 км/год

1000 км/год


Методика викладання математики в початкових класах                                                       33

Таблиця 6

 

Таблиці альбому зручні для зберігання. їх не треба прикріплювати ДО планок.

Подамо як зразок одну з таблиць альбому для 1 класу.

Таблиця. Додавання і віднімання нуля. Ознайомлення з поняттям і терміном "задача". Приклади на додавання і віднімання одиниці.

    Таблиця 7

 

 

 

Завдання 1. Розглянути малюнки тарілок. На другій тарілці 3 яблука. На першій тарілці яблук нема. Кажуть, що нуль яблук. За цими даними складемо приклад: 0 + 3. Скільки яблук на двох тарілках? (Три). Отже, разом 3 яблука. Запишемо у відповіді число 3.


Розділ III. Засоби навчання математики в початкових клас                                                         34

Завдання 2. Число нуль можна додавати і віднімати. Прочитати приклади на дії з нулем (5 - 0, 4 + 0, 3 - 3). Прочитати третій приклад. Чому дорівнює різниця 3-3?

Завдання 3. Бесіда про задачі. Складемо задачу про кольорові олівці. На малюнку зліва коробка з олівцями. Всього у коробці 6 олівців. Розглянемо малюнок справа. Коробка закрита, але 2 олівці поставлено у склянку. Отже, маємо таку задачу: "У коробці було 6 олівців. 2 олівці поставили у склянку. Скільки олівців залишилось у коробці?". Повторимо умову задачі. Повторимо запитання. Якщо з коробки взяли два олівці, то в коробці олівців стало більше чи менше? Якою дією можна розв'язати задачу? Запишемо:

6-2.

|    Знайти відповідь і повідомити її.

І     Завдання 4. Розв'язати приклади на додавання і віднімання одиниці. і    Ця таблиця може бути використана як при опрацюванні нового матеріалу, так і при його закріпленні.

До дійових засобів наочного навчання в початкових класах належать записи і малюнки, виконані вчителем на дошці. Вчитель повинен бути вимогливим до своїх записів на дошці, їх точності, стислості і чіткості, користуватися лише загальноприйнятими математичними символами, записувати їх правильно і у потрібних місцях, щоб за ними можна було учневі відновити весь хід міркування вчителя. Кожну цифру і букву пишуть у сітці класної дошки похило: цифру і малі букви — висотою в 1 клітинку в 1 - 2 класах, а в 3-4 класах — 2/3 клітинки. Великі букви в усіх класах пишуть висотою в півтори клітинки. У виразах з дужками для написання дужки відводять одну клітинку.

Форма подання структурних схем обчислювальних прийомів може бути різна — залежно від етапу роботи над цим прийомом, мети тощо. Вчитель під час пояснення, наприклад множення двоцифрового числа на одноцифрове, подає на дошці такий зразок обчислення:

18-4 =

/   \

10  8

 

 

10-4-40

8 • 4 = 32 40 + 32 = 72

Якщо вчитель на дошці, а учні в зошитах виконуватимуть розгорнутий запис обчислювальних прийомів, то хід міркування учня під час обчислень буде більш усвідомленим.

63 + 28 =60 + 3 + 20 +8= 60 +20 +3 + 8 = 80 + 11 = 91.

Наочна інтерпретація має велике значення для розв'язування задач. Вона набуває вигляду короткого запису, таблиці, схеми чи малюнка. При цьому кожний вид наочності може мати різні варіанти. Вибір того чи іншого виду наочності зумовлений передусім дидактичною метою роботи над задачами: розв'язати задачу окремими діями з письмовим поясненням чи без нього; скласти вираз із письмовим поясненням чи записати (назвати) відразу вираз;


Методика викладання математики в початкових класах                                                      35

розв'язати задачу різними способами і встановити, який з них раціональний; розглянути тільки залежність між величинами задачі та ін.

Скорочений запис текстової задачі можна подати по-різному (див. розділ XI). Таблична форма запису задачі більш абстрактна, ніж малюнок або схема. Тому під час первинного ознайомлення, наприклад, із задачею: "В чотирьох однакових ящиках 48 кг яблук. Скільки кілограмів яблук у семи таких ящиках?" — доцільно змоделювати її у вигляді схеми (мал. 3) або,графічної ілюстрації (мал. 4), які вчитель може виконати на дошці:

Або, наприклад, задачу: "Турист їхав 2 год поїздом зі швидкістю 50 км/год Після цього йому залишилося їхати в 3 рази більше від того, що він проїхав. Скільки кілометрів турист має проїхати?" — можна подати у вигляді коротко­го запису за допомогою опорних слів (мал. 5, 6) або у вигляді таблиці чи графічної ілюстрації:

 

 


Розділ III. Засоби навчання математики в початкових клас                                                         36

Мал. 6

Поширеним дидактичним матеріалом у сучасній початковій школі є зошити з друкованою основою та картки з математичними завданнями. У зошитах з друкованою основою подаються не тільки завдання, а й відводиться вільне місце для їх виконання. Це дає змогу звільнити учня від непродуктивної праці: переписування завдань, що пропонуються для розв'язування. Зошити з друкованою основою призначені для організації самостійної роботи учнів переважно на етапах закріплення й повторення вивченого матеріалу, для підготовки учнів до ознайомлення з новим матеріалом, для домашньої роботи.

Завдання однієї сторінки зошита складаються з розрахунку на 2-3 послідовних уроки. Проте використовувати ці завдання можна не на кожному уроці, а через один-два уроки. Необов'язково, щоб учні розв'язали всі завдання зошита. Вибірку доцільних чи потрібних завдань визначає вчитель, враховуючи можливості своїх учнів.

Наведемо одну сторінку зошита для 2 класу.

Ця сторінка присвячена закріпленню усного додавання і віднімання без переходу через десяток, ознайомленню з письмовим додаванням, розв'язуванню задач на одну і дві дії.

(134.) Обчисли і запиши відповіді.                                                              

4

=

 

 

40

=

 

 

 

44

=

 

 

 

                                             

                                                                                                                       

53+

 

 

 

5

=

 

 

50

=

 

 

55

 

=

 

 

 

 

68-

(135.) Знайди суму чисел.

 

(136.) Фермер продав 24 вівці. У нього ще залишилося 13 овець. Скільки овець було у фермера спочатку?

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв'язання:   

 

 

 

Відповідь. У фермера було овець.


Методика викладання математики в початкових класах                                                       37

(137.) Яка маса барана? (Мал. 7).

23 кг

16 кг ?, на 20 кг більша

                                                       за масу 2 овець разом

 

 

Розв'язання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1)

 

 

 

 

 

 

 

 

2)

 

Відповідь. Маса барана  ___ кг.

Зошити з друкованою основою слід використовувати в поєднанні з підручником, іншими посібниками і робочими зошитами учнів. Під час підготовки до кожного уроку вчитель має ознайомитись із завданнями, вміщеними в них до даного уроку. Відповідно до мети уроку він визначає, на якому етапі буде проводитись робота із зошитом. Щоб учні змогли са­мостійно виконувати завдання в зошитах, треба проводити спеціальну підготовчу роботу.

Картки з математичними завданнями використовують: під час проведення навчальних самостійних робіт, а також письмових контрольних робіт; як ! додаткові завдання для окремих учнів; для роботи з учнями, які мають прогалини в знаннях; під час організації самостійної роботи невеликої групи учнів на фоні фронтальної роботи з класом. Наприклад, їх можна використати при опитуванні, коли 1—2 учні біля дошки готуються до відповіді, виконуючи індивідуальні завдання за картками, а вчитель в цей час працює з класом. їх можна застосовувати вибірково, з урахуванням реальних умов роботи в класі. Важливо, щоб учні зрозуміли, як працювати за карткою. Наведемо приклади двох карток.

Картка 1 (другий клас)

1. Запиши цифрами числа: сорок, двадцять, вісім, вісімдесят два, чотири, сорок чотири, нуль, сто, вісімдесят.

2.  Знайди значення виразів, а потім — суму всіх відповідей. Якщо дії виконано правильно, то ця сума дорівнює 100.

19-9         83-70        7+16         82-75

5 + 6           70-52        62-54        10 + 0

 

 

 


Розділ III. Засоби навчання математики в початкових клас                                                         38

 

Картка 2 (четвертий клас)

1.   Прочитай, як знайшли першу цифру частки, запиши початок розв'язання й закінчи ділення.

33 680 180 ! 4...

Пояснення. Перше неповне ділене 336 сотень. Отже, частка буде трицифрова. Знайду першу цифру частки: 336 : 10 : 8, буде 4 (сотні). Запишу цифру 4 в частці на місце сотень. Знайду, скільки сотень залишилося: 80 • 4 = 320, 336 - 320 = 16 (сотень).

2. Посіяли 8 кг ячменю, а зібрали 56 кг. У скільки разів більше кілограмів ячменю зібрали, ніж посіяли?

Робота з картками здебільшого оцінюється.

§10. Інструменти, прилади й моделі, технічні засоби навчання

Вивчення чисел і величин ґрунтується на практичній діяльності учнів, пов'язаній з оволодінням уміннями і навичками вимірювання довжини відрізка, площі фігури, маси тіла, місткості посудини, часу. Вимірювати ці величини можна за допомогою інструментів. Вони поділяються на демонстраційні та індивідуальні. Деколи замість самих інструментів використовують їх моделі (моделі циферблата годинника, терезів, малки тощо).

Класна рахівниця (мал. 8) служить необхідним наочним посібником для вивчення нумерації чисел в межах 1 000 000. Нею користуються з І класу, поступово збільшуючи кількість дротинок. На рахівниці під час вивчення чисел у межах 10 можна ознайомити учнів з тим, як отримати наступне і попереднє числа, як порівнювати числа (кількість кісточок на двох дротинках); демонструвати склад числа; проводити лічбу, додавати і віднімати числа; розкривати поняття "збільшити (зменшити) на кілька одиниць"; складати таблиці додавання і віднімання.                  

Мал. 8


Методика викладання математики в початкових класах                                                       39

Для ознайомлення з письмовою нумерацією чисел можна використати рахівниці з вертикальними дротинками (мал. 9), предметний абак (мал. 10).

Для вивчення нумерації чисел та окремих випадків додавання і віднімання застосовуються різноманітні демонстраційні абаки (мал. 11, 12). Індивідуальні абаки (мал. 13) побудовані так само, як демонстраційні (мал. 12).

 

 

Велике значення в навчанні математики мають моделі і набори геометричних фігур. Значну частину задач геометричного змісту можна відтворити на посібнику, який являє собою дошку (фанеру) із вбитими в неї гвіздками на відстані 5 см один від одного (гвіздки над поверхнею дошки виступають на 1—2 см) (мал. 14).

Для роботи з посібником використовують кольорові гумки. За допомогою такого посібника можна швидко відтворювати, змінювати геометричні фігури, розв'язувати як прості, так і складені задачі геометричного змісту.

До технічних засобів навчання математики належать кінопроектори, діапроектори, епідіаскопи, кодоскопи. Вони допомагають у багатьох випадках замінити записи на класній дошці під час пояснення вчителем нового матеріалу.

Найпоширенішими серед різних екранних засобів навчання є діафільми. Вони розраховані на вивчення учнями нового матеріалу і служать ілюстрацією до пояснення. Окремі фрагменти можуть бути використані на етапах закріплення, повторення й узагальнення знань та з метою контролю знань, умінь і навичок.

Діапозитиви — це своєрідні окремі кадри діафільму. Проте вони можуть бути виготовлені самим учителем. На плівку наносяться потрібні записи чи малюнки. Діапозитиви демонструють за допомогою епідіаскопа.

Кодоскоп поєднує в собі можливості класної дошки і діапроектора. Матеріал для кодоскопа, як і для епідіаскопа (епікадри і епістрічки), за змістом і художнім оформленням може добирати і виготовляти сам учитель.

 


Розділ III. Засоби навчання математики в початкових клас                                                         40

У 3—4 класах учням варто показати застосування комп'ютера для розв'язування задач.

Під час підготовки до уроку з використанням технічних засобів навчання слід визначити місце і час демонстрації екранного посібника; зазначити місце зупинок для проведення бесіди, самостійної або інших видів роботи, а також місця, коли треба дати додаткові пояснення під час демонстрації екранного посібника; продумати зміст цих пояснень.

§11. Засоби зворотного зв'язку

Виконуючи завдання з усних обчислень, учні піднімають руку і з дозволу вчителя усно повідомляють відповідь. Нерідко вчителі пропонують дітям показати відповіді за допомогою розрізних цифр. Це допомагає залучати до роботи всіх учнів, а вчитель бачить, як діти впорались із завданням. Зас­тосування розрізних цифр зручне для випадку дій у межах 10. За межами десятка повідомлення відповідей за допомогою розрізних цифр дещо ускладнюється. Тому в практиці розроблені й інші засоби зворотного зв'язку. Розглянемо деякі з них.

Віяло (мал. 15). Розрізні цифри скріплені у вигляді віяла.

 

 

Числовий абак (мал. 16). Цей пристрій складається з двох стрічок, на кожній з яких записані одноцифрові числа. Вони можуть рухатись у картонній рамці. У рамці зроблені віконця для чисел. Для повідомлення відповіді, наприклад 47, учень має розмістити стрічки так, щоб це число з'явилося в рамочці.


Методика викладання математики в початкових класах                                                       41

Таблиця чисел першої сотні. Числа першої сотні записують на подвійному аркуші з учнівського зошита: у першому рядку числа 1—10, у другому — 11—20 і т. д. Висота цифри 17 мм. На зворотному боці всі числа можна записати висотою в одну клітинку. Малі цифри записують навпроти відповідних великих.

Повідомляючи відповідь, учень піднімає аркуш і паличкою (олівцем, ручкою) показує потрібне число.

Таблиця 8

 

Кодування відповіді. Для швидкого оцінювання правильності відповіді достатньо, якщо учень повідомить не саму відповідь, а стовпчик, в якому є шукане число. У такому разі учневі достатньо мати тільки розрізні цифри.

Для кодування відповіді можна також використати таблицю чисел першої сотні (табл. 8). Ця таблиця доповнена верхнім рядком (цифровим кодом) і нижнім рядком (для знаків арифметичних дій і знаків порівняння). Числа в таблиці записані "змійкою".

Нехай учні 2-го класу виконали такі завдання:

57+14 = 71(9)                      51-17 = 34(6)

З • 7 = 21 (0)                           36 : 4 = 9 (8)

Учні записують відповідь, а поряд у дужках кодовані відповіді. На прохання вчителя вони показують кодовані відповіді цифрами. Цифра 9 означає, що шукана відповідь (71) знаходиться у дев'ятому стовпчику.

 

 


РОЗДІЛ IV

СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ УРОКУ МАТЕМАТИКИ. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Урок математики — основна форма організації навчальної діяльності молодших школярів. В уроці реалізується освітня, виховна та розвивальна мета навчання математики.

Освітня мета полягає в засвоєнні учнями математичних понять та у формуванні в них специфічних для математики вмінь і навичок. У початковій школі учні засвоюють елементарні математичні поняття про число і дії, задачу, величини і вимірювання, про геометричні фігури. Крім математичних, формуються також загальнотрудові знання, вміння і навички. До них належать: організаційні (опанування способів організації свого навчання, зокрема вміння планувати роботу і користуватися підручником); загальнопізнавальні (вміння спостерігати, міркувати, запам'ятовувати і відтворювати матеріал); загальномовленнєві (основні елементи культури слухання і мовлення); контрольно-оцінні (засвоєння способів перевірки та самоперевірки, оцінювання здобутих результатів).

Виховна мета передбачає формування в учнів уявлення про світ загалом, місце людини в ньому і способи його пізнання; вказує загальні орієнтири засвоєння нагромадженого людством соціального досвіду, магістральні шляхи перетворення дійсності.

У процесі навчання математики виховуються вольові якості людини: наполегливість у доведенні справи до кінця, охайність, самостійність, кмітливість, ініціативність.

Розвивальна мета полягає в тому, щоб добитися розвитку в учнів пізнавальних здібностей (сприймання, пам'яті, уяви, мови), мотивів і потреб навчання, творчих можливостей, емоційної сфери.

У педагогіці визначено такі вимоги до уроку: його чітка цілеспрямованість, теоретична й практична повноцінність змісту; правильне застосування та поєднання різних форм організації пізнавальної діяльності учнів (класної, групової, індивідуальної); виразне формулювання основних висновків; достатнє закріплення і повторення нового матеріалу; оперативне з'ясування лупеня оволодіння знаннями.

Для ефективного уроку математики характерні такі особливості: широке застосування фронтальних форм перевірки знань, надання опитуванню навчального спрямування, поєднання функцій контролю і закріплення;


Методика викладання математики в початкових класах                                                       43

проведення на уроці самостійної роботи, спрямованої на оволодіння новим матеріалом; посилення ролі первинного закріплення, збільшення обсягу практичних робіт і тренувальних вправ.

На кожному уроці передбачені встановлення свідомої трудової дисципліни, живе спілкування з учнями, емоційне мотивування навчальної діяльності школярів.

За основною дидактичною метою виділяють такі типи уроків: 1)урок засвоєння нових знань; 2) урок засвоєння навичок і вмінь; 3)урок застосування знань, навичок і вмінь; 4) урок узагальнення і систематизації знань; 5) урок перевірки, оцінювання і корекції знань, умінь і навичок; 6) комбінований урок.

У початкових класах немає уроків, повністю присвячених вивченню нового матеріалу. Новий матеріал невеликими частинами розглядають майже на кожному уроці. Тому найпоширенішими в початкових класах є комбіновані уроки.

Комбінований урок містить такі компоненти: 1) перевірка домашнього завдання; 2) опитування учнів; 3) усні обчислення; 4) підготовка до вивчення нового матеріалу і повідомлення теми заняття; 5) опрацювання нового матеріалу; 6) первинне закріплення; 7) закріплення й повторення; 8) до­машнє завдання та підбиття підсумків уроку.

У структурі комбінованого уроку його компоненти можна об'єднати в такі три частини:

1.  Контроль, корекція та закріплення знань учнів (перевірка домашнього завдання, опитування учнів та усні обчислення).

2.   Опрацювання нового матеріалу (підготовка до вивчення нового матеріалу, його вивчення та первинне закріплення).

3.  Закріплення та узагальнення знань учнів (закріплення і повторення матеріалу, завдання додому, підбиття підсумків уроку). Цю частину часто називають "розвиток математичних знань учнів".

Розгляд окремих частин і компонентів комбінованого уроку подаємо в наступних трьох параграфах. У решті параграфів цього розділу розглянемо інші різновиди уроків, форми навчальної діяльності учнів і нормативи оцінювання їхніх знань.

 §12. Контроль, корекція та закріплення знань учнів

Компоненти першої частини уроку — перевірка домашньої роботи, опитування учнів і усні обчислення — взаємопов'язані. Ці компоненти уроку використовують як для контролю, так і для закріплення знань. Нерідко їх важко розрізнити, визначити момент переходу від одного до іншого. Проте кожний зі згаданих видів робіт має свою специфіку, тому методику проведення кожного з них розглядатимемо окремо.

Перевірка домашньої роботи

Щоб цей вид навчальної роботи був справді корисним і ефективним, потрібно звертати увагу на активізацію діяльності учнів під час перевірки


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                  44

домашньої роботи. Виконувати перевірку треба швидко, чітко, часто змінюючи форму.

Ні в якому разі не можна погодитися з учителями, які вважають, що перевіряти в класі домашні завдання не варто, оскільки вчитель перевіряє зошити. Якщо не перевіряти домашні завдання, то втрачається виховне значення роботи.

Щоб перевірка не перетворювалась на нудну для школярів роботу, треба уникати одноманітності в її проведенні. Залежно від мети уроку і змісту домашнього завдання перевірка може бути повною, вибірковою або зводитись до констатування самого факту, що завдання виконано. Форми перевірки чергуються протягом тижня. Причому повна і вибіркова перевірки, як правило, поєднуються з опитуванням учнів та з усними обчисленнями.

Повна перевірка займає 5 — 6 хв уроку і найчастіше проводиться так: один-два учні записують, користуючись підручником, розв'язання задач або обчислення виразів на дошці. Інші в цей час вправляються в усних обчисленнях або під керівництвом учителя перевіряють правильність обчислення решти виразів. Варто запропонувати дітям прочитати один з виразів з повним поясненням способу обчислення. Потім увага учнів звертається на записи, що є на дошці. Той, хто записав розв'язання задачі, коротко повторює її умову, повідомляє план її розв'язання і повну відповідь. Весь клас перевіряє розв'язання задачі на дошці, кожний має звірити відповідь зі своєю. Відповідно до запису розв'язання задачі на дошці, вчитель нерідко ставить одне-два запитання для уточнення якості роботи. Потім він дає додаткові завдання (необов'язково за темою домашнього завдання) і виставляє учню оцінку.

Під час вибіркової перевірки звертається увага на задачі і вправи, що важливі для усвідомлення теоретичного матеріалу даного уроку. Тренувальні завдання в цей час перевіряють побіжно — читають лише відповіді. Для вибіркової перевірки достатньо 3-5 хв уроку. Вчитель пропонує спочатку одному-двом учням підготувати матеріал для перевірки: записати на дошці розв'язання певних прикладів або задачі повністю чи частково, але щоб було достатньо даних для пояснення та коментування вправи. Поки діти готують записи, класовод фронтально опитує решту дітей. Вибіркову перевірку можна проводити усно. У такому разі школярі відповідають з місця, користуючись записами в зошитах.

Наявність виконаного завдання вчитель з'ясовує, переглядаючи учнівські зошити на партах. (У цей час діти можуть бути зайняті взаємоперевіркою — вони перевіряють правильність розв'язання завдань один в одного). Тут доцільно поставити два-три запитання щодо окремих місць у розв'язанні задач і обчисленні виразів. У 3-4 класах перевірку наявності виконаного завдання можна доручати учням. Відповідальні за цю роботу на початку уроку переглядають зошити учнів свого ряду, потім доповідають учителеві про результати перевірки. Така форма має певне виховне значення: діти відчувають більшу відповідальність перед товаришами, перед колективом за свою роботу вдома. Оскільки ця перевірка короткочасна (1—2 хв), то після неї іноді доцільно проводити п'яти-, семихвилинну самостійну роботу, близьку за змістом до домашньої.

На конкретних зразках розглянемо деякі прийоми перевірки домашньої роботи, що сприяють підвищенню активності учнів, розвитку їхньої


Методика викладання математики в початкових класах                                                      45

самостійності, допомагають зекономити час на уроці. Реалізація таких прийомів найчастіше проводиться на основі попередніх записів на дошці. Перевірка обчислення виразів

1.  Перед уроком записати на дошці обчислення виразів домашнього завдання (усіх або кількох). За цими записами учні перевіряють правильність своїх відповідей.

2.  Записати на дошці числові значення виразів (у порядку зростання). Учні звіряють їх зі своїми результатами.

3. Записати на дошці вирази. Один-два або кілька учнів по черзі виходять до дошки і записують значення виразів.

4.  На дошці записано рівності, одна-дві з них неправильні. Учні знаходять помилки і виправляють їх.

5.  Учитель пропонує дітям додати значення всіх виразів і результат порівняти з числом, записаним на дошці (це число і є сумою значень виразів).

6.  На дошці подано розгорнутий запис обчислення виразу. За допомогою такого запису треба пояснити хід розв'язування і вказати, на які властивості дій спирається застосований обчислювальний прийом.

7.  Перевірити обчислення виразів такими методами: повторно пояснив­ши хід розв'язування; переставивши доданки чи множники; застосувавши зв'язок між арифметичними діями.

8.  На дошці подано записи письмового множення чи ділення. Назвати всі неповні добутки або неповні ділені.

9. Розповісти про порядок виконання дій у виразі з дужками або на сумісні дії першого і другого ступенів.

10.  Назвати компоненти і результат одного-двох виразів, наприклад, 84: 21 = 4; 84 — ділене, 21 — дільник, 4 — частка.

11.  Прочитати кількома способами рівності, наприклад, 73 - 19 = 54 (від числа 73 відняти 19, буде 54; 73 мінус 19 дорівнює 54; 73 зменшити на 19, буде 54; зменшуване — 73, від'ємник — 19, різниця — 54; 73 більше від 19 на 54).

Перевірку розв 'язання задані можна провести так:

1. На дошці записано розв'язання задачі. Учні звіряють з ним свої записи.

2. Учитель або учень записує на дошці числовий вираз розв'язання задачі або окремі дії, а діти повідомляють план розв'язання і повну відповідь.

3.  На дошці записано числові відповіді до кожної задачі. Учні мають звірити їх зі своїми, а потім прочитати повні відповіді.

4.  Учитель записує план розв'язання задачі, а учні повинні записати дії, за допомогою яких цей план реалізується.

5.  Розповісти, яка залежність існує між величинами, даними в задачі.

6.  Один з учнів читає задачу і розповідає, як її слід розв'язувати. Після цього вчитель пропонує записати на дошці числовий вираз або окремі дії розв'язання за умови, що одне з даних задачі змінено. Наприклад, у задачі йшлося про купівлю 6 м тканини; змінити це число на 9 м.

7.  Складену задачу перетворити на окремі прості задачі.

8.  Скласти задачу аналогічну (обернену, з іншими запитаннями тощо) до тієї, яка розв'язувалася вдома.

        


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                  46

9. Порівняти розв'язання задачі з домашньої роботи із задачею, яка розглядалася раніше.

Класоводи нерідко показують учням кращі зразки виконання домашнього завдання. Школярам, роботи яких демонструються як кращі, варто виставляти відмінну оцінку в класному журналі. Взагалі доцільно відповіді здного-двох учнів на уроці в процесі пояснення виконання домашніх завдань оцінювати в балах.

Усне опитування

Усне опитування — одна з форм динаміки вивчення успішності учня. Опитування передбачає: контроль і перевірку знань, умінь і навичок учнів; закріплення та поглиблення вивченого матеріалу; підготовку до сприймання нових знань. Сучасна дидактика привертає увагу до творчого (осмисленого) зідтворення навчального матеріалу в процесі перевірки знань. Такий підхід змінює співвідношення контрольної і навчальної функцій перевірки, вона ;тає засобом поглиблення та засвоєння знань, розвитку мислення учнів.

Облік успішності молодших школярів з математики не становить для вчителя значних труднощів. Проводячи кожного семестру чотири-п'ять письмових контрольних робіт, оцінюючи певну частину письмових самостійних робіт (класних і домашніх), учитель має достатньо чітку картину стану засвоєння тієї чи іншої теми та рівня сформованості вмінь і навичок учнів. Це створює передумову для посилення навчальної функції індивідуального опитування. Навчальні резерви опитування доцільно спрямовувати на посилення пізнавальної активності учнів класу, зокрема на усвідомлення програмового матеріалу тими учнями, які відстають у навчанні. ' Усне опитування має бути стимулюючим у навчанні школярів. Його потрібно проводити систематично й послідовно, застосовуючи індивідуальний підхід до учнів, розвиваючи в них самоконтроль, зацікавленість у перевірці знань і оцінюючи їхні знання.

Для поточного опитування треба добирати такий матеріал, який ще потребує закріплення й узагальнення. Якщо спиратися на матеріал, яким ііти оволоділи досконало, то в класі спостерігатиметься лише зовнішня іктивність, учні працюватимуть без достатнього розумового напруження. Педагогічний такт, об'єктивна вимогливість учителя, що поєднується з його Зажанням допомогти кожному учневі, сприяють вихованню в дітей пра-зильного ставлення до обліку їх успішності. Неприпустимим є виставлення пезадовільної оцінки за випадкову неуважність, забутий вдома зошит або нші порушення дисципліни.

Важливе значення має добір матеріалу для опитування. Наведемо перелік теоретичного матеріалу, вмінь і навичок у виконанні математичних завдань, оівень засвоєння яких учнями має перевіряти вчитель.

1. Знання таблиць арифметичних дій. (У кінцевому результаті таблиці вдцавання, віднімання, множення і ділення учні повинні засвоїти напам'ять). Уміння самостійно скласти ту чи іншу таблицю додавання або віднімання па основі предметної ситуації чи застосування прийому обчислення, таблицю иноження на основі означення дії множення і таблицю ділення на основі ззаємозв'язку дій множення і ділення.          


Методика викладання математики в початкових класах                                                       47

2.  Уміння усно виконувати арифметичні дії в межах 100 та над круглими числами в межах 1000. Знання основних (загальних) прийомів позатабличного виконання арифметичних дій.

3.  Знання алгоритмів письмового виконання арифметичних дій. Уміння письмово виконувати обчислення над багатоцифровими числами.

4.  Знання теоретичного матеріалу: побудова натуральної послідовності чисел, принципи усної і письмової нумерації чисел (групування чисел у розряди і класи, помісцеве значення цифр), властивості арифметичних дій, взаємозв'язку між компонентами і результатами арифметичних дій, порядок виконання дій у виразах без дужок і з дужками.

5.  Знання одиниць вимірювання величин (довжини, маси, часу, площі); позначення одиниць вимірювання; знання відношень між одиницями вимірювання однієї і тієї самої величини. Уміння подавати значення величини в різних одиницях вимірювання.

6.  Уміння розв'язувати прості і складені задачі, зміст і складність яких визначаються матеріалом діючих підручників.

7.  Уміння обчислювати вирази на 2—4 дії; знаходити числові значення виразів з буквеними даними; знаходити дріб від числа та число за його частиною; розв'язувати рівняння (на одну операцію).

8.  Знання таких геометричних фігур, як: точка, пряма лінія, відрізок, многокутники, коло. Уміння розпізнавати ці фігури та їх елементи. Уміння вимірювати та будувати відрізки заданої довжини, будувати прямокутник на папері в клітинку та вимірювати його площу.

Щоб усунути випадковість у доборі запитань і завдань для опитування, контролювати частоту їх постановки, варто до кожної великої теми наперед (перед опрацюванням на уроках) сформулювати і записати можливі запитання і основні завдання. Це стане у нагоді під час підготовки до кожного окремого уроку. Добір завдань для опитування з кожної теми у кожному класі — відповідальна й копітка справа.

У процесі вивчення математики застосовується індивідуальне і фронтальне опитування. У першому випадку учень виконує завдання на дошці і відповідає перед класом на поставлені йому запитання. У другому випадку вчитель пропонує завдання всьому класу і на них відповідають кілька учнів.

Індивідуальне опитування. Усне опитування біля дошки практикується майже на кожному уроці. Таким способом на одному уроці варто опитувати одного-двох учнів.

Першому учневі завдання і запитання для опитування вчитель повідомляє вголос. Ці завдання, як правило, виконують всі діти класу. Бажано, щоб відповіді були наближені до зв'язного пояснення. Учень пояснює виконані обчислення, відповідає перед класом на поставлені запитання. Учні класу перевіряють правильність обчислення, за пропозицією вчителя уточнюють відповіді. Другий учень працює біля дошки самостійно за завданнями, записаними на картці. Залучати усіх дітей до перевірки правильності виконання ним завдань необов'язково. Учитель здебільшого сам перевіряє правильність виконання і виставляє оцінку. В разі необхідності він дає учневі додаткові запитання.

Об'єктивність оцінки й активність дітей у процесі усного опитування значною мірою залежать від обсягу і змісту поставлених завдань. Здебільшого одне із

Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 48 завдань чи запитань стосується матеріалу попереднього уроку, а інше — даної теми. Бажано, щоб від уроку до уроку спостерігалася певна наступність завдань.

Фронтальне опитування. У початкових класах фронтальне опитування подібне до усних обчислень. Проте його можна розглядати і як самостійний вид навчальної роботи.

Опитування проводиться у формі бесіди. Подамо зразок завдань і запитань для опитування на один урок (під час вивчення таблиці ділення на 7).

1)  Посіяли 4 кг вівса, а зібрали 36 кг. У скільки разів більше кілограмів вівса зібрали, ніж посіяли?

2) За 2 год трактор витратив 14 л пального. Скільки літрів пального йому потрібно для 8 год роботи?

3)  Розкажіть (по черзі) таблицю множення числа 7.

4)  Розкажіть всю таблицю множення числа 7 (одному учневі).

5)  Які приклади на ділення можна скласти за прикладом 5 • 6 = ЗО?

6) Що отримаємо, коли добуток двох чисел поділимо на перший множник?

Наведіть приклад. На фронтальне опитування відводиться 5 — 8 хв. Відпові­дають багато учнів. Одного-двох школярів учитель викликає для відповідей 2 — 3 рази. Цим учням виставляють оцінки.

У початкових класах не слід ставити суворі вимоги в процесі усного опитування. Перш ніж контролювати знання учня, треба його озброїти цими знаннями.

Розглянемо детальніше прийоми навчаючого опитування. Сутність таких прийомів розкриємо на конкретних зразках завдань з основних тем програми.

Прийом типових структур. Опитування проводиться за тими наочними посібниками або структурними записами (схемами, таблицями, малюнками), які використовував учитель для пояснення нового матеріалу. Ці посібники чи записи одразу вводять учнів у проблему завдання, а кількаразове використання їх перетворює на своєрідні еталони. Відповіді за допомогою типових структур не сприятимуть механічному заучуванню, оскільки завжди можна запропонувати дітям навести власні приклади.

Тема опитування. Складання таблиці додавання числа 7 і віднімання числа 7.

На набірному полотні — ряди кружечків для складання таблиць додавання і віднімання числа 7 в межах 10 (мал. 17).

 

Мал. 17

 


Методика викладання математики в початкових класах                                                       49

1.  Розгляньте малюнки і поясніть, як за ними можна скласти таблицю додавання числа 7.

Зразок пояснення. У першому рядку 1 чорний кружечок і 7 білих. Можна скласти приклад: 1 + 7. Полічимо, скільки всього кружечків: один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім. Отже, 1+7 = 8.

2.  Прочитайте таблицю додавання числа 7.

3.  Поясніть, як за малюнками склали таблицю віднімання числа 7. Зразок пояснення. У третьому рядку всього 10 кружечків, з них 7 білих,

а решта чорні. Можна скласти приклад: 10 — 7. Якщо віднімемо білі кружечки, то залишаться 3 чорних кружечки. Отже, 10 — 7 = 3.

4.  Прочитайте таблицю віднімання числа 7.

Прийом наочно-практичних дій. З погляду "навчаючого опитування" наочно-практична форма постановки завдань має великі переваги. Тема опитування. Додавання і віднімання в межах 6.

1.  За допомогою 6-ти паличок складіть і запишіть всі приклади на додавання з відповіддю 6.

2.  Користуючись паличками, знайдіть відповіді до прикладів:

6-1                     6-2            6-3           6-4           6-5

Прийом підказування. Завдання для опитування поділяються на дві частини. Перша, як правило, будується на наочній основі (запис на дошці, малюнок, таблиці). Це полегшує сприймання дітьми самого завдання, привертає їх увагу до проблеми і певною мірою є підказкою для знаходження відповіді. Відповіді на запитання і вправи другої частини покажуть учителеві, чи свідомо учні засвоїли матеріал, чи вони вміють застосовувати знання в дещо зміненій ситуації.

Тема опитування. Порядок виконання арифметичних дій.

1.  Прочитайте приклад 3 + 7 • 4 і поясніть, в якому порядку виконували дії.

2. Розв'яжіть приклади: 28 — 8 : 4; (28 - 8): 4.

3.  В якому порядку треба виконувати дії у виразах без дужок? Прийом опитування за планом застосовується під час закріплення чи узагальнення знань з тієї чи іншої теми. Цей прийом є особливо зручним для закріплення алгоритмів виконання арифметичних дій. Опитування проводиться за допомогою конкретних завдань, зміст яких записують на дошці. План пояснення (послідовність запитань) подано на картці. Запитання плану охоплюють основні (істотні) питання теми (математичного поняття чи алгоритму виконання арифметичної дії). Запитання формулюються так, щоб планом можна було скористатися кілька разів (замінивши тільки числа чи інші математичні поняття). Учень, якого опитують, ознайомлюється з конкретним завданням і планом, а в разі потреби самостійно виконує потрібні обчислення. Завершальний етап (основний щодо навчальної функції) пояснення чи розповідь за планом: учитель (часом учень) читає вголос пункти плану, а викликаний учень відповідає.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу              50              Тема опитування. Позатабличне множення і ділення. Завдання. Розв'язати приклади:

80 : 10            3-27         52 : 2           18-4            72 : 12           64 : 4

Розповісти про виконання обчислення за планом:

1. Який з виразів можна обчислити за правилом множення суми на число?

2.   При обчисленні якого виразу зручно було застосувати переставну властивість дії множення?

3.  Які частки знаходимо за правилом ділення суми на число, а які — випробовуванням?

4.  Як перевірити результат ділення дією множення? Наведіть приклад.

5.  Складіть самостійно приклад, що розв'язується за правилом ділення суми на число.

Тема опитування. Розпізнавання прямокутників і квадратів. Розгляньте многокутники і розкажіть про них за планом (мал. 18).

 

Мал. 18

 

1.   Скільки всього прямокутників на малюнку? Якими цифрами їх позначено?

2.  Якими цифрами позначено квадрати? Який прямокутник називається квадратом?

3.  Покажіть сторони і вершини одного з прямокутників.

Прийом типових помилок і провокуючих вправ. Знаходячи помилку в розв'язаних завданнях і пояснюючи її причину, учні стають уважнішими. Щоб цей прийом став навчальним, треба пропонувати дітям приклади з типовими помилками: сплутування розрядів під час додавання чи віднімання, пропуск нулів у частці, неправильне розміщення чисел при письмовому виконанні дій та ін.

Якщо помилку допустив учень, якого опитують, і її можна конкретизувати, то це треба зробити. Наприклад, учень повідомив: "Щоб помножити число на 100, треба до нього дописати 2 нулі". Для конкретизації неточності вчитель записує на дошці: 17 • 100 = 0017.

"Провокуючими" умовно назвали такі завдання, які спрямовують учнів на виконання їх не за правилом, а "легшим" способом, що призводить до помилки. Наприклад, 14 + 6 • 3, х - 6 = 26, 48 016 : 16.

Доцільно урізноманітнювати форми опитування. Однією з них є "парне" опитування. До дошки викликають двох учнів, і вони по черзі відповідають. Завдання, як правило, пов'язані між собою. Для урізноманітнення опитування учнів бажано використовувати перфокарти, подачу завдань через графопроектор, на магнітній дошці.


Методика викладання математики в початкових класах                                                       51

Усні обчислення

Головна мета усного обчислення — засвоєння таблиць арифметичних дій, формування обчислювальних навичок. Вони сприяють також формуванню у дітей вмінь і навичок розв'язувати задачі, розвитку уявлень про математичні поняття, засвоєнню математичної термінології, дають змогу спостерігати деякі математичні закономірності. У ході обчислень пропонують також вправи на розпізнавання геометричних фігур, на порівняння чисел, на знаходження істотної ознаки ряду чисел чи множини фігур та ін.

Усні обчислення — специфічна самостійна частина уроку математики (4— 6 хв), але в доборі змісту завдань вона нерідко пов'язується з опитуванням чи підготовкою до сприймання нового матеріалу. Добір завдань для усних обчислень визначається темою уроку, метою закріплення та ліквідації про­галин у знаннях учнів, розвивальною метою навчання математики.

Добираючи завдання для усних обчислень, варто використовувати той матеріал підручника, який з тих чи інших причин не застосовувався на попередніх уроках. У разі потреби цей матеріал адаптують до форм проведення усних обчислень.

Для усних обчислень можна використати також вправи і задачі, опрацьо­вані на попередніх уроках: повторно знаходити значення виразів, повторно розв'язувати задачі чи тільки складати плани розв'язування задач; практикувати постановку додаткових запитань до завдань підручника, модифікацію завдань підручника (зміна числових даних, вимоги чи форми проведення). Під час повторного розв'язування задач (2—3 номери, бажано на одному розвороті підручника) учитель відводить час для обдумування (1-2 хв), а потім пропонує повідомити план розв'язування кожної із задач чи саме розв'язання.

Як правило, усні обчислення проводяться в швидкому темпі (у цьому допомагають попередні записи та наочність). Проте все це не знімає "навчального моменту" — учитель на якусь мить уповільнює хід роботи, вимагаючи від учнів обгрунтувати відповідь чи пояснити хід розв'язання одного із завдань. Під час усних обчислень застосовуються цікаві форми роботи та елементи змагання.

Серед завдань для усних обчислень можна виділити такі: завдання для засвоєння таблиць арифметичних дій; вправи на формування обчислювальних навичок; завдання на засвоєння питань теорії арифметичних дій; задачі; усні вправи з геометрії; завдання з логічним навантаженням.

Завдання для засвоєння таблиць арифметичних дій. Після складення кожної таблиці певної арифметичної дії проводиться систематична робота над вивченням її напам'ять. Дітям дають настанову на запам'ятовування. Цей процес відбувається на уроці і вдома. Під час читання таблиць приклади формулюються коротко. Учні опускають слово "дорівнює", для дії додавання вживають сполучник "і", для дії множення — прийменник "на". Наведемо приклади. Розказати таблицю додавання числа 9. (Один і дев'ять — десять; два і дев'ять — одинадцять і т. д.). Розказати таблицю віднімання числа 8. (Дев'ять мінус вісім — один; десять мінус вісім — два і т. д.). Розказати таблицю

 

 


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 52               множення числа 5. (П'ять на два — десять; п'ять на три — п'ятнадцять і т. д.). Розказати таблицю ділення на 2. (Чотири поділити на два — два; шість поділити на два — три і т.д.). Такі формулювання легше запам'ятовуються.

Для засвоєння і закріплення табличних результатів під час усних обчислень пропонують такі завдання: послідовне (впорядковане) називання всієї таблиці або тільки її результатів; вибіркове називання окремих результатів однієї й тієї самої таблиці чи різних таблиць однієї й тієї самої дії; вибіркове називання результатів таблиць різних дій; обчислення виразів на дві дії на застосування табличних результатів.

Вправи на відтворення таблиць подають у більшості з опорою на записи. Це прискорює процес повідомлення.

Подамо зразки завдань з опорою на записи.

1.  Назвіть таблицю додавання числа 7, користуючись записами: 1 + 7, 2 + 7, 3 + 7, 4 + 7, 5 + 7, 6 + 7, 7 + 7, 8 + 7, 9 + 7.

2.  Розкажіть таблицю віднімання числа 8, починаючи з більшого числа.

 

17

16

15

14

13

12

11

10

-  8

3. Розкажіть таблицю ділення на 9.

 

18

27

36

45

54

63

72

81

 

: 9

 

4. Розкажіть таблиці множення чисел 5 і 6.

2

3

4

5

6

7

8

9

5

 

 

5. Назвіть результати зазначених випадків таблиці множення числа 4 і таблиці ділення на 4 (мал. 19).

                                                                     

 

Мал. 19

 

6. Повідомте результати зазначених дій


Методика викладання математики в початкових класах                                                       53

Вправи на формування обчислювальних навичок. У початкових класах формуються навички усних обчислень здебільшого на застосування загальних прийомів.

Розрізняють слухову, зорову і зорово-слухову організації усних обчислень. При двох останніх учень, спостерігаючи, в якому порядку і над якими числами треба виконати дії, зосереджує увагу саме на обчисленні та швидкості виконання.

Звичайні приклади

1. Назвіть відповіді прикладів у порядку їх запису в рядках.

20-3-6 3-9 + 3

100-3-3 3-8-21

3-2 + 44 3-5-12

38-3-4 38 + 3-7

2. Обчисліть вирази на дві дії і повідомте тільки кінцевий результат.

Від числа 50 відняти 15, відняти 7; до числа 17 додати 7, додати 23; 18 плюс 18, мінус 6; 48 мінус 14, плюс 25.

Завдання ущільненого характеру

До ущільнених (комплексних) завдань належать такі, які забезпечують доволі великий обсяг роботи і дають змогу за допомогою певної наочності чи спеціального добору прикладів швидко організувати навчальну діяльність дітей, лаконічно сформулювати умову; залучити до відповідей багато учнів, підтримувати швидкий темп роботи; сприяти посиленню розумового навантаження школярів.

Подамо зразки завдань.

1.  Прийом доповнення.

Кожне з чисел 5, 8, 20, 23, 37, 40 доповніть до 45.

2.  Прийом постановки завдань одного виду:

а) кожне з чисел 37, 30, 7, 14, 28, 55 збільшіть на 36;

б) до числа 12 додавайте послідовно число 6, поки не отримаєте число 66;

в)  від числа 90 віднімайте послідовно число 15, поки це буде можливим.

3.  Гра "Мовчанка" (мал. 20).

17

Мал. 20

 

 

 


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 54  4. Обчислення "ланцюжком". Обчислення "ланцюжком" вчителі прово­дять в усній формі, називаючи числа і дії. Наприклад: до числа 6 додати 4, відняти 3, відняти 2. Оскільки значна частина дітей класу "губить" числа, то краще застосовувати зорово-слухову форму, спираючись на відповідні записи:

 

320 + 40

:4

-20

 

300 + 200

•2

-400

 

640- 120

+ 80

: 3

 

240 + 320

:8

:5

 

 

Перший стовпчик читають так: "320 плюс 40, поділити на 4, мінус 20".

Ланцюжки можна пропонувати у формі звичайних виразів:

(320 + 40): 4 - 20;                 (300 + 200) • 2 - 400.

5. Обчислювальні таблиці. У таких таблицях римськими цифрами нумерують стовпчики, а великими буквами — рядки. Це дає змогу чітко визначити компоненти дій. Відповіді учні записують або повідомляють усно.

Таблиця 9

Зразки завдань (табл. 9):

а) додайте числа І і II стовпчиків;

б)  перемножте числа І і III стовпчиків;

в)  від чисел IV стовпчика відніміть числа І стовпчика; і:   г) числа III стовпчика помножте на 7.

Аналогічно виконують завдання з числами, розміщеними в рядках. Якщо дію виконати не можна (на даному етапі навчання), то учні мають про це сказати самі. Наприклад: "Від числа 1 не можна відняти 7, 1 < 7".

6. Структурні записи. За кожним записом скласти й усно розв'язати 12 прикладів на дві дії.


Методика викладання математики в початкових класах                                                       55

7. Постановка комплексних завдань на основі вибірки. Такі завдання часто поєднують усні обчислення з деякими письмовими записами.

1. Знайдіть і запишіть ті приклади, відповіді до яких дорівнюють числам 9,17,20,31.

25-0                  81 +9             18-9             40-25

17-9                  16 + 4          42 + 6           35-34

29-3                    16-8           12 + 5           66 + 6

2. Прочитайте вирази, числове значення яких більше від 25. :      

  40-13         51-31             25 + 3                  44-2

13+13         32-16               43-7                  60-3

28-20         16 + 9               14-7               25 + 0

3.  Обчисліть значення тих виразів, які є різницями.

3 + 8            (13- 8)+ 4           43-(25+ 4)42: 6

93-6           48 + (16 - 9)(55 + 24) - 83 • 8

4.  Усно розв'яжіть рівняння, в яких невідомим є дільник.

34-х = 7     16:х = 8      х-7=17 х:4=16      х-3 = 9        36:х = 4

5. Знайдіть помилки.

65 + ЗО = 68           49 - 7 = 42             70 - 7 = 63             30 + 7 = 100

37 + 3= 40            67-40=27            86 + 3 = 83             24 + 6 = 20

67-20=65             80-4 = 86             88-7 = 81             60-5 = 55

Поясніть, як правильно обчислити вираз 67 — 20.

Ігри та ігрові форми завдань

До цього виду завдань належать не тільки ігри чи ігрові ситуації, а й завдання з елементами контролю чи змагання.

1.  Кругові приклади. їх складають так, щоб перший компонент кожного наступного був результатом попереднього. Результат останнього прикладу дорівнює першому компоненту першого прикладу. Приклади можуть бути як на одну, так і на дві дії.

а) 40-13          62-22                   13 + 65                   90-60 1+61             27-14                     78+12                   30-29

б) 54 - 54 : 9               72 : 9 • 8                  64-2-5 44 + 9-4                  80 - 40 : 5                48 - 32 : 8

2.  Цікаві квадрати (мал. 21). Заповнення цікавих квадратів не дуже легка справа для усних обчислень, але в шкільній практиці вони використовуються. Тому треба вміти добирати числа, щоб вони утворювали цікавий квадрат. Для цього беруть 9 членів арифметичної прогресії, наприклад, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29.  '

 

 


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 56 

Три середніх члени записують по діагоналі квадрата (у нашому прикладі 14, 17, 20), біля найбільшого з них (20) записують найменше число прогресії (5). Це — основа цікавого квадрата. Далі числа квадрата визначають обчисленням:

14 + 17 + 20 = 51 (сума чисел стовпців чи рядків квадрата);

5 + 20 = 25, 51 — 25 = 26. Отже, у нижній порожній клітці треба записати число 26. Наступним обчисленням можна знайти ліве число середнього ряду і т. д.

Числа квадрата, що становлять його основу, записує вчитель, а доповнюють учні. Гру краще організувати у вигляді командних завдань між рядами парт.

Учителі практикують ігри "Арифметичне лото", "Задумані числа", "Кращий обчислювач", "Естафета", "У кожного своє число". Завдання з термінологічним спрямуванням

Молодші школярі засвоюють математичну термінологію шляхом наслідування мови вчителя та в процесі виконання відповідних вправ. Навчальна ефективність таких вправ значно посилюється, якщо їх виконувати з опорою на записи термінів, що вивчаються, на дошці чи на окремих аркушах. Це забезпечує правильне співвіднесення термінів і відповідних математичних понять, дає змогу учням не тільки сприймати терміни на слух, а й самостійно читати їх. Наведемо зразки вправ.

1.   Прочитайте завдання і виконайте потрібні обчислення. Відповіді ^повідомляйте усно.

Зменшити 32 на 7; 2; 9. Збільшити 8 на 8; 32; 69. На скільки 9 менше від 99; 81; 70? Знайти різницю чисел 85 і 7.

Як дізнатися, на скільки одне число менше від іншого? (Навчальний момент).

2.  Знайдіть результат дії над кожною парою поданих чисел (табл. 9).

3.   Прочитайте приклади по-різному, використовуючи зазначені слова (табл. 10, 11).

4.  Обчисліть вирази, в яких від'ємник дорівнює 8.

8+12        63-8         43 + 8           42-(3+ 5)            60 - (8 + 1)

12-8        8-5          50-8           (65 - 8) + 4            60 — (14 — 6)

5.  Вправи на закріплення усної і письмової нумерації (в межах 100):

Таблиця 9

Таблиця 10

Числа

Що знайти

24 і 8

різницю

24 і 8

частку

24 і8

суму

6 і 3

добуток

6 і 3

частку

18 і 6

частку

18 і 5

добуток

9 + 3= 12

14-6 = 8

додати

мінус

збільшити

різниця

плюс

зменшити

сума

відняти

 


Методика викладання математики в початкових класах                                                               57

Таблиця 11

13-6 = 7

3-7 = 21

42 : 6 = 7

відняти

помножити

частка

на ... більше

добуток

ділене, дільник

на ... менше

збільшити

поділити

зменшити

взяти ... разів

зменшити

 

Назвіть числа, які можна утворити з двох десятків і одноцифрових чисел.

Назвіть числа другого десятка, четвертого десятка.

Запишіть усі числа сьомого десятка.

Назвіть сусідів кожного круглого числа.

Для засвоєння таблиць і формування обчислювальних навичок у шкільній практиці застосовуються математичні диктанти. У початкових класах математичні диктанти проводяться на різних етапах уроку. Вони є добрим засобом зворотного зв'язку між учителем і учнями. Виконуючи завдання диктантів, діти стають більш організованими, швидше зосереджуються. Проведення математичних диктантів на етапі усних обчислень сприяє не тільки розвитку навичок обчислення, а й підвищенню їх математичної культури, збагаченню математичної мови.

Текст математичних диктантів учитель повинен записати у плані-конспекті уроку.

У математичних диктантах учні часто записують не тільки відповіді, а й числові вирази. Проте на етапі усних обчислень вони здебільшого зазначають лише відповіді. Тому результати диктанту слід аналізувати відразу ж після його проведення. На виконання завдань відводиться 1—3 хв. Оскільки арифметичні операції за складністю різні, то диктант треба проаналізувати, щоб паузи були потрібної тривалості.

Взагалі бажано визначити провідну тему математичного диктанту (розв'язування задач певного виду; вправ, пов'язаних з математичною термінологією; вправ на застосування певного прийому обчислень та ін.).

Подамо зразок математичного диктанту, пов'язаного з математичною термінологією.

1.  Знайдіть різницю чисел 92 і 80.

2.  Зменшуване 78, від'ємник 70. Знайдіть різницю чисел.

3.  Зменшіть число 62 на 11.

4.  Від числа 45 відніміть 25. Яке число отримали?

5.  Сума двох чисел 84. Другий доданок 41. Знайдіть перший доданок.

6.  У змаганнях взяло участь 48 хлопчиків, а дівчаток — на 28 менше. Скільки дівчаток взяло участь у змаганнях?

Вправи на засвоєння питань теорії арифметичних дій. Чимало із завдань для усних обчислень можна і треба підпорядковувати засвоєнню властивостей арифметичних дій, зв'язку між результатами і компонентами арифметичних58


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 58  дій, прийомів послідовного множення і ділення та округлення при додаванні і відніманні.

1.  Знайдіть добутки, використовуючи переставляння множників.

25-3-4                        7-5-2                          2-14-50

2.  Знайдіть частки, застосовуючи спосіб послідовного ділення

80:16                     256:8                      120:15

3.  Знайдіть суму, округлюючи один з доданків.

273 + 198                588 + 340                 399 + 176

4.  Знайдіть різницю, округлюючи зменшуване або від'ємник.

597-140                383-196                 647-289

5.  Розв'яжіть рівняння на знаходження від'ємника і діленого.

х-5 = 25               17-х =8               х + 4=12               44-х =20

х:5=20                  20:х=4                х-4=12               42 + х=96

Задачі. У навчанні молодших школярів важливе значення має як письмове, так і усне розв'язування задач. Розв'язуючи задачі письмово, діти краще уявляють план задачі і дії, за допомогою яких вона розв'язується, а тому глибше засвоюють спосіб розв'язування. Проте усно можна більше розв'язати задач. А це важливий фактор у навчанні.

Певну роботу над задачами проводять і на етапі усних обчислень. Можна, звичайно, розв'язувати короткі текстові задачі на одну-дві дії, умову яких учні сприймають на слух, але значно краще практикувати такі форми роботи, які спираються на зорові образи. З цією метою використовують таблиці із зображенням предметів (або їх назви) і їх числовими характеристиками (мал. 22). Доцільно розглядати не ізольовані пари предметів, а в сукупності. У цьому разі більш виразна роль запитання для вибору потрібних чисел.

Мал. 22

Запитання: На скільки легша курка від зайця? Курка від вівці? У скільки разів заєць легший від вівці? Кріль від поросяти? На скільки вівця важча від двох зайців? Скільки кілограмів важать вівця і порося разом?

Під час усних обчислень широко застосовується усне розв'язування задач з опорою на їх короткий запис. Така опора не потребує багаторазового


Методика викладання математики в початкових класах                                                       59

повторення умови, а в деяких випадках учні спроможні сприйняти задачу безпосередньо за малюнком і числовими даними таблиці.

Хлопчик наловив окунів і щук. За числовими даними (мал. 23) обчислити, скільки окунів і щук він спіймав разом.

 

Мал. 23

 

Усні геометричні вправи. На етапі проведення усних обчислень варто практикувати усні вправи геометричного змісту. Таку роботу бажано проводити хоча б раз на тиждень. Організовують її, як правило, за наперед підготовленими таблицями. Здебільшого геометричні вправи мають комплексний характер.

Завдання з логічним навантаженням. Цікаві задачі, завдання підвищеної складності найчастіше практикують на етапі закріплення, але час від часу їх варто використовувати під час усних обчислень. У цьому разі бажано, щоб їх зміст був наближений до теми уроку.

Наведемо зразки різновидів задач, які доцільно пропонувати для усних обчислень.

Задачі-жарти (Брат з'їв 4 сливи, а сестра — 3. Скільки слив з'їла їхня бабуся?).

Задачі, при розв'язуванні яких треба враховувати обставину, не зазначену її тексті ( У сім'ї троє синів. Кожен має сестру. Скільки всього дітей у сім'ї?).

Задачі на знаходження всіх можливих відповідей. (1. В ящику було З червоні і 3 зелені палички. Хлопчик узяв 4 палички. Якого кольору вони могли бути? Скільки паличок кожного кольору взяв хлопчик? 2. Назвіть всі двоцифрові числа, які можна утворити за допомогою цифр 2, 5, 9).

Знаходження закономірностей або їх "порушників".

1.  У кожному рядку знайдіть зайву величину.

23 м              4 см              18 дм             10 кг

5 с                7 год             4 грн.            15 хв

14 т               16 кг             30 км            40 г

2.  Яке число в кожному рядку не є результатом таблиць множення?

6          12        18       20       23       30

7          14       21        28       32       37

4           6         8         12       17       24


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 60 

3. У кожному рядку знайдіть зайву фігуру (мал. 24).

 

Мал. 24

 

Головоломки. Застосовуючи знаки дій і дужки, записати числа 2, 3 і 4 трьома трійками.

Висловлення. Висловлення або твердження бувають правильними і неправильними. "Усі птахи мають крила" — правильне висловлення, а висловлення "Усі кити вміють літати" — неправильне.

Які з поданих тверджень правильні, а які — ні?

1. У кожному прямокутнику протилежні сторони рівні.

2.33 + 57 = 80.

3.  23-8 > 16.

4. Чи завжди правильне твердження, що один з місяців року має 28 днів?

§13. Методика опрацювання нового матеріалу

Характер навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі опрацювання нового матеріалу визначає такі його структурні елементи: постановка й усвідомлення учнями пізнавального завдання; сприймання навчального матеріалу; осмислення навчального матеріалу і засвоєння основної його інформації.

Відповідно до цього в опрацюванні нового матеріалу виділяють такі компоненти: підготовка до вивчення нового матеріалу, вивчення нового матеріалу і первинне закріплення.

Підготовка до вивчення нового матеріалу

У вивченні нового матеріалу істотне значення має актуалізація опорних знань. Без повного й глибокого відтворення потрібних знань і вмінь важко добитися активності і певної самостійності учнів класу під час пояснення нового матеріалу. В широкому розумінні підготовчий етап передбачає такі завдання:

а) відтворення опорних знань та деяких прийомів пізнавальної діяльності, окремих загальних умінь чи вмінь виконувати розумові операції (актуалізація знань);


Методика викладання математики в початкових класах                                                       61

б)  уточнення чуттєвого досвіду дітей і уявлення про термін відповідно до наукового розуміння поняття;                   

в)  повідомлення теми і мотивування нового матеріалу.

Підготовка до вивчення нового матеріалу проводиться переважно у процесі виконання учнями системи вправ. Добираючи такі вправи, вчитель має ііраховувати особливості нового матеріалу: теоретичні знання (поняття, закономірності), нові випадки усних або письмових обчислень, розв'язу-пання задач нового виду. Де можливо, бажано створити своєрідну наочну модель нового знання. Нерідко тут допомагає самостійне виконання дітьми операцій над множинами предметів. Наприклад, об'єднання чи поділ предметних множин під час ознайомлення з діями додавання або ділення, поділ смужки на рівні частини під час ознайомлення з дробами, зв'язування паличок у пучки-десятки в процесі вивчення нумерації чисел першої сотні.

Особливістю процесу актуалізації в початкових класах є те, що опорні знання й уміння треба не просто нагадати, а й застосувати на практиці. Отже, актуалізація знань має бути ґрунтовною. У процесі актуалізації потрібних знань і вмінь необхідно створити в класі відповідний морально-емоційний клімат, забезпечити високий рівень уваги учнів.

Підготовка матеріалів для актуалізації знань учнів починається з аналізу нового матеріалу, в процесі якого потрібно з'ясувати, які старі (попередні) знання є складовою, частиною нових або основою для їх вивчення.

Розкриємо сутність аналізу на прикладі двох тем.

Тема "Складання таблиці ділення на 2".

Таблиці ділення складають на основі таблиць множення.

У порядку підготовки учні складають приклади на ділення з прикладів на множення. Перед складанням таблиці ділення на 2 бажано прочитати таблицю множення числа 2.

Тема "Множення суми на число".

Для підготовки до сприймання нового матеріалу та повідомлення теми проаналізуємо розв'язання задачі.

Задача. Дівчинка складала букети. Для кожного букета вона брала 3 білі і 2 червоні гвоздики. Скільки всього гвоздик у 7 букетах?

Розв 'язання

Перший спосіб                                                       Другий спосіб

 (3 + 2) ■ 7 = 35 (гв.).                                              З • 7 + 2 • 7 = 35 (гв.).

Відповідь. 35 гвоздик.                                             Відповідь. 35 гвоздик.

Бесіда. Про що дізнаємося кожною дією під час розв'язування задачі першим способом? (У виразі (3 + 2) • 7 — дві дії. Першою дією дізнаємося, скільки гвоздик її одному букеті, а другою — скільки гвоздик у 7 букетах). Про що дізнаємося кожною дією під час розв'язування задачі другим способом? (У виразі 3-7 + 2-7 — •іри дії. Першою дією дізнаємося, скільки білих гвоздик у 7 букетах, а другою (в порядку виконання) — скільки червоних гвоздик у 7 букетах. Останньою, третьою, дією дізнаємося, скільки всього гвоздик у 7 букетах). Одну й ту саму кількість гвоздик ми знаходимо за допомогою двох виразів. У першому треба було суму чисел 3 і 2 помножити на 7; у другому — кожне з чисел 3 і 2 окремо помножити на62         


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 62  7, а потім знайти суму цих двох добутків. Отже, добуток суми і числа можна знаходити по-різному.

Підготовка до вивчення нового матеріалу завершується оголошенням нової теми і мотивуванням нового матеріалу. Мотивування нового матеріалу — це засіб виховання в дітей позитивного ставлення до навчальної діяльності, зокрема пізнавальних мотивів, інтересу до знань і до самого процесу навчання. На етапі підготовки учнів до сприймання нового матеріалу вчитель розповідає їм про місце нових знань у системі початкового курсу математики, про їх значення для подальшого навчання і трудової діяльності. Отже, мотивування знань тісно пов'язане з формулюванням мети і теми заняття.

У початкових класах тему і мету уроку (тему нового матеріалу) краще повідомляти не на початку заняття, а під час переходу до вивчення нового матеріалу. Бажано робити це різними способами і за можливості з проб­лемним підходом. Учитель створює проблемну ситуацію, яку учні не можуть розв'язати, оскільки немає потрібних знань, але інтерес до теми виникає.

Вивчення нового матеріалу

Методика вивчення нового матеріалу розкривається у відповідних розділах. Тому ми тут сформулюємо деякі загальні вимоги щодо опрацювання нового матеріалу.

Вибір методів для засвоєння учнями того чи іншого матеріалу залежить від мети навчання, змісту навчального предмета, особливостей мислительної діяльності дітей і від рівня здобутих ними раніше знань, умінь і навичок. Конкретно предметом методики викладання математики є: по-перше, дослід­ження можливостей реалізації розроблених дидактикою загальних методів навчання математики (потрібно конкретизувати і модифікувати загальні методи навчання з урахуванням специфіки математики); по-друге, доповнення системи загальних методів спеціальними методами навчання, що відображають основні методи пізнання, які застосовуються в математиці.

Відразу зазначимо, що перед методикою викладання математики в початкових класах стоїть тільки перше завдання. Потреба в доповненні ще не набуває актуальності. Вивчення математики в початкових класах достатньою мірою забезпечується на основі реалізації загальних методів. Потрібно лише визначити, якими саме методами вивчати новий математич­ний матеріал та висвітлити методику їх застосування. Щоб з'ясувати, які із загальнодидактичних методів навчання застосовують для ознайомлення з новим матеріалом на уроках математики, розглянемо їх означення і класифікацію.

Методи навчання найчастіше визначають як упорядковані способи взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на виконання навчально-виховних завдань. При такому підході наголошується на єдності дій учня і вчителя.

Методи навчання — складне педагогічне явище, в якому можна виділити різні педагогічні аспекти. Тому нема єдиної основи класифікації методів. Здебільшого розглядають три її різновиди: на основі зовнішніх форм прояву


Методика викладання математики в початкових класах                                                       63

методів навчання, за внутрішньою психологічною структурою методів і за логічним засвоєнням знань учнями.

Класифікація на основі зовнішніх форм прояву методів навчання. При цьому враховуються джерела, з яких діти набувають знань. Такими джерелами є: словесна (слухова) форма подання навчальної інформації вчителем і усна форма відтворення знань учнями; зорова форма подання інформації за допомогою наочності; дидактичні завдання або практичні роботи, які виконують учні під керівництвом учителя для одержання нової інформації. Зовнішня форма прояву методів навчання характеризується насамперед їх пояснювально-ілюстративною інформаційною функцією. Вона реалізується словесними, наочними і практичними методами навчання.

Внутрішня психологічна структура методу характеризує рівень пізнавальної активності і самостійності учнів. З точки зору психології у визначенні методів навчання виділяють два підходи — репродуктивний і продуктивний. Нові знання репродуктивними методами засвоюються в результаті виконання дій за зразком. Продуктивне засвоєння знань передбачає розв'язання учнями проблем і проблемних ситуацій, застосування знань у нестандартних умо­вах. Однак в діяльності вчителя і дітей на уроці репродуктивний і продуктив­ний методи доповнюють один одного, активно взаємодіють.

Педагогічною формою подолання навчально-пізнавальних суперечностей є проблемність у навчанні. Процес проблемного навчання може здійсню­ватися на різних рівнях. Здебільшого виділяють три рівні і, відповідно, три методи навчання: метод інформаційно-проблемного викладу знань; час­тково-пошуковий метод (учнів залучають до розв'язування проблеми лише на окремих етапах); дослідницький метод (проблемну ситуацію створює вчитель, але розв'язують її учні в процесі самостійної діяльності). Останній метод ми надалі називатимемо самостійно-пошуковим, оскільки дос­лідницький метод в літературі для вчителів початкових класів часто пов'язували з проведенням дослідів на уроках природознавства.

Класифікація на основі логічного засвоєння знань. Вона характеризується формами і прийомами мислення і враховує методи теорії пізнання. Серед способів керування навчанням є специфічні способи висвітлення змісту нового матеріалу вчителем, розраховані на те, щоб викликати ту чи іншу форму мислення. Залежно від основного значення того чи іншого логічного прийому визначають такі логічні методи пізнання: аналітико-синтетичні (аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний), індуктивно-дедуктивні (індуктивний, дедуктивний, індуктивно-дедуктивний), метод порівняння, метод аналогії.

У процесі аналізу ми йдемо від невідомого до відомого, від шуканого до даного (зворотним шляхом), а в процесі синтезу — від відомого до невідомого, від даних до шуканого (прямим шляхом). У цьому розумінні аналіз і синтез мають велике значення в розв'язуванні задач.

Якщо умовивід зроблено в результаті спостережень кількох окремих однотипних властивостей, то таку форму розумової діяльності, спрямо­вану на узагальнення, називають індукцією. Якщо при цьому індукція


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 64 

здійснюється за допомогою евристичної бесіди, то таку бесіду називатимемо евристично-індуктивною бесідою.

Дедукція — це умовивід, що є застосуванням раніше встановленого загального положення до окремого випадку. Якщо дедукція здійснюється на основі евристичної бесіди, то таку бесіду називатимемо евристично-дедуктив­ною. (Зауважимо, що дедукція може бути формою викладу матеріалу в підручнику, зумовленою аксіоматичним методом).

Аналогія в навчанні — це спосіб засвоєння нової інформації на основі встановлення подібності між об'єктами. Аналогію розуміють як такий умовивід, коли на основі подібності двох об'єктів за деякими ознаками і наявності додаткової ознаки в одному з них роблять висновок про наявність такої самої ознаки і в іншому об'єкті. У початкових класах аналогія застосовується на основі бесіди, тому ведуть мову про бесіду із застосуванням прийому аналогії.

Метод порівняння в процесі пояснення нового матеріалу з математики розглядається як прийом, що супроводжує різні методи вивчення нового матеріалу.

Розглянемо застосування загальнодидактичних методів на уроках математики в початкових класах для вивчення нового матеріалу. При цьому враховуватимемо зв'язки між методом навчання і навчальним прийомом. Метод охоплює всю навчальну роботу, а прийом — тільки окремі разові дії.

Перед тим як подати єдиний (лінійний) перелік методів, що засто­совуються на етапі пояснення нового матеріалу, порівняємо евристичну бесіду і частково пошуковий метод. За ступенем активності учнів вони рівнозначні. Близькі вони і за своєю сутністю. Тому вважатимемо, що частково-пошуковий метод реалізується в евристично-дедуктивній або евристично-індуктивній бесідах.

Методи, запропоновані для ознайомлення з новим матеріалом, подамо у порядку підвищення активності пізнавальної діяльності учнів: 1) розповідь; 2) пояснення; 3) метод проблемного викладу знань учителем; 4) репродук­тивна бесіда; 5) бесіда із застосуванням прийому аналогії; 6) евристично-дедуктивна бесіда; 7) евристично-індуктивна бесіда; 8) експериментально-практичний метод; 9) самостійна робота учнів з підручником; 10) самостійно-пошуковий метод.

Традиційно перших три методи належать до методу усного (зв'язного) викладу, четвертий — сьомий до методу бесіди, восьмий — до практичних методів і дев'ятий та десятий — до методу самостійної роботи.

Метод усного монологічного викладу застосовується для ознайомлення учнів з правильною математичною мовою та для навчання слухати і розуміти її; для подання зразків пояснення прийомів обчислень і розв'язування задач; формування вмінь давати пояснення матеріалу у вигляді зв'язної розповіді.

Методи усного викладу здебільшого використовують у процесі ознайом­лення з: деякими загальними математичними поняттями (десяткова система числення; принцип усної і письмової систем нумерації; метричні системи мір; арифметичні дії; таблиці арифметичних дій; поняття математичного


Методика викладання математики в початкових класах                                                       65

виразу, рівняння, геометричні фігури тощо); теоретичними відомостями (правила порядку виконання арифметичних дій; математичні терміни, відомості з історії математики); окремими прийомами обчислень (множення на 1 та 0; ділення на 1; алгоритми письмового виконання арифметичних дій); окремими видами нових задач (вибірково); будовою та інструкцією використання інструментів і вимірювальних приладів (лінійка, циркуль, терези, палетка).

Учитель повідомляє учням готові знання, пояснює і доводить їх істинність. На основі безпосереднього спостереження предметних множин, чисел, математичних записів чи відповідних наочних об'єктів він узагальнює окремі дані, робить загальний висновок. Учитель подає зразки прийомів прак­тичної діяльності і мотивує їх доцільність, організовує заучування навчаль­ного матеріалу спеціальними прийомами. Перед учнями не ставиться завдання самостійно знайти відповідь. Вони мають уважно слухати, намагаючись зрозуміти й осмислено запам'ятати матеріал. На основі пояснення матеріалу діти оперують готовими знаннями в межах репродук­тивної пізнавальної діяльності: усне відтворення усвідомлених знань, застосування правил для виконання вправ і задач.

Діалогічна форма пояснення (бесіда) активізує діяльність дітей, розвиває в них уміння спостерігати й аналізувати математичні явища, робити узагаль­нення, підводити окреме під загальне. Вона є важливим засобом організації колективної роботи на уроці та індивідуального підходу до учнів. Така форма пояснення нового матеріалу найбільше відповідає віковим особливостям молодших школярів.

Метод бесіди застосовується для ознайомлення із: закономірностями (властивості арифметичних дій; взаємозв'язки між математичними поняття­ми, зв'язки між компонентами і результатами арифметичних дій, пропорційна залежність між величинами); знаннями практичного характеру, що вводяться на основі теоретичних знань (обчислювальні прийоми, прийоми розв'я­зування рівнянь, знаходження числових значень величин за відомими форму­лами); задачами нового виду.

Учитель сам планує етапи розв'язування проблеми, а учень осмислює проблему і за пропозицією вчителя бере участь у виконанні окремих її етапів. Отже, вчитель формулює запитання і визначає їх послідовність, стежить за відповідями учнів, уточнює їх, підбиває підсумки бесіди і формулює її виснов­ки. Учні вникають у запитання, пригадують потрібний для відповідей матеріал, відповідають на запитання, осмислюють висновки та узагальнення. Якщо за допомогою бесіди вчитель підводить учнів до самостійних висновків, то таку бесіду називають евристичною.

Запитання, що ставляться в ході бесіди, за їхніми функціями можна поділити на три групи:

—  репродуктивно-мнемонічні запитання, що активізують лише роботу пам'яті і спрямовані на відтворення або закріплення раніше вивченого;

— репродуктивно-пізнавальні запитання, що стимулюють репродуктивну пізнавальну діяльність, спрямовану на розв'язування задач раніше


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 66 

продуктивно-пізнавальні запитання, що стимулюють пошукову пізна­вальну діяльність учнів і дають їм істотно нові знання.

Перша група завдань відтворює діалог учителя й учнів, коли основні повідомлення робить сам учитель. Це — бесіда-пояснення, або репро­дуктивна бесіда. Друга і третя групи завдань реалізуються на основі бесіди евристичного характеру. Для другої групи завдань характерний дедуктивний хід бесіди, а для третьої — індуктивний.

Експериментально-практичний метод застосовується тоді, коли можна легко зробити предметну (наочну) модель математичної проблеми чи застосувати вимірювання.

Самостійна робота як метод опрацювання нового матеріалу може застосовуватись для різного виду математичних знань. Проте в початкових класах на етапі опрацювання нового матеріалу вона важлива насамперед для розвитку вмінь самостійно працювати.

Розглянемо застосування кожного із зазначених методів для озна­йомлення з новим матеріалом.

Розповідь. Усний виклад матеріалу у вигляді розповіді характеризується конкретністю, образністю, доступністю, стислістю, динамічністю. Після розповіді вчитель пропонує учням повторити зміст нового матеріалу за запитаннями. Якщо учні не можуть відповісти на запитання, то вчитель проводить додаткове пояснення.

Тема "Усне додавання трицифрових чисел виду 520 + 340". Розповідь проводиться за таким записом:

     520                 +             340            =    ______

   /\                 /\

500 + 20                        300 + 40

                                      500 + 300 = 800

                                      20 + 40 = 60

                                    800 + 60 = 860

                                     520 + 340 = 860

Потрібно знайти суму чисел 520 і 340. Із запису видно, що кожний доданок розкладено на сотні і десятки. Окремо додають сотні (500 + 300 = 800) і десятки (20 + 40 = 60). Додавши знайдені числа (800 + 60 = 860), отримали відповідь. Отже, можна зробити висновок, що при додаванні сотні додають до сотень, десятки — до десятків.

При додаванні трицифрових чисел ми користувалися переставною властивістю. Розглянемо іншу форму розгорнутого запису дії додавання:

450 + 230 = 400 + 50 + 200 + 30 = 400 + 200 + 50 + ЗО = 600 + 80 = 680. Користуючись записом, пояснити, як знайшли суму чисел 450 і 230.

Пояснення — ускладнений вид розповіді, що характеризується доказовістю твердження. Пояснюючи, вчитель звертається із запитанням до учнів класу, пропонує розв'язати нові приклади і задачі на застосування нових понять, правил чи прийомів.


Методика викладання математики в початкових класах                                                       67

Тема "Задачі на порівняння продуктивності праці".

Задача. Дві ланки учнів допомагали збирати смородину. В першій ланці було чотири учні, а в другій — 5. Перша ланка зібрала 24 кг ягід, а друга 25 кг. Яка ланка працювала краще?

Пояснення. У задачі треба визначити, яка ланка працювала краще. Для цього необхідно знайти, скільки кілограмів ягід зібрав кожен учень у першій ланці і скільки — в другій. Відомо, що в першій ланці 4 учні, а зібрали 24 кг ягід. За цими даними можна дізнатися, скільки ягід зібрав один учень. Для цього поділимо 24 на 4. Як знайти, скільки кілограмів ягід зібрав один учень у другій ланці? Запишемо потрібні вирази і виконаємо дії:

1)  24 : 4 = 6 (кг) смородини зібрав один учень першої ланки;

2)  25 : 5 = 5 (кг) смородини зібрав один учень другої ланки.

Чи можна тепер дати відповідь на запитання? (Так, краще працювали учні першої ланки).

Проблемний виклад знань. Проблемне пояснення в початкових класах полягає в тому, що вчитель сам ставить проблему і сам її вирішує. Учням пропонується зразок вирішення проблеми, пояснюється хід думки. Діти стежать за логікою пояснення, засвоюють окремі етапи розв'язання проб­леми або цілісний розв'язок. Однак учитель не тільки стверджує наукові істини, а немовби залучає слухачів до дослідження проблеми.

Коли вчитель вдається до проблемного викладу матеріалу, активність учнів дещо зростає порівняно з уроками, на яких застосовуються методи розповіді і пояснення. Проілюструємо це на прикладі опрацювання однієї й тієї самої теми "Позатабличне ділення виду 42 : 3" різними методами.

Тема "Позатабличне ділення виду 42 : З".

Розповідь. Щоб поділити число 42 на 3, треба замінити число 42 сумою таких шюх доданків, кожний з яких можна поділити на 3, а потім застосувати відоме правило ділення суми на число. У даному разі зручно записати число 42 у вигляді пуми (30 + 12). 30 поділимо на 3, отримаємо 10; 12 поділити на 3, буде 4. Разом 14. Хід міркування можна записати так:

42 : 3 = (ЗО + 12) : 3 = 30 : 3 + 12 : 3 = 10 + 4 = 14.

Пояснення. Ми навчилися ділити двоцифрові числа на одноцифрові для випадків, коли кожний розряд діленого ділиться на дільник. Наприклад:

46 : 2 = (40 + 6) : 2 = 40 : 2 + + 6 : 2 = 20 + 3 = 23.

Розглянемо складніший випадок. Треба поділити 42 на 3. Спробуємо застосувати нідомий прийом: замінимо 42 сумою його розрядних доданків (40 + 2). Однак ні 40, іі 2 не ділиться на 3. Отже, прийом розкладання на розрядні доданки не підходить. Спробуємо знайти інший підхід до розв'язування. Утворимо число 42 з пучків-іесятків і з окремих паличок. 4 десятки на 3 не діляться, але на 3 рівні частини иожна поділити 3 десятки. Розкладемо 42 на доданки 30 і 12. 30 поділити на 3, буде 10; 12 поділити на 3, буде 4. Разом 14.

Як же можна поділити 42 на 3? Спочатку беремо з цього числа стільки десятків, цоб їх число ділилося на 3, а потім ділимо решту одиниць. У такому разі число юзкладається не на розрядні доданки, а на зручні. Хід міркування можна записати пік:                                                                                                       

42 : 3 = (ЗО + 12) : 3 =30 : 3 + 12 : 3 = 10 + 4 = 14.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                68 

Проблемний виклад. Нам треба поділити 42 на 3. Спробуємо замінити число 42 сумою його розрядних доданків (40 + 2). Однак ні 40, ні 2 не ділиться на 3.

Чи не можна подати число 42 у вигляді суми будь-яких інших доданків, але таких, щоб кожний з них ділився на 3? Спробуємо це зробити. Числа братимемо з таблиці множення числа 3. (Учні випробовують числа 15 і 27, 18 і 24, 21 і 21, 30 і 12). Найзручніший варіант — розкладання числа на 30 і 12.

З трьох варіантів викладу одного й того самого навчального матеріалу видно, як змінюється пізнавальна активність дітей. У першому варіанті їм потрібно зрозуміти та запам'ятати подане пояснення, у другому — шукати новий прийом, а в третьому — ознайомитися не тільки з новим прийомом обчислення, а й з тими запитаннями, які виникають під час розв'язування нової задачі.

Репродуктивна бесіда. Така бесіда близька до розглянутого вже методу пояснення. Проводиться вона за певним планом. Запитання за характером здебільшого риторичні або навідні.

Тема "Множення двоцифрового числа на двоцифрове". Бесіда. Розв'яжемо задачу.

Задача. Школа купила 36 спортивних костюмів по 24 грн. кожний. Визначити вартість покупки.

Яку дію треба виконати, щоб знайти відповідь задачі? (Дію множення: 24 помножити на 36). Як виконати обчислення усним способом?

24 ■ 36 = 24 ■ (30 + 6) = 24 • 30 + 24 • 6 = 720 + 144 = 864 (грн.). Як можна записати проміжні обчислення письмовим способом?                          24                    24                  144

Х6                   х  30             + 720

144                   720                 864

Ці окремі дії можна подати в єдиному запису. Множники записують один під одним. Спочатку множимо 24 на 6 одиниць, потім 24 множимо на 3 десятки і знайдені числа додаємо. Учитель подає пояснення множення і пропонує учням повторити його.                                          

   24

Х 36

 144

 72

 864

Тема "Задачі на три дії, що включають два рази операцію зменшення або збільшення числа на кілька одиниць чи в кілька разів".

Задача. Коневі на день дають 16 кг сіна, кормових буряків у 2 рази менше, ніж сіна, а вівса — у 4 рази менше, ніж: буряків. Скільки кілограмів кормів дають коневі на день?

 

Сіна — 16 кг.

Буряків — у 2 рази менше, ніж сіна.

Вівса — у 4 рази менше, ніж буряків.

 

Після ознайомлення зі змістом задачі вчитель повідомляє, що задачу слід аналізувати від числових даних.


Методика викладання математики в початкових класах                                                       69

Коневі давали сіно, буряки й овес. Треба знайти, скільки кілограмів буряків згодовували коневі на день. Із задачі вже відомо, що ча день коневі видавали 16 кг сіна.

Що відомо про буряки? Як знайти, скільки кілограмів буряків давали коневі? (Буряків давали в 2 рази менше, ніж сіна. Щоб знайти, скільки кілограмів буряків давали коневі, треба 16 поділити на 2).

Що відомо про овес? Як дізнатися, скільки кілограмів вівса давали коневі? (Вівса давали в 4 рази менше, ніж буряків. Щоб знайти, скільки кілограмів вівса давали коневі, треба число кілограмів буряків поділити на 4).

Розповісти повністю план розв'язування задачі. Записати розв'язання в зошит.

Підсумовуючи роботу над задачею, учитель звертає увагу на те, що під час її розв'язування їм довелося два рази зменшувати число в кілька разів.

Бесіда із застосуванням прийому аналогії. В умовиводах за аналогією думка формується від одиничного до одиничного. В результаті цього знання переносяться з раніше вивченого об'єкта на інший, менш вивчений.

Тема "Усне додавання трицифрових чисел без переходу через розряд".

Бесіда. Ми вміємо додавати двоцифрові числа. Поясніть прийом додавання, користуючись розгорнутим записом:

26 + 43 = (20 + 6) + (40 + 3) = (20 + 40) + (6 + 3) = 60 + 9 = 69.

Подумайте, чи можна таким способом знайти суму трицифрових чисел 243 і 321 (учитель не показує розгорнутого запису). Скільки чисел додавали у першому прикладі? Як записували числа у першому прикладі? Які доданки додавали? Спробуйте іробити так само і при додаванні трицифрових чисел.

Евристично-дедуктивна бесіда. Застосовуючи евристично-дедуктивну бесіду, вчитель повідомляє загальне положення, а потім за допомогою запитань спрямовує учнів до з'ясування конкретних прикладів.

Тема "Розв'язування рівнянь на знаходження невідомого множника".

Підготовка та пояснення нового матеріалу. Прочитайте приклад: 6 ■ 3 = 18. Поділіть добуток на один із множників. Що ви помітили? Що отримали, коли добуток поділили па один із множників? (Учні повторюють правило знаходження невідомого множника). Знайти невідомий множник у прикладі:   Ц ■ 3 = 15.

Задача. Невідоме число помножили на 4 й отримали 28. Знайти невідоме число.

Для розв'язування задачі позначимо невідоме число буквою х. Як тепер можна записати задачу? (Можна скласти рівняння: х ■ 4 = 28). Що відомо в цьому рівнянні? ІЦо невідомо? Як знайти невідомий множник?

Запишемо розв'язання рівняння і відповідь задачі: х = 28 : 4

Відповідь. Невідоме число дорівнює 7.

Евристично-індуктивна бесіда. Сутність евристично-індуктивної бесіди полягає в тому, що вчитель спочатку пропонує розглянути конкретні приклади (однотипні). На основі їх аналізу учні доходять загального висновку.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 70  Тема "Переставна властивість додавання".

 

        

1                2                4

 

1+2+4=7

 

2+1+4=7

 

4+2+1=7

Мал. 25

Бесіда. На малюнку три групи предметів (1 груша, 2 яблука і 4 сливи). У кожному рядку ці предмети розміщені по-різному. За малюнком складено такі приклади:          1+2+4                        2+1+4                        4+2+1

    Додати числа в кожному рядку і записати відповіді. Що однакового в прикладах? Чим відрізняються ці приклади між собою?

Обчислити ще такі суми: 5 + 3 і 3 + 5. Чи зміниться результат додавання, коли змінити порядок додавання чисел? Який з цього можна зробити висновок? (Додавати числа можна в будь-якому порядку).

Експериментально-практичний метод. За експериментально-практичним методом істинність нових знань стверджують зіставленням їх з реальною дійсністю. Застосування способу починається зі створення конкретного або уявного образу ситуації, що розглядається. Робота проводиться у вигляді інструктажу,

Тема "Розподільна властивість множення".

Опрацювання нового матеріалу. Вчитель пропонує учням покласти в один ряд 5 чорних і 2 білих кружечки, а потім викласти ще два таких самих ряди (мал. 26).

Мал. 26


Методика викладання математики в початкових класах                                                              71

Спираючись на модель, знайдіть два способи обчислення кількості всіх кружечків. Потрібно скласти вирази. Обчислювати значення виразів не треба.

Учитель дає завдання учням обчислити такі вирізи:

(5 + 2) • 3 і 5 • 3 + 2 • 3.

Учні коментують, що означає кожна дія і що означає кожний вираз загалом.

Обидва вирази означають, скільки всього кружечків. Отже, значення виразів рівні. Можна записати так:

(5 + 2) • 3 = 5 • 3 + 2 • 3.

На основі аналізу рівності роблять висновок про те, що множити суму на число можна двома способами.

Самостійна робота учнів з підручником. Підручник — важливе джерело знань, тому вчитель має навчити учнів користуватися ним. Працюючи над підручником, діти вчаться сприймати математичний текст, розглядати малюнки, схеми, структурні записи; робити спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно висновки, узагальнення. Робота з підручником сприяє розвитку математичного мислення, самостійності, інтересу до вивчення математики.

Значна частина матеріалу в підручнику з математики призначена для самостійної роботи в класі та вдома. Це репродуктивна робота на виконання обчислень та розв'язування задач. У діючих підручниках початкової школи у багатьох випадках подано повне пояснення нового матеріалу. Реалізується пояснення здебільшого за допомогою системи вправ. На основі виконаних прикладів діти роблять узагальнення. Рівень пізнавальної активності варіюється в широкому діапазоні: від здобування знань у готовому вигляді до здобування їх на основі дослідницької роботи.

Тема "Задачі на дворазове збільшення в кілька разів одиничного значення величини".

Задача. За годину роботи трактор витрачає 8 л пального. Скільки літрів пального потрібно для 5 таких тракторів на 10 год роботи ?

План розв'язування

1.  Скільки літрів пального потрібно для 5 тракторів на 1 год?

2.  Скільки літрів пального потрібно для 5 тракторів на 10 год?

Завдання: а) проаналізувати задачу й усно розв'язати її за поданим планом; б) самостійно скласти і розв'язати подібну задачу.

Перевірка правильності виконання самостійної роботи буде водночас прийомом первинного закріплення.

Самостійно-пошуковий метод. Самостійно-пошуковий метод, що застосовується в початкових класах, — це невеликі пошукові задачі, які розкривають основні етапи процесу дослідження: спостереження і вивчення математичних фактів, з'ясування незрозумілих явищ, котрі потрібно дослідити, висунення гіпотези (припущення), складання плану дослідження та його здійснення, формулювання висновку.

Самостійно-пошуковим методом можна вивчати математичні законо­мірності, способи виконання дій, правила й формули, пов'язані з деякими конкретними знаннями дітей.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 72 

На додаток до розглянутих методів подамо ще коротке повідомлення про метод програмованого навчання, що набув певного поширення в 70-х роках XX століття. Його суть полягає в тому, що навчальний матеріал розподіляють на невеликі частини (кадри). Ознайомившись з матеріалом першого кадру і продумавши його, учень для самоконтролю дає відповідь на одне або кілька запитань, виконує вправу. Переконавшись у правильності відповіді, він працює над завданнями наступного кадру.

Методом програмованого навчання кожний учень вивчає матеріал індивідуально, за своїм темпом, виявляючи при цьому найбільший ступінь самостійності. Отже, використання деяких прийомів програмованого навчання доцільне. Його можна практикувати на основі дозування матеріалу підручника.

Застосовуючи той чи інший метод пояснення нового матеріалу, треба зважати на закономірності інформаційних процесів у психіці. Збільшення інформації посилює активність учнів, підвищує надійність сприйняття інформації. Отже, чим більше сигналів (зорових, слухових, дотикових тощо) надходить ззовні і чим більше органів чуття залучено до прийняття інформації, тим швидше й точніше відбувається сприймання. Однак , перевантаження органів сприймання повідомленнями уповільнює їх прийом і осмислення. Заважають сприймати нову інформацію і так звані шуми. У навчанні до них належать повторення відомого, яке нічого нового не містить, зайва деталізація, непотрібні відомості. Усунення шуму приховує в собі значні резерви для підвищення ефективності навчання.

Засвоєння знань охоплює і засвоєння інформації про способи дії. Щоб засвоїти способи діяльності, учень має багато разів застосовувати знання і навички у схожій ситуації, він повинен відтворювати їх. Треба, щоб цей спосіб став досконалим умінням, а його елементи — навичками.

Первинне закріплення

Первинне закріплення йде після пояснення нового матеріалу і здійсню­ється під безпосереднім керівництвом учителя. Основна його мета полягає в тому, щоб дізнатися, чи зрозуміли діти новий матеріал, і показати, як його застосовувати. Первинне закріплення здебільшого охоплює пряме відтво­рення виучуваного матеріалу та коментоване розв'язування математичних завдань. За методикою організації воно істотно залежить від методів пояснення нового матеріалу. Якщо для пояснення застосовувалась розповідь, то для відтворення краще скористатися бесідою. Коли вчитель пояснює за допомогою евристичної бесіди, для первинного закріплення можна організувати читання матеріалу підручника.

Щоб учні краще осмислили новий матеріал на етапі первинного закріплення, потрібно розчленовувати інформацію на невеликі частини, подавати зразки розв'язання прикладів і задач.

Одна з форм роботи — розв'язування задач і вправ, коли один учень працює біля дошки (і часто виконує завдання з коментуванням), а решта робить відповідні записи в своїх зошитах. Нерідко практикується коменто­ваний розбір вправ з подальшим розв'язуванням їх на дошці.

 


Методика викладання математики в початкових класах                                                              73

Зауважимо, що коментоване розв'язування вправ — нелегка справа. Адже, щоб дати пояснення, треба не тільки знати правила, а.й уміти їх застосовувати. Тому при первинному закріпленні спочатку коментує вчитель, потім — сильніші учні, після цього — хто бажає і за викликом. Зрозуміло, що в цьому виникає потреба тоді, коли клас зовсім немає відповідних навичок.

Основна мета коментованого розв'язування вправ — довести знання учнів до повного усвідомлення, озброїти школярів способами виконання певних дій.

Тема "Розв'язування задач способом відношення" (4 клас). Первинне закріплення. 1. Розглянемо одну з розв'язаних задач. Задача. На пошиття трьох чоловічих костюмів витрачено 8 м тканини. Скільки метрів тканини потрібно на 12 таких костюмів?

З к. — 8 м. 12 к. - ?

Бесіда. Більше чи менше потрібно тканини на 12 костюмів, ніж на 3 костюми? Як дізнатися, у скільки разів більше потрібно тканини на 12 костюмів, ніж на З? Розгляньте розв'язання і поясніть, про що дізнавалися кожною дією:

1)  12 : 3 = 4 (рази);

2)  8 • 4 = 32 (м).

2. Складіть подібну задачу, знаючи, що на 2 сорочки потрібно 5 м тканини. Як видно, первинне закріплення вже охоплює елементи самостійних повідомлень учнів. Тому за ним здебільшого йде самостійна робота всього класу.

§14. Закріплення й узагальнення знань учнів

Розглянемо організацію навчальної діяльності учнів на останньому етапі комбінованого уроку, що охоплює закріплення і повторення, повідомлення домашньої роботи та підсумок уроку. В кожній з цих складових можуть бути елементи узагальнення.

На закріплення матеріалу не слід шкодувати часу. В середньому на цей пап уроку відводиться 15 хв. Важливо забезпечити максимальний вияв самостійності учнів. Для цього створюють різні ситуації щодо застосування шань, нові знання розглядаються в різних аспектах. Під час закріплення пдаються до конкретизації та узагальнення, порівняння, класифікації, і'ясування причинно-наслідкових зв'язків.

На етапі закріплення застосовуються знання під час фронтального ииконання різного роду навчальних завдань (під безпосереднім керівництвом учителя) та самостійної роботи.

При визначенні змісту повторення треба враховувати вимоги до знань, умінь і навичок на кінець навчання в кожному класі. Зважаючи на наявність дидактичних матеріалів, учитель уточнює зміст роботи, варіює завдання, мігшачає форму їх виконання (фронтальна, колективно-групова, індивідуаль­нії), способи диференційованого підходу до учнів з різною успішністю, засоби шоротного зв'язку тощо.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 74

Розглянемо організацію навчальної діяльності дітей за матеріалами підручника, індивідуальних карток та зошитів з друкованою основою. В організації роботи максимальну увагу треба приділити диференційованому підходу.

Робота за підручником та записами на дошці. Організацію навчальної роботи учнів будемо описувати одночасно з розкриттям різних способів диферен­ційованого підходу.

Перший спосіб. Завдання для самостійної роботи пропонуються в одному чи двох варіантах. Для учнів, які виконають роботу раніше від інших, пропонуються додаткові завдання. Учитель записує їх на дошці або на окремих картках.

Додаткові завдання — це здебільшого завдання з логічним навантаженням. Невиконання учнем додаткових завдань не впливає на його оцінку в балах. Робота над ними оцінюється словесно і, як правило, в позитивному плані. Додаткові завдання можуть бути не тільки для сильних, а й для інших учнів. Вони мають бути цікаві, але неважкі. Такі варіанти зовні менше відрізняються один від одного, а отже, менш помітний поділ учнів на групи за успішністю. Наведемо приклад.

Тема (закріплення) "Віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток". Завдання для самостійної роботи. Знайдіть значення виразів (за підручником). 100 – 100-1          99-12          20 + 80          54 - 21

33 -3           30-1            87-33             29-9

Додаткове завдання. З поданих виразів обчисліть ті, які зможете:

23 + 49          87 - 29          33 + 33          75 - 15

Другий спосіб. Завдання для самостійної роботи добирають у двох варіантах, причому в кожному воно підпорядковане одній меті, але одне з них легше.

Тема (закріплення) "Знаходження частини числа".

I  варіант. Розв'яжіть задачу (за підручником).

Задача. 1/5 маси картоплі становить крохмаль. Скільки кілограмів крохмалю отримаємо з 375 кг картоплі?

II  варіант. Розв'яжіть задачу, записану на дошці.

Задача. У книжці 120 сторінок. Хлопчик прочитав першого дня 1/4 всіх сторінок ' книжки. Скільки сторінок прочитав хлопчик першого дня?

Тут використано прийом заміни числових даних. Для обох варіантів добирають аналогічні задачі як за складністю, так і за спрямуванням. В одній з них числові дані замінюють так, щоб прийоми обчислення в ході розв'язування були на той час ґрунтовно опрацьовані. У такому разі учні зосереджують увагу не на прийомах обчислення, а на зв'язках і відношеннях між величинами, про які йдеться в задачі.

Як спосіб полегшення в одному з варіантів можна повідомити відповіді до задач чи прикладів.

Третій спосіб. Завдання для всіх учнів пропонують в одному варіанті. Диференційований підхід проводять за допомогою відповідного інструктажу.

Тема (закріплення) "Розвиток в учнів умінь розв'язувати задачі, обернені до задач на знаходження суми двох добзптсів".


Методика викладання математики в початкових класах                                                              75

До умови задачі подають 2—3 запитання. Кожному учневі пропонують знайти відповідь на стільки запитань, на скільки він зможе. Зрозуміло, що треба намагатися відповісти на всі запитання.

Умова. З 24 м тканини закрійниця викроїла 6 жіночих і З дитячі сукні. На кожну жіночу сукню вона витратила по 3 м тканини.

Запитання: 1. Скільки всього метрів тканини було витрачено на жіночі сукні? 2. Скільки метрів тканини було витрачено на кожну дитячу сукню? 3. На скільки більше метрів тканини витрачали на одну жіночу сукню, ніж на дитячу?

Четвертий спосіб. Завдання пропонують в одному чи двох варіантах. Слабшим учням надається допомога у вигляді індивідуальних карток.

Способи допомоги є різні: подання зразка розв'язання, плану або схеми розв'язування; інформації, потрібної для виконання завдання; конкретизація завдання; повідомлення початку розв'язання завдання.

Як спосіб диференційованого підходу застосовують також виконання завдань за визначений час. Учням пропонують один або кілька варіантів і зазначають тривалість роботи. Кожний школяр працює в своєму темпі. Для цього зручно давати приклади і задачі, що вже розв'язувались (пропонують відразу кілька задач).

Зауважимо, що повторне розв'язування задач доцільно практикувати частіше, оскільки воно поглиблює знання дітей про вид задачі, сприяє розвитку пам'яті. Повторне пояснення способу розв'язання задачі сприяє розвитку в учнів зв'язного мовлення, закріпленню раніше утворених зв'язків.

Навчальна робота за індивідуальними картками. Робота за індивідуальними картками є поширеною формою організації навчальної діяльності молодших школярів. її практикують на всіх етапах уроку, але здебільшого під час закріп­лення. За допомогою карток із завданнями неважко здійснювати диферен­ційований підхід: допомагати учням, які повільніше сприймають матеріал, ставити підвищені вимоги до сильних учнів.

В умовах класно-урочної форми навчання програмний матеріал подається одночасно для всіх учнів, тому на уроці в різних варіантах пропонують завдання, що мають спільну пізнавальну мету, але відрізняються ступенем складності чи ступенем допомоги. У ході роботи за картками вчитель індивіду­ально допомагає тим учням, які звертаються для надання їм допомоги або тривалий час не починають розв'язувати завдання.

Щоб забезпечити чіткість етапів уроку та організований перехід від одного ниду навчальної роботи до іншого, потрібно добитися одночасного завершення роботи над картками всіма учнями класу. Цьому підпорядковано добір додаткових завдань і надання допомоги в ході розв'язування завдань.

Перевіряють правильність виконання завдань та підбивають підсумки самостійної роботи відразу на даному уроці. Форми перевірки такі, як і домашньої роботи. Однак доцільно збільшити роль взаємоперевірки.

Самостійну роботу всіх учнів класу за картками бажано практикувати хоч би раз на тиждень. Для цього використовують дидактичні матеріали. Якщо виникає потреба, то застосовують варіанти серій, які використовують для фронтальної роботи, дублюють.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 76 

Подамо зразок індивідуальних карток для розв'язування задач на зведення до одиниці та з буквеними даними (перший варіант — полегшений, третій — ускладнений) (3-й клас).

/ варіант

1.  18 л томатного соку розлили порівну в 6 банок. Скільки таких банок потрібно, щоб розлити 12 л соку?

Вказівка. У першій дії треба дізнатися, скільки літрів соку наливали в одну банку.

2. До кожної сукні пришивали 6 ґудзиків. Усього пришили а ґудзиків. До скількох суконь пришили ґудзики? Скласти вираз для розв'язування задачі.

// варіант

1. 48 кг моркви розклали у 8 ящиків порівну в кожний. Скільки потрібно таких ящиків, щоб розкласти 54 кг моркви?

2. Перше число а, а друге — в 5 разів менше. Чому дорівнює друге число? /// варіант

1.  За 3 год друкарка надрукувала 12 сторінок. За скільки годин вона надрукує 20 таких сторінок?

Вказівка. Розв'язати задачу окремими діями і складанням виразу.

2.  В одному сувої а метрів тканини. Скільки метрів тканини в Отаких сувоях?

3.  В Юрка й Оксани було порівну горіхів. Юрко дав Оксані 2 горіхи. На скільки більше горіхів стало в Оксани, ніж у Юрка?

Використання зошита з друкованою основою. Мета використання зошитів з друкованою основою на уроках математики — підвищити ефективність навчальної праці дітей, сприяти вихованню культури математичних записів, забезпечити умови для організації специфічних завдань (сполучити дві точки відрізком, побудувати трикутник за трьома даними точками та ін.).

На етапі закріплення зошити з друкованою основою доцільно використо­вувати насамперед для узагальнюючого повторення за темою. Розглянемо, наприклад, тему "Додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток" (2-й клас).

Тема  "Додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток".

1. Обчисліть за зразком:

34 + 25 = ЗО + 4 + 20 + 5 = 50 + 9 = 59

55 + 12 = ______________________________________

37 + 62 = ______________________________________

 

2.      22           +             77       = ____                     36               +             20 = ____

        /   \                          /   \                                      /  \                   

     20 + 2                     70 + 7                                30 + 6

 

         63           +             4        = ____                      84               +             20 = ____

        /   \                                                                     /  \                   

     60 + 3                                                               80 + 4


Методика викладання математики в початкових класах                                                              77

3.

Доданок

32

20

17

42

81

40

33

10

3

30

Доданок

44

50

12

56

4

40

ЗО

38

62

16

Сума

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель пропонує спочатку виконати вправи 1 і 2. Коли більшість дітей впорається із завданням, роботу припиняють (необов'язково розв'язувати всі приклади). Учні мають прокоментувати розв'язання двох прикладів, наприклад: 37 + 62 і 84 + 5. Потім вони самостійно за певний час (2 хв) виконують вправу 3. Кожний працює у своєму темпі, розв'язує стільки прикладів, скільки встигне. Відповіді до прикладів учні читають в порядку їх запису.

Подання домашнього завдання

Інструктаж учнів щодо виконання домашнього завдання розпочинається з оголошення його змісту. Це короткий, але важливий момент уроку, що пов'язує класну і домашню роботи школярів. Тому завдання додому треба давати своєчасно (необов'язково в кінці уроку) і зосереджувати на ньому увагу всіх учнів. Іноді доцільно робити це і в середині уроку, наприклад, одночасно з оголошенням самостійного завдання на уроці.

Інструктуючи, необхідно чітко зазначити: а) що треба прочитати (вивчити чи переглянути) перед розв'язуванням задач, прикладів; б) як виконувати завдання: усно чи письмово; в) як розв'язувати задачу: числовим виразом чи окремими діями.

Крім цього, учитель повинен додатково пояснювати окремі моменти у розв'язанні прикладів і задач, заданих додому, якщо в цьому виникає потреба.

Додаткові пояснення охоплюють такі види роботи: читання тексту задачі і пояснення нових термінів (слів); розбір задачі (який може супроводжуватись її схематичним записом) і складання (усно) плану її розв'язання; визначення подібних вправ, що були опрацьовані раніше; розв'язання для зразка одного з прикладів домашнього завдання; повторення правил, на основі яких виконується обчислення; вказівки щодо розміщення записів у зошитах та ін.

Заслуговує на увагу подання учням орієнтирів для самоконтролю під час виконання домашніх завдань.

Розглянемо детальніше питання змісту й організації домашньої роботи. Самостійне виконання дітьми домашніх завдань було й залишається важливою ланкою навчання математики. Воно сприяє розвитку та закріп­ленню знань учнів, формуванню їхніх умінь і навичок, привчає дітей до систематичної і наполегливої праці.

Дискусія про те, давати чи не давати молодшим школярам завдання додому, не має достатніх підстав. Немає сумніву в тому, що за належної організації навчальної діяльності учнів програмний матеріал у початкових класах можна опрацювати на уроках. Проте добитися високого рівня навичок самостійної роботи в оволодінні математичним матеріалом, зокрема в розв'язуванні задач, без домашньої самостійної роботи майже неможливо.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 78 

А отже, не можна вести мову і про забезпечення надійної основи для подальшого вивчення математики в середніх класах.

Домашня робота — це самостійне виконання учнями навчальних завдань поза уроками. Молодші школярі виконують її вдома або в групі продовженого дня. Тому таку навчальну роботу називають самопідготовкою.

Домашні завдання з математики за обсягом мають бути такими, щоб учні 2 класу встигли їх виконати за 15-20 хв, 3 класу — за 25-30 хв, 4 класу — 30—35 хв. Учням першого класу чотирирічної початкової школи домашніх завдань не задають. А на вихідні та святкові дні не дають завдань усім молодшим школярам.

Найпоширенішим видом самостійної роботи вдома є розв'язування прикладів і задач. Іноді пропонується завчити напам'ять яку-небудь таблицю або правило. Варто посилити елемент творчості у виконанні домашніх завдань, практикувати додаткову роботу над задачею, що розв'язувалась на уроці: змінити числові дані чи запитання; скласти і розв'язати подібну чи обернену задачу до даної та ін. Цінними щодо усвідомлення структури арифметичної задачі є вправи на складання і розв'язування простих задач на певну дію, за поданими числами, на задану функціональну залежність між величинами. Бажано також збільшити кількість завдань на побудову і моделювання геометричних фігур та вимірювання.

Види і зміст самостійної роботи з математики вдома доцільно урізнома­нітнювати. Проте це стосується всього комплексу домашніх завдань на тиждень або чверть. А ті завдання, які пропонуються на один день, мають бути більш-менш однакового змісту. Різноплановість короткочасних завдань розпорошує увагу дітей і призводить, як правило, до перевантаження. Крім цього, створюються додаткові труднощі під час пояснення та їх перевірки.

Не слід намагатися охопити домашнім завданням всі питання, що розглядаються в класі: теоретичний матеріал, приклади, задачі, практичні вправи. Навчальна праця дітей удома буде ефективною, якщо вони працюватимуть 15—25 хв щоденно над якимось одним поняттям, обчислю­вальним прийомом.

Добір матеріалу для закріплення вдома визначається головною метою проведеного уроку чи темою, що вивчається або повторюється.

Один-два рази на тиждень варто пропонувати дітям розв'язувати приклади, виконувати вправи на опрацювання способу обчислення чи на формування обчислювальних умінь і навичок; один-два рази на тиждень учні розв'язуватимуть удома лише задачі. Якщо учням пропонуються тільки задачі, то їх має бути три. Дві задачі є обов'язковими для всіх учнів, третя — для бажаючих.

Один-два рази на місяць для домашньої роботи варто пропонувати повторне розв'язування 3 — 4 задач. Розв'язування однієї з них (за власним вибором) діти записують у зошит, решту розв'язують усно. У процесі перевірки вчитель може запропонувати учневі розв'язати будь-яку із заданих додому задач,


Методика викладання математики в початкових класах                                                              79

Окремим видом домашніх завдань може бути опрацювання теоретичного матеріалу, заучування таблиць напам'ять, виконання практичної роботи (вимірювання, креслення, вирізування). Чергування видів завдань не означає, що треба повністю відмовитися від комбінованих завдань. Домашні зав­дання можуть вміщувати не тільки ті питання, які вивчалися на уроці, а й самостійне вивчення нового матеріалу, зокрема у III — IV класах.

Учитель керує самостійною домашньою роботою школярів як безпо­середньо (інструктує дітей, як виконати певне домашнє завдання), так і опосередковано (організовує допомогу вихователів і батьків). Батьки, як і вихователі, повинні знати, де і як діти мають занотовувати зміст домашніх завдань; як оформляти записи в зошиті; який матеріал слід опрацювати доско­нало, а з яким тільки ознайомитися; як допомогти дочці чи синові, якщо нони не можуть розв'язати задачу або оволодіти обчислювальним прийомом; у чому полягає контроль за виконанням завдань і як його здійснювати. Крім цього, вчитель ознайомлює батьків з нормативами часу, що відводиться на виконання завдань, з орієнтовним режимом дня та ін.

У діючих підручниках позначено номери завдань для домашньої самостійної роботи. Однак це не вимога. Остаточно обсяг і зміст домашнього іаидання встановлює вчитель, враховуючи особливості кожного учня зокрема і класу загалом.

Підсумок уроку

Підбиття підсумків уроку — найкоротший етап уроку. За цей час треба розв'язати три завдання: стисло поінформувати, про що дізналися учні на уроці, які знання здобули; зазначити, чи досягнуто поставленої мети; оцінити роботу окремих учнів, працю всього класу.

До розв'язування першого завдання дехто з учителів залучає самих учнів. Дня цього їм пропонують запитання на зразок: "Чого ми навчилися на уроці?", "'і чим ми ознайомилися на уроці?", "Що нового дізналися на уроці?" тощо. І Ісрідко, відповідаючи на такі запитання, діти здебільшого називають лише нпд діяльності (розв'язували задачі, обчислювали вирази, креслили відрізки). Підсумки уроку будуть виразнішими, якщо вчитель сам узагальнить головну к'му і мету уроку та за допомогою спеціально дібраної наочності стисло нідтіюрить суть засвоєного матеріалу. До відтворення конкретних знань ('ідобільшого прийому обчислення) можна залучати й учнів.

Подамо кілька зразків опорних записів та завдань до них.

1. На уроці було складено таблицю додавання числа 7 і таблицю віднімання числа 7.

1+7=8                      8-7=1

2+7=9                      9-7=2

3 + 7=10                  10-7 = 3

Прочитайте таблицю віднімання числа 7. Поясніть, як знайшли, що

9-7 = 2.

2.  На уроці склали таблицю віднімання числа 5 з переходом через десяток.

11-5 = 6               12-5 = 7               13-5 = 8               14-5 = 9

Прочитайте таблицю і поясніть, як знайшли, що 13 — 5 = 8.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 80  Під час пояснення користуйтесь таким записом:

13-5 = 8

/ \

3  2

1. На уроці вчилися додавати одноцифрові числа до двоцифрових у випадку, коли в сумі отримуємо кругле число. Поясніть додавання, користуючись записом:

42 + 8 = 50 2 + 8= 10 40+10 = 50

4. На уроці вчилися розв'язувати задачі нового типу. Розв'язали таку задачу: "На виготовлення 7 молотків витрачають 2 кг сталі. Скільки таких молотків можна виготовити з 30 кг сталі?".

 

7 м — 2 кг.

? - 30 кг.

 

Який план розв'язування цієї задачі?

З наведених зразків видно, що в багатьох випадках підсумки уроку можна підбивати і на основі записів, поданих у підручнику.

В оцінюванні уроку загалом і діяльності учнів на уроці певне значення має виставлення узагальнених оцінок (поурочних балів) окремим учням. У початкових класах це стимулює їх навчальну діяльність. Однак перебільшу­вати тут не варто. Кожну оцінку треба вмотивовувати. Оцінюючи діяльність учнів, учитель відзначає, з одного боку, вдалі відповіді, активність, оригі­нальність, дисциплінованість, а з іншого — неуважність, байдужість. Проте у загальному висновку бажано наголосити на позитивному зрушенні класу взагалі і кожного учня зокрема. Урок має залишати в учнів емоційно-бадьорий настрій. Отже, підсумки уроку мають сприяти формуванню нав­чальних мотивів.

Для самого вчителя останнім етапом уроку має бути його самоаналіз. Треба зробити відповідні нотатки: що було вдалим, що не досягло мети. Особливу увагу в аналізі уроку звертають на діяльність дітей на уроці та позитивні зрушення в ставленні до навчання окремих з них, причини цих зрушень. Самоаналіз проведеного уроку — це підготовка до наступного уроку.

Підготовка вчителя до уроку

З огляду складових частин уроку випливають і вимоги до його підготовки.

Хід уроку має бути відображений у плані-конспекті та достатньо забезпечений дидактичними матеріалами. Кожний учитель має розробити свою методику (технологію) підготовки до уроку. Насамперед треба глибоко продумати тему і цільове спрямування уроку. (Тема зазначена в календарному плані). Після перегляду в підручнику матеріалів для даного уроку і плану-конспекту попереднього уроку (стану його виконання) формулювання теми уточнюється і нерідко доповнюється відповідно до дійсного стану опра-


Методика викладання математики в початкових класах                                                              81

цювання програмного матеріалу. Основна дидактична мета, що здебільшого випливає з теми уроку, має відображати результат дальності учня. Наприклад: "Засвоєння учнями таблиці віднімання числа 5 з переходом через десяток", "Усвідомлення учнями зв'язку між діями додавання і віднімання", "Набування учнями вмінь і навичок письмового додавання трицифрових чисел" та ін.

Намітивши навчальну мету уроку, вчитель продумує, як її найкраще реалізувати на конкретному дидактичному матеріалі з певним складом учнів, іірахувавши їх загальні психологічні та індивідуальні можливості. При цьому потрібно ґрунтовно проаналізувати матеріал підручника: чи достатньо його па урок; чи повністю його використовувати, чи щось опустити; чим і звідки доповнити матеріал підручника; що є в підручнику для опитування, усних обчислень або актуалізації знань; яким методом передбачено опрацювання нового матеріалу в підручнику; що краще учні засвоюють під керівництвом учителя, а що самостійно.

Визначивши методику опрацювання нового матеріалу, час, потрібний для його пояснення і первинного закріплення, треба продумати, скільки можна виділити часу на інші складові частини уроку. З урахуванням часу визначають методику перевірки домашньої роботи, зміст завдань і запитань для опитування учнів та усних обчислень. Ці завдання і запитання, якщо їх нзято не з підручника, варто записати у плані-конспекті. Крім цього, записують відповіді громіздких прикладів, складних задач та формулювання тих правил чи висновків, яких не подано у підручнику.

Добираючи матеріал для закріплення та повторення, продумують також способи диференційованого підходу чи організації виконання завдань за двома нмріантами.

Абстрактний характер математичного матеріалу потребує використання нідиовідних наочних засобів, роздаткового матеріалу, іншого обладнання (ігор, цікавих вправ).

Працюючи над планом уроку, треба враховувати всю систему уроків із 'літальної теми, вимоги до рівня її засвоєння.

Виконанню виховних завдань на уроці сприяють весь навчальний процес шалом, методи навчальної роботи, чітка організація уроку. Проте в системі уроків з теми варто планувати матеріал для виховання в учнів спосте­режливості, сумлінності та ініціативності, чіткості та охайності в роботі. Зндачі, які розв'язують і складають на уроці, мають бути практичного, Пізнавального характеру, що сприяє встановленню зв'язку з життям.

У ході проведення уроку вчитель додержується плану, але при цьому зважає іііі псі обставини. У разі відхилення від плану важливо зорієнтуватися, як це може вплинути на всю передбачену роботу. Майстерність учителя проявляється в умінні відреагувати на те, як сприймають діти його поясііення, які в них виникають труднощі. Може виникнути потреба в додатковому поясненні, заміні методу роботи, використанні предметної Ілюстрації та ін.                                                                         


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 82 

§15. Огляд інших різновидів уроків математики

в початкових класах

До інших різновидів уроків математики в початкових класах належать такі уроки: застосування знань, умінь і навичок; узагальнення знань; письмових контрольних робіт.

Ми розглянемо два останніх уроки.

Урок узагальнення знань. У початкових класах у чистому вигляді уроків на узагальнення знань з математики майже не буває. Здебільшого вони вміщують також завдання на формування вмінь і навичок та їх застосування.

Структура уроку узагальнюючого повторення може бути така сама, як і комбінованого уроку. Для цього достатньо в структурі комбінованого уроку опрацювання нового матеріалу замінити на повторення та аналіз основних понять і узагальнення з даної теми. Плануючи уроки на узагальнення, мож­на об'єднати теми за принципом взаємозв'язку, добирати вправи на комплексне застосування раніше набутих знань, умінь і навичок, широко використовувати стимули, що викликають пізнавальні інтереси учнів до вивченого матеріалу. Розглянемо приклади уроків на узагальнення знань.

Тема "Додавання і віднімання двоцифрових чисел (закріплення та узагальнення)"

(2-й клас).

1. Контроль, корекція та закріплення знань учнів.

1. Перевірка домашньої роботи: а) Скласти і розв'язати задачі (табл.  12).

Повідомити умову і відповідь до кожної задачі.

Таблиця 12

 

Було

Відрізали

Залишилося

1.

?

14 м

36 м

2.

ЗО м

?

12 м

б) Пояснити, як знайшли різницю 70 — 38.

2.  Завдання для опитування: а) Обчислити суму 23 + 49 з коментуванням, б) Від найбільшого двоцифрового числа відняти найбільше число четвертого десятка.

3.  Усні обчислення. Усно розв'язати задачі: а) Для виготовлення пляшкового скла взяли 10 кг вапна, 30 кг піску, а соди — на 22 кг менше, ніж піску. Скільки кілограмів

суміші отримали?

Учитель повідомляє задачу на основі короткого запису:

 

 
 

 

Вапна — 10 кг.

Піску — 30 кг.                                           ?

Соди — на 22 кг менше, ніж піску.

 

б) 3 двох пунктів, відстань між якими 80 м, вийшли одночасно назустріч один одному хлопчик і дівчинка. Хлопчик пройшов 35 м, а дівчинка ЗО м. Скільки метрів їм залишилося пройти до зустрічі?                                                   

На дошці подано графічну ілюстрацію задачі (мал. 27). 


Методика викладання математики в початкових класах                                                              83

 

Мал. 27

 

II.  Узагальнення знань учнів про додавання і віднімання двоцифрових чисел?

1.  Випишіть вирази, які обчислено неправильно, й обчисліть їх правилу

23 + 41 = 54              64   - 12 = 62             34 + 51 = 85

52 + 8 = 58                70 - 3 = 67                43 + 9 = 52

58 + 28 = 78              70 - 43 = 37              43 + 30 = 73

2.  Бесіда. Ми вивчили усне й письмове додавання і віднімання двоцифрових чисел. Маємо чотири групи випадків додавання і віднімання без переходу через десяток і з переходом через десяток (вирази записано на дошці).

34 + 52                      28 + 59                      57-34                      40-8

54 + 30                      38 + 4                        79-40                      53-8

54 + 3                        76 + 4                        72-2                        63-28

20 + 47                      38 + 52                      2 + 47                        50 - 34

Учні пояснюють обчислення одного-двох виразів з кожного стовпчика, а вчитель узагальнює, що в усіх випадках треба додавати десятки до десятків, одиниці до одиниць і віднімати десятки від десятків, одиниці від одиниць, а також звертає увагу, що в складніших випадках дії можна виконувати письмово.

III.  Розвиток математичних знань учнів.

1. Фронтальне опрацювання завдання (на повторення зв'язку компонентів і результату дії віднімання):

а)  Зменшуване 26, від'ємник 9. Знайти різницю.

б)  Що отримаємо, якщо додамо від'ємник і різницю?

в)  Усні обчислення за табл. 13.

Таблиця 13

 

1

2

3

4

5

1

1

9

13

40

38

2

4

7

20

50

95

3

5

8

12

72

81

4

6

9

31

44

60

 

До чисел другого стовпчика додати числа третього стовпчика. Від чисел п'ятого ОТішпчика відняти числа третього стовпчика. Додати числа першого і четвертого рядків.

2. Завдання додому (за матеріалами підручника).

Підсумок уроку. Розглянули всі випадки додавання і віднімання двоцифрових Чисел в межах 100. Усі випадки Поділяються на такі групи: додавання і віднімання всі переходу через десяток та додавання і віднімання з переходом „через десяток.

 


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 84 

Додавання і віднімання без переходу через десяток виконували усно, з переходом через десяток — усно і письмово.

Тема "Повторення матеріалу та узагальнення таблиць множення і ділення" (3-й клас).

І. Контроль, корекція та закріплення знань учнів.

Перевірка домашньої роботи. Перша задача — розповісти план розв'язання і повідомити відповідь; друга задача — записати розв'язання на дошці.

Завдання для опитування: 1. Знайти три значення а, при яких правильна нерівність: 6 • а < ЗО.   2. Скласти задачу за виразом: (15 + 12) : 3.

Усні обчислення: 1. Називання результатів таблиць множення. Почергова розповідь таблиць ділення. 2. Знаходження в кожному рядку зайвого числа (за вправою з підручника) (табл. 14).

 

Таблиця 14

9

18

27

36

45

54

56

63

72

81

8

16

24

ЗО

32

40

48

56

64

72

7

14

21

28

35

42

48

49

56

63

 

 

II.  Узагальнення знань про таблиці множення і ділення. Ми закінчили вивчати таблиці множення і ділення. Таблиць множення є вісім: множення чисел 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і 9; стільки ж є таблиць ділення.

Складаючи таблиці множення, ми користувалися означенням дії множення як дії додавання однакових доданків: 7-3 — це 7 + 7 + 7.

При складанні таблиць ділення ми спиралися на зв'язок дій множення і ділення. Так, з приклад

 4 • 7 = 28 можна скласти два приклади на ділення: 28 : 4 = 7 і 28 : 7 = 4. Знаючи таблицю множення числа, можна скласти таблицю ділення на це число. Наприклад:

3-2 = 6                     6 : 3 = 2

3-3 = 9                     9 : 3 = 3

З • 4 = 12                12 : 3 = 4

З • 5 = 15                15 : 3 = 5

Коротко таблиці множення і ділення можна записати в одній зведеній таблиці (таблиці Піфагора).

Потім учні виконують кілька вправ за таблицею Піфагора і за запитаннями вчителя повторюють, як складають таблиці множення і ділення.

III.  Розвиток математичних знань учнів.

1.  Розв'язування задач (самостійно за варіантами).                  

І варіант

У швейну майстерню завезли кілька сувоїв тканини по 9 м у кожному. За день використали 45 м, залишилося 27 м тканини. Скільки сувоїв завезли в-1 майстерню?

// варіант

Мати купила 27 кг помідорів. Третю частину маси помідорів вона залишила свіжими, а решту засолила. Скільки кілограмів помідорів мати засолила?

Розв'язання задач записати окремими діями.                                            ,;

2.  Обчислення виразів (самостійно за варіантами).

/ варіант. 100-5-5;                5-3 + 4-7;               (45 - 27) : 9.


Методика викладання математики в початкових класах                                                              85

11  варіант. 10 + 8-3;                    9-4 + 8-6;                  8 • (13 - 6).

3.  Бесіда про застосування дужок у записах математичних виразів. Виконати вправу: розставити дужки, щоб рівності були правильними.

12  - 4 • 2 = 16;               27 : 3 + 6 = 3;                       24 : 6 : 2 = 8.

Якщо буде час, то опрацювати за підручником завдання на побудову квадратів та на розв'язування рівнянь.

4.   Підсумок уроку.  Розглянули питання, пов'язані зі складанням таблиць множення і ділення. Серед арифметичних дій виділяють табличні й позатабличні випадки. Табличні випадки арифметичних дій учні повинні знати напам'ять.

З наведених зразків уроків видно, що в процесі узагальнення і повторення матеріалу активну участь беруть самі учні.

Уроки письмових контрольних робіт. Контроль і корекція знань, умінь і навичок учнів здійснюються на кожному уроці. А через кожних 10-15 уроків проводяться письмові контрольні роботи. Формуючи їх зміст, учитель враховує результати поточного опитування, він має бути впевненим, що учні в більшості засвоїли відповідний програмовий матеріал. Ступінь складності роботи має бути середнім.

Письмові контрольні роботи бувають комбіновані й одновидові.

Комбінована робота охоплює не більш ніж три види завдань: одну задачу, чотири-десять виразів на виконання арифметичних дій, одну-дві вправи іншого математичного характеру (порівняння виразів, складання й обчисле­ння виразів, перетворення іменованих чисел, побудова геометричних фігур та ін.). Комбінована робота розрахована на один урок.

Наведемо зразки контрольних (самостійних) робіт одного варіанта.

2 клас

1.  У першому поїзді 38 вагонів, у другому — на 7 більше, а в третьому — на 12 менше, ніж у другому. Скільки вагонів у третьому поїзді?

2.   28 + 65          68-23          92-20          13-8 + 22 37 + 9            75-4           45+15          89 - (12 - 6)

3 клас

1. За 5 днів на заводі виготовлено 45 телевізорів. Радіоприймачів завод за день випускав на 3 менше, ніж телевізорів. Скільки радіоприймачів ииготовляють на заводі за 7 днів?

2.   8-6 + 72: 8                     592-(318-89) 32-49:7                           652-374-158 746-328                           1кг-370 г

608 - 329                           4 м - 70 см

3.  Накресліть відрізок завдовжки 85 мм.

4 клас

1.  З кожного з 14 га зібрали по 38 ц зерна кукурудзи, а з 1 га — 53 ц. Чпайдіть середню врожайність кукурудзи.

2.    2 555:35                1031-17                 5080 : 5 + (3 010 - 817) 6 468:21                 

6 ц 80 кг: 4             51280:40-5

3.  Перше число Ь, друге — у 5 разів більше від нього. Запишіть вираз для (находження суми цих чисел.


 Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 86

Розгляньмо організаційні питання проведення і перевірки контрольних робіт. Контрольні роботи проводять на другому або третьому уроці. Протягом тижня учням одного класу пропонують з різних навчальних предметів не більше, як дві письмові роботи, а протягом дня — лише одну.

У початкових класах контрольні чи самостійні роботи з математики прак­тикують в двох варіантах. Добре, коли буде і третій варіант, записаний на окремих аркушах. Його пропонують учням, які навчаються з математики на "З" або взагалі не встигають. Завдання контрольної чи самостійної роботи записують на дошці до початку уроку (на перерві). Щоб вмістити весь текст, використовують переносні дошки.

Поточні контрольні чи самостійні роботи діти виконують в окремих зошитах, а інспекторські роботи — на окремих подвійних аркушах. На першій сторінці аркуша учень зазначає клас і своє прізвище, а завдання він розв'язує на другій (внутрішній) сторінці аркуша.

Перш ніж діти почнуть працювати, вчитель читає вголос текстові завдання; дає вказівки щодо розміщення записів на сторінці аркуша, щодо перевірки правильності розв'язання завдань.

Текстові завдання учні не переписують. Необов'язково також скорочено записувати задачу, оскільки це не входить до змісту контрольної роботи.

Якщо контрольна робота передбачає математичний диктант, то його проводять на початку виконання завдань (спільно для всіх учнів класу). Вчитель диктує вирази, відводячи для запису кожної відповіді 10 с. Діти записують тільки відповіді, а якщо не знають, то проставляють риску.

Час, який відводиться на безпосереднє виконання завдань контрольної (самостійної) роботи, не має перевищувати 20-25 хв у 2 класі, 25-30 хв у З класі і 30—35 хв у 4 класі. Резерв часу уроку використовується для розв'язування задач і вправ.

Під час проведення контрольної роботи необхідно забезпечити повну самостійність виконання учнями завдань. Дітям, які виконають завдання раніше, учитель пропонує додаткові вправи з підручника або на окремих картках. їх розв'язання вони записують у своєму зошиті для класних і домашніх завдань.

Контрольні (самостійні) роботи всі учні здають учителеві одночасно. Перевіряти контрольні роботи бажано в день їх проведення. Оцінюючи їх, учитель керується нормами оцінок, поданими у відповідному методичному листі Міністерства освіти і науки України.

Проаналізувати результати контрольної роботи треба на наступному уроці. Аналіз охоплює загальну характеристику результатів контрольної роботи і аналіз помилок. Спочатку вчитель оцінює роботу класу загалом (чи достатній рівень знань виявили учні класу). Загальна оцінка підтверджу­ється кількістю учнів, які правильно розв'язали задачу та виконали обчис­лення. Аналіз помилок проводиться у вигляді бесіди. Учитель вказує на помилки у розв'язуванні і пропонує з'ясувати їх причини, розв'язати завдання правильно. Після розбирання помилок у задачах учні розв'язують їх самостійно, обмінявшись варіантами. Як правило, під час аналізу


Методика викладання математики в початкових класах                                                              87

повторюється теоретичний матеріал, який є основою завдань контрольної роботи.

Домашні завдання на цьому уроці подаються з урахуванням результатів контрольної роботи. Зміст домашньої роботи визначається з урахуванням диференційованого підходу.

Більшість контрольних письмових робіт, які проводить вчитель, є тематичною. Директорські та інспекторські роботи за своїм спрямуванням ближчі до підсумкових. Вони охоплюють ту тему, яку учні завершили вивчати на час перевірки, а також найважливіші питання з попередніх тем.

Зауважимо, що інспекторську контрольну роботу в початкових класах повністю організовує (за винятком добору текстів) і проводить сам учитель. Він не тільки записує і ознайомлює учнів із завданнями, а й стежить за їх діяльністю; морально підтримує дітей, які не впевнені в своїх знаннях; пропонує додаткові завдання школярам, які достроково виконали вправи. Важливо добитися спокійного і певною мірою піднесеного настрою під час виконання контрольної роботи.

Відкритий урок

Головна мета відкритих уроків — підвищення майстерності вчителів на основі безпосереднього показу творчих знахідок педагогів і результатів досліджень педагогічної науки. Бажано, щоб у школі була організована постійно діюча система відкритих уроків, що розкриває технологію уроку загалом і певний прийом чи сукупність прийомів навчальної роботи зокрема.

Відкритий урок — це не засіб контролю, а засіб допомоги колегам. Організовувати відкритий урок доцільно в тому разі, коли є впевненість, що пін буде ефективним для присутніх учителів.

За навчально-методичною метою відкриті уроки можна поділити на дві групи.

До першої групи належать уроки, що характеризують технологію уроку загалом. Вони будуть корисні для вчителів-початківців. Тут особливо доцільні уроки в першому класі, уроки на певний вид програмового матеріалу, на певний етап засвоєння знань учнями.

До другої групи належать уроки, що розкривають спосіб організації навчальної діяльності учнів: навчальний прийом, методику застосування того чи іншого методу, використання засобу навчання та ін.

Планувати відкриті уроки можна тільки з урахуванням кадрового складу ичителів певної школи чи району.

Визначимо орієнтовну тематику уроків:

1.  Колективно-групові форми організації навчальної діяльності учнів на уроках математики (на різних етапах засвоєння знань). Окремими темами тут можуть бути: навчальні колективно-групові ігри на уроках математики; групові форми виконання учнями самостійної роботи; парне виконання математичних завдань; групова форма контролю знань.

2. Методика використання підручника на різних етапах уроку (в кожному класі окремо).


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 88 

3. Засоби зворотного зв'язку вчителя з учнями і методика їх використання на різних етапах уроку.

4.  Прийоми і засоби реалізації диференційованого підходу в організації навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку.

5.  Застосування методу випереджаючого навчання на уроках математики в роботі зі слабовстигаючими учнями.

6.  Застосування нового методу опрацювання програмового матеріалу.

7.  Прийоми засвоєння учнями таблиць арифметичних дій.

8.  Творча робота над задачею (окремо за класами).

9.  Урок закріплення та узагальнення матеріалу з теми (назва теми).

10.  Прийоми закріплення та корекції знань учнів у процесі опитування. На відкритих уроках варто розкрити особливості виховної роботи, зв'язок

навчання з життям.

Тему і мету відкритого уроку вчитель має знати заздалегідь. Краще, коли на одну й ту саму тему з однаковою метою готують відкритий урок одночасно два вчителі.

На нашу думку, відкритий урок не слід аналізувати так само, як і урок, відвіданий в порядку контролю. Його не варто оцінювати. Достатньо заслухати самого вчителя про те, що він хотів показати, що вдалося; що вийшло не так, як планувалося; що він може порадити. Далі проводиться бесіда у формі запитань (до вчителя, який проводив урок) і відповідей, обмін думками.

§16. Форми організації навчання учнів математики на уроці

Навчання учнів математики на уроці організовують у формі колективної фронтальної або індивідуальної самостійної роботи, застосовують також і групову форму навчання.

Колективна форма роботи має характер бесіди вчителя й учнів з елементами зв'язного пояснення. В роботі над конкретним математичним матеріалом бесіда використовується на різних етапах його опрацювання.

Особливою формою фронтальної роботи є така, коли учитель сам ставить запитання і сам відповідає на них (за суттю це метод зв'язного викладу, розповіді). Застосування такої форми в початкових класах доцільне, оскільки молодші школярі великою мірою у навчанні наслідують учителя. Ко­ментоване розв'язування завдань учителем призначене найчастіше не для ознайомлення з новим матеріалом, а для подання учням зразків міркування.

У практиці навчання є багато ситуацій, коли необхідно, щоб те саме завдання діти розв'язали одночасно із записом його розв'язання на дошці. Це напівсамостійна робота: один з учнів розв'язує завдання на дошці або коментує розв'язання з місця, а решта розв'язує його в зошитах. Звичайно, вчитель рекомендує дітям працювати самостійно, але учень у будь-який час може побачити запис розв'язання чи почути пояснення ходу розв'язування і звірити його зі своїм.

Напівсамостійна форма роботи може бути застосована: а) у процесі первинного закріплення, тобто під час розв'язування перших після показу


Методика викладання математики в початкових класах                                                              89

вчителем завдань на ознайомлення з новими поняттями чи новими видами задач;

б) під час розв'язування завдань підвищеної складності; в) для порівняння різних способів розв'язування того самого завдання; г) для ана­лізу помилок, допущених учнями під час самостійного розв'язування завдань; г) у ході підготовки дітей до сприймання нового матеріалу, в тому числі задач нового виду.

Індивідуальна самостійна робота передбачає розв'язування завдання кожним учнем окремо. Вона застосовується на будь-якому з етапів навчання, але найчастіше в процесі розвитку вмінь виконувати завдання того чи іншого виду. Самостійне розв'язування завдань у початкових класах майже завжди для учнів є творчим процесом. Отже, в організації такої роботи слід врахо­вувати вимоги щодо проблемного навчання. Вчитель спрямовує дітей на самостійне розв'язування завдань за допомогою відповідних підготовчих вправ або засобів унаочнення, своєчасно виявляє помилкові міркування учнів у процесі розв'язування завдань і допомагає їм, підтримує при цьому емоційний тонус і впевненість у тому, що кожен з учнів спроможний самостійно розв'язати завдання.

В організації діяльності учнів щодо розв'язування того чи іншого завдання ичитель завжди ставить певну мету і залежно від неї визначає форму роботи. Зрозуміло, що колективна й індивідуальна форми роботи можуть змінюватись навіть у процесі виконання одного завдання. Наприклад, ознайомлення зі змістом задачі було проведено у формі колективної фронтальної роботи, а аналіз задачі, складання плану і її розв'язування вчитель пропонує здійснити самостійно.

Практикуються також групові форми навчання. Здебільшого це парні, ланкові або диференційовано-групові. У початкових класах найчастіше використовують диференційовано-групову форму, що передбачає організацію роботи груп з різними навчальними можливостями. Найчастіше учнів поділя­ють натри групи: сильнішу, середню і слабку. За диференційовано-груповою формою навчання всі діти здебільшого працюють за завданнями, що мають спільну пізнавальну мету. Для різних за навчальними можливостями груп учнів завдання відрізняються за обсягом, рівнем складності, мірою допомоги.

Під час ознайомлення, наприклад з новою задачею, застосовують два способи диференціації. За першим способом диференційовану роботу організовують у комплексі з фронтальною. Ознайомлення зі змістом нової задачі проводиться фронтально. Наявність різних груп учнів учитель враховує під час первинного закріплення матеріалу. Діти першої і другої груп працюють самостійно за картками або з підручником. З учнями третьої групи вчитель повторно аналізує задачі, розглядає окремі питання, в яких висвітлюється суть задачі, її новизна.

За другим способом учням першої групи надається можливість спробувати самостійно розв'язати задачу нового типу. Вчитель повідомляє мету роботи. Потім роздає їм картки з текстами задач нового виду, а з учнями другої і третьої груп працює над задачами фронтально.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 90 

Організовуючи самостійну роботу учнів, найчастіше застосовують такі три види диференціації: індивідуалізацію вимог до спільного завдання; надання допомоги в одному з варіантів самостійної роботи (індивідуальна допомога); спрощення одного з двох варіантів самостійної роботи.

Індивідуалізація вимог до спільного завдання. Для всіх учнів учитель записує на дошці або вказує в підручнику одне й те саме завдання, але інструкція його виконання передбачає й деякі прийоми диференціації.

Вимоги до розв'язання завдань. Усім учням пропонується, наприклад, та сама задача, причому одразу подається й додаткове завдання щодо цієї задачі. Такими додатковими завданнями можуть бути: розв'язати задачу іншим способом; скласти вираз за розв'язанням задачі окремими діями; змінити запитання й знайти на нього відповідь, скласти подібну задачу; скласти і розв'язати обернену задачу, записати план розв'язування задачі та ін.

Якщо учням пропонується вправа, наприклад на обчислення виразів, то додатковими завданнями можуть бути: знайти значення виразу іншим способом, всіма можливими способами; записати подібний вираз і обчислити його значення; обчислити значення виразів і записати їх значення в зростаючому (спадному) порядку та ін.

Постановка кількох запитань до умови задачі. Вчитель записує на дошці умову задачі і до неї 2—3 запитання. Кожен учень знаходить відповідь на стільки запитань, на скільки зможе. Зрозуміло, що бажано відповісти на всі запитання.

Додаткове завдання, не пов'язане з основним. Учитель зазначає: "Учням, які першими розв'яжуть завдання, треба спробувати виконати ще й додаткове". Ним може бути: обчислення виразів, розв'язування нової задачі, а найчастіше — завдання з логічним навантаженням. Робота над додатковим завданням припиняється одразу, як тільки вчитель організує учнів на інший вид діяльності. Дітям, які не встигли чи не змогли виконати додаткове завдання, пропонується подумати над ним вдома. Невиконання його не впливає на оцінку роботи учня.

Індивідуальна допомога. Завдання для самостійної роботи пропонується у кількох варіантах. В одному чи двох з них міститься додаткова інформація, розрахована на допомогу в розв'язуванні задач. Реалізується цей вид диференціації найчастіше через індивідуальні картки. Розгляньмо прийоми допомоги.

Конкретизація задачі. До задачі додається малюнок або її короткий запис.

Задача. Довжина першої смужки 10 см, а другої 8 см. На скільки сантиметрів довша перша смужка від другої? (Мал. 28).

 

Мал. 28


Методика викладання математики в початкових класах                                                              91

Прочитати задачу, розглянути до неї малюнок і обґрунтувати дію, якою вона розв'язується. Розв'язання записати в зошит.

Повідомлення відповіді до задачі або числових значень виразів. Коли розв'язують задачу на 2-3 дії або знаходять значення виразу, то знання відповіді допомагає аналізувати хід роботи. Знаючи відповідь, учень самостійно виправляє допущену помилку.

Навідні вказівки чи запитання. Вказівки безпосередньо пов'язані з конкретним змістом задач, але взагалі вони бувають на зразок таких: це задача на три дії; для розв'язання задачі буде потрібно виконати дію віднімання, а потім дію множення; подумай, як знайти ціну за вартістю і кількістю товару; будь уважний: блокнотів купили стільки, скільки зошитів; якою дією дізнаємось, у скільки разів одне число більше від іншого?

Початок розв'язування завдання, задачі. У картці подається виконання першої дії або початок аналізу числових даних і запитання для першої дії.

Задача. Якщо шматок дроту розрізати на 4 частини по 16 му кожній, то залишиться ще 6 м. Однак дріт розрізали на частини по 5 м у кожній. На скільки частин розрізали дріт ?

Аналіз. Щоб знайти відповідь, треба знайти довжину всього шматка дроту. Знайдемо довжину за першою частиною умови. Залишилося 6 м. Отже, потрібно ще знайти, скільки метрів дроту розрізали на 4 частини.

Закінчити аналіз задачі, скласти план її розв'язування і розв'язати.

Зразок розв'язання. На картці подано дві задачі одного виду, одна з яких вже розв'язана.

/. Доярка надоїла 96 л молока. 16 л вона віддала телятам, а решту розлила порівну в 4 бідони. Скільки літрів молока доярка налила в один бідон?

1)96—  16 = 80(л);

2)80: 4 = 20(л).

Відповідь. 20 літрів.

2. Виготовили 40 л томатного соку. 13 л соку вилили в сулію, а решту розлили порівну в 9 банок. Скільки літрів соку налили в одну банку?

Перевірити розв'язання першої задачі та розв'язати другу. Подання пояснень чи плану розв'язування задачі.

Задача. На першій ділянці посадили 240 сосен по 20 сосен у кожному ряду, а на другій 360 акацій по 40 акацій у кожному ряду. На скільки рядів сосен більше, ніж рядів акацій?

Рядів сосен ...

Рядів акацій ...

Більше рядів сосен, ніж рядів акацій на ...

Заповнити пропуски потрібними виразами, виконати обчислення і записати повну відповідь до задачі.

Подання схеми розв'язування чи графічного зображення результату аналізу задачі.

1. На складі було 48 березових і 36 соснових колод. На дошки розпиляли всі березові колоди і четверту частину соснових. Скільки всього колод розпиляли на дошки ?

 


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 92 

Користуючись схемою, розв'язати задачу, склавши вираз.

2. У магазин привезли 70 кг груш і 3 ящики яблук по 15 кг у кожному. Скільки кілограмів фруктів привезли?

Розв'язати задачу, користуючись вказівками. На мал. 29 показано, що першу дію треба виконувати над даними числами 15 і 3, а другу — над знайденим числом і числом 70.

 

Мал. 29

 

Подання інформації, потрібної для розв'язування завдання. Такою інформацією є правила, тлумачення залежностей між величинами та ін.

Наприклад: а) щоб знайти невідоме зменшуване, до різниці слід додати від'ємник; б) щоб за відомою площею прямокутника і його довжиною знайти ширину, треба площу поділити на довжину; в) щоб скласти обернену задачу, потрібно одне з даних (яке саме?) вважати невідомим.

Задача. У минулому році з дослідної ділянки зібрали 14 ц 4 кг ярої пшениці. У цьому році посіяли новий сорт пшениці і з тієї самої ділянки зібрали на 1/6 більше всієї маси пшениці, ніж у минулому. Скільки кілограмів пшениці зібрали з ділянки в цьому році?

Вказівка. Щоб знайти шосту частину числа, треба це число поділити на 6.

Наведені прийоми допомоги, полегшення чи ускладнення завдань за умови неодноразового застосування кожного з них забезпечать практичну основу для реалізації принципу диференційованого підходу в навчанні молодших школярів.

Застосовуючи принцип диференційованого підходу, вчитель має бути тактовним, спиратися на позитивні риси характеру дитини. Не слід оперувати словами "сильні учні", "слабкі учні". Краще відзначити ступінь просування дітей в опануванні вмінь, а також самостійність, оригінальність розв'язку і т. ін.

§17. Перевірка й оцінювання знань, умінь і навичок учнів з математики

Знання, уміння і навички учнів з математики оцінюють за результатами усного опитування, поточних і підсумкових письмових робіт.

Під час перевірки письмових робіт з математики слід розрізняти грубі і негрубі помилки.

До грубих помилок належать:

•  обчислювальні помилки в прикладах і задачах;

•   помилки у визначенні порядку виконання арифметичних дій:


Методика викладання математики в початкових класах                                                              93

•   неправильне розв'язування задачі (пропуск дій (дії)), неправильний добір дій (дії), зайві дії;

•   незакінчене розв'язання задачі чи прикладу;

•   невиконане завдання (учень не приступив до його виконання). Негрубими помилками є:

•   нераціональні прийоми обчислення, якщо ставилась вимога скорис­татися такими прийомами;

•   неправильна побудова чи постановка запитання до дій (дії) під час розв'язування задачі;

•   неправильне чи неграмотне з точки зору стилістики або за змістом формулювання відповіді задачі;

•   неправильне списування даних (чисел, знаків) задачі з правильним її розв'язанням;

•   не доведене до логічного кінця (незакінчене) перетворення. Дві негрубі помилки вважають за одну помилку.

Знання, уміння і навички учнів з математики перевіряються в усній та письмовій формах.

Спільними наказами Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України від 04.09.2002 р. № 428/48 впроваджено 12-бальну шкалу оцінювання навчальних досягнень учнів у системи загальної середньої освіти, а наказом від 12.07.2002 р. затверджено критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів. Ці критерії опубліковано в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України", а також у журналі "Початкова школа" (2002 р., № 8).

Оцінювання навчальних досягнень учнів 1—2 класів здійснюється пербально, 3—4 класів — за 12-бальною шкалою.

За рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу навчальні досягнення учнів 2 класів можуть оцінюватися в балах.

Впровадження нової системи контролю та критеріїв оцінювання ідійснюється з метою гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу, реалізації завдань особистісно орієнтованого навчання. Визначення ріння навчальних досягнень учнів важливе тому, що навчальна діяльність у кінцевому підсумку має дати не тільки суму знань, умінь і навичок, а й сформувати компетентність людини як самоздатність до оптимальних дій.

Оцінювання — це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня и оволодінні змістом предмета порівняно з вимогами чинних програм. Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються критеріями оцінювання. І якими критеріями є: якість знань, рівень сформованості вмінь, рівень оволодіння досвідом творчої діяльності.

На основі вказаних критеріїв виділяються чотири інтегрованих рівні досягнень учнів початкових класів:

I  рівень — початковий — 1 — 3 бали;

II  рівень — середній — 4 - 6 балів;

I11  рівень — достатній — 7 — 9 балів;

IV рівень — високий — 10 — 12 балів.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 94 

Подамо рекомендації для оцінювання усних відповідей.

Високий рівень — учень правильно відповідає на всі запитання, самостійно застосовує на практиці окремі теоретичні положення; без помилок і доволі швидко обчислює, свідомо використовуючи властивості арифметичних дій; самостійно розв'язує задачі й пояснює хід розв'язування; безпомилково називає відомі геометричні фігури, вміє виконати практичне завдання — виміряти чи накреслити; виконує прості вправи, пов'язані з буквеною символікою (читання буквених виразів, знаходження їх значень за даними числовими значеннями букв, розв'язування рівнянь відповідно до програми).

Достатній рівень — коли відповідь загалом задовольняє попередні вимоги, але учень допускає окремі неточності у поясненні математичних фактів, прийомів обчислень; не завжди використовує в обчисленнях раціональні прийоми, часом припускається негрубих помилок; працюючи над задачею, не зовсім точно пояснює хід розв'язування чи результати дій; допускає огріхи, виконуючи вимірювання і креслення. Усі ці недоліки школярі легко виправляють за вказівкою вчителя.

Середній рівень — якщо учень правильно розв'язує більшість запропо­нованих прикладів, але не вміє пояснити прийом обчислення; допускає в обчисленнях помилки, які виправляє за допомогою вчителя; хоч і поми­ляється у розв'язуванні задачі, поясненні, проте за допомогою вчителя виконує завдання.

Початковий рівень — учень не засвоїв більшої частини програмового матеріалу, не може впоратися з розв'язуванням задачі та обчисленнями навіть за допомогою класовода.

Для зразка за журналом "Початкова школа" подамо норми оцінювання письмових робіт з математики.

Рівень навчальних досягнень

Бали

Норми оцінювання навчальних досягнень учнів

Початковий

1

Робота виконана, але допущено 9 і більше помилок.

 

 

2

Робота виконана, але допущено 8 грубих помилок або правильно виконано 1/3 запропонованих завдань.

 

 

3

Робота виконана, але допущено 7 грубих помилок.

Середній

4

Робота виконана, але допущено 6 грубих помилок.

 

 

5

Робота загалом виконана, але допущено 5 грубих помилок або правильно виконано 1/2 запропо­нованих завдань.

 

 

6

Робота виконана в повному обсязі, але допущено 4 грубі помилки.

Достатній

7

Робота виконана в повному обсязі, але допущено 3 грубі помилки.

 


Методика викладання математики в початкових класах                                                              95

 

Рівень навчальних досягнень

Бали

Норми оцінювання навчальних досягнень учнів

Достатній

8

Робота виконана в повному обсязі, але допущено 2 гру­бі помилки або правильно виконано 2/3 запропонова­них завдань.

 

 

9

Робота виконана в повному обсязі, охайно, але допущено 1 грубу помилку.

Високий

10

Робота виконана в повному обсязі, з дотриманням усіх визначених вимог, але є 1 негруба помилка або 2-3 охайних виправлення.

 

 

11

Робота виконана в повному обсязі, у ній немає помилок, але є 1 охайне виправлення.

 

 

12

Робота виконана в повному обсязі, правильно й охайно.

 

Підсумкове оцінювання знань, умінь і навичок

Підсумкову оцінку за семестр або за рік виставляють на основі спостере­жень учителя за повсякденною роботою учня, усного опитування, поточних і підсумкових контрольних робіт, яким надається перевага.

§18. Особливості уроку математики в 1 класі

У першому класі чотирирічної початкової школи тривалість уроку 35 хв. На уроці є 1 — 2 фізкультурні паузи. Домашніх завдань не задають.

Учні мають навчитися лічити предмети, називати, читати й записувати числа до 20; засвоїти таблиці додавання і віднімання в межах 10, оволодіти вміннями розв'язувати деякі арифметичні задачі на одну дію та вимірювати довжину відрізків за допомогою сантиметрової лінійки.

Одним з важливих виховних завдань курсу математики, особливо його початкового етапу, є формування в дітей умінь і навичок жити і вчитися в колективі. Учень повинен навчитись підпорядковувати свою навчальну роботу правилам шкільного життя, діяти відповідно до вимог учителя. Він має оволодіти уміннями слухати і відповідати на поставлені запитання. Без цього неможлива фронтальна робота в класі.

У шестирічних дітей переважають процеси збудження над процесами гальмування. У них нестійка увага, вони швидко втомлюються сидіти в одному положенні, їх організм потребує великої кількості рухів. Точні рухи вимагають від дитини великих зусиль. Тому вправи на оволодіння навичками письма мають бути короткочасними.

Треба враховувати, що для шестирічного учня важливо, щоб учитель звертав увагу саме на нього, до нього звернувся із запитанням, його викликав до дошки, його роботу оцінив. Відсутність такої особистої уваги знижує інтерес до занять.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 96 

Важливою особливістю психічних процесів учнів шестирічного віку є конкретність сприймання, наочно-образний характер мислення. Вони краще запам'ятовують факти, події, опис зовнішнього вигляду предметів, схильні до механічного заучування. Значну роль у психічному розвитку першо­класника відіграє наслідування. Він порівнює свою поведінку чи навчальну діяльність з певним зразком. Найавторитетнішим зразком для нього є вчитель.

Учитель навчає дітей правильно поводитись у класі, коридорі, на подвір'ї, для цього він проводить спеціальні вправи на засвоєння норм такої поведінки, опрацьовуючи спочатку окремі операції, а потім і сумарні дії. Учні мають навчитись розміщувати засоби навчання на парті чи на столі, готуватися до уроку, добирати навчальні засоби за вказівками вчителя; відповідати з місця та біля дошки; користуватись дидактичним матеріалом. При цьому вчитель обов'язково мотивує правильну поведінку, з'ясовуючи її перевагу: чому потрібно сидіти саме так, як показано на малюнку; на якій відстані треба тримати зошит чи книжку від очей. Він прагне добитись, щоб правильна поведінка стала потребою учнів.

У проведенні уроків з шестирічками зберігає своє значення основний методичний підхід вивчення математики в початкових класах. Вивчення і опрацювання нового матеріалу, закріплення і засвоєння знань здійснюються за допомогою системи вправ. Вправи здебільшого мають предметно-прак­тичний характер. Крім цього, застосовуються пізнавально-дидактичні ігри.

Програмний матеріал учні шестирічного віку засвоюють в результаті багаторазового повторення практичних дій. Тому небажано практичні роботи замінювати демонструванням їх. Демонстрація — це початок роботи над засвоєнням якихось знань. Учням потрібно не тільки побачити, як вико­нуються певні дії, а й самим виконати їх. Для багатьох вправ характерна така послідовність: а) демонстраційне виконання вправи вчителем; б) фронтальна колективна робота — один учень, користуючись демон­страційними наочними посібниками, виконує вправу біля дошки, а решта учнів класу виконує її на індивідуальному набірному полотні; в) самостійна практична робота.

Зміст практичних робіт значною мірою визначається підручником. У першому півріччі на практичні вправи і демонстрації відводиться 15—20 хв уроку, на роботу в зошиті — 7—10 хв, а решта часу — на інші види навчальної роботи. Зауважимо, що робота з підручником здебільшого має практичний характер.

Розвитку такого вміння потрібно приділяти належну увагу. В роботі з підручником слід виділяти: опрацювання нового матеріалу; самостійну роботу репродуктивного характеру; повторення вивченого матеріалу.

Методика опрацювання нового матеріалу загалом визначена системою завдань підручника. Керуючись нею, вчитель ознайомлює дітей з новим матеріалом спочатку шляхом бесіди чи короткого повідомлення. Пояснення вміщує відповідні демонстрації та практичні вправи. Завдання в підручнику в такому разі використовуються для первинного закріплення. Під керів­ництвом учителя учні розглядають у підручнику малюнки і записи, усно


Методика викладання математики в початкових класах                                                              97

відповідають на поставлені запитання, виконують потрібні практичні завдання.

При розгляді нового матеріалу, який є аналогічним до попереднього, послідовність дій можна змінювати: спочатку проводиться бесіда за матеріалом підручника, а потім організовуються фронтальна та індивідуальна роботи на основі наочних посібників і практичних вправ.

Запитання і вправи репродуктивного характеру, що охоплюють всі питання кожної теми, у поєднанні з бесідою вчителя сприяють активному осмисле­нню, запам'ятовуванню, закріпленню та узагальненню нового матеріалу. Крім цього, вони дають цілісну картину засвоєння його учнями. У першому класі це вправи на лічбу, написання цифр, порівняння чисел, їх склад, заучування таблиць додавання і віднімання, розв'язування прикладів, побудова відрізків та вимірювання їх довжин.

Репродуктивну самостійну роботу з підручником здебільшого ор­ганізовують за поданим у ньому зразком. Деякі завдання учні виконують під диктовку вчителя. Нерідко роботу здійснюють поетапно, з перевіркою правильності виконання кожної частини завдання.

Повторення за підручником вивченого матеріалу проводять у формі фронтальної бесіди, усного або письмового виконання завдання. Робота часто поєднується з демонстраціями на набірному полотні чи записами на дошці.

Формування математичних понять на початковому етапі має пов'язуватись з розвитком мовлення дитини. Те, що не проходить через мовний апарат дитини, залишається для неї мало усвідомленим.

Згідно з теорією поетапного формування розумових дій, яку розробили відомий психолог П.Я. Гальперін і його послідовники, початковий етап процесу формування розумової дії — це складення попереднього уявлення про завдання. Для цього за зразком формується орієнтовна основа дії, тобто поділяється дія на такі дрібні операції, які посильні для учнів і ґрунтуються на засвоєних ними раніше знаннях, уміннях і навичках.

Після ознайомлення з навчальним завданням (коли сформується орієнтовна основа) учні починають безпосередньо виконувати саму дію. Спочатку це має бути дія з матеріальними предметами. Цю вимогу не слід ототожнювати з принципом наочності в навчанні. Йдеться про пошук матеріалізованої форми дії та аналізу її змісту.

За теорією поетапного засвоєння розумових дій оволодіння матеріальною чи матеріалізованою дією ще недостатнє для перенесення дії у план уявлень (внутрішню мову). Перенесення здійснюється спочатку проговорюванням вголос. Без цієї навички виконання дії не буде стійким. Пропущення етапу проговорювання призводить до збільшення кількості помилок порівняно з навчанням, що охоплює всі етапи.

Дидактична гра як форма організації навчальної діяльності учнів шести­річного віку не є домінуючим видом завдань. Значно ширше застосовуються ігрові ситуації, зокрема персонажі казок, мультфільмів, дитячих оповідань (Незнайко, Буратіно, Чебуращка) для постановки запитань і завдань. Проте для учнів будь-яка ігрова форма завдання є грою.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 98 

На уроці гра організовується не для того, щоб діти погрались, а щоб чогось навчились. Тому після проведення гри варто час від часу запитувати: "Чого ви навчилися в цій грі?". Слід оцінювати знання учнів, здобуті в процесі

гри.

Гра не передує виконанню навчальних завдань і не чергується з ними, а є однією з форм організації колективної роботи учнів у класі. В іграх ставляться конкретні математичні завдання. Гра на початку уроку має збудити думку дитини, допомогти їй зосередитися. Якщо ж учні стомлені, то варто провести з ними рухливу гру. В усіх випадках процес гри не має відвертати увагу дітей від математичної мети її проведення. Бажано також застосовувати гру не тільки з близькою, а й з віддаленою метою, наприклад, для формування загальнонавчальних умінь.

У грі мають брати участь (в тих чи інших ролях) усі учні, тому до її проведення слід готувати дітей завчасно. Отже, бажано, щоб гра чи ігрова ситуація мала багаторазове застосування.

Інструкція проведення гри має бути чіткою й зрозумілою, сам процес гри необхідно контролювати й оцінювати. Не можна принижувати гідність учня за поразку в грі. Не слід поділяти учнів на сильних і слабких, встигаючих і невстигаючих.

Для проведення гри потрібно мати достатню кількість ігрового матеріалу, а також набірне полотно, фланелограф, магнітну дошку. Ігровий матеріал має бути чітко систематизований для зручності користування.

Розгляньмо методику використання іграшок для лічби, створення ігрових ситуацій та проведення власне математичних ігор. У першому класі іграшкові предмети використовуються переважно для лічби, у деяких випадках — також для формування математичних понять. Лічба предметів для дітей є цікавою, якщо вона потребує спостережливості, порівняння, виділення предметів з їх сукупності.

Ігри, не пов'язані з лічбою предметів, проводять під назвами: "Скільки?", "Жива нумерація", "Зроби так", "Продовж лічбу", "Яке число пропущено?", "Який за порядком?", "Більше, менше, стільки ж" тощо.

У вивченні першого десятка потрібно, щоб лічба і дії над числами не тільки спиралися на дії з предметами. Не менш важливо, щоб учні збага­чувалися у математичному відношенні. Коли шестирічки роблять перші кроки у навчанні, перехід від оперування предметами до роботи з числами, а потім до дій з числами є обов'язковим.

У процесі лічби такий перехід можна здійснювати на основі вимоги: "Полічити трикутники і покласти стільки ж кружечків". Біля дошки варто застосувати ситуацію ускладнення. Кружечків треба поставити стільки, скільки й паличок. Проте кружечки такі великі, що їх не можна поставити в парі з паличками. Ряд кружечків буде довгим.

Величина і колір іграшок не мають затіняти математичну мету їх використання. Поступово у 1 класі треба перейти до використання силуетних картинок тварин, овочів, фруктів, машин, інструментів тощо. Частину таких силуетних картинок бажано мати і для індивідуальної роботи.


Методика викладання математики в початкових класах                                                              99

Застосовувати ігрові ситуації доцільно під час розв'язування прикладів і задач. З досвіду роботи відомо, що основним видом (будемо називати його першим видом) ігрової ситуації у першому класі є використання персонажів казок, мультфільмів, оповідань. Постановка звичайних навчальних запитань і завдань з участю Незнайки, Буратіно збуджує інтерес і підтримує активну діяльність кожної дитини протягом тривалого часу (3 — 5  хв).

Прийоми залучення знайомих дітям персонажів елементарно прості. Здебільшого використовується лялька для зображення дійової особи. її слова промовляє учитель. Суть ігрової ситуації з'ясовується у вступній частині: "Незнайці треба знайти помилку"; "Буратіно треба виручити з біди"; "Чебурашці треба допомогти розв'язати задачу". Далі йде формулювання завдання. Значна частина завдань використовується з підручника.

Варіаціями ігрової ситуації є читання листа від Буратіно, слухання прохання Незнайки, що звучить по телефону чи записане на магнітофонну плівку.

Другим видом ігрових ситуацій є використання у сюжеті задач дій тварин. Наприклад: "На галявині гралися 3 зайченят. До них прибігли ще 2 зайчики. Скільки зайченят стало на галявині?".

Такі сюжети використовують не тільки для розв'язування задачі, а й для її складання.

До третього виду ігрових ситуацій належать так звані лічилки або цікаві ішрави. Це віршовані завдання. Зрозуміло, що заучувати їх напам'ять учням

ІЦ' СЛІД.

До четвертого виду ігрових ситуацій належать ігри-змагання. Здебільшого ні- парні або групові змагання у розв'язуванні двох стовпчиків прикладів та V називанні таблиць арифметичних дій. Варіанти ігор бувають такі: а) хто більше і правильно розв'яже і запише відповідей до прикладів за 1 хв.; б) хто швидше запише всі випадки складу чисел з двох доданків; в) хто більше назве прикладів із заданими результатами; г) хто безпомилково і чітко розкаже (запише) таблицю додавання числа 3; г) яка команда безпомилково назве таблицю віднімання числа 3.

В оцінюванні переможців треба знати міру. Не варто їх дуже хвалити. Обов'язково слід знайти щось хороше і в "переможених" (усі вміють розв’язувати такі приклади).

До п'ятого виду ігрових ситуацій належать завдання ущільненого характеру. Цей вид добре ілюструють такі ігри: "Доповнити до числа 5", Магазин", "Риболов" тощо.

До шостого виду ігрових ситуацій належать власне математичні ігри. У

першому класі це: "Кругові приклади", "Лото", "Доміно". Усі вони на

додавання і віднімання чисел в межах 10. "Кругові приклади" розв'язують

одночасно всі учні, причому самостійно. Гра в лото проводиться на основі

індивідуальних карток або на основі натурального ряду чисел від 1 до 10.

останньому випадку вчитель диктує приклад, а учень у натуральному ряді

закриває фішкою (кружечком) те число, яке є відповіддю до цього прикладу.

Якщо відповідь повторюється, то учень кладе на число дві фішки. "Доміно"


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 100  у 1 класі використовується як парна гра, тому для її проведення потрібно мати відповідну кількість наборів такої гри.

У практичній роботі використовуються казки, проводяться ігри на відгадування, розпізнавання фігур чи їх зміну, кмітливість (яка спирається на кількісну характеристику) та ін. Ігрових ситуацій можна створити багато, але всі вони мають підпорядкуватись головній меті: учень повинен працювати над математичними завданнями.

На ознайомлення з кожним новим числом здебільшого відводиться два уроки. На кожному з них діти вчаться писати нову цифру і закріплюють навички написання раніше розглянутих цифр. Отже, писати цифри школярі вчитимуться протягом усього часу вивчення нумерації чисел першого десятка, а закріплювати навички письма — протягом всього часу навчання у 1 класі. Тому на перших уроках ознайомлення учнів з написанням цифр не слід їх перевантажувати такими вправами. У дітей ще не розвинені дрібні м'язи, і вони швидко втомлюються.

Готуючись до написання цифр, учні виконують деякі спеціальні вправи у зошиті з друкованою основою. Крім цих вправ, радимо ще практикувати заштриховування (не зафарбовування) тих чи інших фігур (малюнків) олівцем або кульковою ручкою. Штрихувати треба у різних напрямках.

Ознайомлення з новою цифрою проводиться так: а) учитель записує на дошці друковану і письмову форми цифри, аналізує і порівнює ці форми (розповідає, з яких елементів складається цифра); б) пояснює хід руху руки при написанні цифри і розміщення елементів цифри у клітинці аркуша; в) діти виконують "написання" цифри у повітрі або на парті; г) учні пишуть цифру на окремих (пробних) аркушах паперу в клітинку; ґ) два-три учні пишуть цифру на дошці, а вчитель та інші діти аналізують це написання; д) цифру пишуть у зошитах з друкованою основою. Написання цифри у звичайних учнівських зошитах практикується пізніше.

Під час письма вчитель ходить між партами, допомагає правильно писати, виправляє помилки. Написання цифр треба поєднувати з читанням відповідних чисел.

У першому класі кожну цифру діти пишуть на одну клітинку. Прак­тикують написання цифр через одну клітинку.

Охайне й правильне написання цифр — важлива умова розвитку культури математичного письма.

Однією з особливостей навчання учнів шестирічного віку розв'язувати задачі є застосування пропедевтичного етапу роботи — розв'язування задач без арифметичних дій. Відповіді учні знаходять перелічуванням предметів та їх малюнків.

Особливості пропедевтичного стану є такими: не ставиться завдання роз­членувати задачу на умову і запитання; умову задачі вчитель здебільшого повідомляє у ході виконання практичних дій чи відповідних малюнків. Запитання задачі ставиться вже на основі виконаних дій з предметами чи за кінцевим малюнком.

Подамо два зразки такої роботи.


Методика викладання математики в початкових класах                                                              101

Задача 1. На годівниці спочатку було 3 горобці. Потім прилетіло 2 синиці. Скільки всього птахів стало на годівниці?

Прочитавши задачу, учитель організовує практичну роботу дітей.     

Хід бесіди.

Відповідь знайдемо за допомогою кружечків.                     

На годівниці було 3 горобці. Покладіть на парті 3 сірих кружечки.

Далі сказано, що прилетіло ще 2 синички. Покладіть у цей рядок ще 2 жовтих кружечки.

Що означає кожний сірий кружечок? Кожний жовтий кружечок? Покажіть усіх горобців, усіх синичок, усіх птахів.

Нам треба знайти, скільки всіх птахів стало на годівниці. Полічіть кружечки і дайте відповідь на запитання.

Надалі задачі на знаходження суми на пропедевтичному етапі будуть розв'язуватись як на основі предметних дій, так і за малюнками, які діти виконують у зошитах і на дошці.

Задача 2. У бочці було 8 відер води. Для поливання дерев витратили 5 відер. Скільки відер води залишилося в бочці?

Хід бесіди. У бочці було 8 відер води. Візьміть олівець і намалюйте в зошиті в одному рядку 8 кружечків.

Що означає кожний кружечок? (Одне відро води). 5 відер води витратили для поливання дерев. Візьміть олівець і перекресліть 5 кружечків.

Що означає кожен перекреслений кружечок? (Відро води, використане для поливання дерев).

Покажіть решту кружечків. Скільки залишилось незакреслених кружечків?

На пропедевтичному етапі діти мають справу із задачами-діями. Оперуючи предметними множинами, вони усвідомлюють, що операції об'єднання нідповідає дія додавання, а операції вилучення частини предметів — дія піднімання.

Надалі (на основному етапі) учні розв'язують задачі із застосуванням арифметичних дій. Предметна наочність, інсценування сюжету задачі нідіграють велику роль і на цьому етапі. Однак застосовується така предметна ситуація, що виключає знаходження відповіді перелічуванням предметів. Обов'язково треба спочатку вибрати дію, а потім її виконати. Для розвитку пміння вибирати дію для розв'язання задачі застосовують різноманітні прийоми.

Опрацювання геометричного матеріалу. За допомогою лінійки учням важче проводити вертикальну пряму, ніж горизонтальну, вони намагаються повертати зошит чи аркуш. Це треба враховувати і поступово відучувати їх під цього, показуючи правильне положення лінійки, олівця і рук під час креслення відрізків.

Шестирічні діти креслять відрізки за допомогою лінійки із зупинками. Треба навчити їх креслити неперервно, відразу від початку і до кінця.

Пояснюючи будову лінійки, спочатку показують початок відліку (штрих і позначкою 0), потім перший сантиметр, другий сантиметр; після цього шпначають на лінійці 3 см, 5 см.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 102  Геометричні відомості учні засвоюють у процесі безпосередніх спостере­жень геометричних фігур та їх елементів, виготовлення моделей цих фігур, під час виконання практичних, графічних і вимірювальних робіт. Особливу увагу вчитель приділяє розвитку просторових уявлень першокласників.

Розглянемо по одному уроку з двох основних тем програми першого класу: "Нумерація чисел першого десятка" та "Додавання і віднімання в межах 10".

Тема "Число і цифра 4. Написання цифр. Порівняння чисел у межах 4". І. Повторення та закріплення вивченого.

1.  Гра "Не помились".

Учитель показує картки з малюнками предметів, а учні піднімають картки з відповідними цифрами. Учитель показує цифри, а учні відкладають відповідну кількість паличок.

2.  Називання чисел 1, 2 і 3 у порядку від меншого до більшого і від більшого до меншого.

II. Вивчення нового матеріалу.

  1. Бесіда за малюнком у підручнику.

 

Мал. 30

 

Полічіть єнотів на малюнку (мал. 30). Розгляньте друковану цифру 4.

2.  Утворення числа 4.

— Розглянемо, як можна утворити число 4. Покладіть 3 кружечки, а під ними — З трикутники. Якому числу відповідає кожна з цих груп? (Числу 3). Скільки предметів буде в кожній групі, якщо до кружечків додамо 1 кружечок, а до трикутників — 1 Трикутник? Як утворили 4 кружечки? 4 трикутники? Отже, щоб стало 4 предмети, необхідно до 3 додати 1.

3.  Бесіда за вправою 1.

 

Мал. 31

 

Скільки намистинок на нитці зліва? Скільки справа? Як утворили число 4? (Мал. Зі).

4. Порівняння чисел у межах 4 за вправою 2.

Полічи в кожній групі жовті й зелені кружечки. Здобуті числа порівняй (мал. 32).


Методика викладання математики в початкових класах                                                              101

 

Мал. 32                                              

5. Показ і пояснення вчителем написання цифри 4. Написання рядка цифри 4. III. Розвиток знань учнів.

1.  Читання чисел 1, 2, 3, 4 від меншого до більшого і від більшого до меншого.

2.  Лічба і порівняння кількості кружечків за малюнками (вправа 3). (Результати порівняння необхідно записати).

Полічи, скільки кружечків у стовпчиках. Порівняй числа кожної пари (мал. 33).

О  оо оо  о

оо оо оо оо о

оо оо оо оо оо

3>2

Мал. 33 3. Лічба і порівняння кількості вишень за малюнками (вправа 4) (мал. 34).

Мал. 34 4. Написання цифр 2 і 4.

IV. Підсумок.                                       .--------

Розповісти, що треба зробити, щоб одержати число 4, якщо маємо число 3.

Тема "Складання таблиць додавання і віднімання числа 2. Розв'язування прикладів виду 7 + 2— 1,8 — 2-2. Віднімання за допомогою числового відрізка, і кладання і розв'язування задач".

І. Фронтальне опитування.

1.   1) Розкажіть таблицю додавання числа 1. 2) Розкажіть таблицю віднімання числа 1. 3) 3 прикладу 2 + 8 = 10 складіть приклад на віднімання числа 2. 4) Повідомте нідповіді до прикладів: 3+1 + 1;   9-1-1; 7— 1 — 1.

2.  Гра "Яких чисел не вистачає?".

Клас ділиться на дві команди. Учитель називає два числа, а учні кожної команди почергово називають числа, що стоять між вказаними. Перемагає команда, гравці икої дііли більше правильних відповідей.

II. Вивчення нового матеріалу.

І. Робота над складанням таблиць додавання і віднімання числа 2.


Розділ IV. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу                 104

Мал. 35

 

За малюнками клітинок поясни, як знайшли відповіді до прикладів (мал. 35). Прочитай таблиці додавання і віднімання числа 2.

2.  На дошці записано таблиці додавання і віднімання числа 2 без результатів (без відповідей). За вказівкою вчителя учні вибірково повідомляють відповіді до окремих прикладів.

3.  Застосування таблиць під час розв'язування прикладів на дві дії. Використовуючи таблиці додавання і віднімання числа 2, розв'яжи приклади

(вправа 2).

6+1+2                          7-2+1                     7+1-2

4.   Бесіда про розв'язування прикладу 8 — 2 за малюнком числового відрізка (вправа 3) (мал. 36).

0    12   3   4   5   6   7

-2=П

012345678    9 III. Складання і розв'язування задач за малюнками.

1.  Фронтальна робота за вправою 4 (малюнок зліва).

2.  Самостійна робота за вправою 4 (малюнок справа).

Вправа 3. Склади і розв'яжи задачі на вказані дії (мал. 37).


Методика викладання математики в початкових класах                                                              105

Після розв'язування і запису розв'язання учні повідомляюсь умову і запитання задачі, читають приклад і відповідь.                           :

IV.  Розвиток знань учнів.

1.  Повідомлення таблиці віднімання числа 1.

2.  Виконання завдань на визначення складу числа 8.

V.  Підсумок.

Складали таблиці додавання і віднімання числа 2.

В обох зразках уроків головну увагу приділено поясненню нового матеріалу. Тому значну частину часу займає бесіда вчителя, але вона вміщує не тільки відповіді учнів, а й практичне виконання операцій, дії з предметами. Учитель пояснює новий матеріал на основі малюнків і записів у підручнику.

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ V

НУМЕРАЦІЯ ЧИСЕЛ І ДОДАВАННЯ ТА ВІДНІМАННЯ В МЕЖАХ 10

У вивченні математики в першому класі певну роль відіграє дочисловий період, матеріал якого опрацьовується у вигляді окремих уроків. Програмо­вий матеріал дочислового періоду охоплює такі питання: властивості й відношення предметів, взаємне їх розміщення, практичні вправи з групами предметів. Опрацьовуючи ці теми, вчитель має сформувати в дітей уявлення про колір, розміри, матеріал, з якого виготовлені предмети; розміщення їх на площині і в просторі, відношення за довжиною, висотою, шириною тощо, порівняння сукупностей предметів; уявлення про геометричні фігури — круг, трикутник, чотирикутник. Упродовж розгляду цього матеріалу учні повинні вчитися лічити в межах 10.

Розгляньмо один з перших уроків.

Тема "Порядкова лічба. Поняття зліва — направо, справа — наліво; один, усі, кожний, решта; вищий — нижчий. Підготовка до написання цифр". І. Повторення і закріплення вивченого.

1.   Порівняння паличок за довжиною.

На набірному полотні 3 довгі і 5 коротких паличок.

Полічіть окремо довгі й короткі палички. Скільки довгих паличок? Скільки коротких?

2.   Порівняння предметів за довжиною. За вказівкою вчителя учні порівнюють довжину палички й олівця, олівця і ручки, кілька пар предметів з інтер'єру класної кімнати.

II. Вивчення нового матеріалу. 1. Порядкова лічба.

1)  Учитель викликає до дошки чотирьох учнів, пропонує їм стати один за одним так, ніби вони виходять з класу, і запитує: "Хто стоїть першим у цьому ряді? Хто другим?" і т. д. Учитель показує зразок порядкової лічби і пропонує дітям повернутися так, ніби вони заходять до класу. Знову повторює ті самі запитання. Далі на проханий вчителя учні повертаються обличчям до класу. Вчитель звертає їхню увагу на те, що тепер відповідь на  запитання "Хто стоїть першим?" потребує додаткових пояснені, про напрям лічби.

2)  Бесіда за завданням підручника (мал. 38).

Мал. 38


Методика викладання математики в початкових класах                                                              107

Полічи кружечки зліва направо. На якому місці зелений кружечок? Полічи окремо трикутники і чотирикутники; трикутники і чотирикутники разом. 3) Лічба предметів з використанням понять "один", "усі", "решта", "кожний" (да завданням підручника) (мал. 39).

Мал. 39

Назви якусь одну пташку. Назви решту пташок. Полічи птахів зліва направо. На якому місці ластівка? Полічи птахів справа наліво. На якому місці ластівка? Варто поставити ще такі завдання: "Назви кожну пташку. Полічи всіх пташок". 2. Порівняння предметів за висотою (мал. 40).

Мал. 40

Спочатку учні порівнюють за висотою предмети інтер'єру, а потім виконують інпдання за малюнком підручника.

Скільки всього звірят? Назви звірят від найнижчого до найвищого. Між якими шірятами мишеня?

III.  Написання паличок.

Пояснення руху руки під час написання паличок. Написання рядка паличок у іоіниті за зразком у підручнику.

IV.   Підсумок.

Лічили предмети за порядком. Лічили справа наліво, зліва направо. Порівнювали предмети за висотою. Писали палички.

Під час проведення перших уроків математики для підтримання інтересу

I  працездатності учнів важливо своєчасно змінювати види їхньої діяльності

II   урізноманітнювати завдання. Так, виділення за певною властивістю окремих предметів або їх груп треба пов'язувати з термінами "будь-який", "кожний", "один", "всі". Дітей треба вчити одночасно називати й пока-іуиати кожний предмет, будь-який предмет, усі предмети. Відповідні вміння формуються на основі багаторазового виконання дій: показування, називання II розфарбовування предметів.

 


Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  108

У плані підготовки до вивчення теми "Лічба предметів" під час ознайом­лення з правилами лічби доцільно навчити дітей показувати предмети, починаючи з будь-якого, називати й показувати всі предмети, не пропускати жодного і не називати один предмет двічі. Тому перед виконанням таких завдань щоразу слід запитувати: "З якого предмета почнемо показувати?".

У дочисловий період особливу увагу треба приділяти питанням розвитку та формування в дітей загальних навчальних умінь і навичок.

§19. Нумерація чисел в межах 10

Нумерація — сукупність прийомів найменування і позначення чисел. Спосіб іменувати натуральні числа за допомогою небагатьох слів називається усною нумерацією (словесною системою числення), а спосіб позначати (записувати) їх за допомогою небагатьох знаків — письмовою нумерацією.

Метою вивчення нумерації чисел в межах десяти є: сформувати чіткі уявлення про величину (в розумінні кількісного значення) кожного з чисел і початкові уявлення про натуральний ряд чисел; удосконалити вміння лічити предмети; називати кожне число; розпізнавати позначення числа та записувати його цифрою; утворювати число з попереднього й одиниці; порівнювати числа. Учні повинні знати місце числа в натуральному ряді чисел, а також мати уявлення про склад числа з двох менших чисел.

Вивчення кожного з чисел першого десятка проводиться в такій послідовності: ознайомлення з числом і відповідною цифрою, порівняння чисел і склад числа. Опрацювання цих тем будується на основі предметно-практичних дій, роздаткового матеріалу. В роботі над кожним числом потрібно дотримуватись послідовності завдань, поданих у підручнику. Озна­йомлення з новим числом і цифрою будується на таких завданнях: лічба предметів множин, чисельність яких характеризується числом, що розглядається, і показ відповідної цифри; утворення нового числа з попереднього й одиниці; співвіднесення кількості предметів з числом (цифрою) і числа (цифри) з відповідною кількістю предметів; порівняння числа, що розглядається, з одиницею та іншими числами; вибіркова лічба її межах числа, що розглядається (кількісна й порядкова); розгляд і написання відповідної цифри.

План-конспект уроку на тему "Число і цифра 4" подано на с. 105. Після вивчення числа 5 учні ознайомлюються з дією додавання. Тому проілюструймо методику вивчення нумерації шляхом подання трьох планіи конспектів уроків, присвячених вивченню числа 6.

Тема "Число і цифра 6. Написання цифри 6. Порівняння чисел в межах Складання прикладів на додавання за предметними малюнками". І. Повторення і закріплення вивченого (фронтально).

1.  Лічба предметів у межах 5.

2.  Читання прикладу 4-1-1 = 5.

3.  Гра "Мовчанка".


Методика викладання математики в початкових класах                                                              109

Вчитель показує картки з цифрами, а учні — з цифрами, які позначають попередні числа (наступні, "сусідів").                                              '

II. Вивчення нового матеріалу. 1. Бесіда за малюнком у підручнику (мал. 41).

                               

 

Мал. 41

 

Полічіть бегемотів. Розгляньте друковану цифру 6. 2. Бесіда про утворення числа 6 (за підручником) (мал. 42).

5+1 = 6

Мал. 42

Скільки намистинок на нитці зліва? Скільки намистинок на нитці справа? Як утнорили число 6? Прочитати приклад (5 + 1 = 6).

У кожній групі полічити жовті і зелені кружечки. Порівняй числа кожної пари (мал. 43).

ОООООО   6               О                1

ООО            3              ОООООО   6

Мал. 43

 

Показ і пояснення написання цифри 6. Написання рядка цифри 6. III. Розвиток знань учнів.

1.  Гра "Жива нумерація".

Клас поділено на дві команди. Від кожної команди обрано по 6 осіб. Учитель дає 'тим картки з цифрами. За його сигналом команди мають утворити числовий ряд і'іііііі направо. Перемагає команда, яка швидше правильно виконає завдання.

2.   Розв'язування прикладів.

1)   Розв'яжіть приклад 3+1, зобразивши числа доданків кружечками різного і чіп.ору.

2)  Розгляньте малюнки у підручнику (мал. 44).

Мал. 44

 


Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  110

 Як складено приклади у цьому завданні? Які відповіді до прикладів? Прочитайте приклади.

3. Бесіда про послідовність чисел від 1 до 6.

IV. Підсумок.

Лічба в межах 6. Розповісти про утворення числа 6.

Тема "Склад числа 6. П'ятикутник. Шестикутник. Порядкова лічба. Поняття "над", "під", "зліва", "справа". Розв'язування прикладів на основі перелічування предметів".

І. Повторення і закріплення вивченого.

1.  Хвилинка каліграфії (написання цифри 6).

2.  Гра "Доповни до ...".

Вчитель показує картки з числами 1, 4, 2, Зі пропонує ці числа доповнити до 5.

3.  Фронтальне опитування: порівняння чисел і складання прикладів недодавання за малюнками.

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда про шестикутник за малюнками підручника (мал. 45).

Мал. 45

Який многокутник зліва? Скільки паличок посередині? Назви многокутник справа. Чому його можна так назвати? Скільки у нього сторін? Знайдіть у наборі шестикутник, 2. Складання прикладів на додавання з відповіддю 6. За малюнками крабів і морських зірок склади два приклади на додавання (мал. 46).

       

 

Мал. 46

3. Бесіда про склад числа 6. Записування складу числа 6 у вигляді рівності 6 + 1 (мал. 47).

 


Методика викладання математики в початкових класах                                                              111

III. Розвиток знань учнів.

І. Бесіда про просторове розміщення предметів за малюнком на дошці (мал. 48).

З

Яке число зліва від рамки? Над рамкою? Під рамкою? Справа від рамки?\ 2. Порядкова лічба в межах 6. Називання чисел за порядком від 6 до 1. IV. Підсумок. Розказати про склад числа 6. Назвати числа від 6 до 1.

Тема "Склад числа 6. Складання і читання прикладів на додавання. Розпізнавання многокутників. Написання цифр".

I.  Фронтальне опитування.

1)  Розкажіть про склад чисел 3, 4 і 5 з двох чисел.

2)  До кожного з чисел 1, 2, 3, 4 і 5 додайте 1.

3)  Розкажіть, які многокутники ви знаєте.

4)  Покажіть нижню частину дошки, ліву частину, праву частину.

5)  Складіть приклад на додавання з відповіддю 4.

II.  Розвиток знань учнів.

І. Бесіда про склад числа 6 за малюнком підручника (мал. 49).

                 

 

Мал. 49

 

(а малюнком поясни, на які два числа можна розкласти число 6.

.'. Складання і читання прикладів на додавання за вправою підручника (мал. 50).

Пояснити, як складали приклади. Записати приклади в зошит.

ооооо    оооооо      оооооо

2+3=5                4+2=П                 5+1=П

Мал. 50

 


 

Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  112

3. Складання і записування прикладів за малюнком монет (мал. 51). Склади і запиши приклади на додавання.

Мал. 51

4. Розпізнавання многокутників.

Розгляньте малюнок і назвіть многокутники за порядком (мал. 52).

Якими цифрами позначені шестикутники? Який за порядком п'ятикутник?

Мал. 52

5. Написання цифр 5 і 6. III. Підсумок.

Вчили склад числа 6. Розпізнавали многокутники. Складали і читали приклади на додавання.

Ознайомлення дітей з написанням цифри проводиться в такій послі­довності: написання цифри на дошці поелементно; використання таблиці (мал. 53) з метою показу руху ручки під час написання цифри; повторне написання цифри вчителем на дошці; написання учнями цифри в повітрі; написання ними цифри в зошиті за зразком (зразки написання цифри подано на мал. 53).

Мал. 53

Зазначені різновиди вправ застосовуються в процесі розгляду кожного і чисел першого десятка. Тому зміст і будова сторінок підручника на вивчення чисел подібні. Це дає змогу поступово посилювати пізнавальну активність учнів.

Порівняння чисел проводиться в такій послідовності: порівняння чисел на наочній основі (до вивчення числа 5); порівняння чисел на основі знання, як утворити наступне число; порівняння чисел на основі знання того, що


Методика викладання математики в початкових класах                                                              113

кожне число більше за ті числа, які передують йому під час лічби, і менше за всі ті числа, які йдуть за ним.                             "

Для порівняння чисел на наочній основі вчитель виставляє на набірному полотні в будь-якому порядку предметні картинки із зображенням, наприклад, 4 літаків і 3 вертольотів. Учитель пропонує учням визначити, чого більше: літаків чи вертольотів? Учні розкладають предметні картинки вертольотів під картинками із зображенням літаків. Школярі встановлюють, що літаків більше, ніж вертольотів. Скільки літаків? (4). Скільки вертольотів? (3). Яке число більше? (4 більше, ніж 3).

Підготовкою до розуміння дій додавання і віднімання, засвоєння таблиць додавання і віднімання в межах 10 є склад числа. Ознайомлення зі складом числа проводиться на предметній основі. Тут можна вказати на два різновиди вправ: розгляд окремих випадків складу числа і розгляд впорядкованої сукупності пар чисел, на які можна розкласти дане число.

Тема "Склад числа 4. Лічба та написання цифр".

Бесіда. Розгляньте мал. 54 і 55. Скільки листочків на мал. 54? (4). Скільки з них першого і другого видів окремо? (2 і 2). На які два менших числа можна розкласти число 4? (Число 4 можна розкласти на числа 2 і 2).

                

 

                  Мал. 54                                                        Мал. 55

 

Скільки листочків на мал. 55? (4). Скільки з них першого і другого видів окремо? (1 ІЗ). На які два менших числа можна розкласти число 4? (Число 4 можна розкласти па числа 1 і 3).

Розгляньте мал. 56, де зображено чорні і білі кружечки. Скільки всього кружечків у кожному рядку? (4). На які два менших числа можна розкласти число 4? (Число 4 можна розкласти на 3 і 1; 2 і 2; 1 і 3).

Мал. 56

Вправи, складені за малюнками листочків, ілюструють окремі випадки складу числа 4, а за кружечками — всю множину пар чисел його складу.

Після вивчення числа 5 учні ознайомлюються з поняттями "попереднє число" і "наступне число" та порядковою лічбою, з дією додавання і знаком "+" (додати). Іміст роботи ілюструють такі завдання:

1.  Назвіть попереднє і наступне числа до числа 4.                       

2.  Назвіть "сусідів" кожного з чисел, записаних у рамках.

 

 


Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  114

 

 

3

 

Назвіть пропущені числа.

1

2

 

4

5

5

 

3

 

1

 

                   

4.  За записом 5 + 1=6 поясніть, як утворити число 6 (до числа п 'ять додати один, буде шість).

5.  Розгляньте малюнки чашок, зверніть увагу на колір кружечків (мал. 57).

Мал. 57 За малюнком склали приклади на склад числа 6. Пари чисел утвЗЙІовали так:

2 чашки з білими кружечками і 4 з чорними; 3 чашки верхнього рядка"МГнижнього; 4 чашки з чорними кружечками і 2 з білими. Прочитайте рівності:

6 = 2 + 4;                  6 = 3 + 3;                  6 = 4 + 2.

(6 — це 2 і 4, або число 6 складається з чисел 2 і 4).

Під час вивчення нумерації учні ще не розв'язують абстрактних прикладів на додавання (за винятком прикладів на додавання одиниці). За предметними множинами або малюнками вони лише складають приклади і читають їх, знаходять результат перелічуванням. На закінчення вивчення нумерації чисел першого десятка більше уваги звертається на взаємозв'язок між порядковою лічбою і кількістю предметів, поняття "стільки", "скільки", зміну рівночисельності множин.

У межах вивчення нумерації чисел першого десятка ознайомлюємо учнів

3   поняттям нуля.  Поняття про число нуль розкривається на основі відлічування предметів по одному і способом віднімання рівних чисел. Учні повинні усвідомити, що: число нуль можна отримати, якщо з будь-якого числа послідовно відняти всі його одиниці; нуль менше від будь-якого нату­рального числа і має стояти в ряді чисел перед числом 1.

Мал, 58

з - з =


Методика викладання математики в початкових класах                                                              115

Розгляньмо завдання. На мал. 58 зліва листок, на якому сидять три сонечка. Яка подія зображена на малюнку справа? (Всі сонечка полетіли). Скільки сонечок було? Скільки сонечок полетіло? Скільки сонечок залишилося на листку? (На листку сонечок не залишилося, на ньому нуль сонечок). Скільки буде, коли від числа три відняти три? Прочитайте приклад:

з-з = о.

Прочитайте приклади:                   ;.

1-1=0

2

-2

= 0

3

__ о

= 0

4-4 = 0

5

-5

= 0

6

-6

= 0

Порівняйте числа:

 

 

 

 

 

 

5 і 4

4

ІЗ

 

3

І2

 

2і 1

1

ІО

 

0

І0

 

Висновок. Число 0 менше від числа 1. У ряді чисел 0 має стояти перед числом 1.

Далі учні вчаться записувати число нуль цифрою.

§20. Додавання і віднімання в межах 10

Уміння правильно знаходити результати додавання і віднімання в межах 10 — необхідна умова успішного вивчення усних і письмових прийомів виконання цих дій у наступних концентрах. Треба прагнути, щоб учні засвоїли таблиці додавання і віднімання. Це і є основною вимогою вивчення арифметичних дій у 1 класі.

У вивченні дій додавання і віднімання в межах 10 можна виділити такі етапи:

1. Знаходження суми або різниці двох предметних множин перелічуванням предметів (ці операції виконувались при вивченні нумерації чисел).

2.  Ознайомлення з діями додавання і віднімання, зв'язок між ними та символікою цих дій.

3.  Складання і заучування таблиць додавання і віднімання в межах 10; іастосування знань табличних результатів для обчислення виразів на дві дії (однакових чи різних).

4.  Ознайомлення з прийомами додавання і віднімання числа частинами (групами) та переставною властивістю дії додавання.

Розгляньмо зміст і методику роботи на кожному з названих етапів.

1. Знаходження чисельності суми чи різниці двох предметних множин.

Підготовча робота до усвідомлення дій додавання і віднімання та засвоєння табличних результатів цих дій проводиться в дочиеловому періоді та у процесі вивчення чисел першої п'ятірки. В дочисловий період чисельність предметних множин учні знаходять перелічуванням предметів, и в процесі ознайомлення з числами вчаться застосовувати ще й спосіб мрилічування одиниці. Цей спосіб і вправи на склад числа розглядають під час вивчення чисел 1—5. Система вправ на прилічування на цьому етапі передбачає поступове посилення словесних завдань, що сприятиме засвоєнню результатів додавання і віднімання. 116


Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  116

2. Ознайомлення учнів з діями додавання і віднімання, зв'язок дії додавання і віднімання.

Навчання учнів 1 класу додаванню і відніманню проводиться не одночасно. Дія додавання вводиться перед вивченням чисел другої п'ятірки і служить для запису і утворення чисел 6—10 з попереднього й одиниці та складу числа з двох менших. З дією віднімання учні ознайомлюються після вивчення числа 10. Деякий розрив у часі розгляду дій додавання і віднімання полегшує засвоєння відповідних термінів і знаків.

Виконуючи неодноразово дії з множинами, учні усвідомлюють, що операції об'єднання відповідає дія додавання. Вчитель повідомляє, що в математиці для позначення дії додавання використовується знак "+", викладає за допомогою розрізних цифр і знаків "+" і "=" приклад на утворення наступного числа за попереднім і одиницею та подає зразок його читання, наприклад, "до числа 3 додати 1, буде 4".

Під час вивчення нумерації чисел 6—10 формуються вміння застосовувати дію додавання. Слід домогтися від учнів:

—  засвоєння напам'ять випадків додавання, пов'язаних з утворенням чисел: 5+1; 6+1; 7+1; 8+1; 9+1;

—  розуміння, що кожне число, крім одиниці, можна розкласти на два менших числа;

—  вміння правильно читати приклади на додавання, на склад числа. Читаючи приклади на додавання (6 + 1 = 7), треба привчати учнів до

використання таких двох формулювань: до числа шість додати один, буде сім; шість та один — сім. Згодом слід ознайомити їх з такими формулюваннями: шість плюс один, буде сім; шість плюс один дорівнює сім.

Читання вправ на склад числа, поданих записами виду 6 = 4 + 2, варто практикувати трьома способами: шість — це чотири і два; шість складається з чисел чотири і два; шість дорівнює чотири плюс два.

У підручнику з математики є вправи на підготовку до засвоєння таблиць додавання, але треба посилити увагу до деяких різновидів завдань. Варто практикувати читання та списування прикладів з дошки.

Із вправ на склад чисел необхідно більше працювати над такими, які розкривають повну впорядковану сукупність пар чисел складу того чи іншого числа. Наприклад, при розгляді учнями малюнків кружечків спочатку зліва направо, а потім справа наліво слід запропонувати їм назвати пари чисел, на які можна розкласти число 7, або кожну з пар чисел, що утворюють число 7, (мал. 59). (Число сім можна розкласти на шість і один, п'ять і два, чотири і три, три і чотири, два і п'ять, один і шість).

Мал. 59


Методика викладання математики в початкових класах                                                              117

Наприкінці вивчення нумерації чисел першого десятка відводиться урок на узагальнення дії додавання, ознайомлення з термінами "доданки", "сума", "плюс". Однією з вправ на цьому уроці може бути така. У кожного учня є конверт з 3 білими кружечками, а на парті лежать 2 червоних кружечки. За вказівками вчителя учні вкладають у конверт 2 червоних кружечки. Вчитель повідомляє, що білі і червоні кружечки об'єднали. Кружечків у конверті стало більше.

Як позначити виконання дії на письмі? (Учитель записує на дошці потрібний приклад). Прочитайте приклад. Яку дію ми виконали практично? (Об'єднали кружечки). Яка дія виражена в прикладі? (Додавання). Вчитель повідомляє, що числа 3 і 2 — це доданки, а число 5 — сума. Знак дії додавання можна називати по-іншому: плюс.

На основі практичних дій з предметами і розгляду малюнків розкривається конкретний зміст дії віднімання. Так, наприклад, у кожного учня на парті 10 паличок: 7 червоних і 3 білі.

Скільки червоних паличок? Скільки білих? Заберіть білі палички. Які палички залишилися? Скільки паличок залишилося? Більше чи менше паличок залишилося? Якщо від 10 паличок забрати 3 палички, то кажуть: "Від числа 10 відняти 3, буде 7".

Після виконання таких операцій учитель повідомляє, що дію віднімання записують за допомогою знака "—", подає зразок запису і читання прикладу (9 - 3 = 6): від числа 9 відняти 3, буде 6 (пізніше: дев'ять мінус три дорівнює шість). Користуючись предметними картинками, шкалою лінійки, малюнка­ми підручника, учні складають приклади на додавання і віднімання, читають і знаходять їх числове значення.

На основі практичних дій з предметами, розгляду малюнків підручника вчитель розкриває зв'язок між додаванням і відніманням.

Мал. 60

На набірному полотні вчитель виставляє 5 білих і 2 чорних кружечки (мал. 60), а учні — на партах.

Скільки білих кружечків? (5). Скільки чорних? (2). Приєднайте білі кружечки до чорних. Яку дію виконали? (Додавання). Який приклад можна скласти? (5 + 2 = 7). Прочитайте приклад. Назвіть доданки, суму. Відсуньте чорні кружечки. Яку дію виконали? (Віднімання). Які кружечки залишилися? (Білі). Складіть приклад (7 - 2 = 5) і прочитайте його. Прочитати цей приклад ще можна так: від суми 7 відняти доданок 2, отримаємо доданок 5. Відсуньте білі кружечки. Яку дію виконали? (Віднімання). Які кружечки залишилися? (Чорні). Складіть приклад і прочитайте його. (Якщо від суми 7 відняти

 

 


Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  118

доданок 5, то отримаємо доданок 2). Отже, з прикладу на додавання можна скласти два приклади на віднімання.

3. Складання і заучування таблиць додавання і віднімання в межах 10.

Кінцева мета вивчення додавання і віднімання в межах 10 полягає в тому, щоб учень вільно називав результат будь-якого прикладу з множини табличних прикладів. Досвід показує, що досягти цієї мети можна через засвоєння впорядкованих таблиць.

Таблиця додавання в межах 10 охоплює 45 випадків.

1 + 1

                                                                                   1 + 9

На вивчення таблиць додавання і віднімання кожного числа відводиться два-три уроки. Методику роботи щодо складання і вивчення таблиць докажемо на прикладі додавання

віднімання числа 4 (три уроки).

Тема "Складання таблиць додавання і віднімання числа 4. Розв'язування задач знаходження остачі. Побудова відрізка". І. Організаційна частина уроку.

1.  Бесіда про навчання у другому семестрі.

2.  Математична розминка.

1)  Розкажіть таблицю додавання числа 3.

2)  Розкажіть таблицю віднімання числа 2.

3)  Як зменшити число на З?

4)  Повідомте відповіді: 5 + 0; 1 — 0; 6 + 1; 7 -

5)  У Катрусі було 10 коп., а в Ярослава — на 3 коп. менше. Скільки грошей було Ярослава?

II. Вивчення нового матеріалу.

І. Бесіда про складання таблиць додавання і віднімання числа 4.

1+4 = 5

2  + 4 = 6

3  + 4 = 7

4  + 4 = 8

5  + 4 = 9

6  + 4 = їй

5-4=1 6-4 = 2 7-4 = 3 8-4 = 4 9-4 = 5 10 - 4 = 6

Мал. 61


Методика викладання математики в початкових класах                                                              119

У кожній смужці полічіть окремо білі Й голубі клітинки. Поясніть, як знайшли ііідііовіді до прикладів 5 + 4 і 9 — 4. Прочитайте таблиці додавання і віднімання числа 4 (мал. 61).                                                            -

2.  Застосування таблиць під час розв'язування прикладів на дві дії: 6-4+2                   8-4-4               7+3-4                  6-3-3 6-3+4                   6-2+3                  5+4-3                   7+1-4 Приклади першого і другого стовпчиків учні розв'язують за допомогою вчителя

і іііиисують у зошити. Розв'язування прикладів третього стовпчика коментує учитель чи учні. Приклади четвертого стовпчика діти розв'язують самостійно.

3.  Розв'язування задачі (знаходження остачі) (мал. 62).

Було                                Подарували

 

         

 

        Скільки залишилося?

                 Мал. 62

Розглянь малюнок, числові дані і записи, умову і запитання. Розв'яжи задачу і повідом III. Розвиток знань учнів. 1. Побудова відрізків. 1) Виконання вправи за підручником. Пакресли такий самий відрізок.

2) Побудувати відрізок завдовжки 10 см.

2. Розв'язування прикладів на застосування таблиць додавання Ьвіднімання.

IV. Підсумок.

Вчили таблиці додавання і віднімання числа 4.

Тема "Вправи на засвоєння таблиць додавання і віднімання чийла 4. Задачі на іімнходження суми й остачі. Кругові приклади". І. Повторення і закріплення (фронтально).

1.  Збільшіть на 4 числа 2, 5, 4.

2.  Зменшіть на 3 числа 7, 8, 10.

3.  Розв'яжіть задачі.

Задача 1. У хлопчика було 10 коп. Він витратив 4 коп. Скільки грошей залишилося у х/іопчика?

'Задача 2. У дівчинки було 5 коп. їй дали ще 3 коп. Скільки грошей стало у дівчинки? II. Усні обчислення. 1. Гра "Знайди приклад1

 

 

 


Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  120

   На дошці записано приклади:

5+4-2;       8-4-4;         7-4 + 2;       9-3 + 4.

Один учень розв'язує якийсь із цих прикладів і повідомляє відповідь, а решта дітей відгадує, який приклад він розв'язав. Наступний приклад розв'язує інший учень.

2. Розказування таблиці віднімання числа 4 ("ланцюжком").

III. Розвиток знань учнів.

1. Складання і розв'язування задачі на знаходження остачі за малюнком підручника (мал. 63).

Мал. 63

Розглянь малюнок. Скільки ялинок було? Скільки продали? Склади задачу. Повідом її умову і запитання. Розв'яжи задачу усно.

2.  Розв'язування прикладів на дві дії.

Розв'яжи приклади. Прокоментуй розв'язання прикладів другого стовпчика. 6+3-4                   6+4-3                        7-4+2                   2+4-3

1+4+4                 0+2+4                          5-4+3                   1+3-2

3.  Бесіда про кругові приклади.

5 + 4

 

7 - 2

 

6-2

 

 

9-3

 

4-4

 

0 + 7

4. Розпізнавання геометричних фігур.

вн

 

Мал. 64

У кожному рядку є схожі фігури й одна зайва ("чужа"). Знайди і назви зайву фігуру (мал. 64).


Методика викладання математики в початкових класах                                                              121

IV. Підсумок.

Розв'язували задачі. Повторювали таблиці додавання і віднімання числа 4. Розв'язували кругові приклади.

Тема "Задачі на знаходження суми (остачі). Вправи на засвоєння таблиць додавання і віднімання. Вимірювання довжини сторін многокутників. Побудова чотирикутника на зразком".

І. Опитування (індивідуальне, один з учнів відповідає біля дошки).

1.  Розказати таблицю віднімання числа 4.

2.   Задача. Хлопчик вирізав 3 трикутники і 4 чотирикутники.  Скільки всього многокутників вирізав хлопчик?

В цей час один з учнів за партою чи на дошці виконує завдання, подані у картці. Картка:

1)  4 + 4-1;        5-4 + 2;       6 + 4-3.

2)  У брата є 10 коп., а в сестри — на 3 коп. менше. Скільки грошей у сестри?

II.  Усні обчислення.

1)  Розказати таблицю віднімання числа 3.

2)  Збільшити на 4 числа: 1, 0, 5, 3.

3)  Назвати всі числа від 10 до 0.

4)  Біля ставка росло 7 верб, а осокорів - на 2 менше. Скільки осокорів росло б,і|ія ставка?

III.  Розвиток знань учнів. 1. Робота над задачами.

1) Фронтальне складання і розв'язування задачі (мал. 65).

Було

Розбилося

Скільки залишилося?

Мал. 65 2) Усне розв'язування задачі за підручником (мал. 66).

Скільки копійок залишилося? Мал. 66

3) Складання і розв'язування задачі за підручником. Розглянь малюнок. Склади і розв'яжи задачу (мал. 67).

122


Розділ V. Нумерація чисел і додавання та віднімання в межах 10                                                  122

Прийшло

Було

З

Скільки стало?

Мал. 67

■2.: Бесіда про вимірювання довжини сторін многокутників за малюнком у підручнику (мал. 68).

Мал. 68

Виміряйте довжину найбільшої сторони трикутника. Виміряйте більші сторони чотирикутників. Побудуйте один чотирикутник у зошиті. 3. Розв'язування прикладів за записами на дошці. IV. Підсумок. Складали і розв'язували задачі. Будували чотирикутник у зошиті.

На основі різноманітних і численних вправ знання табличних випадкі» додавання і віднімання в межах 10 необхідно довести до автоматизму. Окремі учні засвоюють таблиці вже в процесі їх складання. Однак для багатьох цей процес більш тривалий. Диференційована робота щодо засвоєння учнями таблиць має тривати до кінця навчального року. Основними видами роботи є різні форми читання таблиць, їх відтворення та застосування. Подамо зразки завдань (на прикладі числа 4).

Читання таблиць

Один плюс чотири — п'ять.             П'ять мінус чотири — один.

Два плюс чотири — шість.               Шість мінус чотири .— два.

Три плюс чотири — сім                   Сім мінус чотири — три

■ і т. д.                                               і т. д.


Методика викладання математики в початкових класах                                                              123

Робота над запам'ятовуванням таблиць додавання і віднімання пов'язана і реалізацією таких завдань: прочитати таблицю додавання (віднімання) числа; прочитати таблицю додавання (віднімання) числа від більшого результату до меншого; прочитати таблицю додавання числа 4 разом з відповідними прикладами таблиці віднімання числа 4; прочитати підряд результати таблиці додавання (віднімання) числа 4; прочитати частину таблиці додавання (піднімання) числа 4, починаючи, наприклад, з числа 3; прочитати напам'ять тпблицю додавання (віднімання) числа 4.

Відтворення і застосування таблиць

Користуючись кружечками, складіть таблицю додавання числа 4. Запишіть іп(>лицю.

Складіть таблицю віднімання числа 4 з таблиці додавання числа 4.

Користуючись таблицями віднімання чисел 3 і 4 (таблиці записані на дошці), назвіть відповіді до таких прикладів: 4-3             5-4            9-8

8-4             10-3           9-4

Користуючись таблицями, розв'яжіть приклади тільки на додавання та піднімання числа 4.

6 + 4             2 + 2            4- 1 ,

4-3             10-4           9-4

Подібні вправи виконують і за записами таблиць з пропусками або взагалі беї відповідей. Якщо учень не знає відповіді, то вчитель пропонує знайти її ні заповненою таблицею або переліком предметів. В обох випадках пропонується прочитати вголос всю таблицю.

Наприкінці опрацювання теми варто практикувати повідомлення табличних результатів у вигляді "гри в мовчанку".

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

                     

Застосування знань табличних результатів для обчислення виразів на дві дії

Особливістю підходу до застосування знань табличних результатів додавання і віднімання є введення відразу після складання тієї чи іншої иіблиці вправ на обчислення виразів, що містять дві дії. Наприклад, після шшчення додавання і віднімання числа 5 пропонують вправи: 5 + 5-1       3 + 5 + 2       4 + 5+1       10-5 + 3 7-5+4       8+2-5       5-5+3       2+5+3

Такі вправи змушують учня тримати деякий час результат в пам'яті, що підішщує ефективність запам'ятовування таблиць.

4. Ознайомлення з прийомами додавання і віднімання числа частинами їм переставною властивістю дії додавання.

Після вивчення всіх таблиць додавання і віднімання в межах 10 розглядають інші прийоми знаходження результатів дій з одноцифровими числами: додавання і віднімання чисел 2 і 3 по 1; додавання і віднімання чисел 3, 4 і 5 частинами; переставна властивість дії додавання.

 


Розділ VI. Нумерація чисел 11-20.

Табличне додавання і віднімання з переходом через десятої*

______________........„ ..^^^.ліуіуим через десятої

одноцифрових чисел з переходом через десяток. А зараз пригадаємо порядок чисел при лічбі та позначення чисел цисЬпями

.........  ,,^^л цифрами.

II. Повторення і закріплення (за підручником)

1.   ПсОЧИТЯЙТР  нот" ■"■--------

... .___г.,ии,пші ут підручний

. Прочитайте назви чисел першого десятка.

Докажіть картками пропущені цифри.

о    г,               •    —'""   "^пущені  ЦИфПИ

2. Розгляньте малюнки (мал. 69) і записи.

9+1=

" Мал. 69

Як утворили число 10?                                                                          Десяток

Як можна назвати десять одиниць? (Десяток).

Назвати предмети, які лічать десятками.

3. Накресліть два відрізки: 10 см і 1 см.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Практична робота з дидактичним матеріалом.

Відлічіть 10 паличок. Як інакше можна назвати цю кількість паличок? (Десяток). Зв'яжіть їх у пучок. У пучку 10 паличок. Як одержати число, наступне за числом 10? Покладіть одну паличку на десяток паличок. Скільки всього стало паличок? Один на десять   — одинадцять.

Скільки десятків і скільки одиниць має число одинадцять? Візьміть пучок-десяток у ліву руку, а окрему паличку — в праву. Назвіть числа від 8 до 11, прилічуючи по одному.

Як одержати число, наступне за числом 11 ? Покладіть ще одну паличку. Скільки стало паличок на десятку? Скільки всього паличок? (Дванадцять). Скільки в числі 12 десятків і скільки окремих паличок?

Аналогічно вчитель пояснює утворення чисел до 20. Він звертає увагу учнів на те, що в назві чисел спочатку вказується кількість одиниць.

2. Робота за підручником (мал. 70).

Методика викладання математики в початкових .класах

127

Скільки білих квадратиків у першій групі? Скільки голубих? Як дізнатися, скільки неього квадратиків?

Полічіть, скільки білих квадратиків і скільки голубих у кожній групі (у кожній парі). Скільки всього квадратиків у кожній парі? Прочитайте зверху вниз назви чисел. Порівняйте другу і третю групи. На скільки квадратиків більше у третій групі, ніж у другій? На скільки одиниць відрізняється число 13 від числа 12? Назвіть сусідів числа 18 (17 і 19). Скільки десятків і скільки окремих одиниць у числі 17? 20?

IV.  Розвиток знань учнів. Розв'язування прикладів (самостійна робота).

10-8 + 5                    5-2-3                   4 + 4-2

2. Розв'язування задачі.                                                                             іфра*«й.

Задача. Маса індички 9 кг, маса гуски на 3 кг менша. Яка маса гуски?

V.  Підсумок.

Вчили числа другого десятка.

Основні вправи на закріплення теми:

1.  Утворіть число з пучка-десятка і окремих паличок (вправу виконують у межах будь-якого вивченого числа).

2.  Полічіть предмети (палички, овочі, фрукти) в межах кожного з чисел другого десятка.

3.  Назвіть за порядком всі числа: від 1 до 15; від 18 до 16; від 20 до 12.

4.  Назвіть два числа, кожне з яких менше, ніж число 18.                      * '

5.  Назвіть число, яке при лічбі йде за числом 18.

6.  Як можна утворити число 16 з попереднього?

7.  Яке з чисел більше: 13 чи 18?

8.  Скільки десятків і скільки одиниць у числах 17 і 20?

Письмова нумерація. Вивчення письмової нумерації розпочинається не із записування чисел, а з читання двоцифрових чисел. На вивчення письмової нумерації; випадків додавання і віднімання, пов'язаних з нумерацією; повторення й закріплення попереднього матеріалу та розв'язування задач відводиться 7 год. На першому уроці з'ясовують, що для запису чисел 11— 20 використовують ті самі цифри, але кожного разу треба дві цифри.

Розгляньмо методику першого уроку.

Тема "Письмова нумерація чисел 11 — 20. Запис чисел під диктовку. Задачі на зменшення числа на кілька одиниць".

1.  Повторення і закріплення (фронтально), і. Назвіть "сусідів" чисел 12 і 19.

2.  Назвіть усі числа від 20 до 14.

3.  Скільки десятків і скільки окремих одиниць у кожному з чисел 14 і 17?

4.  Скільки всього сантиметрів в 1 дм 7 см? У 2 дм? II. Підготовча робота.

Бесіда. На малюнку маємо пучки-десятки й окремі палички (мал. 71).

Мал. 71

У першому рядку десять паличок, або 1 десяток. Число десять записуємо цифрами і 0. Запис 10 означає, що в числі 1 десяток, а одиниць немає.

Методика викладання математики в початкових класах

129

У другому рядку 11 паличок, або 1 десяток і ще 1 паличка. Число одинадцять записуємо цифрами 1 і 1. Запис означає, що в числі 1 десяток і 1 одиниця.

У третьому рядку 15 паличок, або 1 десяток і 5 окремих паличок. Число п'ятнадцять записують цифрами 1 і 5. Запис 15 означає, що в числі 1 десяток і 5 одиниць.

У четвертому рядку 20 паличок, або 2 десятки паличок. Число двадцять записують цифрами 2 і 0. Запис 20 означає, що в числі 2 десятки, а одиниць немає.

Потім учитель звертає увагу учнів на те, де саме записано десятки й одиниці, робить висновок: якщо лічити справа наліво, то можна сказати, що одиниці записують на першому місці, а десятки — на другому.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда за предметним абаком з двома рядами кишеньок: верхні дві кишеньки для паличок, а нижні дві — для цифр.

Учитель послідовно вкладає у праві кишеньки палички і відповідні цифри. Коли в праву кишеньку треба покласти 10 паличок, учитель зауважує, що нижня кишенька має місце лише для однієї цифри. Тому зв'яжемо 10 паличок у пучок і покладемо у ліву кишеньку на місце десятків. Під пучком-десятком поставимо цифру 1, а під порожньою правою кишенькою — цифру 0. Отже, так ми позначили цифрами число 11.

Поставимо у верхню кишеньку знову одну паличку, а у нижню цифру 1. Всього на пбаці буде одинадцять паличок. Число одинадцять позначено цифрами 1 і 1 (мал. 72).

Мал. 72

Далі вчитель на абаці показує решту чисел другого десятка і позначає їх цифрами. Учні читають кожне число.

2. Читання чисел у нумераційній таблиці.

Десятки

Одиниці

1

0

1

6

1

5

Десятки

Одиниці

 

2

0

 

1

9

 

1

1

 

130

Розділ VI. Нумерація чисел 11—20. Табличне додавання і віднімання з переходом через десяток

3. Лічба клітинок і запис чисел під керівництвом учителя (мал. 73).

Мал. 73

4. Читання і записування чисел під диктовку.

Дванадцять

Чотирнадцять

Сімнадцять

П'ятнадцять

Шістнадцять

Вісімнадцять

Одинадцять

Тринадцять

Двадцять

IV. Розвиток знань.

1. Складання і розв'язування задачі за малюнком (мал. 74).

10 кг

Мал. 74

2. Порівняння числа і виразу.

З [] 2 + 1 + 1 V. Підсумок. Вчилися записувати числа цифрами.

Засвоєнню десяткового складу чисел, усвідомленню величин числа та співвідношенню чисел сприяють вправи на порівняння чисел, на додавання і. віднімання виду 10 + 7; 17-7; 17-10; 13+1; 14-1.

Методика викладання математики в початкових класах

131

Перші вправи на порівняння чисел слід виконувати за предметними малюнками. Потім можна порівнювати числа на основі знання про місце числа в натуральному ряді: число 15 називають при лічбі після числа 12, отже, число 15 більше за число 12.

Випадки додавання і віднімання пояснюють на основі предметних дій та ш допомогою малюнків (мал. 75, 76).

Мал. 75

Поступово привчають учнів до словесних ооґрунтувань.

10 + 7 — це 1 дес. та ще 7 од., всього 17.

17 — 7. У числі 17 є 1 дес. і 7 од. Якщо відняти 7 од., то залишиться 1 дес,

10.

17 - 10. У числі 17 є 1 дес. і 7 од. Якщо відняти 1 дес, то залишиться 7 од.

132

Розділ VI. Нумерація чисел 11-20. Табличне додавання і віднімання з переходом через десяток

§22. Складання та засвоєння таблиць додавання і віднімання з переходом через десяток

Складання і вивчення таблиць проводиться послідовно від найменшого До найбільшого другого доданка і відповідно від'ємника (табл. 15).

Таблиця 15

-9

За такої послідовності кількість результатів додавання і віднімання, що треба засвоїти напам'ять, зростає поступово. Отже, на перших уроках можна більше уваги приділити прийомам обчислень. Розгляньмо спочатку ці прийоми, а потім методику складання і заучування таблиць.

Додавання. Результат додавання одноцифрових чисел можна знайти перелічуванням суми, прилічуванням одиниць другого доданка, додаванням другого доданка частинами, а для деяких випадків і на основі переставної властивості.

Основним у процесі складання таблиць є прийом додавання частинами: другий доданок розкладають на такі два числа, одне з яких доповнює перший доданок до десяти (7 + 8=7 + 3 + 5=10 + 5=15).

Теоретична основа прийому — сполучна властивість дії додавання, але формулювання її учням не подається. На практичній задачі з'ясовують, що числа можна додавати частинами. З метою підготовки до застосування прийому додавання числа частинами треба розвинути в учнів уміння допов­нювати будь-яке одноцифрове число до 10 та подавати одноцифрове число у вигляді суми двох доданків, один з яких заданий. Для цього вони виконують такі вправи:

1. Кожне з чисел 4, 7 і 10 запишіть різними способами у вигляді суми двох доданків (склад числа).                          ,.

Зразок:

5 = 4+1;    5 = 3 + 2;    5 = 2 + 3;     5=1+4.

Методика викладання математики в початкових класах

133

2. Доповніть до 10 кожне з чисел.

 

10

8

7

5

4

2

1

2

3

 

 

 

 

3.  Заповніть пропуски: 10 = 6 + []і т. д.

4.  Закінчіть усно кожне з висловлювань: 8 — це З І... (п'ять).

Значну увагу слід приділити виразам на додавання трьох чисел, два з яких у сумі складають 10. Наприклад: 8 + 2 + 5.

Віднімання. Вивчаючи табличні випадки віднімання з переходом через десяток, застосовують такі прийоми обчислення:

1.  Віднімання чисел частинами (13 — 5= 13-3-2 = 8).

2. Віднімання числа від 10 з подальшим додаванням одиниць зменшуваного (12-7 =□, 10-7 = 3,3 + 2 = 5).                                                              '■'

3.  Знаходження результату віднімання на основі таблиці додавання (14,— 6 = 8). Міркування: 14 — це 6 і 8, якщо відняти 6, то залишиться 8.

Теоретичною основою першого прийому є правило віднімання суми від числа, другого — віднімання числа від суми, а третього — зв'язок дій додавання і віднімання. Такі відомості розглядають у практичному плані.

Віднімання суми від числа розглядається у вигляді віднімання числа частинами. Пояснення подається з елементами бесіди на основі дій з предметами чи відповідного малюнка. У підручнику для пояснення вміщено записи і малюнки (мал. 77).

9-5 = 4;                                    9-3-2 = 4.

Мал. 77

Щоб підготувати учнів до використання прийому, що грунтується на знанні таблиць додавання, треба повторити зв'язок дій додавання і віднімання (складання прикладів на віднімання з прикладів на додавання: 5 + 3 = 8, отже, 8-5 = Зі8-3 = 5)та застосовувати цей прийом (з поясненням) для чисел першого десятка (9 - 7 = 2). Пояснення: 9 — це 7 і 2; якщо відняти 7, то залишиться 2.

У багатьох випадках прийоми обчислень зручно ілюструвати за шкалою лінійки. Наприклад, за шкалою лінійки складіть і запишіть відповіді прикладів на додавання і віднімання (мал. 78).

Розділ VI. Нумерація чисел 11-20

____, -.

Табличне додавання і віднімання з пе

Мал. 78

Після розв'язання цих прикладів (3 + 2 + 3 = 8і10-3-1=6) слід запитати, скільки всього одиниць додали в першому прикладі і скільки всього одиниць відняли в другому прикладі.

Складання таблиць додавання і віднімання та їх первинне закріплення. Випадки табличного додавання і віднімання з переходом через десяток ґрунтовно вивчаються у 2 класі. Методику складання таблиць покажемо на прикладі двох уроків: додавання і віднімання числа 2 та числа 7. Однак спочатку висловимо думку про доцільність попереднього (пропедевтичного) ознайомлення з "повними" таблицями додавання і віднімання у 1 класі під час повторення програмового матеріалу в кінці року.

Таке ознайомлення зводиться до введення в урок повторення двох вправ на зразок таких:

1. За поданими записами знайди суми. 8 + 3 =П               9 + 3 =П

/\  У             /\   У

2   1                 12

2. Розкажи (прочитай) таблицю додавання числа 3.

1+3 = 4                     2 + 3 = 5                     і -іл =.і-і

4 + 3 = 7

 + 3 = 11

Досвід роботи вчителів показує, що таке випереджальне ознайомлення позитивно впливає на подальше вивчення та засвоєння таблиць додавання і віднімання чисел.

Розгляньмо ж вказані уроки.

Тема "Таблиці додавання і віднімання числа 2. Задачі на різницеве порівняння і на знаходження невідомого доданка".

I.  Математична розминка (або аналіз контрольної роботи).

II.  Опрацювання таблиць додавання і віднімання числа 2.

1. За малюнками кружечків скласти приклади на додавання і віднімання числа 2. Повідомити відповіді до прикладів (мал. 79).

ООООООООООО0

Мал. 79                         ........

2. Робота за підручником.

Прочитай таблиці додавання і віднімання числа 2.

Методика викладання математики в початкових класах

135

Пояснити та записати прийоми додавання і віднімання чисел з переходом через

МІ'ГИТОК.

1

 

2

=   3

2

 

2

—  4

3

 

2

_     с

4

 

2

= 6

5

 

2

_    у

6

 

2

=   8

7

 

2

=   9

8

 

2

=   10

9

 

2

=   11

3

■?

-І-

2

=   і

4

 

Ні.',:

2

_   2

5

І-

2

__     о

6

 

2

=   4

7

 

2

_   с

8

 

2

=   6

9

 

2

=   7

10

 

2

О —       О

11

 

2

=   9

             

3.  Коментоване та самостійне розв'язування прикладів.

11-2-4                  14-1-1                   14-10 + 6               "10 + 7 + 1

9 + 2-1                    10-3-7                  15-5-5                  10 + 3-1

4.  Запиши й обчисли суму і різницю чисел 9 і 2.

III.  Робота над задачами.

1.  Фермер за планом мав зібрати врожай пшениці за 10 днів, а зібрав за 8 днів. На скільки днів раніше терміну зібрано врожай пшениці? (Розв'язати фронтально).

2.  Хлопчик поклав у коробку 4 іграшки. їх стало 10. Скільки іграшок було в коробці спочатку? (Розв'язати самостійно).

IV.  Підсумок.

Вчили таблиці додавання і віднімання числа 2. Знання таблиць застосовували для розв'язування прикладів.

При складанні таблиць варто звертати увагу учнів на можливість шстосування різних прийомів обчислень. Переставну властивість додавання для знаходження табличних результатів вперше застосовують для випадку 5 + 6. Подамо зміст бесіди.

Будемо складати таблицю додавання числа 6. За поданими записами прочитайте псі випадки додавання, відповіді до яких не більші від 10.

Розглянемо суму 5 + 6. Другий випадок більший за перший. Поміняємо доданки місцями. Ми знаємо, що 6 + 5 = 11. Чи буде сума 5 + 6 теж дорівнювати 11? На основі якої властивості? (На основі переставної властивості додавання).

Для решти випадків додавання числа 6 застосуємо спосіб додавання числа частинами.

При додаванні числа 7 способом переставляння доданків можна знаходити гри результати (4 + 7, 5 + 7, 6 + 7). Перше застосування переставної властивості вчитель пояснює сам, а потім дає лише вказівку, які вирази обчислювати на основі цієї властивості.

136

Розділ VI. Нумерація чисел 11-20 Табличне додавання і віднімання з переходом через десяток

Тема "Таблиці додавання і віднімання числа 7. Складання задач за коротким записом. Зв'язок між сумою і доданками".

І. Перевірка домашнього завдання й опитування (індивідуально). Вчителі, перевіряє домашнє завдання, проходячи між рядами парт.

1.  Сказати з пам'яті таблицю віднімання числа 6.

2.  Червоних кружечків 12, а зелених — 5. Яких менше? На скільки менше? Картка (для опитування другого учня).

1.  Обчислити:   10 + 3-5;      12-1-6.

2.  Було 15 коп., витратили 6 коп. Скільки грошей залишилося? II. Усні обчислення.

1.  Сказати почергово таблицю додавання числа 6.

2.  Гра "Мовчанка".

10                4             10

III. Опрацювання таблиць додавання і віднімання числа 7.

1.  За малюнками кружечків скласти приклади на додавання і віднімання числа 7, Повідомити відповіді (мал. 80).

ооооооооооооо

Мал. 80

2.  Робота за підручником.

Прочитай таблиці додавання і віднімання числа 7.

За записами пояснити додавання і віднімання числа 7 з переходом через десяток,

5 + 7 = 12 тому, що 7 + 5 = 12.

12 - 7 = 5 тому, що 12 = 5 + 7.

1

 

7

=  8

 

2

 

■7

=  9

 

3

 

7

=   10

 

4

4-

7

=   11

 

5

і

7

=   12

 

6

 

7

=   13

 

7

 

7

=   14

 

8

 

7

=   15

 

9

 

7

=   16

 

8

 

7

=   1

9

 

7

—   2

10

 

7

=   з

11

 

7

=   4

12

 

7

__       С

13

 

7

=   6

14

 

7

=   7

15

 

7

=   8

16

 

7

=  9

               

3. Коментоване та самостійне розв'язування прикладів 6 + 7-4             7 + 7-5                    14-6-3

Методика викладання математики в початкових класах

ш

IV. Робота над задачами.

1. Фронтальна робота за даними записами у підручнику.

1)     .___________________.         2)

 

 

[Тз

кг

 

 

 

 

?

 

 

 

На 6 кг

менше

 

 

 

 

8 кг

1    ?    1

 

 

На 7 кг більше

             

Розгляньмо перший запис. Є дві рамки. У першій рамці записано 13 кг, у другій — поставлено знак запитання. Це означає, що у задачі має бути дві величини — відома І невідома. Що сказано про невідому величину? Що вона на 6 кг менша від відомої. Чи цим записом (схемою) складемо задачу про купівлю картоплі і моркви. Хто бажає ■ казати задачу? (Учень повідомляє задачу). Повторимо задачу:

Мама купила 13 кг картоплі, а моркви на 6 кг менше. Скільки вона купила л ілограмів моркви ?

Якою дією розв'язується ця задача?

Запишемо: 13 — 6 = 7 (кг).

Відповідь. 7 кг.

Аналогічно проводиться робота за другим схематичним записом.

V. Розвиток знань.

І. Повторення назв чисел при дії додавання. Зв'язок між сумою і доданками

9 + 6= 15

Від суми відніми один з доданків. Який висновок можна зробити? (Якщо від суми відняти один з доданків, то одержимо інший доданок). 2. Усне опрацювання завдань на закріплення.

1)  Перше число 8, друге — 7. Знайти суму цих чисел.

2)  Сума двох чисел 13. Одне число 7. Чому дорівнює інше число?

3)

13

11

12

14

15

7

 

 

 

 

7

4

5

9

8

14

 

 

 

 

VI. Підсумок.

Сказати з пам'яті таблицю віднімання числа 7.

Таблиці додавання і віднімання учні повинні засвоїти напам'ять. Цьому Підпорядкована як методична система складання таблиць та їх первинного зііеиоєння, так і система тренувальних вправ. У системі тренувальних вправ можна виділити три групи завдань: відтворення прийомів обчислення, від-тпорення таблиць в їх певній системі, застосування знань табличних результатів у різних ситуаціях. 138

Розділ VI. Нумерація чисел 11-20, Табличне додавання і віднімання з переходом через десяток

Відтворення прийомів обчислення. У ході опитування, усних обчисленії чи повторення вчитель пропонує пояснити розв'язання того чи іншого прикладу. Тут застосовують такі різновиди завдань:

Мал. 81

. Поясніть розв'язання прикладів на основі предметного унаочнення (наприклад, за допомогою кружечків і набірного полотна) (мал. 81): 8 + 6= 14; 14-6 = 8.

2.  Поясніть розв'язання за даним розгорнутим чи структурним записом, наприклад: 7 + 9 = (7 + 3) + 6 = 16.

3.  Поясніть розв'язання, не спираючись на наочність і записи (будь яким способом, зазначеним способом, різними способами).

Відтворення таблиць. Різні види відтворення таблиць варто практикувати до повного їх засвоєння учнями. Подамо зразки постановки завдань (па прикладі додавання і віднімання числа 6).

1. Читання таблиць:

а)  прочитайте таблицю додавання (віднімання) числа 6 за підручником або із зошита;

б)  прочитайте всі випадки табличного додавання числа 6 з переходом через десяток;

в)  прочитайте всі випадки табличного додавання числа 6 з переходом через десяток разом з відповідними випадками віднімання числа 6; прочитайте таблицю віднімання числа 6 за зведеною табл. 16.

Назвіть тільки результати додавання числа 6.

2.  Відтворення таблиць напам'ять:

а) прочитайте таблицю додавання числа 6 за підручником, а потім закрийте підручник і скажіть таблицю напам'ять;

б)  назвіть випадки табличного додавання і віднімання числа 6, подані у записах:

Методика викладання математики в початкових класах

139

Таблиця 16

 

+ 1

+2

+3

+4

+5

+6

+7

+8

+9

1

2

3

4

5.

6

7

8

9

10

2

3

4

5

6

7

8

.9

10

11

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

5

6

7

8

9 ,

10

11

12

13

14

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

 

-1

-2

-3

-4

-5

-6

 

О О

-9

Застосування табличних результатів. Серед вправ на застосування шОлиць додавання і віднімання можна виділити дві групи. До першої групи полежать вправи, яким "властиве" повільне застосування табличного результату: знаходження значень виразів на дві операції (7 - 2 + 6; 7 + 5 - 3) ні ииразів з буквеними даними ([«] + З, якщо [а]= 8); порівняння виразів і чисел (12 - 7 і 6; 7 + 8 і 14), заповнення "віконець" (доберіть потрібні числа: 11 ь 3 = 12; П - 8 = 6). Розв'язуючи такі вправи, табличний результат треба їсикий час тримати в оперативній пам'яті, а це сприяє його запам'ятовуванню.

До другої групи належать вправи на швидке застосування табличних і'і1 іультатів: усне повідомлення відповідей на пропоновані вчителем табличні имрази; математичні диктанти; різні ущільнені завдання (гра в "мовчанку", н'шіьшення чи зменшення чисел на кілька одиниць та ін.). Вправи другої і руни служать для контролю засвоєння таблиць учнями та формування ипііичок швидких обчислень. Остання має істотне значення для вивчення ніштабличних випадків дій додавання і віднімання.

РОЗДІЛ VII

НУМЕРАЦІЯ ЧИСЕЛ 21-100. АРИФМЕТИЧНІ ДІЇ В МЕЖАХ 100

Під час вивчення нумерації чисел учні вчаться порівнювати числа; повторюють одиниці довжини (сантиметр, дециметр) і ознайомлюються з новою одиницею довжини (метр) та новою одиницею вартості (гривня); ознайомлюються з поняттям "одноцифрові і двоцифрові числа"; розглядають випадки додавання і віднімання, пов'язані з нумерацією чисел (45 + 1; 45 -1; 40 + 3; 3 + 40; 43 — 3; 23 — 20), та додавання і віднімання чисел другого розряду (20 + 30; 70 - 40); розв'язують задачі складанням виразу; ознайомлюються з прямим кутом, прямокутником та календарем.

Додавання і віднімання двоцифрових чисел розглядають у такій послідовності: усне додавання і віднімання без переходу через десяток; письмове додавання і віднімання двоцифрових чисел; усне додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток. Письмові прийоми виконання дій першого ступеня легші, ніж усні, тому розгляд випадків пись­мового додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток передує вивченню усних прийомів.

Вивчення дій раціонально будувати в такій послідовності, коли загальний випадок може бути застосований для розгляду окремих випадків.

Табличне множення і ділення вивчають в 2 і 3 класах. У 2 класі ставиться мета: ознайомити з діями множення і ділення та засвоїти таблиці множення чисел 2, 3, 4 і 5 та ділення на 2, 3, 4 і 5. Інші табличні випадки множення і ділення опрацьовують в 3 класі.

і                                  §23. Нумерація чисел 21—100

'■■■ Усна нумерація. Двоцифрове число утворюється з десятків і одиниць. Тому усну нумерацію чисел 21 — 100 можна розпочинати з утворення і назп розрядних чисел другого розряду (10, 20, ЗО,..., 100), а потім вже утворювати будь-які двоцифрові числа. Однак такий підхід послаблює вимогу наступ­ності у вивченні послідовності натуральних чисел, загальне положення "нове число отримуємо додаванням одиниці до попереднього числа" відступає на другий план.

У підручнику для 2 класу початкової школи реалізується інший підхід: послідовно вводяться всі числа від 21 до 100, а потім з цієї множини виділяються круглі десятки. Числа 21-100 вводяться трьома групами: на

Методика викладання математики в початкових класах

141

першому уроці — утворення і назви чисел 21—39, на другому — числа 40— Н9, на третьому — 90—100. Четвертий урок відводиться для виділення круглих чисел (лічба десятками). Такий поділ полегшує засвоєння назв двоцифрових чисел: у першій групі є тільки назви чисел виду тридцять сім, у другій — сорок два і шістдесят три, у третій — дев 'яносто один і сто.

Як основний вид наочності при утворенні двоцифрових чисел частосовуються пучки-десятки і окремі палички, бруски-десятки і окремі кубики, стрічки з кружечками, рахівниці з вертикальними і горизонтальними дротинками. Порядок слідування чисел натурального ряду варто проілюструвати за допомогою "стрічки ста".

Методику введення нових чисел відображає система вправ. Розкриємо сутність вправ і зміст бесід на прикладі першого уроку.

Тема "Утворення і назви чисел від 21 до 39. Лічба в межах 39. Вправи на збільшення і зменшення числа на кілька одиниць. Розв'язування складених задач".

1. Вступна бесіда і вправи з усної нумерації чисел в межах 20.

Сьогодні почнемо вивчення нової теми "Нумерація чисел від 21 до 100". Будемо ичитися лічити до ста і записувати числа цифрами.

А зараз виконаємо вправи на повторення нумерації чисел перших двох десятків.

1.  Яке число утвориться з одного пучка-десятка і чотирьох окремих паличок? З двох пучків-десятків?

2.  Назвати за порядком числа від 1 до 12, від 17 до 20.        :

3.  Назвати число, яке при лічбі йде за числом 15.               '                  *

4.  Як можна утворити число 14 з попереднього числа?

5.  Яке з чисел 13 і 18 більше?

6.  Скільки десятків і скільки окремих одиниць у числах 17 і 20?

7.  Які числа пропущено? Назвати наступне число до кожного пропуще:гі1>га.

1

2

 

4

5

6

 

8

 

10

11

12

 

14

15

16

 

18

 

20

II. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда. Ми навчилися лічити і записувати числа до 20. Тепер будемо утворювати і називати ще більші числа.

Поставимо на набірне полотно 2 пучки-десятки, тобто 20 паличок. До 20 паличок поставимо ще одну паличку. Буде два десятки паличок і одна паличка, або двадцять одна паличка.

Ми отримали нове число, яке на одиницю більше, ніж число 20. Воно називається за допомогою двох слів двадцять і один. Це число двадцять один. Назвіть усі числа під одного до двадцять одного.

Продовжимо утворювати нові числа. До 21 палички додамо одну паличку, буде 2 десятки паличок і 2 палички, або двадцять дві палички. Додамо ще одну паличку, буде 2 десятки паличок і 3 палички, або двадцять три палички. Назвіть усі числа від 18 до 23.

Число двадцять три має 2 десятки і 3 одиниці. Наступне число вже буде мати 2 десятки і 4 одиниці. Як назвати таке число? Назвіть числа, які містять 2 десятки і 5142

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

одиниць, 2 десятки і 6 одиниць, 2 десятки і сім одиниць. Назвіть усі числа від 20 до 27.

Поставимо на набірне полотно 2 пучки-десятки і 8 паличок. Скільки всього стало паличок?

Утворимо число наступне за числом 28. Поставимо ще одну паличку. Як назвати число, що має 2 десятки і 9 одиниць?

Утворимо число наступне за числом 29. До 29 паличок додамо ще одну паличку. Буде 2 десятки паличок і 10 паличок, або 3 десятки паличок. Утворили число тридцять.

Назвати всі числа від 20 до 30.

Продовжимо утворювати нові числа. Додамо одну паличку до 30 паличок, буде З десятки паличок і 1 паличка, або тридцять одна паличка.

Користуючись записами на дошці назвіть всі числа від 30 до 39.

З десятки

1

одиниця

2

одиниці

3

одиниці

4

одиниці

5

одиниць

6

одиниць

7

одиниць

8

одиниць

9

одиниць

2. Первинне закріплення (робота за підручником).

Бесіди і виконання завдань.

1) Яке число йде за числом 20? (мал. 82).

Мал. 82

Методика викладання математики в початкових класах

143

2) Скільки паличок на кожному малюнку? (мал. 83).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

^ и и

«ж

 

 

 

------------—1

ЧЦг ЧХІР

 

 

 

 

^ ^^

63&

 

 

 

 

— — -^        " ~ —

 

 

 

 

 

 

 

 

1

ЧА1У \х1У

 

Чіі

 

 

Мал. 83

3)  Поклади 2 десятки паличок і ще 8 паличок. Скільки всього паличок? Як отримати наступне число?

4)  На малюнку двадцять дев'ять паличок (мал. 84).

Мал. 84 Покладемо ще одну паличку (мал. 85).

З десятки,  або  тридцять

10 десяток

Мал. 85

Скільки стало паличок?                               і

III. Розвиток знань.                                     |

1. Самостійне виконання вправи. Відповіді учні записують у зошитах. 1) Зменш на 8.                                 2) Збільш на 9.

10

18

8

11

16

13

1

10

9

0

4

 

                 

2. Фронтальне розв'язування задачі.

Біля ставка росло 15 верб. 6 старих верб зрізали, а посадили 9 молодих, перб стало біля ставка?

IV. Підсумок.                  .

Вчилися лічити до 39.

144

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

Так само проводиться ознайомлення з числами 40 - 89 та 90 - 100. ,-   Після розгляду всіх чисел в межах 100 учні ознайомлюються з лічбою Десятками.

Тема "Лічба десятками. Утворення чисел з десятків і одиниць. Творча робота над задачею".

І. Перевірка домашнього завдання й опитування (індивідуально).

Учні з місця повідомляють відповідь задачі і читають приклади з відповідями.

1.  Назвати числа від 93 до 100. Назвати сусідів числа 89.

2.  Сказати з пам'яті таблицю віднімання числа 6. Картка. 1) 10 + (7 - 2), 10 - (7 - 2).

.   '< 2) У ящику було 15 кг груш. Продали 6 кг. На скільки кілограмів більше груш залишилося, ніж продали?

II.  Усні обчислення.

1.  Маса гуски 6 кг, індички — 9 кг, індика — 14 кг. Яка маса гуски й індички разом? На скільки кілограмів індик важчий за індичку?

2.  Назви число, в якому: 2 дес. 7 од.; 4 дес. 2 од.; 5 дес.

III.  Вивчення нового матеріалу. Лічба десятками.

1.  Бесіда. Ми навчилися лічити предмети і називати числа до 100. Число, яке більше від 10, складається з десятків і одиниць. Наприклад, у числі дванадцятії 1 дес. і 2 од.; у числі двадцять п'ять 2 дес. і 5 од.

Серед чисел першої сотні є такі, які складаються лише з десятків. Це такі числи; 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 90,  100.

Прочитайте за підручником, як лічать десятками до ста.

Десять, двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят, дев'яносто, сто.

Десять — це нова лічильна одиниця. Якщо предметів багато, то їх краще групувати в десятки, а потім вже лічити. Назвіть предмети, які лічать десятками.

2.  Первинне закріплення.

1) Скільки всього ґудзиків (мал. 86)?

Мал. 86 2) Скільки всього копійок на кожному малюнку (мал. 87)?

Мал. 87

Методика викладання математики в початкових класах

145

IV. Розвиток знань.

1.  Фронтальне опрацювання задачі (творча робота).

За одну годину завод виготовив 9 магнітол і 7 телевізорів. Про що дізнаємося, коли обчислимо такі вирази: 9 + 7;                   9-7?

2.  Самостійне розв'язування задачі з опорою на короткий запис на дошці.

За перший тиждень майстер відремонтував 8 холодильників, за другий — на:;2; ііілілие. Третього тижня він відремонтував 9 холодильників. Скільки холодильники підремонтував майстер за другий і третій тижні?

 

 

І -

- 8 х

 

 

 

 

 

 

II

— на

2 холодильника

більше

 

III

- 9

холодильників

]'■

V. Підсумок.

Лічили десятками від десяти до ста.

Основними вправами для закріплення є лічба предметів (одиницями і десятками), називання чисел різних проміжків (з використанням "стрічки ста"), утворення чисел з десятків і одиниць, розклад числа на десятки і одиниці. Деяку узагальнюючу роботу щодо усної нумерації варто провести лі табл. 17.

Таблиця 17

Учням пояснюють будову таблиці, а потім ставлять такі завдання:

а)  назвіть числа, позначені трикутниками (чотири-, п'ятикутниками);

б) назвіть всі числа третього десятка (21—30) (п'ятого і десятого десятків);

в)  назвіть всі двоцифрові числа, в яких число одиниць 6.

Письмова нумерація. Ознайомлення дітей із записом двоцифрових чисел проводиться в такій послідовності: читання чисел, записаних у нумераційній таблиці; запис чисел у нумераційну таблицю; запис чисел під диктовку без нумераційної таблиці.

146

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

У ході вивчення нумерації учні мають зробити висновок: якщо лічити справа наліво, то в двоцифровому числі одиниці пишуть на першому місці, а десятки — на другому. З цією метою можна застосувати демонстраційний предметний дворозрядний абак, рахівницю з вертикальними дротинками, індивідуальні абаки і нумераційні таблиці.

За допомогою предметного абака треба проілюструвати позиційний принцип, звернути увагу учнів на перехід, наприклад, від числа 29 до чисел ЗО і 31.

Варто провести вправи на запис чисел, називаючи їх десятковий склад (4 дес. 7 од.) та за словесними назвами (дванадцять, двадцять один, тридцять і т. д.).

Подамо урок на запис чисел у нумераційній таблиці.

Тема "Письмова нумерація чисел. Запис чисел у нумераційній таблиці. Таблиця чисел першої сотні. Визначення числа десятків і числа одиниць у двоцифровому числі".

І. Перевірка домашнього завдання й опитування (фронтальне).

Два учні записують розв'язання задач на дошці з подальшим коментуванням.

I.  Назвати всі числа третього десятка. ! 2. Назвати сусідів чисел ЗО і 40.

3.  Назвати всі числа, більші за 50, в яких число десятків і число одиниць однакове.

4.  Визначити, скільки у кожному числі (48 і 60) десятків.

5.  Назвати найменше і найбільше двоцифрове число

6.  Полічити десятками від 40 до 90.

7.  Від 12 і наступних результатів віднімати число 2,

II.  Усні обчислення.

1) Усно почергово виконати завдання.

 

 

Числа

Знайти

 

10 і 8

суму

 

різницю

 

Числа

Знайти

16 і 1

суму

різницю

       

2) Обчислити "ланцюжки''

■з ■+

• 8

13-

- 8

16

- 9

■20

- 1

-

4

 

1- 7

 

+7

 

-9

+

5

 

Н 1

 

__    О

 

+ 4

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Підготовча робота. Бесіда за вправою підручника (мал. 88). - Яке число записане в таблиці? Що означає в його запису цифра 2? З?

Методика викладання математики в початкових класах

 

Десятки

Одиниці

 

?]   $

а»

_ -*

 

■ «

 

 

і

 

 

к\\\\\\\\\\\\

\\\\\\\\\^

2

3

Мал. 88 а робота. Побудова нумераційної таблиці на дошці і і8>§ошитах.

Десятки

Одиниці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Записування чисел у таблиці: двадцять сім, сорок, п'ять, шістнадцять, шістдесят;, дев'яносто дев'ять. Два числа записати на дошці і в зошитах, решту чисел учні -самостійно записують у зошитах.                                                                             ,я

3. Робота за таблицею чисел першої сотні (табл. 18). Бесіда про будову (рядки, стовпчики).

Таблиця

1

11

21

31

41

51

61

71

81

91

2

12

22

32

42

52

62

72

82

92

3

13

23

33

43

53

63

73

83

93

4

14

24

34

:-1№.;44

54

64

74

84

94

5

15

25

35

№.45

55

65

75

85

95

6

16

26

36

Є   46

56

66

76

86

96

7

17

27

37

£3 47

57

67

77

87

97

8

18

28

38

**48

58

68

78

88

98

9

19

29

39

«49

59

69

79

89

99

10

20

30

40

кЬо

60

70

80

90

100

Фронтальне виконання завдань.

1)  Прочитай числа першого, другого, третього і десятого десятків.

2)  Назви наступне і попереднє числа до числа 27; до числа 50.

3)  Прочитай усі числа, в яких число одиниць — 0,- 148

Розділ VII. Ну#іер„0ціяямеел£&7ІОО. Арифметичні дії в.

ІПП

IV. Розвиток знань.                          :    ■>■■■■.

1.  Усне виконання завдань:

1)  Скільки десятків у числі 42? Скільки одиниць?

2)  Яке число йде за числом 99? (Число сто, воно записується так: 100).

3)  Збільшиться чи зменшиться число 23, якщо у ньому поміняти місцями цифри?

2.  Порівняння числа і виразу.

14<9 + 7                  11—5 0] 7                 13 + 1 [] 15

16[]8 + 8            12 - 8[]3            15 - 7[]9

Частину нерівностей записати на дошці і в зошитах.

3.  Розв'язування задачі (самостійно).

Перша господарка купила 5 десятків яєць, а друга — на 2 десятки менше. Скільки десятків яєць купила друга господарка? V. Підсумок. Прочитати числа, записані у нумераційній таблиці.

Класифікацію чисел на одноцифрові і двоцифрові подають способом розгляду груп таких чисел і введення відповідних термінів: одноцифрові, двоцифрові числа.

Одразу ж пропонується завдання: прочитайте спочатку двоцифрові числа, а потім одноцифрові.

9    11       40       8         10       99       3         100     23

Випадки додавання і віднімання, що ґрунтуються на нумерації. Приклади на додавання і віднімання одиниці (45 + 1; 45 — 1) учні розв'язують на основі понять попереднього і наступного числа (за числом 45 іде 46, числу 45 передує число 44). Корисні такі підготовчі вправи: 1) Яка сторінка йде за сторінкою 37? Яка сторінка передує сторінці 20? 2) Назвіть "сусідів" кожного з чисел:

□ Ю[];[]19[];П20[];Ц35[].

Перші приклади на додавання і віднімання учні розв'язують з комен­туванням. Потім пропонуються вирази, обчислення   яких спирається на вміння дітей виконувати відповідні дії в межах 20: 10 + 7           15-5            18-10         3+10

40 + 7          55-5          38-30        3 + 60               -

У разі потреби виконання дій можна проілюструвати за допомогою пучків-десятків і окремих паличок або стрічок з кружечками.

Додавання і віднімання круглих десятків виконують, спираючись на дії з одноцифровими числами.

3+4=7                           9-2=7

ЗО + 40 = 70                      90 - 20 = 70

У процесі закріплення треба широко використовувати вирази на дві операції:                                                                                  "" '

45+1-6;               24-4 + 60;    '"'   33 - 3 - 20.   '

Методика викладання математики в початкових класах

149

Впродовж вивчення теми постійно практикують вправи Жзакріплення усної і письмової нумерацій. Наводимо зразки завдань:

1.  Назвіть число, в якому 3 дес. і 7 од.

2.  Назвіть числа від 35 до 43.

3.  З кожної пари назвіть менше число: 71 і 17; 20 і 60; 18 і 80; 33 і 27.

4.  Скільки десятків у числі 72? Скільки всього одиниць?

5.  Запишіть цифрами числа: тридцять вісім, сорок один, дев'яносто, дев 'ятнадцять, сто.

6.  Запишіть всі числа четвертого десятка.

7. Кожне з чисел 28, 35 і 88 запишіть як суму двох чисел (зразок: 53 = 50 + 3).

8. Є три цифри: 2, 5 і 7. Яке найменше і яке найбільше двоцифрове число можна записати цими цифрами? У запису числа цифра не має повторюватися.

9.  Запишіть число, яке на 1 менше, ніж 50.

10. Запишіть 3 одноцифрових і 5 двоцифрових чисел.

Вправи на закріплення нумерації й арифметичних дій, що грунтуються на ній, треба пов'язати з розглядом нумерації іменованих чисел: запис, заміну великих одиниць дрібними і дрібних великими, порівняння чисел.

§24. Усне і письмове додавання та віднімання в межах 100      шд

Усне додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток. Загальним прийомом усного додавання двоцифрових чисел є прийом порозрядного додавання. Його теоретичною основою є принципи десяткової системи числення та переставна і сполучна властивості дії додавання (сполучна властивість не формулюється). З'ясовується, що додавати або віднімати число можна частинами. Однак варто подати і проілюструвати на числових прикладах і таке правило: при додаванні кількох чисел їх можна переставляти, об'єднувати в групи, результат додавання від цього не змінюється. Можна також число розкладати на окремі доданки.

Методику опрацювання матеріалу подамо на основі фрагментів уроків.

Тема "Додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток (загальний ішпадок: 34 + 52)".

Підготовчі вправи: а) кожне з чисел 55, 37, 71 і 17 запишіть як суму двох чисел за зразком: 49 = 40 + 9; б) користуючись переставною властивістю дії додавання, розв'яжіть приклади:

30 + 4 + 50 + 2;            70+1 + 20 + 8.

Пояснення нового матеріалу.

Будемо вчитися додавати двоцифрові числа. Нехай треба додати числа 24 і 73. Запишемо суму цих чисел і розкладемо кожне число на десятки і одиниці: 24 + 73 = 20 + 4 + 70 + 3.

Як зручно обчислити суму? Знайти спочатку окремо суми чисел 20 і 70 та 4 і З, а потім додати ці суми: 20 + 70 = 90; 4 + 3 = 7; 90 + 7 = 97. Отже, сума чисел 24 і 73 дорівнює 97. Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

___..ґ„^„^„,ичш ии в межах

Поясніть обчислення виразу 34 + 52, користуючись записами у підручнику.

34      +         52 = П

ЗО + 50 = 80     4 + 2= 6        80 + 6 = 86 Потім учитель пропонує пояснити обчислення виразу 43 + 24 за розгорнутим записом: 43 + 24 = 40 + 3 + 20 + 4 = 60 + 7 = 67.

Після обчислення двох-трьох виразів з використанням опорних записів учні обчислюють вираз 25 + 71 з усним коментуванням.

На основі розглянутих записів учитель формулює правило усного додавання двоцифрових чисел: додаючи двоцифрові числа, десятки додають до десятків, одиниці — до одиниць. Первинне закріплення.

Для закріплення учні обчислюють 6 — 8 виразів виду 55 + 13 і 1 — 2 задачі. Два приклади вони розв'язують з коментуванням, а решту — самостійно за двома варіантами. Задача має містити вивчені випадки дії додавання.

Наступний урок відводиться для розвитку вмінь виконувати додавання двоцифрових чисел без переходу через десяток. На цьому уроці можна запровадити коротке пояснення (без з'ясування розкладу на розрядні доданки). Подаємо зразок такого пояснення: 63 + 25; до числа 60 додати 20, буде 80; до числа 3 додати 5, буде 8; до числа 80 додати 8, буде 88; отже, 63 + 25 = 88. Щоб коментування відбувалося швидко, можна замість слова "додати" вживати слово "плюс" або сполучник "і".

Окремі випадки додавання (54 + ЗО; 54 + 3; 20 + 47; 2 + 47). До окремих випадків додавання належать такі суми, в яких в одному з доданків відсутні одиниці або десятки. За своєю сутністю тема продовжує формувати вміння застосовувати загальне правило додавання двоцифрових чисел. Наведемо зразки пояснень виконання обчислень.

54 + 30. У другому доданку немає одиниць. Отже, треба додати 50 і 30 і до знайденого результату додати 4: 50 + 30 = 80, 80 + 4 = 84.

54 + 3. У другому доданку: немає десятків. Отже, треба додати 4 і З, а результат додати до 50: 4 + 3 = 7; 50 + 7 = 57.

2 + 47. У першому доданку немає десятків. Отже, треба додати 2 і 7, а результат додати до 40: 2 + 7 = 9; 40 + 9 = 49.

При короткому поясненні не вказують, які розрядні одиниці відсутні, а відразу виконують дії. Наприклад, обчислення виразу 20 + 47 коментується так: 20 плюс 40 — шістдесят; 60 плюс 7 — шістдесят сім.

Застосування загального прийому до окремих випадків проводять на основі опорних записів, але у разі виникнення труднощів варто застосовувати предметне ілюстрування (бруски-десятки і окремі кубики, смужки з кружечками).

Методика викладання математики в початкових класах

151

На одному з уроків закріплення варто ознайомити учнів з прийомом послідовного додавання двоцифрового числа. На основі опорних записів їм пропонують пояснити і порівняти послідовність виконання таких обчислень:

26 + 63=[]                 26 +- 63 = □

-т 26+ 60 = 86' ■іНЬ86 + 3 = 89   :1

20 + 60 = 80

6+3 = 9

80 + 9 = 89

Віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток. Теоретичною основою порозрядного віднімання двоцифрових чисел є правило віднімання суми від суми. У 2 класі це правило не вивчають. Пояснення подають за аналогією до прийому порозрядного додавання. Так, наприклад, прийом обчислення ілюструється предметними діями та відповідними записами. їх зміст відображено на мал. 89. 58 - 34 = []

50 - ЗО = 20;     8-4 = 4;     20 + 4 = 24

Десятки                         •                    Одиниці

Мал. 89

Після виконання двох операцій учитель ставить запитання:

Скільки десятків залишилось? Скільки одиниць залишилось? Яке число отримали?

Учням пропонують розглянути записи і пояснити обчислення. Потім формулюють правило: віднімаючи двоцифрові числа, десятки віднімаються від десятків, одиниці — від одиниць.

До окремих випадків віднімання належать такі різниці, в яких від'ємник не містить одиниць або десятків: 79 — 40, 79 — 2. Повідомлення теми можна зробити на основі таких вправ:

1. Від смужки завдовжки 36 см відрізали 2 см. Скільки сантиметрів становить довжина смужки? 2. Від смужки завдовжки 36 см відрізали 2 дм. Скільки сантиметрів становить довжина смужки?

Спочатку при поясненні вказуємо на особливість від'ємника.

79 — 40. У від'ємнику одиниць немає, треба відняти тільки десятки. 70 мінус 40 — тридцять; ЗО плюс 9 — тридцять дев'ять.

79 — 2. У від'ємнику немає десятків, треба відняти тільки одиниці. 9 мінус 2 — сім; 70 плюс 7 — сімдесят сім.

Згодом обчислення коментуємо без вказівки на особливість від'ємника.

На одному з останніх уроків закріплення варто ознайомити учнів з прийомом послідовного віднімання.

Розділ VII. Нумерація чисел 21—100. Арифметичні дії в межах 100

Методика викладання математики в початкових класах

153

Письмове додавання і віднімання двоцифрових чисел. Основна відмінність у виконанні письмового й усного додавання і віднімання полягає в тому, що усні обчислення починають з вищих розрядів, а письмові — з нижчих.

Для ознайомлення дітей з письмовим додаванням і відніманням застосовують метод пояснення. Можна використати нумераційну таблицю, в якій записані числа 28 і 45 (табл. 19).

Таблиця 19

Десятки

Одиниці

2

8

4

5

6

13

7

3

Учитель пропонує учню додати ці числа і записати результати додавання у нумераційну таблицю. Учень додає спочатку десятки, а потім одиниці, отримує 6 дес. і 13 од., записує це у нумераційну таблицю. Перевіривши записи, вчитель повідомляє, що десятки і одиниці додано правильно, але запис відповіді треба уточнити. 13 од. — це 1 дес. і 3 од. Треба 1 дес. зарахувати до десятків. Отже, відповідь буде така: 7 дес. і 3 од. Без нумераційної таблиці цей приклад можна записати так: + 28 45_

73

Числа тут записано у стовпчик: одиниці під одиницями, десятки під десятками. Щоб відповідь не записувати двічі, додають спочатку одиниці, а потім десятки: 8 додати 5, буде 13. 13 — це 1 дес. і 3 од.; З од. пишемо під одиницями, а десятки додамо до десятків. 2 дес. плюс 4 дес, буде 6 дес. і ще 1 дес, буде 7 дес. Цифру 7 запишемо під десятками.

Додавання "стовпчиком" називають письмовим додаванням.

У ході закріплення учні виконують такі завдання:

1) Перевірте, чи правильно додали числа, записані в нумераційній таблиці, і поясніть, чому відповідь було записано двічі.

2)  Прочитайте за підручником пояснення про письмове додавання.

3)  Знайдіть суму двох двоцифрових чисел і поясніть обчислення. Учитель звертає увагу учнів на те, що при письмовому додаванні також

додають десятки до десятків і одиниці до одиниць, але починають додавання з одиниць.

На наступних уроках вводять коротку форму пояснення письмового додавання.

Знайти суму 47 + 29. Зразок короткого пояснення: 7 + 9 — шістнадцять, 6 пишу, 1 запам'ятовую; 4 і 2 — шість та ще 1 — сім, пишу 7, всього 76.;

+ 47

л

~76

Якщо вчитель не ставить вимогу дати повне пояснення, то учні користу­ються короткою формою пояснення.

Розглянемо пояснення письмового віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток.

Піднімання чисел можна також виконувати письмово. Від'ємник записують під зменшуваним так, щоб одиниці були під одиницями, а десятки під десятками. При письмовому обчисленні спочатку віднімають одиниці, (найдемо письмово різницю чисел 82 і 35. Запишемо числа стовпчиком. .■■-. мхї              _82

■■•'■'Жо                                 35                                                                                                                                                                        '■■'

~47

Пояснення. Від 2 од. не можна відняти 5 од. Беремо 1 дес. з 8 дес; 1 дес. І 2 од. — це 12. Від числа 12 відняти 5, буде 7. Запишемо цифру 7 на місце одиниць.

Від 7 дес. відняти 3 дес, буде 4 дес. Запишемо цифру 4 на місці десятків. Отримали число 47.

На наступному уроці учням подається зразок короткого пояснення письмового віднімання 86. _86

57

29

16 мінус 7, буде дев'ять, пишемо 9. 7 мінус 5, буде два, пишемо 2; всього 29.

Усне додавання з переходом через десяток. Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток виконуємо порозрядним додаванням. І Іаприклад, обчислюючи вираз 28 + 59, міркуємо так: 20 плюс 50, буде 70; 8 плюс 9, буде 17; 70 плюс 17, буде 87. З поданого зразка видно, що такий спосіб обчислення охоплює додавання круглих десятків, табличне додавання і переходом через десяток і додавання двоцифрового числа до круглого. З урахуванням цього і будують уроки на ознайомлення з новим матеріалом.

Додавання двоцифрових чисел з переходом через розряд розглядають у гакій послідовності: загальний випадок (наприклад, 28 + 59), окремі випадки ' пиду 38 + 4, 7 + 25, 42 + 8, 4 + 36, 36 + 54.

Розглянемо загальний випадок додавання виду 26 + 47.

Підготовчі вправи: а) обчисліть вирази і поясніть їх обчислення: 30 + 40; N І- 6; 80 + 19; б) обчисліть вирази, користуючись переставною властивістю дії додавання: 20 + 4 + 60 + 5; 30 + 8 + 20 + 9.

Розділ VII. Нумерація чисел 21—100. Арифметичні дії в межах 100

Методика викладання математики в початкових класах

153

Письмове додавання і віднімання двоцифрових чисел. Основна відмінність у виконанні письмового й усного додавання і віднімання полягає в тому, що усні обчислення починають з вищих розрядів, а письмові — з нижчих.

Для ознайомлення дітей з письмовим додаванням і відніманням застосовують метод пояснення. Можна використати нумераційну таблицю, в якій записані числа 28 і 45 (табл. 19).

Таблиця 19

Десятки

Одиниці

2

8

4

5

6

13

7

3

Учитель пропонує учню додати ці числа і записати результати додавання у нумераційну таблицю. Учень додає спочатку десятки, а потім одиниці, отримує 6 дес. і 13 од., записує це у нумераційну таблицю. Перевіривши записи, вчитель повідомляє, що десятки і одиниці додано правильно, але запис відповіді треба уточнити. 13 од. — це 1 дес. і 3 од. Треба 1 дес. зарахувати до десятків. Отже, відповідь буде така: 7 дес. і 3 од. Без нумераційної таблиці цей приклад можна записати так: + 28 45_

73

Числа тут записано у стовпчик: одиниці під одиницями, десятки під десятками. Щоб відповідь не записувати двічі, додають спочатку одиниці, а потім десятки: 8 додати 5, буде 13. 13 — це 1 дес. і 3 од.; З од. пишемо під одиницями, а десятки додамо до десятків. 2 дес. плюс 4 дес, буде 6 дес. і ще 1 дес, буде 7 дес. Цифру 7 запишемо під десятками.

Додавання "стовпчиком" називають письмовим додаванням.

У ході закріплення учні виконують такі завдання:

1) Перевірте, чи правильно додали числа, записані в нумераційній таблиці, і поясніть, чому відповідь було записано двічі.

2)  Прочитайте за підручником пояснення про письмове додавання.

3)  Знайдіть суму двох двоцифрових чисел і поясніть обчислення. Учитель звертає увагу учнів на те, що при письмовому додаванні також

додають десятки до десятків і одиниці до одиниць, але починають додавання з одиниць.

На наступних уроках вводять коротку форму пояснення письмового додавання.

Знайти суму 47 + 29. Зразок короткого пояснення: 7 + 9 — шістнадцять, 6 пишу, 1 запам'ятовую; 4 і 2 — шість та ще 1 — сім, пишу 7, всього 76%

Якщо вчитель не ставить вимогу дати повне пояснення, то учні користу­ються короткою формою пояснення.

Розглянемо пояснення письмового віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток.

Піднімання чисел можна також виконувати письмово. Від'ємник записують під зменшуваним так, щоб одиниці були під одиницями, а десятки під десятками. При письмовому обчисленні спочатку віднімають одиниці, (найдемо письмово різницю чисел 82 і 35. Запишемо числа стовпчиком. .■■-. мхї              _82

■■•'■'Жо                                 35                                                                                                                                                                        '■■'

~47

Пояснення. Від 2 од. не можна відняти 5 од. Беремо 1 дес. з 8 дес; 1 дес. І 2 од. — це 12. Від числа 12 відняти 5, буде 7. Запишемо цифру 7 на місце одиниць.

Від 7 дес. відняти 3 дес, буде 4 дес. Запишемо цифру 4 на місці десятків. Отримали число 47.

На наступному уроці учням подається зразок короткого пояснення письмового віднімання 86. _86

57

29

16 мінус 7, буде дев'ять, пишемо 9. 7 мінус 5, буде два, пишемо 2; всього 29.

Усне додавання з переходом через десяток. Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток виконуємо порозрядним додаванням. І Іаприклад, обчислюючи вираз 28 + 59, міркуємо так: 20 плюс 50, буде 70; 8 плюс 9, буде 17; 70 плюс 17, буде 87. З поданого зразка видно, що такий спосіб обчислення охоплює додавання круглих десятків, табличне додавання і переходом через десяток і додавання двоцифрового числа до круглого. З урахуванням цього і будують уроки на ознайомлення з новим матеріалом.

Додавання двоцифрових чисел з переходом через розряд розглядають у кікій послідовності: загальний випадок (наприклад, 28 + 59), окремі випадки ' пиду 38 + 4, 7 + 25, 42 + 8, 4 + 36, 36 + 54.

Розглянемо загальний випадок додавання виду 26 + 47.

Підготовчі вправи: а) обчисліть вирази і поясніть їх обчислення: 30 + 40; N І- 6; 80 + 19; б) обчисліть вирази, користуючись переставною властивістю дії додавання: 20 + 4 + 60 + 5; 30 + 8 + 20 + 9. 154

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

Методика викладання математики в початкових класах

155

Пояснення нового матеріалу. Додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток ми навчилися виконувати письмово. Проте такі числа треба вміти додавати усно. Знайдемо усно суму чисел 26 і 47.

26 /\

20 + 6

47

40 + 7

20 + 40 = 70   6 + 7 = 13     60 + 13 = 73

Запишемо суму в рядок і кожне число розкладемо на десятки й одиниці. Використовуючи переставну властивість, додамо спочатку десятки, а потім одиниці: 20 плюс 40, буде 60; 6 плюс 7, буде 13. Тепер додамо утворені суми: 60 + 13 = 73. Отже, сума чисел 26 і 47 дорівнює 73.

Після розгляду загального випадку учні можуть самостійно вказати способи обчислення окремих випадків додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток.

Розглянемо випадок 38 + 4. У другому доданку немає десятків. Додамо число 4 до одиниць першого доданка. 8 + 4 = 12. Результат додамо до десяткін першого доданка: 30 + 12 = 42.

Зразок короткого пояснення: 8 і 4, буде 12; ЗО і 12, буде 42.

Після опрацювання окремих випадків можна ознайомити учнів :і прийомом послідовного додавання.

36 + 58 = П

/\

50    8

36 + 50 = 86 86 + 8 = 94

Усне віднімання з переходом через десяток. Порозрядне усне віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток потребує передбачення, що один десяток зменшуваного буде необхідний для віднімання одиниць від'ємника. Тому краще загальним прийомом вважати спосіб послідовного віднімання.

83-27 = []

83 - 20 = 63 63 - 7 = 56

Він спирається на вміння віднімати одноцифрове число від двоцифрового з переходом через десяток. Обчислення в цьому випадку можна виконати двома способами:

63-7 = П                                 63 - 7 = []        .■■;■

63 - 3 = 60 60 - 4 = 56

13-7 = 6 50 + 6 = 56

У класі розглядають обидва способи, але перевага надається першому.

Таким чином, загальному прийому віднімання передує ознайомлення учнів з випадками віднімання виду 40 - 8 і 63 - 7.

Віднімання виду 40 - 8 і 63 — 7 можна опрацювати методом пояснення, самостійно за записами та малюнком підручника, за допомогою стрічок з кружечками або за допомогою малюнка і пояснення до нього. Розглянемо спосіб обчислення 40 - 8 за малюнком підручника і за записами в ньому.

Нам треба навчитися віднімати одноцифрові числа від круглих десятків. У підручнику є опис послідовності віднімання, малюнок до нього і саме пояснення. Розгляньте їх і прочитайте пояснення (мал. 90). Розкажіть, як відняли 8 від 40.

40 - 8 = 32 /Ч 30     10

-.х>г.1О — 8 = 2.

щд ЗО + 2 = 32

40

Мал. 90

Після розгляду цих окремих випадків віднімання можна ознайомити учнів із загальним випадком віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток.

Тема "Віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток (загальний випадок 34 — 16)".

Підготовчі вправи:

63-20-3  45-10-5  91-40-1 63 - 20 - 7  45 - 10 - 9  91 - 40 - 6

Пояснення нового матеріалу. Знаходження різниці 34 - 16 на основі предметних дій з пучками-десятками і окремими паличками.

Утворимо число 34 з пучків-десятків і окремих паличок. Візьмемо 3 пучки-десятки і 4 палички. Нам треба відняти число 16, тобто відняти 1 дес. і 6 од. Піднімемо 1 пучок-десяток від 3 пучків-десятків, залишиться 2 пучки-десятки. ІЦе треба відняти 6 паличок. Віднімемо спочатку 4 палички. Залишиться тільки 2 пучки-десятки. Залишилося від 20 відняти 2; 20 - 2 = 18. Отже, 34 - 16 = 18..

Пояснення розв'язання за підручником' 84 - 29 = []

84-20 = 64 64 - 9 = 55

156

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

На кожний із розглянутих випадків додавання і віднімання та на закріп­лення в кінці теми присвячують 2—3 уроки. Частину часу уроків відводять для відтворення прийомів обчислень (коментоване розв'язування прикладів), але основним у роботі з формування навичок є застосування обчислюваль­них прийомів у різних ситуаціях.

Додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток для учнів важче, ніж без переходу через десяток. Тому не слід поспішати з обчисленням виразів на дві операції. Перші вирази на дві операції треба розв'язувати з коментуванням. Для закріплення необхідно добирати активні форми постановки завдань.

§25. Складання і засвоєння таблиць множення та ділення

Матеріал теми в 2 класі вивчають у такій послідовності: розкриття конкретного змісту дії множення; складання таблиці множення числа 2; розкриття конкретного змісту дії ділення; зв'язок між діями множення і ділення; складання таблиць ділення на 2; складання таблиці множення числа З і ділення на 3 та для чисел 4 і 5.

Ознайомлення з дією множення. Подаємо фрагменти уроку з розкриття конкретного змісту дії множення. Розглядаючи малюнки (мал. 91, 92), учні дають відповіді на запитання: "Скільки всього вишень?" та "Скільки всього жолудів?

Мал. 91

Мал. 92

Учитель записує на дошці:

2 + 2 + 2 + 2 + 2= 10                               2 + 2 + 2 + 2 = 8

Після цього запитує, яку рівність слід було би записати, якби виставили 6 пар вишень, 7 пар жолудів.

Діти розглядають першу суму. В цій сумі 5 доданків, кожний з яких дорівнює 2. Вчитель повідомляє, що додавання однакових доданків називається множенням. Суму однакових доданків 2 + 2 + 2 + 2 + 2= 10 записують так: 2 • 5 = 10. У цій рівності перше число (число 2) є тим, що у сумі було доданком, а друге число (число 5) показує, скільки разів перше число (число 2) взято доданком. Крапка між числами — це знак множення. Рівність треба читати так: 2 помножити на 5, дорівнює 10.

Учитель зазначає, що другу суму теж можна записати дією множення. На дошці і в зошитах записи мають вигляд:

2 + 2 + 2 + 2 + 2=10                                2 + 2 + 2 + 2 = 8

2 • 5= 10                                                    2-4 = 8

Методика викладання математики в початкових класах

157

Підсумовуємо, що означають перше і друге числа в цих рівностях на множення. Потім учням пропонується виконати такі завдання:

1. Запишіть який-небудь вираз на додавання одноцифрового числа, а потім іамініть його виразом на множення. Поясніть, що означає кожне число у ниразі на множення.

2.  Замініть вираз на множення 3 • 5 виразом на додавання.

3.  Складіть і розв'яжіть за малюнком задачу (мал. 93). Розв'язання задачі учні записують за допомогою додавання і множення.

Мал. 93

На наступному уроці учні продовжують вчитися читати вирази на множення, виконують вправи на заміну додавання однакових доданків множенням і множення додаванням. Зміст вправ можна ускладнити: замінити, де можна, вирази на додавання виразами на множення. Наприклад: 4 + 4 + 4 + 4;          14+14+14;           23 + 32.

На цьому самому уроці вводять назви чисел при множенні.

Складання таблиці множення числа 2. Підготовча вправа. Прочитайте рівність 2 • 4 = 8. Що показує другий множник? Як перевірити відповідь?

Пояснення нового матеріалу. Знаходити добуток за допомогою додавання незручно. Треба скласти і вивчити результати множення числа 2 на числа 2, З, 4, 5, 6, 7, 8 і 9, тобто скласти таблицю множення числа 2.

Скільки буде 2 • 2? (4.) Чому? (2 + 2 = 4.) Скільки буде 2 • 3? (6.) Чому? (2 + 2 + 2 = 6.)

Таблиця множення числа 2 наведена в підручнику. Перевіримо кожний результат таблиці самостійно, користуючись наведеними виразами (табл. 20).

Таблиця 20

2 -

(-2

 

 

 

 

2

•2 = 4

2-

1- 2-

1- 2

 

 

 

2

•3 = 6

2 -

(- 2 -

Ь 2 -

ї 2

 

 

2

•4 = 8

2-

Ь2 -

1-2 -

*- 2-

1-2

 

2

• 5= 10

2 -

і- 2 -

1- 2 -

і- 2 -

*■ 2

+ 2

2

•6= 12

2-

1- 2-

1- 2 -

і- 2 -

1- 2

+ 2 + 2

2

•7= 14

2-

І-2Н

-2Н

-2 -+

-24

-2+2+2

2

8=16

2-

Ь 2 Н

-■2-і

-24

-24

-2+2+2+2

2

■9= 18

158                           Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

Для засвоєння таблиці множення числа 2 використовують такі типи завдань: завдання, що виконують з безпосереднім використанням таблиці множення числа 2; вправи на відтворення таблиці множення числа 2; вправи на використання знань табличних результатів та завдання на складання і розв'язування задач. Подамо зразки^ завдань кожного виду.

Завдання, що виконують за таблицею:

1.  Користуючись таблицею, знайдіть значення виразів:

2-5+10;     2-7-7;       2-7-5.

2.  Користуючись таблицею, розв'яжіть задачу.

На кожній тарілці дві груші. Скільки груш на 6-ти тарілках? Вправи на відтворення таблиці:

1.  Прочитайте таблицю множення числа 2 (із зошита чи дошки). Поясніть, як дізналися, що 2 • 6 = 12.

2.  Прочитайте таблицю множення числа 2 за поданим записом:

2-2

2-3

2-4

2-5

2-6

2-7

2-8

2-9

4

6

8

10

12

14

16

18

"З. Прочитайте таблицю множення числа 2, користуючись т|щім записом:

2

2

3

4

5

6

7

8

9

4.  Скажіть таблицю множення числа 2 напам'ять.

5.  Скажіть напам'ять таблицю множення числа 2, починаючи з більшого числа (2 ■ 9, 2 • 8 і т. д.).

6.  Вибірково назвіть табличні результати. Скільки буде, якщо 2 помножити на 5? На 9? На 7?

7.  Назвіть тільки результати таблиці множення числа 2 (4, 6,  8,..., 18). Вправи на використання табличних результатів:

1. Розгляньте записи і поясніть розв'язання:

2-7= 14       14 + 5= 19

2.  Запишіть коротше і знайдіть значення виразів:

2 + 2 + 2 + 2 + 9;                        2 + 2 + 2 + 2 + 2-7.

3.  Знайдіть значення виразів:

2-9 + 5;        2-7-8;                  2-3-6.

4.  Порівняйте вирази:

2-9[]12;     2-7[]2 + 7;           2-6[]6 + 6.                                 '

5.  Купили 4 книжки по 2 грн. кожна і альбом за 3 грн. Скільки гривень коштує покупка?

6.  У брата 4 монети по 2 коп., а у сестри — на 3 коп. більше. Скільки копійок у сестри?

Методика викладання математики в початкових класах

159

Ознайомлення з дією ділення. Ознайомлення з дією ділення та з'ясування іп'язку між дією множення і ділення будується на предметних ситуаціях. Ьс:іиосередньо практична робота учнів обмежується поділом смужок на 2 або 4 ріпні частини.

Розглянемо практичну задачу. Візьмемо 6 груш. Розкладемо їх на 3 тарілки корінну в кожну (мал. 94). Скільки груш на кожній з цих тарілок?

Мол. 94

Це задача на ділення. Розв'язання її записують так:

6:3 = 2(гр.)

Відповідь. 2 груші.                                       ■

Дві крапки (:) — знак ділення. Ділення — це четверта арифметична дія.;:

Рівності на ділення читають так: шість поділити на три, буде два.

Для первинного закріплення учням пропонують такі завдання:

1.  Прочитайте рівності.

10 : 2 = 5; 6 : 3 == 2; 100 : 10= 10.

2. Смужку завдовжки 12 см поділіть на дві рівні частини (перегинанням); Ча виконаною роботою складіть і запишіть вираз на ділення. Обчисліть його. Прочитайте рівність.

Зв'язок між діями множення і ділення. У рівностях 2 • 6=12і12:2 = 6 однакові числа. Можна сказати, що рівність на ділення складено з рівності па множення. Розглянемо смужку, до якої пришиті ґудзики (мал. 95).

Мал. 95

До смужки пришито 5 стовпчиків ґудзиків по 2 ґудзики у кожному, їх кількість можна обчислити додаванням: 2 + 2 + 2 + 2 + 2= 10 (г.) або множенням: 2 • 5 = 10 (ґ.).

Розріжемо смужку вздовж на 2 частини, щоб у кожній було ґудзиків порівну (мал. 96). Бачимо, що в кожній частині 5 ґудзиків. Отже, можна скласти таку рівність на ділення: 10:2 = 5 (г.)

Візьмемо ще одну таку саму смужку з десятьма ґудзиками і розріжемо її на 5 частин, щоб у кожній була однакова кількість ґудзиків (мал. 97). Отримали в кожній частині по 2 ґудзики. У цьому випадку матимемо таку рівність наділення: 10 : 5 = 2 (г.)       ,а.                                      "    .ю»я,; \160

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

Мал. 97

Учитель підсумовує, що з рівності 2 • 5= 10 отримали дві рівності наділення: 10:2 = 5і 10:5 = 2. У першій рівності добуток ділили на перший множник — на 2, а в другому — на другий множник — на 5. Отже, якщо множники різні, то з кожної рівності на множення можна скласти дві рівності на ділення.

Складання таблиці ділення на 2. Багато практичних завдань, математичних задач потребують застосування дії ділення. Ділення одного числа на інші' виконують за певним правилом, але спочатку треба вивчити таблиці ділення. Таблиці ділення складають за таблицями множення, а потім їх завчають напам'ять.

За прикладом 2-6=12 можна скласти такий приклад наділення: 12:2 = 6. Саме так складають всю таблицю ділення на 2. Запишемо в стовпчик зліва  множення числа 2, а справа від нього — таблицю ділення на 2. :2 = 2 2 = З 2 = 4 2 = 5 2 = 6 2 = 7 2 = 8 2 = 9

Далі вчитель пропонує прочитати й записати таблицю ділення на 2 у зошит, обчислити з використанням таблиці кілька виразів та розв'язати 1-2 задачі. Для засвоєння таблиці ділення на 2 використовують різні завдання на її відтворення та застосування табличних результатів у ході обчислень та розв'язування задач. За формою подання вони подібні до завдань на засвоєння таблиці множення числа 2. Як класу, так і одному учню варто частіше ставити парне завдання: прочитати таблицю множення числа 2, а потім — таблицю ділення на 2.

Засвоєння таблиць ділення є тривалим процесом, тому варто дозволяти дітям користуватися готовими таблицями протягом всього часу вивчення їх у 2 класі.

2-2 = 4

4:

2-3 = 6

6 :

2-4 = 8

8 :

2 • 5 = 10

10

2-6= 12

12

2 • 7 = 14

14

2-8= 16

16

2-9= 18

18

Методика викладання математики в початкових класах

161

Порівняння простих задач на ділення. За змістом задачі на ділення поділяються на два види: ділення на рівні частини і ділення на вміщення. З першим видом задач учні ознайомлюються вже в процесі вивчення дії ділення, п з другим — на другому уроці після складання таблиці ділення на 2.

Задачі з ділення на вміщення вводяться у порівнянні з задачею на ділення па рівні частини. Цим самим ставиться мета відразу узагальнити процес розв'язування задач наділення. Характер задачі визначається лише за назвою результату ділення. Сам вираз на ділення читається в обох випадках одна­ково, наприклад, 12 поділити на 3.

Бесіду на порівняння задач і узагальнення процесу розв'язування задач можна провести за матеріалами завдання підручника, в якому пропонується порівняти розв'язання і відповіді задач (поділ 12 морквин на 3 рівні частини і поділ 12 морквин на пучки, по 3 морквини в пучку). Учні порівнюють розв'язання цих задач і встановлюють, що для розв'язання обох задач було складено однаковий вираз: 12 : 3, тому й числові відповіді однакові — 4. Найменування відповідей різні. Отже, при розв'язуванні задач наділення треба уважно подумати, якою буде назва результату.

У задачах з ділення на вміщення ділене і дільник є іменованими числами, іі частка — число абстрактне. У задачах з ділення на рівні частини ділене і частка — однієї назви, дільник — число абстрактне. Усвідомлення цієї відмінності між задачами з ділення на вміщення і на рівні частини становить для учнів семирічного віку значні труднощі. Тому корисно використовувати інсценування розв'язання задачі, практичне виконання завдання наділення, коментоване розв'язування задачі самим учителем, коментування учнями відповіді задачі, самостійне складання ними задач кожного виду.

Ознайомлення з назвами чисел при діленні. Спочатку учні складають і розв'язують за малюнком підручника задачу з ділення на 2 (8 горіхів поділили порівну між 2 білочками), а потім у підручнику розглядають і читають записи.

14      :      2     =      7 Ділене      Дільник     Частка

За цим записом учитель повідомляє: число, яке ділили, називається діленим. Число, на яке ділять, називається дільником. Число, яке отримали її результаті дії ділення, — часткою. Від учнів таких означень не вимагають. Достатньо, щоб вони називали числа при діленні та її результат.

Зразок. У рівності 14:2 = 7 число 14 — ділене, 2 — дільник, 7 — частка.

Решта таблиць множення і ділення вивчається в такому самому методичному плані, як і таблиці множення числа 2 і ділення на 2. Вони вивчаються впереміж з іншим програмовим матеріалом: збільшення та зменшення числа у кілька разів, порядок виконання арифметичних дій одного і різних ступенів, кратне порівняння чисел та ін. Методика таких питань розкрита у відповідних розділах. 162

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

Розглянемо вправи на засвоєння таблиць множення і ділення. їх можна поділити на такі типи: безпосереднє використання таблиць для знаходження потрібних табличних результатів; читання таблиць та називання їх з пам'яті; відтворення способів складання таблиць; оперативне застосування знань таблиць; використання знань табличних результатів у різних формах навчальної діяльності.

Безпосереднє використання таблиць. На перших уроках вивчення тієї чи іншої таблиці слід виконувати завдання з опорою на цю таблицю. Переважно це розв'язування задач та обчислення виразів на дві дії різного ступеня, наприклад, 6 • 7 — 20. У цьому випадку учню треба деяку мить тримати н пам'яті табличний результат, що й сприяє його запам'ятовуванню. Необхідно навчити їх знаходити табличні результати множення і ділення за зведеною таблицею (ГТіфагора).

Читання та називання таблиць напам'ять. У засвоєнні таблиць треба домогтися, щоб учень напам'ять назвав будь-який окремий випадок кожної з таблиць. У досягненні цієї мети чи не головну роль відіграє неодноразове послідовне (впорядковане) називання кожної з таблиць. Наведемо зразки завдань:

1. Прочитайте таблицю ділення на 6 за підручником. Закрийте підручник і скажіть таблицю напам'ять. ■   2. Назвіть числа п'ятірками до 50, а сімками — до 70.

3. Користуючись записами, скажіть напам'ять таблицю ділення на 8, починаючи з найбільшого діленого:

72

64

56

48

40

32

24

16

4.  Запишіть послідовно всі результати таблиці множення числа 9.

5.  Назвіть всі ділені таблиці ділення на 8.

6.  Продовжіть ряди чисел так, щоб у кожному ряду було 8 чисел: 14, 21, !,...; 12, 18, 24,....

7.  У кожному рядку знайдіть одне зайве число:

8.  10, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36; 16, 24, 32, 40, 48, 54, 56, 64, 72.

Повторення способів складання таблиць. Зразки завдань: 1.6 • 8 = 48. Як можна довести цю рівність?

2. Доведіть, що 5 • 7 + 5 = 40.

3.  З кожної рівності складіть рівність на ділення на 7.

7 • 8 = 56     7 • 4 = 28

4.  Як пояснити, що 72 : 9 = 8?

Оперативне застосування знань таблиць. Усні обчислення застосовукш на всіх етапах уроку математики. Швидкі обчислення стимулюють засвоєння таблиць. Особливо корисні вправи ущільненого характеру.

Методика викладання математики в початкових класах   л

163

1. Виконайте обчислення:

 

 

42 : 6

 

73-

54 : 6

 

 

40 : 5

 

2. Зменшіть на 7.

7

14

28

35

45

: 5

 

6

•6

 

4

• 7

 

             

+ 35

Збільшіть у 7 разів.

2

3

4

5

3. Порівняйте вираз і число.

45:5[]8      42:6[]6      8 • 7 [] 54

Використання знань табличних результатів у різних матем'атичних :шпуаціях.

Вправи з елементами самоконтролю.

1.  Колові вирази.

(25 + 20) : 5            3-5 + 25                (5 + 7) : 4

40 : 5 + 17              (9- 5) • 5                 20 : 5 + 1

2.  З виразів та їх числових значень складіть рівності.

7-7 + 7                  (2+ 5)-7                8:4-7

63 - 21 : 7              48 - 8 : 2                3-3-3

Числові значення: 14, 27, 44, 49, 56, 60. Зразок. 7 ■ 7 + 7 = 56.

3.  Вкажіть вирази, при обчислені яких допущено помилку, й обчисліть їх правильно.

35:5 + 2 = 5              ,,7-8 + 6 = 60

35 : (5 + 2) = 5     ^ ' ':гі 9 • 6 + 4 = 60

4.  Розв'яжіть рівняння з перевіркою. лг- 4 = 12 .                        х: 8 = 4

Математичні диктанти

1.  Запишіть вирази та обчисліть їх значення: суму чисел 8 і 16 поділити на 4; число 6 помножити на різницю чисел 9 і 4; різницю чисел 40 і 12 зменшити у 7 разів; 60 зменшити на добуток чисел 6 і 9.

2. Запишіть відповіді:

У скільки разів 30 м більше за 6 м? 18 кг більше за 3 кг? 2 год менше за 8 год? 5 л менше за 15 л?

Комплексні вправи. Це вправи, розв'язування яких сприяє розвитку не тільки навичок обчислення, а й закріплює деякі інші математичні знання: математичну термінологію, порядок дій, вираз із буквами, одиниці иимірювання величин тощо.

1. Назвіть результат першої дії кожного виразу.

100 - 36 : 9              43 + 6-7                 24 : (8 - 2)           ° 24 : 8 - 2164

Розділ VII Нумерація чисел 21-100. Арифметичні дії в межах 100

2. Знайдіть значення виразів, в яких останньою є дія віднімання.

72-5-3             18: (12-9)                   24:8-3

я        6-8-8                 47 - (7 + 17)                   47-7+17

я  3. Знайдіть значення виразів, якщо а = 8. «       а +7 • а                   а : 4 + а                            (а + 7) : З

и 4. За табл. 21 складіть вирази і знайдіть їх значення.

Таблиця 21

№ Ц<

Зменшуване

6-7

32:8

45

6-7

6-8

Від'ємник

6:7

18:6

81-47

54:6

29

'Ні:

та 5. Розставте дужки так, щоб рівності були правильні.

12-4-2= 16        24-8:2 = 8

.де 6. Накресліть перший відрізок завдовжки 12 см, а другий — у 6 разів коротший.

Розв'язування задач. Для закріплення розглядають різні задачі, але найбільше таких, розв'язання яких вміщує табличні дії другого ступеня. Це — прості задачі на збільшення або зменшення числа у кілька разів, на кратне порівняння чисел.

З метою засвоєння таблиці доцільно практикувати усне розв'язування задач на основі наочного сприймання їх умови. На дошці чи в таблиці подають такий запис:

Качка З кг

Курка 2 кг

Гуска

5 кг

Індичка 8 кг

Завдання. Розгляньте, яка маса кожного з названих птахів. Дайте відповідь на запитання: Скільки кілограмів становить маса п'яти таких індичок? Скільки кілограмів становить маса двох гусок і однієї качки разом? На скільки кілограмів маса трьох качок менша від маси однієї індички?

Для вироблення вміння щодо визначення потрібної дії корисно застосовувати деякі творчі прийоми роботи над задачею.

/. Купили 4 м шовку, по 6 грн. за 1 м. Усього заплатили 24 гри. Про яку величину дізнаємося, якщо обчислимо вирази:

6-4;                       24:6;                      24:4?

2. Від кози за день надоїли 2 л молока, а від корови у 8 разів більше. На скільки літрів молока більше надоїли за день від корови, ніж від кози ?

Поясніть, за допомогою якого з поданих виразів розв 'язується ця задача. 2+ (2 + 8)             2 + 2-8                2-8-2                8-2

Наведемо для зразка план-конспект уроку на засвоєння таблиці множення числа 4 (наступний урок після складання таблиці).

Методика викладання математики в початкових класах

165

Тема "Вправи і задачі на засвоєння таблиці множення числа 4". І. Перевірка домашнього завдання й опитування (індивідуально). Учні з місця повідомляють відповіді вправ.

1. Прочитати таблицю множення числа 4 за вправою у підручнику.

2

3

4

5

6

7

8

9

8

12

16

20

24

28

32

36

ІИЦЮ

на

Читати можна так: 4 на 2 — 8, 4 на 2 — 12. шпис.

2. Обчислити: 18 - (40 - 33).

Картка. 1) Обчислити: 4-7 + 47;        35 - (35 - 9).

2) Скільки літрів води можна налити у дві трилітрові каструлі і десятилітрове' підро?

II. Усні обчислення.

1.  Полічити двійками до 20, трійками до 30 і четвірками до 40.

2.  Число 14 взяти доданком 3 рази і знайти суму.

3.  Кожне з чисел зменшити на 12: 35, 70, 83, 12.

4.  Різницю чисел 25 і 13 зменшити на 5. ПІ. Розвиток знань.

1.  Вибіркове письмове й усне обчислення виразів (за підручником). 12 : 3                    4-9              4 + 9              3-8               16 : 4 12-3                   3-9               4-8               16 : 2              4-7

Випиши і знайди тільки значення виразів на множення. Підкресли в кожному з них множники. Решту виразів обчисли усно.

2.  Складання і розв'язування задач за малюнками і числовими даними (мал. 98). І (і дані треба буде використовувати відповідно до поставленого запитання.

2 КГ

Мал. 98»

1 кг

З кг166

Розділ VII. Нумерація чисел 21-100. Арифметичні діївмефах 100

1) Яка маса 5 таких гусок? :    2) Яка загальна маса 3 таких півнів, однієї качки і кролика?

3) На скільки кілограмів маса вівці більша від маси 2 таких поросят?

3. Обчислення колових виразів (самостійно).

4-83                        9:3                           8+13             12 : З

24 - 12    (   ,к,Пі       32-16                      21 : 3               15:3

16 : 2            - ■■'         5 + 4                             3 , 8                 ? + 8

IV. Підсумок. і.   Розповісти таблицю множення числа 4.

Надалі в наступних класах закріплення таблиць множення і ділення відбувається в процесі розв'язування задач на знаходження частини числа, на обчислення площі прямокутника, а також при розв'язуванні складених задач (на знаходження суми чи різниці двох добутків, на зведення до одиниці та ін.).

РОЗДІЛ VIII

НУМЕРАЦІЯ ЧИСЕЛ 101-1000. АРИФМЕТИЧНІ ДІЇ В МЕЖАХ 1000

■ Послідовність вивчення матеріалу в концентрі "Тисяча" така: нумерація, додавання і віднімання трицифрових чисел, усне множення і ділення, письмове множення і ділення. Позатабличне множення і ділення розглядають одночасно в межах 100 і 1000. Таке поєднання можливе і доцільне тому, що н обох випадках застосовують ті самі прийоми обчислень.

У процесі опрацювання нумерації учні систематизують знання про одиниці пимірювання довжини і маси.

У 3 класі під час вивчення усних прийомів додавання і віднімання в межах 1000 розглядають випадки дій, що зводяться до табличних або і юзатабличних (окремо без переходу і з переходом через десяток). Розглядаючи письмові обчислення, можна виділити такі два випадки: знаходження значень ииразів на одну операцію (додавання чи віднімання) і знаходження значень пиразів на дві і більше операцій (однакових, різних).

Відповідно до програми у 3 класі розглядають випадки письмового множення і ділення на одноцифрове число. Письмове множення і ділення на двоцифрове число вивчають на початку навчального року в 4 клас'  %

§26. Нумерація чисел 101-1000

У процесі вивчення нумерації учні повинні навчитись називати, читати і записувати числа в межах 1000, отримати уявлення про десятковий склад і рмцифрових чисел, засвоїти назви розрядних одиниць і співвідношення між ними, пизначати, скільки всього одиниць будь-якого розряду в трицифровому числі.

Нумерацію трицифрових чисел вивчають у такій послідовності: лічба чисел її межах 199; утворення числа 200 і назви чисел третього розряду; утворення трицифрових чисел із сотень, десятків і одиниць; читання чисел, записаних V нумераційній таблиці; запис чисел у нумераційну таблицю; запис і читання трицифрових чисел; визначення числа сотень і десятків у трицифрових числах. 'Гака послідовність дає змогу розширення множини натуральних чисел за межі 100 пов'язати з лічбою, показати процес утворення другої сотні та інших розрядних чисел третього розряду.

Методику опрацювання теми подамо за фрагментами уроків. 168

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

Тема "Лічба і читання чисел в межах 199. Попередні й наступні числа до даного числа".

Підготовчі вправи: полічити 10 паличок і зв'язати у пучок-десяток; полічити 10 пучків-десятків і зв'язати у пучок-сотню.

Пояснення нового матеріалу. Ми полічили сто паличок. Візьмемо ще одну паличку, буде сто і одна паличка, або сто одна паличка. Додамо ще одну паличку, буде сто і дві палички, або сто дві палички. До ста двох паличок додамо одну паличку, буде сто три палички. Додамо ще одну паличку, буде сто чотири палички.

Мал. 99

Якщо будемо й далі додавати по одній паличці, то отримуватимемо таку їх кількість: сто п'ять, сто шість, сто сім і т. д.

Назвіть кількість паличок від ста до ста десяти за мал. 99 і записами в підручнику.

Розглянемо мал. 99. У верхній частині зображено числа за допомогою пучків-десятків і Окремих паличок. Назвемо ці числа (11, 20, 21). У нижній частині кожного малюнка додано пучок-сотню. Тут зображено такі числа: сто одинадцять, сто двадцять, сто двадцять один.

Отже, якщо число містить одну сотню і ще кілька десятків та одиниць, то спочатку називаємо сто, а потім число, утворене з десятків і одиниць.

Мал. 100

Методика викладання математики в початкових класах

169

Розглянемо нумераційну таблицю (табл. 22). Прочитайтелтри перших числа (91, 99, 100).

Сотні

Десятки

Одиниці

 

9

1

 

9

9

1

0

0

1

0

1

1

2

1

Числа до 100 ми вміємо читати. Перше з написаних чисел містить 9 дес. і 1 од., друге — 9 дес. і 9 од. Якщо до цього числа додати 1, то отримаємо наступне число — 100. У ньому одна сотня, а десятків і одиниць немає (у розрядах).

Додамо до 100 одну одиницю, отримаємо число сто один. Це число записано її четвертому рядку таблиці. Число, записане в останньому рядку, містить І сот., 2 дес. і 1 од. Це число сто двадцять один.

Кожне число має наступне й попереднє. Щоб отримати наступне число, треба додати одиницю. Щоб отримати попереднє число, треба відняти одиницю. Виконаємо завдання на додавання і віднімання одиниці. Розгляньте і прочитайте такі рівності:

99 + 1 = 100                               121 - 1 = 120

101                                  120-1 = 119

102                                  140 - 1 = 139 ПО                              139-1 = 138

111                                  151 - 1 = 150

112                                  150-1 = 149

Як отримати число, що йде за числом 149? Як отримати число, що передує числу 160?

На наступному уроці учні ознайомлюються з утворенням числа 200. З цією метою можна застосувати нумераційну табл. 23 і за допомогою паличок продемонструвати утворення числа 200 (мал.101).

Таблиця 23

100  + 1

101  + 1 109+ 1 ПО + 1 111 + 1

Сотні

Десятки

Одиниці

1

0

4

1

4

0

1

9

5

1

9

9

170

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

Розгляньте записи чисел в нумераційній таблиці 26. Прочитайте числа, записані в таблиці. Скільки в числі 199 сотень, десятків, одиниць?

Число 199 має 1 сот., 9 дес. і 9 од. Утворимо наступне за ним число. Додамо до числа 199 одиницю (мал. 101): 199 + 1 = Ц.

Мал. 101

Цю суму можна записати так: 100 + 99 + 1; 99 + 1 = 100. Отже, 100 + 99 + + 1 = 100 + 100 = 200. Таким чином, наступне за числом 199 число складається з двох сотень. Його називають двісті, тобто дві сотні.

Ми навчилися лічити і читати числа до двохсот. Таким способом можна лічити до трьохсот, чотирьохсот і т. д. Однак це забере багато часу. Далі краще утворювати числа із сотень, десятків і одиниць.

Одноцифрові числа від 1 до 9 називаємо числами першого розряду; 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80 і 90 є числами другого розряду. До чисел третього розряду належать ті, які складаються з однієї, двох, трьох, чотирьох, п'яти, шести, семи, восьми і дев'яти сотень. Запишемо їх утворення і назви.

100 (сто)

100+100 = 200 (двісті) 200+ 100 = 300 (триста) 300 + 100 = 400 (чотириста 400+ 100 = 500 (п'ятсот) 500 + 100 = 600 (шістсот) 600 + 100 = 700 (сімсот) 700 + 100 = 800 (вісімсот) 800 + 100 = 900 (дев'ятсот) Якщо до числа дев ятсот додамо сто, то отримаємо

900+ 100= 1000.

Тисяча — перше число четвертого розряду.

Тема "Утворення трицифрових чисел із сотень, десятків і одиниць". Розгляньте малюнки пучків паличок і окремих паличок (мал. 102). Що зображує один великий пучок паличок, менший пучок паличок? Назвіть число, зображене на малюнку в кожному рядку.

Побудуємо нумераційну таблицю і запишемо в ній ці числа (табл. 24).

Таблиця 24

Сотні

Десятки

Одиниці

2

3

6

4

3

0

4

0

5

Методика викладання математики в початкових класах

171

Мал. 102

Прочитаємо кожне число: двісті тридцять шість, чотириста тридцять, чотириста п 'ять.

У першому числі є одиниці всіх розрядів, у другому — немає одиниць першого розряду, а в третьому — немає одиниць другого розряду. При читанні чисел пропущені розряди не називають (чотириста п'ять). З назви цього числа видно, що в ньому немає одиниць другого розряду, тобто десятків.

Щоб швидко й правильно читати і називати трицифрові числа, треба добре знати назви розрядних чисел кожного з трьох розрядів.

Число один є одиницею першого розряду, число десять — одиницею другого розряду, число сто — одиницею третього розряду. Кожне розрядне число складається тільки з одиниць свого розряду, наприклад, сімсот містить сім сотень, сорок містить чотири десятки.

Тема "Запис чисел у нумераційній таблиці. Порівняння чисел. Додаваний" і віднімання чисел третього розряду".

Ознайомлення з питаннями цієї теми відбувається безпосередньо через виконання учнями вправ під керівництвом учителя.

Спочатку учні читають числа в нумераційній таблиці, потім самостійно будують таблицю в зошиті. В таблиці вони записують числа за такими завданнями: запишіть в таблиці числа, в яких: 5 сот. 2 дес. 7 од.; 6 сот. 8 дес; 2 сот. 9 од.; запишіть у таблиці числа: триста сорок два; двісті десять; сто дванадцять; сімсот чотири.

Для порівняння чисел пропонують завдання на зразок такого: з кожної чари чисел назвіть більше число: 235 і 236; 140 і 139; 250 і 205; 700 і 800; 230 і 213.

Пояснення додавання і віднімання чисел третього розряду (круглих сотень) подають у зіставленні з діями над одноцифровими числами та круглими десятками172

Роздш VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

7 + 2 = 9                 70 + 20 = 90           700 + 200 = 900

8-3 = 5                 80 - 30 = 50            800 - 300 = 500

На наступному уроці учні вчаться записувати числа під диктовку та за їх текстовими записами у підручнику, порівнюють числа, використовуючи знаки "більше"/"менше", розглядають випадки додавання і віднімання, пов'язані з нумерацією чисел (600 + 2; 600 + 20;  800+1;  800-1; 200 + 20 + 2).

Потім учні вчаться визначати число сотень і десятків у трицифрових числах. Подамо план-конспект уроку.

Тема "Визначення сотень і десятків у трицифрових числах. Віднімання від трицифрового числа всіх одиниць якого-небудь розряду. Задача на три дії".

І. Перевірка домашнього завдання й опитування (фронтально).

Вчитель проходить між рядами парт і перевіряє завдання на побудову прямо­кутника і знаходження його периметра. В цей час учні читають умову і відповідь до прикладів.

1. Обчислити усно за підручником.

400 200

300, 20, 7

500, 40, 8

800 -700 -

1, 400, 800

100, 400, 1

2.  Записати цифрами числа за підручником.

Сто дев'ятнадцять, вісімсот вісімдесят вісім, чотириста сорок, чотириста чотирнадцять, двісті.

3.  Задача. Коли 5 покупцям продали по 8 кг картоплі, то в мішку залишилось ще 10 кг. Скільки кілограмів картоплі було в мішку?

4.  Прочитати числа: 627, 670, 705, 333, 966. Виконати завдання за підручником.

а)  Що означає в запису цих чисел цифра 7? 0?

б)  Скільки в числах одиниць у кожному розряді?

т(

ОГі

' в) На якому місці, якщо лічити справа наліво, записують одиниці? Десятки? Со,тні? '"^ II. Усна лічба. Кругові приклади.

40 + 30              70 + 20                    90+10                    100 - 40

£ї><       60 - ЗО               80 - 40                    10 + 70                      30-20

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда. Будемо вчитися визначати число десятків і сотень у трицифрових числах. Треба розрізняти такі два запитання:

1)  Скільки в числі 243 окремо сотень? Окремо десятків? Окремо одиниць?

2)  Скільки в числі 243 всього сотень? Всього десятків? Всього одиниць? Відповідь на перше запитання: у числі 243 2 сотні, 4 десятки і 3 одиниці. Відповідь

на друге запитання: у числі 243 всього 2 сотні, всього 24 десятки, всього 243 одиниці. Отже, треба розрізняти, скільки десятків у розряді десятків і скільки десятків у всьому числі. У числі 200 в розряді десятків одиниць немає, а всього десятків у числі 20.

Методика викладання математики в початкових класах

173

У трицифровому числі всього сотень стільки, скільки їх у третьому розряді. Щоб визначити, скільки у числі всього десятків, треба прочитати те число, яке утворюється без цифри одиниць. У числі 873 всього 87 десятків.

2. Первинне закріплення. Розгляд записів у підручнику і повідомлення відповідей.

1) а) Розглянь записи.

60 = 6 дес.

У числі 60 усього 6 дес.

200 = 20 дес.

У числі 200 всього 20 дес.

260 = 26 дес.

У числі 260 усього 26 дес.

б) Скільки всього десятків у числах 400, 480, 720?

2) а) Прочитай, скільки в кожному числі всього сотень, всього десятків, всього,, одиниць.

 

Число

Усього

сотень

десятків

одиниць

400

4

40

400

530

5

53

530

378

3

37

378

б)  Скільки в числі 375 одиниць кожного розряду?

в)  Скільки сотень і скільки десятків у числах 700, 850, 735?

3. Віднімання від трицифрового числа всіх одиниць якого-небудь розряду. Пояснення. Візьмемо число 345. У ньому 3 сотні, 4 десятки і 5 одиниць. Якщо піднімемо 3 сотні, або 300, то залишиться 45. Якщо віднімемо 40, то залишиться 305, а коли віднімемо 5, то залишиться 340. Виконаємо усно завдання вправи підручника.

345 - 300 = 45                      583 - 80                    477 - 7

345 - 40 = 305                      583 - 3                      592 - 90

345 - 5 = 340                       583 - 500                   325 - 300

IV.  Робота над задачею.

Учні обкопали 3 ряди аґрусу по 8 кущів у кожному ряду. Кущів смородиниТучні обкопали у 4 рази менше. Скільки всього кущів обкопали учні?

Задачу розв'язати самостійно. Це задача на три дії.                                     ■;

Розв'язання виконати окремими діями.

V.  Підсумок.

Вчилися визначати число сотень і число десятків у трицифрових числах.

Під час закріплення матеріалу про нумерацію чисел опитування слід проводити за планом. Подамо зразок такого опитування.

Прочитайте числа і підкресліть третє число: 437, 405, 850, 733, 222, 111. 174

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні діївм

;>■:!■                                         План опитування

1.  Назвіть десятковий склад числа.

2.  Одиниці яких розрядів відсутні в числі?

3.  Скільки всього десятків у числі?

4.  Скільки одиниць третього розряду в числі?

5.  Назвіть вищий розряд у цьому (підкресленому) числі,

6. Запишіть які-небудь два числа, одне з яких менше від підкресленого, ;і інше більше від нього.

Цей план використовують на уроках закріплення, добираючи інші числа. Запитання плану читає вчитель або учень, який відповідає на запитання.

§27. Додавання і віднімання в межах 1000

Усне додавання і віднімання. Теоретичною основою дій першого ступеня є принципи нумерації (принцип помісцевого значення цифри та принцип адитивності: кожне число є сумою його розрядних доданків), переставний і сполучний закони дії додавання та наслідки цих законів. З переставною властивістю дії додавання учні були ознайомлені раніше. Крім цього, вони розглядали питання про можливість додавання чи віднімання числа частинами. У 3 класі можна подати (як ознайомлення) формулювання сполуч­ної властивості додавання і на конкретних прикладах пояснити її справедливість. Усне додавання і віднімання в межах 1000 вивчають у такій послідовності: додавання і віднімання круглих сотень; додавання і віднімання виду 60 + 90 і 120 - ЗО; додавання і віднімання виду 560 + 320, 560 - 320; додавання виду 430 + 500, 430 + 50; додавання виду 230 + 70; віднімання виду 200 - 60; додавання виду 380 + 590; віднімання виду 420 — 70; віднімання виду 650 — 290 і 600 - 270.

Ознайомлення учнів з обчислювальними прийомами здебільшого прово­дять методом бесіди із застосуванням структурних записів, але варто також практикувати прийом аналогії, метод розповіді чи самостійної роботи з по­дальшою бесідою.

Подамо зразки структурних записів, що служать опорою для пояснення прийому.

Додавання і віднімання круглих сотень.

200 + 700 = 900

2 сот. + 7 сот. = 9 сот.

800 - 300 = 500

8 сот. — 3 сот. = 5 сот.

Прийоми обчислення виразів на додавання і віднімання круглих десятків з переходом через розряд зводяться до відповідних табличних випадків додавання і віднімання.

60 + 90 = 150

6 сот. + 9 дес. = 15

дес.

120 - 30 = 90

12 дес. - 3 дес. = 9

дес.

Методика викладання математики в початкових класах л!

175

Для випадків усного додавання і віднімання круглих трицифрових чисел іісі переходу через десяток використовують прийоми порозрядного додавання і піднімання. Вони служать підготовкою до вивчення письмових прийомів пиконання цих дій.

520

+ 340 = П

/\

/

\

500 20

300

40

500-

\- зоо

= 800

20

+ 40

= 60

800

+ 60

= 860

470 /\

- 320 = П

 

400 70

300

20

 

400

-зоо

= 100

 

70

- 20

= 50

 

100

+ 50

= 150

 

         

Розглядаючи ці випадки, доцільно показати різні способи виконання обчислень: спосіб порозрядного додавання чи віднімання, спосіб послідовного додавання чи віднімання та спосіб переходу до дій над десятками.

Подамо план-конспект уроку для випадку віднімання круглих чисел без переходу через десяток.

Тема "Усне віднімання трицифрових чисел виду 470 — 320. Задачі і вправи на іастосування прийомів обчислень".

І. Перевірка домашнього завдання й опитування (індивідуально). Два учні записують розв'язання домашніх задач на дошці, а потім пояснюють розв'язання.

1.  Розв'язати з коментуванням: 620 + 350.

2.  Розказати таблицю множення числа 4.

II.  Усні обчислення.

1.  Обчисліть колові вирази.

400 - 300           620 + 300                    950 -50                      20 + 600

900 - 500           100 - 60                        40 - 20                     920 + 30

2.  Розказати таблицю ділення на 2. Пояснити, як знайшли, що 16 : 2 = 8.

III.  Вивчення нового матеріалу.

1. Пояснення за малюнком і структурними записами підручника (мал. ІО?4

470 /\

400   70

320 = /\

300   20

400 - 300 = 100   70 - 20 = 50 470-320= 150

100 + 50 = 150

Мал. 103176

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

Сотні віднімають від сотень. Десятки віднімають від десятків.

При відніманні трицифрових чисел ми також виходимо з їх десяткового складу. Віднімаємо сотні від сотень (400 - 300 = 100) і десятки від десятків (70 - 20 = 50). У даному разі отримаємо 100 і 50, разом 150.

2.  Коментоване знаходження значень виразу 580 - 200 із записом на дошці і в зошиті.

3.  Самостійне обчислення виразів за варіантами.

А        280 - 130         170 - ПО       660 - 230        190 - 150 670-440        750-250       990-510       350-240 'і   IV. Робота над задачами.

1.  Усне розв'язування задач.

1)  Виготовили 590 г крохмального клейстеру. В ньому 60 г крохмалю, а решта масивода. Скільки грамів води містить клейстер?

2)   У книжці 240 сторінок.  Оля прочитала 110 сторінок.  Скільки сторінок залишилося їй читати?

Числові дані задач варто записати на дошці.

2.  Задача на суму трьох і двох доданків. (Опрацювати фронтально).

На три підводи навантажили 990 кг зерна. На першу і другу підводи навантажили разом 680 кг зерна, а на другу і третю 640 кг.

Про що дізнаємося, якщо обчислимо такі вирази?

990 - 680                990 - 640

Щоб учні усвідомили завдання, варто запитати, що означає кожне число. 3. Складання і розв'язування задач за малюнком і запитанням.

Робота виконується самостійно. Хто встигне, виконує обидва завдання.

Розглянь малюнок і числові дані (мал. 104).

Київ

430 км

Харків

Методика викладання математики в початкових класах

177

Знайди відповіді на запитання.

1)  Туристський літак пролетів за маршрутом Київ '— Суми — Харків —- Київ. Скільки кілометрів пролетів літак?

2)  На скільки кілометрів менша відстань від Києва до Сум, ніж від Києва до Харкова?

V. Підсумок.

Вчилися віднімати круглі трицифрові числа. Розв'язували різні задачі.

Для пояснення обчислення виразів виду 230 + 70 і 400 - 60 варто иикористати предметні дії або малюнки пучків-паличок (мал. 105, 106).

Мал. 105

Мал. 106

У першому випадку 3 пучки-десятки і 7 пучків-десятків утворюють сотню. У другому — одну сотню треба замінити 10 пучками-десятками. Отже, за скоїм змістом ці випадки вже стосуються дій додавання і віднімання і переходом через десяток.

Для пояснення випадків додавання і віднімання круглих трицифрових чисел з переходом через десяток застосовують відповідні структурні записи:

380 + 590 = □ 300 80 500 90

500 + 300 = 800

80 + 90 = 170

800 + 170 = 970

120 - 70 = 50 300 + 50 = 350

420 - 70 = П /\  и 20  50

420 - 20 = 400 400 - 50 = 350Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

650 - 200 = 450 450 - 90 = 360

Методика викладання математики в початкових класах

179

600 - 200 = 400 400 - 70 = 330

Зі структурних записів видно, що при додаванні круглих трицифрових чисел з переходом через десяток здебільшого використовують спосіб порозрядного додавання, а при відніманні — спосіб послідовного віднімання.

Письмове додавання і віднімання. Письмове виконання дій першого ступеня розглядають у такій послідовності: додавання і віднімання без переходу через розряд; з одним переходом через розряд; з двома переходами через розряд.

Пояснення нового матеріалу подають на основі аналізу зразка розв'я­зання. Подамо формулювання деяких завдань, які варто ста­вити учням, аналізуючи зразки розв'язання:

1.   Розгляньте записи і поясніть, як треба записувати другий доданок при письмовому додаванні.

2.  Розгляньте записи і поясніть, що треба робити, коли при додаванні одиниць отримуємо десяток або при додаванні десятків отримуємо сотню.

3.  Розгляньте записи і поясніть, як треба діяти, коли у зменшуваному число одиниць або число десятків дорівнює нулю.

4.  Поясніть, як виконали віднімання з переходом через розряд.

Наведемо зразки докладного і короткого коментування виконаних дій. Розглянемо записи:

,358                   324               _325

+274                 +380                  146

632                    252                    176

956

Докладне пояснення обчислення виразу. До 8 од. додати 4 од., буде 12 од., або 1 дес. і 2 од. Дві одиниці пишемо під одиницями, а 1 дес. додаємо до десятків. До 5 дес. додати 7 дес, буде 12 дес; 12 дес. та ще 1 дес, буде 13 дес, або 1 сот. і 3 дес. На місці десятків пишемо 3, а сотню додаємо до сотень.

До 3 сот. додати 2 сот., буде 5 сот. та ще 1 сот., буде 6 сотень. На місці сотень пишемо 6. У сумі отримали число 632.

Коротке пояснення обчислення другого виразу. 4, 0 і 2 — шість, пишемо 6; 2, 8 і 5 — п'ятнадцять, пишемо 5, а 1 сот. додаємо до сотень; З, З і 2 — вісім та ще 1, пишемо 9; усього 956.

Коротке пояснення обчислення третього виразу. 15 мінус 6 — дев'ять,

пишемо 9; 1 і мінус 4 — сім, пишемо 7; 2 мінус 1 — один, пишемо 1; усього 179.

Для кожного випадку дій треба використати достатню кількість вправ

тренувального характеру. В процесі розв'язування міркування учнів стають

дедалі коротшими, а обчислення — швидшими. Основою системи вправ є

івичайні вирази на одну дію. їх доповнюють вправи з поясненням, елементами Контролю, вимогою вибіркового розв'язування та ін. Наведемо зразки формулювань завдань:

1.  Обчисліть вираз 230 + 350 з коментуванням.

2.  Обчисліть вираз 720 — 180 і перевірте обчислення.

3.  Порівняйте пари виразів і знайдіть їх значення.

7 + 8             12-5           38-24         18 + 32

70 + 80         120 - 50         380 - 240     180 + 320

4.  Знайдіть вирази, числове значення яких дорівнює 880.

420 + 470                610 + 170                560 + 320

140 + 720                710 + 160                450 + 240

5.  Знайдіть помилки.

740 - 40 = 370                  690 - (240 -110) = 640

950 - 800 = 150                450 - 200 + 20 = 230

6. Додайте тільки ті числа, в яких сума десятків більша за 10

329 + 437                333 + 666                134 + 59

548 + 281                450 + 570                345 + 264

7.  Порівняйте числа і запишіть результати порівняння.

480 > 300 на 180               680 < 890 на []

300 < 750 на []                 750 > 20 на []

8.  Прочитайте вираз: 530 - с. Обчисліть його значення, якщо с= 80, 50££ 40, 300, 250.

9.  Обчисліть колові вирази.

325 + 479                790 - 465                566 - 188

378 + 285                804 - 238                663 + 127

10.  Розв'яжіть рівняння: 600 — х — 200, х — 20 = 460. Заслуговує на увагу практика розв'язування задач з абстрактним змістом та розв'язування простих іадач способом складання рівняння.

11.  Перше число — 300, друге — 450, а третє — на 180 менше, ніж друге. Знайдіть суму цих чисел.

12.  573 більше від невідомого числа на 145. Знайдіть невідоме число. (Розв'яжіть задачу, склавши рівняння).

У процесі вивчення теми треба виконати кілька вправ, спрямованих на усвідомлення співвідношень між одиницями вимірювання величин. 2 м 40 см-30 см             5м-20 см            200 г - 50 г

1м80см + 20см              1кг-300 г             1кг-30 г                     :

§28. Усне множення і ділення в межах 100 і 1000                  ■ ;■•

До вивчення цієї теми учні мали справу лише з табличними випадками множення і ділення. Тут починається розгляд позатабличних випадків множення і ділення. У межах обох концентрів до них належать:

а) множення і ділення, пов'язані з числами 1 і 0, 10 і 100; множення і ділення розрядних чисел на одноцифрове число та множення одноцифро-іюго числа на розрядне число; ділення виду 300 : 20, 600 : 300, 600 : 30; 180

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

б)  множення двоцифрового числа на одноцифрове й одноцифрового нп двоцифрове; множення виду 120 • 3; ділення двоцифрового числа нп одноцифрове та ділення виду 360 : 3;

в)  ділення двоцифрових і трицифрових чисел на двоцифрове число при одноцифровій частці способом випробовування (96 : 24; 125 : 25);

г) ділення з остачею (табличні випадки).

Як теоретичне забезпечення прийомів обчислення розглядають ділення числа на добуток, множення суми на число і числа на суму, ділення суми на число. Крім цього, учні ознайомлюються з перевіркою дій другого ступеня

Тема "Множення і ділення чисел, пов'язаних з числами 1 і 0".

Множення чисел 1 і 0 розкривають на основі поняття дії множення як додавання однакових доданків. Учитель пропонує заміною множення додаванням обчислити вирази: 1 • 3; 1 • 5; 0 • 3; 0 • 6.

Учні бачать, що при множенні 1 на яке-небудь число у добутку отримуємо число, на яке множили 1. При множенні нуля на будь-яке число отримуємо нуль. Ці правила у буквеному вигляді можна записати так:

1 ■ а = а

0 • а = 0

Якщо другий множник дорівнює 1 або 0, то результат не можна знайти додаванням. (Не можна використати і переставляння множників, бо це ноші множина чисел, в якій переставна властивість множення поки ще не розглядалась). Тому випадки множення на 1 і 0 подають як означення.

При множенні будь-якого числа на одиницю у добутку маємо те саме число.

а ■ 1 = а

При множенні будь-якого числа на нуль у добутку отримуємо нуль.

а-0 =

Для з'ясування правила ділення видів 7 : 1 і 6 : 6 треба скористатись зв'язком дій множення і ділення, тобто скласти рівності на ділення з рівності на множення.

1-8 = 8

8:8=1

Що отримуємо в частці від ділення числа на 1? Що отримуємо в частці від ділення числа на самого себе? Наведіть власні вирази на ділення на 1 і ділення числа на самого себе. Поясніть буквені записи кожного з правил:

а : 1 = а

а : а = 1

Ділення нуля пояснюють на основі зв'язку дій множення і ділення: 0-4 = 0;                            0:4 = 0.

Методика викладання математики в початкових класах

181

Сформулюємо правило: при діленні нуля на будь-яке число в частці отримуємо

0 : а =

Про неможливість ділення на нуль слід повідомити так: ділити на нуль не можна. Наприклад, не можна 7 поділити на 0, бо немає такого числа, при Множенні якого на 0 отримали б 7.

Тема "Множення і ділення з числами 10 і 100. Ділення виду 80 : 8, 700 : 7".

Бесіда. Множення чисел 10 і 100 можна пояснити, переходячи до десятка иГи> сотні. Розгляньте записи і поясніть розв'язання.

10 • 3 = 30

1 дес. -3 = 3 дес.

100 • 5 = 500

1 сот. -5 = 5 сот.

Зразок відповіді. Треба 10 помножити на 3. 10 — це 1 дес; 1 дес. помножити нп 3, буде 3 дес, або 30.

Множення і ділення на 10 і 100 вивчають так.

Бесіда. Ми навчилися множити числа 10 і 100. Тому при множенні на 10ь І 100 можна застосувати переставну властивість дії множення. Наприклад: 2-10 = [];   2-10 =10-2;         10-2 = 20.

Отже, 2 ■ 10 = 20.

5 ■ 100 = [];    5 • 100 = 100 -5;   100 ■ 5 = 500.

Отже, 5 ■ 100 = 500.                                                                                 '

Щоб з'ясувати правило множення на 10 і 100, достатньо розглянути кількаї ютових розв'язань і порівняти в кожному виразі перший множник з добутком. 5 • 10 = 50               3 • 100 = 300

7 • 10 = 70               6 ■ 100 = 600

Отримаємо таке правило: щоб помножити число на 10, треба справа в числі дописати один нуль; щоб помножити на 100, треба справа в числі дописати два пулі.

Виведемо правило ділення на 10 і 100. Складемо з виразів на множення нирази на ділення і порівняємо ділені з частками.

4-10 = 40          7-10 = 70               5-100 = 500            9-100 = 900

40:10 = 4          70:10 = 7               500:100 = 5            900:100 = 9

У записах зліва ділили числа 40 і 70 на 10, отримали відповідно 4 і 7. Справа ділили на 100 числа 500 і 900, отримали 5 і 9. Отже, при діленні на 10 у числі треба відкинути справа один нуль, а при діленні на 100 — два нулі.

Подамо ділення виду 80 : 8, 700 : 7.

80 : 8 = 10

8 дес. : 8 = 8 дес.

700 : 7 = 100

7 сот. : 7 = 1 сот. 182

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

За наведеними записами можна запропонувати учням самостійно прокоментувати хід розв'язування виразів.

Подамо план-конспект уроку на множення і ділення розрядних чисел.

Тема "Множення і ділення розрядних чисел на одноцифрове число. Множення одноцифрового числа на розрядне число".

І. Перевірка домашньої роботи й опитування (індивідуально). Розв'язання задачі один з учнів записує на дошці. Учні пояснюють обчислення виразів першого стовпчика.

1.  Обчислити вирази: 60 : б + 1  • 6; 0 ■ 7 + 700 : 7.

2.  Скласти задачу за виразом: (50 : 5) • 3. II. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда. Будемо вчитися множити й ділити розрядні числа (круглі сотні і круглі десятки) на одноцифрове число, тобто розв'язувати приклади виду 30 • 3, 200 • 4, 60 : 3, 900 : 3. Прийом обчислення з'ясовується переходом до десятків і сотень.

1) Розглянути записи, подані у підручнику.

30 • 3 = 90

З дес. -3 = 9 дес.

200 • 4 = 800

2 сот. -4 = 8 сот.

60 : 3 = 20

6 дес. : 3 = 2 дес.

900 : 3 = 300

9 сот. : 3 = 3 сот.

2) Прокоментувати обчислення виразу: 300 • 2.

2. При множенні одноцифрового числа на розрядне (3 • 200) можна застосовувати переставну властивість множення або спосіб послідовного множення. Прочитайте пояснення за підручником.

Два учні по-різному знайшли добуток 3  •  20. Перший учень: 3 • 20 = 20 • 3 = 60. Другий учень: 3 • 20 = 3 • 2 •  10 = 60. Обчисліть 3 • 300 способом послідовного множений.

3.  Первинне закріплення. Усне виконання завдань підручника. 1)2-4           ;9:3                 10 : 2              5-2

20 • 4             90 : 3               100 : 2            50-2

200 • 4           900 : 3             1000 : 2           500-2

2) Збільш 10, 20, 30, 300, 200 у 3 рази. Зменш 20, 60, 100, 200, 600 у 2 рази. НІ, Робота над задачами.

1. Задача. Через річку збудовано міст завдовжки 70 м. Він має З прогони. Довжина середнього прогону ЗО м (мал. 107). Знайти довжину крайніх прогонів, якщо вони рівні

Мал. 107

Методика викладання математики в початкових класах

183

Розглянути малюнок. Показати на малюнку крайні прогони. Про що можна дізнатися за даними числами в першій дії? Що можна буде знайти другою дією? Запишемо розв'язання на дошці і в зошитах.

2. Друга задача записана коротко в таблиці.

 

 

Овочі

В одному ящику

Кількість ящиків

Загальна маса

Морква

10 кг

4

 

?

Буряки

30 кг

2

Розв'язати задачу самостійно. IV. Підсумок.

Вчилися множити і ділити розрядні числа. Розв'язали задачу на 3 дії — на знаходження суми двох добутків.

З огляду прийомів подання нового матеріалу видно, що переважно застосовується ілюстративне пояснення з елементами індуктивних доведень. Висновки подають у вигляді правил, які не пропонують заучувати напам'ять.

Основний засіб закріплення — обчислення виразів на 1—2 операції. Частину завдань учні мають виконувати з коментуванням.

Тема "Ділення числа на добуток. Ділення виду 80 : 20, 600 : ЗО, 600 : 300".

Бесіда. Обчислимо вираз: 24 : (3 • 2). Застосовуємо правило обчислення виразів з дужками.

24 : (3 • 2) = 24 : 6 = 4                                             '    ...

Розглянемо інший спосіб ділення числа на добуток двох чисел. 24 : (3 • 2) = (24 : 3) : 2 = 8 : 2 = 4

Яку першу дію виконали? (24 : 3 = 8). Яку другу дію виконали? (Результат першої дії поділили на 2).

Щоб поділити число 24 на добуток чисел 3 і 2, ми поділили спочатку число 24 на 3, а потім результат — число 8 — поділили на 2, отримали число 4. Відповідь та сама, що й при обчисленні першим способом. Прочитайте її підручнику правило ділення числа на добуток.

Для закріплення пропонуємо такі три види завдань:

1.  Виконати обчислення двома способами.

18: (2-3)     80: (4-2)     900 : (3 • 3)

2.  Обчислити зручним способом.

36 : (9 • 2)     72 : (3 • 8)     60 : (10 • 2)   400 : (10 • 5).

3.  Виконати ділення, розкладаючи дільник на множники.

48:16           72:36           80:40           64:16

Зразок. 54 : 18 = 54 : (9 • 2) = 6 : 2 = 3.

Для ділення виду 80 : 20, 600 : 30, 600 : 300 застосовують спосіб послідовного ділення, але варто показати й спосіб випробовування. 182

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

За наведеними записами можна запропонувати учням самостійно прокоментувати хід розв'язування виразів.

Подамо план-конспект уроку на множення і ділення розрядних чисел.

Тема "Множення і ділення розрядних чисел на одноцифрове число. Множення одноцифрового числа на розрядне число".

І. Перевірка домашньої роботи й опитування (індивідуально). Розв'язання задачі один з учнів записує на дошці. Учні пояснюють обчислення виразів першого стовпчика.

1.  Обчислити вирази: 60 : б + 1  • 6; 0 ■ 7 + 700 : 7.

2.  Скласти задачу за виразом: (50 : 5) • 3. II. Вивчення нового матеріалу.

1. Бесіда. Будемо вчитися множити й ділити розрядні числа (круглі сотні і круглі десятки) на одноцифрове число, тобто розв'язувати приклади виду 30 • 3, 200 • 4, 60 : 3, 900 : 3. Прийом обчислення з'ясовується переходом до десятків і сотень.

1) Розглянути записи, подані у підручнику.

30 • 3 = 90

З дес. -3 = 9 дес.

200 • 4 = 800

2 сот. -4 = 8 сот.

60 : 3 = 20

6 дес. : 3 = 2 дес.

900 : 3 = 300

9 сот. : 3 = 3 сот.

2) Прокоментувати обчислення виразу: 300 • 2.

2. При множенні одноцифрового числа на розрядне (3 • 200) можна застосовувати переставну властивість множення або спосіб послідовного множення. Прочитайте пояснення за підручником.

Два учні по-різному знайшли добуток 3  •  20. Перший учень: 3 • 20 = 20 • 3 = 60. Другий учень: 3 • 20 = 3 • 2 •  10 = 60. Обчисліть 3 • 300 способом послідовного множений.

3.  Первинне закріплення. Усне виконання завдань підручника. 1)2-4           ;9:3                 10 : 2              5-2

20 • 4             90 : 3               100 : 2            50-2

200 • 4           900 : 3             1000 : 2           500-2

2) Збільш 10, 20, 30, 300, 200 у 3 рази. Зменш 20, 60, 100, 200, 600 у 2 рази. НІ, Робота над задачами.

1. Задача. Через річку збудовано міст завдовжки 70 м. Він має З прогони. Довжина середнього прогону ЗО м (мал. 107). Знайти довжину крайніх прогонів, якщо вони рівні

Мал. 107

Методика викладання математики в початкових класах

183

Розглянути малюнок. Показати на малюнку крайні прогони. Про що можна дізнатися за даними числами в першій дії? Що можна буде знайти другою дією? Запишемо розв'язання на дошці і в зошитах.

2. Друга задача записана коротко в таблиці.

 

 

Овочі

В одному ящику

Кількість ящиків

Загальна маса

Морква

10 кг

4

 

?

Буряки

30 кг

2

Розв'язати задачу самостійно. IV. Підсумок.

Вчилися множити і ділити розрядні числа. Розв'язали задачу на 3 дії — на знаходження суми двох добутків.

З огляду прийомів подання нового матеріалу видно, що переважно застосовується ілюстративне пояснення з елементами індуктивних доведень. Висновки подають у вигляді правил, які не пропонують заучувати напам'ять.

Основний засіб закріплення — обчислення виразів на 1—2 операції. Частину завдань учні мають виконувати з коментуванням.

Тема "Ділення числа на добуток. Ділення виду 80 : 20, 600 : ЗО, 600 : 300".

Бесіда. Обчислимо вираз: 24 : (3 • 2). Застосовуємо правило обчислення виразів з дужками.

24 : (3 • 2) = 24 : 6 = 4                                             '    ...

Розглянемо інший спосіб ділення числа на добуток двох чисел. 24 : (3 • 2) = (24 : 3) : 2 = 8 : 2 = 4

Яку першу дію виконали? (24 : 3 = 8). Яку другу дію виконали? (Результат першої дії поділили на 2).

Щоб поділити число 24 на добуток чисел 3 і 2, ми поділили спочатку число 24 на 3, а потім результат — число 8 — поділили на 2, отримали число 4. Відповідь та сама, що й при обчисленні першим способом. Прочитайте її підручнику правило ділення числа на добуток.

Для закріплення пропонуємо такі три види завдань:

1.  Виконати обчислення двома способами.

18: (2-3)     80: (4-2)     900 : (3 • 3)

2.  Обчислити зручним способом.

36 : (9 • 2)     72 : (3 • 8)     60 : (10 • 2)   400 : (10 • 5).

3.  Виконати ділення, розкладаючи дільник на множники.

48:16           72:36           80:40           64:16

Зразок. 54 : 18 = 54 : (9 • 2) = 6 : 2 = 3.

Для ділення виду 80 : 20, 600 : 30, 600 : 300 застосовують спосіб послідовного ділення, але варто показати й спосіб випробовування. 184

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

Вивчення нового матеріалу можна провести на основі аналізу обчислення значення одного з виразів, наприклад: 80 : 20.

Розгляньте записи і поясніть, як знайшли частку 80 : 20 способом послідовного ділення та способом випробовування.

Спосіб послідовного ділення.

80 : 20 = 80 : (10 ■ 2) = (80 : 10) : 2 = 8 : 2 = 4.

Зразок міркування. Треба 80 поділити на 20. 20 — це 10 • 2. Щоб поділити число 80 на добуток чисел 10 і 2, поділимо 80 на 10, а здобутий результат поділимо на 2 (80 : 10 = 8, 8 : 2 = 4). Отже, 80 : 20 = 4.

Спосіб випробовування.

20 • 2 = 40 (число 2 не підходить),

20 ■ 3 = 60 (число 3 не підходить),

20 ■ 4 = 80 (число 4 підходить).

Тема "Множення суми на число".

Повідомлення теми і підготовка до сприймання нового матеріалу грунтується на розв'язуванні задачі.

Задача. Дівчинка складала букети. Вона брала 3 білі й 2 червоні квітки. Скільки всього квіток у 7 букетах?

Розв'язання:

Перший спосіб:        Другий спосіб:

(З + 2) • 7 = 35 (кв.)     З • 7 + 2 • 7 = 35 (кв.)

Відповідь. 35 квіток.      Відповідь. 35 квіток.

Учні пояснюють, про що дізнавалися кожною дією при розв'язуванні задачі першим і другим способами.

Після цього вони розглядають множення суми на число на основі аналізу готового розв'язання.

(4 + 3) • 9 = 7 ■ 9 = 63

(4 + 3) • 9 = 4 • 9 + 3 • 9 = 36 + 27 = 63

Висновок. Щоб помножити суму на число, можна помножити на це число кожний доданок і знайдені добутки додати. '■'  Тема "Множення двоцифрового числа на одноцифрове'

Підготовчі вправи:

1.  Знайдіть добутки двома способами: (3 + 7) • 4; (5 + 2)

2.  Обчисліть зручним способом: (5 + 7) ■ 4; (20 + 7) • 3.

3.  Знайдіть добутки, обчислюючи спочатку значення виразу в дужках: (2 + 7) ■ 4;         (3 + 6) • 5;               (8+7) • 3.

В останньому завданні у третьому виразі треба 15 помножити на 3. Двоцифрові числа ми ще не множили. Це — тема сьогоднішнього заняття.

Пояснення нового матеріалу. Треба навчитися множити двоцифрові числа на одноцифрові. Обчисліть вираз: 21 ■ 4. Запишемо число 21 як суму десятків і одиниць: 21 = 20 + 1. Матимемо такий вираз: (20 + 1) • 4. Яким правилом треба скористатися? Запишемо обчислення:

(20 + 1) • 4 = 20 • 4 + 1 • 4 = 80 + 4 = 84.

Спочатку десятки помножили на 4, отримали 80, потім помножили число одиниць, отримали 4, всього 84.

Методика викладання математики в початкових класах    ,\Ч ?М

185

Тема "Множення числа на суму".

Правило множення числа на суму є теоретичною основою множення багатоцифрового числа на дво- і трицифрове числа. Саме тому в пропе­девтичному плані це правило розглядають вже перед множенням одно-цифрового числа на двоцифрове. Ознайомлення розпочинають з розв'язання задачі двома способами.

Задача. На змаганнях у першому запливі було 4 човни по 8 спортсменів у кожному. В другому запливі було 3 човни теж по 8 спортсменів у кожному. Скільки всього спортсменів брали участь у двох запливах?

Розв'язання:

Перший спосіб:                     Другий спосіб:

8 • (4 + 3) = 56 (сп.)              8 • 4 + 8 • 3 = 56 (сп.)

Відповідь. 56 спортсменів.      Відповідь. 56 спортсменів.

Учні констатують, що для розв'язування задачі першим способом треба число 8 помножити на суму чисел 4 і 3. За другим способом число 8 множимо окремо на числа 4 і 3. Відповідь однакова: 56 спортсменів.

Отже, 8 • (4 + 3) = 8 • 4 + 8 ■ 3, тобто число множити на суму можна двома способами.

Поясніть кожний зі способів за записами знаходження значення виразу

5 ■ (3 + 6).

Перший спосіб:                            Другий спосіб:

5 • (3, + 6) = 5 • 9 = 45           5 • (3 + 6) = 5 • 3 + 5 • 6 = 45

Висновок. Щоб помножити число на суму, можна помножити число на кожний доданок, і здобуті результати додати.

Тема "Множення одноцифрового числа на двоцифрове".

На вивчення цієї теми відводяться два уроки. На першому уроці добуток одно- і двоцифрового чисел учні знаходять, застосовуючи переставну властивість множення. На другому уроці вони вчаться застосовувати правило множення числа на суму для знаходження такого добутку. Для пояснення останнього прийому використовують структурний запис:

3

■ 24 /\ 20

4

3

• 20 =

= 60

3

•4 =

= 12

60

+ 12

= 72

Спираючись на цей запис обчислення, учні формулюють загальне правило множення одноцифрового числа на двоцифрове.

Випадки усного множення і ділення в межах 1000, що зводяться до табличних або спираються на правило множення суми на число, розглядають як закріплення. Учні спроможні самостійно з'ясувати процес обчислення ■ці структурними записами. До таких випадків належать знаходження зна-186                    Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

чень виразів виду: 70 • 8; 420 : 6; 320 • 3. Наведемо структурні записи кожного з видів.

70 • 8 = 560

7 дес. • 8 = 56 дес.

420 : 6 = 70

42 дес. : 6 = 7 дес.

1.  Скільки червоних слие одержав кожний син?

2.  Скільки жовтих слив одержав кожний син?

Для знаходження значення виразу 320 • 3 подаємо таку форму запису: 320 ■ 3 = (300 + 20) • 3 = 300 • 3 + 20 • 3 = 900 + 60 = 960 Тема "Ділення суми на число". Спочатку двома способами розв'яжемо задачу.

Задача. 18 червоних і 12 жовтих слив батько поділив порівну між трьома синами. Скільки слив одержав кожний син ?                                      '■

План розв'язування:

1.  Скільки всього слив батько поділив між синами?

2.  Скільки слив одержав кожний син?

3.  Скільки всього слив одержав кожний син?

Відповідно до плану учні розв'язують задачу за допомогою окремих дій.

1)  18+ 12 = 30 (сл.);                   1)18:3 = 6 (сл.);

2)  30 : 3 = 10 (сл.).                       2) 12 : 3 = 4 (сл.);

3) 6 + 4 = 10 (сл.).

Далі вчитель пропонує записати розв'язання задачі способом складання виразів:

(18 + 12) : 3 = 10;                        18 : 3 + 12 : 3 = 10.

. Розв'язуючи задачу першим способом, треба суму чисел 18 і 12 поділити на 3. За другим способом кожне з чисел 18 і 12 ділимо на 3, а потім додаємо частки. Відповіді однакові.

(18+ 12): 3 == 18:3+ 12 : 3.

Отже, щоб поділити суму на число, можна поділити на це число кожний доданок, і знайдені частки додати.

Тема "Ділення двоцифрового числа на одноцифрове". Прийом ділення двоцифрового числа на одноцифрове полягає в роз­кладанні числа на зручні доданки із подальшим застосуванням правила ділення суми на число. Учні послідовно розглядають такі випадки ділення: 39 : 3; 72 : 3; 50 : 2.

Пояснення чи самостійну роботу учнів організовують, користуючись структурними записами:

72 : 3 =                       50 : 2 =

= (60 + 12) : 3 =         = (40 + 10) : 2 =

= 60 : 3 + 12 : 3 =      = 40 : 2 + 10 : 2 =

= 20 + А = 24     . ..■      = 20 + 5 = 25

39 : 3- =

= (30 + 9) : 3 = = 30 : 3 + 9 : 3 = = Ю + 3= 13

Методика викладання математики в початкових класах

187

У першому випадку поділ числа 39 на зручні доданки збігається і розкладанням на розрядні доданки. В інших двох випадках "зручність" доданків виявляється в тому, що при діленні першого доданка отримуємо десятки, а при діленні другого — одиниці. (Треба виділити найбільше число десятків, що ділиться на дане одноцифрове число).

Подамо план-конспект уроку на ділення двоцифрових чисел.

Тема "Ділення двоцифрового числа на одноцифрове виду 72 : 3, 50 : 2. Задача на З дії, пов'язана з одиничною нормою".

I.  Перевірка домашньої роботи.

Один з учнів за підручником розв'язує на дошці домашню задачу і приклади четвер­того стовпчика.

II.  Усні обчислення. Колові вирази.

24-4                  42 + 30                 51-9              4-16                8 + 9

72-48                 96 + 3                   32 : 8                 17-3                64 : 8

III.  Вивчення нового матеріалу.

1.  Актуалізація опорних знань.

1)  Обчисліть вирази: 64 : 2; 48 : 4; 99 : 3. Поясніть обчислення.

2)  Знайдемо значення виразу 48 : 4, замінюючи ділене сумою різних доданків:

48 : 4 = (40 + 8) : 4 = 10 + 2 = 12; 48 : 4 = (20 + 28) : 4 = 5 + 7 = 12; 48 : 4 = (24 + 24) : 4 = 6 + 6 = 12.

Найбільш зручний варіант, коли при діленні першого числа отримуємо десяток (десятки), а при діленні другого — одиниці.

2.  Опрацювання нового матеріалу. Розглянути записи у підручнику.

72:3

=

= (60

+ 12) : 3 =

= 60:

2+ 12: 3 =

= 20-

1-4 = 24

50:2 =

 

 

 

= (40 +

 

Ю)

:2 =

= 40 +

2

+

10:2 =

= 20 +

5

=

25

         

Пояснення. Двоцифрове число розклали на зручні доданки, перший з них при Діленні на одноцифрове число дає десятки, а другий — одиниці. 3. Первинне закріплення.

1)  Закінчити обчислення.

60 : 5 = (50 + 10) : 5 = ...          80 : 3 = (60 + 21 ) : 3 = ...

2)  Розклади ділені на зручні доданки і виконай ділення. 60 : 4                    96 : 4              51 : 3              90 : 5

IV. Розвиток знань. 1. Розв'язування задачі.

Добова порція кухонної солі для коня 32 г, для корови у 2 рази більше, а для вівці— у 6разів менше, ніж для коня і корови разом. Яка добова порція солі для вівці? 188

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

Повторимо задачу за запитаннями. Яка добова порція солі для коня? Що відомо про добову норму солі для корови? Для вівці? Що треба знайти?

Складемо план розв'язування задачі. Про що можна дізнатися спочатку? Про що потім? Про що можна дізнатися, якщо будемо знати, яка денна норма солі коня і корови разом?

Запишемо розв'язання задачі на дошці і в зошитах.

2.  Фронтальне складання задачі і виразу за завданнями підручника.

1)  За виразом (9 + 15 ) : 3 склади і розв'яжи задачу про пошиття костюмів. Розв'язання задачі виконаємо усно, але обчислення бажано здійснити двома способами.

2)  Запиши вираз, значення якого у 5 разів менше, ніж значення виразу а + Ь. {Відповідь, (а + Ь) ■ 5).

3.  Обчислення виразів (самостійно, за двома варіантами).

56 : 4         60 - 50 : 5                 80 : 2 : 2                    800-150-3

42 : 3         100 - 80 : 4               90 : 3 : 5                    360 + 40 : 4

V. Підсумок.

Вчилися ділити двоцифрові числа на одноцифрові. Розв'язали задачу про денні норми солі для коня, корови і вівці.

Зразок ділення двоцифрового числа на одноцифрове служить і при діленні круглих трицифрових чисел. Це здійснюється переходом до ділення десятків.

360 : 8 =

36 дес. : 3 = 12 дес.

Тема "Перевірка ділення і множення".

' 'Бесіду про перевірку ділення множенням проводять за таким записом (табл. 25):

Таблиця 25

Ділене

Дільник

Частка

Добуток частки і дільника

24

3

24

8 ■ 3 = 24

600

2

24

300 • 2 = 600

Ці записи свідчать про те, що при множенні частки на дільник отримуємо ділене.

Взаємозв'язок множення і ділення використовуємо для перевірки ділення дією множення. При цьому застосовуємо таке правило: ділене дорівнює добутку частки і дільника. Якщо після множення частки на дільник не отримали ділене, то в обчисленні допущено помилку.

Аналогічно розглядають перевірку множення дією ділення.

Тема "Ділення двоцифрового числа на двоцифрове".

Усне ділення двоцифрових і круглих трицифрових чисел на двоцифрове число виконують випробовуванням. Цей спосіб спирається на зв'язок дій ділення і множення та на правило перевірки ділення множенням.

Бесіда. У повсякденному житті нерідко треба знайти частку двох двоцифрових чисел. Наприклад, дізнатися, скільки метрів тканини можна

Методика викладання математики в початкових класах

189

купити, якщо є 36 грн., а ціна 1 м тканини дорівнює 12 грн. Частку від ділення двоцифрового числа на двоцифрове шукають способом випробовування, тобто добирають числа і випробовують їх множенням на дільник.

Наприклад,

4-           64 : 16 = []

16 • 2 = 32 (число 2 не підходить), 16 • 3 = 48 (число 3 не підходить), 16-4 = 64 (отже, 64: 16 = 4).

У цих записах випробовували числа 2, 3 і 4. Число 4 підійшло.

Під час випробовування необов'язково починати з числа 2. Можна прикинути: на яке число треба помножити дільник, щоб отримати ділене. Наприклад, 90 : 15. Тут випробовування можна починати одразу з числа 4, бо числа 2 і 3 не підходять.

Таким самим способом розглядають і випадки ділення трицифрових чисел на двоцифрове число (125 : 25; 105: 15; 128: 16).

Досвід показує, що спосіб випробовування учні засвоюють нелегко. Тому варто більше застосовувати обчислення з коментуванням.

Тема "Ділення з остачею".

Ділення з остачею є підготовкою до письмового ділення. З ним часто доводиться мати справу і в практичній діяльності. Якщо дане число не ділиться без остачі, то треба знайти найбільше з усіх менших чисел, що ділиться без остачі, і поділити його. Здобутий результат і буде часткою (точніше — не­повною часткою). Різниця між даним і меншим числом, що ділиться, становить остачу. Наприклад, 35 не ділиться на 4 без остачі. Найбільше з менших від 35 чисел, що ділиться на 4, є число 32. Поділимо 32 на 4, отримаємо 8. Число 8 — неповна частка. Остача дорівнює різниці чисел 35 — 32, тобто 3.

На ділення з остачею в межах табличного ділення відводять 2 год. На першому уроці перед поясненням ділення з остачею треба показати, що не завжди можна поділити ту чи іншу кількість предметів порівну.

Учитель дає учню 6 паличок і пропонує поділити їх порівну між двома іншими учнями. Потім дає йому 7 паличок і знову пропонує поділити їх порівну між двома товаришами. Одна паличка залишається зайвою.

Далі вчитель дає таке завдання учням всього класу: взяти 14 кружечків і розкласти їх у три ряди порівну. Учні переконуються, що таке завдання не можна виконати: в кожному ряду буде по 4 кружечки, але 2 кружечки залишаться зайвими.

Потім учитель розглядає з ними практичну задачу.

Задача. 20 кольорових олівців дівчинка розклала у склянки по 6 олівців у кожну. Однак 20 не поділилося без остачі на 6. Ще залишилося 2 олівці (мал. 108).

Мол. 108190

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

У цьому завданні виконали ділення з остачею. Його записують так:

20 : 6 = 3 (ост. 2).

Число 20 — ділене, 6 — дільник, 3 — частка і 2 — остача.

Запис читають так: 20 поділити на 6, в частці буде 3 і в остачі 2.

Далі учні обчислюють вирази: 13 : 3; 17 : 3; 15 : 6, користуючись мал. 109.

13

Мал. 109

На цьому уроці варто ще розглянути пари рівностей на табличне ділення "близькі" до них рівності на ділення з остачею.

12:3 = 4                16:4 = 4                10:5 = 2

13 :3 = 4(ост. 1) 18 : 4 = 4 (ост. 2) 13 : 5 = 2 (ост. 3) У кожній парі рівностей однакові дільники і частки. Перша рівність пари — табличне ділення, друга — ділення з остачею. У рівностях кожної пари остача дорівнює різниці ділених. Можна й так сказати: 13 більше від 12 на 1, остача дорівнює 1; 18 більше від 16 на 2, остача дорівнює 2; 13 більше від 10 на З, остача дорівнює 3.

На другому уроці1 розглядають спосіб ділення з остачею. Спочатку слід обчислити кілька пар виразів: 27 : 3 і 28 : 3; 15 : 5 і 17 : 5; 36 : 4 і 38 : 4. Після цього необхідно пояснити, що для знаходження частки й остачі треба взяти найбільше з чисел, яке менше від діленого і ділиться без остачі на дільник. Варто домогтися, щоб учні усвідомили, що остача завжди менша від дільника. Всього різних остач на 1 менше від числа, на яке ділимо. Наприклад, при діленні на 5 різних остач може бути 4, а саме: 1, 2, 3 і 4. Бесіду проводять за такими записами:

4 = 3                           16

4 = 3 (ост. 1)               17

4 = 3 (ост. 2)               18

4 = 3 (ост. 3)               19

12 13 14 15

8:4 = 2

9:4 = 2 (ост. 1)

10 : 4 = 2 (ост. 2)

11:4 = 2 (ост. 3)

Питання про зв'язок між діленим, дільником, часткою розглядають. Проте учням можна показати перевірку діленого з остачею множенням і подальшим додаванням. Наприклад, 31 : 7 = 4 (ост. 3). Перевірка: 7-4 = 28,28 + 3 = 31.

4 = 4

4 = 4 (ост. 1) 4 = 4 (ост. 2) 4 = 4 (ост. 3) і остачею не

Методика викладання математики в початкових класах

191

§29. Письмове множення і ділення в межах 1000

Опрацювання теми відбувається в такій послідовності: множення дво-і грицифрових чисел на одноцифрове число; ділення трицифрових чисел на одноцифрове число; множення двоцифрових чисел на двоцифрове число; цілення трицифрових чисел на двоцифрове число.

Множення двоцифрових чисел на двоцифрове і ділення трицифрових чисел на двоцифрове, що вивчається на початку навчального року в 4 класі, має бути ґрунтовно опрацьованим і практикуватись протягом всього

навчального року.

Письмове множення на одноцифрове число. Послідовність розгляду випадків множення визначається зростанням їх складності: 213 • 3 = 639 (множення (>с:і переходу через розряд); 37 • 6 = 222, 127 • 3 = 381 (множення з переходом через розряд); 151 • 6 = 906 (у добутку нуль); 125 • 4 = 500 (у добутку два нулі). І Іотім учні вчаться застосовувати набуті вміння для обчислення виразів на

сумісні дії.

Підготовча робота до вивчення письмового множення має бути реалізо-папа в процесі виконання таких завдань: заміна дії додавання множенням, і навпаки; множення з 0 і 1; множення розрядних чисел на одноцифрове число; застосування властивості множення суми на число до множення ниду 14 • 3; розв'язування вправ виду (7 + 6 + 2) ■ 3.

Перехід від усного множення до письмового треба здійснити так, щоб учні усвідомили необхідність вивчення письмового множення (з цією метою учням потрібно запропонувати текстову задачу практичного змісту).

Пояснення. При письмовому множенні другий множник записуємо під першим. Розмістити числа треба так, щоб одиниці другого множника були шписані під одиницями першого. Розглянемо приклад. 312

х

936

При письмовому множенні починають множити з одиниць: множимо па 3 спочатку 2 од., потім 1 дес. і, нарешті, 3 сот.

2 од. помножити на 3, буде 6 од. Пишемо цифру 6 під одиницями. 1 дес. помножити на 3, буде 3 дес. Пишемо цифру 3 під десятками. З сот. помножити на 3, буде 9 сот. Пишемо цифру 9 на місці сотень. У добутку отримали число 936.

У процесі закріплення на цьому уроці діти обчислюють два вирази з коментуванням (з них один виду 103 • 3), а два-три вирази — самостійно за

паріантами.

Від докладного пояснення обчислення виразів такого виду учні переходять до короткого пояснення. Наведемо зразки докладного і короткого пояснення множення двоцифрового числа на одноцифрове з переходом через розряду

39                                127

х 6                             х    З

234                               381190

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

У цьому завданні виконали ділення з остачею. Його записують так:

20 : 6 = 3 (ост. 2).

Число 20 — ділене, 6 — дільник, 3 — частка і 2 — остача.

Запис читають так: 20 поділити на 6, в частці буде 3 і в остачі 2.

Далі учні обчислюють вирази: 13 : 3; 17 : 3; 15 : 6, користуючись мал. 109.

13

Мал. 109

На цьому уроці варто ще розглянути пари рівностей на табличне ділення "близькі" до них рівності на ділення з остачею.

12:3 = 4                16:4 = 4                10:5 = 2

13 :3 = 4(ост. 1) 18 : 4 = 4 (ост. 2) 13 : 5 = 2 (ост. 3) У кожній парі рівностей однакові дільники і частки. Перша рівність пари — табличне ділення, друга — ділення з остачею. У рівностях кожної пари остача дорівнює різниці ділених. Можна й так сказати: 13 більше від 12 на 1, остача дорівнює 1; 18 більше від 16 на 2, остача дорівнює 2; 13 більше від 10 на З, остача дорівнює 3.

На другому уроці1 розглядають спосіб ділення з остачею. Спочатку слід обчислити кілька пар виразів: 27 : 3 і 28 : 3; 15 : 5 і 17 : 5; 36 : 4 і 38 : 4. Після цього необхідно пояснити, що для знаходження частки й остачі треба взяти найбільше з чисел, яке менше від діленого і ділиться без остачі на дільник. Варто домогтися, щоб учні усвідомили, що остача завжди менша від дільника. Всього різних остач на 1 менше від числа, на яке ділимо. Наприклад, при діленні на 5 різних остач може бути 4, а саме: 1, 2, 3 і 4. Бесіду проводять за такими записами:

4 = 3                           16

4 = 3 (ост. 1)               17

4 = 3 (ост. 2)               18

4 = 3 (ост. 3)               19

12 13 14 15

8:4 = 2

9:4 = 2 (ост. 1)

10 : 4 = 2 (ост. 2)

11:4 = 2 (ост. 3)

Питання про зв'язок між діленим, дільником, часткою розглядають. Проте учням можна показати перевірку діленого з остачею множенням і подальшим додаванням. Наприклад, 31 : 7 = 4 (ост. 3). Перевірка: 7-4 = 28,28 + 3 = 31.

4 = 4

4 = 4 (ост. 1) 4 = 4 (ост. 2) 4 = 4 (ост. 3) і остачею не

Методика викладання математики в початкових класах

191

§29. Письмове множення і ділення в межах 1000

Опрацювання теми відбувається в такій послідовності: множення дво-і грицифрових чисел на одноцифрове число; ділення трицифрових чисел на одноцифрове число; множення двоцифрових чисел на двоцифрове число; цілення трицифрових чисел на двоцифрове число.

Множення двоцифрових чисел на двоцифрове і ділення трицифрових чисел на двоцифрове, що вивчається на початку навчального року в 4 класі, має бути ґрунтовно опрацьованим і практикуватись протягом всього

навчального року.

Письмове множення на одноцифрове число. Послідовність розгляду випадків множення визначається зростанням їх складності: 213 • 3 = 639 (множення (>с:і переходу через розряд); 37 • 6 = 222, 127 • 3 = 381 (множення з переходом через розряд); 151 • 6 = 906 (у добутку нуль); 125 • 4 = 500 (у добутку два нулі). І Іотім учні вчаться застосовувати набуті вміння для обчислення виразів на

сумісні дії.

Підготовча робота до вивчення письмового множення має бути реалізо-папа в процесі виконання таких завдань: заміна дії додавання множенням, і навпаки; множення з 0 і 1; множення розрядних чисел на одноцифрове число; застосування властивості множення суми на число до множення ниду 14 • 3; розв'язування вправ виду (7 + 6 + 2) ■ 3.

Перехід від усного множення до письмового треба здійснити так, щоб учні усвідомили необхідність вивчення письмового множення (з цією метою учням потрібно запропонувати текстову задачу практичного змісту).

Пояснення. При письмовому множенні другий множник записуємо під першим. Розмістити числа треба так, щоб одиниці другого множника були шписані під одиницями першого. Розглянемо приклад. 312

х

936

При письмовому множенні починають множити з одиниць: множимо па 3 спочатку 2 од., потім 1 дес. і, нарешті, 3 сот.

2 од. помножити на 3, буде 6 од. Пишемо цифру 6 під одиницями. 1 дес. помножити на 3, буде 3 дес. Пишемо цифру 3 під десятками. З сот. помножити на 3, буде 9 сот. Пишемо цифру 9 на місці сотень. У добутку отримали число 936.

У процесі закріплення на цьому уроці діти обчислюють два вирази з коментуванням (з них один виду 103 • 3), а два-три вирази — самостійно за

паріантами.

Від докладного пояснення обчислення виразів такого виду учні переходять до короткого пояснення. Наведемо зразки докладного і короткого пояснення множення двоцифрового числа на одноцифрове з переходом через розряду

39                                127

х 6                             х    З

234                               381192

' Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні дії в межах 1000

Докладне пояснення. Множимо 9 од. на 6, буде 54 од. Це 5 дес. і 4 од.; 4 од. пишемо під одиницями, а 5 дес. запам'ятовуємо; 3 дес. помножити на 6, буде 18 дес. та ще 5 дес, буде 23 дес. Це 2 сот. і 3 дес. Отримаємо 234.

Коротке пояснення. Множимо 7 на 3, буде 21; 1 пишемо, а 2 запам'ятовуємо;

2 множимо на 3, буде 6 та ще 2, буде 8. 1 помножити на 3, буде 3. Пишемо 3. Всього маємо 381.

Письмове ділення на одноцифрове число. Алгоритм письмового ділення складається з багатьох операцій: перетворення одиниць вищого розряду на одиниці нижчого розряду, табличне ділення, ділення з остачею, множення, віднімання. Ці операції мають стати предметом підготовчої роботи. Велику увагу слід приділити повторенню випадків ділення з одиницею і нулем, перевірці ділення множенням.

Письмове ділення на одноцифрове число вивчають у такій послідовності: 966 : 3 = 322; 864 : 4 = 216; 276 : 4 = 69; 822 : 6 = 137; 618 : 3 = 206. Варто також обчислити кілька виразів на сумісні дії, однією з яких є ділення на одноцифрове число.

Випадок виду 966 : 3 розглядають без детального коментування; туї' головною є форма запису, розміщення компонентів письмового ділення. На наступному уроці подається детальне коментування ділення виду 864 : 4.

Ми відразу подаємо пояснення для випадку письмового ділення, коли її частці буде двоцифрове число.

При усному діленні ми розкладали ділене на зручні доданки і потім ділили на 3 кожний доданок окремо. При письмовому діленні також розкладають ділене на зручні доданки. Проте спочатку знаходять неповні ділені — цс числа, які попередньо виділяють із діленого, щоб відшукати цифру частки.

Розгляньмо детальне пояснення процесу ділення на прикладі 276 : 4.

276                     ' '

24_

36

36_                                                                                                           ■;   ■

0

Докладне пояснення. Ділене — 276, дільник — 4. Утворюємо перше неповне ділене. Вищий розряд діленого — сотні. 2 сот. не можна поділити на 4 так, щоб у результаті отримати сотні.

Замінимо 2 сот. десятками і додамо 7 дес, отримаємо 27 дес. Це перше неповне ділене. Отже, вищий розряд частки — десятки. У частці буде дві цифри. Позначимо їх місце крапками.

27 дес. поділимо на 4, буде 6 дес. Запишемо цифру 6 у частці на місці десятків. Визначимо, скільки всього десятків поділили. Помножимо 6 дес. на 4, буде 24 дес. Запишемо 24 дес під 27 дес. діленого, тобто під першим неповним діленим і підведемо риску. Віднімемо 24 дес. від 27 дес, буде

3 дес; 3 дес. не можна поділити на 4 так, щоб отримати десятки. Отже, цифру 6 знайдено правильно.

Методика викладання математики в початкових класах

193

Утворимо друге неповне ділене. До остачі додамо 6 од. діленого; 3 дес. і Ь од., буде 36 од. Поділимо 36 од. на 4, буде 9 од. Запишемо цифру 9 у частці ми місці одиниць. Визначимо, скільки одиниць поділили. Помножимо 9 од. на 4, буде 36 од. Запишемо 36 од. під другим неповним діленим і підведемо риску. Віднімемо 36 від 36, буде 0. Одиниці поділили всі. Частка — 69.

У 4 класі повторюємо докладне пояснення алгоритму ділення на одпоцифрове число і вводимо коротке пояснення, яким користуємось надалі.

Розглянемо алгоритм ділення для найскладнішого випадку, коли в записі чистки всередині є нуль.

Докладне пояснення. Ділене — 618, дільник — 3. Утворимо перше неповне ділене. Вищий розряд діленого — сотні. 6 сот. діляться на 3, тому вищим розрядом частки будуть сотні. Отже, в частці буде три цифри. Позначимо місця цих цифр крапками.

618   ІЗ

і                              6_   [ІС

18

_

0

6 сот. — перше неповне ділене. Поділимо 6 сот. на 3, буде 2 сот. Запишемо цифру 2 у частці на місці сотень. Перевіримо, скільки сотень ми поділили.

1 Іомножимо 2 сот. на 3, буде 6 сот. Запишемо цифру 6 під сотнями діленого. Піднімемо 6 сот. від 6 сот., буде 0. Усі сотні поділили.

1 дес. — це друге неповне ділене. 1 дес. не можна поділити на 3 так, щоб отримати десятки. Тому в частці на місці десятків запишемо 0.

Утворимо третє неповне ділене. 1 дес. і 8 од. буде 18 од. Поділимо 18 од. па 3, буде 6 од. Запишемо цифру 6 у частці на місці одиниць. Визначимо, скільки одиниць поділили. Помножимо 6 од. на 3, буде 18 од. Запишемо 18 од. під третім неповним діленим 18 од. Віднімемо 18 від 18, буде 0. Запи­шемо 0 під рискою. Усі одиниці поділили. Всього у частці отримаємо 206.

Коротке пояснення. Перше неповне ділене — 6 сот. Отже, вищим розрядом чистки будуть сотні, тому в частці буде три цифри. 6 сот. поділити на 3, буде

2  сот. Остачі немає.

Друге неповне ділене — 1 дес. Його не можна поділити на 3 так, щоб отримати десятки. Тому в частці на місці десятків буде 0.

Третє неповне ділене — 18 од. 18 од. поділити на 3, буде 6 од. Остачі немає. Частка — 206.

Наведені зразки пояснень свідчать про складність алгоритму письмового ділення. Засвоєння його викликає в учнів значні труднощі. Певну допомогу її їх подоланні може надати така нам 'ятка письмового ділення:

1.  Виділіть перше неповне ділене і встановіть кількість цифр у частці.

2.  Знайдіть першу цифру частки, дізнайтеся, скільки одиниць першого неповного діленого поділили і скільки залишилось поділити.

3.  Утворіть друге неповне ділене і продовжуйте ділення, поки не розв'яжете приклад до кінця, .,.   ,. 194

Розділ VIII. Нумерація чисел 101-1000. Арифметичні діївмежщх 1000

Множення і ділення на двоцифрове число                к,>«т

Тема "Письмове множення двоцифрового числа на двоцифрове".7 ■, Бесіда. Будемо вчитися множити двоцифрові числа. Спробуємо спочатку обчислити добуток 23 • 42 усно, але за розгорнутим записом:

23 • 42 = 23 • (40 + 2) = 23 • 40 + 23 • 2 =■ і) = 23 • 4 • 10 + 23 • 2 = 920 + 46 = 966.

■    Без такого запису знайти добуток двоцифрових чисел важко. Будемо застосовувати письмовий спосіб.

Пояснення нового матеріалу.

Докладне пояснення. При письмовому множенні на двоцифрове число спочатку множать на одиниці, а потім на десятки. Нам треба 23 помножити спочатку на 2, а потім на 40, або 4 дес.

23

Х 12

46

92_

966

Множимо 23 на 2 од. і в результаті отримаємо одиниці, тому результат починаємо записувати під одиницями. З помножити на 2, буде 6, запишемо цифру 6 під одиницями; 2 помножити на 2, буде 4. 46 — перший неповний добуток.

Множимо 23 на 4 дес. і в результаті отримаємо десятки, тому результат починаємо записувати під десятками. З помножити на 4, буде 12; запишемо цифру 2 під десятками, а 1 запам'ятаємо; 2 помножити на 4, буде 8. До 8 додаємо 1, матимемо 9. 92 дес. — другий неповний добуток.

Додамо неповні добутки й отримаємо остаточний результат 966.

Коротке пояснення. При письмовому множенні спочатку множать на одиниці, а потім на десятки.

23 помножити на 2 од., буде 46. Це перший неповний добуток, його записують так, щоб остання цифра була розміщена під одиницями.

23 помножити на 4 дес, буде 92 дес. Це другий неповний добуток, його записують так, щоб остання цифра була розміщена під десятками.

Додамо неповні добутки, отримаємо 966. У процесі роботи потрібно звертати увагу учнів, що другий неповний добуток виражає десятки.

Тема "Ділення трицифрового числа на двоцифрове у випадку одно-цифрової частки".

Пояснення. Ділене — 144, дільник — 24. 14 менше, ніж 24, отже, будемо ділити відразу 144 на 24. У частці буде одна цифра. Частку шукаємо способом випробовування. Пробну цифру можна швидше знайти, якщо 14 дес. поділимо на число десятків дільника: 14:2 = 7. Перевіримо цифру 7 усно: 20 • 7 = 140, 4 • 7 = 28, сума чисел 140 і 28 більша, ніж 144. Цифра 7 не підходить. Перевіримо цифру 6. 20 • 6 = 120, 4 ■ 6 = 24, сума чисел 120 і 24 дорівнює 144. Отже, цифра 6 правильна. Запишемо у частку цифру 6.

Як закріплення учні з поясненням знаходять частку 196 : 28, а потім один-два приклади розв'язують самостійно з подальшим фронтальним пояс-

Методжа викладання математики в початкових класах

195

пенням. І нарешті, розглядають ділення трицифрового числа на двоцифрове у випадку двоцифрової частки.

Докладне коментування. Перше неповне ділене — 82 дес. Отже, вищим розрядом частки будуть десятки. Тому в частці буде дві цифри.

Дізнаємося, скільки десятків буде в частці. Для цього 82 дес. поділимо на 36. Можна взяти по 2. Дізнаємося, скільки десятків поділили. Для цього 2 дес. помножимо на 36. Буде 72 дес. Дізнаємося, скільки десятків ще не поділили. Для цього від 82 дес. віднімемо 72 дес. Залишилось 10 дес.

Утворимо друге неповне ділене. 10 дес. — це 100 од. та ще 8 од. діленого — буде 108 од. Дізнаємося, скільки одиниць буде в частці. Для цього 108 поділимо на 36. Можна взяти по 3. Помножимо 36 на 3, щоб дізнатись, скільки одиниць поділили. Буде 108. Поділили всі одиниці. Остачі немає. Частка — 23.

Для закріплення варто запропонувати пояснити кілька розв'язань такими завданнями:

1.  Назвіть перше неповне ділене.

2.  Розкажіть, як знайти першу цифру частки.

3.  Назвіть друге неповне ділене.

4.  Розкажіть, як знайти другу цифру частки.

У процесі закріплення та розв'язування задач виконують дії над Іменованими числами, вираженими у метричних мірах. При виконанні арифметичних дій у більшості випадків замінюють складене іменоване число простим і виконують дії над відповідними абстрактними числами, а потім результат перетворюють на складене іменоване числРОЗДІЛ IX

НУМЕРАЦІЯ БАГАТОЦИФРОВИХ ЧИСЕЛ І АРИФМЕТИЧНІ ДІЇ В МЕЖАХ МІЛЬЙОНА

§30. Методика вивчення нумерації багатоцифрових чисел

Концентр багатоцифрових чисел завершує курс цілих невід'ємних чисел, які вивчають у початковій школі. Цільовою настановою вивчення програ­мового матеріалу концентру є засвоєння учнями усної і письмової нумерації чисел перших двох класів та прийомів письмового виконання чотирьох ариф­метичних дій.

У вивченні нумерації багатоцифрових чисел є таких два основних підходи: а) числа вивчають у порядку збільшення (нарощування) розрядів, тобто починають вивчати чотирицифрові числа, потім п'яти- і шестицифрові, а вже після цього дають поняття про клас; б) числа вивчають за класами, після першого класу йде другий, а потім вивчають перших два класи разом. Кожний з підходів має як переваги, так і слабкі місця. В чинній програмі і діючих підручниках для початкової школи реалізується перший підхід. Особливістю вивчення нумерації багатоцифрових чисел є те, що усну і письмову нумерації опрацьовують одночасно.

На етапі підготовки до вивчення теми треба повторити і закріпити знання молодших школярів з нумерації трицифрових чисел (читання і запис чисел, назви розрядних чисел, десятковий склад трицифрових чисел) та про натуральну послідовність чисел у межах 1000, звернути увагу на співвідно­шення між розрядними одиницями, помісцеве значення цифр у записі числа. Бажано ґрунтовно опрацювати відкладання чисел на рахівниці.

У вивченні нумерації чотири-, п'яти- і шестицифрових чисел є багато схожого. Тому ґрунтовно розглянемо методику вивчення нумерації чотирицифрових чисел.

Чотирицифрові числа

Вивчення нумерації чотирицифрових чисел проводять у такій послі­довності: називання чисел за межами першої тисячі; утворення числа 2000 і лічба тисячами до 10 000 (називання розрядних чисел першого розряду другого класу); утворення, читання і записування будь-яких чотирицифрових чисел; десятковий склад чисел і визначення всього числа десятків, сотень і тисяч у числі. Такий підхід застосовують і при подальшому розширенні множини багатоцифрових чисел.      '

Методика викладання математики в початкових класах

197

Тема "Утворення, називання і читання чотирицифрових чисел в межах 2 000".

Бесіда. Ми вміємо називати, читати і записувати числа до 1000. Однак є числа, більші від 1000. Якщо до тисячі додати одиницю, то отримаємо число тисяча один. За числом тисяча один йде число тисяча два, а потім — тисяча три, тисяча чотири, тисяча п 'ять і т. д.

Розгляньте мал. ПО і скажіть, яке число тут зображено за допомогою иучків-паличок і окремих паличок. У найбільшому пучку одна тисяча паличок. (Число тисяча двісті тридцять два.)

тисяча             двісті                     тридцять        два                              :

Мал. ПО

Так, це число тисяча двісті тридцять два. У ньому одна тисяча, дві сотні, три десятки і дві одиниці. Це чотирицифрове число. У чотирицифровому *№іслі, крім розрядів одиниць, десятків і сотень, є ще розряд тисяч. 1    Розгляньмо запис чотирицифрових чисел у нумераційній табл. 26.

Прочитаймо ці числа.

Таблиця 26

Тисячі

Сотні

Десятки

Одиниці

1

2

4

3

1

3

9

0

1

5

0

0

1

5

0

7

1

0

0

1

Учитель читає числа, записані в таблиці, а потім пропонує учням прочитати їх повторно.

Тема "Читання і запис чотирицифрових чисел в межах 2000. Утворення другої тисячі. Лічба тисячами до 10 000".

Читання і запис чотирицифрових чисел.

1. Прочитайте числа в нумераційній таблиці (1 237,1 308,1 021). Прочитайте числа, записані на дошці (1 002, 1 010, 1 333, 1 080). Назвіть "сусідів" кожного числа (249, 1 005, 1 050, 1 500).

2.  Запишіть на дошці і в свої нумераційні таблиці такі числа: тисяча піниста сорок, вісім; тисяча сімсот сім; тисяча дев 'ятсот дев 'яносто; тисяча сто п 'ять. 198

Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

3. Запишіть в зошитах (без нумераційної таблиці) числа: двісті шістдесят вісім; тисяча двісті шістдесят вісім; тисяча вісімсот; тисяча вісімдесят; тисяча дев 'ятсот дев 'яносто дев 'ять.

Утворення другої тисячі і лічба тисячами до 10 000.

Бесіда. У числі 1 999 маємо І тис, 9 сот., 9 дес. і 9 од. Це можна записати так: 1 999 = 1 000 + 900 +90+9.

Додамо до числа 1 999 одиницю. 1999+1 =

= 1 000 + (999 + 1) = 1 000 +1 000 = 2 000

Отже, наступне число за числом 1 999 є число 2 000.

Із запису 1 000 + 1 000 = 2 000 випливає, що тисячами можна лічити як новими лічильними одиницями: 1 тис, 2 тис, 3 тис. і т. д.

На рахівниці тисячі відкладають на четвертій дротині знизу. Полічіть тисячами і відкладіть кісточки на рахівниці до 10 тисяч. (Виконання завдання варто продублювати).

Запишемо тисячі від 1 000 до 10 000: 1 000, 2 000, 3 000, 4 000, 5 000, 6 000, 7 000, 8 000, 9 000, 10 000.

^|.   Тема "Утворення, читання і записування будь-яких чотирицифрових чисел". до.. Розкладання числа на розрядні доданки.

Бесіда. Якщо в чотирицифровому числі є одиниці кожного з розрядів, то при розкладанні на доданки будемо мати 4 доданки. Якщо в числі відсутні одиниці якого-небудь розряду, то доданків буде менше, ніж 4.

Зразок. З 745 = 3 000 + 700 + 40 + 5; 6 808 = 6 000 + 800 + 8. Розкладіть на розрядні доданки числа: 2 788, 3 400, 3 040, 8 808. Якщо доданками є різні розрядні числа, то таку суму легко записати у вигляді одного числа. Наприклад: 5 000 + 5 = 5 005; 6 000 + 700 + 70 = 6 770.

Виконання вправ на читання чисел, розкладання їх на розрядні доданки, утворення числа з розрядних чисел забезпечує підготовку до записування будь-яких чотирицифрових чисел під диктовку.

Завдання на записування чисел подають у таких формулюваннях: **і 1. Запишіть число, що містить: 3 тис, 7 сот., 6 дес. і 9 од.; ш 8 тис. і 7 дес; 9 тис. і 6 од.

Ш 2. Запишіть цифрами такі числа: сім тисяч вісімсот тридцять п 'ять; чотири тисячі двісті.

3. Запишіть шість послідовних чисел, починаючи з числа 3 998. Перевіряючи правильність виконання завдань, учитель пропонує учням проаналізувати десятковий склад одного-двох чисел.

Тема "Визначення числа всіх десятків, сотень і тисяч у числі".

Спочатку учні визначають число десятків і сотень у трицифрових числах. Потім роботу проводять за табл. 27 і  28.

Таблиця 27

Число

Тисячі

Сотні

Десятки

Одиниці

4 748

4

7

4

8

3 049

.3

0

4

9

7 020

7

0

2

0

Методика викладання математики в початкових класах

 199

Таблиця 28

 

Число

Загальна кількість розрядних одиниць

тисяч

сотень

десятків

одиниць

9 547

9

95

954

9 547

7 405

7

74

740

7 405

7 200

7

72

720

7 200

У табл. 27 записано три числа і до кожного з них вказано, скільки в ньому тисяч, сотень, десятків і одиниць.

У табл. 28 вказано, скільки в кожному числі всього тисяч, сотень, десятків і одиниць.

Як визначити, скільки у числі всього десятків? (Треба відкинути цифру одиниць і прочитати число, утворене рештою цифр).

На цьому ж уроці варто ознайомити учнів з діями над круглими тисячами. І Іояснення подають, використовуючи перехід до записування числа в тисячах:

З 000 + 4 000 = □

З тис. + 4 тис. = 7 тис.

8 000 : 2 = []

8 тис. : 2 = 4 тис.

П'ятицифрові числа

Тематика вивчення нумерації п'ятицифрових чисел така: читання і записування п'ятицифрових чисел в межах 20 000 (вихід за межі 10 000); утворення числа 20 000 і лічба десятками тисяч до 100 000 (називання розрядних чисел другого розряду другого класу); утворення, читання і записування будь-яких п'ятицифрових чисел; порівняння чисел і визначення числа десятків, сотень і тисяч у п'ятицифровому числі. Методика опрацювання матеріалу аналогічна до вивчення нумерації чотирицифрових чисел. Тому наведемо лише основні завдання, що розглядаються в процесі вивчення нового матеріалу на цих уроках.

1.  10 000 + 1 = 10 001. Якщо до 10 000 додати один, то отримаємо число десять тисяч один. За цим числом іде число десять тисяч два, потім — десять тисяч три і т. д. Назвіть числа від десяти тисяч до десяти тисяч дванадцяти.

2.  Прочитайте числа, записані в табл. 29.

Таблиця 29

Десятки тисяч

Одиниці тисяч

Сотні

Десятки

Одиниці

1

0

0

0

1

1

0

0

0

2

1

0

0

2

0

1

3

7

4

4

1

0

9

9

9

200      Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

3.  Розкладіть на розрядні доданки числа: 12 484; 10 584; 18 030; 1 490.

4.  Полічіть десятками тисяч і відкладіть кісточки на п'ятій знизу дротині рахівниці до 10 десятків тисяч (до 100 тисяч). Відкладіть на рахівниці числа: 10 000; 20 000; 23 758; 65 584; 60 666.

5.  Прочитайте числа, записані в таблиці (10 000, 50 000, 57 372; 80 354; 79 408). Прочитайте числа, записані на дошці (30 000; 40 400; 33 333; 25 750; 25 075).

6.  Запишіть число, в якому: 36 тис. і 600 од.; 60 тис. і 480 од.; ЗО тис. і 18 од.; 55 тис. і 5 од. (у процесі виконання цієї вправи учням треба повідомити, що, записуючи п'яти-, шестицифрові числа, які містять тисячі, після цифри, що позначає тисячі, робимо проміжок. Після проміжку в числі завжди мають бути ще три цифри).

7.  Розкладіть кожне число на розрядні доданки. *«; 93 453; 40 500; 83 008; 77 070; 64 035.

^   8. Запишіть кожну суму як одне число. ..*•   70 000 + 8 000 + 400 + 20 + 9; 90 000 + 7 000 + 600 + 7. '*   9. Порівняйте числа і поставте потрібний знак. 10 000 [] 9 000;   50 341 [] 9 999.

10.  Запишіть "сусідів" кожного числа: 200, 2 000, 20 000.

11.  Запишіть цифрами: дванадцять тисяч триста; сімдесят п'ять тисяч сорок сім, сімнадцять тисяч триста п 'ять.

12.  Прочитайте спочатку трицифрові числа, потім — чотирицифрові і, нарешті, п'ятицифрові числа (5 458; 310; 57 105; 211; 6 405; 40 000).

13. Скільки всього тисяч у кожному з чисел: 34 107; 20 485; 6 840; 68 400; К 000? Скільки у числі 93 575 всього тисяч? Сотень? Десятків?

Треба звернути увагу учнів, що в процесі читання і називання чотири- і п'ятицифрових чисел ми кожного разу визначаємо, скільки тисяч у числі, Це і буде підготовкою до введення поняття класу.

:   Шестицифрові числа. Поняття класу

Нумерація шестицифрових чисел вивчається так само, як і нумерація чотири- та п'ятицифрових чисел. Тому розглянемо лише уроки на введення поняття класу та узагальнення знань.

Тема "Нумерація шестицифрових чисел. Таблиця розрядів і класіл (поняття про клас)".

Розповідь. В усній нумерації розряди багатоцифрових чисел групують у класи. У кожному класі три розряди. В межах шестицифрових чисел маємо два класи: перший і другий. Одиниці, десятки і сотні становлять перший клас — клас одиниць. Одиниці тисяч, десятки тисяч і сотні тисяч станоїшпь

другий клас — клас тисяч (табл. 30).

Таблиці/ Мі

Другий клас

Перший клас

Сотні тисяч

Десятки тисяч

Одиниці тисяч

Сотні

Десятки

Одиниці

           

Методика викладання математики в початкових класах

201

Одиниці, десятки і сотні — це назви першого, другого і третього розрядів першого класу. Одиниці тисяч, десятки тисяч і- сотні тисяч — це назви першого, другого і третього розрядів другого класу.

Назви лічильних (розрядних) одиниць перших двох класів такі: для класу одиниць — одиниця, десяток, сотня; для класу тисяч — тисяча, десять тисяч, сто тисяч.

В усній нумерації виділяють також одиниці класів. Одиницею першого класу є одиниця, одиницею другого класу — тисяча.

Щоб прочитати чотири-, п'яти- або шестицифрове число, спочатку називають, скільки в ньому одиниць класу тисяч, а потім — скільки одиниць класу одиниць (без вказування назви одиниць цього класу).

Робота з нумераційною таблицею.

1.  Розгляньте таблицю розрядів і класів та дайте відповідь на поставлені запитання (табл. 31).

2.  Прочитайте перше число таблиці. Скільки в ньому одиниць класу тисяч? Класу одиниць?

3.   Прочитайте друге і третє числа таблиці. Чим вони схожі і чим иідрізняються?

4.  Прочитайте четверте число таблиці. Що означає кожна цифра в його іаписі?

5.  Що означають нулі в записі п'ятого числа?

Таблиця 31

Другий клас

Перший клас

Сотні

тисяч

Десятки тисяч

Одиниці тисяч

Сотні

Десятки

Одиниці

6

7

8

5

6

7

-

-

3

5

4

3

5

4

0

0

0

6

3

1

9

3

3

4

0

5

0

1

7

Записування чисел під диктовку.

Для закріплення поняття класу варто іноді практикувати записування чисел під диктовку в такому формулюванні: запишіть цифрами числа, в яких: двісті сорок шість одиниць класу тисяч і двісті сім одиниць класу одиниць; дев'яносто м'ять одиниць класу тисяч і шістдесят шість одиниць класу одиниць.

Розгляньмо урок для узагальнення знань з нумерації.

Тема "Усна і письмова нумерація в десятковій системі числення (уза-іимьнення)".

Розповідь. Перелічуючи будь-які предмети, називають у певному порядку числа: один, два, три, чотири, п 'ять, шість, сім і т. д. Зображують їх цифрами: 1,2,3,4,5,6,7,.... 202      Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

Це натуральні числа. Якщо їх записати так, що за кожним натуральним числом буде йти число на одиницю більше від нього, то отримаємо натуральний ряд. У ньому найменше число — одиниця, а найбільшого числа не існує. Натуральний ряд нескінченний.

Спочатку люди кожному числу давали окрему назву. Однак поступово вони стали застосовувати спеціальні способи для називання і позначення чисел. Ми користуємося десятковою системою числення, бо в способах запису і читання чисел використовується групування по 10: десять одиниць — десяток, десять десятків — сотня, десять сотень — тисяча, десять тисяч — десяток тисяч і т. д.

Десяткове групування чисел під час лічби веде до поняття про розряд, розрядні числа, розрядні одиниці. Щоб назвати або прочитати будь-яке трицифрове число, треба знати назви розрядних чисел першого, другого і третього розрядів.

Перший розряд називають розрядом одиниць, другий — розрядом десятків, третій — розрядом сотень. Числа один, десять і сто називають розрядними одиницями (мал. 111).

Мал. НІ

В усній нумерації, крім порозрядної лічби, застосовують ще спосіб групування розрядів у класи. Щоб прочитати багатоцифрове число, його запис розбивають на групи по три цифри. Три перші цифри справа утворюють клас одиниць, три наступні цифри — клас тисяч. Так утворюють класи і для чисел, більших за мільйон.

При читанні чисел називають число одиниць кожного класу і назву класу. Наприклад, 237 153 — двісті тридцять сім тисяч сто п'ятдесят три (одиниці). Назву класу одиниць здебільшого не називають.

Письмова нумерація грунтується на помісцевому значенні цифр (позиційний принцип). Значення цифри у запису числа змінюється залежно від того, яке місце воно займає. Якщо цифру переставити на одне місце вліво, то її значення збільшується в 10 разів, а якщо на одне місце вправо,

Методика викладання математики в початкових класах

203

то її значення зменшується в 10 разів. Наприклад: у числі 237 цифра 3 озна­чає 3 десятки, тобто 30; у числі 327 цифра 3 означає 3 сотні, тобто 300; у числі 273 цифра 3 означає 3 одиниці.                  '

Письмова нумерація побудована на принципі додавання, оскільки запис числа є не що інше як запис суми його розрядних чисел.

Наприклад: 25 527 = 20 000 + 5 000 + 500 + 20 + 7.

В учнів виникають ускладнення під час записування чисел, в яких немає одиниць окремих розрядів. Щоб запобігти цьому, треба Грунтовно з'ясувати, що кількість цифр у числі визначається місцем вищого розряду цього числа. Засвоїти це можна за допомогою таких трьох запитань: 1. Який вищий розряд даного числа? 2. На якому місці стоїть у числі вищий розряд? 3. Скільки цифр має бути у записі даного числа? У процесі закріплення нумерації та під час вивчення одиниць вимірювання величин особливо доцільним є опитування учнів за планом.

§31. Додавання і віднімання багатоцифрових чисел

Основне завдання теми — узагальнити та систематизувати знання учнів про дії додавання і віднімання, розвинути навички усних обчислень з круглими числами, виробити міцні навички письмових обчислень, навчити використо­вувати взаємозв'язок дій додавання і віднімання для перевірки правильності обчислень.

Послідовність опрацювання матеріалу така: дія додавання, закони додавання та їх застосування, задачі на додавання; дія віднімання, задачі на віднімання; письмове додавання і віднімання багатоцифрових чисел; перевірка додавання відніманням; обчислення різниці, коли зменшуване містить кілька нулів; додавання кількох доданків; знаходження значень виразів на сумісні дії першого ступеня; обчислення значень виразів з дужками; додавання і віднімання іменованих чисел, виражених у мірах довжини, маси і часу; круглі числа та застосування способу округлення при додаванні та відніманні.

В кінці теми учнів ознайомлюють з поняттям швидкості, розв'язують задачі на знаходження відстані, часу, швидкості.

Розгляньмо зміст і методику опрацювання окремих тем.

Тема "Дія додавання. Закони додавання та їх застосування. Задачі на додавання".

Розповідь. Розпочинаємо вивчати нову тему: додавання і віднімання багатоцифрових чисел. Відомо, що додати можна будь-яких два натуральних числа. Числа, які додають, називають доданками, а результат додавання — сумою. Наприклад: 8 + 4=12. Тут числа 8 і 4 — доданки, а число 12 — сума. Знак додавання "+" (плюс).

Дію додавання можна означити за допомогою натуральної послідовності чисел (мал. 112).

Мал. 112                        204      Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

Додати два натуральних числа, наприклад 8 і 4, означає знайти в натуральній послідовності таке число, що посідає четверте місце після 8.

Для дії додавання натуральних чисел характерні переставний і сполучний закони.

Переставний закон. Сума не змінюється від зміни місць доданків.

25 + 80 = 80 + 25                     а + Ь=Ь + а

Для трьох і більше доданків переставний закон можна сформулювати так: числа можна додавати в будь-якому порядку.

4+2+6+5=6+4+5+2

Сполучний закон. Щоб до суми двох чисел додати третє число, можна до першого числа додати суму другого і третього чисел. (7 + 8)"+ 32 = 7 + (8 + 32) (а+ Ь) + с = а + + с)

З переставного та сполучного законів дії додавання отримуємо таку її властивість: у сумі кількох доданків можна переставляти доданки і брати їх у дужки будь-яким чином.

З + 26 + 47 + 4 + 40 = (26 + 4 + 40) + (47 + 3).

Учитель пропонує учням проаналізувати кілька простих задач на дії першого ступеня і визначити, які з них розв'язуються дією додавання. Підсумовуючи їх відповіді, учитель повідомляє, що дією додавання розв'язують різні задачі: на знаходження суми чисел, на збільшення числа на кілька оди­ниць, на знаходження невідомого зменшуваного.

Тема "Дія віднімання. Віднімання суми від числа. Задачі на віднімання".

Розповідь. Відомо, що з рівності на додавання можна скласти рівність на віднімання.

8 + 3= 11, 11 -3 = 8.

Відніманням називається дія, за допомогою якої за даною сумою двох доданків і одним з них знаходять інший доданок.

Число, від якого віднімають, називається зменшуваним; число, яке віднімають, — від'ємником, а результат — різницею. Наприклад: 12-5 = 7. Тут 12 — зменшуване, 5 — від'ємник, а 7 — різниця.

За допомогою натуральної послідовності чисел дію віднімання можна сформулювати по-іншому.

Відняти натуральне число, наприклад 5, від 12 означає знайти в нату­ральній послідовності таке число, від якого 12 стоїть на п'ятому місці.

Для пояснення прийомів віднімання важливе значення має правило віднімання суми від числа.

Щоб від числа відняти суму двох інших чисел, достатньо послідовно відняти кожний доданок окремо.

60 -(10 + 6) = (60- 10) -6 а - + с) = - Ь) - с

З цього випливає, що число можна віднімати частинами. 43 - 9 = 43 - (3 + 6) = (43 - 3) - 6 = 40 - 6 = 34.

За допомогою дії віднімання розв'язують різні задачі: на знаходження

Методика викладання математики в початкових класах

205

остачі, на зменшення числа на кілька одиниць, на різницеве порівняння, на знаходження невідомого доданка та від'ємника.

Тема "Письмове додавання і віднімання багатоцифрових чисел".

Учні вже ознайомлені з письмовим додаванням і відніманням трицифрових чисел, тому ознайомлення з діями в межах мільйона відбувається прямим пере­несенням. Пропонується перевірити правильність обчислення двох виразів:

,385                                   756

'249 634

283 473

Учні повторно обчислюють вирази, пояснюють, як треба записувати числа при письмовому додаванні або відніманні.

Після цього вчитель повідомляє, що письмове додавання і віднімання багатоцифрових чисел виконують так само, як додавання і віднімання трицифрових чисел. Далі учні виконують фронтально чи самостійно різні вправи на застосування дій першого ступеня: обчислення числових виразів з буквеними компонентами; розв'язування рівнянь та різних простих і складених задач.

Перевірка віднімання додаванням. Учитель записує на дошці дві рівності: а Ь = с; Ь + с = а.

Учні повинні на числових рівностях обгрунтувати, чому друга рівність буде правильною. Потім учитель повідомляє: якщо додати різницю і від'ємник, то отримаємо зменшуване. Цей зв'язок використовують для перевірки правильності виконання дії віднімання. Міркуємо так: якщо при додаванні різниці і від'ємника не отримаємо зменшуваного, то в обчисленнях допущено помилку.

Аналогічно на наступному уроці розглядають перевірку додавання відніманням. Тут використовують зв'язок: якщо а + Ь = с, то с — а = Ь.

Запис перевірки учні виконують поряд із записом на віднімання. Слово "перевірка" записувати не треба.

_540 452

65 843

474 609

474 609

65 843

540 452

У процесі розв'язування прикладів з коментуванням пояс-        з 005 нюють: обчислення різниці, коли у зменшуваному є кілька ну-         і 126 лів; додавання кількох доданків; знаходження значень виразів         і~879 на сумісні дії першого ступеня та виразів з дужками. Наведемо один зі зразків такого коментування.

Треба від числа 3 005 відняти 1 126. Від 5 од. відняти 6 од. не можна. Оскільки у розрядах десятків і сотень 0 од., то візьмемо 1 тис. Щоб не забути про це, у розряді тисяч поставимо крапку. Одна тисяча — це 10 сотень. 9 сот. залишимо у розряді сотень, а одну сотню перетворимо на десятки. Одна сотня — це 10 десятків. 9 дес. залишимо в розряді десятків, а один десяток перетворимо на одиниці. 1 дес. — це 10 од. Та ще 5 од., буде 15 од. 206       Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

Від 15 од. відняти 6 од., буде 9 од. Пишемо 9 на місці одиниць. Від 9 дес. відняти 2 дес, буде 7 дес. Пишемо 7 на місці десятків. Від 9 сот. відняти 1 сот., буде 8 сот. Пишемо 8 на місці сотень. Від 2 тис. відняти 1 тис, буді 1 тис. На місці тисяч пишемо І. Різниця дорівнює 1 879.

Додавання і віднімання складених іменованих чисел виконують, перетворивші їх на прості іменовані числа. Після цього дії над ними виконують так само як і над натуральними числами. Проте учням слід вказати на можливісті виконання дій відразу над складеними іменованими числами. Поясненій, дають за зразками запису розв'язання.

46 м 05 см - 8 м 57 см = 37 м 48 см

_4 605                        _46 м 05 см

857                            8 м 57 см

З 748 (см)                   37 м 48 см

§32. Множення і ділення багатоцифрових чисел

Основне завдання теми полягає у формуванні навичок письмового множення і ділення багатоцифрових чисел. Учні повинні вміти пояснювати виконувані дії. Треба систематизувати знання учнів про дії множення і ділення та їхні властивості.

Алгоритми дій множення і ділення різні. Тому прийоми виконання дій вводять почергово: після вивчення одного випадку множення вивчають аналогічний випадок ділення. Опрацювання матеріалу має таку послідовність: множення і ділення на одноцифрове число; множення і ділення на дво-і трицифрові розрядні числа; множення і ділення на двоцифрове число. У процесі вивчення теми розглядають ще такі питання: вимірювання площі, дроби, міри часу.

Множення на одноцифрове число. Відповідно до програми розглядають такі питання: поняття дії множення, переставний і сполучний закони дії імноження, розподільний закон множення відносно додавання, загальний випадок множення і особливі випадки множення, множення одноцифрового числа на багатоцифрове, множення іменованих чисел.

Тема "Дія множення. Закони множення. Задачі, які розв'язують дією множення".

Бесіда. Множення — особливий вид додавання: додавання однакових доданків. Помножити натуральне число 3 на натуральне число 5 означає знайти суму п'яти доданків, кожний з яких дорівнює 3.

3-5 = 3 + 3 + 3 + 3 + 3.

Числа 3 і 5 називаються множниками, а вираз 3 • 5 — їх добутком. Дії множення властиві переставний, сполучний та розподільний закони. Отож розгляньмо їх.

Переставний закон. Для будь-яких натуральних чисел а і Ь виконується рівність: а • Ь = Ь • а, що виражає переставний закон множення: від переставляння множників добуток не змінюється.

Методика викладання математики в початкових класах

207

Сполучний закон. Для будь-яких натуральних чисел а, Ь і с ппконується рівність: (а ■ Ь) • с = а • (Ь • с), що виражає сполучний закон множення: щоб добуток двох чисел помножити на третє число, можна перше число помножити на добуток другого і третього чисел.

Наприклад: (3 • 5) • 2 = 3 • (5 • 2).

З переставного та сполучного законів дії множення отримуємо таку її шіастивість: у добутку кількох множників можна переставляти множники і брати їх у дужки будь-яким чином.

Наприклад: 3 • 4 • 25 • ЗО = (3 • ЗО) • (4 • 25).

Розподільний закон. Для будь-яких натуральних чисел а, Ь і с ііиконується рівність: + Ь) ■ с =а • с + Ь ■ с, що виражає розподільний іакон: добуток суми двох чисел на будь-яке число дорівнює сумі добутків кожного доданка на це число.

Розподільний закон виконується для будь-якого числа доданків. І Іаприклад: (1+2 + 3 + 4+5)-6=1-6 + 2-6 + 3-6 + 4-6 + 5-6.

За допомогою дії множення розв'язують задачі: на розкриття змісту дії множення; на збільшення числа в кілька разів; на кратне порівняння чисел; на знаходження невідомого діленого.

Тема "Множення багатоцифрових чисел на одноцифрове число (загальний ііипадок)".

У процесі підготовки до засвоєння письмового алгоритму множення повторюють табличні випадки множення, множення чисел 0 і 1, множення суми на число.

Опрацювання нового матеріалу. У 3 класі ми розглядали випадки письмового множення в межах 1000. Будемо вчитися множити письмово числа и межах мільйона.

Помножимо чотирицифрове число 2 317 на 4 спочатку усно. Розкладемо це число на розрядні доданки і будемо множити за правилом множення суми на число.

(2 000 + 300 + 10 + 7) • 4 = 8 000 + 1 + 200 + 40 + 28 = 9 268.

Усно знайти добуток можна, але без запису проміжних результатів зробити це важкувато. Треба в пам'яті одразу тримати багато чисел. Великі числа краще множити письмово, у стовпчик. Послухайте докладне пояснення.

Треба помножити 2 317 на 4. Записуємо другий множник            _ _ _

під одиницями першого. Підводимо риску. Зліва ставимо знак         х       . множення "х". Розпочинаємо письмове множення з одиниць.

Множимо 7 од. на 4, буде 28 од. Це 2 дес. і 8 од.; 8 од. пишемо під одиницями, а 2 дес. запам'ятовуємо.

1  дес. помножити на 4, буде 4 дес. та ще 2 дес, буде 6 дес. Пишемо їх під десятками.

З сот. множимо на 4, буде 12 сот. Це 1 тис. і 2 сот.; 2 сот. пишемо під сотнями, а 1 тис. запам'ятовуємо.

2 тис. помножити на 4, буде 8 тис. та ще 1 тис, буде 9 тис. Пишемо їх на місці тисяч. Добуток 9 268. 208      Розділ ЇХ. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

На цьому ж записі подаємо зразок короткого пояснення: треба помножити 2 317 на 4. 7 на 4, буде 28. 8 пишемо, а 2 запам'ятовуємо. 1 на 4, буде 4 та ще 2, буде 6. З на 4, буде 12, 2 пишемо, а 1 запам'ятовуємо. 2 на 4, буде 8 та ще 1, буде 9. Добуток 9 268.

При короткому поясненні опускаємо назви розрядних одиниць і мірку­вання про перетворення проміжних результатів.

У процесі коментованого обчислення виразів учні користуються коротким поясненням, але в разі ускладнення або допущення помилки вчитель пропонує дати докладне пояснення. Зокрема, це стосується випадку множення, коли багатоцифрове число містить всередині кілька нулів (наприклад, 23 007 • 5).

Розглядаючи множення багатоцифрового числа, що закінчується одним або кількома нулями, вчитель звертає увагу учнів на те, що другий множник можна записати так, щоб нулі залишились праворуч.

Це можна пояснити так: множимо спочатку сотні, а         Х36 900 потім сотні записуємо в одиницях (дописати 2 нулі).

У випадку множення одноцифрового числа на багатоциф­рове застосовуємо переставну властивість дії множення.

Множення складених іменованих чисел на одноцифрове число виконують двома способами: відразу множать або спочатку замінюють складене іменоване число простим, виконують дію над абстрактними числами і потім просте іменоване число замінюють складеним.

295 200

5 км 254 м

15 км 762 м

13 грн. 64 коп. • 5 = 68 грн. 20 коп. 1 364

6 820 (коп.)

Ділення багатоцифрового числа на одноцифрове число. Перед вивченням ділення багатоцифрового числа на одноцифрове узагальнюють поняття про дію ділення та ЇЇ властивості.

Тема "Дія ділення. Властивості частки. Задачі, які розв'язують дією ділення".

Бесіда. Діленням називається дія, за допомогою якої за добутком двох множників і одним із цих множників знаходять інший множник. 80 • 3 = 240 240 : 3 = 80

Число 240 називається діленим, 3 — дільником, 80 — часткою. У множині натуральних чисел дія ділення не завжди виконується. Наприклад, щоб поділити 50 на 6, треба знайти таке число х, для якого: 6 • х — 50. Такого натурального числа не існує, бо 6 • 8 = 48, а 6 • 9 = 54.

У множині натуральних чисел завжди можливе ділення з остачею:

50 : 6 = 8 (ост. 2).

Розглянемо властивості, характерні для частки:

1. Щоб поділити число на добуток двох чисел, достатньо поділити цс число на один з множників, а потім результат поділити на інший множник, 120: (2-3) = 120:2:3 = 60: = 20.

Методика викладання математики в початкових класах

209

2.  Щоб поділити суму чисел на дане число, достатньо поділити кожний доданок на це число і додати здобуті частки.       -

(48 + 36) : 6 = 48 : 6 + 36 : 6 = 8 + 6 = 14.

3.  Щоб поділити різницю чисел на дане число, достатньо поділити на це число зменшуване і від'ємник, а потім від першої частки відняти другу.

(90 - 21): 3 = 90 : 3 - 21 : 3 = 30 - 7 = 23.

За допомогою дії ділення розв'язують задачі: на розкриття змісту дії ділення; на зменшення числа у кілька разів; на кратне порівняння чисел; на знаходження невідомого множника та дільника.

При підготовці до вивчення ділення багатоцифрового числа на одноцифрове необхідно виконати низку вправ, пов'язаних з безпосереднім визначенням при діленні кількості цифр у частці: 1. Який найвищий розряд у даному числі? 2. Скільки цифр буде в запису числа, якщо найвищий його розряд, наприклад, десятки тисяч? 3. Скільки всього десятків (сотень і т. д.) в даному числі? 4. Яке число визначає цифра, записана у вищому розряді даного числа (наприклад, 527)? 5. Яке число визначають дві перші цифри вищих розрядів даного числа?

Потрібно також нагадати учням зв'язок дії ділення з дією множення, повторити властивість ділення суми на число, випадки ділення з остачею.

Тема "Ділення багатоцифрового числа на одноцифрове (загальний випадок)".

Процес оволодіння діленням багатоцифрового числа на одноцифрове — один з найважчих у вивченні початкового курсу математики. Тут необхідні неодноразове докладне пояснення вчителя і тривале коментування самих учнів. Подамо зразок докладного пояснення.

Ділене 2 148, дільник 4. Виділимо перше неповне ділене.      21481  4 Вищий розряд діленого — тисячі. 2 тис. не можна поділити на      20    рЗУ

4  так, щоб у результаті отримати тисячі. Замінимо 2 тис.       —гг ' сотнями і додамо 1 сот., отримаємо 21 сот. Отже, перше

неповне ділене 21 сот., тому вищим розрядом частки будуть        ----

сотні, і, таким чином, у частці буде три цифри. Позначимо          28

місця цих цифр крапками.                                                                 23

Визначимо першу цифру частки. 21 сот. поділимо на 4, буде           0

5 сот. Визначимо, скільки всього сотень поділили. Для цього помножимо 5 сот. на 4, отримаємо 20 сот. Дізнаємося, скільки сотень залишилося поділити. Віднімемо 20 сот. від 21 сот., отримаємо 1 сот. 1 менше від 4. Отже, цифра 5 правильна.

Утворимо друге неповне ділене. Замінимо сотню десятками, отримаємо 10 дес; додамо 4 дес. діленого, отримаємо 14 дес. 14 дес. поділимо на 4, буде З дес. Визначимо, скільки всього десятків поділили. Помножимо 3 дес. на 4, отримаємо 12 дес. Дізнаємося, скільки десятків залишилося поділити. Піднімемо 12 дес. від 14 дес, отримаємо 2 дес.

Утворимо третє неповне ділене. Замінимо 2 дес. одиницями, отримаємо 20 од.; додамо 8 од. діленого, отримаємо 28 од. 28 од. поділимо на 4, буде 7. Визначимо, скільки одиниць поділили. Помножимо 7 од. на 4, отримаємо210      Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

Перевіримо:

537

2148

;    Подамо на цьому самому прикладі зразок короткого пояснення.

Ділене 2 148, дільник 4. Перше неповне ділене 21 сот., тому в частці отримаємо трицифрове число. 21 поділимо на 4, буде 5. Поділили 20 сот. Залишилася 1 сот.

Друге неповне ділене 14 дес. Поділимо на 4, буде 3 дес. Поділили 12 дес. (Залишилося 2 дес.

Третє неповне ділене 28 од. Поділимо на 4, буде 7 од. "■■    Частка 537.

; Слід звернути особливу увагу на випадки ділення, коли в результаті отримуємо нулі в кінці або всередині частки. Щоб учні не пропускали нулі в частці, треба привчити їх ще до виконання ділення за назвою першого неповного діленого визначати кількість цифр у частці.

Треба домогтися усвідомлення ними, що процес знаходження кожної з цифр частки складається з таких операцій: а) утворення неповного діленого; б) знаходження відповідної цифри частки; в) знаходження числа одиниць відповідного розряду, які поділили; г) знаходження числа одиниць цього розряду, що залишилися неподіленими, і визначення за остачею правильності дібраної цифри частки.

Відповідно до цього будується загальна пам'ятка. На одному з уроків варто порівняти неповні ділені з відповідними зручними доданками.

741

П__

Неповні ділені

Зручні доданки

6

 

700

600

14

 

140

120

12

 

21

21

21

 

 

 

21

 

 

 

0

 

 

 

Якщо знайдемо зручні доданки, то можна виконати ділення усно. 741 : 3 = (600 + 120 + 21) : 3 = 200 + 40 + 7 = 247.

(Зручними доданками є такі числа, від ділення яких на дільник отримуємо розрядні доданки частки).

Складене іменоване число при діленні на одно- або двоцифрове число замінюють на просте. Якщо ділене і дільник — іменовані числа, то їх треба подати простими іменованими числами в однакових одиницях.

56 грн. 22 коп. : 6 = 9 грн. 37 коп.    20 т 025 кг : 5 кг = 4 005

56 грн. 22 коп. = 5 622 коп.               20 т 025 кг = 20 025 кг

Окремо потрібно розглянути випадок ділення, коли при діленні залишається остача і в кінці частки треба дописати нуль. Такі вирази учні обчислюють під керів­ництвом вчителя.

 

 

Методика викладання математики в початкових класах

211

Множення на розрядні числа. У методичній літературі часто не звертається увага на відмінність понять "круглі числа" і "розрядні числа". Відповідно нечітко розрізняють і такі твердження, як "множення на круглі числа" і "множення на розрядні числа". Круглі числа — це будь-які числа, що закінчуються нулями (4 700, 800, 120, 80, 5 000). Розрядні числа — це числа, що містять лише одну значущу цифру (6, 40, 800, 3 000).

Перші уроки використовують для повторення переставної і сполучної властивостей дії множення, розглядають множення числа на добуток та множення на 10, 100 і 1 000. Виконують також вправи на подання розрядних чисел у вигляді добутків, де один з множників буде число виду 10, 100, 1 000 і т. д. (600 = 6 • 100; 8 000 = 8 • 1 000).

Варто також опрацювати з учнями такі вправи: >1. Розгляньте записи і поясніть різні способи обчислення значень виразів.

17 • (2 ■ 3) = 17 • 6 = 102;

17 - (2 - 3) = (17 • 2) • 3 = 34 - 3 = 102;

17 • (2 • 3) = (17 • 3) - 2 = 51 • 2 = 102.

Після виконання вправи подамо правило множення числа на добуток: щоб помножити число на добуток, можна знайти добуток і помножити число на знайдений результат, а можна помножити це число на один з множників і знайдений результат помножити на інший множник.

2.  За зразком кожне з розрядних чисел 20, 400 і 9 000 подайте у вигляді добутку. Зразок. 50 000 = 5 • 10 000.

3.  Знайдіть добуток (усно).

5-Ю                  12-100          50-1000

4.  Запишіть друге число у вигляді зручних множників і знайдіть добутки. 15 -20                24 • 30                     20 • 20

Зразок. 15 • 40 = 15 • (4 • 10) = (15 • 4) • 10 = 60 • 10 - 600.

5.  Порівняйте обчислення за правилами множення числа на добуток і числа на суму.

7 • 80 = 7 • (8 • 10) = (7 • 8) • 10 = 560;

7 • 18 = 7 • (10 + 8) = 7 • 10 + 7 • 8 = 70 + 56 = 126.

Тема "Множення чисел на розрядні числа".

Бесіда. Розв'яжемо задачу: "На фермі від корів за день надоїли 300 бідонів молока по 34л у кожному. Скільки літрів молока надоїли на фермі?'.

Обчислення виконаємо усно.

34 • 300 = 34 • (3 • 100) = (34 • 3) • 100 = 102 • 100 = 102 000 (л).

Із запису випливає, що спочатку число 34 треба було помножити на З, а потім дописати два нулі. З урахуванням цього і робимо письмовий запис: значущу цифру 3 записуємо під одиницями першого множника і множимо 34 на 3, а потім до знайденого добутку допишемо справа два нулі.

34 х   3 00

102 00212      Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел і арифметичні дії в межах мільйона

У процесі закріплення матеріалу на наступних уроках розглядають випадки, в яких обидва множники закінчуються нулями. При цьому множники записують так:

5 44 0

х    6 00

З 264 000

34 000 х  20

68 0000

Після розв'язування кількох таких прикладів роблять висновок: якщо множники закінчуються нулями, то множать, не звертаючи уваги на ці нулі, а потім до добутку дописують стільки нулів, скільки їх в кінці обох множників разом.

Ділення на розрядні числа. Вивчення ділення на розрядні числа базується на властивості ділення числа на добуток. На основі цієї властивості розкривають спосіб послідовного ділення. Треба також повторити ділення на 10, 100 і 1000 без остачі та розглянути ділення на ці числа з остачею.

Повторюють властивість ділення числа на добуток, виконуючи такі вправи:

1.  Поясніть різні способи обчислення виразів. 24: (3-4) = 24: 12 = 2,

24 : (3 ■ 4) = (24 : 3) : 4 = 8 : 4 = 2, 24 : (3 • 4) = (24 : 4) : 3 = 6 : 3 = 2.

2.  Знайдіть значення виразів зручним способом: 80: (2 -8)           300: (10-2)             24 : (3 • 7)

3.  Знайдіть частку, розкладаючи дільник на зручні множники. 320:40               (320: 40 = 320: (4- 10) = ...).

З діленням на 10, 100 і 1 000 з остачею ознайомлюють учнів методом бесіди. Нехай треба 67 поділити на 10. Виділіть уділеному найбільше число, що ділиться на 10 без остачі. Це число 60; поділимо його на 10, отримаємо 6, 7 од. становитимуть остачу.

67 : 10 = 6 (ост. 7).                                                                                .:

Розгляньте записи і поясніть розв'язання.

874 : 100 = 8 (ост. 74);            4 500 : 1 000 = 4 (ост. 500).

При вивченні ділення на розрядні числа особливо грунтовно треба опрацювати ділення трицифрового числа на круглі десятки (без остачі і з остачею). Ця операція є основною складовою алгоритму ділення багатоцифрового числа на двоцифрове.

Письмове ділення трицифрового числа на круглі десятки (з остачею) опрацьовують на основі коментованого розв'язування прикладів самим вчителем.

Щоб поділити 294 на 40, треба спочатку поділити це число на  10. Буде 29. Потім поділимо 29 на 4. Візьмемо по 7.    294 [40 Дізнаємося, яке число поділили. Помножимо 40 на 7, буде 280.    280 |7 Дізнаємося, скільки залишилося поділити. 294 мінус 280, буде      14 14. Залишилося 14. Частка 7, остача 14.

Методика викладання математики в початкових класах

213

45780 420 378 360 180 180 0

23

Наступний урок слід присвятити закріпленню навичок ділення на круглі десятки, поступово скорочуючи пояснення. Про ділення на 10 не говорять, а ділять подумки: щоб поділити 294 на 40, достатньо 29 поділити на 4.

Тема "Ділення багатоцифрового числа на круглі десятки (загальний випадок)".

Пояснення. Треба поділити 45 780 на 60. Перше неповне ділене 457 сот. Отже, вищим розрядом частки будуть сотні. У частці буде 3 цифри. Знайдемо першу цифру частки. Для цього 457 сот. поділимо на 10 і одержане число 45 поділимо на 6, буде 7 сот. Дізнаємося, скільки сотень поділили. Для цього 60 помножимо на 7, буде 420. Дізнаємося, скільки сотень не поділили. 457 мінус 420, буде 37. 37 менше, ніж 60. Цифру 7 знайдено правильно.

Утворимо друге неповне ділене. 37 сот. — це 370 дес. І ще 8 дес. діленого, буде 378 дес. Знайдемо другу цифру частки. Для цього достатньо 37 поділити на 6, буде 6. Дізнаємося, скільки десятків поділили. 60 помножимо на 6, буде 360. Дізнаємося, скільки десятків не поділили. 378 мінус 360, буде 18. 18 менше, ніж 60. Цифру 6 знайдено правильно.

Утворимо третє неповне ділене. 18 дес. — це 180 од. Окремих одиниць нема, тому третім неповним діленим буде 180 од. Знайдемо третю цифру частки. Для цього достатньо поділити 18 на 6, буде 3. В остачі 0. Частка — 763.

Аналогічно пояснюють ділення багатоцифрового числа на круглі десятки, коли в частці з'являються нулі, та ділення на трицифрове розрядне число.

Множення на дво- і трицифрові числа. Передумовою для успішного вивчення множення на двоцифрове число є вміння учнів виконувати письмове множення на одноцифрове число та розрядні числа. Теоретична основа множення на двоцифрове нерозрядне число — властивість множення числа на суму.

Опрацювання матеріалу розпочинають з множення двоцифрового числа на двоцифрове. (На початку навчального року учні 4 класу вже розглядали цей випадок у межах 1 000).

Учням пропонують прочитати пояснення про усний і письмовий способи знаходження добутку чисел 32 і 36.

Усно. 32 • 36 = 32 • (ЗО + 6) = 32 • 30 + 32 • 6 = 960 + 192 = 1 152.    .

Із цього запису видно, що для знаходження результату множення на двоцифрове число треба перший множник окремо помножити на десятки й одиниці і результати додати.

На основі переставної властивості дії додавання можна спочатку помножити число на одиниці, а потім на десятки. Так роблять при письмовому множенні. 214

мільйона

32 Х36

Розділ IX. Нумерація багатоцифрових чисел- і арифметичні дії в межах Письмово.

При письмовому множенні множники розміщують так, щоб одиниці були записані під одиницями. Множення розпочинають з одиниць. При множенні на десятки цифри другого неповного добутку починають записувати під десятками. Останньою дією знаходять суму неповних добутків. Учитель пропонує учням прочитати спочатку перший неповний добуток, а тоді другий неповний добуток (96 дес).

Множення на трицифрове число з усіма розрядами не викликає труднощів. Для введення нового виду множення доцільно розглянути два схожих добутки, наприклад: 373 • 47 і 373 • 247.

Спостереження показують, що в окремих учнів виникають труднощі при множенні чисел, які містять нулі. Для запобігання помилкам застосовують коментоване розв'язування. Подамо зразок коментування.

Спочатку 3 054 множимо на 4 одиниці і в результаті отримуємо одиниці. Результат цього множення починаємо записувати під одиницями: 4 на 4, буде 16, пишемо 6, 1 запам'ятовуємо; 5 на 4, буде 20 і ще 1, буде 21, пишемо 1, а 2 запам'ятовуємо; 0 на 4, буде 0 і ще 2, пишемо 2; 3 на 4, буде 12, записуємо 12.

У числі 204 — 0 десятків. Тому 3 054 будемо відразу множити на 2 сот. І в результаті отримаємо сотні. Результат цього множення починаємо * записувати під сотнями: 4 на 2, буде 8, цифру 8 записуємо на місці сотень; 5 на 2, буде 10, 0 пишемо, 1 запам'ятовуємо і т. д. Маємо два неповних добутки: перший неповний добуток — 12 216, другий неповний добуток — 6 108 сот. Добуток — 623 016.

Ділення багатоцифрового числа на двоцифрове. Спочатку розглядають ділення трицифрового числа (без остачі і з остачею) на двоцифрове з одноцифровою часткою, звернувши увагу на спосіб знаходження цифри частки.

Пояснення. Розгляньмо вираз на ділення трицифрового числа на двоцифрове з остачею.

Ділене 752, дільник 86. Цифру частки будемо добирати, а потім випробовувати. Щоб легше було добирати, замінимо дільник меншим розрядним числом. Це буде 80. Поділимо 752 на 80; для цього достатньо 75 поділити на 8, буде 9. Перевіряємо усно число 9. 80 помножити на 9, буде 720 та ще 6 помножити на 9, буде 54, разом більше, ніж 752. Цифра 9 не підходить. Візьмемо число 8. 80 помножити на 8, буде 640 та ще 6 помножити на 8, буде 48, разом 688. 688 менше, ніж 752. Цифра 8 підходить. Запишемо її в частку. Знайдемо, скільки одиниць залишилося поділити.

752 відняти 688, буде 64. Частка 8, остача 64.

3054 х 204

12216 6108 623016

752 186

64

Методика викладання математики в початкових класах

215

Тема "Ділення багатоцифрового числа на двоцифрове (загальний випадок)".

Перше неповне ділене 305 сот. Отже, вищим розрядом частки бу