«Ціна чужої війни» До Дня пам’яті воїнів- інтернаціоналістів, що загинули в Афганістані

«Ціна чужої війни» До Дня пам’яті воїнів- інтернаціоналістів, що загинули в Афганістані

           На допомогу класному керівнику

 15 лютого – День вшанування  учасників бойових

          дій  на території інших держав

 

 

 

 «Ціна чужої війни»

До Дня  памяті воїнів- інтернаціоналістів, що загинули  в Афганістані

 

                                                                  Пендак Лариса Семенівна

                                                                  вчитель географії

                                                                  класний керівник 11-Б класу

                                                                  Нижньосірогозької ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                                  смт. Нижні Сірогози

                                                                  вул. Височина,6

                                                     

 

 

                                      Нижні Сірогози 2012.

                                   Сценарій позакласного заходу

                           «Ціна чужої війни»

Мета: розширити  знання дітей про історичні події афганської війни;

            вміти характеризувати підсумки цієї війни;

            виховувати повагу до воїнів-інтернаціоналістів та загиблих героїв.

Обладнання: політична карта світу,  бойові світлини воїнів-

           інтернаціоналістів,

            статті періодичних видань, пісні про Афган, вірші  та малюнки  на

            військову тематику учнів школи, уривки з кінофільмів про афганську 

            війну в мультимедійному класі.

            Гасло на дошці : « Чи бувають у війнах переможці?»

            Тека: «Афганська війна 1979-1989 у цифрах і датах»

Запрошені: воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій

                                                Хід заходу:

 Учитель:  Шановні гості,  воїни-інтернаціоналісти, діти. Що таке війна?  Чому  люди асоціюють це слово з лихом великого масштабу?  Чому сьогодні, у ХХІ столітті, ми продовжуємо чути про страхітливі факти, які доносяться до нас з екранів телевізорів, ЗМІ, Інтернету?

     Війни – найбільші трагедії в історії людства. Найбільш кровопролитною була Друга світова війна, яка увійшла в історію як найбільш жорстока за кількістю жертв і масштабами руйнування.

    Сьогодні ми поговоримо з вами про радянсько-афганську війну, яка невгамовним болем залишилась  у серцях багатьох наших співвітчизників.

  Також ми зібрались, щоб вшанувати воїнів-інтернаціоналістів, учасників бойових дій в Афганістані.

    На нашому святі присутні: голова Нижньосірогозької районної громадської Спілки ветеранів Афганістана та воїнів-інтернаціоналістів – Кривцов Юрій Васильович, молодший сержант - Первоглаз Валентин Валентинович, рядовий – Шутко Михайло Федорович.

    1-й учень.  15 лютого ми відзначаємо як день виводу радянських військ з Афганістану. Але ця війна назавжди з болем відгукуватиметься в серці нашого народу.

   2-й учень. 25 грудня 1979 року радянські війська були введені  в Афганістан для надання  допомоги місцевому населенню в захисті від банд. Для тисяч  радянських солдат, їх батьків, матерів, сестер розпочалася жорстока кривава війна, яка тривала  понад 9 років.

      3-й учень. Потрапивши на палаючу афганську землю наші воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

     4-й учень. Багатьом з них ніколи  вже  не судилося повернутися до рідної хати, не побачити своїх рідних. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші; хто, пошматований, розлетиться в прах на гігантських фугасах; кого принесуть «чорні тюльпани» в цинкових домовинах на рідну землю.

    5-й учень.  За офіційними даними за весь час афганської війни у ній взяло участь 620 тис. військовослужбовців і 21 тисяча робітників та службовців.  Загинуло в цій війні 14 453 особи, з них убито в бою 9511, померли від ран і хвороб 3203, загинули в аваріях, катастрофах 1739, пропали безвісти 292.

    6-й учень:  З України через афганську війну (1979-1989) пройшли 160 тис. осіб. Не повернулося з війни 3360. Із них: загинуло 3280, пропало безвісті 80, поранено понад 8 тис, стали  інвалідами 3560 осіб. Після війни померло від ран, захворювань більше, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилось вдвічі.

Такі соціальні наслідки Афганської війни.

     7-й учень. У Херсонській області проживає 2688 ветеранів Афганістану. Більше ___ нижносірогозьців пройшли крізь пекло і жах  Афгану. Один  з них загинув. Це-- Бугаєнко Юрій  Пилипович, житель села Першопокровки Нижньосірогозького району.

      8-й учень.  Юрій  вчився як і всі діти, любив футбол, навчився грати на гітарі. З 1983 року був на військовій службі та 13 жовтня 1984 року душа Юрія полетіла чорною звісткою в рідне село і зупинилась на порозі рідної домівки.

   9-й учень .   Старенька мати йде до свого сина,

                          Гранітні плити плачуть під ногами,

                          Стукоче серце в грудях, ниє спина:

                          -Синочку, рідний, йди в обійми мами.

  Тече сльоза і падає на плечі,

  Зі стели очі дивляться хлопчачі.

  Їм тільки жити, жити і творити,

  Вони ж навіки залишаться дитячі.

  Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає…

  Перед очима в неї похоронка,

  І бій, що котрий день вже не згасає,

  І  у землі пекуча та воронка.

-         Синочку, рідний, чуєш як курличуть

  У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

 А ти лежиш в холодній цій землі.

-Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні.

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозинку

І поцілую в сивеє чоло.

-         О, синку рідний, мій єдиний сину,

Як хороше б мені тоді б було!

                                 Стоїть старенька мати на могилі,

                                 І навіть квіти плачуть мовчазні.

                                 Від сина погляд відвести не в силі,

                                 А син довічно житиме у сні.

10-й учень.  «З глибокою скорботою повідомляємо, що Ваш син,  Юрій Пилипович Бугаєнко, батьківський наказ – служити Батьківщині, як цього потребує військова присяга, виконав з  честю. За період служби Юрій неодноразово приймав участь у бойових діях і був взірцем для своїх друзів. Він завжди був там, де було найважче. Був хоробрим, сміливим. Спасибі Вам за такого сина…». Схожі похоронки отримувало багато  батьків з пекельного Афганістану.

11-й учень . Вічним сном воїн спить,

                       Спить герой у землі,

                       Спить солдат у імлі.

                       Він лиш двадцять прожив,

                       Він страждав і любив,

                       І життя цінував…

                    (   Прошу хвилиною мовчання вшанувати нашого земляка героя

                       афганської війни - Бугаєнка Юрія Пилиповича)

12-й учень. Ветерани-афганці! Скільки горя випало на ваше покоління! Але ви мудрі. Ви умієте прощати і любити. Для тих, хто побував в Афганістані,  і зараз перед очима постають  жахливі картини боїв, обличчя товаришів, які загинули, а ночами сняться кошмарні сни.

13-й учень. Для Вас звучать вірші-роздуми нашого місцевого краєзнавця, поета Юрія Валентиновича Безуха та учнів нашої школи

              Воевали, мама, воевали,

              Кровушку, как воду проливали,

              Все границы в даль отодвигали.

              Мира мы хотели, не войны.

              Братья как своих нас принимали.

              Но они, ни мы их понимали,

              В кабинетах «мудрецы» считали.

              Мы же виноваты - без вины.

              Мы несли свободу – просчитались,

              Мы хотели мира – не нашли,

              Мы теперь уходим – нас не звали,

              Мы пришли по зову, но остались,

              Так хотели мира, не войны!  (Безух Ю.В.)

                      Про Афганістан

А війна для людей – то пекельная рана,

Йшли солдати у бій, щли у гори Афгана.

Та пустеля страшна, лиш життя забирала,

І війна за «ніщо», дуже довго тривала.

 

Скільки їх полягло, не злічити нікому,

Нам не віданий  біль, не відчутна та втома.

Знаєм лиш, що людьми тими, воля їм кута,

Память вічно жива і ніким не забута.

І лишень з часу в час кровоточить та рана.

Сниться  йдуть вини в бій… йдуть у гори Афгана.

                                        Пашковська Яна, учениця 10-А класу (січень 2011)

Там серце розривається від болю,

Там сонце тіло жалить і пече,

І зникла з голови: надія, сила, воля,

А кров рікою іще більше лиш тече.

Там діти народившись, бачуть горе,

Вони ростуть з ненавистю в очах,

Вся жалість висохла в душі, як море,

Невинні йдуть зі зброєю в руках.

Там мити проливає свої сльози,

Людей щось полонило, мов дурман,

Куточок раю – наші Сірогози,

А проклята земля – Афганістан.

                       Аліна Попова. Учениця 10-а класу (січень 2011)

14-й учень. 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Цей день завершив календар афганської війни для радянських людей. Була дописана остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Припинили надходити похоронки з Кандагару і Гардеса, Джелалабада і Кабула.

    Слово надається учаснику  афганської війни -……………………………………………..

 Учитель. Слухайте! Дивіться! Запамятовуйте! Поряд з нами воїни-інтернаціоналісти. Сьогодні ми говоримо  їм слова вдячності і даруємо квіти.

                  Була війна жорстока і кривава.

                  Горів вогонь і забирав життяЄ

                  Учасникам боїв довічна буде слава!

                  І вічна память тим, хто йшов без вороття!

                                         Пашковська Яна

 

 

 

 

 

 

                                               Підсумок заходу.

Учитель. Чи є у війнах переможці? Ні. У війнах не може бути переможців, бо всі в них переможені тим, що війна – це смерть, яка забирає найдорожче у людини – її життя; бо війна – це каліцтво, як духовне, так і фізичне; бо війна – справжній ад. Можна побудувати дороги, нові міста,  зорати поле  і посіяти зерно, підняти господарство. Але примусити  битися серце у мертвої людини – неможливо; залікувати зранену душу, не залишивши  величезного рубцю –неможливо; не бачити страхітливих снів, коли йдеш у бій і втрачаєш друга – неможливо.

          Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів , є життя, а для загиблих – память.

        Шановні ветерани-інтернаціоналісти. Прийміть найкращі побажання у зв’язку з  ___ річницею закінчення бойових дій в Афганістані. Щастя, здоров’я, успіхів у всіх ваших справах! Ми низько схиляємо голови перед Вами, матерями і вдовами воїнів, які героїчно загинули.

 Мені хочеться ще раз назвати всіх  ветеранів поіменно…

Нашим гостям і всім присутнім в залі хочеться побажати щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у нашому великому домі—Україні!

Подобається