Літературна вітальня « Усі ми прагнемо любові»

                                               Літературна вітальня

                                        « Усі  ми прагнемо любові»

Мета: ознайомити  учнів  із любовною лірикою українських та зарубіжних поетів; розвивати  навички виразного  читання віршів; формувати  почуття прекрасного, уміння  любити; виховувати  інтерес  до  поезії.

Обладнання: книжкова  виставка поетичних  творів; музичні записи мелодій; написи  видатних  людей  про  любов і  кохання.

На  фоні ліричної  мелодії  звучать слова  ведучих.

Ведуча. Стрілися двоє, що долею схожі,

Може, десь тут, або ,може, десь там…

Дивляться  в  очі:  чи вірити  можна

Теплій  руці   і  привітним  словам?

Ведучий. Берег любові в  далекім тумані,

І  допливеш,  коли  тільки удвох,

І  допливеш,  коли спільне  бажання…

Берег любові  і  хвилі тривог.

Ведуча. Стрілися двоє  в  житейському морі,

Може, сьогодні,  а може,  колись…

В  серця  питаються:  йти  далі  поруч

Чи, постоявши,  навік  розійтись?

Ведучий. Стрілися двоє  -  так  просто  і  звично,

Хочеться  радісне  слово сказати.

Ведуча. Чом  у  тебе печаль  на  обличчі?

Ведучий. Чом  на  щоці  в  тебе  тиха  сльоза?

Вірш  Л. Костенко « Як  пощастило  дівчині  в  сімнадцять».

 

Ведуча. У  кожного  народу , як  стверджує  одна романтична  сага, є  два  береги. Від  одного  людина  відпливає, а  до  іншого  причалює. На  нашій  життєвій  дорозі  зустрічаємо  чимало  берегів  -  берег  надії, юності,  кохання.

(Вірш Віки Вєтрової  « Любовь надо  ждать…»)?

І  де  б  не  зупинялася  людина,  їй  завжди  світитиме, зігріватиме, допомагатиме  перебороти  незгоди берег кохання.

Зараз ми  з вами  маємо чудову нагоду  помандрувати країною  любові,  поблукати  вулицями великого  щастя,  бо  навіть  невзаємна  і  нещаслива любов  осяває  душу, залишається  болем – спогадом  у  серці.

Любов’ю  « хворіли»  в усі епохи, тому про  неї  так  багато  написано. Але повторень  немає, бо неповторні  самі  люди, і  кожна  любов  велична  і  неповторна.

(Вірш « Тихо. Ночь…»)?

Ведучий. Про  кохання не  говорять, про  нього вже  все  сказано. Тож сьогодні  будемо мовчки  вдихати  аромат  закоханості, слухати  ліричні  вірші, пісні і романтичну  музику.

Ведуча. Кажуть, що закохуються  лише  на  весні.

Ведучий. Неправда.

Ведуча. Закохуються  лише для  насолоди.

Ведучий. Не  завжди.

Ведуча. Закохуються  лише  юні.

Ведучий. Не  вірю.

 Разом: Закохуються  всі, незалежно  від  віку, національності, матеріального  статку.

(Вірш « Як побачила  тебе»)?

Ведуча. Кажуть, здатність  любити  є  мірилом  людської  душі. Любов  підносить  людину  навіть  тоді, коли  несе  страждання.

Ведучий. Як  зароджується  кохання? Що  відчуває  людина, коли кохає? Кохання – це  стан  душі,  в  якому  ти  можеш  зробити  все  що завгодно, змінити  себе  ради  когось.

Кохання? Скажу словами Архімеда « Це  теорема, яку  потрібно  доводити  кожного  дня».

Кохання – це  почуття, стан, емоції, творчість, бажання. Кохання – це кохання.

Ведуча. Кажуть, що кохання приходить  не до  всіх,  тому  що кохати – це  не  тільки  насолоджуватись своїм щастям.

Кохати – це  віддавати  тепло,  ласку, доброту  найдорожчій  людині.

(Вірш  Е. Асадова « Верность»)

Ведучий. Вона приходить, коли  душа  спалахує  барвистими  іскорками  мрій  і  лине  у  світ  Ромео  і  Джульєтти.

Вона приходить, коли  однієї  неповторної  миті  тернисті  стежки  двох  перетинаються  і  зливаються  воєдино.

Ведуча. Тоді їхні погляди  зустрінуться,  а серця, уражені  стрілою  Амура, виведуть те звичне і неповторне «кохаю». Вона – це  любов. Кришталева  чаша  життя, наповнена  краплинами  радощів  і  страждань, злетів  і падінь, надій  і  розчарувань.

Ведучий. Любити людину -  це  велике  щастя і відповідальність. Щасливі ті , що  можуть  прирівняти  любов  до мудрості  і  мудрість  до  любові.

(Вірш А. Дементьева « Спасибо  за то, что  ты  есть»)?

Ведуча. Хто з  нас  не чув  містичну  оповідь  про  розкидані  по всій  землі  половинки?

Ведучий. Колись давно  чоловік  та  жінка  були  нероздільні  душею  і тілом. Одна  душа на двох, одне  тіло на  двох – єдине  ціле. Але все добре, як  відомо, триває  недовго, єдине  ціле  розділилося на  дві  половинки, які  ще й  перемішалися  між  собою. І  відтоді  самотні  половинки  блукають  світом, шукаючи  одна одну.  Хтось помиляється, а  комусь щастить  з першої спроби.

Ведуча. Весна… пора пробудження  природи, коли  під  свіжим  подихом  вітру  все  сповнюється  новою  жагою  до  життя.

Весна… пора народження  кохання  юного  й невинного, мов небесна блакить, мов золотий промінь сонця, мов чарівний пуп’янок лілеї. І цю квітку, квітку кохання, що  розцвітає  раз  на  віку, Олександр  Олесь  вважає  безсмертною.

Квітки  любові  розцвітають

Єдиний раз, єдиний  раз.

Вони  ніколи не  вмирають,

І вічно  жалем  ранять  нас…

Ведучий. Пелюстки  таких  квітів, свіжі  й  прив’ялі, вранішні й  вечірні, весняні  й осінні, впали  безцінними  перлами  на палітру  української  літератури.

Ведуча. Страждання і  розпач обертаються  в  тугу  героя  « Зів’ялого  листя”, і туга  та  зникає  тільки  уві  сні, бо лише  та  неприступна  кохана  поруч.

Тож  хай  те  серце, що  в турботі,

Неначе  перла  у  болоті,

Марніє, в’яне, засиха,

Хоч  в  сні  на  вид  твій  оживає,

Хоч  в  пахощах  живіше грає,

По – людськи  вільно  віддиха…

 

Ведучий. Перше  кохання. Воно  схоже  на яблуневу  гілочку  цвіту, що  щедро  відкриває  свої  пелюстки  назустріч  сонцю.

Ведуча. Перше  кохання, кажуть, найсильніше…мабуть, тому, що  приходить  рожевими серпанками юності.

(Вірш Л. Рашковського  « Перше кохання»)

Ведучий. Не може забути  свою  юну мрію  і Володимир Сосюра. Його  ліричний  герой  ніжними  словами сповіді  говорить про неповторність  любові.

                   Так ніхто  не  кохав… Через  тисячі  літ

                  Лиш  приходить  подібне  кохання.

Ведуча. І ніби  у  відповідь йому  Ліна Костенко  пише:

                  Спини  мене, отямся  і  отям,

                  Така  любов буває  раз  в  ніколи…

( Пісня  на слова Л. Костенко «Недумано,негадано»)?

Ведучий. Усе на землі від  жінки: добро  і краса, ніжність  і  ласка, любов  і  вірність, поезія  і  музика.

Ведуча. В усі  роки, віки, тисячоліття жінка  була, є і буде  символом  любові  як  найвищого, найчистішого, найсвятішого, яке врятує  світ, бо  жінка, любов  і  краса – поняття  нероздільні.

Дівчина 1. Узяти  б  нитку  лагідну і ніжну,

                    Та  хтось  лишив  мені, на  жаль,  одну –

                    Таку  терпку, таку  самотньо – сніжну

                    Моєї  долі  ниточку сумну.

                     Та  я слова  на аркуші посію,

                     Нехай  життя  човником пливе

                     Своє  кохання  вишити  зумію,

                     А  нитку  серце  підбере саме.

              

Дівчина 2.  Візьму папір і вишию  на ньому

                     Свого кохання  трепетні слова,

                     Хай  вітер за вікном  в натхненні  злому

                    Останнє  листя  із  гілок  зрива.

                   

                     Хай  сонце  втомлене  за  обрій  пада,

                     Хай день  тихенько  в сутінках  згаса.

                     Моє кохання, то  моя  відрада,

                     Душі  моєї  чисті  небеса.

 

Ведучий. Бережіть своє кохання, плекайте  його, як  плекає  дбайливий господар  виноградну лозу.

      Ведуча. Кохати  людину – це велика  відповідальність, це  готовність  до  самопожертви, це  розуміння та  бажання  принести  своїм  коханим  трепетну нить  радості.              

                    

 

Подобається