урок етикету

Урок етикету «Вітаємося один з одним,посміхаючись»

Мета: пояснити дітям необхідність ввічливого  спілкування, виховати почуття поваги до оточуючих;

             познайомити учнів з простими правилами етикету.

Обладнання: книжкова виставка «Чарівні слова», плакати, презентація «Азбука ввічливості».

 

Бібліотекар: Дорогі діти!  Не один з нас не може обійтися без слів, які сьогодні є темою нашого уроку. «Доброго ранку»,- кажете ви  батькам,прокидаючись;  вчителю, коли він заходить до класу. «До побачення», - кажете ви, коли йдете зі школи додому. «Дякую!», «Спасибі!»,- щиро промовляєте за зроблену послугу. І всім від  цих слів стає приємно і затишно.

Учень:                                          Чарівні слова

До всіх сердець, як до дверей,є ключики малі.

І кожен легко підбере, якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх, запам’ятать не важко:

Маленькі ключики твої – Спасибі і Будь ласка!

Мати:                                           Мова

Сію дитині в серденько ласку:

Сійся – родися ніжне «Будь ласка!».

Вдячне «Спасибі», «Вибач» - тремтливе

Слово у серці, як зернятко в ниві

«Доброго  ранку», «Світлої днини»

Щедро даруй,ти, людям, дитино.

Мова барвиста, мова багата

Рідна і тепла, як батьківська хата.

Цей вірш Варвари Гринько  я прочитала вам, діти, тому що з давніх - давен привчали до цих слів навіть малих дітей.

Бібліотекар: Чому люди починають свій день словами «Доброго ранку», «Доброго дня»? Чому їх називають словами ввічливості? Для чого вживають? Ввічливість -  це насамперед мистецтво людського       спілкування,  це вміння делікатно, люб’язно ставитися до людей, які нас оточують. Уміння поводитися залежно від вимог, конкретних обставин. А зараз давайте подивимось презентацію «Азбука ввічливості».

Бібліотекар:  Зараз давайте  зіграємо у фольклорний ланцюжок:народ склав багато прислів’їв та приказок  про правила поведінки (діти називають по черзі): Від доброго слова і лід тане; Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш; Шабля ранить голово,  а слово – душу; І від солодких  слів буває гірко; Доброму скрізь добре; До доброї криниці і стежка утоптана; Заздрій від чужого щастя сохне; Не будь тією людиною, що до гори щетиною; Без Гриця і вода не освятиться; Дивиться лисицею, а думає вовком; В очі співає, а поза очі лає; Бесіди багато, А розуму мало; І хороша, і вродлива, тільки школа, що сварлива; Сам себе раз у рік любить.

 Вчитель: Народ завжди висміював тих, хто не дотримувався установлених звичаїв та традицій. Послухайте декілька народних усмішок.

  1. – Іване, ходи робити!
  • Ноги болять.
  • Іване, ходи їсти!
  • Іду!Іду

 

  1. – Дядьку, чи ви в лісі народилися?
  • Чого так питаєш?
  • Бо тато казали: «Знов преться до нас старий пень!»

 

  1. – Мама вдома?
  • Ні
  • А батько?
  • Теж сховався.

 

Бібліотекар: Ми знаємо, що наші учні знають правила ввічливості. Зараз перевіримо, як вони  ними користуються.  Бібліотечний актив підготував три сценки, уважно подивіться їх та прокоментуйте.

Сценка перша: - Ось, наприклад, якщо я сиджу в автобусі,- закричала Ліда, - а заходить бабуся, я їй зразу місце запропоную.

  • Це кожен дурень вміє! – прокричав Петро. Треба ще сказати: «Сідайте, будь ласка!» - Зрозуміла, ворона!
  • Та ти що, з привітом,- закричав Дмитро. -  Потрібно сказати старенькій: «Будьте люб’язні, сідайте, будь ласка!»  А так вона й не захоче сідати на твоє дурне місце!
  • Та поки ти будеш промовляти свої ослячі промови, старенька може взагалі вискочити з автобусу,- прокричав Петро
  • Не хвилюйся, бабця не вискочить, - крикнула Ліда.

     Вчитель: Чи можна назвати учасників цієї розмови ввічливими дітьми, вони вживають ввічливі слова, вважають, що бабусі треба поступитися місцем? ( відповіді дітей)

Сценка друга  «Газета»  з оповідання В.Сухомлинського « Красиві слова і красиве діло».

Дві подружки Оля і Ніна сиділи в саду на лавочці. Доріжкою, спираючись на паличку, проходив дідусь. Недалеко від дівчаток він зупинився. І, вийнявши носовичка, почав протирати окуляри. І тут у нього з-під пахви випала газета.

  • Дідусю, - загукала Оля .-  У вас газета випала.

А Ніна не стала кричати, підхопилась з лавки, підняла газету і простягла її дідусеві.

  • Ви загубили, візьміть, будь ласка,- сказала вона.

Вчитель: А як би вчинили ви? ( відповідь дітей). Бувають діти, які дуже чемні в школі, на вулиці , а вдома... Ось послухайте третю сценку. Оповідання  Валентини Осєєвої  «Печиво».

Сценка третя:  Мама висипала на тарілку печиво, бабуся весело дзвеніла чашками. Всі сіли за стіл. Володя підсунув до себе тарілку.

  • Давай ділити,- суворо сказав Мишко.

Хлопці висипали печиво на стіл і поділили на дві рівні купки.

  • Рівно? – запитав Володя
  • Рівно! – відповів Мишко .- Бабусю, налий нам чаю!

Бабуся подала обом чай, за столом було тихо. Купки печива швидко зменшувались

  • Розсипчасте, солодке!- говорив Мишко
  • Ага! -   відгукнувся з повним ротом Володя.

Мама і бабуся мовчали. Коли все печиво з’їли , Володя глибоко зітхнув, поплескав себе по животі і встав зі столу. Мишко доїв останній шматочок і подивився на маму – вона розмішувала чай ложечкою. Він подивився на бабусю – вона нахилила голову.

Вчитель : Будь ласка діти, прокоментуйте ( відповіді учнів). Прослухайте зараз вірш Грицька Бойка «Некультурні хазяї»

Учень:               Із гостини по сніжку хлопчики вертались.

                             А товариш запитав: - Як вам гостювалось?

                             Та нічого, все як слід, тільки бачиш, друже,

                             В тому домі хазяї некультурні дуже.

                             Некультурні хазяї, просто не хороші,

                             У прихожій не зняли вони з нас калоші!

                             Навіть з наших кожушин снігу не струсили,

                             То ми так, як увійшли, і до столу сіли.

Бібліотекар: Зараз, діти, я прочитаю вам оповідання В.Сухомлинського «Для чого кажуть спасибі».

Дрімучим лісом йшли мандрівники – Дідусь і хлопчик. Було жарко,їм хотілось пити. Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Вони нахилилися і напилися. Дідусь сказав: «Спасибі тобі, струмок». Хлопчик посміхнувся.

  • Чому ти усміхаєшся, хлопче? – запитав Дідусь.
  • Навіщо ви, Дідусю, сказали струмкові: «Спасибі»? Адже він – нежива істота6 не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.
  • Це так. Якби води напився вовк, він може не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. А знаєш, для чого людина говорить: « Спасибі»? Знаєш, кого це слово звеличує, вшановує, підносить?

Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер же був час подумати, шлях через ліс був довгий.

А як ви думаєте? (відповіді дітей).

Бібліотекар:  Звертаю вашу увагу на книжкову виставку «Чарівні слова». В кінці цього заходу зроблю експрес-огляд  представлених книжок.( огляд).

Вчитель: До побачення , діти. Сподіваюся, що ви будете і слухняними і ввічливими людьми.

                            

 

Нравится