Створення ситуації успіху на уроці та в позаурочній діяльності – важлива умова формування творчої, всебічно розвиненої особистості учня

Створення ситуації успіху на уроці та в позаурочній діяльності – важлива умова формування творчої, всебічно розвиненої особистості учня

 

Грузьківський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Кіровоградського району Кіровоградської області

 

 

 

 

 

 

Створення ситуації успіху

 на уроці та в позаурочній діяльності –   важлива  умова  формування творчої, всебічно розвиненої  особистості учня

(виступ на педраді)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала  Будулатій Л.М.,

директор     Грузьківського НВК

«Загальноосвітня школа  І-ІІІ ступенів

 – дошкільний навчальний заклад»

 

 

 

Створення ситуації успіху на уроці та в позаурочній діяльності –   важлива  умова  формування творчої, всебічно розвиненої  особистості учня

      Сьогодні  все більше з’являється публікацій , методичних розробок, посібників про світові освітні технології , які використовуються в країнах Європи. Україна прагне бути європейською державою, тому  у сфері освіти передбачається поліпшення її якості , створення умов для особистісного  розвитку та самореалізації  кожного громадянина  країни. Якістьосвітивизнанапріоритетнимнапрямомдержавноїполітики  в ційгалузі . Основними шляхами поліпшенняякостіосвіти є їїособистіснаорієнтація та гуманізація . Але  для подолання кризи в освіті цього замало.   Адже сьогодні  є ряд важливих факторів , які  негативно  впливають  на  рівень освіти в Україні. Навчання здебільшого сконструйоване як система педагогічного насильства. Учням часто   пропонуються такі завдання, яких вони виконати  не   в змозі. Виникає система і стиль стосунків, які викликають протидію. Сьогодні обсяг освіти  перевищує всі допустимі  норми сприйняття учнем.        Більшість учителів  – практиків  добре розуміють, що стандарти в оволодінні навчальним  матеріалом  мають бути  знижені в декілька разів. Криза в освіті  пов’язана з неможливістю  повноцінного засвоєння учнями обсягу інформації ,  який весь час зростає. Крім цього, тільки 10 %   учнів можна вважати відносно здоровими, кожний третій має психологічні відхилення. Провідним мотивом  навчальної діяльності у 70 % дітей  є страх отримати погану оцінку, страх перед батьками, страх виявити себе нездібним в очах товаришів. Пізнавальний мотив відзначається лише  в 4% учнів. Такий стан справ  є причиною нервових зривів, стресів,  бунтів і учня, і вчителя.  Потрібне серйозне опрацювання освітніх стандартів.  Сьогодні  в педагогічній науці  є дві різні стратегії, в рамках яких  існують системи освіти, - стратегія формування та стратегія розвитку.  За  О.М.  Пєхотою (доктором  педагогічних наук), стратегія формування – це педагогічне втручання  ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування  їй вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегіярозвитку  -  розвиток особистісного потенціалу учня. Стратегія розвитку дитини  вимагає технологізації. Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, систем взаємодії, тактик навчання та стилю  роботи вчителя з учнем.

              У багатьох наукових посібниках  опис окремої  технології подається в рамках певної схеми :  історія виникнення технології , концептуальні положення , мета і завдання , ключові слова , понятійний апарат , зміст технології і т. д . І обов’язковим елементом даної схеми є перелік  вимог до особистості самого педагога.   Ми вважаємо,що  починати треба  саме з цього Дуже  мудрою з даного  приводу є думка засновника  вальфдорської   школи  Р.Штейнера , який любив  повторювати : “Суть  виховання полягає у вихованні самого вихователя “.

Вальфдорські школи дуже відрізняються від традиційних.  Робота педагога в них – не засіб заробити гроші , а спосіб  життя . Педагог прагне зрозуміти кожну дитину, розібратися в її можливостях.  Необхідно  щодня звертатися до основ педагогіки, психології, це впливає на особистісно – професійний  розвиток самого вчителя .  Він  повинен володіти високою  психологічною грамотністю і культурою , толерантністю. Вихователь повинен дуже любити  свою роботу і дітей , тому що вони добре відчувають це . Усі ці істини нам відомі , бо ми , українці , мали педагога , мислителя і науковця із світовим ім’ям  -  В.О.Сухомлинського, який пропагує подібні  пріоритети у своїх працях. На жаль , у радянські часи , в умовах авторитарної освіти  , ідеї талановитого педагога  не могли втілитися в життя повністю. Сьогодні якраз настав час , коли ми маємо заново осягнути праці В.О.Сухомлинського, щоб реалізувати головні принципи  сучасної освіти – гуманізацію та особистісну її орієнтацію , що є основою ненасильницької педагогіки.  Саме Сухомлинському належать  ці прості слова : « Я ніколи не залишу дітей , тому що без них я просто не можу жити»

Педагог – гуманіст вважав , що дитину треба любити по-материнськи та батьківськи , щоб заступити дорогу злу  до дитячого серця , відкрити простір до добра . Якщо є щира любов до дитини , переконував він , то педагогу серце підкаже , як діяти в тій чи іншій ситуації , які методи і прийоми використовувати  в навчально – виховному процесі . З цього ж приводу говорив і  Р.Штейнер , який вважав , що якщо  педагог сам себе не привів до порядку , якщо не знає,  як підійти до дитини  і що їй казати , то ніякі методики не допоможуть.

Щоб втілити в життя і практику  ідеї гуманної педагогіки , якраз сьогодні в нашій країні і використовуються педагогічні технології , які є особистісно орієнтованими. Це  вальфдорська   педагогіка , технологія саморозвитку М.Монтессорі , технологія організації групової навчальної діяльності , технологія розвивального навчання , проектна технологія , педагогічна технологія “Створення ситуації успіху “ та інші.

Сьогодні головний стратегічний напрям   розвитку  світової та вітчизняної  системи освіти лежить в площині вирішення  проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. Вчитель найчастіше виступає  в ролі організатора всіх видів діяльності учня  як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані  не просто на контроль  знань та вмінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта.

            У  своїй роботі педагог  повинен керуватись  принципами сучасних технологій , але не забувати про те , що слід враховувати умови школи , класу, індивідуальні та психологічні особливості  кожної дитини .

Вважаємо , що однією з найважливіших  і найнеобхідніших із сучасних педагогічних технологій  є  технологія “Створення ситуації успіху”,  яка націлена саме на те , щоб викликати у дітей почуття радощів , забезпечити  успіх у навчанні .

        В.О.Сухомлинський  говорив :”Дати дітям радість праці , радість успіху у навчанні , збудити  в їхніх серцях почуття гордості,  власної гідності – це перша заповідь виховання . У наших школах не повинно бути нещасливих дітей , душу яких гнітить думка про те, що вони ні на що не здібні . Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини , які породжують енергію для переборення труднощів , бажання вчитися “

C:Documents and SettingsAdminРабочий столлюдмила миколаївна1362649952527.jpg

 

          Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати незгладимих емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік  стиль свого життя.

 

   Мета  діяльності вчителя - створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини , дати можливість їй відчути радість усвідомлення  своїх  здібностей ,  віри у власні сили.

      Технологія “Створення ситуації успіху” виробляє  найціннішу людську якість – стійкість у боротьбі з труднощами . Ця технологія розв’язує багато проблем щодо агресивності дитини, неслухняності як постійної риси характеру , ізольованості в групі , лінощів.

     Завдання педагога – дати можливість дитині відчути радість від здолання труднощів , дати зрозуміти , що задарма в житті нічого не дається .

Створення такого «передчуття» успіху — важливе зав­дання вчителя у вихованні   постійного бажання оволодівати все новими й новими знаннями.

В.О.Сухомлинський  зазначав, що велике значення у вихованні стійкого, постійного  бажання вчитися й добиватися щоразу кращих і кращих успіхів має той бадьорий, життєрадісний тон, який ство­рюється на уроці вчителем. Бувають випадки, коли, з погляду методики проведення уроку, вчнтеля не можна ні в чому дорікнути, але млявий, нецілеспрямований тон викладу матеріалу веде до того, що в учнів створюється похмурий настрій. Байдуже ставлення вчителя до нав­чального матеріалу відразу ж передається учням, і ма­теріал, що подається, стає ніби стіною між ним і учнями. Цей тон уроку, який важко помітити й пояснити, ми в по­всякденній практиці звичайно характеризуємо словами «урок пройшов мляво», але не намагаємося знайти пояс­нення причин млявості й нудьги на уроці, які позбав­ляють учнів радості праці, радості подолання перешкод. На цих уроках немає здорової втоми учнів від трудового напруження, але, як правило, учні на нудних уроках втомлюються більше, ніж на уроках, заповнених напру­женою, змістовною працею.

 

I:людмила миколаївна1362649900317.jpg

 Аналізуючи й оцінюючи кожний урок учителів, ми завжди спиняємося на тому, наскільки активним був  процес засвоєння, наскільки вчитель зацікавив учнів. Аналіз уроку з цього погляду допомагає окремим учителямі всьому педагогічному колективу виховувати  стійке, постійне бажання вчитися.

Виховання бажання вчитися ми пов'язуємо з вольовоюсферою учнів. Учень повинен прагнути   вчитисядобре не для задоволення особистої пихи, не для задоволення власного самолюбства. Основними мотивами вольового фактору в бажанні вчитися повинні бути: свідоме ставлення до праці, підготовка до майбутньої діяльності, по­чуття честі колективу, честі класу, школи.

За словами В.О.Сухомлинського, пристрасне бажання вчитися, усвідомлення мети  навчання –найважливіший стимул навчальної діяльності учнів. Виховання цього бажання нерозривно пов’язане  з усією системою навчально-виховної роботи  школи й здійснюється  воно насамперед на уроці. Виховання бажання вчитися сприяє організації і зміцненню учнівського колективу, розвиває почуття колективізму й прагнення до взаємодопомоги. Завдання кожного учительського колективу – всіляко виховувати це почуття, спрямовувати його на правильний шлях. У цьому – запорука дальшого  підвищення якості знань учнів, розвитку бажання в них  проявити себе у різних видах діяльності,

 Адже  у кожної дитини є особливі здібності, а наше завдання – відкрити їх і розвивати, щоб допомогти  їй стати успішною в майбутньому житті.Національний аспект виховання.

 Національне виховання покликано зберегти систему поглядів, переконань, звичаїв, традицій культурно-історичної спадщини нації. Головними складовими національного ас­пекту виховання є громадське та патріотичне виховання.

За­вданнями національного вихо­вання є:

•  формування національних цінностей, світоглядних позицій, ідеалів українського народу засо­бами фольклору, етнографічних свят і вечорів;

•  виховання поваги до ук­раїнських традицій, звичаїв, куль­тури, державної мови;

 

 

D:фото2012)2013 013.jpg

•  залучення до виховного про­цесу батьків та родичів, представ­ників громадськості;

D:фото2012)2013 011.jpg

•дотриманнянародних зви­чаїв, обрядів.

 

D:фото2012)Изображение 110.jpg

 

 

 

Інтелектуальний аспект виховання.

 

Метою інтелектуального вихованняє розумовий розвиток

і формування провідних типів мислення учнів. Для підготовки учнів  до роботи в сучасному науково-техногенному світі в  вирішується комплекс завдань:

•  накопичення учнями фонду специфічних знань (термінологія, поняття, символи, закономірності) як бази для розумової діяльності;

•  оволодіння основними розу­мовими операціями (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, уза­гальнення, систематизація);

•  формування інтелектуальних умінь (слухати й чути, дивитися й бачити, висловлювати думки, працювати з джерелами інфор­мації);

•  виховування інтелігент­ності.

 

Морально-етичний аспектвиховання

Морально-етичне виховання спрямоване на формування мо­ральної зрілості особистості — потреб, мотивів і способів діяль­ності. Завданнями морально-етичного виховання в школі  є:

•  формування в учнів мораль­них цінностей, поглядів і пере­конань;

•  відновлення духовності че­рез повернення моральних норм;

•  виховання моральних по­чуттів;

•  вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою та реалізувалися в будь-якій ситуації та умовах.

Морально-етичне виховання має забезпечити формування в учнів такої системи моральних цінностей:

•  абсолютно вічні цінності — загальнолюдські цінності, що ма­ють універсальне значення та не­обмежену сферу застосування (доброта, любов, чесність, гід­ність, справедливість);

•  національні цінності (патріо­тизм, почуття національної гідності, бережливе ставлення до рідної землі, історична пам'ять тощо);

•  громадянські цінності (права і свободи людини, обов'язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, повага до закону);

•  цінності школяра (готовність захищати слаб­ших, турбуватися про молодших тощо);

•  сімейні цінності—моральні основи життя сім'ї, стосунки по­колінь, закони подружньої вір­ності, вірності в коханні, піклу­вання про дітей, любов до батьків, пам'ять про предків;

•  цінності особистого життя, які мають значення, насамперед, для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя (поміркованість та стриманість, працьовитість, добропорядність).

D:фото2012)Изображение 115.jpg

 

 

 

 

Правовий аспект виховання .

Метою правового виховання в школі  є формування громадянина України на конкретній історичній і національно-державній основі. Пріоритетними завданнями ста­новлення громадянина є:

•  виховання у ліцеїстів поваги до Конституції, законів України, національної символіки;

•  виховання глибокого усві­домлення взаємозв'язку між пра­вами людини та її громадською відповідальністю, що становить правову культуру особистості;

•  вивчення Конституції, прав і обов'язків громадян України, законів і норм співжиття у сус­пільстві.

 

D:фото2012)Изображение 119.jpg

 

 

Громадянський аспектвиховання

Громадянське виховання — процес формування громадянсь­кості як інтегрованої якості осо­бистості, що дає людині мож­ливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною.

Грома­дянське виховання в школі вклю­чає такі складові:

• виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу;

• розвиток патріотизму учнів;

•  формування культури міжет­нічних відносин;

•  виховання творчого став­лення до вирішення проблем Віт­чизни;

•  формування правосвідомості учнів (усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, ставлення до закону, державної влади);

•  формування культури по­ведінки;

• розвиток в учнів мотивації до праці.

D:фото2012)Изображение 081.jpg

 

 

 

Художньо-естетичний аспектвиховання

 

Змістом художньо-естетичного виховання школярів  є формування в них загальної культури, естетич­них навичок, тому його основні завдання:

• розвиток уміння відрізнити прекрасне в повсякденному житті, цінувати його у вчинках людей;

•  прищеплення любові до краси рідної природи, до витворів мистецтва, живо­пису, літератури та здібностей і талантів;

D:фото2012)2013 034.jpg

 

• забезпечення умов для їхньої творчої практичної діяльності;

•  оволодіння  учнями  цін­ностями та знаннями в галузі сві­тового й народного мистецтва,му­зики,D:фото2012)2013 005.jpg архітектури, усної народної творчості.

 

D:фото2012)2013 095.jpg

 

D:концертIMG_2596.JPG

 

 

D:концертIMG_2600.JPG

 

D:концертIMG_2598.JPG

 

 

 

 

Фізичнийаспект виховання

 

З метою забезпечення фізич­ного розвитку та комфортного самопочуття кожного учняу навчально-виховному процесі вирішуються такі завдання:

•  формування навичок подо­лання фізичної і психологічної втоми;

• створення умов для повно­цінного відпочинку, формування вмінь відпочивати;

•  залучення учнів до занять фізкультурою та спортом;

• виховання свідомого став­лення до свого здоров'я і здоров'я оточуючих людей як вищої со­ціальної цінності;

•  формування гігієнічних на­вичок та навичок здорового спо­собу життя,          збереження і покра­щення фізичного й психічного здоров'я;

• удосконалення психічної підготовки учнів до активного життя;

• вироблення навичок фізич­ного самовдосконалення і самозагартування.

 

D:фото2012)Изображение 218.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

D:фото2012)Изображение 212.jpg

 

 

 

 

 

Екологічний аспект виховання

Метою екологічного вихо­вання є формування екологічної культури вихованців  як форми ре­гуляції взаємодії людини з при­родою. Вона досягається шляхом вирішення таких завдань:

• виховання розуміння сучас­них проблем навколишнього се­редовища й усвідомлення їхньої актуальності для всього людства, своєї країни і рідного краю;

• формування почуття відпові­дальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях;

• розуміння цінності при­роди як національного багатства країни;

•  формування знань та вмінь дослідницького характеру, спря­мованих на розвиток творчої і ді­лової активності при розв'язанні екологічних проблем, життєвих ситуацій;

• оволодіння учнями нор­мами екологічно грамотної по­ведінки;

•  залучення учнів до актив­ної природоохоронної діяльності на основі набутих

знань.

 

 

D:фото2012)2013 168.jpg

 

Трудовий аспект виховання

Трудове виховання  спрямоване на формування пра­целюбної особистості, цивілізова­ного господаря, який свідомо ста­виться до праці як вищої цінності людини і суспільства в умовах ринкових відносин. Завданнями трудового виховання в школі є:

• формування в учнів ро­зуміння загальних основ сучас­ного виробництва;

•  виховання свідомої життєвої потреби до трудової активності, ініціативи;

I:людмила миколаївна2013-04-17 10.17.12.jpg

I:людмила миколаївна2013-04-20 09.38.45.jpg

 

•  виховання дисциплінова­ності, організованості, береж­ливого ставлення до природних багатств.

I:людмила миколаївна2013-04-20 09.39.42.jpg

 

 

 

Економічний аспект виховання

Метою економічного вихо­вання учнів  є формування їхнього нового економічного мислення та свідомості, готов­ності діяти творчо, застосовувати отримані знання на практиці. Ця мета реалізується через виконання таких завдань:

• освоєння учнями через рольові ігри економічних ролей і позицій у сучасному світі;

•  озброєння учнів теоретич­ними знаннями, практичними вміннями культури праці, розви­ток здібностей до певного виду діяльності;

• виховання особливих рис характеру: самоорганізації, лідер­ства, бережливості, ініціативності, діловитості, дисциплінованості, бачення перспективи;

• формування підприємниць­кої компетентності та культури;

• вироблення чіткого уявлення про наукові закономірності ринко­вих відносин;

• виховання розумових по­треб, формування здібності спів­відносити власні потреби з ма­теріальними можливостями;

•  виховання свідомого став­лення до вибору майбутньої про­фесії в умовах ринкових відносин;

• навчання партнерству, умінню працювати в колективі.

 

 

Створюючи ситуацію успіху на різних етапах уроку та в позаурочній роботі, слід пам’ятати  кількаосновних правил:

  • треба добре знати психологію дитини, її вікові  та індивідуальні особливості;
  • пам’ятати, що в кожної дитини є задатки, завдання педагога – розвинути їх у здібності;
  • любити дитину, ставитися до неї, як до рівної, виключити грубість, різкість, образливий тон;
  • оцінювати результати навчальної діяльності учнів на основі  індивідуального та диференційованого підходів;
  • урок або проведений захід повинен викликати позитивні емоційні почуття.

Вимоги до особистості вчителя, який створює ситуацію успіху, наступні.

     Педагог повинен піклуватися про те, щоб навчально – виховний процес, який він організовує, містив у собі ситуацію успіху. Це  має стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової. Педагог повинен  володіти силою сугестивного впливу за допомогою елементів педагогічної техніки. Однак в жодному разі вчитель  не повинен зловживати  здібністю до навіювання.

      Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати його внутрішній стан, говорити правду, хоч інколи й гірку. Якщо учень відчує, що вчитель цікавиться  його  емоційним станом, прагне допомогти , то прийме зауваження вчителя і довірить йому свою долю.  При цьому вчитель має нести відповідальність за наслідки своїх педагогічних дій.

Велике значення має емоційна культура вчителя, його психологічна компетентність. Без цього не можна створити  ситуації успіху  ні дітям, ні самому вчителю.

    В.О. Сухомлинський  виокремив  такі ознаки емоційної культури: культура та сприйняття; культура слова та емоційних станів; емоційне сприйняття світоглядних та моральних ідей, принципів.  Чим тонші відчуття та сприйняття, тим більше  бачить і чує педагог.  В.О.Сухомлинський  особливу увагу звертав на виховання «відчуття слова та його відтінків». Здібності вчителя самі по собі не формуються  і вчителю необхідно займатися  самовдосконаленням.

      У педагогічній технології «Створення ситуації успіху» особливе значення приділяється  вербальним  прийомам : «Я переконана, що наступного разу ти виконаєш  це завдання інакше…», «Мені б дуже хотілося, щоб ти не забув про це…», «Я сподіваюсь, саме це нам  неодмінно вдасться…»  та ін.

      Не менше значення для реалізації  даної технології має і педагогічна доброта  -   здатність учителя   усвідомлено будувати  свої стосунки  з вихованцями , спираючись  на  перспективу їх розвитку, домагаючись досягнення мети лише  благодійними засобами.  Головне  -  створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її недоліки, побачити  лише позитивні лінії її розвитку.

    Створення передчуття успіху – важливе завдання вчителя у вихованні постійного бажання  оволодівати все новими та новими  знаннями. Велике значення у вихованні  стійкого  бажання вчитися  й добиватися щоразу кращих результатів  має  життєрадісний бадьорий тон, який має створити на уроці або в позакласній роботі  вчитель. На жаль, бувають випадки, коли , з погляду методики проведення уроку, вчителя нема в чому дорікнути, але млявий, нецілеспрямований тон  на уроці  веде до того, що в учнів створюється похмурий настрій. Байдужість учителя зразу ж передається учням . На таких уроках не виховується бажання вчитися, робити добрі справи. Урок або проведений виховний захід  повинен викликати позитивні емоції, почуття задоволення своєю роботою.

 

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» дає можливість  подолати  дитячі лінощі, навчити отримувати задоволення від праці. Завдання вчителя  - дати дитині щастя праці, щастя творчості,  навчити дорожити цим.

     В.О.Сухомлинський говорив:  « Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують  енергію для подолання  труднощів, бажання вчитися.» 

 Сучасні педагогічні технології, які є особистісно орієнтованими,  вимагають великої майстерності від педагога, глибоких знань з педагогіки та психології.

Вчитель може використовувати елементи різних педагогічних технологій, але без створення ситуацій успіху  у навчально – виховному процесі неможливо досягти  того, щоб  в учні мали  пізнавальний мотив  і бажання  самовдосконалюватись.

Вибираючи освітні технології, вчитель має пам’ятати, що у  кожної дитини є задатки, які можуть розвинутися у здібності; побачити їх, розвинути – це  обов’язок педагога.

Висновки

      Отже, сьогодні головний стратегічний напрям  розвитку  світової та вітчизняної освіти лежить  в площині  вирішення проблем розвитку  особистості учня та вчителя,  технологізації цього процесу.  Принципи демократизації та гуманізації  освітнього процесу дають змогу вчителеві  шукати власних шляхів розв’язання  навчально – виховних завдань. Ситуація  успіху направлена на те, щоб учень із пасивного об’єкта став суб’єктом,  творцем навчальної діяльності. Переживши почуття успіху, учень захоче його повторити. Тоді він почне  самостійно шукати шляхи досягнення кращих результатів  у навчанні. Це дасть йому впевненість у власних силах, позитивно вплине на взаємини з оточуючими. Таким чином, сформується стійка потреба у самоосвіті.

 Ситуація успіху стає дієвим засобом активізації пізнавальної діяльності учнів, коли вона створюється на всіх етапах навчального процесу та в позаурочній роботі.

Ситуація успіху – тонкий психолого-педагогічний інструмент. Ним повинен володіти кожен педагог, але для цього потрібно добре знати індивідуальні та психологічні особливості учнів, уміти доречно використовувати різноманітні педагогічні прийоми, добре бути обізнаним із педагогічною спадщиною видатних  педагогів – гуманістів, і в першу чергу, спадщиною В.О.Сухомлинського.

Нравится