Соціалізація дошкільника в умовах дитячого закладу


     Дошкільний вік — період, коли в дитини формуються уявлення про навколишній світ, явища суспільного життя, взаємини між людьми. Вступаючи у життя, малюки мають засвоїти багато правил, які склалися в суспільстві. Й допомогти їм у цьому маємо ми — педагоги.
     У доступній формі ми намагаємося ознайомлювати своїх вихованців із законами гуманного ставлення до людей, нормами поведінки в суспільстві, правилами бережливого ставлення до природи, своїх речей, предметів побуту, керуючись рекомендаціями Базового компонента дошкільної освіти України та Законом України "Про соціальну роботу з дітьми та молодцю".
Життя малюка сповнене різноманітних, складних для нього ситуацій та перешкод. І саме дорослі мають на вчити знаходити вихід із них, почуватися впевнено й комфортно, бути готовими до труднощів та їх подолання.
     Саме на дошкільний заклад покладається виконання замовлення сім'ї щодо формування соціального досвіду вихованців: з одного боку, діти мають набути навичок та практичних умінь для соціальної адаптації, а з іншого — навчитися вирізняти себе з-поміж інших, відстоювати свою індивідуальність, "не розчинятись" у групі однолітків.
      Наш дитсадок працює за програмою "Вчимося жити разом", яка спрямована на розвиток у дітей 4 - 6 (7) років соціальних навичок ефективної взаємодії. 
Провідні ідеї та загальний алгоритм дій дорослих щодо
реалізації програми «Вчимося жити разом»
        Проблема становлення в дитини дошкільного віку наріжної компетентності — вміння взаємодіяти, співпрацювати, розуміти, реалізовувати свої прагнення в соціумі серед ровесників, молодших і старших за віком людей — охоплює взаємопов’язані питання соціального, морального, інтелектуального, вольового розвитку. Втім, слід наголосити, що специфікою роботи з дітьми дошкільного віку в площині означеної проблеми є змістовне глибоке збагачення понять, пов’язаних із категорією ЛЮДИНА, тобто понять, що наповнюють Я-образ та образ іншої людини. Це означає, що змістовним наповненням спеціально організованих форм навчальної роботи з дітьми та самодіяльних видів ігрової та художньо-образної діяльності дітей дошкільного віку є стосунки дитини з іншими людьми, тобто найближчим оточенням дитини — з родиною та ровесниками, що, у свою чергу, забезпечує смислове наповнення призначення взаємодії людини з іншими людьми, оскільки актуалізує розуміння причин, мотивів, форм і способів спілкування (хто? з ким? для чого? де? в який спосіб може досягнути успіху взаємодії) та забезпечує головний результат діяльності спілкування — взаєморозуміння.
       У загальних орієнтирах виховних завдань, показників, очікуваних результатів реалізації програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років «Вчимося жити разом» виявляються закономірності означеного феномена (в цьому випадку феномена життєвої компетентності — вміння жити разом, тобто соціальної, комунікативної компетентності, духовної розвиненості) в єдності зі всіма проявами психіки.
       Визначаючи компетентність як складну особистісну характеристику дитини, що засвідчує достатню її обізнаність, умілість, вправність у певному колі питань, можна стверджувати, що життєво компетентна в соціальній взаємодії дитина здатна діяти адекватно, конструктивно, продуктивно.
Очікуваний результат реалізації програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії спрямовує зусилля дорослих на розуміння того, що життєво компетентна дитина — це не лише поінформована особистість, а й обізнана, вміла, гнучка, здатна адекватно діяти, приймати рішення, пристосовуватися і творчо сприймати та змінювати різні обставини життя, визнавати свої помилки, обстоювати власну гідність, реалізовувати та вдосконалювати свої природні можливості.
        Збереження цілісності особистості та погляд на проблему формування навичок ефективної взаємодії в єдності завдань морального, інтелектуального, духовного розвитку дасть змогу поступово досягти очікуваного результату через емоційне збагачення реакцій, емоцій, почуттів дитини, свідоме розуміння причин і наслідків вчинків та подій у житті людини, вольову регуляцію діяльності та опірність до негативних впливів середовища. Аналіз та усвідомлення на сучасному етапі розвитку суспільства духовних аспектів у житті дитини та відповідальне ставлення дорослих до забезпечення умов розвитку сутнісної життєвої компетентності — вміння жити разом з іншими людьми, розвиненість навичок ефективної взаємодії, вектор виміру якої — відповідність духовності та нормам моралі, є головною смисловою лінією пропонова-
них матеріалів.
       Це алгоритм дій дорослого в реалізації програми з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років «Вчимося жити разом».
1. Визначаємо «Ціннісне коло», в якому ми плануємо організовувати свою педагогічну діяльність. Тобто визначаємо, що для нас є найважливішим у житті та розвитку дитини; що ми хочемо отримати в результаті виховних впливів і впровадження програми; які сутнісні характеристики ефективної
взаємодії системи «Я та інші люди» ми можемо запровадити в життя групи дітей та сімейні стосунки батьків із дітьми. Включаємо механізми самовиховання й особистісного зростання дорослої людини, актуалізуємо позитивний досвід родинного виховання та формуємо установки, правила та звички ефек-
тивної взаємодії дорослого з дитиною.
2. Спрямовуємо та об’єднуємо зусилля дорослих на вирішення освітньо-розвивальних завдань, пов’язаних із розвитком потрібних для існування системи «Я та інші люди» знань і якостей. Це:
2.1. блок завдань, що наповнює психологічним змістом позитивний Я-образ (уявлення про себе, самооцінка, соціальні навички комунікації з ровесниками та дорослими, соціальні навички самозбереження, підтримки та
розвитку свого прагнення бути активним суб’єктом життєдіяльності, самопо-
вага, елементарний самоконтроль і саморегуляція поведінки). Я-образ характеризується уявленням дитини про «Я-фізичне», «Я-психічне» та «Я-соціальне». Формування позитивного Я-образу актуалізує важливість сприйняття дитиною життя як радісного пізнання світу та власного «Я», орієнтує на виховання свідомого ставлення до життя; заохочує, стимулює соціально прийнятні й доцільні форми самовираження;
2.2. блок завдань, що збагачує знання дитини про соціальне оточення та
цінності, які зближують людей. До сфери «люди» входять субсфери: «близьке соціальне оточення» та «далеке соціальне оточення». Метою є виховання соціально компетентного дошкільника, формування в нього уміння диференціювати людей за різними ознаками, налагоджувати гармонійні стосунки,
враховувати особливості та інтереси дорослих та однолітків, виявляти толерантне ставлення до оточуючих.
3. Реалізовуємо блок завдань, пов’язаних із формуванням ефективної взаємодії в різних формах діяльності, закріплення вмінь і навичок, які свідчать про реальне існування ціннісних орієнтацій у житті дитини.
4. Організовуємо індивідуальну психологічну роботу фахівців (психолог, психотерапевт, педіатр та ін.) для дітей із проявами поведінкових розладів, страхів, агресії, які потребують супроводу та підтримки особистісного розвитку. Корекційно-розвивальна робота спрямована на допомогу виховате-
лям підтримувати установку дитини на позитив і впевненість у здатності долати поведінкові труднощі, підтримувати прагнення опановувати ефективні моделі конструктивної взаємодії з ровесниками й дорослими в різних життєвих ситуаціях. Важливо, щоб психолог умів підібрати ефективну модель ін-
дивідуальної допомоги дитині з проявами агресії та іншим учасникам освіт-
нього процесу, яка забезпечила б тривалий позитивний результат у стосунках
з оточенням у групі та вдома.
        Запропонована програма з розвитку соціальних навичок ефективної взаємодії дітей від 4 до 6–7 років «Вчимося жити разом» відображає сучасні потреби суспільства й освіти та керується принципами виключення авторитарного стилю виховання, утверджуючи принцип гуманізації міжособистісних стосунків, визнання особистості дитини найвищою соціальною цінністю, її прав на прояв індивідуальності та розвиток здібностей. Організація ефективної взаємодії реалізує концепцію розвитку найважливіших життє-
вих навичок, таких як: спілкування, впевненість, співчуття, співпраця, вирішення проблем, запобігання конфліктам, подолання наслідків конфліктів, залагодження конфліктів, переговори, медіація, примирення, повага до прав людини, врахування гендерних особливостей і активна громадянська
позиція всіх суб’єктів освітнього простору. Все це потребує психологізації навчально-виховного процесу, в якому центром уваги стає дитина з її складним і різнобічним світом думок, почуттів, уявлень про себе. Отже, основним завданням організації різних форм спілкування стає збагачення інструмен-
тів взаємодії, які забезпечують головний результат спілкування — розуміння
себе та іншої людини.
         Пам’ятаємо, що виконання завдань першого, другого, третього напрямів програми спрямоване на системну просвітницьку діяльність щодо формування ефективної взаємодії дошкільників із дорослими та ровесниками, на профілактику проявів агресії як моделі поведінки. Конкретизація роботи
першого напряму пояснюється гаслом «Простір, дружній до дитини», тому всі форми взаємодії дорослих, що збагачують досвід та усвідомлення цінності ефективної взаємодії людини серед людей, а також зміст, що може бути об’єднаний словами «Про важливі речі для дорослих і малечі», є доречними
для вибору та створення розвивального середовища. Застосування педагогічних засобів, базованих на гуманістичних принципах та соціально значущих цінностях, убереже дітей від психічних і фізичних травм та засвоєння стилю агресивної поведінки як засобу вирішення життєвих проблем.
        Другий-третій змістові напрями завдань потребують вибору змісту, форм і методів, що утверджують у свідомості та поведінці дитини знання і навички конструктивної взаємодії, досвід упровадження набутих прийомів організації взаємодії з оточенням.
        Зміст завдань четвертого змістового напряму — оперативна, гуманна за
суттю реакція дорослих на відхилення поведінки дитини від конструктивного
вирішення життєвих проблем, переформатування агресивних проявів і адекватні та конструктивні дії у спілкуванні з оточенням.
Нравится