Щовесни, коли тануть сніги, І на рясті просяє веселка, Повні сил і живої снаги, Ми вшановуємо пам`ять Шевченка

 

 

Хто не журиться, не плаче, то той ніколи й не радіє.

1848


Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!

1848

Коли мене неволя і горе не побороло, то сам я не звалюся.

1858

 
Нравится