Критичне мислення на уроках історії

В умовах модернізації суспільства  процес навчання націлений на створення умов для самовизначення й самореалізації особистості, на досягнення конкретних результатів у вигляді сформованих умінь і навичок, узагальнених способів діяльності, соціально-значущих компетенцій, у тому числі й  уміння критично мислити.

Під час проведення уроків було встановлено, що головними проблемами для учнів залишаються самостійний аналіз історичних документів (їх адекватна інтерпретація), встановлення логічних зв′язків між подіями та явищами, неспроможність більшості вирішувати аналітичні операції, оцінювати історичне джерело з позицій об′єктивності тощо. Згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії найвищі бали виставляються за вияв учнем уміння мислити. Отже, першочерговою є потреба формувати у школярів уміння орієнтуватися в інформації, аналізувати її, узагальнювати, робити висновки тощо. Очевидно, що способи і прийоми, використовувані у традиційному навчанні, дозволяють досягти лише перших трьох рівнів навчальних досягнень учнів. З огляду на це особливого значення набуває формування критичного мислення у процесі вивчення історії.

Технологія розвитку критичного мислення є інтерактивною, тому її застосування забезпечує взаємодію суб’єктів освітнього процесу в різних режимах: учитель- учень, учень-підручник, учень- учень, учень-група, група- група, учень-клас.

В основу  технології покладено трьохфазову  структура уроку: виклик, осмислення, рефлексія.

Перша стадія  -  виклик.   Присутність цієї стадії на кожному уроці обов’язково.    

Мета стадії:

-                     актуалізувати й узагальнити наявні в учня знання по даній  темі або проблемі; активізувати раніше отримані знання; створити асоціативні ряди;

-                     викликати стійкий інтерес до досліджуваної теми, мотивувати учня до навчальної діяльності; 

-                       спонукати учня до активної роботи на уроці й будинку.

Друга стадія  -  осмислення, допомагає учням:

-  одержати нову інформацію;

-  осмислити її;

-  співвіднести із уже наявними знаннями.

 Ця стадія передбачає активну  роботу з різноманітними  джерелами інформації: таблицями, схемами, документами, картами, з підручником.

Третя стадія – рефлексія. Тут основним є: цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації; одержання нового знання, нової інформації учнем; формування в кожного з учнів власного відношення до досліджуваного матеріалу.

 

          1 стадія

                 2 стадія

              3 стадія

Виклик:

-актуалізація наявних знань;

-пробудження інтересу до одержання нової інформації;

-постановка учнем власних цілей навчання.

Осмислення змісту:

-одержання нової інформації;

-учні співвідносять старі знання з новими.

 

Рефлексія:

-міркування, народження нового знання;

-постановка учнем нових цілей навчання.

 

Стадія (фаза)

Діяльність учителя. Завдання даної фази.

Діяльність учнів.

Можливі прийоми й методи.

Стадія виклику

Виклик уже наявних знань по досліджуваному питанню, активізація учнів, мотивація для подальшої роботи.

Учень «згадує», що йому відомо по  досліджуваному питанню (робить припущення), систематизує інформацію до її вивчення, задає питання, на які хотів би одержати відповідь.

Складання списку «відомої  інформації»,

-розповідь- припущення по ключових словах;

-систематизація матеріалу (графічна)

-кластери, таблиці;

-вірні й невірні твердження;

 

Стадія осмислення (реалізація)

 

Збереження інтересу до теми при безпосередній роботі з новою інформацією, покрокове просування від знання «старого» до «нового».

Учень читає (слухає) текст, використовуючи запропоновані вчителем активні методи читання, робить  позначки на полях або веде записи в міру осмислення нової

інформації.

Методи активного читання:

-маркування з використанням значків «v», «+», «-«, «?»

-пошук відповідей на поставлені в першій частині уроку питання.

Стадія рефлексії

Повернути учнів до первісних записів – припущень, внести зміни, доповнення, дати творчі, дослідницькі або практичні завдання на основі вивченої інформації.

Учні співвідносять «нову»    інформацію зі «старою»,  використовуючи  знання,  отримані на стадії осмислення.

-Заповнення кластерів, таблиць,

-повернення до ключових слів, вірним і невірним  твердженням

-відповіді на поставлені питання;

-організація різних видів дискусій;

-написання   творчих робіт (есе).

 

         

 

Прийомами технології «Розвитку критичного мислення» є:

1)    ИНСЕРТ – звуковий аналог умовного англійського скорочення в дослівному перекладі позначає: інтерактивна система запису для ефективного читання й міркування (автори – Воган і Эстес, 1986г; модифікація Мередит і Стил, 1997г). Прийом здійснюється в кілька етапів.

І етап: Пропонується система маркування тексту, щоб підрозділити укладену в ньому інформацію в такий спосіб:

V «галочкою» позначається те, що вже відомо учнем;

- знаком «мінус» позначається те, що суперечить їхньому поданню;

+ знаком «плюс» позначається те, що є для них цікавим і несподіваним;

? «знак питання» ставиться, якщо щось неясно, виникло бажання довідатися більше.

ІІ етап: читаючи текст, учні позначають відповідним значком на полях окремі абзаци й пропозиції.

Знайомство з текстом може здійснюватися «на слух».

ІІІ етап: Учнем пропонується систематизувати інформацію, розташувавши її у відповідності зі своїми позначками в наступну таблицю:

V

+

-

?

 

 

 

 

 

 

ІV етап: Послідовне обговорення кожної графи таблиці.

Прийом сприяє розвитку аналітичного мислення, є засобом відстеження розуміння матеріалу.

2) Мозкова атака.

Не плутати із психологічним прийомом стимулювання творчості «мозковий штурм», Алекс Осборн «Прикладна уява», 1950. При цьому обоє ці словосполучення є варіантами перекладу англійського терміна «braіnstormіng», однак використовуються в різних сферах і виконують різні функції. Як методичний прийом мозкова атака використовується в технології критичного мислення з метою активізації наявних знань на стадії «виклику» при роботі з фактологічним матеріалом.

1 э т а п: Учнем пропонується подумати й записати все, що вони знають або думають, що знають, по даній темі;

2 э т а п: Обмін інформацією.

Рекомендації до ефективного використання:

1. Твердий ліміт часу на 1- му етапі 5- 7 мінут;

2. Під час обговорення ідеї не критикуються, але розбіжності фіксуються;

3. Оперативний запис висловлених пропозицій.

3) Групова дискусія.

Дискусія від панцира  - дослідження, розбір, обговорення якого-небудь питання. Учнем пропонується поділитися один з одним знаннями, міркуваннями, доводами. Обов’язковою умовою при проведенні дискусії є:

А) повага до різних точок зору її учасників;

Б) спільний пошук конструктивного рішення виниклих розбіжностей.

 Групова дискусія може використовуватися як на стадії виклику, так і на стадії рефлексії. При цьому в першому випадку її завдання: обмін первинною інформацією, виявлення протиріч, а в другому – це можливість переосмислення отриманих відомостей, порівняння власного бачення проблеми з іншими поглядами й позиціями. Форма групової дискусії сприяє розвитку діалогічності спілкування, становленню самостійності мислення.

4) Кластери.

Це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочними ті розумові процеси, які відбуваються при зануренні в ту або іншу тему. Кластер є відбиттям нелінійної форми мислення. Іноді такий спосіб називають «наочним мозковим штурмом».

Послідовність дій проста й логічна:

- Посередині чистого аркуша (класної дошки) написати ключове слово або пропозиція, що є «серцем» ідеї, теми.

- Навколо «накидати» слова або пропозиції, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми. (Модель «планети і її супутники»)

- У міру запису, що з’явилися слова з’єднуються прямими лініями із ключовим поняттям. У кожного з «супутників» у свою чергу теж з’являються «супутники», установлюються нові логічні зв’язки.

У підсумку виходить структура, що графічно відображає наші міркування, визначає інформаційне поле даній темі.

5) Синквейн.

Походить від французького слова «cіng» – п’ять. Це вірш, що складається з п’яти рядків. Використовується як спосіб синтезу матеріалу. Лаконічність форми розвиває здатність резюмувати інформацію, викладати думка в декількох значимих словах, ємних і коротких вираженнях.

Правила написання синквейна:

- перший рядок – з вірша, виражений ОДНИМ словом, звичайно ім’ям іменником);

- другий рядок – опис із двома СЛОВАМИ , як правило, іменами прикметниками);

- третій рядок – опис дії в рамках цієї теми ТРЬОМА словами, звичайно дієсловами);

- четвертий рядок – фраза із ЧОТИРЬОХ слів, що виражає відношення автора до даної теми);

- п’ятий рядок – ОДНЕ слово – синонім до першого, на емоційно-образному або філософсько-узагальнюючому рівні теми, що повторює сутність).

6) Іншим прийомом, використовуваним для систематизації матеріалу, є  прийом   переплутаних логічних ланцюгів,  що ефективно використовується як при перевірці знань, так і  при вивченні нового матеріалу. Пропонується учням  записані на дошці або картках 5- 6 подій (дати, події, історичні особистості й т.д.). Учням потрібно відновити порядок, пояснити його.

7) Прийом «Кошик» ідей, понять, імен…

Це прийом організації індивідуальної й групової роботи учнів на початковій стадії уроку, коли йде актуалізація наявного в них досвіду й знань. Він дозволяє з’ясувати все, що знають або думають учні по обговорюваній темі уроку. На дошці можна намалювати значок кошика, у якій умовно буде зібране все те, що всі учні разом знають про досліджувану тему.

8) Прийом «Написання есе»

Зміст цього прийому можна виразити наступними словами: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я думаю». Це вільний лист на задану тему, у якому цінується самостійність, прояв індивідуальності, дискусійність, оригінальність рішення проблеми, аргументації. Звичайно есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин.

9) Прийом «Лекція зі стопами»

Лекція – добре знайомий і часто використовуваний педагогічний прийом. Особливості її використання в технології критичного мислення полягає в тім, що вона читається дозовано. Після кожної значеннєвої частини обов’язково робиться зупинка. Під час «стопа» іде обговорення або проблемне питання, або колективний пошук відповіді на основне питання теми, або дається якесь завдання, що виконується в групах або індивідуально.

10) Прийом «Фішбоун».

Прийом «Фішбоун» описаний у Д.Баланка. Він використовується під час обговорення проблем, пошуку рішень. «Фішбоун», що в перекладі  означає «риб’ячий кістяк». В «голові» цього кістяка вони позначають ту проблему, що розглядається в тексті. На самому кістяку є верхні й нижні кісточки. На верхніх учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. Напроти верхніх кісточок розташовуються нижні, на яких учні по ходу читання виписують факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин.

 

 

Причини

Политичні                          економічні               соціальніі

 

Проблема

ВИСНОВОК

 

;

 

11) Прийом «Концептуальна таблиця» корисний, коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, по яких це порівняння відбувається.

12) Критичне  читання – спосіб  опрацювання  текстів,  який  передбачає застосування  під  час  читання  мисленнєвих  операцій  високого  рівня,  що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації. Узагальнена схема аналізу:

1)  Хто автор тексту? Що відомо про нього (про них)?

2)   Коли було написано цей текст? Яке значення має час створення тексту

3)   Де відбулися події, про які йде мова в тексті? Яке значення має місце, в якому відбулися події, описані в тексті?

4)   Які факти наведені в тексті? Які висновки з них можна зробити?

5)   Чому було створено текст? Які причини подій, вказаних у тексті?

6)  Як цей текст допомагає дізнатись більше про події, які  відбувалися?

Таким чином, критичне мислення – це здатність використовувати певні прийоми обробки інформації, що дозволяють отримати бажаний результат. Це наукове мислення, суть якого полягає у прийнятті ретельно обміркованих та зважених рішень стосовно довіри до будь-якого твердження: мусимо ми його прийняти чи відкинути або відкласти, а також ступінь упевненості з якою ми це робимо.

Нравится