День української писемності і мови

День української писемності і мови


 

Мета: Ознайомити учнів з виникненням писемності; показати красу і  багатство  рідної  мови,  її  різноманітні  можливості,  довести,  що  рідна  мова— це  духовна  святиня,  найбільший  і  найдорожчий  наш  скарб.  Розвивати  почуття  наці­ональної  гідності.  Виховувати  потребу  зберігати,  як  святиню,  все  те,  що  пов’язує  нас  із  рідною  землею.

Синiв і дочок багатъох народiв

Я зустрiчав, якi перетинали

Гiрські й морськi кордони i, на подив,

Багато бачили, багато знали,

Я їх питав із щирою душею:

- Яку ви любите найбiльше мову? —

І всi відповiдали: — Ту, що нею

Спiвала мати колискову.

 

-         Доброго дня, діти. Сьогодні ми святкуємо День української писемності і мови. Вимовляти звуки і записувати їх буквами для нас настільки звично й буденно, що ми, навіть, не замислюємось над тим, чи так було завжди. Давайте вслухаємось у ці звуки.

Звучить фонограма із записом звуків природи: грім, спів птахів, нявчання, дощ, дзюрчання струмка тощо.

-         Що ви чули?

Діти перераховують всі звуки, які вони чули у запису.

-         Так, правильно, це все – звуки природи. І були вони на Землі ще задовго  до того, як виникла людська мова. Так, так, були прадавні часи, коли люди зовсім не вміли не лише писати, а й розмовляти. Вони тоді жили в кам’яних печерах племенами. Чоловіки здобували їжу, а жінки оберігали вогонь та ростили дітей. Спілкувались між собою жестами і мімікою. Давайте і ми спробуємо  поспілкуватись мовою жестів і міміки:

-         Покажіть за допомогою міміки настрій, з яким ви сьогодні прийшли до школи;

-         Посміхніться один одному;

Гра «Поясни жестом»

Дітям пропонується дібрати жести, що мають передавати зміст поданих слів:

 

«Чудово!» (Пальці в кулаку, великий палець піднятий вгору.)

«От дивись мені!» (Погойдування вказівним пальцем.)

«Увага! Всі прислухалися!» (Піднятий вгору нерухомий вказівний палець.)

«От лишенько!» (Похитування головою, долоні на щоках.)

«У жодному разі!» (Заперечне похитування головою та рухи руками.)

«Що-що?» (Нахил голови трохи вбік.)

«Йди сюди!» (Закличні рухи кистями.)

«Я радий тебе бачити!» (Дружні обійми.)

Робота в групах. Вправа «Піктограма»

Учні зображують піктограмами запропоноване вчителем прислів’я про мову, і пропонують другій групі «прочитати» його.

-         А далі сталась подія величезної ваги: люди винайшли письмо. Спочатку писали знаками, буквами та ієрогліфами на дерев’яних і глиняних дощечках та папірусі.

А перший  слов’янський алфавіт був створений священниками Кирилом та Мефодієм більше 1000 років назад. Це була старослов’янська писемність. Старослов’янською мовою  писалися церковні книжки, наукові твори, закони, літописи та найдавніші пам’ятки літератури.

І  йшли віки,
  були українці,

і сотворилося

                  СЛОВО

        українське.

        І як сталося так,

        то сказало собі слово

                            по-своєму

          і благословилося.

        І прилетіли птиці,

                          і вродилася калина,

                                               і було солодко,

                  і було гірко.

        І стало все називатися:

        і земля,

і матір,

і вітчизна

по-Вкраїнському.

 

Робота з мовним деревом:

-         Чи задумувались ви, скільки мов існує на Землі? Нині їх близько семи тисяч, точної ж кількості не встановлено. Всі мови живуть сім’ями. І є кілька таких сімей. Українська мова  належить до індоєвропейської мовної сім’ї і має багато близьких і далеких родичів. Уважно розгляньте малюнок мовного дерева. Цікаве дерево – з гілочкам й листочками, з глибоким корінням.. Відшукайте на ньому українську мову. Побачили?Вона знаходиться на східнослов’янській гілочці разом з російською і білоруською мовами. Усі слов’янські мови рідні, бо розвинулися   зі спільної праслов’янської. А корінням вони сягають індоєвропейської прамови. Ось яке глибоке коріння має українська мова. Значна частина слів живе в українській мові багато тисяч літ.

 

-         Існує така легенда.

Створив Господь на світі звірів прудкими, сильними, птахів з крилами, які допомагали їм літати високо в небі. Тільки людині він не дав ні великої сили, ні міцних крил. Зажурилася людина й прийшла до Бога, почала нарікати на свою долю.Всевишній вислухав скарги людини на важке життя і сказав, що має вона найцінніший скарб, якого не дано звірям і птицям — мову. Адже мова сильніша за будь-яку силу, скоріша за найпрудкішу тварину. Пообіцяв Бог, що мова все замінить людині, ніде не дасть загинути. Однак і людина повинна розуміти, який неоціненний скарб отримала — берегти мову, як зіницю ока. А якщо втратить вона її, то загубить і душу, і силу.

 

-         Це всього лише легенда. Але, як і кожен з народних переказів, вона відображає суть тих явищ, які відбуваються в людському житті. Недарма ж говорять, що без мови немає народу.

 

-         Так сталося, що українська мова століттями зазнавала утисків і гонінь.Досить згадати сторінки історії нашої держави, щоб зрозуміти: рідна мова разом з усім народом пережила чимало випробувань. Немає, мабуть, куточка в нашій Батьківщині, де б не намагалися знищити українську мову, обмежити її вживання, послабити її силу і вплив на народ.

 

-         Але навіть в найскрутніші часи були люди, які стояли на сторожі українського слова, вбачали в ньому оберіг нації, свідомо йшли на конфлікт з владою, платили за це своєю свободою і життям,  аби тільки відстояти право говорити і писати рідною мовою.  Тож буде не зайвим нагадати слова Олени Пчілки, які вона написала 100 років тому: «Давайте будемо розмовляти по-українському. Ми довго ждали сього. Бо неподоба цуратися свого рідного слова!»

Учень:

Рідна мово, рідне слово

Наче музика чудова

Як водиця із криниці,

Де купаються зірниці

 І співуча і квітуча

Щедра, як земля родюча

Загадкова і  чудова

 Неповторна наша мова.

Учениця:

Розвивайся, звеселяйся,

Моя рідна мово,

У барвінки зодягайся

Моє щире слово.

Колосися в полі житом,

Піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти

Мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою

Ми запам´ятали,

Як з колиски дорогої

 Мовоньку кохали.

Нравится