04.04.2013



Методика викладання хімії.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАКІІЇВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I III СТУПЕНІВ № 95

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: «Методика викладання хімії»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 Учитель хімії:

           Мазур Любов Миколаївна      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Макіївка 2013

 

 

Зміст

 

Вступ   ______________________________________________________3

1. Вплив форм і методів навчання  на формування пізнавального

 інтересу учнів.   ______________________________________________3

2. Нетрадиційні уроки.   ________________________________________4 - 6

3. Інтерактивне навчання на уроках хімії.   ________________________7 - 10

            3.1. Суть інтерактивного навчання.

            3.2. Структура інтерактивного  уроку хімії.

4. Комп'ютер як засіб наочності.   _______________________________11 - 15

           4.1. Використання нових інформаційних технологій на уроках хімії.  

           4.2. Використання ПК у процесі самопідготовки учнів. 

5. Література   _________________________________________________17

6.  Додатки   _________________________________________________18 - 25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

  Вступ.

 

    Процес реформування освіти в Україні передбачає застосування нових форм роботи в межах традиційної системи. Збільшується кількість навчальних предметів, розширюються межі навчальної програми, але при цьому  традиційно головним  залишається питання: „Що вивчати?”. Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Жоден, навіть найталановитіший учитель не встигає за розвитком науково – технічного процесу. Тому головним питанням порядку денного є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом упровадження інноваційних технологій, організації процесу навчання, пошуками відповіді на питання: як навчати? Як створити відповідні умови?

 

1. Вплив форм і методів навчання на формування пізнавального інтересу учнів.

   Однією з проблем у дидактиці є проблема методів навчання, тобто вибору шляху забезпечення глибокого знання матеріалу учнями, розвитку їх творчості, навчання їх самостійно розв’язувати проблеми та працювати в колективі. Від її правильного розв’язання залежить ефект усіх функцій навчання.

Методи навчання – це способи спільної діяльності вчителя та учнів, які скеровані на виконання завдань з навчання. Кожний метод складається з окремих елементів, які називаються прийомами. Сукупність методів і вирішує завдання дидактики: ознайомлення з новим матеріалом, придбання знань і навичок, їх засвоєння, застосування.

 

 

 

3

2. Нетрадиційні уроки.

   Сьогодні нестандартні ( нетрадиційні) уроки є значною ознакою будь – якої школи, можна навіть говорити про «моду» на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним. Зрозуміло, що, незвичайні за змістом, організацією, такі заняття приваблюють школярів, сприяють розвитку особистих здібностей. До нестандартних уроків готуємось

заздалегідь. перед усім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів ( якщо це нова тема,то даємо їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їх обов'язки, можливо,  спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом.

 Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії  підготовки до нього.

Переваги нестандартних уроків уже доведені методистами та психологами. До основних переваг таких уроків відносять6 незвичайність і захопливість змісту; набуття практичного або суспільного досвіду; значна активність учнів, створення в учнів позитивного емоційного настрою; формування інтересу до предмета.

Соціологічне опитування серед учителів середніх загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл показало, що педагогам відома досить велика кількість видів нетрадиційних уроків, одна за визначенням самих педагогів, у своїй практичній діяльності вони використовують їх недостатньою мірою.

Охарактеризуємо деякі психолого – педагогічні особливості різних видів нестандартних уроків.

Урок – лекція  передбачає послідовний виклад учителем навчального матеріалу. До основних вимог уроку належать: емоційність викладу, цілісне розкриття теми або певного розділу, аналіз конкретних фактів та явищ, чіткість аргументації та наукова доказовість висновків, використання

4

вчителем різноманітних методичних прийомів. Такі уроки вимагають довільних процесів: уваги, запам'ятовування. Тому вчитель під час лекції повинен використовувати такі прийоми, які допомагають утримувати  увагу учнів та сприяють запам'ятовуванню матеріалу: наочність, складання плану, опорних схем тощо.

Урок – семінар є одним із поширених видів навчальної діяльності учнів старших класів. Такий урок зазвичай полягає в обговоренні повідомлень, рефератів, доповідей, виконаних учнями самостійно або під керівництвом учителя.

Урок – залік пов'язаний з перевіркою наявних в учнів знань з певної теми. Як правило, учням заздалегідь пропонуються питання, за якими вони готуються відповідати ( відповіді можна подавати як в усній, так і письмовій формі). Такі уроки сприяють розвитку механічного та смислового запам'ятовування, якості мислення, мовлення.

Урок – суд передбачає створення ситуацій, в яких відбувається обговорення двох протилежних думок щодо питання, яке вивчається. Учні вчаться формулювати та захищати свою точку зору, аргументувати свою думку. Такий підхід сприяє розвитку критичного мислення.

Урок – брейн – ринг передбачає перевірку знань учнів у нетрадиційній формі. Так, замість традиційного індивідуального опитування учні об'єднуються в групи та готують питання один до одного.

Урок – розслідування передбачає збирання учнями конкретних фактів, що характеризують стан певної проблеми. Найчастіше такі уроки пов'язані з екологічними проблемами, оскільки в засобах масової інформації та  літературі наводиться достатньо фактів, що демонструють загрозу природі через результати людської діяльності.

Урок – екскурсія передбачає, що урок буде проведено поза школою. учні для ознайомлення з об'єктами, який вивчається, вийдуть на природу, виробництво. Головна мета цих уроків – спостереження учнями предметів,

5

явищ, процесів. які вивчаються, та вміння використовувати теоретичні знання на практичних прикладах, що супроводжуються поясненнями вчителя або екскурсовода.

Інтегрований урок має такі особливості: по – перше, дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками; по – друге, сприяє формуванню пізнавального інтересу; по – третє, забезпечує узагальнення наявних знань. уміння використовувати їх у процесі вивчення інших наук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6

3. Інтерактивне навчання.

 

3.1. Суть інтерактивного навчання на уроках хімії.

Суть інтерактивного навчання на уроках  хімії полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємо навчання(колективне, групове, навчання в співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Я, як педагог, виступаю в ролі організатора процесу навчання, лідера групи. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок  і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

   Такі підходи до навчання не є зовсім новими для української школи. Частково вони використовувались ще в перші десятиліття минулого століття й були поширені в педагогіці української школи у 1920 – ті рр. – за часів  масштабного реформування шкільної освіти. Застосовані в той час лабораторно – бригадний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі й трудові екскурсії та практики були передовим словом не лише в радянській, а й у світовій педагогіці. Застосування цих методів і фори

навчання в окремих школах давало дивовижні результати. Так, у школі, організованій  А. Рівіним у 1918р., учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму  3 – 4 років навчання.  Попри те, що ці нові методи навчання знайшли підтримку в учителів, вони запроваджувались в школах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки. Подальшу розробку елементів інтерактивного навчання ми можемо знайти в працях

В. Сухомлинського, у творчості вчителів – новаторів 1970 – 1980  -х рр..

( Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, Є. Ільїна  та ін..), у теорії розвивального навчання.                                         7

    Мозок  людини не тільки отримує інформацію, а й оброблює її. Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно задіяти як зовнішні,  так і внутрішні чинники. Коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання, що їх стосуються, наш мозок працює значно краще. У літературі описано результати дослідження, коли викладач, пояснюючи матеріал короткими частинами, блоками, пропонував учням обговорювати кожну таку частину, а потім продовжував  пояснення. У результаті такого навчання засвоєння матеріалу було вдвічі більшим, ніж за монологічного  пояснення.

   Ще краще, якщо ми можемо щось «зробити» з інформацією, аби мати зворотний зв’язок, тобто дізнатися, чи добре ми її зрозуміли. Із цією метою можна:викласти інформацію своїми словами, навести власні приклади; показати аналогічні вияви, подібні ознаки в інших явищах і процесах; знайти зв’язок з іншими процесами або явищами, вже відомими раніше, передбачити певні наслідки, визначити протилежності. Наш мозок схожий на комп’ютер, а ми -  його користувачі. Щоб  комп’ютер працював, його треба ввімкнути.

   Так само потрібно»ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не «вмикається». Наш мозок має пов’язати те, що нам викладають, із тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо. Коли навчання пасивне, він не простежує цих зв’язків і не забезпечує повноцінного засвоєння. Зрештою , комп'ютер не може зберегти  інформацію. Якщо вона не оброблена й не закріплена за допомогою спеціальної команди. Так само наш мозок має перевірити інформацію, узагальнити її, пояснити її комусь, щоб зберегти її у банку пам’яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає здобутого.

3.2. Структура інтерактивного уроку хімії.

  Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги до структури уроку. Пропоную як зразок структуру інтерактивного уроку.

  1. Мотивація.

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати

8

інтерес до теми. Прийомами навчання можуть бути питання, цитата, коротка історія, невеличке завдання і т.ін. Займає не більш 5% часу заняття.

  1. Оголошення, представлення теми та очікування результатів.

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель.

  1. Надання необхідної інформації.

Мета – дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути  міні-лекція, читання роздаткового  матеріалу. З метою економії часу можлива інформація в письмовому вигляді для попереднього(домашнього)  вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в книзі учня є інформація, достатня для виконання завдань: з нею ознайомлюються до початку уроку. На самому уроці учитель може ще раз звернути увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування (10% часу заняття).

  1. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

Мета – практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Послідовність проведення цього етапу така:

  1. Інструктування – вчитель розповідає про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдання; запитує, чи все зрозуміло учням.
  2. Об'єднання в групи, розподіл ролей.
  3. Виконання завдання, під час якого вчитель виступає як організатор, помічник, намагаючись надати учням максимум можливостей для самостійної роботи і навчання один з одним.
  4. На уроках хімії я використовую комп'ютерні технології. Наприклад, пропоную блок – схеми з різними завданнями та додатковою інформацією.

9

  1. Презентація результатів виконання вправи.

Інтерактивна частина заняття займає близько 60% часу.

  1. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мета – усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: що нового дізналися? Яких навичок набули? Наскільки це може бути корисне в житті? Крім того, можна задати питання із проведення самого уроку: що було найбільш вдале, що ще сподобалось, що слід замінити на майбутнє. Важливо, щоб самі учні змогли сформулювати відповіді на всі питання. Для опрацювання результатів бажано лишити до 20% часу уроку.

Оцінювання навчальних досягнень учнів і самих занять має велике значення, бо дає можливість  спонукати педагога й учнів замислюватися над підвищенням якості своєї роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

4. Комп’ютер як засіб наочності

Хімія як наука часто оперує уявними поняттями (атом, молекула, електронна конфігурація, хімічна реакція, кристал та інше), що ускладнює сприйняття її як навчального предмету. Сутність більшості хімічних процесів та об’єктів не може бути показана наочно інакше, як шляхом демонстрації певних моделей. Важливим є використання можливостей комп’ютера як засобу наочності для демонстрації різних об’єктів пізнання хімічної науки, що реалізується не тільки шляхом показу ілюстрацій та відеофрагментів, але й  створення та використання комп’ютерних моделей. Усі моделі, які використовуються при викладанні хімії, можна розділити за рівнем об’єктів вивчення на дві групи: моделі мікросвіту (відображають будову атомів, молекул, іонів та зміни, які з ними відбуваються) та моделі макросвіту (відображають зовнішні властивості об’єктів моделювання та їх зміни). Моделі хімічних речовин, хімічних реакцій та фізико-хімічних процесів можуть створюватись як на рівні мікросвіту, так і на рівні макросвіту [4].

Для візуалізації об’єктів та предметів на уроках хімії можуть бути застосовані певні інженерні та офісні комп’ютерні програми.

Так, для демонстрації молекулярних та кристалічних структур можуть бути використані такі програми як Кембріджський хімічний офіс, MoluCAD, HyperChem, DIAMOND – Visual Crystal Structure Information System, ACD Labs. Це програмне забезпечення вигідно відрізняється від інших наочних посібників для демонстрації хімічних структур (плакатів та кулестержневих моделей), оскільки не тільки дає можливість розглянути тривимірну модель у всіх ракурсах, а й зробити деякі  вимірювання (відстань та кути між атомами) та деякі розрахунки (певні види енергій), представити молекули в різних формах (кулестержнева модель, масштабна модель та ін.), відкриває величезні можливості для порівняльного вивчення будови молекул (зміна відстані між атомами від кратності зв’язку або замісника, зміна енергії ізомерів від їх просторової структури та інше).

11

Хоча нелегальні копії програмних засобів для моделювання хімічних структур досить розповсюджені, це програмне забезпечення не знайшло практичного застосування, адже вчителі не мають інформації про його існування і виявляються недостатньо підготовленими до використання комп’ютера як засобу наочності, до того ж проекційні дисплеї у складі технічної бази шкіл практично відсутні. Ознайомлення учнів з азами хімічного моделювання викликає необхідність знання учителем хімії не тільки свого предмету, а й основ фізики та математики, інформатики, що потребує перегляду курсу підготовки вчителів хімії.

Крім інтенсифікації процесів навчання комп’ютерна візуалізація хімічних об’єктів привчає учнів мислити по-іншому, що полегшить у майбутньому адаптацію учнів до технологій наукового пошуку з використанням систем візуалізації. Скажімо, відомо, що такі компанії, як Bayer (Германія) чи Procter&Gamble (США) утримують у науково-дослідницьких центрах по декілька серверів із десятьма-двадцятьма процесорами, на яких переважно виконуються програми для візуалізації молекул. Візуалізація молекул – не розкіш, а необхідність при створенні фармацевтичних та хімічних продуктів. Але слід зазначити, що більшість ліцензійних професійних програм для візуалізації хімічних об’єктів мають дуже високу ціну.

Більш привабливими для використання в навчальному процесі є програмні педагогічні засоби, які містять у собі крім текстової інформації ще й відеофрагменти, анімаційні або flash-ілюстрації, комп’ютерні навчальні моделі тощо. Як приклад можна пригадати навчальні програми компаній “1С” і “Кирилл и Мефодий” (Росія).

 

 

 

 

12

4.1.  Використання нових інформаційних технологій  на уроках хімії та в позакласній роботі

На сьогоднішній день використання комп’ютерних технологій навчання на уроках хімії найчастіше зводиться до тестування, що формує негативне ставлення учнів до комп’ютера як контролера і його психологічне неприйняття як засобу навчання.

Необхідно докорінно змінити таку практику, побудувати навчальний процес таким чином, щоб учень зрозумів, що комп’ютер – це його помічник на уроках хімії й у повсякденному житті.

Можливості сучасних мультимедійних комп’ютерів дозволяють демонструвати на уроках хімії навчальні відеофільми про властивості речовин і  хімічні виробництва, застосовувати для пояснення анімаційні ілюстрації та схеми. Найбільш ефективними і цікавими для учнів виявляються  інтерактивні моделі молекул і кристалів (з можливою зміною їх положення в просторі) та хімічних процесів (з можливою зміною даних про речовини та умови перебігу реакцій). Анімаційні моделі хімічних виробництв допомагають учителю наочно пояснити складні теми добування речовин в промисловості. Використання навчальних комп’ютерних моделей на уроках дозволяє не тільки наочно пояснювати дитині матеріал, який складно уявити, але й здійснювати інтерактивний, проблемний, дослідницький підходи до навчання (наприклад, при моделюванні роботи у віртуальній лабораторії або при імітації дослідів). 

Проблематичним є поєднання робочого місця учня-хіміка й комп’ютерного обладнання. Тому необхідно переглянути планування робочих місць у кабінеті хімії з таким розрахунком, щоб там знаходилось хоча б 1-2 мультимедійних ПК, які були б з’єднанні з електронним демонстраційним обладнанням. Зміна структури хімічного кабінету потребує перегляду правил техніки безпеки. За умови неможливості встановлення обчислювальної техніки в кабінетах хімії необхідно виділити учителю хімії

13

та учням час для роботи у комп’ютерних класах.

Відмова в останні роки методистів від логічних способів розв’язання задач (шляхом логічних міркувань та співвідношень) і введення методик вирішення хімічних задач за формулами теж негативно впливає на адаптацію дітей при роботі з комп’ютером. Адже вирішити задачу з використанням комп’ютера – це не значить переписати формулу, щоб усе інше зробила обчислювальна техніка, а, навпаки, знайти алгоритм вирішення задачі та вивести формули, необхідні для виконання завдання. Підростаюче покоління необхідно готувати до нових технологій рішення задач, тобто умінням працювати з глобальними логічними блоками, менше звертати увагу на деталі, робота над якими може бути передана машині.

Необхідно викоренити практику навчання безперспективним і застарілим технологіям, особливо таким, які відбирають значну частину часу і не несуть логічного навантаження (наприклад, пошук логарифмів за таблицями Брадіса, малювання на уроках хімії).

Докорінної зміни потребує робота з навчальним матеріалом. Із розвитком глобальних комп’ютерних мереж стало можливим знайти практично будь-який реферативний матеріал хімічної тематики, а тому робота учня над рефератом часто зводиться до роздрукування готового файлу знайденого в Інтернеті чи на CD. Очевидно, необхідно відмовитися від практики здавання заліків у вигляді письмових рефератів, збільшити кількість навчальних годин, протягом яких учень міг би спілкуватися з учителем та однолітками.

Плани створення методик використання комп’ютерної техніки в середніх загальноосвітніх школах повинні ґрунтуватися на вимогах державних програм для середніх загальноосвітніх шкіл. Внаслідок досить значного скорочення курсу хімії в середніх загальноосвітніх школах в останні роки, виникає необхідність інтеграції цього предмету з метою збільшення часу для вивчення предмету. Деяка частина навчального

14

 

процессу може бути органічно поєднана з уроками інформатики, наприклад при вивченні тем Windows, Exel, Word.

4.2.  Використання ПК у процесі самопідготовки учнів

Можна виділити декілька напрямків використання комп’ютера при самопідготовці учня до уроку хімії:

  • використання електронних підручників, довідників, відео- та аудіоматеріалу;
  • самоконтроль за допомогою контролюючих програм;
  • моделювання;
  • рішення задач із використанням обчислювальної техніки.

Відсутність посібників та методичних рекомендацій з використання комп’ютерної техніки в процесі самопідготовки знижують ефективність використання ПК при підготовці учнів до уроку хімії. Очевидно, що час приступити до централізованого створення відповідних посібників для самопідготовки, адже кустарне створення таких методичних рекомендацій не може задовольнити сучасні вимоги до них. Крім того, створення відповідних рекомендацій учителями призведе до непомірної витрати робочого часу. Із нашої практики відомо, що на створення таких рекомендацій на 1 годину самостійної роботи затрачається від 6 до 20 годин.

Особливого значення набуває впровадження інформаційних технологій навчання для розвитку системи дистанційного навчання, участі талановитої молоді в різноманітних фахових проектах, телефорумах, телеконференціях, Інтернет-олімпіадах, тощо.

Низький рівень забезпечення  населення персональними комп’ютерами потребує багатозмінної роботи шкільних комп’ютерних класів і збільшення кількості обслуговуючого персоналу в них з метою організації самостійної роботи учнів у позаурочний час.

15

Закінчення

На уроках хімії обов'язкове використання наочності. Понад 2400років тому Конфуцій наголошував:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

 

Ці прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання. Дещо перефразувавши слова видатного китайського філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання  так:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.

Те, що я чую, бачу й  обговорюю – я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, стаю майстром.

 

Процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує розумової роботи дитини та її активної участі в цьому процесі. Цього можна досягти лише за допомогою активного (інтерактивного) навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16

Література

1.Бабюк Г.Ф. Формування пізнавального інтересу учнів до вивчення хімії з використанням різних форм і методів навчання // Хімія. - 2007. - №2.

2.Туріщева Л.В.Психологічні особливості проведення нестандартних уроків // Хімія. – 2006.

3. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання. – Київ, 2004.

4. Пєхота О.М. Освітні технології: Навч. – метод. посіб. – Київ, 2001.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17

 
rate this article
rate this article
  • Currently 5.00/5
 
 
Other articles